Стратегії виходу на міжнародні ринки на прикладі ВАТ "Дніпропетровський трубний завод"
Всього
Таким чином ринок трубо прокату Росії є найбільш привабливим тому, що середньозважений бал є найвищим з усіх проаналізованих ( Табл. 3.2). Оцінка привабливості ринку трубо прокату Росії є дуже важливим фактором у прийнятті рішення до якого саме ринку має змогу вийти ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» тому, що визначивши основні ознаки привабливості ринку та конкурентну ситуацію за ознаками, можна на перед сформулювати такі конкурентні заходи які б мінімізували ризики від входження на новий ринок
3.2 Розробка конкурентної стратегії ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на ринку Росії
Таким чином для ОАО «Дніпропетровський трубний завод» найкращим напрямком подальшого розвитку є поєднання внутрішніх сильних сторін та потенційних зовнішніх можливостей, тобто вихід на нові ринки та вертикальна інтеграція [66].
З огляду на стратегічну привабливість закордонних ринків, визначених SWOT аналізом ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», стратегією збільшення експортної діяльності є вихід підприємства на російський ринок трубопрокату. Для ефективного виходу та позиціювання ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на ринку Росії треба вирішити ряд проблем, без вирішення яких вихід заводу на ринок трубопрокату Росії не є доцільним. Таким чином стратегія виходу на ринок трубопрокату Росії має наступні пункти:
Розробка альтернативного механізму збутової системи
Підвищення інтенсивності модернізації виробничих потужностей
Запобігання виходу на ринок конкурентів із нижчими витратами
Підвищення ефективності відстеження процесу виконання стратегії
Впровадження досліджень і розробок в сфері трубної продукції
Визначивши основні елементи конкуренції на ринку трубо прокату Росії, можна зробити висновок, що для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» найкращою стратегією виходу на ринок трубо прокату Росії є стратегія «Синергізму», тому що вона вирішує всі вище згадані проблеми на перетворює потенційних конкурентів на партнерів тим самим заощаджує фінансові ресурси та максимізує прибуток [67].
Стратегія синергізму – це стратегія отримання конкурентних переваг за рахунок з'єднання двох або більше бізнес-одиниць в одних руках.
Стратегія синергізму припускає підвищення ефективності діяльності за рахунок сумісного використання ресурсів (синергія технологій і витрат, сумісний збут, синергія планування і управління).
Синергетичний ефект найяскравіше виявляється на рівні портфельної (корпоративною) стратегії. Синонімами поняття «синергізм» є «стратегічний важіль», «взаємозв'язки», «раціоналізація», «вартісна перевага».
Ринковими умовами використання даної стратегії є сумісне володіння ресурсами і сферами діяльності, або добровільне об'єднання зусиль. Саме на синергетичний ефект посилаються менеджери, обгрунтовувавши необхідність придбання або злиття підприємств.
Дана стратегія лежить в основі створення різних союзів, альянсів, фінансово-промислових груп, як на національному, так і на міжнародному рівні. У національних масштабах результатами такої стратегії є створення маркетингових мереж різного вигляду, які дозволяють використовувати синергетичний ефект взаємодії виробництва і збуту. Отримання конкурентних переваг за рахунок з'єднання двох або більше бізнес-одиниць в одних руках, тобто об’єднання ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» з заводом лідером ринку трубо прокату Росії (Рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 Ринок сталевих труб Росії
Якщо враховувати що,сумарне виробництво сталевих труб в Росії в даний час знаходиться на рівні 5 млн. тонн в рік (5,8 млн. тонн в 2008 рік з деяким підвищенням виробництва в 2007 році) при середньому завантаженні виробничих потужностей трубних заводів на 50-60% [68]. То при продовженні такої тенденції ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» має змогу об’єднатись з ВАТ «Альметівський трубний завод» та об’єднати зусилля на нафтогазовому і чавунному сегменті ринку, тим паче, що ВАТ «Альметівський завод», за опублікованою інформацією що опублікована на офіційному сайті заводу «atz» в останні роки має наміри розширювати сферу своєї діяльності. Таким чином з′єднання двох трубних заводів цілком можливе [69]. Після об’єднання ВАТ «Альметівський трубний завод» та ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» можна прогнозувати наступну конкурентну ситуацію:
fBehindDocument0fHidden0fPseudoInline0fLayoutInCell1

Рисунок 3.2 Потенційна частка ринку ВАТ «Дніпропетровський трбний завод» на ринку труб Росії
З рисунку видно, що за рахунок об’єднання ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» при виході на ринок має можливість охопити 4% ринку за рахунок сильних сторін, тобто нижчої ціни на продукцію [71].
Наступним заходом при об’єднанні ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ВАТ «Альметівський трубний завод» є розробка альтернативного форми управління експортною діяльністю. При з’єднанні двох бізнес одиниць розробка альтернативного механізму збуту буде будуватися на спільній формі управління експортною діяльністю який буде включати в себе наступні функції:
Рисунок 3.3 Альтернативні організаційні форми управління експортною діяльністю ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»
- проводити експортні операції від свого імені і за свій рахунок;
- регулювати сфери експортної діяльності засновників, розміщувати замовлення покупців на підприємствах-засновниках згідно встановлених квот (наприклад, з врахуванням потужностей виробників);
- розробляти спільні стратегії експортної політики;
- організовувати рекламну компанію;
- проводити маркетингові дослідження в країнах реалізації продукції;
- оцінювати конкуренцію та рівень цін;
- приймають на роботу представників, агентів, вояжерів, комівояжерів;
- підбір технічної, фінансової, маркетингової та інших видів інформації для підприємств-засновників з країн збуту продукції;
- оцінка рівня конкуренції в країнах, куди експортується продукція, тощо
Спільна збутова фірма обов'язково є юридичною особою [72]. Вона практично купує товар у підприємств-засновників і реалізує його згідно домовленості від імені цих підприємств або під власною торговою маркою. Спільне збутове підприємство може за згодою засновників реалізовувати ще і продукцію інших підприємств (а не лише підприємств-засновників) та займатись будь-яким іншим видом діяльності. При цьому діяльність фірми націлена на отримання прибутку. Таким чином
3.3 Рекомендації щодо стратегій виходу ВАТ на нові міжнародні ринки
Для успішного виходу ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на нові міжнародні ринки а також закріплення своїх позицій на тих ринках де завод вже позиціонує, на сам перед треба визначити фактори, що впливають на конкурентну позицію заводу, та відшукати заходи досягнення конкурентних переваг за ознаками [73]. Проаналізуємо фактори забезпечення конкурентних переваг ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» та розробимо заходи для їх досягнення (Табл. 3.1)
Таблиця 3.4
Ресурсні фактори забезпечення конкурентних переваг та заходи їх досягнення ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»
|
Фактори |
Заходи досягнення конкурентних переваг |
| 1. Постачальники | Постійний аналіз конкурентного середовища при виборі постачальників |
| 2. Доступ до якісної дешевої сировини і інших ресурсів | Проведення централізованої закупівлі великих партій, що знижує витрати та дає можливість доступу до якісної і дешевої сировини |
| 3. Облік і аналіз використання всіх видів ресурсів на всіх стадіях життєвого циклу та оптимізація ефективності використання ресурсів | Економія ресурсів є пріоритетним напрямом діяльності підприємства, фактором конкурентної переваги |
Таблиця 3.5
Технічні фактори забезпечення конкурентних переваг та заходи їх досягнення ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на закордонних ринках
|
Фактори |
Заходи досягнення конкурентних переваг |
| 1. Обладнання | Збільшення відносної ваги прогресивного технологічного обладнання, зниження його середнього віку |
| 2. Якість виготовлення товару | Застосування сучасних методів контролю і стимулювання якості для утримання конкурентної переваги |
Таблиця 3.6
Управлінські фактори забезпечення конкурентних переваг та заходи їх досягнення ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на закордонних ринках
|
Фактори |
Заходи досягнення конкурентних переваг |
| 4.1. Менеджери | Збільшення відносної ваги кваліфікованих і конкурентоспроможних менеджерів |
| 4.2. Організація постачання сировини | Утримання цієї конкурентної переваги вимагає високої дисципліни за всім циклом руху виробничого процесу |
| 4.3. Функціонування системи менеджменту (конкурентоспроможності) підприємства | Висока кваліфікація персоналу, застосування наукових методів управління |
| 4.4. Функціонування системи управління якістю на підприємстві | Система управління якістю повинна відповідати стандартам якості як України, так і міжнародним. |
Таблиця 3.7
Ринкові фактори забезпечення конкурентних переваг та заходи їх досягнення ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на закордонних ринках
|
5.1. Доступ до ринку ресурсів, необхідних підприємству 5.2. Доступ до ринку нових технологій |
