Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Внутрішньоаптечний контроль якості

Внутрішньоаптечний контроль якості

мазей, пігулок, супозиторіїв перевіряється до поділу маси на дози. Перевірка здійснюється вибірково в кожного фармацевта протягом робочого дня (але не менше 3-х лікарських форм у день).

На смак перевіряються лікарські форми для внутрішнього вживання вибірково й у випадках сумніву в якості приготовленої лікарської форми. Особлива увага звертається на лікарські препарати для дітей. Результати органолептичного контролю лікарських форм реєструються в журналі.

4. Фізичний контроль здійснюється аналітиком або провізором-технологом і полягає в перевірці загальної маси чи об'єму лікарської форми, кількості і маси окремих доз, що входять у дану лікарську форму (але не менше 3-х доз), контролюється також якість закупорювання. Фізичному контролю піддаються:

кожна серія фасовки і внутріаптечної заготівлі (від 3 до 5 одиниць зразків з кожної серії чи заготівлі;

вибірково лікарські форми, приготовлені за індивідуальними рецептами за день (але не менше 3% від загальної кількості);

лікарські форми, що вимагають стерилізації, після розфасовки до їх стерилізації.

5. Хімічний контроль здійснюється провізором-аналітиком (якісний і кількісний) і провізором-технологом (вибірково - якісний) і полягає у визначенні відповідності і кількісного вмісту лікарських речовин, що входять до складу лікарської форми.

Якісному аналізу піддаються:

вода очищена, вода для ін'єкцій,

усі лікарські засоби, що надходять зі складу,

розчини-концентрати, напівфабрикати,

фасовка;

вибірково усі види лікарських форм, приготовлених за рецептами (вимогами).

Повному хімічному аналізу піддаються:

усі розчини для ін'єкцій до і після стерилізації;

очні краплі і мазі, що містять наркотичні й отруйні речовини;

усі лікарські форми для новонароджених дітей,

розчини кислоти хлористоводневої (для внутрішнього вживання), атропіну сульфату, ртуті дихлориду і срібла нітрату;

усі концентрати, напівфабрикати і внутріаптечна заготівля;

стабілізатори, застосовувані при виготовленні розчинів для ін'єкцій і очних крапель;

концентрація етилового спирту;

вибірково - усі види лікарських форм (але не менше восьми, приготовлених за зміну).

Особлива увага звертається на контроль дитячих лікарських форм, очних і таких, що містять наркотичні й отруйні речовини.

6. Контроль при відпуску здійснюється провізором-технологом. Контролю піддаються всі приготовлені в аптеці лікарські форми. Перевіряється:

Упаковка (повинна відповідати масі (об'єму) і виду лікарської форми, а також властивостям вхідних інгредієнтів),

оформлення (повинне відповідати вимогам діючих нормативних актів);

відповідність зазначених у рецепті доз лікарських засобів списків А і Б віку хворого;

відповідність номера на рецепті і номера на етикетці,

відповідність копій рецептів прописам рецептів.

Таким чином, система контролю якості лікарських препаратів передбачає як спостереження за виготовленням лікарських препаратів на всіх стадіях технології, так і контроль готової продукції.


2.3 Обов’язки аналітика аптеки


Повний хімічний аналіз экстемпоральной продукції і внутріаптечних заготівель здійснює аналітик аптеки.

Крім цього, в обов'язку аналітика входять:

контроль виконання правил внутріаптечного контролю (якісний і кількісний аналіз різних медикаментів, достовірний запис аналізів і т.д.);

контроль виконання правил збереження лік в аптеці;

фіксування неправильне виготовлених медикаментів у книзі обліку, доповіді про допущені помилки при готуванні лікарських препаратів на нарадах;

контроль виконання правил дезінфекції і миття аптечного посуду;

перевірка якості нестійких і швидкопсувних лікарських засобів (нашатирно-анісові краплі, розчину йоду, вапняної води й ін);

контроль стану бюреточної системи і піпеток (зборки, чистоти);

контроль готування стерилізованих розчинів, настоїв, відварів і т.д.;

щомісячний звіт про своїй роботі з загальноприйнятої форми в двох екземплярах, один із яких віддається керуючому аптекою, а іншої відправляється в контрольно-аналітичну лабораторію.

