Розробка системи управління якістю виробництва світлотехнічної продукції
- об’єкт перевірки;
- на відповідність вимогам якого документа буде здійснюватись аудит.
Стосовно протоколів перевіряють:
- наявність відповідних протоколів;
- відповідність оформлення протоколів встановленим формам;
- правильність ведення протоколів;
- дотримання вимог щодо їх зберігання.
Стосовно документів перевіряють:
- наявність певних документів на робочих місцях;
- наявність та правильність позначення щодо розповсюдження на документах (контрольний примірник, інформаційний примірник тощо);
- наявність та правильність оформлення змін до документів;
- наявність та правильність внесення змін у певні документи.
Стосовно невідповідної продукції перевіряють:
- наявність та правильність ідентифікації невідповідної продукції;
- відповідність руху невідповідної продукції прийнятим рішенням.
Стосовно супровідної документації перевіряють наявність у цій документації записів щодо статусу продукції за результатами контролю.
Відповідно, для того, щоб перевірити за цими ознаками, перш ніж здійснювати аудит, члени групи з аудиту повинні підготуватись до проведення аудиту:
1) ознайомитись з документами, що стосуються даного процесу (наприклад, розділами настанови з якості, методиками, інструкціями) і усвідомити як повинен правильно здійснюватись певний процес, які застосовні форми протоколів, або, наприклад, яким чином повинен позначатись у супровідній документації статус продукції за результатами контролю;
2) підготувати необхідні робочі матеріали, наприклад:
- перелік протоколів, які повинні бути в даному відділі;
- перелік документів, які повинні бути на робочих місцях;
- перелік документів, у які повинні бути внесені зміни;
3) підготувати контрольні питання щодо кожного об’єкту перевірки;
4) підготувати необхідні бланки для ведення записів як про відповідності, так і про невідповідності [3].
Крім того, треба розглядати аудит як можливість отримання об’єктивної інформації про результативність процесів, тому члени групи з аудиту повинні ознайомитись з показниками, за якими оцінюється результативність даного процесу, і збирати відповідну інформацію.
2.10.3 Проведення аудиту
Керівник групи з аудиту повинен завчасно повідомити керівництво підрозділу, яке заплановано перевіряти, про термін проведення аудиту, склад групи з аудиту і зміст завдання щодо аудиту даного підрозділу.
Членам групи з аудиту треба діяти згідно встановленого завдання, користуючись підготовленими контрольними питаннями та робочими матеріалами. Під час аудиту треба реєструвати докази, які свідчать як про відповідність, так і про невідповідність дотримання вимог документації СУЯ, і підтверджувати їх достовірність представнику підрозділу, що перевіряється.
Керівнику групи з аудиту треба впевнитись у тому, що завдання виконане повністю, повідомити керівника підрозділу про результати аудиту, а також керівника процесу, що перевірявся.
2.10.4 Звітування про аудит
На підставі зареєстрованих даних аудиту складається звіт про внутрішній аудит, який повинен містити певні розділи (цілі аудиту, сферу аудиту, час проведення, підстава для проведення аудиту, склад групи з аудиту, критерії аудиту, дані аудиту, висновки аудиту та інші відомості, які стосуються проведеного аудиту).
Дані та висновки, подані у звіті, повинні відображати ступінь відповідності СУЯ встановленим вимогам у документації СУЯ.
На основі цих результатів найвище керівництво організації повинне прийняти рішення щодо подальших дій з впровадження СУЯ, визначити якою є перспектива щодо проведення сертифікації СУЯ.
Звичайно, що у звіті повинні бути наведені всі невідповідності, які були виявлені під час аудиту.
Кількість невідповідностей – це не той показник, який в достатній мірі характеризує ступінь відповідності СУЯ вимогам документації на неї.
Треба узагальнити зібрану інформацію і представити її як експертну оцінку стану впровадження СУЯ.
Під час визначення підходу до експертної оцінки (у балах, процентах чи висновку типу “повністю задовольняє”, “частково задовольняє” тощо) треба враховувати наявність певної невизначеності, притаманної будь-якому аудиту, оскільки інформація отримується з вибірки даних; вагомість (значущість) конкретних невідповідностей; масштабність невідповідності, тобто чи ці невідповідності можна розглядати як поодинокі випадки (часткове недотримання вимог), або як повне недотримання певної вимоги.
Експертний висновок треба зробити по кожному процесу і по СУЯ в цілому.
2.10.5 Оцінювання процесу проведення внутрішнього аудиту
Керівнику процесу “Проведення внутрішнього аудиту” під час виконання програми аудиту треба оцінювати чи досягаються цілі внутрішнього аудиту і своєчасно коригувати її виконання.
Після завершення внутрішнього аудиту треба оцінити також чи виконані роботи в повному обсязі, чи достатньо результативним було планування та виконання робіт, чи достатньо кваліфіковані внутрішні аудитори, щоб виконувати заплановані роботи [6].
3. ВИМОГИ ДО СВІТЛОТЕХНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА МЕТОДІВ ЇЇ ВИПРОБУВАНЬ
3.1 Вимоги до світлотехнічної продукції
3.1.1 Електротехнічні вимоги
В даній дипломній роботі розглядаються вимоги до світлотехнічної продукції та методів її випробувань згідно з ГОСТ 17677-82 [9] «Светильники. Общие технические условия».
3.1.1.1 Захист від ураження електричним струмом
а) світильники повинні виготовлятись класів захисту 0, 0I, II або III у відповідності з ГОСТ 12.2.007.0-75;
б) клас захисту світильників повинен бути зазначений в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
в) світильники класів захисту 0I та I повинні мати затискачі та знак заземлення;
г) металеві частини світильників класів захисту 0I та I, доступні для доторкання під час заміни ламп, стартерів й під час чистки світильників, які при порушенні ізоляції можуть виявитися під напругою, повинні мати надійне та стійке струмопровідне з’єднання із захисним затискачем. Опір між захисним затискачем і кожною доступною для дотику металевою неструмопровідною частиною світильника, яка може виявитися під напругою, не має перевищувати 0,1 Ом;
д) контактні поверхні частин світильників, які призначені для забезпечення безперервності захисного з’єднання, повинні забезпечувати надійне струмопровідне з’єднання;
е) світильники класу захисту III повинні виготовлятися без захисного затискача.
3.1.1.2 Опір та електрична міцність ізоляції
Ізоляція світильників повинна витримувати на протязі 1 хвилини без пробою або перекриття у холодному знеструмленому стані при нормальних кліматичних умовах по ГОСТ 15150-69 випробувальну напругу перемінного струму частоти 50 Гц.
3.1.1.3 Коефіцієнт потужності
а) коефіцієнт потужності світильників із люмінесцентними лампами повинен бути не менш:
- 0,92 - для багатолампових світильників при застосуванні пускорегулюючих апаратів, які складаються з однакового числа ламп у них;
- 0,85- для багатолампових світильників при застосуванні інших схем пускорегулюючих апаратів або при різному числі ламп у випереджувальних й відстаючих гілках, а також для однолампових світильників;
б) коефіцієнт потужності світильників з розрядними лампами високого тиску повинен бути зазначений в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників.
3.1.1.4 Захист від випадкового дотику
а) конструкція світильників повинна виключати можливість випадкового дотику до струмовідомих частин при експлуатації, а також при вилученні всіх деталей світильників без застосування інструменту;
б) металеві оболонки стартерів у світильниках класу захисту II під час експлуатації не повинні бути доступні для випадкового дотику;
в) для світильників класу захисту II може виникнути необхідність використання стартерів класу захисту II. В таких світильниках повинен бути установлений патрон для стартера класу захисту II;
г) емаль, лакофарбові покриття, папір та інші аналогічні матеріали не вважаються достатнім захистом частин, які знаходяться під напругою, від випадкового дотику;
д) пристрій для захисту від випадкового дотику повинен бути механічно міцним, надійно закріпленим та повинен зніматися лише за допомогою інструменту;
е) конденсатори ємкістю більш, ніж 0,5 мкФ, у світильниках повинні мати розряджаючий пристрій, який забезпечує залишкову напругу на виводах конденсатора за 1 хвилину після відключення світильника від мережі, не більш, ніж 50 В;
є) переносні світильники (окрім ручних) класу захисту I, які мають байонетні патрони, повинні бути сконструйовані так, щоб цоколь лампи був недосяжним для випадкового дотику до відкритих струмовідомих частин , коли світильник повністю зібраний, або повинні мати заземлений металевий патрон.
3.1.1.5 Шляхи витоку й повітряні зазори
а) шляхи витоку й повітряні зазори у світильниках повинні додержуватися при підключенні до контактних затискачів світильників дротів з найбільшим допустимим для даного світильника січенням;
б) частини світильників степені захисту вище IP20, які виготовлені з ізоляційних матеріалів, незахищені від пилу й вологи та які стикаються з деталями, які знаходяться під напругою, повинні бути виготовлені із матеріалу, стійкого до струмів поверхневого розряду;
в) ізоляційні частини патрона й штепсельних виделок, які використовуються у світильниках, призначених для роботи у складних умовах експлуатації, повинні бути виготовлені із матеріалу, стійкого до струмів поверхневого розряду;
г) значення витоку струму (мА) між кожною фазою джерела живлення й металічним корпусом світильника не повинні бути більш, ніж:
- 0.5- для всіх світильників класу захисту 0 і II;
- 1.0- для переносних світильників класу захисту I;
- 1.0- для стаціонарних світильників класу захисту I з номінальною потужністю до 1 кВт включно;
д) для стаціонарних світильників класу захисту I з номінальною потужністю, яка перевищує 1 кВт, значення витоку струму розраховують із відношення 1,0 мА/кВт, але не більш, ніж 5,0 мА.
3.1.2 Вимоги до конструкції
3.1.2.1 Захист від зовнішніх впливів
а) світильники повинні зберігати свої параметри в процесі і (або) після впливу механічних й кліматичних факторів, види й значення яких вказані в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
б) зливні отвори, розташовані на поверхні світильника, призначеній для кріплення на опорну поверхню, повинні відстояти від опорної поверхні не менш, ніж на 5 мм, що досягається, наприклад, за допомогою прокладок;
в) світильники повинні бути вологостійкими й повинні витримувати безперервний вплив відносно вологості (95±3) % при температурі навколишнього середовища (25±5) 0С на протязі:
- 48 год. – для світильників класу захисту IР20;
- 168 год. - для світильників класу захисту вище за IР20;
г) вузли кріплення підвісних світильників повинні витримувати на протязі 1 години статичне навантаження, яке дорівнює п’ятиразовій масі світильника;
д) маса світильника, який підвішується лише на гнучкий шнур, повинна не перевищувати 5 кг; при цьому зусилля, яке приходиться на 1 мм2 сумарного січення жили дроту, не повинне перевищувати 15 Н. Не допускається підвішування світильника на дроті з простою ізоляцією без додаткової оболонки;
е) під час розрахунку зусилля враховують лише струмопровідні жили;
є) при масі світильника більш, ніж 5 кг, конструкція світильника й гнучкого дроту повинна виключати можливість докладання надмірних зусиль до струмопровідної жили;
ж) підвісні світильники з одним жорстким вузлом кріплення, окрім світильників, які підвішуються на дротах, тросах, ланцюгах, повинні витримувати без ушкоджень й остаточних деформацій, які видно неозброєним оком, крутячий момент 2.5 Н· м, перпендикулярний вісі підвісу;
з) металеві частини світильника, які закривають частини, які знаходяться під напругою, повинні витримувати натиск зусиллям 30 Н;
і) світильники, сполучені з системою вентиляції й кондиціонування повітря, які встановлюються у вентиляційних системах з підвищеною пожежонебезпекою, повинні відповідати наступним вимогам:
- корпус світильника має бути виготовлений з неспалимого матеріалу;
- температура корпусу світильника не повинна перевищувати 100 єС;
- отвори в корпусі не повинні перевищувати 10 % поверхні корпусу;
- ширина отворів, розташованих на горизонтальній поверхні корпусу світильника, не повинна перевищувати 6 мм, а ширина інших отворів не повинна перевищувати 10 мм. При цьому ширина їх проекцій на горизонтальну площину не повинна перевищувати 6 мм. Вимоги не розповсюджуються на світильники, які під’єднуються до вентиляційних каналів.
3.1.2.2 Внутрішній монтаж світильників
а) для внутрішнього монтажу світильників повинні застосовуватись дроти з мідними або алюмінієвими жилами з номінальною напругою світильника, а в світильниках на номінальну напругу 380 В - не менш, ніж 660 В. Застосування алюмінієвих дротів не допускається;
б) для внутрішніх з’єднань, які підлягають вигину або скоченню під час експлуатації, а також в світильниках з люмінесцентними лампами, при застосуванні в них навісних патронів, повинні застосовуватися мідні гнучкі дроти;
в) січення дротів внутрішнього монтажу повинно бути не менш січення, допустимого для токового навантаження дроту;
г) мінімальне січення дротів повинно бути вказано у стандартах або технічних умовах на окремі групи або типи світильників;
д) в світильниках з імпульсними запалюючими пристроями дроти внутрішнього монтажу, на які діє імпульсна напруга, повинні мати ізоляцію, розраховану на напругу не менш, ніж 660 В;
е) дроти внутрішнього монтажу повинні бути запобіжними від напруги або скручування у всіх містах, в яких при нормальній експлуатації світильника така взаємодія може виникнути.
3.1.2.3 Приєднання світильників до мережі
а) світильники повинні забезпечувати приєднання до мережі одним з наступних способів:
- за допомогою контактних затискачів, які є складовою частиною світильника, або клемних колодок по ГОСТ 17557-88;
- за допомогою електричних з’єднувачів;
- за допомогою приєднувального дроту або кабелю, якими забезпечений світильник;
- за допомогою з’єднувальних шнурів по ГОСТ 7399-80 або кабелів, армованих штепсельними виделками;
- за допомогою спеціального електромеханічного приєднувального пристрою;
- безпосередньо до затискачів патрона;
б) конкретний спосіб приєднання світильника до мережі повинен бути вказаний в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
в) допускається приєднувати з’єднувальні шнури й кабелі до світильника за допомогою пайки, зварки або опресовки, а також безпосередньо до контактних затискачів патронів для ламп;
г) при поставці на експорт приєднувальний дріт в світильниках класу захисту ІІ з допустимими для доторкання частинами, а також в напільних світильниках класу захисту І та ІІ повинен мати окрім основної ізоляції захисний ізоляційний покров;
д) з’єднувальні дроти і кабелі світильників класу захисту ІІ повинні мати штепсельні виделки, опресовані разом зі шнуром або кабелем;
е) пристрій для розгрузки від напруги й скручування повинен бути із ізоляційного матеріалу або повинен бути захищеним від металевих не струмопровідних частин, доступних для доторкання, прокладкою з ізоляційного матеріалу.
3.1.3 Вимоги безпеки
3.1.3.1 Загальні вимоги безпеки
Світильники повинні бути пожежобезпечними і відповідати ГОСТ 12.1.004-85.
Частини світильників із ізоляційного матеріалу, які несуть на собі струмовідомі деталі в їх нормальному положенні, повинні бути стійкими до загорання.
Всі частини світильника зі спалимого матеріалу, на які може розповсюдитися дія займистого імпульсу від вбудованого ПРА або трансформатора, повинні бути відокремлені від опорної поверхні незаймистим матеріалом, в якому допускаються отвори тільки для вводу дротів й кріплення світильника. Світильники повинні мати отвори для вводу дротів діаметром не більш, ніж 21 мм, або щілини з номінальними розмірами 21* 40 мм. Отвір в світильниках із вбудованими індуктивними ПРА повинен знаходитися на відстані не менш, ніж 35 мм, від обмотки ПРА. На відстані менш, ніж 35 мм, може знаходитися тільки отвір з площею не більш, ніж 10 мм2.
Вимоги не розповсюджуються на світильники, сполучені з системою вентиляції й кондиціонування повітря.
Світильники із вбудованими ПРА або трансформаторами в аномальному режимі роботи при температурі навколишнього середовища (25±5) єС і напрузі постачання, яка дорівнює 1,1 від номінальної, не повинні нагрівати опорну поверхню до температури, яка перевищує 130 єС.
Світильники не повинні нагрівати опорну поверхню при температурі навколишнього середовища, яка дорівнює (25±5) єС, до температури, яка перевищує:
- 120 єС - для світильників з лампами загального призначення при напрузі постачання, яка дорівнює 1,1 від номінальної;
- 175 є С - для світильників зі спеціальними лампами при їх заміні лампами загального призначення тієї ж потужності.
В світильниках з люмінесцентними лампами пускорегулюючої апаратури з заливальною масою повинні бути встановлені таким чином, щоб під ними не було отворів, через які розплавлена заливальна маса могла б попасти на деталі із займистого матеріалу, у випадку теплового
перенавантаження або займання ПРА.
Світильники, призначені для внутрішнього освітлення будівель, з двоцокольними галогенними лампами накалювання повинні мати захисний пристрій, наприклад скляний екран, який запобігає випаданню осколків лампи, при її зруйнуванні, зі світильника.
Захисний пристрій повинен бути механічно міцним і протистояти ударам осколків лампи при її зруйнуванні.
Отвори таких світильників повинні бути сконструйовані таким чином, щоб жодна з частин зруйнованої лампи не могла випасти зі світильника.
3.2 Методи випробувань світлотехнічної продукції
3.2.1 Апаратура електровимірювальна
Для постачання вимірювальних систем повинні застосовуватися джерело перемінного (50 Гц) й постійного струму.
Якщо значення і форма напруги можуть вплинути на результати вимірювань, то коливання напруги не повинно перевищувати 0,5 %, а ефективне значення напруги вищих гармонік не повинне перевищувати 3 % ефективного значення напруги основної гармоніки.
Клас точності застосованих при випробуваннях електровимірювальних приладів повинен бути:
- не нижче, ніж 1,0, - для вимірювання опору ізоляції й електричної міцності;
- не нижче, ніж 1,0, - в ланцюзі фотоприймача;
- не нижче, ніж 0,2, для постійної напруги та не нижче, ніж 0.5, для перемінної напруги - для вимірювання електричного режиму при світлових вимірюваннях;
- не нижче, ніж 0,5, - для всіх інших випадків.
Прилади не повинні бути чутливими до відхилень вимірювальних величин від синусоїдальної форми. Прилади повинні вказувати діюче значення вимірювальних електричних величин.
Допускається при прийомо-здаточних та періодичних випробуваннях застосування мегомметрів класу точності не нижче, ніж 2,5, а для перевірки електричної міцності ізоляції – електровимірювальних приладів класу точності 4,0.
Струм, споживаний електровимірювальними приладами, підключеними паралельно лампам, не повинні перевищувати 3 % від номінального значення струму ламп, а падіння напруги в послідовно включених електровимірювальних приладах не повинно перевищувати 2 % від значення напруги лампи.
Електровимірювальні прилади повинні мати межі вимірювань, які забезпечують відлік вимірюваної величини у другій половині шкали.
3.2.2 Загальні вимоги проведення випробувань
В повітрі приміщення не повинно бути пилу або інших речовин, які могли б вплинути на точність випробувань.
Наявність виробничих вібрацій в приміщенні не допускається.
Випробуванням піддають світильники, повністю зібрані з усіма елементами, які забезпечують їх нормальну роботу, з джерелами світла найбільшої потужності, вказаній в маркуванні, якщо в методиці випробувань нема інших вказівок.
Допускається:
- проведення випробувань без елементів світильника (відбивачі, екрануючи решітки, розсіювачі та ін.), які не можуть вплинути на результати випробувань, при цьому перелік таких елементів світильників для освітлення суспільних, виробничих будівель та для зовнішнього освітлення повинен бути вказаний в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників;
- проведення прийомо-здаточних випробувань світильників без елементів електричної схеми, які наділені електричними з’єднувачами або клемними колодками, які не встановлюються в світильник при його транспортуванні та зберіганні. Ці елементи випробовують окремо, методи контролю вказуються в технічній документації.
Світильник під час випробувань повинен бути нерухомим, якщо в методиці випробувань немає інших вказівок.
3.2.3 Перевірка відповідності деталей світильника вимогам технічної документації
Перевірку відповідності деталей й складальних одиниць світильника вимогам технічної документації, а також відповідності габаритних приєднувальних й установочних розмірів світильника кресленням проводять шляхом порівняння з кресленнями та за допомогою вимірювального інструменту, який забезпечує точність, якої вимагають креслення.
3.2.4 Перевірка якості декоративних покриттів і захисту світильника від корозії
Металеві
й неметалеві
неорганічні
покриття елементів
світильників
випробовують
згідно з ГОСТ
9.302-88. Під час
прийомо-здаточних
випробувань
перевіряють
наявність та
зовнішній вид
покриттів.
Сліди корозії на відрізних кромках і пробиваємих отворах деталей світильників, виготовлених із попередньо пофарбованої стальної стрічки з металопласту, а також жовтуватий наліт, який видаляється під час протирки бавовняною тканиною, не враховуються при оцінці результатів випробувань.
Елементи світильників, які мають лакофарбові покриття, в залежності від умов експлуатації випробовують по ГОСТ 9.401-79, ГОСТ 9.404-81. Під час прийомо-здаточних випробувань перевіряють наявність і зовнішній огляд покриттів. Результати випробувань вважають позитивними, якщо є відсутніми тріщини, відшаровування, здуття та інші механічні зруйнування лакофарбових покриттів.
Міцність зчеплення лакофарбових покриттів з осиновим матеріалом перевіряється методом нанесення решітки. Випробовуваний зразок встановлюється в горизонтальному положенні й стальним стрижнем за допомогою металевого шаблону на покритті наносяться 5 паралельних надрізів, потім ще 5 паралельних надрізів, перпендикулярно попереднім, глибиною до основного матеріалу і довжиною близько 50 мм; в місцях пересічення надрізів утворюється решітка. Відстань між надрізами на покриттях товщиною до 60 мкм повинно бути 1 мм, понад 60 мкм - 2 мм.
Поверхня покриття в місцях надрізів легко протирається сухим пальцем.
Результат випробувань вважається позитивним, якщо покриття між надрізами, поза решіткою, не відшаровується, а всередині решітки відшаровується не більше чотирьох квадратиків покриття й під відшарованим покриттям відсутні сліди корозії.
Допускається перевіряти міцність зчеплення лакофарбових покриттів з основним матеріалом на пластинах – супутниках, пофарбованих одночасно з деталями світильника по тій же технології нанесення покриттів.
3.2.5 Перевірка правильності збірки
Перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять включенням світильника в мережу з номінальною напругою, вказаною в маркуванні світильника, до повного запалення всіх ламп або в мережу з безпечною напругою, при цьому повинна бути встановлена наявність струму в ланцюзі.
Для світильників загального освітлення жилих й загальних приміщень з числом ламп накалювання більш трьох перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять для всіх ймовірних варіантів включення ламп окремо.
У світильників з незалежним пускорегулюючими апаратами або незалежними імпульсними запалюючими пристроями перевірку правильності збірки електромонтажної схеми під час прийомо-здаточних випробувань проводять без підключення цих елементів.
Допускається проводити перевірку правильності збірки електромонтажної схеми світильників з люмінесцентними лампами тільки на панелі, якщо на ній повністю зібрана електрична схема світильника (за виключенням розетки штепсельного розняття).
3.2.6 Перевірка комплектності
Перевірку комплектності проводять шляхом звірення з вимогами технічної документації.
3.2.7 Перевірка електротехнічних вимог
Вимоги до захисних з’єднань світильників перевіряють зовнішнім оглядом.
Опір між захисним затискачем та найвіддаленішою від нього, доступною для доторкання, металевою неструмовідомою частиною світильника, яка може виявитися під напругою, визначають вимірюванням падіння напруги при пропусканні через них постійного або перемінного струму від джерела з напругою холостого ходу не більш, ніж 6 В. Потужність установки повинна бути не менш, ніж 70 В·А.
Значення струму І повинно дорівнювати (10±1) А.
Опір R, Ом, визначають як частку від ділення падіння напруги на струм.
Вимірювання опору ізоляції світильника проводять без ламп і стартерів. Вимикачі світильника, якщо вони є, повинні знаходитися у ввімкненому стані. У світильника з люмінесцентними лампами електричний ланцюг в містах розриву повинен бути замкнений за допомогою спеціальних пристроїв.
Під час випробувань ізоляційних втулок, пристрої для захисту від напружень і скручування, скоб затискачів та інших деталей, які служать для кріплення дротів, дріт (шнур, кабель) покривають металевою фольгою або заміняють штирем того ж діаметру.
Опір ізоляції вимірюють мегомметром постійного струму напругою
100 В для ланцюгів з робочою напругою до 42 В і напругою не менш, ніж
500 В, для ланцюгів з робочою напругою, яка перевищує 42 В. Відлік показань, визначаючих опір ізоляції, проводять по закінченню 1 хв після подання напруги. Під час прийомо-здаточних випробувань відлік допускається проводити безпосередньо після встановлення показань приладу.
Випробування проводять від джерела синусоїдального струму частоти 50 Гц і потужністю не менш, ніж 0,5 кВ·А. Випробовувана напруга плавно, на протязі не більш, ніж 20 с, піднімають від нуля до величини, що вимагається, підтримують на протязі 1 хв, а потім плавно, на протязі не більш, ніж 10 с, знижують до нуля.
Допускається під час прийомо-здаточних випробувань прикласти випробувальну напругу на протязі 1 с при підвищенні його на 25 %.
Результати випробувань вважають задовільними, якщо не сталося перекриття або пробою ізоляції світильника.
Струми поверхневого розряду, які не викликають падіння напруги, не враховуються при оцінці результатів випробувань.
Вимір шляху витоку та повітряних зазорів проводять за допомогою вимірювального інструменту .
Металеві деталі, які закривають частини, що знаходяться під напругою, повинні підлягати діянню зусилля (30±1) Н за допомогою стандартного випробуваного пальцю по ГОСТ 14254-80 (але з жорстко затиснутими шарнірами). У світильників, споряджених приладною виделкою, виміри проводять при підключенні до неї відповідної штепсельної розетки. Під час виміру шляхів витоку через щілини або отвори у зовнішніх частинах ізоляційного матеріалу, металева фольга повинна мати контакт з доступними для доторкання металевими частинами. Фольгу вдавлюють в кути і аналогічні місця, за виключенням отворів, стандартним випробувальним щупом. При цьому шляхи витоку та електричні зазори не повинні ставати меншими за величини, які вказані в даному стандарті і в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників.
3.2.8 Методи світлотехнічних випробувань
Світлотехнічні випробування світильників проводять при температурі повітря (25±5) єС, причому під час виміру коливання температури не повинні перевищувати ±2 єС, решта вологості повітря від 45 до 80 %, атмосферний тиск від 84 до 107 кПа.
Вимір світлового потоку проводять у фотометричному шарі .
Фотометричний шар повинен відповідати вимогам ГОСТ 17616-82 з наступними доповненнями:
- діаметр шару повинен перевищувати максимальний розмір світної поверхні світильника не менш, ніж у 4 рази, а для світильника з люмінесцентними лампами – не менш, ніж у 2 рази;
- екран, який закриває фізичний приймач потужності випромінювання, повинен знаходитись під час виміру світильників з лампами накалювання та розрядними лампами високого тиску на відстані, яка дорівнює одній третій частині радіусу внутрішньої поверхні світломірного шару, при зміненні світильників з люмінесцентними лампами – на відстані, яка дорівнює половині радіусу шару.
Розміри екрану повинні бути такими, щоб висота тіні від екрану до стінки шару при ввімкненому світильнику або лампі була вдвічі більша діаметру вимірювального вікна.
Світильник з люмінесцентними лампами повинен бути розташований в шарі таким чином, щоб його головна подовжна площина була паралельною площині вимірювального вікна.
Напільний світильник повинен бути розташований в шарі так, щоб його світна частина знаходилась в центрі шару.
Фотометр повинен мати універсальне кріплення для світильників різноманітної конструкції.
Центр приймача випромінювання повинен знаходитись на прямій, яка проходить через світловий центр світильника. Робоча поверхня фізичного приймача потужності випромінювання повинна бути перпендикулярною цій прямій.
3.2.9 Перевірка під’єднання світильників до мережі
Перевірка неможливості доторкання окремої проволоки будь-якої жили приєднувального дроту (шнура, кабелю), яка випадково вислизнула з приєднувального контактного затискача, з доступними для доторкання металевими частинами світильника проводиться поступовим звільненням з кожної жили приєднувального дроту однієї елементарної проволоки довжиною (8±0,5) мм та вигинанням її без різких перегинів у всіх можливих напрямках. При цьому дріт повинен бути введений в контактний затискач до самої ізоляції. Результат випробування вважається позитивним, якщо проволока не доторкнулась доступних до доторкання металевих частин світильника.
3.2.10 Перевірка вимог до конструкції
Перевірка вимог до конструкції, внутрішньому монтажу та приєднанню світильників до мережі, для яких в даному стандарті встановлені спеціальні методи випробувань, проводять зовнішнім оглядом за допомогою вимірювального інструменту, пробним монтажем або демонтажем.
Перевірку висоти лампи по відношенню до зрізу відбивача або розсіювача проводять на світильнику, укомплектованому лампами максимальної потужності, вказаній в маркуванні світильника, та який має максимальні габаритні розміри.
Перевірку проводять за допомогою вимірювального інструменту або за допомогою пристрою, який представляє собою рівну поверхню з розмірами, які перевищують не менш, ніж на 10 мм, розміри зрізу розсіювача або відбивача, при цьому колба лампи не повинна перешкоджати зіткненню пристрою зі зрізом відбивача або розсіювача по всьому периметру.
Перевірку додаткових захисних покриттів та захисних муфт проводять зовнішнім оглядом, а надійність їх закріплення перевіряють вручну.
Перевірку маси світильника проводять зважуванням світильника на вагах з похибкою не більш, ніж 0,5 %.
Світильник випробовують без ламп, якщо нема спеціального застереження в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників. Результати перевірки вважають задовільними, якщо маса світильника не перевищує вказану в технічній документації на конкретні типи або групи світильників.
3.2.11 Методи механічних випробувань
Перевірку міцності ручних світильників до дії одиночних ударів проводять наступним чином. Світильник без лампи підвішують на шнур ( кабель) біля цегельної, кам’яної або бетонної стіни, на якій закріплений сталевий куточок розміром 40*50*5 мм. Виступ кутка має радіус закруглення 5 мм. Допускається закріплення кутка не стіні проводити за допомогою сталевої прокладки, якщо форма світильника не дозволяє нанести удар на виступ кутка по вказаній точці світильника. Вісь підвісу світильника повинна бути паралельною стіні. Місця ударів світильників об куток повинні бути вказані в стандартах або технічних умовах на окремий тип або групу світильників. Висота закріплення шнура (кабелю) від місця удару на світильнику повинна складати (400±1) см. Світильник рукою відводять від кутка в площині, перпендикулярній стіні, до досягнення шнуром (кабелем) горизонтального положення та відпускають. По кожному місцю на світильнику повинно бути нанесено 3 удари.
Після того випробування проводять при висоті закріплення шнура ( кабелю), яка дорівнює (100±1) см.
Світильник вважають таким, що витримав випробування, якщо не сталося порушення захисту від випадкового доторкання до струмовідомих частин, світильник нормально функціонує та захисний засіб від ушкодження лампи залишився жорстко закріпленим на корпусі світильника, розтріскування захисного скла або іншої оболонки, яка пропускає світло, якщо вони не є єдиним засобом захисту лампи від пошкодження, а також деформації засобу захисту лампи від пошкодження не вважаються ознакою браку.
Випробування вузла кріплення світильників на дію розтягуючого навантаження проводять наступним чином: світильник кріплять в робочому положенні та доповнюють тягарем, маса якого дорівнює чотирикратній масі світильника, повністю укомплектованого лампами. Направлення сили від додаткового вантажу повинно співпадати з вертикаллю, яка проходить через центр тяжіння світильника. У світильників, які підвішуються на гнучкому шнурі або тросі, перед початком випробування роблять контрольні відмітки на шнурі або тросі в місця кріплення до вузла підвісу ти до корпуса або патрона світильника.
Світильник вважають таким, що витримав випробування, якщо не сталося пошкодження або не відмічено залишкових деформацій вузла кріплення, ланцюга або величина зміщення контрольних відміток на гнучкому шнурі або тросі не перевищує 10 мм.
3.2.12 Методи кліматичних випробувань
Обсяг камер під час кліматичних випробувань повинен перевищувати обсяг всіх одночасно випробуваних світильників не менш, ніж в два рази.
Опір ізоляції дротів, які слугують для