Вивчення диференціального числення функцій однієї та багатьох змінних в умовах модульно-рейтингової системи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКИЙ ГІРНІЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ІНСТИТУТ
Т.М. Сукач
Вивчення диференціального числення функцій однієї та багатьох змінних в умовах модульно-рейтингової системи
Навчальний посібник
Алчевськ, 2004
Передмова
Вища математика, як навчальна дисципліна, є однією з осноних при підготовці висококваліфікованих кадрів у вищих технічних та інших навчальних закладах. Диференціальне числення є основним розділом курсу вищої математики в цілому.
Без засвоєння основних положень, на яких базується диференціальне числення, не можна на належному якісному рівні застосовувати теорію та методи вищої математики при розв’язанні ряду задач з різних галузей знань (при вивченні фізики, електротехніки, інших інженерних та економічних спеціальностей).
Матеріал посібника поділено на 4 глави:
1) Функція, границя, неперервність; 2) Диференціальне чис-лення функції однієї змінної; 3) Дослідження функції за допомогою похідних; 4) Диференціальне числення функцій багатьох змінних.
Кожна глава складається з параграфів, яки містять короткі теоретичні відомості та приклади розв’язання типових вправ. Для самостійної роботи студентів наводиться комплекс типових вправ з відповідями. Наприкінці кожної глави запропоновано зразки контрольних робот з теми, питання до колоквіуму, завдання семестрової роботи студентів. Наведена інструкція що до модульно-рейтингового контролю знань студентів при вивченні даного розділу вищої математики.
Зміст посібника, а також рівень навчальних вимог до знань студентів відповідає програмі курсу “Вища математика для інженерно-технічних, економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, студентів технічних коледжів”.
1. Функція, границя, неперервність
1.1 Функція. Область визначення функції
Нехай
маємо множину
Х дійсних
чисел. Якщо
кожному числу
за певним правилом
або законом
поставлено
у відповідність
одне дійсне
число у, з множини
,
то говорять,
що на множені
Х визначено
функцію і
записують
.
При цьому
множина Х
називається
областю визначення
або областю
існування
функції; х
називають
аргументом
або незалежною
змінною; у
називають
залежною змінною
або функцією;
називають
значенням
функції в точці
х;
— множина, до
якої належить
значення функції.
Множину
всіх значень
функції, яких
вона набуває
при
,
називають
областю значень
функції.
Приклад 1. Знайти область визначення функції
.
Розв’язання. Функція у існує, якщо підкореневий вираз невід’ємний. Тому область визначення знаходиться з нерівності:

![]()
![]()
![]()
Таким
чином, областю
визначення
даної функції
є відрізок
.
Приклад 2. Знайти область визначення функції
.
Розв’язання.
Функція визначена,
якщо
.
Таким чином, область визначення даної функції є сукупність інтервалів:
та
.
Приклад 3. Знайти область визначення функції
.
Розв’язання. Функція визначена, якщо

Тобто
![]()
.
1.2 Парність, непарність функцій. Періодичність функцій
Нехай
функцію
задано на проміжку
,
який є симетричним
відносно початку
координат. Це
може бути або
нескінченний
інтервал
,
або скінчений
інтервал
,
або відрізок
,
де а — будь-яке
дійсне число.
Функція
,
визначена на
проміжку
,
називається
парною, якщо
для будь-якого
виконується
рівність
![]()
Графік парної функції симетричний відносно осі ординат.
Функція
,
визначена на
проміжку
,
називається
непарною, якщо
для будь-якого
виконується
рівність
![]()
Графік непарної функції симетричний відносно початку координат.
Приклад
1. Нехай
,
де
.
Згідно з відомою
властивістю
даної функції,
![]()
Отже,
є непарною
функцією.
Приклад
2. Нехай
,
де
.
Відомо, що
![]()
Отже,
є парною функцією.
Приклад 3. Дослідити на парність чи непарність функцію

Знайдемо область визначення функції:

Знайдемо
:

Одержали,
що
,
тобто
— непарна.
Функція
,
визначена на
всій числовій
осі, називається
періодичною,
якщо існує
число
таке, що для
всіх
виконується
тотожність
![]()
Число
Т при цьому
називається
періодом функції
,
а саму функцію
називають
Т-переодічною.
Якщо число
Т є періодом
функції
,
то й число –Т
є також періодом
:
![]()
Якщо
—
періодична
функція з періодом
Т, то функція
,
де
,
є періодичною
з періодом
.
Зокрема,
якщо розглянути
функцію
,
де
— сталі, то періодом
цієї функції
є число
.
Зауважимо,
що функцію
у фізиці називають
гармонікою,
число
називають
амплітудою,
— циклічною
частотою, а
— початковою
фазою гармоніки.
Приклад
4. Знайти період
функції
.
Розв’язання.
Функція
має період
,
тому функція
має період
.
Приклад
5. Знайти період
функції
.
Розв’язання.
Функція
має період
,
тому
має період
.
Приклад
6. Знайти період
функції
.
Розв’язання.
Функція
має період
.
Тренувальні вправи
Дослідити на парність чи непарність функції:
1.
[Парна]
2.
[Непарна]
3.
[Парна] 4.
[Парна]
5.
[Ні парна, ні
непарна]
1.3 Основні елементарні функції та їх графіки
1. Лінійна
функція:
.
Графік функції — пряма, досить знати дві точки, бажано точки перетину з осями координат:
;
.
2. Степенева функція:
.
Якщо
,
функція визначена
на всій числовій
осі, тобто
.
Якщо
— функція парна,
то приймає
значення
.
Ії графіками
будуть параболи
відповідно
другого, четвертого
і т.д. порядків.
Якщо
—
графіки параболи
третього, п’ятого
і т.д. порядків.
3. Показниковафункція:
.
Область
її визначення
,
область значень
.
Якщо
,
функція ,
якщо
,
функція Ї.
Причому,
для довільного
,
тобто графік
довільної
експоненти
проходить через
точку
.
4. Логарифмічна функція:
![]()
.
Це
функція обернена
до показникової,
.
Тому графік
довільної
функції проходить
через точку
.
5. Тригонометричні функції:
.
Функції
та
визначені для
всіх
та мають множину
значень
.
Функція
визначена
всюди, крім
,
,
та монотонно
зростає в кожному
інтервалі
області визначення.
Функція
всюди визначена,
крім
,
та монотонно
спадає в кожному
інтервалі
області визначення.
Множина
значень
та
— проміжок
.
Функції
,
,
— непарні, їх
графіки симетричні
відносно початку
координат,
— парна, її графік
симетричний
відносно
.
Функції
періодичні.
Найменший
період синуса
та косинуса
,
та
—
.
6. Обернені тригонометричні функції
Тригонометричні функції в інтервалі монотонності мають обернені:
— обернена
до
на відрізку
;
— обернена
до
на відрізку
;
— обернена
до
на відрізку
;
— обернена
до
на відрізку
.


![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

![]()


![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
7. Перетворення графіків функцій
При побудові
графіків функцій
часто використовують
дефор-мації
та паралельне
перенесення
вздовж осі
та
.
Треба знати, що:
1) графік
функції
— дзеркальне
відображення
графіка
відносно
осі
;
2) графік
функції
— дзеркальне
відображення
графіка
відносно
осі
;
3) графік
функції
,
де
— паралельне
перенесення
графіка
на а одиниць
масштабу вздовж
осі
;
4) графік
функції
,
де
— паралельне
перенесення
графіка
![]()
на а одиниць
масштабу вздовж
осі
;
5) графік
функції
— стиснення
в
разів
,
або розтягнення
в
разів
графіка