Аналітик у своїй роботі орієнтується на методичні розробки контрольно-аналітичних лабораторій і дотримує адміністративної субординації стосовно керуючого аптекою. З метою оцінки якості медикаментів використовуються два терміни: “задовольняє” і “не задовольняє” розпорядженням Державної фармакології і вимогам ГАПУ (Головного аптечного керування) Міністерства охорони здоров'я України.

3. Особливості контролю якості окремих лікарських форм в аптечній технології


3.1 Лікарські засоби для парентерального застосування


До лікарських засобів для парентерального застосування відносяться стерильні водні і неводні розчини, суспензії, емульсії і сухі тверді речовини (порошки, пористі маси, таблетки), що розчиняють у стерильному розчиннику безпосередньо перед введенням. Розчини для парентерального застосування обсягом 100 мл і більш відносяться до інфузійних.

Лікарські засоби для парентерального застосування готують в умовах, що максимально запобігають забруднення готового продукту мікроорганізмами і сторонніми речовинами.

Для готування лікарських засобів для парентерального застосування використовують лікарські, допоміжні речовини і розчинники, дозволені до медичного застосування.

Лікарські засоби для парентерального застосування повинні бути стерильними, практично вільними від видимих механічних включень, витримувати випробування на пірогенність і токсичність відповідно до вимог приватних статей. Ін'єкційні розчини можуть бути ізотонічними, ізогідричними і ізоіонічними відповідно до вимог приватних статей.

Кількість допоміжних речовин, що додаються, якщо немає інших вказівок у приватних статтях, не повинна перевищувати наступних концентрацій: для речовин, подібних хлорбутанолу, крезолу, фенолу, - до 0,5%; сірчистого ангідриду чи еквівалентних кількостей сульфіту, чи бісульфіту метабісульфиту чи калію натрію - до 0,2%.

Консерванти застосовують у багатодозових лікарських засобах для парентерального застосування, а також в однодозових препаратах відповідно до вимог приватних статей.

Лікарські засоби для внутріпорожнинних, внутрісерцевих, внутріочних чи інших ін'єкцій, що мають доступ до спинномозкової рідини, а також при разовій дозі, що перевищує 15 мл, не повинні містити консервантів.

Тара та закупорювальні засоби повинні забезпечувати герметичність, бути індиферентними до вмісту, зберігати його стабільність при стерилізації, збереженні і транспортуванні. Марки скла й інших закупорювальних засобів (гуми, пластмаси) повинні бути зазначені в приватних статтях. Тару виготовляють з матеріалів, що не утрудняють візуальний контроль вмісту.

Матеріал пробки повинний бути досить міцним і еластичним, щоб забезпечувати добір вмісту без видалення пробки і відділення її часток і герметизацію склянки після видалення голки.

Прозорість. Розчини повинні бути прозорими, у порівнянні з водою для ін'єкцій чи відповідним розчинником, якщо немає інших вказівок у приватних статтях.

Забарвлення. Забарвлення лікарських засобів для парентерального застосування визначають шляхом порівняння з еталонами кольоровості у відповідності зі статтею "Визначення забарвлення рідин" чи вказівками приватних статей.

Об’єм ін'єкційних розчинів у склянках. У склянках місткістю до 50 мл наповнення перевіряють каліброваним шприцом, у склянках місткістю 50 мл і більш - каліброваним циліндром при температурі (20±2) °С.

Об’єм розчину, набраного із склянки шприцом, після витиснення повітря і заповнення голки чи після виливання в циліндр не повинний бути менше номінального.

Лікарські засоби для парентерального застосування піддають стерилізації відповідно до вимог статті "Стерилізація" і вказівками приватних статей.

Стерильність визначають відповідно до статті "Випробування на стерильність"

Токсичність перевіряють у відповідності зі статтею "Випробування на токсичність відповідно до вимог і тест-дозам, зазначеним у приватних статтях.

Пірогенність перевіряють у відповідності зі статтею "Випробування на пірогенность і відповідно до тест-доз, зазначеним у приватних статтях.

Випробуванню підлягають усі лікарські засоби для парентерального застосування при обсязі одноразової дози 10 мл і більш, а також при меншій дозі, якщо є вказівка в приватній статті.

Випробування на механічні включення лікарських засобів для парентерального застосування проводять по відповідним інструкціях, затвердженим Міністерством охорони здоров'я.

Визначення середньої маси сухих лікарських засобів для парентерального застосування проводять шляхом зважування порізно 20 попередньо розкритих склянок з точністю до 0,001 г. Видаляють вміст промиванням водою чи відповідним розчинником і сушать при температурі 100-105 °С на протязі однієї години. Склянка й закупорювальні засобу знову зважують. Розраховують середню масу 20 склянок і масу вмісту кожної склянки.

