Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі

Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі

і країни-учасниці, і регіони мають своє подання про принцип субсидіарності, і приведенню цих подань до якогось загального знаменника присвячені сьогодні самі гарячі дебати.

Далі можна помітити, що в текстах ЄС РП всі частіше заміняється поняттям політики згуртуванням. Таким чином, на наших очах відбувається зміна понятійного апарата: фактично політика згуртування означає переплетення РП і соціальної політики, коли вони вже не розглядаються ізольовано один від одного. Політика згуртування припускає одночасне згуртування по горизонталі (між регіонами - РП) і по вертикалі (між верствами суспільства - соціальна політика).

Зупинимося на її основних складностях регіональної політики. Отже, по-перше, за час свого існування ЄС пережив чотири розширення. Зрозуміло, що постійне підключення нових країн неминуче несло із собою не тільки розростання міжрегіональних диспропорцій, але й поява нових типів регіональних проблем. По-друге, РП неминуче має на увазі необхідність вкладення величезних фінансових коштів, на що ЄС був готовий далеко не завжди, особливо в перші роки свого існування, коли вважалося, що інтеграція автоматично веде до вирівнювання міжрегіональних диспропорцій. Відповідно, і заходи РП шанувалися другорядними. По-третє, складність укладається в тім, що кожен напрямок комунітарної політики неминуче має територіально виражений ефект. З'ясувалося, що зрозуміти, яким буде цей ефект у регіонах різного типу, а тим більше цей ефект урахувати й снівелювати його можливі негативні наслідки, украй складно, практично неможливо. Четверта складність при проведенні РП полягає в тому, що регіональний розвиток взагалі - процес склданий, багатофакторний, тому задати йому певний напрямок вдається рідко. Така особливість веде до того, що результат заходів РП майже завжди буде відрізнятися від запланованого. Нарешті, п'яту складність несе із собою інерціонність територіальної структури взагалі. Подібна інерціонність веде до того, що перші результати з'являються через досить тривалий час після початку заходів РП. Щодо цього РП украй невдячна, оскільки люди, відповідальні за проведення тих або інших рішень в області РП, як правило, професійно не доживають до певного моменту, коли вони можуть навіч побачити результати своєї праці. Ця ж особливість має й зворотну сторону: люди несумлінні мають всі шанси уникнути відповідальності за неадекватні рішення, оскільки нести відповідальність будуть уже всі спадкоємці.

Нерівномірність регіонального розвитку залишається характерною рисою Європейського союзу. Створення Європейського союзу в 50-х роках (тоді це об'єднання називалося Європейське економічне співтовариство - ЄЕС, пізніше - Європейські співтовариства - ЄС), стало одним з помітних подій сторіччя.

Послідовне розширення ЄС обумовило зростаючу складність цього об'єднання. Спочатку ЄЕС поєднувало шість країн (Бельгію, Францію, ФРН, Італію, Люксембург і Нідерланди), які, за винятком Півдня Італії, мали приблизно однаковий рівень соціально-економічного розвитку. Італія в той час не мала достатню вагу для того, щоб привернути увагу до своїх регіональних проблем. Перше розширення ЄС в 1973 році додало йому три нові країни (Данію, Ірландію й Великобританію) і поставило ряд регіональних проблем самого різного характеру. Найбільшою гостротою міжрегіональних диспропорцій зі знову, що вступили країн, відрізнялася Великобританія [16, с. 200].

В 80-х роках відбувається нове розширення - за рахунок Греції (1981 р.), Іспанії й Португалії (обидві - 1986 р.). Сукупний ефект цього розширення радикально змінив природу ЄС. Всі три країни, що приєдналися, раніше були відносно слабко прив'язані до розвитих регіонів ЄС; це був свій особливий середземноморський світ, висаджений приєднанням до просунутого союзу.

90-і роки додали як мінімум дві більші проблеми до регіонального тягаря ЄС. По-перше, в 1990 році відбулося об'єднання Німеччини. Шість земель на території колишньої ГДР, поставили перед союзом нове завдання: як трансформувати структури планової економіки, як фактично, а не формально возз'єднати країну. По-друге, останнє розширення додало ЄС три нових члени - Фінляндію, Швецію й Австрію. З погляду регіональної проблематики двох перших країн мова йде про наявність на їхній території північних екологічно уразливих районів з дисперсним розселенням. Відзначимо, що вже зараз слаборозвинені й депресивні райони займають більше половини території ЄС, і в них проживає біля третини населення [16, с. 201].