Для отримання переваги необхідно постійно вивчати параметри ринку на вході системи (організації), а для її збереження – проводити моніторинг ринкової інфраструктури |
| 5.3. Ексклюзивність реклами товарів організації | Підвищення кваліфікації працівників відділу реклами і забезпечення достатнього фінансування реклами |
| 5.8. Прогнозування політики ціноутворення і ринкової інфраструктури | Проведення постійного аналізу дії законів попиту, пропозиції, конкуренції на ринку трубо прокату |
Таблиця 3.8
Ефективність функціонування підприємства як фактор забезпечення конкурентних переваг ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на закордонних ринках
| 6.1. Показники доходності (за показниками рентабельності продукції, виробництва, капіталу, збуту) | Економічні показники визначають якість функціонування ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» за всіма аспектами і напрямами, тому для утримання переваг підприємство повинне підвищувати науковий рівень управління. Рівні доходності, використання капіталу і фінансової стійкості функціонування підприємства визначаються індивідуально. Чим вища сила конкуренції в галузі, тим менша доходність і собівартість товарів, але вища інтенсивність і якість товарів. Конкуренція є також фактором підвищення ефективності використання всіх ресурсів |
| 6.2. Інтенсивність використання капіталу (за коефіцієнтами оборотності видів ресурсів чи капіталу) | |
| 6.3. Фінансова стійкість функціонування підприємства |
Таблиця 3.9
Структурні фактори забезпечення конкурентних переваг та заходи їх досягнення ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на закордонних ринках
|
Структурні внутрішні фактори |
Заходи досягнення конкурентних переваг |
| 1.1. Виробнича структура підприємства | Проектування діяльності підприємства на основі гнучких виробничих систем, автоматизованих модулів та систем |
1.2. Місія підприємства |
Місія містить оригінальну ідею –досягти високоговпізнаності та підвищення надійності репутації.. Цінностями заводу є: відповідальність, порядність, постійне зростання та командний підхід |
| 1.3. Організаційна структура | Побудова організаційної структури на основі дерева цілей підприємства з горизонтальною координацією всіх робіт менеджерів. |
| 1.4. Облік і регулювання виробничих процесів | Автоматизація обліку, дотримання принципів пропорційності, неперервності, паралельності, ритмічності протікання окремих процесів |
| 1.5. Персонал | Постійно здійснювати відбір персоналу, підвищувати його кваліфікація і створювати умови для просування, мотивування якісної та ефективної праці з метою забезпечення конкурентоспроможності персоналу |
| 1.6. Інформаційна та нормативно-методична база управління | При проектуванні і розвитку структур в інформаційній системі використовувати якісну інформацію і нормативно - методичні документи |
Планування міжнародної діяльності будь-якої організації пов’язане із оцінкою зовнішнього середовища, визначення майбутніх світових можливостей і небезпек та формуванням міжнародних цілей і стратегій підприємства. Важливим етапом для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» при виході на закордонні ринки є вибір стратегії експортної діяльності. При чому внутрішні та зовнішні стратегії заводу повинні взаємодоповнюватися, а не виключати одна одну [74].
Існує багато стратегічних альтернатив, від правильності вибору однієї чи декількох стратегій залежить чи буде компанія конкурентною та успішною, чи так і не досягне зростання. Розглянемо альтернативні стратегії виходу на міжнародні ринки трубопрокату ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»:
Залежно від особливостей конкуренції на міжнародних ринках для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» можна використовувати такі види стратегій: концентрація на цільовому ринку та локальна інноваційна діяльність. Ці дві стратегії притаманні для насичених конкурентних ринків: у першому випадку потрібно підвищувати якість продукції, знижувати ціну і концентрувати зусилля на окремих сегментах чи ринках (ця стратегія спочатку використовувалась ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» при концентрації зусиль, ця стратегія є обмеженою, тому використовується локальна інноваційна діяльність – вона стимулює подальше підвищення якості товару, зниження його собівартості. Ця стратегія є складною, наукоємною і дорогою, оскільки вимагає застосування всіх інструментів підвищення конкурентоспроможності, пошук конкурентних переваг і способів диференціації [75].
Із запропонованих стратегій М. Портера доцільними для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» є стратегії мінімізації витрат і стратегія диференціації. Перша забезпечує захист від дії конкурентних сил. Друга допоможе завоювати нових споживачів – широкий асортимент зможе найкращим чином задовольнити старих споживачів приєднати нових, таким чином догнати конкурентів.
За М.Трейсі і Ф.Вірсемом рекомендованою стратегією є виробнича досконалість, тобто якість і доступність товару. Передумовою успіху є уміле поєднання унікальних знань, технологій і тверде управління. Дж. Ф.Мур пропонує новаторство як основу успіху, тому, на мою думку, кожне підприємство і зокрема ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» повинно дивувати своїх споживачів новинками і цікавими заходами щодо просування своєї торгової марки та її продукції. За Г.Корфом і М.Кусуманом найбільш прийнятна для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» є стратегія збільшення обсягів виробництва. Вона передбачає розширення виробництва, інтенсивний маркетинг і потребує значних інвестицій, спеціалізації і стандартизації фінансів і бухгалтерського обліку на підприємстві, ефективного управління кадрами і взаємодії із споживачем – все це ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» успішно виконує, про що говорить ріст обсягів збуту.
Актуальними для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» є міжнародні стратегії розвитку. Зокрема з метою географічного розширення діяльності та втілення досвіду і подальшої інтеграції на нові міжнародні ринки доцільною є стратегія копіювання. Для досягнення міжнародної конкурентоспроможності ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» рекомендованою є віолентна стратегія та конкурентні стратегії у сфері масового (крупного) виробництва. Вони передбачають масове виробництво продукції, використання ефекту масштабу та ефекту досвіду для зниження собівартості продукції. прокату ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» по мірі зростання обсягів виробництва труб може застосовувати і стратегію диференціації, тобто диверсифікація в споріднені галузі промисловості, такі як створення власної збутової мережі, що є особливо актуальним на сьогодні. Крім того, стратегія диверсифікації передбачає входження у нову для підприємства галузь – наприклад, галузь добувної промисловості. Рекомендованою стратегією для заводу щодо збільшення обсягів експортної діяльності є багатонаціональна стратегія розвитку. Стратегія виходу на кожен окремий ринок розробляється відповідно до умов кожної окремої країни, на які прагне вийти ВАТ «Дніпропетровський трубний завод». При багатонаціональній стратегії конкуренція в кожній країні відбувається незалежно від конкуренції в інших. У багатонаціональних (мультилокальних) галузях компанія дотримується незалежних стратегій на кожному зі своїх закордонних ринків. Компанія конкурує з іншими багатонаціональними корпораціями (БНК) і місцевими конкурентами в індивідуальному порядку на кожному окремому ринку, а не загалом на міжнародному ринку [76]. Ці стратегії найбільш точно підходять для трубопрокатного ринку, оскільки не всі країни характеризуються значним споживанням трубопрокату, крім того є досить багато конкурентів, що мають домінуюче положення на ринку. Крім того, кожна країна має своє відношення до імпорту трубопрокату, тому стратегії конкуренції на цих ринках потрібно розробляти відповідно до національних особливостей і конкретних умов кожної окремої країни, товар потрібно пристосовувати до місцевого попиту. Для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» існує ряд перспективних ринків трубопрокату на які у перспективі є можливість виходу (Табл 3.10.).
Таблиця 3.10
Рекомендації щодо стратегій виходу ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» на нові міжнародні ринки.
|
Ринок |
Переваги ринку |
Недоліки ринку |
Конкурентні стратегії |
| Білорусія | Державна підтримка великого бізнесу | Високий рівень конкуренції | Стратегії послідовників |
| Польща | Низькі податкові ставки в країні | Використання сучасного високотехнологічного обладнання, залучення іноземних інвестицій у пивну галузь | Стратегії для мешканців ніш |
| Болгарія | Недостатній рівень конкурентоспроможності галузі | Удосконалення системи розробки і впровадження інновацій, збільшення фінансування на науку | Наступальні стратегії. |
| Індія | Вигідне правове регулювання функціонування економіки країни | Надходження міжнародних, державних і спонсорських інвестицій | Оборонна стратегія |
| Туреччина | Доступ до якісної дешевої сировини і інших ресурсів | Щільна конкуренція | Атакуючі стратегії. |
| Китай | Великий ринок збуту | Низький рівень рентабельності | Атакуючі стратегії. |
Стратегії послідовників. До них відносяться компанії, які прагнуть зберегти свою частку на ринку і обійти всі «підводні камені», при цьому наслідуючи конкретній «чужій» стратегії. На ринку Білорусії де рівень конкуренції досить щільний ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» може дотримуватися стратегій, направлених на підтримку і збільшення сегменту ринку. Більшість маркетологів вважають, що стратегія послідовника (імітація продукту) не менш ефективна, чим стратегія новаторського продукту. (Наприклад: Panasonic рідко пропонує ринку принципово нову продукцію. Найчастіше вона копіює винаходи Sony, а потім пропонує товари за нижчою ціною, отримуючи високий прибуток, оскільки економить на науково-дослідних розробках і комунікаціях із споживачами.) Правда, проходження за лідером зовсім не має на увазі звичайного копіювання, - послідовник повинен вести власну стратегію зростання, причому таку, яка не провокує у відповідь агресивних дій конкурентів [77]. Виділяють 4 стратегії послідовників: імітатор, двійник, імітатор або пристосованець.
1. Імітатор. Дублює продукт лідера і упаковку, реалізовуючи товар на чорному ринку або сумнівним посередникам [78].
2. Двійник. Копіює продукцію, систему розподілу, рекламну кампанію конкурента аж до трохи зміненої марочної назви. (Наприклад: “Сосо-соlo” замість “Coca-Cola”.) Двійник паразитує на інвестиціях лідера.(Наприклад: компанія Ralcorp Holding Inc. проводить імітації пластівців для сніданку відомих марок в схожих упаковках. Її продукти під торговими|торгівельними| марками “Tasteeos”, “Fruit| Rings",“Corn Flakes" стоять майже на долар за упаковку дешевше, ніж марки лідерів.)
3. Імітатор. Щось копіює у лідера, але зберігає відмінності в упаковці, рекламі, цінах і тому подібне Його політика не хвилює лідера до тих пір, поки імітатор не робить агресивних атак, більш того, імітатор допомагає лідерові уникнути повної монополії в галузі.
4. Пристосованець. Зазвичай видозмінює або покращує продукцію лідера. Він починає з якихось інших ринків, щоб уникнути прямого зіткнення з лідером, дуже часто пристосованець стає претендентом. Цей шлях пройшли багато японських компаній.
Хоча послідовник не несе витрат на дослідження, зазвича він заробляє менше, ніж лідер.
Стратегії для мешканців ніш. Фірма обслуговує невеликі сегменти ринку, і не складає особливої конкуренції крупним фірмам. Її особливість – це спеціалізація на конкретному товарі. При тому останнім часом цій стратегії почали приділяти увагу і великі фірми.
Компанія, що уподобала певну нішу, добивається істотного| збільшення доданої вартості і прибутку; вона орієнтується на високу марку прибули, тоді як компанії, що діють на масових ринках, на великі об'єми прибули.
Ключова ідея ніші — спеціалізація. Компанії, які оперують в нішах, вибирають одну з наступних ролей:
Спеціалізація по кінцевих користувачах. (Наприклад: юридична компанія спеціалізується на кримінальних, цивільних або промислових справах.)
Спеціалізація по вертикалі. (Наприклад: компанія концентрує зусилля на виробництві певних металів або продуктів з них.)
Спеціалізація залежно від розмірів і важливості клієнтів. Компанія направляє зусилля на обслуговування дрібних, середніх або крупних клієнтів.
Географічна спеціалізація. Компанія продає товари/послуги в певній місцевості або регіоні.
Продуктова спеціалізація. Компанія проводить тільки певний продукт або власну єдину товарну лінію. (Наприклад: вона спеціалізується на виробництві лінз для мікроскопів.)
Спеціалізація на індивідуальному обслуговуванні споживачів.
Спеціалізація на певному співвідношенні якості і ціни. Компанія займається виробництвом або високоякісної, або дешевої продукції.
Спеціалізація на обслуговуванні. Фірма пропонує одну або декілька унікальних послуг, які не надаються її конкурентами. (Наприклад: Банк надає послугу «кредит по телефону», а кур'єр доставляє зайняту суму позичальникові.)
Спеціалізація на каналах розподілу. Фірма спеціалізується на розробці єдиного каналу збуту [79]. (Наприклад: Компанія по виробництву безалкогольних напоїв випускає їх в ємкостях великого об'єму і реалізує їх на бензозаправних станціях.)
Оскільки положення в ніші може змінитися, компанія повинна поклопотатися про створення нових ніш. Варто відмітити, що, оперуючи на двох і більш нішах, компанія збільшує свої шанси на виживання в атмосфері жорсткої конкуренції.
Наступальні стратегії. Компанія визначилася з цілями і з об'єктом атаки. Далі необхідно вибрати одну з п'яти наступальних стратегій.
Фронтальне настання. Це концентрований удар по основних силах конкурента: його продукту, цінам і його рекламу. Розумно використовувати цю стратегію, коли у фірми більше людських і грошових ресурсів як мінімум в три рази, чим у об’єкту атаки. Одним з видів такого настання є цінова війна, але зниження ціни на продукт ефективно у випадках: якщо лідер ринку не робить у відповідь кроків; якщо вам вдається переконати ринок, що ваш продукт не поступається за якістю товарам лідера, але продається за нижчою ціною. Друга форма агресивної цінової політики ґрунтується на крупних інвестиціях що атакує в модернізацію технологій, направлену на скорочення витрат виробництва і подальше зниження цін, в чому особливо досягли успіху японські компанії [80].
Флангове настання. Є справжнім маркетинговим чуттям, зазвичай його застосовують компанії з обмеженими ресурсами. Вдає із себе напад на найвразливіші місця конкурента. Може виявлятися або в географічному сенсі: фірма займає місця, не охоплені конкурентом-лідером; або сегментаційному: визначає потреби споживачів, не продумані конкурентом і задовольняє їх. Флангова стратегія - це уміння ідентифікувати і заповнювати розриви між попитом і пропозицією, що виникають як результат зрушень в ринкових сегментах і розвитку нових сильних сегментів. На відміну від жорсткої конкуренції компаній, що конкурують на одному і тому ж ринку, ефективна флангова атака дозволяє повніше задовольнити потреби споживачів. Флангова атака - настання в кращих традиціях сучасної маркетингової філософії, що проголошує, що призначення маркетингу полягає в ідентифікації і задоволенні потреб споживачів. Очевидно, що флангова атака ефективніша, ніж фронтальне настання.
Спроба оточення. Має на увазі наступальні дії на супротивника відразу в декількох напрямах: і по фронту, і з флангу, і з тилу, коли атакуюча сторона пропонує ринку все те ж саме, що і її конкурент, тільки в чому те її товар трохи краще, так щоб споживач не зміг відмовитися від пропозиції. Спроба оточення має сенс тільки тоді, коли керівництво що атакує має в своєму розпорядженні значні ресурси і вважає, що несподівана атака подавить волю до опору того, що обороняється [81].
Обхідний маневр. Припускає напад на найбільш доступні ринки, що розширює ресурсний потенціал компанії. Досягши певного рівня розвитку, компанія атакує і переносить лінію фронту на свою територію, де володіє безперечною перевагою. (Наприклад: Секрет успішної атаки Nintendo на ринку відеоігор полягав в тому, що вона запропонувала ринку чудові технології і перевизначила конкурентний простір)
Партизанська війна. Полягає в невеликих, але множинних атаках конкурентів з усіх боків: селективні зниження цін, інтенсивні бліц кампанії по просуванню товарів або, як виняток, юридичні акції. Помилковою є думка про те, що партизанська війна — це стратегічна альтернатива для обмежених в ресурсах компаній. Її ведення обходиться вельми дорого. Більш того, партизанські бої це швидше, підготовка до війни. Єдино ефективна відповідь агресорові-партизанові — стрімка контратака.
Оборонна стратегія. Мета оборонної стратегії - захистити свою частку ринку, протидіючи найбільш небезпечним конкурентам. Так, фірма, що намагається збільшити розміри ринку піддається нападкам конкурентів, щоб не допустити цього вона проводить заходи щодо захисту її частки ринку. В даний час прийнято вважати, що домінуюча компанія має можливість використовувати шість оборонних стратегій:
Позиційна оборона. Направлена на створення важко переборних бар'єрів навколо своєї поточної позиції; у чистому вигляді рідко приводить до успіху, оскільки повинна супроводитися зміною виробничо-збутової політики і пристосуванням до змін зовнішнього середовища. Кращим методом оборони є безперервне оновлення продуктів, що випускаються.
Флангова оборона. Направлена на захист найбільш вразливих місць у позиції організації на ринку, куди насамперед можуть направити свої атаки конкуренти.
Попереджуюча оборона. Заснована на передбачаючих діях, що роблять потенційну атаку конкурентів неможливою або що істотно ослабляють її, наприклад, передбачаючи появу на ринку нового конкурента, можна понизити ціну на свою продукцію. Попереджуюча оборона нерідко носить чисто психологічний характер, коли лідер ринку застерігає конкурентів від необдуманих атак. (Уявимо, що крупна фармацевтична компанія є лідером у виробництві певної категорії медичних препаратів. Кожного разу, коли їй стає відомо про наміри конкурентів побудувати нове підприємство, вона організовує просочування інформації про свої плани зниження цін на продукцію і розширення виробництва [82]. Чутки страхітливо впливають на конкурентів, а лідер ринку продовжує спокійно працювати.)
Контратака. Використовується лідером, якщо не дали ефекту що попереджує і флангова оборонні стратегії. Лідер може зробити паузу, щоб побачити слабкі місця атакуючого конкурента, після чого ударити напевно (наприклад, протиставивши в рекламі надійність своїх виробів недоробкам в новинках конкурента). Найбільш ефективною зарекомендувала себе стратегія, що полягає в обороні, розвідці наступаючих проломів, що утворюються в рядах, зосередженні сил і вирішальному настанні. Ще один метод контратаки — вторгнення на основну територію супротивника, що примушує його повернути війська для захисту відвічних земель(Одін з найрентабельніших рейсів авіакомпанії Northwest Airlines — маршрут з Міннеаполіса до Атланти. Її конкурент, місцева авіалінія, зробила атаку, встановивши значні знижки і розвернувши широку рекламну кампанію. Компанія Northwest відповіла тим, що понизила ціни на рейс Міннеаполіс—чикаго, найвигідніший для її конкурента. Загроза втрати основного джерела прибутку змусила атакуючу компанію повернути ціни до колишнього рівня). Ще одна поширена форма контратаки — економічна або політична блокада конкурента. Лідер має можливість субсидувати зниження цін на деякі види продукції (зазвичай найбільш рентабельні для конкурентів) за рахунок інших товарів або заявити про підготовку до виробництва нового продукту, щоб споживачі припинили закупівлі у конкурента. Ще один крок — лобіювання проведення виконавчою або законодавчою владою невигідних конкурентові акцій [83].
Мобільна оборона. Направлена на розповсюдження своєї діяльності на нові ринки з метою створення плацдарму для майбутніх оборонних і наступальних дій. Шляхом розширення ринку організація переміщає фокус своїх дій з поточного продукту до повнішого розуміння глибинних запитів споживачів, що зачіпають весь спектр технологічних і інших можливостей організації. Через значність потенціалу лідера це робить малоперспективною атаки з боку конкурентів. Розширення ринку припускає, що компанія переносить увагу з конкретного продукту на потреби, які задовольняє даний клас товарів в цілому, веде науково-дослідні роботи по всьому технологічному ланцюжку. (Так, компанії-виробники бензину почали іменувати себе “енергетичними”, що зажадало від них занурення “пальців” дослідників в суміжні галузі — нафтову, вугільну, гідроенергетику, атомну і хімічну промисловість.).
Оборона, що стискується. Заснована на «здачі» ослаблених ринкових територій конкурентам при одночасній концентрації ресурсів на значніших і сильніших; дозволяє економити ресурси, раціонально використовувати засоби, відпущені на маркетингові дії.
Атакуючі стратегії. Розглянуті раніше стратегії дозволяють визначити загальний напрям дій компанії. Компанія, що претендує на роль лідера, повинна перетворити загальну стратегію в набір конкретних дій з розширення частки ринку.
Стратегія знижок. Компанія, що претендує на роль лідера ринку, може встановити низькі, порівняно з цінами на аналогічну продукцію лідера, ціни. Даний прийом — основа стратегії таких мереж роздрібної торгівлі. Ефективна стратегія знижок припускає дотримання трьох умов: компанія переконує покупців, що її продукція і послуги не поступаються за якістю товарам і послугам лідера; покупці чутливі до різниці в цінах і не випробовують дискомфорту при зміні постачальника; лідер ринку утримує ціни на колишньому рівні, не реагуючи на атаку конкурента [84].
Стратегія дешевших товарів. Претендент на лідерство має можливість запропонувати продукцію середньої або низької якості за набагато нижчою ціною. Застосування даної стратегії доцільне у разі, коли істотний сегмент покупців зацікавлений тільки в ціні. Компанії, що використовують цю стратегію, ймовірно піддадуться атаці фірм, продукція яких ще дешевша, В цьому випадку обороняється слід сконцентрувати зусилля на підвищенні якості продукції.
Стратегія престижних товарів. Претендент на лідерство пропонує продукцію вищої якості за вищою ціною, ніж лідер ринку. Через деякий час компанія, користуючись високою репутацією своєї торгової марки, розширює виробництво за рахунок дешевшої продукції .
Стратегія розширення асортименту продукції. Претендент на лідерство атакує лідера, надаючи покупцям широкий вибір продуктів.
Стратегія інновацій. Претендент повинен постійно турбувати лідера, пропонуючи ринку нові види продукції.
Стратегія підвищення рівня обслуговування. Претендент пропонує клієнтам нові або якісніші послуги
Стратегія інновацій в розподілі. Претендент повинен створювати нові канали розподілу продукції. (Компанії Avon вдалося укріпити позиції на ринку завдяки тому, що вона розвивала продажі за допомогою мережевого маркетингу, не відволікаючись на битви з конкурентами за лідерство на полицях універмагів).
Стратегія зниження витрат виробництва. Претендент повинен прагнути до зниження витрат виробництва, збільшуючи ефективність закупівель, знижуючи витрати на робочу силу і/або використовуючи сучасне виробниче устаткування, що дозволяє проводити агресивнішу цінову політику [85].(Саме ця стратегія допомогла Японії добитися переваги на світовому ринку.)
ВИСНОВКИ
Входження у світову економічну діяльність є досить важким і довгим процесом для кожної національної економіки і кожного підприємства зокрема. Те, що шлях національної замкнутості, ізоляції від системи міжнародного поділу праці – безперспективний, є доволі очевидним висновком і не потребує вагомих доказів.
Провівши аналіз стану міжнародних ринків трубопрокату, дослідивши тенденції і закономірності зміни показників зовнішньо економічної діяльності заводу за період 2004-2008 рр. можна зробити висновок, що ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» представляє собою перспективне підприємство, яке потребує неодмінної інтеграції на міжнародні ринки .
Проаналізувавши сильні та слабкі сторони ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», врахувавши всі проблеми та труднощі, викликані як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, дослідивши стан і перспективи розвитку ринку трубо прокату в Росії, виявлено значні експортні можливості цього підприємства.
З огляду на стратегічну привабливість закордонних ринків, вивчення попиту і пропозиції, а також механізмів досягнення конкурентних переваг, рекомендованою стратегією синергізму. Для ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» найдоцільнішим стратегічним рішенням про розширення є вихід підприємства на російський ринок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16.04.1991 року №956-ХII.
ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1998 року №9791/10/16-1217.
ЗУ „Про Єдиний митний тариф ” від 05.02.1992 року №2097-XII.
ЗУ „Про податок на додану вартість ” від 03.04.1997 року №168/97.
ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті ” від 23.09.1994 року №185/94-ВР.
ЗУ „Про внесення змін до ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 20.11.2003 №1315-IV
ЗУ „Про внесення змін до ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 20.11.2003 №1294-IV
ЗУ „Про внесення змін до ЗУ „Про оборону праці ” від 25.11.2003 №1331-IV
Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” від 19.02.1993 року №15-93.
Постанова Правління НБУ „Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18.03.1999 року №127.
Постанова КМУ „Правила використання готівкової іноземної валюти на території України від 26.03.1998 року №119.
Положення НБУ „Про кредитування ” від 28.09.1995 року №246.
Постанова Правління НБУ „Положення про порядок ліцензування банків в Україні від 27.03.1996 року №77.
Постанова Правління НБУ ”Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України від 29.12.2000 року №520.
Постанова КМУ "Про