Відхилення маси вмісту однієї склянки від середньої маси, зазначеної в розділі "Склад на одну упаковку", не повинне перевищувати ±15%. Якщо в двох склянках відхилення перевищує припустиме, визначення повторюють ще в 40 склянках. Відхилення середньої маси вмісту склянок не повинне перевищувати ±5% від зазначеного в приватних статтях номінальної кількості.

Для стерильних сухих лікарських засобів для ін'єкцій і суспензій при масі вмісту склянки 0,05 г і менш проводять випробування однорідності дозування. Випробуванню піддають вміст 10 склянок порізно по методиках кількісного визначення, зазначеним у приватних статтях. Вміст діючого речовини не повинний відхилятися від номінального більш ніж на ±15%. Якщо не більш ніж в одній склянці відхилення перевищує ±15%, але не більш ±25%, проводять додаткові випробування у 20 склянках. Відхилення вмісту діючих речовини більш ±15% не повинно бути в жодній з 20 склянок.

Суспензії для парентерального застосування після струшування не повинні розслоюватися протягом не менш 5 хвилин, якщо в приватних статтях немає інших вказівок. Суспензія повинна вільно проходити в шприц через голку № 0840, якщо немає інших вказівок у приватних статтях. Суспензії не вводять у кровоносні і лімфатичні склянки і спинномозковий канал; емульсії не вводять у спинномозковий канал.

Маркірування. На кожній ампулі (склянці) указують назву лікарського засобу, його концентрацію, активність, чи обсяг масу, номер серії.

Збереження. В упакуванні, що забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного в приватних статтях терміну придатності.


3.2 Капсули


Капсули - дозована лікарська форма, що складається з лікарського засобу, укладеного в оболонку.

Капсули призначені для прийому усередину, а також для ректального і вагінального способів введення.

Розрізняють два типи капсул: тверді, із кришечками (Сарsulae durae operculatae) і м'які, з цільною оболонкою (Capsulae molles).

Капсули повинні мати гладку поверхню без ушкоджень і видимих повітряних і механічних включень.

Визначення середньої маси. Для визначення середньої маси зважують разом 20 нерозкритих капсул і визначають середню масу капсули. Потім зважують, кожну капсулу окремо і порівнюють із середньою масою капсули. Відхилення маси кожної капсули не повинне перевищувати ±10% від середньої маси. Потім обережно розкривають ті ж 20 капсул, видаляють як можна повніше вміст і зважують кожну оболонку. Для м'яких капсул з рідким чи пастообразним вмістом оболонку перед зважуванням промивають ефіром чи іншим придатним розчинником з наступним видаленням розчинника на повітрі. Визначають середню масу вмісту капсули. Якщо немає інших вказівок у приватних статтях, відхилення маси вмісту кожної капсули від середньої маси не повинне перевищувати ±10%, за винятком двох капсул, у яких допускається відхилення до ±25%.

Якщо більш 2 капсул, але не більш 6 мають відхилення від середньої маси в межах від 10 до 25%, то визначають вміст кожної капсули і середню масу вмісту 60 капсул, взявши 40 капсул додатково. Не більш шести капсул з 60 можуть мати відхилення від середньої маси більш ±10% і не повинно бути ні однієї капсули, що має відхилення в масі вмісту більш ±25%.

Вміст 20 чи 60 капсул використовують для кількісного визначення лікарських речовин і інших показників, приведених у приватних статтях.

Розпадаємість. Капсули, призначені для внутрішнього застосування, повинні розпадатися чи розчинятися в шлунково-кишковому тракті. Якщо в приватних статтях немає інших вказівок, капсули повинні розпадатися протягом не більш 20 хв.

Збереження. В упакуванні, що забезпечує стабільність протягом установленого терміну придатності і, якщо необхідно, у прохолодному місці.


3.3 Мазі


Мазі - м’яка лікарська форма, призначена для нанесення на шкіру, рани чи слизові оболонки. Мазі складаються з основи і лікарських речовин рівномірно в ній розподілених

По типі дисперсних систем розрізняють мазі гомогенні (сплави, розчини), суспензійні, емульсійні і комбіновані, а в залежності від консистентних властивостей - власне мазі, пасти, креми, гелі і лініменти.

Для готування мазей використовують дозволені до медичного застосування основи: ліпофільні - вуглеводневі (вазелін, сплави вуглеводнів), жирові (природні, гідрогенізовані жири і їхній сплав з рослинними оліями, силіконові й ін.; гідрофільні - гелі високомолекулярних вуглеводів і білків (ефіри целюлози, крохмалю, желатину, агару), гелі неорганічних речовин (бентоніту), гелі синтетичних високомолекулярних сполук (поліетиленоксиду, полівінілпиролідону, поліакриламіду) і ін.; гідрофільно-ліпофільні - безводні сплави ліпофільних основ з емульгаторами (сплав вазеліну з чи ланоліном з іншими емульгаторами), емульсійні основи типу вода / олія (сплав вазеліну з водяним ланоліном, консистентна емульсія вода / вазелін і ін) і олія / вода (у якості емульгаторів використовують натрієві, калієві, триетаноламінні солі жирних кислот, твін-80) і ін.

У мазі можуть бути введені консерванти, поверхнево-активні речовини й інші допоміжні речовини, дозволені до медичного застосування.

Метод визначення розміру часток лікарських речовин у мазях. Розмір часток лікарських речовин у мазях визначають на біологічному мікроскопі, з окулярним мікрометром МОВ-1 при збільшенні окуляра 15Х и об'єктива 8Х. Ціну поділки окулярного мікрометра перевіряють, по об'єкті-мікрометрі для минаючого світла (ОМП). Пробу мазі відбирають як зазначено в статті "Добір проб лікарських засобів", і вона повинна складати не менше 5 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі проб варто уникати здрібнювань часток.

Із середньої проби мазі беруть наважку 0,05 г і поміщають на необроблену сторону предметного скла. Інша сторона предметного скла оброблена в такий спосіб: на середині його алмазом чи яким-небудь іншим абразивним матеріалом наносять квадрат зі стороною близько 15 мм і діагоналями. Лінії офарблюють за допомогою олівця по склу Предметне скло поміщають на водяну баню до розплавлювання основи, додають краплю 0,1% розчину судану III для жирових, вуглеводневих, емульсійних основ типу вода / олія чи 0,15% розчину метиленового синіх для гідрофільних і емульсійних основ типу олія / вода і перемішують. Пробу накривають покривним склом (24 х 24 мм), фіксують його шляхом слабкого натискання і переглядають у 4 полях зору сегментів, утворених діагоналями квадрата. Для аналізу одного препарату проводять 5 визначень середньої проби. У полі зору мікроскопа повинні бути відсутні частки, розмір яких перевищує норми, зазначені в приватних статтях.


3.4 Настойки


Настойки являють собою забарвлені рідкі спиртові, чи водно-спиртові витяги з лікарської рослинної сировини, одержані без нагрівання і видалення екстрагента.

Ступінь подрібнення лікарської рослинної сировини повинен бути зазначений в приватних статтях.

Для одержання настойок можуть бути використані різні способи: мацерація (настоювання), дробова мацерація, мацерація з примусовою циркуляцією екстрагента, вихрова екстракція, перколяція (витиснення) і ін.

Методи випробування. У настойках визначають: вміст діючих речовин по методиках, зазначеним у приватних статтях; вміст спирту чи густину, сухий залишок і важкі метали.

Визначення сухого залишку.5 мл настойки поміщають у зважений бюкс, випарюють на водяній бані до висихання і сушать дві години при 102,5±2,5°С, потім прохолоджують у ексикаторі 30 хв. і зважують.

Визначення важких металів.5 мл настойки випарюють до висихання, додають 1 мл концентрованої сірчаної кислоти, обережно спалюють і прожарюють. Отриманий залишок обробляють при нагріванні 5 мл насиченого розчину амонію ацетату, фільтрують через беззольний фільтр, промивають 5 мл води і доводять фільтрат водою до обсягу 100 мл; 10 мл отриманого розчину повинні витримувати випробування на важкі метали (не більш 0,001%).

Збереження. В упакуванні, що забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного терміну придатності, у прохолодному, захищеному від світла місці. У процесі збереження настойок можливе випадання осаду.

3.5 Порошки


Порошки - тверда лікарська форма для внутрішнього і зовнішнього застосування, що складається з одного чи декількох подрібнених речовин і що має властивість сипкості.

Розрізняють порошки: прості, що складаються з однієї речовини; складні, що складаються з двох і більш інгредієнтів; розділені на окремі дози і нерозділені.

Порошки повинні бути однорідними при розгляді неозброєним оком і мати розмір часток не більш 0,160 мм, якщо немає інших вказівок у приватних статтях.

Відхилення, припустимі в масі дозованих порошків:

До 0,10 г - ± 15%

0,11 - 0,30 г - ± 10%

0,31 - 1,00 г - ± 5%

Понад 1,00 г - ± 3%

Збереження. В упакуванні, що охороняє від зовнішніх впливів і забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного терміну придатності, у сухому і, якщо необхідно, прохолодному, захищеному від світла місці.


3.6 Супозиторії


Супозиторії - тверді при кімнатній температурі і плавляться чи розчиняються при температурі тіла дозовані лікарські форми. Супозиторії застосовують для введення в порожнині тіла.

Розрізняють супозиторії ректальні (свічі) - Suppositoria rectalia; вагінальні - Suppositoria vaginalia і палички - bacilli.

Ректальні супозиторії можуть мати форму конуса, циліндра з загостреним чи кінцем іншу форму з максимальним діаметром 1,5 см.

Маса одного супозиторія повинна знаходиться в межах від 1 до 4 г. Якщо маса не зазначена, те супозиторії виготовляється масою 3 г. Маса супозиторія для дітей повинна бути від 0,5 до 1,5 г.

Вагінальні супозиторії можуть бути сферичними (кульки) - globuli; яйцеподібними (овули) - ovula чи у виді плоского тіла з закругленим кінцем (песарії) - pessaria. Маса їх повинна знаходитися в межах від 1,5 до 6 г. Якщо маса не зазначена, то вагінальні супозиторії виготовляють масою не менш 4 г.

Палички мають форму циліндра з загостреним кінцем і діаметром не більш 1 см. Маса палички повинна бути від 0,5 до 1 г.

Супозиторії готують виливанням розплавленої маси у форми, викочуванням чи пресуванням на спеціальному устаткуванні. Як сполучну речовину при виготовленні супозиторіїв методом викочування застосовують ланолін безводний.

Супозиторії повинні мати однорідну масу, однакову форму і мати твердість, що забезпечує зручність застосування. Однорідність визначають візуально на подовжньому зрізі по відсутності вкраплень. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня чи воронкоподібного поглиблення.

Середню масу визначають зважуванням 20 супозиторіїв з точністю до 0,01 г. Відхилення в масі супозиторіїв не повинне перевищувати ± 5% і тільки два супозиторія можуть мати відхилення ± 7,5%.

Для супозиторіїв, виготовлених на ліпофільних основах, визначають температуру плавлення, яка не повинна перевищувати 37°С, якщо немає інших вказівок у приватних статтях. Якщо визначення температури плавлення складне, то визначають час повної деформації. Час повної деформації повинний бути не більш 15 хв, якщо немає інших вказівок у приватних статтях.

Для супозиторіїв, виготовлених на гідрофільних основах, визначають час розчинення. Для цього один супозиторії поміщають на дно склянки місткістю 100 мл, що містить 50 мл води з температурою (37±1) °С. Склянку через кожні 5 хв збовтують таким чином, щоб рідина і проба отримали обертальний рух. Супозиторії повинний розчинитися протягом 1 ч, якщо немає інших вказівок у приватних статтях.

Визначення кількісного змісту й однорідність дозування діючих речовин повинні бути зазначені в приватних статтях.

Упакування. Супозиторії запечатують у контурне упакування з полімерних матеріалів, комбінованих матеріалів з алюмінієвою фольгою й інші пакувальні матеріали, дозволені для медичного застосування. На упакуваннях супозиторіїв, виготовлених на поліетиленоксидних основах, повинна міститися вказівка про необхідність зволоження супозиторіїв перед введенням у порожнину тіла.

Збереження. У сухому прохолодному місці, якщо немає інших вказівок у приватних статтях.


3.7 Суспензії


Суспензії - рідка лікарська форма, що містить як дисперсну фазу одне чи кілька здрібнених порошкоподібних лікарських речовин, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Розрізняють суспензії для внутрішнього, зовнішнього і парентерального застосування. Суспензії для парантерального застосування вводять тільки внутрішньом’язево. Вони повинні відповідати статті "Ін'єкції", якщо немає інших вказівок у приватних статтях.

Суспензії можуть бути готовими до застосування, а також у виді порошків чи гранул для суспензій, до яких перед застосуванням додають воду чи іншу придатну рідину; кількість чи води іншої рідини повинне бути зазначене в приватних статтях.

У якості допоміжних використовують речовини, що збільшують в'язкість дисперсійного середовища, поверхнево-активні і буферні речовини, коригенти, консерванти, антиокислювачі, барвники й інші, дозволені до медичного застосування. Перелік допоміжних речовин повинний бути зазначений у приватних статтях. Не допускається виготовлення суспензій, що містять отруйні речовини.

Відхилення в змісті діючих речовин у 1 г (мл) суспензії не повинне перевищувати ±10%.

Перед вживанням суспензії збовтують протягом 1-2 хв, при цьому повинне спостерігатися рівномірний розподіл часток твердої фази в рідкому дисперсійному середовищі. Час седиментаційної стійкості суспензії чи розмір часток твердої фази повинні бути зазначені в приватних статтях.

Маркірування. Для суспензій, отриманих з порошків чи гранул, повинні бути зазначені умови і час збереження після додатка води. Усі види суспензій повинні мати вказівка: "Перед уживанням збовтувати".

Упакування. З відповідним дозуючим пристроєм.

Збереження. В упакуванні, що забезпечує стабільність при збереженні і транспортуванні і, якщо необхідно, у прохолодному місці.


3.8 Екстракти


Екстракти являють собою концентровані витяги з лікарської рослинної сировини. Розрізняють рідкі екстракти (Extracta fluida); густі екстракти (Extracta spissa) - в’язкі маси зі змістом вологи не більш 25%; сухі екстракти (Extracta sicca) - сипучі маси зі змістом вологи не більш 5%.

Ступінь здрібнювання лікарської рослинної сировини повинна бути зазначена в приватних статтях.

Для одержання екстрактів можуть бути використані різні способи: мацерація (настоювання), перколяція (витиснення), реперколяція, протиточна і циркуляційна екстракція й ін.

Для екстрагування лікарської рослинної сировини застосовують воду, етиловий спирт різної концентрації й інші екстрагенти, іноді з додаванням кислот, лугів, гліцерину, хлороформу й ін.

Методи випробування. Визначають зміст діючих речовин по методиках, зазначеним у приватних статтях, і важкі метали.

Крім того, у рідких екстрактах визначають вміст спирту чи густину і сухий залишок.

У густих і сухих екстрактах визначають зміст вологи.

Визначення важких металів. До 1 мл рідкого екстракту чи 1 г густого чи сухого екстракту додають 1 мл концентрованої сірчаної кислоти, обережно спалюють і прожарюють. Отриманий залишок обробляють при нагріванні 5 мл насиченого розчину амонію ацетату. Фільтрують через беззольний фільтр, промивають 5 мл води і доводять обсяг фільтрату до 200 мл.10 мл отриманого розчину повинні витримувати випробування на важкі метали (не більш 0,01% у препараті).

Визначення сухого залишку.5 мл рідкого екстракту поміщають у зважений бюкс, випарюють на водяній бані і сушать 3 години при (102,5 ± 2,5) °С, потім прохолоджують у ексикаторі 30 хв і зважують.

Визначення вологи. Близько 0,5 г препарату (точна наважка) сушать у сушильній шафі при (102,5+2,5) °С протягом 5 годин, потім прохолоджують у ексикаторі 30 хв і зважують.

Збереження. В упакуванні, що забезпечує стабільність препарату протягом зазначеного терміну придатності, і, якщо необхідно, у прохолодному, захищеному від світла місці. У процесі збереження рідких екстрактів можливе випадання опадів.

2. Практична частина


Рецепт № 1


Візьми: Дімедролу

Папаверіну гідрохлориду по 0,05

Новокаїну 0,15

Олії какао q. s.

Змішай, щоб утворився супозиторій

Дай таких доз № 10

Познач. По 1 свічі на ніч.

Rp.: Dimedroli

Papaverini hydrochloridi ana 0,05

Novocaini 0,15

Olei Cacao q. s.

Misce, fiat suppositorium

Da tales doses № 10

Signa. По 1 свічі на ніч.

Ректальні супозиторії типу емульсії В / О, до складу яких входять сильнодіючі лікарські речовини, добре розчинні у воді.

Здійснюємо перевірку разових і добових доз сильнодіючих речовин (димедролу, папаверину гідрохлориду, новокаїну)

Димедрол:

ВРД = 0,1

ВДД = 0,25

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Папаверін:

ВРД = 0,2

ВДД = 0,6

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Новокаїн:

ВРД = 0,25

ВДД = 0,75

РД = 0,15 Доза не завищена

ДД = 0,15 * 3 = 0,45 Доза не завищена

Ліки можуть бути виготовлені

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слобко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі і бензолі.

Зберігання. Список Б. У добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла і вологи.

Вища разова доза усередину 0,1 г.

Вища добова доза усередину 0,25 г.

Вища разова доза внутрішньом’язово 0,05 г.

Вища добова доза внутрішньом’язово 0,15 г.

Novocainum Новокаїн

Опис. Безбарвні кристали чи білий кристалічний порошок, без запаху, гіркого смаку. мовою викликає почуття оніміння.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, мало розчинний у хлороформі, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б. У добре укупорених банках жовтогарячого скла.

Вища разова доза усередину 0,25 г.

Вища добова доза усередину 0,75 г.

Вища разова доза внутрішньом’язово (2% розчин) 0,1 г.

Вища добова доза внутрішньом’язово (2% розчин) 0,1 г.

Вища разова доза у вену (0,25% розчин) 0,05 г.

Papaverini hydrochloridum Папаверину гідрохлорид

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, злегка гіркуватого смаку.

Розчинність. Повільно розчинний у 40 ч. води, мало розчинний у 95% спирті, розчинний у хлороформі, практично нерозчиниме в ефірі.

Зберігання. Список Б, У добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину 0,2 г.

Вища добова доза усередину 0,6 г.

Вища разова доза під шкіру, внутрішньом'язово й у вену 0,1 г.

Вища добова доза під шкіру, внутрішньом'язово й у вену 0,3 г.

Зворотній бік ППК

m(димедролу) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m(папаверину гідрохлориду) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m(новокаїну) = 0,15 * 10 = 1,5 г.

m(одного супозиторію) = 3,0 г.

m(масла какао) = 30,0 - (0,5 + 0,5 + 1,5) = 27,5 г.

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Dimedroli 0,5

Papaverini hydrochloridi 0,5

Novocaini 1,5

Aquae purificatae gtts XX (1 ml = 20 крап)

Olei Cacao 27,5

Lanolini anhydrici 0,5

------------------------------------------------------------------ -

Massae suppositoriorum 31,5

m(одного супозиторію) = 3,1 № 10

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступку поміщають лікарські речовини (за правилом виготовлення порошків), подрібнюють їх спочатку в сухому вигляді, а потім додають приблизно 1 мл (20 крапель) води очищеної (виходячи з розчинності лікарських речовин) і розтирають до розчинення. Отриманий розчин змішують з частиною подрібненого масла какао, поступово додаючи решту. У разі потреби додають безводний ланолін (приблизно 0,5 г). Змішують до одержання однорідної маси, що відстає від стінок ступки, яку зважують. Масу відзначають на звороті рецепта й у паспорті письмового контролю. З маси формують стержень, поділяють його на 10 порцій і з кожної порції викачують свічу. Для контролю кілька доз зважують, відхилення в масі не повинні перевищувати ±5%. Супозиторії повинні бути однакової форми, довжини і товщини.

Готові супозиторні лікарські форми повинні мати визначену твердість, щоб забезпечити їх використання, інакше вони непридатні, бо можуть деформуватися в руках хворого до їх використання.


Рецепт № 2


Візьми: Димедролу 0,05

Сахару 0,3

Змішай, нехай утвориться порошок

Дай таких доз № 6

Познач. По 1 порошку З рази в день.

Rp.: Dimedroli 0,05

Sacchari 0,3

Misce, fiat pulvis

Da tales doses № 6

Signa. По 1 порошку З рази в день.

ЛФ - Складний дозований порошок для внутрішнього застосування, до складу якого входить сильнодіюча речовина (димедрол) і кристалічна речовина - цукор. Порошок виписаний роздільним способом.

Необхідно перевірити, чи не завищені разові і добові дози димедролу шляхом порівняння прописаних доз у рецепті з фармакопейними дозами:

ВРД = 0,1 г

ВДД = 0,25 г

РД = 0,05 г (за рецептом) Доза не завищена

ДД = 0,05 х 3 = 0,15 г Доза не завищена

Лікарська форма може бути виготовлена.

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слабко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: