Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації
Вплив на ціни створює і інший елемент ринку - попит. Чим він вище, тим більше зросте ціна, і навпаки, з зменшенням попиту ціна падає. Однак в останні десятиріччя в країнах з розвинутою ринковою інфраструктурою фірми намагаються регулювати попит не за допомогою цін, а в основному через рекламу і нові методи стимулювання попиту і збуту, удосконалення товарів і послуг.
В цілому реальні пропорції в цінах визначаються все ж за рівнем закріпленої на ринку ціни, яка склалась, виходячи із витрат ведучих постачальників і існуючої конкуренції. При усій різності конкурентних умов бізнесу цінову політику в маркетингових програмах фірми будують на основі наступного загального алгоритму дій:
1- Формування маркетингових задач, які допомагають встановити, задоволенню яких цілей використовуваний ціновий механізм: максимізації прибутку завоюванню лідерства, забезпечення виживанню на ринку і т. п.
2 - Визначення попиту: яку кількість товарів та послуг даної фірми може бути продано по однаковим і різним цінам. Визначення максимальної ціни.
3 - Оцінка витрат: витрати виробництва, розподілення, збуту плюс середня норма прибутку.
4 - Аналіз цін конкурентів.
5 - Вибір конкретної методики ціноутворення.
6 - Встановлення кінцевої ціни з урахуванням психології ціносприйняття.
7 - Встановлення знижок з цін і заліків: прямі знижки з прейскурантної ціни товару, за послуги по продажу, зберіганню і т. п., за передчасні закупки використовуються у комплексі з іншими видами знижок - заліками за заміну старого товару новим, дилерські нагороди, за участь у рекламі і таке інше.
Кожна фірма при розрахунку цін на свою ринкову продукцію змінює приведений вище загальний підхід в залежності від конкретних умов виробничої і торгової діяльності. Зупинимося на деяких найбільш поширених методах визначення цін. Це методи:
• повних витрат;
• орієнтація на узагальнені витрати;
• граничні витрати;
• на базі нормальних (стандартних) витрат виробництва;
• цільової ціни (або цільової норми прибутку), виходячи з прямих витрат.
Метод повних витрат заснований на розрахунковій ціні, визначеній по сукупності усіх прямих і непрямих витрат виробництва товару і його реалізації. До них приєднуються накладні витрати і величина прибутку, скоординованого на норму судного відсотку, середню швидкість обігу капіталу та рівень конкуренції у галузі.
Метод орієнтації на узагальнені витрати. Розрахунки тут ведуться, як і в попередньому випадку. Визначаються середні витрати на виробництво одиниці продукції з розподілом витрат на змінні і постійні. Якщо коньюктура змінюється не суттєво, обсяг виробництва не на багато скоротиться або розшириться, тоді ціни не прив'язуються до рівня повних витрат, і фірма намагається їх визначити, орієнтуючись на середні витрати. Метод середніх витрат частіше всього використовується, коли фірма ставить на протязі довгого періоду підтримати стабільні ціни.
Метод граничних витрат дозволяє враховувати застосування витрат, пов'язаних з розширенням масштабів виробництва або продажу. Він використовується тоді, коли фірма тягнеться до граничного розширення виробництва і збуту. Під граничними витратами розуміється зміна суми загальних витрат на одиницю продукції в результаті збільшення виробництва або продажі. Рівень граничних витрат може бути вище або нижче середніх, що залежить від характеру і масштабів збільшення попиту, терміну його зміни, можливостей задоволення попиту при існуючих виробничих і торгових потужностей і від ряду інших факторів.
Метод, оснований на базі нормальних (стандартних) витрат виробництва - специфічний метод розрахунку ціни не з фактичних, а з запропонованих витрат фірми при існуючих умовах виробництва і продажу тих, що є матеріальних і вартісних нормативах. Всі витрати розраховуються тут до початку виробництва і продажу, а собівартість продукції визначається по встановленим нормативам її калькуляції. В рахунок беруться нормативи сировини і матеріалів, норми витрат на виплату робочій силі та ін., а також накладні витрати. Загрузка потужностей на 80% вважається нормою або стандартом.
Метод цільової ціни (або цільової норми прибутку) виходячи з прямих витрат. Вихідним моментом визначення ціни теж є витрати господарської діяльності при визначному рівні загрузки потужностей, однак підхід до встановлення прибутку інший, тобто: фірма установлює таку ринкову ціну на свій товар або послугу, в якій наперед забезпечувався б бажаний розмір прибутку.
При виборі конкретного методу розрахунку ринкової ціни фірми керуються обсягами господарської діяльності, ступеню захвату і стійкості ринку, яка визначається довготою життєвого циклу ринкового продукту, характером самої ціни; видом продукції, виносячої на ринок і ступеню її взаємозамінності по відношенню до аналогічних продуктів фірм-конкурентів.
В немалій ступені ціна залежить і від фаз життєвого циклу продукту на ринку. Більшість товарів і послуг в період зародження їх життєвого циклу використовується максимальна, але еластична ціна, тоді як проектування нових товарів і послуг, створення пробних баз реалізації і "запуск" їх у серію, реклама та інші методи просування на ринок потребують більш значних витрат, ніж витрати на масове збільшення вже прийнятих ринком традиційних товарів та послуг. Тому на стадіях розвитку і зрілості життєвого циклу нової ринкової продукції ціни, як правило, постійно знижуються, зате у фазі старіння продукції вони стабілізуються, після чого у фазі вмирання застосовується мінімальна ціна.
Відносно і прибуток, закладений у ціні, також міняється по фазам циклу життя ринкового продукту:
• від збитків до мінімальної - у фазі зародження;
• від нижче середньої до середньої - у фазі розвитку;
• максимальна - на етапі зрілості;
• від середньої до нижче середньої - в період старіння;
• мінімальна - у фазі вмирання життєвого циклу.
Ціни враховують стержневі фактори маркетингової стратегії товарної пропозиції: якість і ремонтоспроможність продукції, а також рівень сервісу та ін.
1.5 Заходи по покращенню та підвищенню рівня виробництва.
Стан виробництва в цілому можна судити в першу чергу по стану сировинної бази. А темп росту виробництва вина необхідно зрівняти зі збором та переробкою винограду.
Виноробство - мистецтво по перетворенню виноградного соку у вино.
Данні площі, зайнятій під виноградники, досить суперечні. По різним оцінкам, сьогодні лозою засаджено від 99 до 119 тис.га. І з 1985р. площа постійно скорочується.
Середня врожайність винограду у другій половині 90-х років в Україні не перевищувала 23 ц/га. А економічно вигідніше займатися виноградом при врожайності приблизно 50 ц/га, завіряє більшість суб'єктів галузі. З моменту антиалкогольної кампанії 1985 - 1986рр. валовий збір винограду та обсяги виробництва вина і коньяку, впали більш ніж в 5 разів.
Середній зріст вітчизняних виноградників 12-15 років, це майже старий вік. За останні роки закладається немало нових виноградників але старих розкорчовується ще більше.
Інвестиції у виноградарство вливаються досить в'яло. Гроші вкладаються головним чином в ординарне вторинне виноробство, обіг коштів в якому різко перевищує один рік, а віддача від винограднику наступає не раніше 3-5 років з моменту закладки, і заморожувати кошти на великий строк спонсорів мало.
Зарубіжні інвестори навряд чи стануть вкладати гроші у розвиток української сировинної бази. У Європі зараз перевиробництво; 300 млн. дал виноматеріалів. "Заграниця" більш зацікавлена сьогодні в ринку збуту готової продукції, ніж в відновленні чиєї б то не було виноробної промисловості.
Найбільші серед українських компаній, інвестуючих у виноград: АО "Агропромислова фірма "Таврія" і АГГ "Одеський коньячний завод".
Джерелом винної ріки можна вважати первинну переробку винограду. Переробка винограду та виробництво з нього виноматеріалів, яке ділиться на З основні частини:
1 - саме виноробство, або виноробство тихих вин;
2 - виробництво ігристих вин;
3 - коньячні вироби.
Всього в Україні більше 120 заводів первинного виноробства, але сьогодні роблять не всі по різним обставинам, насамперед це нестача коштів.
У самі найкращі роки в Україні перероблювали 900 тис.т. винограду і виробляли із них 48 млн дал тихих вин. По цим цифрам можна судити про потенціал галузі.
Реально працюючих заводів вторинного виноробства (промислова переробка виноматеріалів в вино, його витримка, зберігання, підготовка до розливу і безпосередньо розлив) більше 50. Серед них 38 "старих бійців", збудованих ще за радянські часи. Всього ж ліцензією на право виробництва вина володіють декілька сотень фірм, але більшість із них або зовсім не роблять на ринку, або роблять якось непомітно. Реально і потенційно більші з них -НПАО "Масандра", "Інкерманський завод марочних вин", АО АПФ "Таврія", СПК "Ізумрудний".
Середній рівень вживання вина на одну душу населення України не перевищує 1,2 л в рік.
Питому вагу у виноробстві вина грають допоміжні матеріали. Щорічна потреба галузі в пляшках для тихих вин в останні роки не перевищувала 90-100 млн шт.
Таж ситуація і з укупоркою. Але саме найбільше Україні не везе з корковою пробкою.
Для ординарних вин коркова пробка виконує скоріше "поштову" функцію. Поліетилен достатньо біохімічно нейтральний, і тільки при довгій витримці в колекції може вступити в реакцію зі змістом пляшки. Ось чому корка життєво необхідна тільки для колекційних вин. Але вона грає неабияку роль в маркетинговій політиці багатьох підприємств, наряду з барвистою етикеткою.
Етикетку винзаводи купляють безпосередньо у виробника. Частіше всього постачальниками наклейок виступають місцеві поліграфічні підприємства і фірми-сусіди заказників. Великі винороби добираються аж до Києва, де їх задовольняє поліграфічний центр ЗАО "Київська поліграфічна фабрика "Заря", ЗАО "Видавництво Бліц-інформ" - "Бліц-прінт", компанія "Новий друк".
Виноградним вином є напій, котрий утворюється внаслідок спиртового зброження соку винограду.
Вина, незалежно від місця походження, діляться по кольору на білі, рожеві та червоні. Білі виготовляються з білих сортів винограду, червоні - з червоних. Рожеві вина виготовляються шляхом збродження сусла (теж саме, що і виноградний сік) із червоних та рожевих сортів винограду, перероблювальних по червоному або білому способах, а також купажування (змішування винограду різних сортів і різних виноматеріалів). По білому способу виноград перероблюється дуже просто: сусло (теж що і виноградний сік) відділяється від мезги (м'якоть винограду з кожицею і кістками) і переброжується. Переробка за червоним способом передбачає попередній настій сусла на мезги; застосовується в основному для червоних сортів винограду.
При виробці виноградних вин забороняється добавка води до сусла або вина.
По складу вина діляться на сортові і купажні. Сортові вина виробляються із одного сорту винограду. Купажні виготовляються із суміші сортів винограду.
По вмісту цукру діляться - на сухі, напівсухі, солодкі, напівсолодкі і лікерні; по спирту - на столові і кріплені. Столові діляться на дві групи -натуральні і купажні.
По віку вина діляться на ординарні, марочні і колекційні. Ординарні вина виготовлюються по уніфікованій технології і реалізуються з 1 січня наступного за врожаєм винограду року. Допускається випуск молодих вин в рік врожаю по спеціальним технологічним умовам.
Марочні вина виготовлюються по індивідуальним для кожної марки технологіям з винограду певних сортів, вирощуваного в суворо регламентованих районах, або спеціально підібраній суміші з обов'язковою витримкою у дубовій тарі не менш ніж півтора року з моменту закладки на витримку.
Колекційні - це марочні вина, які після закінчення витримки у дубовій тарі окремо витриманих у пляшках не менше 3-х років і реалізуються у тій же самій тарі. 80% світового ринку вина представлено ординарними винами, 20% -марочними.
В нашій країні виготовляються різноманітні алкогольні напої: горілка, лікери, наливки, коньяки, виноградні та плодово-ягідні вина і пиво. Серед всіх цих напоїв виноградне вино займає особливе місце.
В порівнянні з горілкою у вині, крім алкоголю, є ряд цінних важливих речовин, необхідних для організму людини. У вині є вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза і пентоза, органічні кислоти та інші), азотні речовини, мінеральні речовини, вітаміни, мікроеліменти, радіоактивні речовини, ферменти.
Вино має приємні смакові якості, вважається як дієтичним так і лікарським напоєм. Лікарі в Україні та за кордоном лікують вином окремі хвороби. Використання міцних алкогольних напоїв виноградним вином є засобом боротьби з алкоголізмом. В цьому аспекті слід роздивлятися перспективи розвитку виноробної промисловості, [ Ј J
В загальному обсязі виробництво алкогольних напоїв і питома вага виноградного вина буде поступово зростати, витісняючи такі високоалкогольні напої, як горілка та лікери. У виробництві самих же виноградних вин буде зростати випуск натуральних вин - сухих і напівсолодких. Структура вина виноградного на Рис.8.

Рис.8 Структура вина виноградного.
Одним з важливих фрагментів маркетингу виноробної промисловості є досягнення переваги у вживанні алкогольних напоїв. Це необхідно для виготовлення стратегій виробника, спрямованої на збільшення випуску продукту до обсягів, які відповідають рівню платоспроможного попиту населення; активізацію споживацького попиту на вироблювану продукцію, яка користується недостатнім попитом; проведення маркетингових заходів, які обмежують попит на окремі види алкогольної продукції, наприклад горілки; виявлення споживацьких ніш для розміщення нових видів продукції, пошуки об'єктів, які потребують нових технологічних рішень.
Узагальнення даних анкет проведених на Україні показує, що найбільшою перевагою у всіх категорій опитаних користуються міцні напої (горілка, коньяк, самогон, спирт, вино-виноградне міцне, плодоягідне), на перевагу вживання яких вказали 53% опитаних. Перевага вина виноградного столового у 2,7 рази, пива -4,4 рази, шампанського - 4,6 рази менша. Більшим попитом користуються марочні вина у порівнянні з ординарними (у 2,4 рази), причому столові марочні вина переважають міцні в 1,5 рази.
Ефективність заходів визначається показниками підвищення працездатності, зниження собівартості продукції, підвищення ступеня використання виробничих потужностей, основних виробничих фондів і обігових коштів, підвищення рівня рентабельності виробництва.
В модифікацію систем управління, планування і організації виробництва включаються заходу по наступним напрямкам;
1- удосконалення систем управління;
2- спеціалізація виробничих процесів;
3- удосконалення внутрішньозаводської системи планування і економічного стимулювання;
4- удосконалення оперативно-виробничого планування (впровадження системи безперервного планування);
5- удосконалення технічної підготовки виробництва і систем технічного контролю;
6- впровадження механізації, автоматизації планово-обліковних робіт та процесів управління;
7- удосконалення системи обліку, звітності та діловиробництва;
8- удосконалення системи матеріально-технічного постачання.
По кожному заходу визначається його економічна ефективність, а також вказується місце і строки впровадження, загальна вартість, очікуване виповнення на початок плануємого року, планові витрати на плануємий рік і джерела їх фінансування, ефективність до кінця плануємого року (зниження працеємності, скорочення чисельності; економія в грошовому вираженні -всього, в тому числі: фонд заробітної платні, сировини, матеріалів, палива, енергії); приріст потужності; умовно-річна економія; строки відкупівлі.
Головним інструментом підвищення ефективності виробництва є технічний процес. Враховуючи високу ефективність на підприємствах виноробної промисловості заходів по впровадженню передової технології і найбільш прогресивної технології виробництва, які складають основний зміст плану підвищення ефективності виробництва, якісній розробці повинно придатися особливо важливе значення.
В план впровадження нової техніки і передової технології включають не тільки заходи, здійснення котрих необхідне для виповнення затвердженого плану, але і заходу по удосконаленню виробничого процесу, впровадженню більш удосконалених машин і механізмів: електрифікації, хімізації, механізації та автомеханізації виробництва для забезпечення прискореного технічного прогресу підприємства.
Організаційно-технічні заходи виноробного підприємства передбачаються наступні:
1) впровадження нової і модернізація існуючої техніки;
2) покращення використання матеріальних ресурсів;
3) покращення якості продукції і зовнішнього її оформлення;
4) покращення використання виробництва потужностей;
5) впровадження передової технології;
6) раціоналізація і здешевлення транспортування сировини та інше. Розробка плану організаційно-технічних заходів починається на виробничих дільницях. Всі пропозиції по удосконаленню виробництва групуються по основним напрямкам, і зводяться в суспільно-заводський план, обговорюють у колективі робітників підприємства, вносять також і в колективні договори.
В плані організаційно-технічних заходів повинно бути передбачено:
1) суть і ціль заходу;
2) робоче місце, де намічено його здійснення;
3) виконавці;
4) строк початку і закінчення впровадження заходів;
5) розміри витрат по здійсненню заходу, джерела та строки покриття цих витрат;
6) результати впровадження заходів (вплив заходів на роботу заводу окремо в плануючому та окремо в послідуючих роках):
а) зміцнення тривалості роботи заводу на збільшення випуску продукції;
б) економія у витратах праці і заробітної платні;
в) економія у основних та допоміжних матеріалах, пальному і всіх видах енергії;
г) економія у витратах на управління і обслуговування виробництва;
д) відносна економія по умовно-постійним витратам; є) ефект, немаючий грошової економії;
ж) економія у капітальних витратах;
з) строк відкупівлі заходів; і) ефективність витрат.
Розділ 2 Управлінське обстеження Херсонського виноробного
заводу
2.1 Історія створення підприємства
Херсонський виноробний завод є одним з найстарших підприємств на Херсонщині. Дніпровський союз виноградних і садівничих кооперативів "Дніпровинсоюз" у 1924р. організував у центрі міста Херсона приватний винпідвал, котрий у 1932р. було перейменовано у виробничо-збутовий комбінат.
Постановою уряду від 27.06.1945р. винкомбинат був перетворений у Херсонський винзавод з підпорядкуванням Херсонському винтресту Укрголоввино Міністерства смакової промисловості, а пункти первинного виробництва були передані Цюрупинському винзаводоуправлінню.
Херсонський виноробний завод був побудований і введений в експлуатацію в 1960р. Він розташований у східній частині міста Херсона. На новому підприємстві були механізовані процеси обробки вин і виномотериалів, здійснена заміна ручних і напівавтоматичних машин на автоматичні. В наступні роки було побудовано компресорно-холодильне відділення для обробки вин холодом з метою поліпшення якості продукції, що випускається, упроваджені нові види укупорки пляшок і впроваджена газифікація котельні. Для поліпшення техніко-економічних показників і ліквідації наднормативних простоїв вагонів, побудована залізниця. Для поліпшення праці працівників була здійснена реконструкція транспортерів.
Основні цехи на підприємстві: цех виноматеріалів, розливу, готової продукції, склотари, ділянка обслуговування основного виробництва, збереження.
Допоміжні цехи: механічний, транспортний, електроцех.
Відділи: бухгалтерія, планово-економічний відділ, виробнича лабораторія, комерційний відділ.
Основні види діяльності Херсонського виноробного заводу:
-готування, обробка, купажування і промисловий розлив вина в пляшки; - готування купажу і розлив міцних напоїв і горілочної продукції. Основні види продукції, що випускає Херсонський виноробний завод:
1) - виноградні вина: столові ординарні, столові сортові, столові марочні, кріплені ординарні, кріплені десертні, кріплені марочні;
2) - лікеро-горілчана продукція.
Херсонський виноробний завод входить в об'єднання "Херсонсадвинпром".
З 1990 по 2000 року обсяги виробництва лікеро-горілчаних виробів почали скорочуватися. Головною причиною такого скорочення була втрата російського ринку збуту. Виходячи з цієї ситуації, весь залишок горілки виявився на внутрішньому ринку. З іншого боку - постійна зміна нормативно-правової бази (скасування давальницької схеми, посилення контролю над експортом, скасування взаєморозрахунків, зміна ставок акцизного збору).
Крім цього, ціна горшки в Херсоні знизилася через близькість до вільної зони Сиваш, у якій оптовики купують горілку за ціною 2,10грн/бут. Наявність підпільних цехів по виробництву горілки, теж здешевлює продукцію, що випускає винзавод;
2.2 Аналіз факторів зовнішнього середовища підприємства.
Основними постачальниками виноматеріалів і спирту для виробництва вин-горілчаної продукції були: радгосп ім. Чкалова (Кримська обл.); радгосп «Червоний Маяк» (Херсонська обл.); Луганський експериментальний завод (м. Чернівці); Агрофірма (Кримська обл.) За період 2000 року було отримано від цих постачальників і від інших спиртозаводів виноматеріалів і спирту на суму 2076728грн. Закуплено склотари й інших матеріалів на загальну суму 5575668грн.
Основними постачальниками виноматеріалів і спирту для виробництва вино-горілчаної продукції були заводи-виробники:
Попівський експериментальний завод (м. Суми); Івашківський спиртозавод (Харківська обл.); Караванський спиртозавод (Харківська обл.); Гніздичевський спиртозавод (Львівська обл.). За період 2000р. було отримано від цих спиртозаводів виноматеріалів і спирту на суму 5289023грн. Закуплено склотари й інших матеріалів на загальну суму 9495884грн.
Основними покупцями вино-горілчаної продукції були: ДП АТФ ім.Солодухина (м. Нова Каховка); ЗАТ «Енергія-Инвест» (м Київ); МКП «Ника» (м. Херсон); ПП «Азія-Ц» (м. Сімферополь) За період 1998 - 2000рр. було відвантажено основної вино-горілчаної продукції на суму 15516тис грн., у тому числі відвантажено ПП «Азія - Ц» на суму 3079тис грн., що складає 26,7% від загальної суми відвантаженого.
Херсонський виноробний завод: укладає договори консигнації №2 від 12.01.98р. з підприємствами на постачання продукції. Оплата за продукцію згідно договору проводиться шляхом перерахунку засобів на валютний рахунок Херсонського виноробного заводу. З припиненням відвантаження за договором консигнації розрахунки за відвантаження продукції винзавод проводить шляхом товарообмінних операцій, взаємозаліків, що не передбачають розрахунки коштами, у результаті чого виникає недоїмка по платежам у бюджет.
Основними конкурентами Херсонського виноробного заводу є: Союз-Віктан, Шустов, Неміров, Артеміда.
їхні переваги: 1) різноманітний асортимент продукції; 2) більш просунута торгова марка; 3) привабливий зовнішній вигляд продукції; 4) наявність нового
обладнання; 5) розширена програма маркетингових досліджень; 6) збільшення темпів продажу.
їхнім недоліком є те, що все-таки на підприємствах є низька рентабельність виробництва деяких видів продукції.
На Херсонський виноробний завод безпосередній вплив мають безліч законів і державних установ, зокрема з 20 березня дія Закону України "Про внесення змін у деякі закони України відносно державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і ягідного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Таблиця 9
ЗАКОНИ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ВИРОБНИЦТВО ТА ПРОДАЖ СПИРТНОГО.
|
Нормативні акти Кабінету міністрів, підлягаючі відміні у зв'язку зі вступом в силу Закону №3032 від 07.02.02р. |
|||
| Нормативний акт | Суть зауваження | ||
|
Постанова KM №493 від 13.05.96р. про порядок видачі ліцензій на експорт/імпорт спиртного і сигарет |
В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів, вартість ліцензій і порядок и оформлення |
||
|
Постанова KM №855 від 30.06.96р. про порядок видачі ліцензій на виробництво спиртного і сигарет |
В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів і умов отримання (призупинення, анулювання) ліцензій |
||
|
Постанова №89 від 30.01.97р. про порядок реєстрації оптових складів алкоголю і тютюну |
В Законі передбачений інший перелік дозволяючих документів і строків реєстрації складів |
||
|
Постанова KM №500 від ЗІ.03.99р. про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртним і сигаретами |
В Законі передбачений інший порядок оформлення дозволяючих документів та інші вимоги до матеріально-технічної бази оптовика |
||
| Нормативні акти Кабінету міністрів, вступом в силу Закону №3032 від 07.02.02р., в які необхідно внести зміни у зв'язку з | |||
| Нормативний акт | Суть зауваження | ||
|
Постанова KM №1371 від 09.11.96р про вдосконалення контролю за харчовими продуктами |
Документ заперечує вимогам до маркування сигарет, встановлених Законом |
||
|
Постанова №186 від 15.01.99р. про деякі запитання регулювання виробництва спиртного і сигарет |
Законом встановлені технічні вимоги до виготовлення алкогольних напоїв та сигарет, порядку ліцензування цих видів діяльності |
||
|
Постанова №1698 від 14.11.2000р. про перелік органів ліцензування |
Законом встановлений орган ліцензування виготовлення та обороту алкоголю і тютюну |
||
|
Постанова №1755 від 29.11.2000р. про термін дії ліцензій |
Законом встановлений окремий порядок ліцензування виготовлення та обороту алкоголю і тютюну |
||
|
Постанова №940 від 07.08.01р. підсилення контролю за виробництвом і обігом спиртного і сигарет |
Законом встановлений орган контролю за цими видами діяльності та перелік можливих заборон на їх здійснення |
||
|
Постанова №1574 від 26.11.01р. про Екпертно-консультаційні комісії по регулюванню проблем виробництва і обігу спиртного і сигарет |
Законом передбачена рівна участь у роботі Комісії держслужбовців та підприємців |
||
|
"Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі і у розлив, в одному торгівельному приміщені по місцю його фактичного розміщення: для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв торгівельною площею не менш 20 кв.м" |
Суб'єкт господарювання повинен мати зачинене приміщення з торгівельним залом площею не менш ніж 20 кв.м (вступить у силу з (17.06.02р.) |
Закон закріплює фактично діючу вимогу до розміру торгівельної точки. Вступання в силу Закону не потребує від легальних торговців спиртним додаткових витрат. Вимоги постанови №1669, напроти, фактично ставлять поза законом значну частину діючих торгових точок по реалізації алкогольних напоїв |
|
|
"Забороняється продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів: лицям які не досягли 18 років; у приміщені і на території дошкільних учбових закладів і закладів охорони здоров'я...; з рук і не у визначених для цього місцях торгівлі..." |
Роздрібна торгівля алкогольними напоями забороняється: в міпкороздрїбній мережі, з рук, лотків, на ринках (крім розміщених на них підприємств общепіту) - вступає в силу з 17.06.02р. |
Заборона реалізації спиртного на території ринків призводе до росту нелегальної торгівлі алкогольними напоями і змусить теперішніх легальних торговців закрити магазини |
|
Тому підприємству необхідно виписувати періодичні видання, щоб бути в курсі змін на Україні, і не тільки. Це: Стандарти на виноробну продукцію, Гости по виноробству, Голос України, Урядовий кур'єр, Бізнес, Бухгалтерські стандарти, Усе про бухгалтерський облік.
2.3 Фактори внутрішнього середовища винзаводу
До факторів внутрішнього середовища будь-якого підприємства відносяться: цілі, задачі, організаційна структура, технологія та людські ресурси.
Місією винзавода є - задоволення потреб покупців у продуктах переробки.
Кожну організацію потрібно розглядати як засіб досягнення цілей, що дозволяє людям виконувати колективно те, чого вони не могли б виконати індивідуально. У Херсонського виноробного заводу є свої цілі, без рішення яких не могло б функціонувати підприємство:
1) покращення товарного виду упаковки продукції;
2) випуск продукції у сувенірному оформлені;
3) отримання додаткового прибутку;
4) збільшення обсягів поступлення грошових коштів.
Без постановки задач підприємство не змогло б домогтися своїх цілей. Основні задачі Херсонського виноробного заводу:
1) покращити товарний вид упаковки продукції можна за рахунок модернізації лінії по розливу горілки під гвинтову укупорку та придбання нових, більш привабливих видів етикеток на вино-продукцію;
2) випуск продукції у сувенірному оформлені: - Херес столовий; -Херес Український; - горшка Херсонська за рахунок доробки і розливу продукції з виробничих запасів, які є на підприємстві та розлив горілки Херсонська у стандартну пляшку;
3) здача підприємством в оренду 1/2 невикористаних площ території винзаводу та парку автомобілів на 1/3 воно може отримати додатковий прибуток;
4) збільшення обсягів поступлення грошових коштів на підприємстві можна за рахунок реалізації продукції по передоплаті та розширення торгівлі через фірмові магазини Садвинпрому.
Досягненню цілей і задач служить організаційна структура, без побудови якої не можливо нормальне функціонування підприємства. Вона будується в такій формі, що найбільш ефективно дозволить домогтися Херсонським виноробним заводом