Нарешті, майбутнє принесе союзу розширення на схід, а також на південь - за рахунок Мальти, Кіпру, можливо, Туреччини, а це в черговий раз радикально змінить саму природу ЄС.

У перші роки існування ЄС більшість теоретиків інтеграції поділяло думку про те, що розвиток і поглиблення інтеграційних процесів автоматично веде до вирівнювання міжрегіональних диспропорцій, при цьому підвищується конкурентноздатність кожного регіону. Практика начебто підтверджувала цей висновок. Тим часом це був період безпрецедентного економічного росту, бурхливого розвитку господарства.

Зі зміною його періодом хронічної кризи стало ясно, що висновок про автоматичне рішення регіональних проблем через інтеграційні механізми невірний, що підтвердило, насамперед, приєднання до ЄС Великобританії [11].

Вступ в ЄС Греції повернуло ту ж проблему іншою стороною. Малі масштаби економіки країни, нехай і слабкорозвиненої, не дозволили їй завдати серйозної шкоди ЄС у цілому, відкинути його назад. Разом з тим не відбулося й серйозного структурного поліпшення в грецькій економіці. Протягом останнього років економіка країни перебувала в постійній кризі, що проявлялося у високому рівні інфляції, величезному розмірі державного боргу, росту безробіття. Цю тенденцію підтверджує й інший приклад: незважаючи на величезні кошти, що направляють на територію Півдня Італії, через механізми комуніитарної (міжнаціональної) і національної регіональної політики, істотно скоротити розрив у рівні соціально-економічного розвитку між північчю й півднем країни так дотепер і не вдалося. Поглиблення інтеграції (позитивно або негативно) впливає на всі райони ЄС. Вважається, що скасування внутрішніх кордонів між країнами ЄС найбільше сильно торкнеться прикордонних територій (внутрішні кордони союзу становлять більше 6000 км, у прикордонних районах проживає близько 10 % його населення). Владі прикордонних районів доводиться пристосовуватися до зовсім нових умов у порівнянні з периферійними районами в національній державі. Вплив інтеграційних процесів на регіональний розвиток ще не вивчено до кінця, теоретики й практики, що дотримуються різних економічних поглядів, поки не прийшли до згоди. Так, для неолібералів лібералізація торгівлі, руху капіталів і робочої сили буде сприяти згладжуванню диспропорцій у рівнях доходу.

Інші ж зауважують, що інтеграція, навпроти, дає однобічні переваги, насамперед найбільш розвиненим районам, особливо великим конурбаціям.

Друга точка зору представляється більше близької до реальності. Будівництво єдиного європейського ринку, поглиблення інтеграції привело до загострення конкуренції між районами ЄС. На передній план виступають такі фактори, як наявність у районі швидких й ефективних систем транспорту й комунікацій, кваліфікованої робочої чинності, доступ до місцевих освітніх інститутів і науково-технічних центрів, мережам ділових послуг, нарешті, соціальне й культурне середовище в регіоні. Тим часом інтеграція сама по собі не в змозі істотно підвищити конкурентноздатність слаборозвинених і периферійних районів, навпроти, вона може підірвати їх так названий "захист відстанню" і сприяти відтоку з них капіталу й кваліфікованої робочої сили. Тут доречно відзначити й те, що три чверті інвестицій, що направляють на розвиток сфери НВІОКР, сконцентровані у Франції, Великобританії й Німеччині. При цьому в менш розвинені країни інвестицій направляється менше, і вони сконцентровані переважно в столичних, що найбільше динамічно розвиваються територіях - Мадридської конурбації, Лісабоні й Дубліні.

"Пристебнути" слабкі периферійні райони до процесів економічної інтеграції можна лише через систему спеціальних механізмів, що вимагають величезних фінансових витрат.

Центр і периферія на території ЄС. Тривала історія розвитку Західної Європи, історія розвитку країн з різноманітними регіональними ландшафтами обумовила формування складного, мозаїчного господарського малюнка. Нерівномірність економічного розвитку неминуче породжує перекоси. При цьому очевидно, що ні центр, ні периферія не є однорідними: вони теж можуть піддаватися градації, наприклад, периферія може підрозділятися на внутрішній або ближню, на якій помітне вплив імпульсів із центра, і далеку, або зовнішню периферію, що залишається до таких імпульсів практично байдужої. У категорії центральних районів також можна говорити про виділення групи "лідерів серед лідерів", "еліти серед еліти". Необхідно відзначити й те, що з еволюцією всієї територіальної структури диспропорції між центром і периферією зберігаються, хоча можуть змінюватися змістовно й змінювати свою територіальну прив'язку.

Прийнято вважати, що центральні райони лежать переважно на території північних країн ЄС, у той час як периферійні, аграрні й аграрно-індустріальні, райони найбільш характерні для південних країн ЄС - Італії, Іспанії, Греції, Португалії. Такий розподіл на центральну північ і периферійний південь досить умовно. По-перше, більш дрібні центральні райони розташовуються на території південних країн і навпаки. По-друге, останнє розширення союзу за рахунок Фінляндії й Швеції обумовило появу в північних країнах віддалених периферійних районів, хоча це периферійність іншого роду, пов'язана не з аграрною спеціалізацією, а з їхньою орієнтацією на використання природних ресурсів. У цей час на території Західної Європи зоною, займаною центральними районами, можна вважати смугу між двома найважливішими транспортними магістралями: Глазго - Манчестер - Лондон - Париж - Ліон - Марсель і Ранстад/Холланд - Рейн/Рур - Цюріх - Рим - Неаполь. Тут в основному зосереджені райони, очолювані найбільшими міськими центрами або містами столичного типу, хоча присутні й невеликі ареали, займані внутрішньою периферією. Центральні райони відрізняє високий рівень доходу на душу населення, поліфункціональність і динамічність розвитку, виражений акцент на інноваційні сфери діяльності й стикування внутрішніх зв'язків із зовнішніми й міжнародними. Центральні райони виділяє й підвищена й постійно зростаюча частка зайнятих у невиробничій сфері. Центральні райони центральні ще й у тому розумінні, що саме тут приймаються рішення, що стосуються інших територій. Для периферійних районів, навпроти, характерний відносно низький доход на душу населення, високий рівень безробіття й висока частка зайнятих у сільському господарстві, низька частка населення з вищим утворенням. Наявність цих характеристик є свідоцтво низької здатності до освоєння інновацій і стійкому росту. Периферійні райони залежать від зовнішніх центрів прийняття рішень, на їхній території мало штаб-квартир фірм й, навпроти, багато філій. Ці характеристики дозволили ЄС розробити індекс периферійності. Так, райони, що лежать поза центром ЄС, це ті, чий валовий внутрішній продукт на душу населення становить менш 70% середнього по союзі. Ці периферійні райони можна розділити на дві групи. Ірландія й більшість районів Іспанії й Італії близькі до оцінки 70%. З іншого боку, у Греції й майже всіх районах Португалії рівень ВВП на душу населення не перевищує 50% від середнього по ЄС. При аналізі периферійних районів ЄС мова майже завжди йде про неадекватну застарілу інфраструктуру, як транспортної, так і комунікаційної [16, с. 209-211].

Тим часом відстань у часі може ставити проблеми більш серйозні, ніж відстань у кілометрах. На території ЄС присутні райони, де проблема неадекватної інфраструктури, проблема доступу в ці райони стоїть особливо гостро. Це грецькі острови, західні райони Ірландії, райони Півдня Італії.

В 80-і роки XX сторіччя в розвинених країнах Західної Європи почалася фундаментальна трансформація економічної організації суспільства - від індустріального суспільства до інформаційного. Територіальний аспект цієї трансформації в районах накладається на процеси, викликані інтеграцією.

Можна виділити три основних процеси регіональної економічної перебудови в 80-і - 90-і роки XX в.: деіндустриалізація, реіндустріалізація й тертіаризація (швидкий розвиток туризму й рекреації, а також самих різних видів послуг). Процес деіндустриалізації охоплює в основному старопромислові райони ЄС і проявляється в значному скороченні зайнятості в традиційних галузях обробної промисловості в результаті скорочення попиту, жорсткості конкуренції й впровадження нових технологій. Реіндустріалізація - процес більше різнобічний, що включає створення нових дрібних фірм у непромислових районах "сонячного поясу", зростання зайнятості в наукомістких галузях, впровадження нових технологій у промисловість, приплив іноземних інвестицій - насамперед зі США і Японії - на ринки ЄС. Ці процеси розвиваються почасти в районах зосередження традиційних галузей промисловості через розвиток малих і середніх підприємств (МСП), як правило, там, де ці галузі вже організовані в МСП. В основному ж реіндустріалізація охоплює так називані нові індустріальні райони [15, с. 6].

80-і роки ХХ ст. характеризувалися збільшенням нових індустріальних регіонів, розташованих в "сонячному поясі", на деякій відстані від традиційних промислових центрів. Це, насамперед, Блакитний берег і Лангедок-Руссільон у Франції, Баварія й Баден-Вюртемберг у Німеччині, Східна Англія. Сюди мігрували високооплачувані кваліфіковані фахівці і їхні родини, притягнуті, насамперед гарними екологічними умовами. Сама по собі міграція -результат розширення ступенів свободи при виборі місця проживання через зростання реальних доходів, рівня забезпеченості особистим транспортом і поліпшення інфраструктури [15, с. 7].

Розвиток нових технологій у промисловості й секторі послуг - ще один важливий компонент у процесі створення нових індустріальних просторів у Європі, у районах високої якості життя. На території ЄС можна виділити два типи екологічно престижних районів: менш індустріалізовані райони "сонячного" й "лижного" поясів -французька Рив'єра, Монпелье, Гренобль, Кембріджшир. Ці райони характеризуються в основному розосередженим розселенням; деякі зовнішні зони центральних районів або столиць - до півдня від Парижа, до півночі від Мілана, на захід від Лондона. Це райони зосередження компаній, що працюють у сфері НІОКР.

Перераховані вище складності (а вони величезні) проте не можуть стати підставою для відмови від проведення РП, що прекрасно демонструють підсумки РП ЄС. Правда, динаміку міжрегіональних диспропорцій у ЄС не можна порівнювати однозначно, оскільки результати залежать від тих типів регіонів, по яких проводяться дослідження: тобто завжди виявляються типи регіонів, по яких відбувається конвергенція, і навпроти, регіони розбіжні. У самому ж загальному вигляді можна констатувати, що РП вдавалося й вдається тримати диспропорції приблизно на одному рівні, не даючи їм «розповзатися». Здавалося б, результат не дуже втішливий, однак при подібного роду оцінках завжди варто задаватися питанням: а що було б без заходів РП?

Зміна підходу до РП відчувається насамперед у різкому збільшенні виділення фінансових коштів (у цей час витрати на проведення РП у бюджеті Союзу поступаються лише витратам на проведення загальної сільськогосподарської політики); диверсифікованості форм і методів РП; спроби ЄС зайнятися «профілактикою», тобто вже на етапі вироблення рішень взяти до уваги їхній вплив на регіональний розвиток.

Який же досвід в області проведення комунітарної РП може виявитися корисним? Я бачу принаймні п'ять основних напрямків.

Перше. На досвіді ЄС Україна може оцінити переваги й недоліки того або іншого концептуального підходу до сутності регіонального розвитку. Очевидно, що найбільш оптимальним для сьогоднішньої України був би підхід стимулювання внутрішнього потенціалу регіонів, до якого ЄС перейшов після криз 70-80-х років. До цього превалював перерозподільний підхід, коли РП тісно замикалася із цілями соціальної політики.

Однак тут Україна виявляється в деякій «пастці». З одного боку, перерозподільний підхід країна явно не може собі дозволити, підхід стимулювання внутрішнього потенціалу набагато ефективніше. Але з іншого боку, специфічні українські умови й українська історія (відсутність традицій проведення повноцінної регіональної політики) об'єктивно ведуть до того, що завдання РП замикаються із завданнями соціальної політики настільки тісно, що перша стає як би територіальним розворотом другої.

Друге. Тексти ЄС, присвячені РП, дозволяють одержати прекрасне подання про понятійний апарат, яким Союз користується в цій області. Взагалі питання про дефініції представляється вкрай актуальним для України - без його рішення навряд чи можливо подальший розвиток РП. На сьогоднішній день ситуація, на жаль, така, що практично кожен пишучий або мовець про РП, має на увазі якесь своє визначення, не завжди зрозуміле навіть самому авторові. Зараз в Україні «ходить» щонайменше 8 визначень регіональної політики. Таким чином, необхідно терміново виробити домовленість із цього приводу.

Третє. Визначення принципів і пріоритетів РП. Можливо, принципи РП, якими керується ЄС, не зовсім годяться для України, однак ключовий момент у цьому випадку укладається в тім, що ці чітких й однакові для всіх регіонів принципи обов'язково повинні існувати й неухильно дотримуватися. В Україні ж сьогодні коштів виділяються залежно від близькості того або іншого регіону до «верхів», що просто неприпустимо.

Четверте. Нарешті, важливим моментом є вивчення українського регіонального розвитку, українських регіонів, і наступне опублікування цих результатів. Дані регіональних досліджень довгий час уважалися секретними, сьогодні ж невивченість регіональних проблем веде до того, що ми просто не знаємо як треба, що відбувається в країні на рівні регіонів, не говорячи вже про місцевий рівень.

Суперечки про те, якими повинні бути основні принципи регіональної політики України, йдуть досить давно й, мабуть, тут дотепер залишається досить велика кількість невирішених питань, може бути, їх навіть більше, ніж вирішених. Проміжним підсумком дискусій про те, яким державою повинна бути Україна - унітарн або федеративним - стало прийняття Конституції, у якій був визначено унітарний устрій держави (правда, деяким протиріччям із цим положенням є наявність Кримської автономії).

Сьогодні сутність проблеми визначається тим, що повинна бути сформована чітка модель взаємин центральної влади й регіональних эліт і знайдені шляхи для її реального функціонування.

РОЗДІЛ 2. СЬОМА РАМКОВА ПРОГРАМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ


2.1. Тематика сьомої рамкової програми


Сьома рамкова програма Євросоюзу присвячена дослідженням, технологічному розвитку й демонстраційній діяльності в 2007- 2013 р.

Знання становлять ядро порядку денного лісабонської конференції й фундамент всіх її елементів. Дослідження й технології, разом з освітою й інноваціями, становлять компоненти "трикутника знань".

Для того, щоб перетворитися в "найбільш динамічну й конкурентноздатну, засновану на знаннях економіку у світі", що має на увазі "європейська модель", Європа повинна збільшити внесок у свої дослідження до 3% європейського валового доходу й поліпшити використання можливостей в області передачі (трансформування) наукових результатів у нові продукти, процеси й послуги. Разом із країнами-членами й у тісній кооперації з ними Євросоюз повинен мобілізувати свої правові й фінансові кошти для досягнення цієї цілі, починаючи з досліджень по Рамковій Програмі.

При підготовці дійсних пропозицій Комісія враховувала результати численних опитувань і консультацій з організаціями Євросоюзу, у першу чергу Європарламентом, і організаціями країн-членів співтовариства, а також представниками наукових кіл, промисловості й всіх виконавців дослідницьких робіт у Європі. Ураховувалися також оцінки імпакт-фактора, що визначались як основними учасниками досліджень, так і незалежними експертами.

Сьома рамкова програма, хоча і є продовженням попередніх програм, повинна стати по своєму змісті, структурі, характеру впровадження й способам управління ключовим елементом здійснення лісабонської стратегії. Важливою особливістю програми є значне спрощення в схемах фінансування, оформленні й забезпеченні виконання робіт.

Сьома рамкова програма складається із чотирьох програм, що відповідають основних складових європейських досліджень:

  1. Кооперація. Підтримка всіх видів досліджень, виконуваних міжнаціональними колективами європейських країн, а також співробітництво між ЄС і країнами, що розвиваються.

  2. Творчі принципи й основи. Програма спрямована на стимулювання динамізму, творчого характеру й підйом рівня європейських досліджень на передових рубежах науки й технології, у тому числі в області технічних, соціально-економічних і гуманітарних наук.

  3. Кадровий потенціал. Якісне й кількісне посилення людських ресурсів у дослідженнях і розробці технологій шляхом узгодження заходів з конкурсами Марії Кюрі.

  4. Дослідницький потенціал. Підтримка ключових дослідницьких й інноваційних можливостей: інфраструктури досліджень, досліджень для розвитку малих і середніх підприємств, підтримка дослідницького потенціалу європейського регіону як регіону "суспільства знань", стимулювання повної реалізації дослідницьких можливостей розширеного ЄС. Якісне й кількісне посилення людських ресурсів у дослідженнях і розробці технологій шляхом узгодження заходів з конкурсами Марії Кюрі.

Програма "Кооперація" підрозділяється на підпрограми, для яких позначене дев'ять тем.

  1. Проблеми здоров'я;

  2. Продукти харчування, сільське господарство й біотехнології;

  3. Інформаційні й комунікаційні технології;

  4. Нанонауки, нанотехнології, матеріали й нові технології виробництва;

  5. Енергетика;

  6. Навколишнє середовище (включаючи зміни клімату);

  7. Транспорт (включаючи аеронавтику);

  8. Соціальні, економічні й гуманітарні науки;

  9. Безпека й дослідження космосу.

7 статей документа описують структуру, мети, способи, правові й фінансові аспекти виконання програми. У статті 4 позначені основні показники розподілу бюджету програми (у млн. ?):

Кооперація - 44432

Творчі принципи й основи - 11862

Кадровий потенціал - 7129

Дослідницький потенціал - 7486

Спеціальні програми спільних дослідницьких центрів, що виконують роботи, не пов'язані з ядерною тематикою - 1817

Показники розподілу бюджету по тематиці наведені в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1 - Показники розподілу бюджету по тематиці

Кооперація

Тематика


Проблеми здоров'я

8317


Продукти харчування, сільське господарство й біотехнології

2455


Інформаційні й комунікаційні технології

12670


Нанонауки, нанотехнології, матеріали й нові технології виробництва

4832


Енергетика

2931


Навколишнє середовище (включаючи зміни клімату)

2535


Транспорт (включаючи аеронавтику)

5940


Соціальні, економічні й гуманітарні науки

792


Безпека й дослідження космосу

3960

Усього по програмі Кооперація

44432

Творчі принципи й основи

Європейська рада по дослідженнях

11862

Кадровий потенціал

Конкурси Марії Кюрі

7129

Дослідницький потенціал

Дослідницька інфраструктура

3961


Дослідження для підтримки малих і середніх підприємств

1901


Регіони знань

158


Дослідницький потенціал

554


Наука в суспільстві

554


Діяльність по міжнародному співробітництву

358

Усього по програмі дослідницького потенціалу

7486

Спеціальні програми спільних дослідницьких центрів, що виконують роботи, не пов'язані з ядерною тематикою

1817

Усього ЄС

72726

Евроатом

3092


Сьома рамкова програма Евроатома припускає виконання двох спеціальних програм:

  1. Ядерний синтез: з метою розробки технології безпечного, стійкого, екологічного й економічно вигідного джерела енергії.

  2. Ядерний розпад і радіаційна безпека: для забезпечення безпечного використання й експлуатації ядерних установок в індустрії й медицині.

Інші напрямки охоплюють дослідження в області ядерної енергетики в спільних дослідницьких центрах. У цій області ціллю є забезпечення й технічна підтримка прийняття політичних рішень в області ядерної енергетики.

6 квітня 2005 року в Брюсселі відбулося засідання Комісії Європейської Співдружності. Було схвалено дві пропозиції.

У підготовці поточних пропозицій, Комісія взяла до уваги зауваження, виражені іншими установами ЄС, зокрема Європейським Парламентом і членами ЄС, також багатьма зацікавленими сторонами в широкому обговорені, включаючи наукову співдружність і промисловість.

Пропозиція для Структурної програми ЄС. Для того, щоб підсилити перевага й підняти середній рівень досліджень у Європі, необхідно стимулювати, організовувати й експлуатувати всі форми співробітництва в дослідженнях, від співробітництва в об'єднаних проектах і мережах до координації національних програм досліджень. Для того, щоб максимізувати сполучення фінансової підтримки ЄС, зв'язків і додаткових, як національних так і політичних й інших дій, будуть посилені джерела вкладення коштів ЄС у рамках 7-ий Структурної програми.

Ключова особливість 7-ий Структурної програми - це істотне спрощення її діяльності, порівняно з попередніми. Заходи описані в Робочому документі по виконанню, що супроводжує пропозицію. Вони покриють повний цикл вкладення коштів, зокрема спрощення схем вкладення коштів, адміністративних і фінансових правил і процедур.

7-я Структурна програма буде організована в чотирьох певних програмах, які відповідають чотирьом головним завданням Європейської політики досліджень:

Співробітництво. Підтримка цілого ряду дій досліджень, здійснюваних у співробітництві із транснаціональними й партнерськими проектами й у мережах координації програм досліджень. Міжнародне співробітництво між ЄС і третіми країнами є частиною цієї діяльності.

Ідеї. Автономний Європейський Консиліум Досліджень буде створений, щоб підтримувати інвестиційні проекти "прикордонних досліджень", здійснювані індивідуальними командами, які конкурують на Європейському рівні, у всіх наукових і технологічних областях.

Люди. Дії, які підтримують навчання й розвиток кар'єри дослідників.

Можливості. Ключові аспекти Європейських дослідницьких й інноваційних можливостей будуть підтримуватися інфраструктурою досліджень; дослідженнями для вигоди середніх і малих підприємств; регіональними дослідженнями частин, щоб задіяти повний потенціал досліджень у регіонах "конвергенції" ЄС; горизонтальними" діями міжнародної кооперації

Крім того, певна програма для не ядерних дій Об'єднаного Центра Досліджень.

Програма по Співробітництву буде організована в підпрограми, що дозволить об'єднати перехресні тематичні підходи, щоб досліджувати теми спільного нтерес.

Після опублікування в червні 2004 року Комюніке щодо розвитку нанотехнології Комісія провела on-line Консультації для посередників. Учасники визнали важливість концентрації зусиль на пріоритетних напрямках, які відповідають цілям Європейського Союзу. Ряд учасників відзначили труднощі в ідентифікуванні пріоритетів. Загальною точкою зору є необхідність повної прозорості в цьому питанні, у тому числі й у тім, що стосується посередників. Багато хто з респондентів підкреслювали важливість гнучкості у визначенні пріоритетів і вважають за необхідне підсилити підтримку досліджень, зокрема, таких як фундаментальні, дозволивши при цьому дослідникам самостійно обирати їхню тематику

Наукова тематика в 7-ий Рамковій програмі.

Комісія визначила два нових тематичних пріоритети для 7-ий Рамкової програми - Безпека й космос. На сайті Комісії Консультації для посередників була підтримана необхідність фінансування цих пріоритетів. Серед них безпека мала більше низький рівень підтримки. Багато хто з відвідувачів сайту підкреслювали, що дослідження в області безпеки повинні перебувати в правильному співвідношенні з основними волями, правами людини й соціальних цінностей.


2.2 Потужності Дослідження - інфраструктури, підприємства середнього й малого бізнесу, галузі й потенціал


Виробнича програма запропонувала 7 рамковій програмі обрати ціллю розширення досліджень й інноваційної потужності по всій Європі й гарантувати їхніми заходами, направленими на:

  • Инфраструктуры исследования;

  • Исследование для выгоды предприятий среднего и малого бизнеса;

  • Области знаний;

  • Исследовательский потенциал Областей Сходимости;

  • Наука в обществе;

  • Международное сотрудничество.

Ця спеціальна програма також прагне підтримувати послідовний розвиток політики, доповнюючи програму Співробітництва, і сприяючи політику Співтовариства й ініціативам поліпшити послідовність і вплив політики Держав-членів, включаючи:

  • Зміцнення й поліпшення європейської системи науки, прагнучи до "кращого регулювання";

  • Контроль й аналіз досліджень, що зв'язали суспільну політику й індустріальну стратегію;

  • Координація політики досліджень, включаючи міжнаціональні ініціативи співробітництва.

  • Інфраструктури досліджень

Пропозиція виробничої програми прагне оптимізувати використання й розвиток кращих інфраструктур дослідження, що існують у Європі, і допомагати створювати у всіх галузях науки й техніки нові інфраструктури дослідження пан-європейського інтересу. Це необхідно для європейського наукового співтовариства, щоб залишатися в центрі діяльності просування дослідження, а також для промисловості з метою підсилити її базу знання, і її технологічне ноу-хау.

Інфраструктури дослідження, включаючи променеві джерела, банки даних у геноміці й банки даних у соціальній науці, обсерваторії для екологічних наук, системи відображення або чисті кімнати для вивчення й розвитку нових матеріалів або наноелектроніки, а також е-інфраструктури, базовані на вирахуваннях і зв'язку, - це ядро дослідження. Вони дороги, мають потребу в широкому діапазоні експертизи, щоб розвиватися, і повинні використатися й експлуатуватися більшим співтовариством ученої й споживчої промисловості в європейському масштабі.

Пропозиція рамкової програми призначає ЄС грати каталізовану й посилену роль за допомогою наступних дій:

  1. Підтримка існуючих дослідницьких інфраструктур:

    • міжнаціональний доступ, щоб гарантувати, що європейські дослідники можуть мати доступ до кращих дослідницьких інфраструктур незалежно від місця розташування;

    • інтегровані дії, щоб структурувати краще, у європейському масштабі, спосіб, яким дослідницькі інфраструктури працюють у даному полі;

    • дослідницька e-інфраструктура, створюючи подальший розвиток об'ємного й високоефективного зв'язку, інфраструктур сітки, високопродуктивних обчислювальних можливостей.

  2. Підтримка нових дослідницьких інфраструктур, включаючи координацію фінансових інструментів співтовариства, Рамкову Програму й Структурні Фонди:

    • конструкція нові й основні відновлення існуючих інфраструктур, які можуть бути вирішені на основі Статті 171 з Угоди або на основі Певних Рішень Програми у відповідності зі Статтею 166 Угоди;

    • вивчення, що проектують, щоб просунути створення нових дослідницьких інфраструктур, фінансуючи дослідницькі нагороди й техніко-економічні обґрунтування.

Попередньо, Комісія видала рабочий документ относительно инфраструктур исследования що описує, як інфраструктури Дослідження європейських капіталовкладень будуть розвинені, використовуючи механізм, подібний тому, що використовувався для трансевропейських комп'ютерних мереж. Цей підхід вимагає розвитку бачення й маршруту для інфраструктур дослідження в Європі за наступні 10 - 20 років, і розвиток нового експлуатаційного механізму, залучаючи досвід трансевропейських комп'ютерних мереж.

Европейскому Форуму Стратегии по Инфраструктурам Исследования (ESFRI), початому у квітні 2002, дали мандат підготувати стратегічний маршрут до Європи в галузі інфраструктур дослідження протягом наступних 10 - 20 років. У початковій стадії, ESFRI представив свій перший "Список Можливостей" Комісії 7 квітня 2005, вносячись у список 23 проекту інфраструктури дослідження, які могли б фінансуватися по пріоритетах, щоб виконати потреби дослідницького співтовариства.

Наінвесторські консультації на Комунікації Комісії відносно майбутнього європейського дослідження багато учасників підкреслили важливість дослідницької інфраструктури для виконання європейських досліджень. Потреба охоплювати широкий діапазон дисциплін, включаючи соціальні гуманітарні науки, як потреба в промисловому відношенні доречній інфраструктурі, була згадана.

Комісія також провела Обзор европейских Инфраструктур Исследования, який завершився в січні 2005 року, призиваючи інвесторів дослідницьких інфраструктур допомагати наносити на карту існуючі Інфраструктури Дослідження й Інфраструктури Дослідження, що будуть створені протягом наступних декількох років.

Консультаційне Правління Європейських Досліджень, також видало рекомендації щодо європейських інфраструктур досліджень.

Дослідження для вигоди підприємств середнього й малого бізнесу. Ціль пропозиції 7 рамкової програми полягає в тому, щоб підсилити інноваційні здатності європейських підприємств середнього й малого бізнесу, і їхній внесок у розвиток нової технології, що створює товари й ринки, допомагаючи їм здійснити дослідження, збільшити їхні зусилля по дослідженню, розширити їхньої мережі, краще експлуатувати результати дослідження й здобувати технологічне ноу-хау.

Пропозиція звертає увагу, що більшість дій держав - членів, доречних для підприємств середнього й малого бізнесу не заохочує й не підтримує міжнаціональне співробітництво дослідження й технологічний трансфер, і що дії на рівні ЄС є необхідними для доповнення й збільшення впливу дій, початих на національному й регіональному рівні.

Певні дії для підтримки підприємств середнього й малого бізнесу виконані у всій сфері науки й техніки, з фінансовими коштами, розділеними між двома схемами:

  • дослідження для підприємств середнього й малого бізнесу;

  • дослідження для асоціацій підприємств середнього й малого бізнесу.

Програма конкурентноздатності й Інновації також забезпечить підтримку комп'ютерним мережам посередницьких і національних схем дій з метою заохотити й полегшити участь підприємств середнього й малого бізнесу в рамковій програмі, і їхня участь заохочена й полегшене, а їхньої потреби - прийняті в увагу, у всіх частинах 7-ий регіональної програми.

Області знання.

У межах цієї ініціативи, 7 рамкова програма пропонує підсилити потенціал дослідження європейських регіонів, особливо, заохочуючи й підтримуючи розвиток, по Європі, регіональних "наведених дослідженням груп", центрів дослідження, підприємств і регіональної влади.

Експериментальна Дія відносно "Галузей Знань" продемонструвало динаміку

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: