Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації
З метою посилення державного контролю за збереженням площ виноградників у суспільному секторі прийнято спеціальний порядок списання насаджень для всіх підприємств, незалежно від їх відомчої підпорядкованості.
Для закладення нових і реконструкції існуючих насаджень на період до 2005 року (з урахуванням потреб присадибних і фермерських господарств) виробництво посадочного матеріалу намічено довести до 15 млн.пгг за рік. Передбачається перевести виноградні розсадники на вирощування тільки елітного, а надалі - сертифікованого посадочного матеріалу. Із цією метою створюється мережа базових господарств у кожній із п'яти областей (Одеській, Херсонській, Миколаївській, Закарпатській, Запорізькій) та Республіці Крим по вирощуванню базового суперелітного посадочного матеріалу.
Визначені обсяги закладання маточників прищепних лоз, найбільш перспективних сортів і маточників підщепних лоз. Розроблена схема передачі садівного матеріалу від центра біотехнології (де вирощується базовий матеріал) базовим, а потім елітним розсадникам.
Виробництво виноградного вина на підприємствах виноробної промисловості намічається довести до 2005р. до 29 млн.дал. Для забезпечення таких обсягів випуску вина відповідно будуть збільшені виробничі потужності, які до 2005р. повинні становити 39 млн.дал. їх розвиток здійснюватиметься головним чином за рахунок реконструкції діючих підприємств і впровадження більш продуктивного технологічного устаткування.
Передбачається розширення асортименту і підвищення якості вин. Питома вага столових і марочних вин у загальному обсязі виробництва зросте на 35-50%. Будуть виділені мікрозони і організоване виробництво вин контрольованих найменувань за походженням.
Враховуючи підвищений попит на ігристі вина, передбачається обсяг виробництва шампанського у 2005 році довести до 72,2 млн. пляшок. Додаткові потужності будуть задіяні на ряді існуючих заводів, а також за рахунок будівництва нових підприємств.
Заплановано збільшити також потужність коньячного виробництва за рахунок реконструкції Одеського та Ужгородського коньячних заводів.
Для виконання наміченої програми вчені ІВЇВ (інституту виноробства і виноградарства) ім. В.Є.Таірова разом із спеціалістами Укрсадвинпрому пропонують здійснити такі основні заходи:
- щороку виділяти централізовані бюджетні кошти для державних виноградницьких господарств і пільгові кредити для господарств інших форм власності на закладення і догляд за молодими насадженнями. Продовжити до 2005 року дію розпорядження Кабінету міністрів України про відрахування від виручки виторгу у відпускних цінах у розмірі 8% на коньяк, шампанське, виноградні вина, які виробляються в Україні, у фонд розвитку виноградарства і розсадництва. На період створення маточних насаджень виділяти кошти на дотацію реалізаційних цін на елітний і сертифікований посадочний матеріал винограду;
- у системі Міністерства сільського господарства і продовольства України створити мережу державних служб для контролю якості садівного матеріалу з покладення на неї завдань сортової, фітосанітарної, технологічної і документальної сертифікації;
- для стимулювання виноградарських господарств різних форм власності, які не мають власної переробки, у збільшенні виробництва винограду і продажу його державі дозволити виноробним підприємствам продавати постачальникам сировини за цінами виробництва до 10% готової винопродукції і відрахувати їм 50% чистого прибутку від реалізації винопродукції із сировини постачальника, згідно з укладеним договором;
- створити мережу фірмових магазинів спеціалізованих господарств і виноробних підприємств у містах та інших населених пунктах України;
- організувати виробництво спеціалізованої техніки для виноградарства і розсадництва на підприємствах Одеської і Львівської областях, у Республіці Крим, а також засобів захисту рослин на підприємствах Одеської та Херсонської областей;
- створити при Інституті гідротехніки і меліорації УААН центр краплинного зрощення багаторічних насаджень, який би здійснював проектування, будівництво і ремонт системи краплинного зрошення;
- внести необхідні зміни у Земельний кодекс України та в інші законодавчі і нормативні акти з метою створення умов для проведення приватизації у виноградарсько-виноробному підкомплексі. Як один з найефективніших варіантів приватизації слід вважати створення на базі переробних підприємств асоціацій і акціонерних товариств з участю виробників сировини, яким доцільно виділити контрольний пакет акцій;
- для раціонального перерозподілу вивозу і ввозу столового винограду між областями, Республікою Крим і експорту-імпорту створити координаційний орган, який би забезпечував укладення договорів контрактації заготівельно-збутовими організаціями і виробниками винограду; як один з варіантів створення фермерських господарств виноградарського напрямку і ефективного використовування існуючих виноградників рекомендувати поступову трансформацію особистого і сімейного підрядів у виноградарстві в самостійні форми господарювання шляхом передачі насаджень у довгострокову оренду з наступним викупом або на безплатній основі в розмірі вартості майна, яке припадає на середньорічного працівника при приватизації (паюванні) власності і землі суспільних господарств;
- реалізація комплексу заходів, передбачених у програмі, поряд з іншими буде сприяти створенню необхідних умов для виведення із кризи і підвищення ефективності діяльності виноградарсько-виноробного підкомплексу, насичення ринку свіжим виноградом і продуктами його переробки.
При закладці нових виноградників необхідно врахувати експозицію ділянок, на яких будуть проводитися посадки. Необхідно врахувати досвід Франції і Італії і спеціальним законодавством заборонити проводити посадки найбільш високоякісних сортів в несприятливих умовах.
Для стимулювання закладки виноградників найбільш високоякісними сортами слід підвищити закупні ціни (на 20-25%) на ці сорти винограду.
Використовувати агротехніку з метою одержання стійких врожаїв з обліком кондицій, що передбачаються для винограду на виноматеріали.
Таблиця 3
ПЛОЩІ, ЗАЙНЯТІ ПІД ВИНОГРАДНИКАМИ, ТИС. ГА
| Показник | 1985г. | 1999г. | Відхилення | |
| Загальна площа | 208,7 | 134,2 | -74,5 | -35,7 |
| Плодоносні площі | 116,0 | 104,8 | -11,2 | -9,7 |
Таблиця 4
ЕКСПОРТ ВИН У 1999 РОЦІ
| Найменування | Кількість кгл 100%-го спирту | Вартість експорту тис. USD | |
Всього Країни СНД Рос. Федерація |
6 |
157444090/1132682 10925469/8714506 У тому числі 9641319/7579381 |
13400,35 5879,47 5078,36 |
|
Інші країни світу Європа Німеччина |
4818621/2612320 У тому числі 4579660/2499526 У тому числі 341573/1833396 |
7520,88 7285,55 |
|
Таблиця 5
ІМПОРТ ВИН В УКРАЇНУ ЗА 1999 РІК*
| Назва | Кількість кг/л | Вартістьть |
| 100%-ного спирту | імпорту,ЦЖ) | |
| Всього | 12273608/9952428 | 8460,65 |
| Країни СНД | 5296723/4495280 | 5512,7 |
| У тому числі | ||
| Грузія Молдавія | 449831/427086 | 1542,45 |
| 4837118/4058420 | 3948,05 | |
| Європа | 6892053/5396128 | 2897,59 |
| У тому числі | ||
| Болгарія | 3539481/2251781 | 660,34 |
| Угорщина | 2220894/2225288 | 922,82 |
| Франція | 376603/254169 | 865,22 |
*Згідно даних Держкомстату
Таблиця 6
ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА ВИНОГРАДНОГО ВИНА*
| Основні виробники | 1997г. | 1998г. | 1999г. |
| "Кримсовхозвиштром" | 1808 | 1272 | 1137 |
| "Массандра" | 716 | 626 681 | 830 852 |
| "Одесосовховизвиштром" | 1099 | ||
| "Миколаївсадвинпром" | 145 | 43 | 223 |
| "Херсонсадвинпром" | 595 | 306 | 406 |
| "Закарпатсадвинпром" | 398 | 246 | 112 |
| "Україною вина" | 904 | 361 | 386 |
| Інші | 958 |
1927 5492 |
2055 6001 |
| Всього | 6623 |
*Згідно даних "Укрвиштрому"
Таблиця 7
АСОРТИМЕНТ ВИН (КІЛЬКІСТЬ НАЙМЕНУВАННЬ)*
| 1999р. | 1998р. |
| 320 | 264 |
*Згідно даних Спецмонополії
1.3 Використання технологій для виробництва безалкогольних
напоїв у виноробній галузі
З винограду можна одержати більше 50-ти різноманітних продуктів, готових до вживання, або напівфабрикатів.
В наш час значна кількість винограду направляється на виробку натуральних соків.
Технічне переоснащення виноробних підприємств на виробництво безалкогольних продуктів набагато вигідніше, ніж будівництво нових сокових заводів, потребуючих великих капіталовкладень. Тому застосування тих технологій, що є та устаткування для переробки виноградної сировини у безалкогольну продукцію має велике господарське значення. Успішне рішення цієї задачі залежить від результативності НДОКР, від рівня створення принципово нових видів техніки та технології на підприємствах переробної промисловості. Нові технологічні направлення дозволили повніше по зрівнянню з попередніми роками, використовувати виноград на виробництво безалкогольної продукції.
Застосований на підприємствах консервної промисловості метод виробництва соку з асептичним зберіганням складається з роздільної стерилізації продукту (сусла), повітря та послідуючого зберігання соку в стерильних умовах під тиском.
На винзаводах неможливо без значних доробок виробляти соки по технології, застосованій у консервній промисловості. Необхідні пошук та розробка нових технологій, які дозволяють перепрофілювання винзаводів на виробництво безалкогольної продукції з мінімальними витратами.
Запропонований фахівцями спосіб хімічної стерилізації заснований на використанні дешевого і простого у вживанні розчину амтиформіну, котрий показав себе достатньо ефективним засобом інактивації мікрофлори.
Різновидністю асептичного зберігання є розроблена апаратурно-технологічна схема зберігання соку-полуфабрикату на холоді (-1 -2 С) з добавленням консерванту - сорбінової кислоти (до 200 мг/дм3 ). Цей спосіб зберігання дає змогу швидко і з малими витратами перепрофілювати на виробництво соків крупні винзаводи.
Одним із перспективних методів стерилізації соку є мембранна технологія, яка випробувана у виробничих умовах. Мембранна мікрофільтрація забезпечує більш високу якість продукції, а послідовно, й виробку марочних соків, що значно знижує енергетичні і трудові витрати. Вказані технології можна впровадити практично на всіх винзаводах.
Аналіз хімічного змісту виноградного соку показує, що в ньому найбільше води (приблизно 80%), ось чому зберігання цього продукту в великій кількості економічно не вигідно. Найбільш перспективним є виробництво виноградних сокових концентратів. Концентрування виноградного соку здійснюють на підприємствах консервної промисловості з натуральних соків, вироблених на виноробних заводах. Але якість таких виноградних концентратів дуже низька. В них є багато взвесій, в ароматі відчуваються сильні уварені тони, колір дуже темний, невластивий виноградним концентратам.
Раніше концентрований сік (вакуум-сусло) широко використовувався при виробництві низькосортних вин. У зв'язку з скороченням асортименту і обсягів вин низької якості, значно зменшився попит на вакуум-сусло, використовуване в виробництві.
Постало запитання з використанням виноградних концентратів для виробництва безалкогольних напоїв, а також у інших галузях харчової промисловості. Одним з перспективних напрямків є виробництво покращенних по якості виноградних консервантів.
Підвищення якості досягається за рахунок купажування концентрату з виноградним соком, або іншими полуфабрикатами на основі виноградного соку і ароматизаційними настоями із різноманітних рослинних інгредієнтів.
Технологія виробництва ароматизованого виноградного концентрату базується на: виноградний концентрат змішують з пастеризованим виноградним суслом до одержання кондиції по цукру 68-70%. Потім додають настій із рослинних інгредієнтів (10-11% від обсягу купажної суміші). Для підвищення біологічної цінності концентрату використовують аскорбінову кислоту(50-100 мг/дм3).
Біологічної стабілізації виноградного концентрату домагаються шляхом нагрівання його до температури 75- 80 С. Концентрат у гарячому вигляді фільтрують на рамних фільтр-пресах.
Виноградний концентрат покращенної якості може бути реалізований в роздрібній торгівлі ( в пляшках без розбавлення з водою, з вказівками способу його використання ).
Перевага використання ароматизованого концентрату полягає в тому, що його можна транспортувати й використовувати за територією країни. Перевіз концентратів обходиться значно дешевше, ніж перевіз виноградного соку. В перспективі намічається організація випуску безалкогольних напоїв на підприємствах.
Сироп для безалкогольного напою готують гарячим способом з виноградного соку європейських сортів винограду, цукру й лимонної кислоти. Кондиції сиропу: цукор 40-41%, кислотність 11-12 гр/дм3. Гарячий сироп фільтрують і направляють в ємкість для охолодження й зберігання. В охолодежений сироп додають настій з рослинної сировини, в склад якого входять інгредієнти ( трава полині гіркої, трава та листя полині лимонної, трава доника жовтого, майорана, тисячолистника звичайного, м'ята перечна, звіробій, шалфей-мускатний, вівсяна солома, душиця звичайна, плоди фенхеля звичайного, плоди шиповника) і пряності (коріандр, кардамон, поміранцева кірка, ванілін, масло цитрусове, гіраневе).
Розлив напоїв здійснюється на лініях розливу по прийнятій в безалкогольній промисловості схемі, включає такі операції: дозування ароматизованого сиропу; добавлення життєвої охолоджуваної води, насиченої диоксидом-вуглецю; укупорку кронен пробкою; зовнішнє оформлення пляшок.
Ароматизовані виноградні концентрати мають велике застосування при виробництві безалкогольних напоїв. Вони можуть бути використані також у кондитерській промисловості, у виробництві морозива та інших галузях харчової промисловості.
Будь-який безалкогольний напій, якщо його розкласти на складові, має смакові (ароматичні) речовини, барвники, підсолоджувач (цукор або цукрозамінник) вуглекислий газ, кислоту та воду за виключенням останньої, все сміло можна віднести до харчових добавок.
1.4 Антикризовий менеджмент для підприємств в умовах ринку
Антикризовий менеджмент в умовах ринку вирішує безліч запитань, пов'язаних з рішенням проблем виникаючих на підприємстві. Ми особливу увагу приділимо асортиментній та ціновій політиці в процесі виходу будь-якого підприємства з кризисної ситуації.
При проведенні асортиментної політики необхідно враховувати життєвий цикл ринкового продукту, а потім вже змінювати маркетингову структуру підприємства. Життєвий цикл товару на ринку складається, як правило, з 5-ти чітко виділених фаз.(Рис. 6)

Рис. 6 Життєвий цикл ринкового продукту
Коротко розглянемо особливості кожної фази товару, тому що вони визначають в комплексі маркетингу дві важливі проблеми: коли починати відновлення продукції для заміни застарілих товарів і як ефективно працювати з товарами, які вже є на ринку, щоб подовжити термін їх життя.
Перша фаза - розробка товару. Насамперед, ніж виходити на пробний ринок зі своєю продукцією, підприємство повинно провести розрахунки витрат і прибутку, а якщо у нього нема впевненості, що витрати зовсім відкупляться, то немає потреби йти на таке ризиковане вкладення як засвоєння нової продукції.
Друга фаза - введення товару на ринок. Вона охоплює період першочергової пропозиції обмежених партій товару на ринку, а потім і масової ринкової поставки.
В фазі входження у ринок, особливо в самому початку (вже при позиціюванні), велика увага приділяється високій якості товару. Тому що головною ціллю підприємця є не тільки потяг отримати великі обсяги продаж і прибутку, скільки забезпечити виробу престижне положення серед конкурентів, сформувати позитивне відношення до нього споживачів, переконати їх в корисності вкладення коштів у придбання даного виробу. У реалізації антикризової стратегії маркетингу на цьому етапі головна роль приділяється контролю якості товару, впроваджуваного на ринок, та відстеженню реакцій у відношенні його прийняття або неприйняття покупцями.
Третя фаза - розвиток (ріст) продажу товару. Основні зусилля підприємців зосереджені на тому, щоб забезпечити товару швидке просування до споживача, тобто розширити продаж та отримати прибуток, щоб повністю виправдати виробничі витрати та мати кошти на розвиток бізнесу.
На цьому етапі ринок швидко приймає товар, характеризується швидким ростом прибутку. Рівень прибутку досягає своєї вищої точки. Загальні витрати на маркетинг знижуються.
Четверта фаза - зрілість, насиченість та стабілізація ринку. В цей період у підприємців виникають серйозні труднощі - неконкурентоспроможні вироби витісняються з ринку. Щоб підняти падаючий рівень продажу і прибутку, випробовуються нові форми реклами і стимулювання збуту. Виробник намагається стабілізувати своє положення, втримати продаж і прибуток на прийнятному рівні, доки дозволяють умови конкуренції. Рівень прибутку майже завжди досягає своєї вищої точки раніше, ніж рівень продажу, оскільки після визначеного моменту (назвемо його піком життєвого циклу) стає все важче добиватись збільшення обсягів продажу, а кожний послідуючий приріст збільшує витрати в результаті більш високих витрат на рекламу та організацію торгівлі, внесення модифікацій у виріб, зниження цін і т.п.
П'ята фаза - скорочення реалізації (вмирання ринку) і обновлення ринкового продукту. На цьому етапі перед виробником постає дилема: або змиритись з тим, що в результаті неухильного падіння рівня продажу та прибутку виробництво товару стане зовсім неможливим, або знайти допоміжні кошти для підвищення рентабельності його випуску і підтримання положення фірми на ринку, наприклад, за допомогою оригінальних рішень у сфері реклами, більш вдалого і нарядного виду упаковки, зниження цін, і т.п.
Яке значення має в антикризовій стратегії управління концепція життєвого циклу? Вона спонукає керівників аналізувати діяльність підприємства не тільки з точки зору сьогодення, але і з позицій його розвитку в майбутньому, ставить їх перед необхідністю систематичної роботи по плануванню і освоєнню нової продукції. На кожному етапі життєвого циклу товару виникають свої проблеми в освоєнні ринку, тому антикризові маркетингові програми і пов'язані з ними витрати повинні враховувати специфіку окремих фаз життєвого циклу.
Уяву про різні маркетингові стратегії в залежності від фази циклу життя можна отримати з наступної схемі-моделі. (табл.8)
Таблиця 8
МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ НА РІЗНИХ ФАЗАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ РИНКОВОГО ПРОДУКТУ
| Фази життєвого циклу товару | ||||
| Елемент маркетинго вої програми | Введення на ринок | Ріст продажу | Зрілість і стабілізація | Старіння і вмирання |
| Цілі маркетингу |
Ввести товар на ринок, запропонувати його споживачам |
Завоювати позицію на ринку | Утримати завойовані позиції на високому рівні | Реалізувати всі накопиченні запаси і без витрат перейти до нового життєвого циклу |
| Інформація | Про групи споживачів, які взмозі прийняти товар; оцінки основних споживчих властивостей товару | Про можливу ємкість ринку; різні групи споживачів; оцінки всіх споживацьких властивостей і сервісу |
Про повну ємкість ринку. Можливостях його повного насичення; оцінки споживацького незадоволення |
Про ступінь насичення попиту; оцінка можливих напрямків обновлення асортименту7 |
| Товар | Основний варіант | Удосконалений | Диференційований | Підвищеної рентабельності |
| Споживачі | Любитель | Масовий ринок | Масовий ринок | Відстають |
| Ціна | Висока | Висока, потім стабілізується і трохи знижується | Продовжує слабо знижуватись |
Низька, потім мінімальна, бросовая |
| Поставки на ринок | В невеликій кількості (пробний ринок) | Різко збільшується, а потім стабілізується | Знижується, максимально залучаються запаси | Мінімально необхідна |
| Кількість конкурентів | Невелике | Поступово зростає | Велика | Знижається |
| Прибуток | Низький | Використовуються нові канали для підвищення продажу і залучаються можливі канали розподілу | Кількість каналів зменшується | Використовують тільки ті канали, які необхідні для мінімальної поставки |
| Реклама | Про споживацькі властивості нового товару, його переваги | Посилюється орієнтація на мотиви покупки, реклама підтримуюча, впевнююча | Підтримуюча, нагадуюча | Нагадуюча, або взагалі відсутня |
| Витрати на маркетинг | Високі | Або зростають, або на рівні першої фази, а потім знижуються | Мінімальні | Переключаються на новий життєвий цикл |
| Рівень продажу | Невисокий | Обсяги продажу швидко зростають і потім стабілізуються |
Від стабільного починає зменшуватися |
Падає від мінімального до нульового |
У зв'язку з тим, що період фаз життєвого циклу різний, перехід від фази до фази проходить повільно, служба маркетингу підприємства повинна постійно слідкувати за змінами у продажі і прибутку, виявляти причини виникаючих змін з тим, щоб своєчасно встановити межі фаз і очікувані тенденції у розвитку ринку й внести відносні корективи в маркетингову програму бізнес-плану.
Особливе місце в антикризовій стратегії управління бізнесом належить оновлення асортименту продукції. Споживач чекає новинок, і якщо фірма їх не засвоїть, то її місце на ринку швидко займуть конкуренти. Тому одна із важливих задач стратегії антикризового управління полягає в тому, що треба постійно слідкувати за змінами потреб, робити відповідні прогнози і запропонувати у порядку проби ринку новий асортимент виробів, щоб потім, вивчивши реакції споживачів, закласти прийняті ними новинки в масове виробництво. Грамотна товарна політика потребує не тільки постійного обновлення товарної пропозиції шляхом створення новинок і модифікацій існуючих виробів за рахунок покращення їх товарних характеристик і пристосувань для нових сегментів ринку, але і діяльної стратегії введення новинок у ринкову стихію.
Стратегія розробки товарів базується на двох організаційних моментах: покупці патенту, ліцензії на виробництво нової продукції, запропонованій чужою фірмою, і створення власного відділу товарних досліджень і розробок. Існує спеціальна структура створення новинок і модифікацій товару, яка охоплює наступні основні етапи:
1- пошук і формування ідей новинки на основі вивчення споживацьких потреб, запитів, очікувань, досягнень науки і техніки, аналізу продукції конкурентів;
2- відбір ідей по критеріям розміру ринку, продажної ціни товару, витрат на промислове освоєння новинки, розміру можливого прибутку і т. п.;
3- розробка і перевірка на групі цільових споживачів проробленого варіанту товарної ідеї, представленого у виді конкретного образу або поняття, значимого для споживача;
4- розробка стратегії маркетингу по виходу на ринок з конкретною новинкою;
5- аналіз можливостей виробництва і збуту за допомогою контролюємих показників продажу витрат і прибутку;
6- розробка товару як фізичного втілення товарного замислу і його технічного випробування;
7- випробування товару-новинки в умовах ринку для складання прогнозів збуту;
8- організація комерційного виробництва;
9- сегментування (поділ ринку на групи споживачів, по регіонам та іншим факторам).
При розробці товарних антикризових маркетингових стратегій обов'язково повинні враховуватися деякі обмеження: по-перше, ресурсний фактор. Як би не були захоплюючі ті чи інші конкретні ідеї обновлення продукції та сервісу, вони не можуть відриватись від реальних ресурсів фірми і головної її комерційної цілі - отримання прибутку. По-друге, поставивши задачу, можливо, більш повного задоволення споживацьких очікувань і особливих потреб, висунутих до товару, фірма не повинна забувати про необхідність отримання прибутку, а це не завжди вдається, тоді як поточні задачі маркетингу можуть не співпадати з комерційними цілями і фінансовими можливостями підприємців. По-третє, необхідно чітко визначити споживацьку адресу.
Спостереження показують, що ні одна компанія у світі не спроможна на 100%-ний захват ринку. Покупці відрізняються один від одного потребами, смаками, звичками, віком, статтю, сімейним положенням, освітою, професійними та іншими інтересами, а також різним рівнем доходів, географічним положенням та іншими характеристиками. Кожна з них може стати основою для визначення груп споживачів (сегмента ринку), на потреби та смаки яких слід звернути увагу при розробці товару та його реклами. Сегментування ринку - одна з ключових процедур маркетингу, допомагає підприємцю правильно розподілити свої ресурси при виробництві продукції і організувати ефективне обслуговування найбільш відгукнувшихся на цю продукцію споживацьких груп.
Для здійснення модифікації вже існуючого на ринку товару необхідно забезпечити збір наступної інформації:
1 - загальну оцінку ринкових характеристик товару на визначений період часу для визначення слабких сторін товарів по фазам кривої життєвого циклу;
2 - відношення споживача до товару. Якщо більшість споживачів задоволені товаром і рівень його продажу залишається достатньо високим, нема потреби для проведення модифікації;
3 - практику конкурентів. її необхідно знати, як і загальні тенденції розвитку ринку. Модифікація товару, побудована на усвідомленій спробі визначити зміни товарної стратегії конкурента, може бути успішною, якщо уважно проаналізувати весь необхідний фактичний матеріал.
Вихід на ринок з новими і удосконаленими товарами - запорука росту і виживання підприємства, важлива складова частина стратегії антикризового управління. Виробники, які першими запропонували новинку, на протязі якогось часу володіють усім ринком і можуть налагодити вигідний збут перед тим, як у діло трутяться конкуренти.
Критерій новинки ринкового продукту полягає у тому, щоб внесена новизна служила основою переключення переваг покупців на даний товар.
Поняття "новий виріб" визначає любі серйозні зміни у формі, вмісту або упаковці, які мають значення для споживача. Це можуть бути зовсім нові товари, яких раніше зовсім не було на ринку; або добавлення нових компонентів до вже існуючих, а також зміни в упаковці, здібні суттєво змінити звичну уяву про товар; або його здібності більш ефективно задовольнити платоспроможні потреби покупців.
Для того, щоб достигнути при випуску нового виробу поставленої цілі, потрібна глибока розробка маркетингової програми, яка включає такі конкретні запитання про:
місткість ринку;
обсяги необхідних капіталовкладень;
можливі прибутки виробів;
ступінь підприємницького ризику;
патентний захист виробу;
існуючих і можливих конкурентів;
порівняльну характеристику готових до випуску і конкуруємих
товарів;
імідж фірми і його вплив у якості інструменту в конкурентній битві
на ринку;
можливу тривалість життєвого циклу даного товару;
емоційне сприйняття нового продукту на ринку;
вплив сезонних факторів на виробництво при реалізації виробів;
можливість засвоєння серійного випуску товару та необхідний для
цього час;
труднощі, які виникнуть при організації виробництва і реалізації товару;
доступ матеріальних ресурсів і безперервному забезпеченні ними процесу виробництва у прогнозованих обсягах, необхідних для повного задоволення попиту покупців по прогнозованих цінам, які дозволяють отримати очікувану норму прибутку на вкладений капітал;
зовнішній вид виробу, його пакунок, витрати на рекламу і стимулюванню збуту.
Для перевірки стану ринку обирається визначений його сегмент і на нього направляється створена продукція. У літературі по маркетингу можна зустріти таке правило: випускай те, що можеш продати.
Це значить, що поки у виробника нема впевненості у збуті продукції, не можна приступати до її виробництва. Така впевненість може з'явитись після випробувань новинки на пробних ринках. Підконтрольний пробний ринок дає можливість оцінити успіх або невдачу підприємства, а також вивчити ті специфічні фактори, які у фактичній мірі в змозі сприяти впровадженню виробу на ринок. Пробний продаж допомагає встановити:
• актуальність реальної або потенційної потреби, яку може задовольнити запропонована ринку продукція;
• кількість показників та тенденції розвитку попиту, цін, пропозиції;
• рівень конкуренції на ринку.
Після сумлінного вивчення результатів пробного продажу фірма уточнює стратегію управління проектом, програму кінцевого виходу на ринок і визначає бюджет маркетингу.
Концентрованим вираженням ринкової коньюктури є ціна. Фактори, діючі на ціни, відображені на Рис. 7.

Рис. 7. Схема ієрархічної підпорядкованості ціноутворюючих факторів.
Процес ціноутворення дуже складний, бо він включає масу факторів - і власно цінових, і впливаючих не тільки безпосередньо на ціни. З кола факторів, формуючих попит, у ціні, наприклад, враховується психологія її сприймання покупцями: відмічено, що низькі ціни на послуги деяких фірм "відлякують" клієнтів, підчас справедливо вважаючи, що такі фірми в змозі запропонувати тільки послуги низької якості. З факторів пропозиції ціна обов'язково включає сировину, матеріали, якість продукції та ін.; з факторів сервісу - набір, якість, оперативність і доступність послуг.
Крім цього, фірмі треба вирішити й інші запитання, тісно пов'язані з ціновою політикою, наприклад: як міняти первісну піну, щоб отримати необхідний прибуток і хоч би втримати (а краще розширити) свій сегмент ринку.
Спеціалісти по маркетингу для розрахунків ціни використовують різні підходи, котрі залежать від загальної стратегії ринкової діяльності фірми. Можна виявити деякі загальні принципи в цих підходах. Конкретні якісні розрахунки ціни проводяться в залежності від сегменту ринку, життєвого циклу ринкового продукту, характеру цього продукту, потенційних обсягів товарної пропозиції і попиту, положення конкурентів на ринку, особливостей сервісних послуг, умов організації товаропросування, реклами, збуту. В ціні товару або послуги враховуються, таким чином, вироблені витрати, реалізуємий прибуток, відношення попиту або пропозиції. Ті ж самі фактори і регулюють ціноутворення, діючи через економічні закони: попиту і пропозиції, вартості, вирівнюванню норми прибутку.
Специфічним маркетинговим підходом до формування ціни на товар чи послугу є позиція, при якій споживач твердо орієнтується на "свою" фірму, будучи впевненим, що фірма, торгуюча, скажемо, дешевою продукцією, не буде різко піднімати ціни, а якщо введе на ринок новий товар, то ціна його теж буде в повній мірі прийнятною.
Визначаючи конкретні рівні цін, фірми виходять або з вже існуючого на ринку положення з цінами, або формують їх виходячи із виробничих витрат, або на базі так названої цільової норми прибутку. У першому випадку в якості відправного пункту беруться вже існуючі на ринку ціни. Це найбільш поширений підхід на вільному ринку, коли більш або менш стабільний асортимент товарів, наприклад, це характерно для ринку виробів легкої промисловості, продуктів харчування, деяких видів устаткування, послуг. В таких умовах ціна, як правило, не є визначаючим на ринку фактором. Друге діло ринки автомобілів, чорних і кольорових металів, нафти й продуктів її переробки, де виробництво більш монополізовано. Там використовуються принципи формування цін