Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі
Дії, початі в цій області, дозволять європейським регіонам підсилити їхню здатність інвестування й виконання дослідницької діяльності, при максимальному потенціаліу для успішного залучення їхніх операторів у європейських науково-дослідних роботах.
Ці дії будуть здійснені в близьких відносинах з регіональною політикою ЄС і Програмою конкурентноздатності й інновації, у пошуку спільних дій з регіональною політикою ЄС щодо регіонів конвергенції.
Дослідницький потенціал Галузей Конвергенції.
Пропозиція 7 рамкової програми прагне стимулювати реалізацію повного потенціалу дослідження розширеного Союзу, шляхом розкриття й розвитку потенціалу дослідження в Галузях Конвергенції ЄС, і допомагаючи підсилити можливості їхніх дослідників, щоб успішно брати участь у дослідницькій діяльності на рівні ЄС.
Дії в цій галузі будуть включати підтримку:
міжнаціональні двосторонні відрядження дослідницького персоналу в галузях конвергенції;
придбання й розвиток обладнання дослідження у відібраних центрах;
організація симпозіумів і конференцій, щоб полегшити трансфер знань;
"кошти оцінювання" для дослідницьких центрів, зосереджених в Галузях Конвергенції, щоб отримати незалежну міжнародну експертну оцінку їхні дослідницькі якості й інфраструктури.
Сильні спільні дії будуть досягнуті разом з регіональною політикою ЄС. Дії, виконані під цим заголовком, визначать потреби й можливості зміцнення потужності дослідження що з'являються й існують центрів переваги в областях конвергенції, які можуть бути виконані фондами структури і єдності.
Наука в суспільстві.
З погляду на побудову ефективного й демократичного європейського суспільства знання. Ціллю цієї частини 7 рамкової програми є стимулювання гармонічної інтеграції наукових і технологічних спроб, і зв'язаної політики дослідження в європейській соціальній мережі, шляхом заохочення масштабного європейського відбиття й дебатів по науці й техніці, і їхні відносини із суспільством і культурою.
Ініціатива, почата в цій області, включає підтримку:
зміцнення й удосконалення європейської системи науки, включаючи "саморегулювання";
більше широке зобов'язання дослідників і публіки в цілому щодо пов'язаних з наукою питань;
відбиття й дебати по науці й техніці і їхнє місце в суспільстві;
родове дослідження, включаючи інтеграцію виміру роду у всіх областях дослідження;
навколишнє середовище, що викликає цікавість до науки серед молодих людей, зміцнюючи наукове утворення на всіх рівнях;
розвиток політики щодо ролі університетів;
поліпшений зв'язок між науковим світом і більше широкою аудиторією вищих чиновників, середньої й широкої публіки.
2.3 Міжнародне співробітництво
Співробітництво із країнами третього миру в рамковій програмі буде особливо цілеспрямованим у наступних групах країн:
Країни-кандидати;
Країни, що граничать із ЄС, Середземномор'ям, Західними Балканами й державами, які недавно стали незалежними;
країни, Що Розвиваються, зосереджуючи на їхніх специфічних потребах;
Країни з економікою, що починає розвиватися.
Тематичні міжнародні дії співробітництва будуть виконані відповідно до програми "Співробітництва".
Міжнародні дії в області людського потенціалу будуть відповідно до програми "Людей".
Програма "Можливостей" здійснить горизонтальні дії підтримки й межі виділення областей, крім певної тематичної або міждисциплінарної області. Зусилля будуть також зроблені, щоб підтримати координацію національних програм щодо міжнародного наукового співробітництва, і гарантувати повну координацію міжнародних дій співробітництва відповідно до різних програм РП7.
2.4 Технологічні платформи
У повідомленні «Наука й технології, ключ до майбутнього Європи - керівні принципи для майбутньої стратеги підтримки досліджень Європейського Союзу», Еврокоміссія пропонує шість головних цілей, однією з яких є реалізація європейських технологічних ініціатив. У цьому контексті Еврокоміссія відзначає, що «Еврокоміссією разом із промисловістю була створена ініціатива «Технологічні платформи», покликана об'єднати компанії, дослідницькі організації, фінансовий мир й органи влади загальноєвропейського рівня з метою створення загальної програми досліджень, здатної мобілізувати критичну масу суспільних і приватних ресурсів як на рівні окремих країн, так і на загальноєвропейському рівні.
Дійсно, існує ряд різноманітних технологічних проблем, щодо яких інтересанти вже приймають або планують взяти участь у рамках такого типу мережі, але продовжують з'являтися нові області досліджень. Таким чином, були виділені специфічні області досліджень, принципові для майбутньої конкуренції в рамках Європи, у відповідності з їхнім внеском у ключові цілі науково-технічної політики, включаючи:
Нові технології, що приводять до радикального змінам у своїй області, що з'являються й використаються вчасно й доречно (наприклад, Водень і паливні елементи; Наноелектроніка).
Узгодження різних цілей науково-технічної політики з погляду стійкого розвитку (наприклад, Водопостачання й каналізація; Геномика рослин і біотехнології).
Товари й послуги, що базуються на нових технологіях з високим бар'єром входження в галузь і невизначену прибутковість, але високим соціально-економічним потенціалом (наприклад, Мобільний і бездротовий зв'язок; Інноваційна медицина для Європи).
Забезпечення появлення необхідних технологічних проривів з метою збереження передового рівня розвитку у високотехнологічних секторах, мають істотне стратегічне й економічне значення для Європи (наприклад, Аеронавтика; Убудовані системи).
Оновлення, відродження або реструктуризація традиційних секторів промисловості (наприклад, Сталь)
Сайт надає інформацію від Європейської Комісії, що стосується розвитку технологічних платформ, за допомогою оглядів багатьох проблемах.
2.5 Програма „Ідеї” - підтримка фундаментальних досліджень
Ціллю програми «Ідеї», що була запропонована для РП7, є підвищення динамізму, креативніості й наукового рівня Європейських розробок на границі наукових знань. Для досягнення цієї цілі будуть підтримуватися ініціативні дослідницькі проекти індивідуальних груп учених у будь-якій галузі науки при конкуренції на Європейському рівні. Проекти будуть фінансуватися на основі проектних пропозицій, представлених дослідниками в рамках обраної ними тематики й оцінюватися за єдиним критерієм рівня якості, обумовленій шляхом експертної оцінки.
Заходи Еврокоміиссії в галузі міждисциплінарних досліджень будуть проводитися Європейською Радою по Наукових Дослідженнях, що складається з керівної наукової ради й спеціальної виконавської структури. Галузі наукових інтересів будуть незалежні від тематичних переваг інших частин Рамкової програми й будуть включати прикладні й гуманітарні науки.
Керівна наукова рада буде складатися із представників Європейської наукової громадськості найвищого рівня, що діють у власній області наукових інтересів, незалежно від політичних й інших поглядів і буде визначатися Еврокоміссією шляхом проведення незалежної процедури по їхній ідентифікації.
Керівна наукова рада буде:
Означати типи досліджень для фінансування;
Розробляти щорічну Робочу програму;
Забезпечувати проведення експертної оцінки;
Проводити моніторинг здійснення програми з метою контролю рівня досліджень із погляду наукової перспективи.
Попередні етапи становлення Європейської Ради по Наукових Дослідженнях як структури, що підтримує фундаментальні дослідження в контексті Європейського Дослідницького Простору, включали робочий документ Еврокоміссії по забезпеченню механізму фінансування фундаментальних досліджень, у якому пропонувалися 5 основних принципів.
Незалежний Комітет з Науковим Дослідженням Європейського Союзу також пропонував, щоб сфера діяльності фундаментальних досліджень поширювалася на всі області досліджень, включаючи прикладні, гуманітарні й суспільні.
2.6 Програма зі співробітництва
Ціллю спеціальної Програми зі співробітництва є підтримка всього діапазону науково-дослідних заходів, виконуваних у рамках транснаціонального співробітництва - від спільних проектів і мереж до координації програм наукових досліджень. Сюди входить також міжнародне співробітництво між ЄС і третіми країнами.
Програма зі співробітництва буде також організована в тематичні підпрограми, кожна з яких буде максимально автономна в операційному відношенні, але в той же час покликана демонструвати погодженість і сумісність із іншими програмами й дозволить здійснювати спільні, тематично пересічні підходи в дослідницьких областях, що представляють спільний нтерес. Девять тематических областей научных исследований, певних для Програми по співробітництву.
Спільні наукові дослідження: Європейська перевага.
Спільні наукові дослідження складуть більшу й основну частину наукових досліджень ЄС, фінансованих у рамках РП7. Їхньою метою є створення в головних областях поширення знань чудових науково-дослідних проектів і мереж, здатних залучити дослідників й інвестиції з Європи й усього світу. Вона повинна бути досягнута шляхом підтримки спільних наукових досліджень за допомогою цілого ряду схем фінансування: Спільні проекти, Мережі переваги, Координаційні/підтримуючі заходи й т.п.
Опитування думок по цих пріоритетах у майбутніх європейських наукових дослідженнях, проведений у ході консультаційної наради Еврокоміссії із зацікавленими сторонами, показав дуже високий ступінь очікуваної фінансової підтримки на європейському рівні транснаціональних спільних наукових досліджень. Серед різних категорій респондентів особливо виділяється підтримка більшими компаніями (93% оцінюють дані цілі як "важливі" або "дуже важливі"). Загальним побажанням учасників було зниження кількості партнерів у консорціумах і необхідність загострення уваги на малих проектах у порівнянні з маючими місце в 6-ий Рамковій програмі.
Комісія експертів високого рівня, очолювана доктором Рамоном Маріимоном, уже провела проміжну оцінку нових інструментів, уведених у Шостій рамковій програмі, а саме Мереж переваги й Інтегрованих проектів.
Спільні технологічні ініціативи й технологічні платформи.
У випадку, зокрема, тематик, що представляють інтерес для промисловості, теми для спільних наукових досліджень визначалися в залежності, крім інших джерел, від діяльності різних "Європейських технологічних платформ", заснованих в областях, де європейська конкурентноздатність, економічний ріст і добробут залежать від важливих наукових досліджень і технологічного прогресу в середньо- і довгостроковій перспективі. Європейські технологічні платформи з'єднують воєдино всі зацікавлені сторони, при визначальній ролі промисловості, з метою вироблення й реалізації Стратегічного плану заходів в області наукових досліджень. РП7 буде сприяти реалізації цього Стратегічного плану заходів в галузі наукових досліджень, які являють реальну цінність для Європи.
В обмеженій кількості випадків рамки цілей ІТП (наукових досліджень і технічних розробок) і масштаб залучених ресурсів свідчать про установу довгострокових суспільних приватних товариств у формі Спільних технологічних ініціатив. Ці ініціативи, що є в основному результатом діяльності європейських технологічних платформ й охоплює один або кілька відібраних аспектів наукових досліджень у своїй області, будуть поєднувати інвестиції в приватний сектор, а також національне і європейське державне фінансування, включаючи підтримку грантів науково-дослідною рамковою програмою й кредитне фінансування Європейським інвестиційним банком.
2.7 Тематичні пріоритети РП7 «Космос» й «Безпека»
У РП7 планується використати підпрограму з питань безпеки й космічних досліджень як одну з тем у рамках Програми по співробітництву.
Безпека. Цілі досліджень питань безпеки, викладених у проекті РП7, що випливають:
розвивати технології й знання, необхідні для гарантії безпеки громадян від погроз типу тероризму й організованої злочинності, дотримуючи при цьому положення про основні права людини;
гарантувати найкраще використання доступних технологій у цивільній і військовій областях
стимулювати співробітництво між провайдерами й користувачами при рішенні питань безпеки.
Проект має на меті гарантувати, щоб наукові дослідження в галузі забезпечення безпеки узгоджувались із зовнішньою загальною політикою й політикою з питань безпеки, забезпечували високий рівень безпеки в межах загальноєвропейської юстиції, свобод і гарантій і сприяли технологіям, що розвиваються, і потенційним можливостям у підтримку інших політик ЄС у таких областях як транспорт, захист цивільного населення, енергетика й навколишнє середовище.
Беручи до уваги те, що існуючі заходи в галузі наукових досліджень питань безпеки в Європі страждають від фрагментації й недоліку критичної маси, а також відсутності можливостей для взаємодії, наукові дослідження питань забезпечення безпеки на рівні Європейського співтовариства пропонується сфокусувати на заходах, результати яких являють реальну цінність на національному рівні й при цьому будуть сприяти погодженості й підвищенню конкурентноздатності, наприклад, таких як:
Захист проти тероризму й організованої злочинності, така, наприклад, як від CBRN (хімічної, біологічної, радіологічної і ядерної) погрози;
Безпека інфраструктур й утиліт, таких як ICT (інформаційних і комунікаційних) систем і мереж;
Безпека на границях, включаючи прикордонний контроль і спостереження;
Відновлення безпеки у випадках кризових ситуацій й у ході різних операцій у надзвичайних обставинах.
Підготовча стадія заходів в області наукових досліджень питань безпеки, розроблена з ініціативи Європейської комісії в області наукових досліджень питань безпеки, уже наведена у виконання, і ця робота була продовжена до кінця 2006 р. Дані заходи реалізуються відповідно до методик, розробленим у РП6. Запланована тривалість - три роки із загальним бюджетом ? 65 млн.
Протягом іспитового періоду Підготовча стадія заходів буде зістиковуватися з потребами потенційних користувачів відповідних технологій. Користувачі в основному будуть представляти суспільний сектор, а саме уряд, агентства з питань безпеки й неурядові організації. Результати поточного етапу Підготовчої стадії заходів створять основу для винесення рішення Європейським Парламентом і Радою Міністрів по питанню про створення "Програми наукових досліджень питань безпеки в Європі" після 2006 р.
Ціль Еврокоміссії гарантувати, щоб вимоги Європейської стратегії безпеки, Зовнішньої загальної політики й політики з питань безпеки, Європейської політики з питань безпеки й оборони й інших відповідний політик Еврокоміссії, що відносяться до питань внутрішньої безпеки, повністю врахована в розробці наукових досліджень питань безпеки. Вирішено розвивати співробітництво й спільну діяльність у ході виконання наукових досліджень питань безпеки Співтовариством і відповідними робочими аспектами Європейським оборонним відомством.
Був заснований "Консультативний комітет з науковим дослідженням питань безпеки в Європі" й, ґрунтуючись на його рекомендаціях, Еврокоміссія представила свій проект по змісту, фінансовим аспектам й організаційній структурі "Програми наукових досліджень питань безпеки в Європі" в 2005.
Космос. Ціллю космічних досліджень у рамках РП7 є підтримка Європейської космічної програми, з акцентом на такі застосування як GMES, покликаної забезпечити реальні результати для громадян і підвищення конкурентноздатності європейської космічної промисловості. Вона також буде сприяти розвитку Європейської космічної політики й доповнювати зусилля держав-членів й інших ключових гравців, включаючи Європейське космічне агентство.
ЄС, беручи участь у цій галузі, міг би зосередитися на визначенні загальних цілей, координації діяльності, запобіганні дублювання й максимізації можливостей для взаємодії, а також на встановленні стандартів. Європейська космічна політика була б націлена на представників державної влади й на особи, що приймає рішення, а також на європейську промисловість.
Заходу на європейському рівні також необхідні для втілення цілей політики ЄС, наприклад, в областях сільського господарства, рибного лову, навколишнього середовища, телекомунікацій, безпеки й транспорту, а також для того, щоб Європа була шановним партнером у регіональному й міжнародному співробітництві. Деякі із планованих заходів включають:
Космічні застосування для обслуговування європейського співтовариства, такі як GMES і супутниковий зв'язок;
Участь у міжнародних ініціативах по дослідженню космічного простору;
Дослідження в області космічних транспортних технологій і наук про космос, включаючи наявність життя в космосі.
Біла книга Еврокоміссії з Європейської космічної програми, опублікована в 2003 р., розглядає "Усиление европейского превосходства в науке о космосе" як один зі своїх головних пріоритетів. Ціллю цього пріоритету є зміцнення європейського лідерства в науках про космос і розширення можливостей для реалізації політик ЄС. Біла книга рекомендує прогресивне підвищення фінансування космічних досліджень ЕКА й національними фондами.
Реалізацію Європейської космічної політики передбачає проводити у два етапи: перший (2004-2007) складається у виконанні заходів, охоплених Рамковою угодою, досягнутою між Європейським економічним співтовариством й ЕКА. Другий (з 2007 і далі) почнеться після вступу в чинність Європейського конституційного договору, що, як очікується, визначить питання дослідження космосу в компетенції, розділеної між ЄС і державами-членами.
Програма (FP7) призначена для того, щоб збільшити інноваційний потенціал середніх і малих підприємств.
У зв'язку з підвищенням бюджету, спрощенням процедур і розширенням підходів, сьома програма спрямована на участь малих і середніх підприємств у дослідницьких програмах ЄС а також на те, щоб допомогти їм стати їм більше інноваційними, - так говорять члени Комісії.
Існує безліч об'єднань, які були створені за допомогою Комісії з метою збільшити участь середніх і малих підприємств у програмах, таких як: Європейські Інформаційні Центри, комп'ютерні мережі Центрів Інновацій Бізнесу, Інноваційні Послідовні Центри й Національні Контрактні крапки
Вступ у суспільні дослідження є можливим, навіть якщо процедури часто складні.
Що стосується учасників, середнє й мале підприємство має більше шансів на успіх, якщо воно готовить проекти без очікувань, коли їх опублікую. Іншим фактором, що впливає на успіх, є те, що партнери поєднуються й починають працювати над поданням проекту перед підпорядкуванням пропозиції. Нарешті, частим є випадок, коли середні й малі підприємства, які вже брали участь у програмах, мають більше шансів на успіх, тому що вони звикли повертатися з різними підходами.
Головна європейська мережа Eureka відіграє важливу роль у визначенні технічних платформ і спільних технологічних ініціатив. Обоє ці напрямки для FP7, як частина управління, призначені зробити програму промислово- орієнтованої
Європейські дослідницькі центри, як і самі дослідники, відчувають недолік у координації між ЄС дослідниками 7-ий регіональної програми й головною європейською мережею для маркет-орієнтації, промислових досліджень і розвитку.
Роль ЄС, як стимулятора й помічника досліджень на Європейському рівні, є вкрай важливою для створення найбільшої Європейської конкурентноздатності.
Із цією ціллю комісія підприємств і промисловості DG опублікувала першочерговий перелік робіт, які будуть сприяти підвищенню конкурентноздатності:
план рішення програм для європейських центрів/ регіонів, що сприяють підприємництву
переклад документів, що стосуються SME і підприємницької політики,
ефективність податкової системи, спрямованої на збереження джерел доходу й збільшення справедливості
створення попереджуючих інструментів, що запобігають бізнес-невдачі,
технічна й адміністративна допомога для організації й проведення досліджень
порівняльне вивчення кращого застосування в області соціальних проектів нових підприємців й їхніх партнерів, аналіз рівнів соціального захисту бізнесу.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
3.1 Шляхи вдосконалювання регіональної політики в умовах асиметричного розвитку
Значний вплив на соціально-економічний розвиток України робить історично сформована економічна неоднорідність простору країни. При цьому зменшення диференціації регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку може впливати на зміцнення єдності України й проведення єдиної загальнодержавної політики. В умовах асиметричного розвитку регіонів й ослаблення контролю над просторовим розвитком країни, надзвичайно зростає значення регіональної політики, що сприяє досягненню стійкого соціально-економічного розвитку територій. Із цих позицій становить інтерес SWOT-аналіз концепцій регіонального розвитку в історичному контексті (табл. 3.1).
У колишньому СРСР провідне місце займала політика вирівнювання соціально-економічного розвитку, інструментами якої були централізоване фінансування економіки й соціальної сфери, дотації й субвенції, планові ціни й т.д. До деякої міри ці міри згладжували міжрегіональну соціально-економічну диференціацію. Однак при цьому усувалася не причина проблеми, а її наслідок, що приводило до пасивності господарюючих суб'єктів. У той час як у більшості країн миру, що зштовхнулися із проблемами територіальних диспропорцій (США, Японія, що розвиваються країнах Азії, Африки й Латинської Америки й ін.), з початку 60-х років використалася концепція "поляризованого розвитку". Вона базується на наявності в регіонах своєрідних "вогнищ росту", або "полюсів", що генерують їхній поступальний рух [10, с. 3].
Поняття "полюса росту" одним з перших увів у науковий оборот на початку 60-х років 20 століття французький економіст Ф. Перру. Відповідно до його подань, економічний ріст іде не повсюдно, а має осередковий характер. "Полюса росту" - це агломерації підприємств, сконцентрованих у певних місцях, де економічний ріст, підприємницька активність, інноваційний процес відрізняються найбільшою інтенсивністю, впливаючи на інші території, які не входять в "полюси". Це і є "поляризоване" розвиток [11].
Таблиця 3.1 - SWOT - аналіз концепцій територіального розвиненийия
| Концепція вирівнювання регіонального розвитку | Концепція саморозвитку регіонів | Концепція поляризованого розвитку |
| 1 | 2 | 3 |
| Коротка характеристика | ||
|
Державне планування в системі централізованого керування. Регіон - елемент єдиного народногосподарського комплексу країни виконуюче замовлення й централізовано забезпечується фінансовими ресурсами. |
Державне регулювання в системі ринкових відносин. Регіон - рівноправний учасник єдиного економічного простору країни, що реалізує свої товари й послуги на ринку й, що здобуває необхідні для себе товари й послуги в інших регіонів. |
Державне регулювання на тлі ринкового середовища, що формується. Пріоритет віддається розвитку регіонів - локомотивів росту укрупнення регіонів за рахунок злиття сильних регіонів з відстаючими. |
| Ціль розвитку визначається центром. Спрямована на зміцнення "Єдиного народногосподарського комплексу країни" і національної безпеки. |
Ціль розвитку визначається регіоном. Спрямована на: - підвищення конкурентноздатності економіки; - підвищення рівня життя населення. |
Ціль розвитку визначається регіоном за узгодженням із центром. Спрямована на підвищення ефективності економіки за рахунок "крапкового" розвитку освоєних регіонів. |
|
Зниження міжрегіональної соціально-економічної диференціації. Забезпечення всіх громадян Росії мінімальними споживчими благами. Зниження соціально-політичної напруги в країні. |
Створення передумов для усунення причин міжрегіональної соціально - економічної диференціації. Розвиток демократизації суспільства, участь регіонів у міжрегіональному й міжнародному обміні. Підвищення конкурентноздатності регіонів і національній економіці в цілому. Максимальне використання ресурсного, виробничого, наукового й трудового потенціалів. |
Підвищення ефективності економіки. Збільшення темпів економічного росту Сприяння рішенню завдання подвоєння ВВП до 2010 р. Сприяння структурній перебудові економіки РФ шляхом переходу до інтенсивного розвитку. |
|
| Слабкі сторони й погрози | |||
|
Безініціативність, пасивність господарюючих суб'єктів. Усувається не причина проблеми асиметричного розвитку, а її наслідок. Неможливість досягнення високих темпів економічного росту. |
В умовах посилення впливу факторів зовнішнього середовища знижуються можливості саморозвитку регіонів. Надмірна міжрегіональна конкуренція може привести до деструктивних процесів у національній економіці. |
Збільшення диференціації за рівнем соціально-економічного розвитку. Погроза територіальної цілісності України. Збільшення ймовірності загострення міжнаціональних відносин. |
|
У цей час в Україні здійснюється перехід від принципів "вирівнювання соціально-економічного розвитку" до принципів "поляризованого розвитку", що може привести до значного збільшення міжрегіональних диспропорцій з усіма із цього наслідками. При цьому, в умовах дефіциту фінансових ресурсів, більшість регіонів України буде випробовувати гостру недостачу інвестицій. У цьому зв'язку саме для цих регіонів найбільш прийнятна концепція "саморозвитку". Дана концепція універсальна: вона відповідає потребам і можливостям як щодо слабких регіонів, так і тих суб'єктів, які не мають потреби або майже не мають потреби в зовнішній підтримці.
Таким чином, по-перше, необхідний диференційований підхід до вибору пріоритетів регіонального розвитку, інформаційною основою якого може стати оцінка потенціалу саморозвитку регіонів і рівня конкурентоспроможності їхньої економіки. По-друге, для переважної більшості регіонів України в умовах дефіциту бюджетних засобів, на наш погляд, прийнятна "концепція саморозвитку". І, по-третє, необхідно досягти балансу інтересів окремих регіонів, погодженого зі стратегічними цілями України в цілому.
З обліком вищевикладеного можна виділити два магістральні напрями вдосконалювання державної регіональної: посилення регіональних аспектів соціально-економічної політики, удосконалювання федеральної регіональної соціально-економічної політики
Посилення регіональних аспектів соціально-економічної політики.
Виконання регіонально-орієнтованих заходів соціальних й економічних реформ може вирішувати істотну частину завдань, пов'язаних з подоланням негативних тенденцій у російському економічному просторі й реалізацією стратегії територіального розвитку країни.
Найбільш близькі до проблематики територіального й регіонального розвитку підрозділи про соціальну підтримку населення, пенсійній реформі, стратегії житлової політики й розвитку житлово-комунального господарства, міграційній політиці, реформуванні податкової системи й позабюджетних відносин, розвитку транспортної й виробничої інфраструктури, а також більшість підрозділів по структурній політиці.
Для подолання надмірного відставання ряду регіонів за рівнем доходів і соціальної забезпеченості населення важливе значення будуть мати гарантування за рахунок бюджетних засобів мінімальних соціальних стандартів (враховуючих регіональні особливості) і нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, що вводить адресність соціальних виплат і пільг, поступове підвищення мінімальної заробітної плати й пенсій (з урахуванням районних коефіцієнтів) до рівня регіонального прожиткового мінімуму, федеральна політика збільшення зайнятості й збільшення допомога з безробіття, введення житлових стандартів. Реалізація зазначених мір дозволить уже в найближчі роки скоротити число регіонів, у яких значна частина населення перебуває нижче границі бідності [7, с. 308].
Стимулюючий вплив на регіональний розвиток повинні робити заходу щодо створення сприятливого підприємницького й інвестиційного клімату. Розробка цих заходів повинна враховувати позитивний досвід ряду регіонів.
Для більше раціонального й справедливого формування фінансових ресурсів регіонів варто переглянути діючий порядок оподатковування по місцю державної реєстрації підприємств (трансрегіональних корпорацій), що приводить до невиправданої концентрації податкових доходів в окремих регіонах при відсутності податкової з регіонів, де розміщаються основні виробництва й об'єкти соціального призначення.
Реалізація регіональних аспектів соціальний, макроекономічний, структурний, інвестиційної й інших політик не забезпечує рішення всіх проблем територіального розвитку України й не виключає необхідності єдиної регіональної політики як ядра системи державного регулювання територіального й регіонального соціально-економічного розвитку.
Основною метою регіональної політики є зміцнення єдиного соціального й економічного простору України на основі розвитку економічних відносин.
Інвестиційна діяльність держави по поліпшенню якості економічного простору. Обмежені інвестиційні ресурси федерального бюджету необхідно направляти, у першу чергу, на ті потреби, які відповідають найважливішим цілям і функціям держави, але не є настільки ж важливими або не представляють достатнього комерційного інтересу для приватних інвесторів, регіональної й муніципальної влади.
Створення системи економічних регуляторів, орієнтованих на посилення інтеграції. Міжрегіональної економічної інтеграції сприяє розвиток й удосконалювання не тільки матеріальної інфраструктури, але й грошової, кредитної систем.
Всі господарюючі суб'єкти, що діють на внутрішньому ринку України, повинні користуватися рівними правами у своїх відносинах з державними органами влади України й органами місцевого самоврядування.
Забезпечення єдиного економічного простору й сприятливого конкурентного середовища багато в чому визначається поводженням органів державної влади стосовно господарюючих суб'єктів на відповідній території. Безконтрольне й безсистемне надання допомоги державою окремим господарюючим суб'єктам порушує конкурентні норми й дезорганізує єдине конкурентне середовище на державному економічному просторі.
Реформування системи державної допомоги повинне розглядатися як частина цілісної програми вдосконалювання системи регулювання економіки. Підвищення ефективності державної допомоги, у тому числі приведення її у відповідність принципам рівних умов конкуренції для всіх учасників ринку, вимагає принципових змін практично в усі сферах федеративної економічної політики [7, с. 320].
Необхідною умовою організації економічної діяльності є забезпечення в кожному регіоні рівних можливостей для конкуренції для резидентів і нерезидентів регіональної економіки. Повинні створюватися необхідні правові й інституціональні умови для міжрегіональної конкуренції по залученню капіталу. Із цих позицій варто критично підходити до спробам висновку яких-небудь ексклюзивних договорів й угод між центром і регіонами.
3.2 Пріоритети розвитку регіональної політики в Україні
Регіональна політика є відносно новим напрямком державної політики України. Однак її значення росте паралельно з ростом диспропорцій у рівні соціально-економічного розвитку регіонів, міст і районів. Забезпечення однакових умов соціального й економічного розвитку окремих територій є однієї з головних цілей державної регіональної політики. Однак ефективне керування процесами, що відбуваються в соціально-економічному житті держави і його регіонів неможливо без побудови сучасної, гнучкої й прозорої статистичної системи, здатної оперативно й об'єктивно відбивати зміни тенденцій у розвитку суспільства. З метою планування регіонального розвитку статистикою повинна бути надана така інформація, що дозволила б чітко виявити диспропорції в економічному й соціальному стані регіонів й основні тенденції їхнього розвитку. Отже, це питання вимагає наукового осмислення й обґрунтування методики оцінки диспропорцій регіонального розвитку [1, с. 6].
Суперечки про те, якими повинні бути основні принципи регіональної політики України, ідуть досить давно, проте тут дотепер залишається значна кількість невирішених питань. Може бути, їх навіть більше, ніж вирішених. У Західній Європі світовий процес регіоналізації почався після Другої світової війни, а із прийняттям п'ятнадцятьма країнами Західної Європи в Страсбурзі 15 жовтня 1985 року Європейської хартії про місцеве самоврядування.
Конституція України, прийнята в 1996 році й що встановив, що "в Україні зізнається й гарантується місцеве самоврядування", закони України "Про місцеве самоврядування в Україні" й "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" заклали основи місцевого самоврядування України.
Тепер стояло виконати колосальний обсяг роботи, щоб остаточно впровадити цей новий для нашої держави інститут у життя, що відповідає вимогам устояної світової практики.
За роки незалежності України були пророблені значні робота з організаційно-правового формування місцевого самоврядування. Відмовившись від жорстко централізованої радянської системи державного керування, переборюючи стереотипи минулого, ми намагалися створити демократичну модель влади на місцях, що відповідає стандартам Європейської хартії місцевого самоврядування [5, с. 8].
За цей час були прийняті "Концепція державної регіональної політики", "Програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування" й інші нормативно-правові акти, спрямовані на вдосконалювання місцевої регіональної влади. Це свідчить про спроби застосування принципів міжнародного досвіду в національному законодавстві України. Але треба визнати, що, на жаль, багато в чому вони виявилися тільки деклараціями.
Хочу відзначити, що нинішнє керівництво країни підтримує необхідність виконання обов'язків України як держави - члена Ради Європи в сфері розвитку місцевої й регіональної демократії.
Сьогодні разом з Конгресом місцевої й регіональної влади Ради Європи, Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України, Міністерством регіонального розвитку й будівництва України робиться ще один крок на шляху рішення питань розвитку регіональної політики України. Нашій увазі представлений новий проект Концепції державної регіональної політики.
Прийняття Комплексного плану дозволяє систематично й цілеспрямовано вести роботу з підвищення ефективності і якості діяльності місцевих рад й їхніх виконавчих органів. Цей план являє собою програму, у якій передбачаються конкретні заходи щодо зміцнення місцевого самоврядування, підвищенню професійного рівня посадових осіб, розвитку ініціативи й активної місцевої політики.
Реалізується програма навчання керівників й інших посадових осіб місцевого самоврядування, у якій приділене увага вивченню законодавства, що стосується діяльності органів місцевого самоврядування.
У реалізації прийнятого Верховною Радою єдиного зведеного республіканського плану навчання посадових осіб задіяні центри перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників органів державної влади й місцевого самоврядування, науковці , співробітники Секретаріату Верховної Ради.
Поряд із цим практикується проведення семінарів із сільськими, селищними, міськими головами, головами й заступниками голів районних рад, навчання в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів й в Одеському регіональному інституті Національної академії державного керування при Президенті України.
Ще одним діючим імпульсом для розвитку місцевої ініціативи, залучення додаткових засобів з бюджетів України й Криму для реалізації потреб територіальних громад є проведення Всеукраїнського й Всекримського конкурсів проектів і програм розвитку місцевого самоврядування.
Дані конкурси стали масовими, тому що їх основним і головним завданням є активізація пошуку шляхів рішення проблем місцевого й регіонального розвитку. У них активно беруть участь місцеві ради всіх рівнів. Наприклад, за три попередні роки в організаційний комітет Всекримського конкурсу надійшло 179 проектів і програм [10, с. 30].
Подібні конкурси дозволяють залучати засоби з бюджетів України й Криму для реалізації проблем територіальних громад.
Усіляко стимулюється створення вуличних, квартальних й інших органів самоорганізації населення, тому що це один із пріоритетних шляхів формування цивільного суспільства.
Вони є не тільки школою демократії, а дійсно являють собою реальний шлях мобілізації як матеріальних, так і людських ресурсів у рішенні питань місцевого значення.
В останній рік діяльність цих органів наповнилася новим змістом. Вони знайшли вдалу форму взаємодії із Програмою розвитку й разом з нею здійснюють комплекс заходів щодо розвитку соціальної сфери сільських населених пунктів, особливо по проблемі водопостачання.
Варто звернути увагу на те, що, дотримуючись принципів регіоналізму й виходячи з особливостей регіонів, Верховна Рада й уряд визначили основні стратегічні завдання міжрегіонального міжнародного економічного співробітництва, зокрема : використання сприятливих природно-географічних умов для розширення виробництв, формування зональних промислових комплексів, збільшення зовнішньоторговельного товарообігу, формування інвестиційно привабливого іміджу регіонів і створення умов по залученню іноземного капіталу в їхню економіку й інше.
Увійшло в практику проведення спільних міжнародних симпозіумів, конференцій, "круглих столів", семінарів, здійснюється обмін відповідною літературою й інформацією.
З у практиці здійснення державної етнополітики правових процедур і політичних методів, заснованих на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, є найбільш ефективною моделлю захисту прав й інтересів всіх етносів, попередження конфліктних ситуацій, повернення й облаштованості репатріантів, дозволу проблем біженців і мігрантів.
У той же час результат розвитку регіонів України був би більше ефективним, якби не наявність цілого ряду проблем, рішення яких залежить від центра.
Необхідно уточнити й розмежувати повноваження між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування.
Варто підвищити роль обласних і районних рад у рішенні питань місцевого й регіонального розвитку. Дотепер законодавцем не вирішена проблема сформовані в районах й областях двовладдя. Як і раніше районні й обласні ради не мають власних органів виконавчої влади, що вкрай негативно позначається на життєдіяльності громад. З місцевих з і державних адміністрацій чітко не розмежовані, а найчастіше дублюються, що породжує конфлікти й протистояння.
У другій половині 2008 року 15 мільйонів євро виділила Еврокоміссія на фінансування проекту стабільного регіонального розвитку в Україні.
Проект "Зі стабільного регіонального розвитку в Україні". спрямований на вдосконалювання регіональної політики в Україні шляхом поширення основних положень європейської концепції регіонального розвитку.
Проект фінансується за схемою 6+9, тобто перша частина бюджету проекту йде властиво на його впровадження, а інша - на проведення тендерів на рівні муніципальних органів з метою розвитку внутрішніх ресурсів.
Заступник міністра регіонального розвитку й будівництва України