Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини

Місце і роль сім‘ї у вихованні дитини

то це чудове свідчення здорових моральних стосунків між різними поколіннями у сім'ї.

Сучасні молоді сім'ї у більшості своїй вважають за краще жити окремо від батьків. Як мотив такого вибору виступає їх переконання, що життя разом з батьками поглинає значну частину подружньої радості. Ідеальним вважається такий варіант, коли батьки живуть поблизу і можуть вчасно допомогти доглядати за дітьми, а батьківський дім служить своєрідним запасним притулком, куди хочеться зайти молодому подружжю, щоб скористатися материнським чи батьківським теплом. Найчастіше в цьому відчуває потребу молода жінка, рідше — молодий чоловік.

Короткий аналіз сімейного обов'язку показує, які складні і суперечливі моральні процеси відбуваються в кожній сім'ї, якщо брати її навіть в одному вимірі — обов'язків подружжя, батьків, дітей.

У реальних стосунках сімейний обов'язок може виявлятися по-різному: то прісний і нерідко нуднуватий, то терпеливий і поблажливий, і водночас надійний і заступницький аж до самопожертви. Мабуть, у жодній галузі людських стосунків не переплітаються так щільно одне з одним такі на перший погляд протилежності, як любов і обов'язок. Невипадково великі поети і мислителі пишуть їх через два сполучники — «любов чи обов'язок», «любов і обов'язок». Сімейні, а особливо подружні стосунки мають спиратися на два зовні начебто протилежні, а насправді нероздільні крила — обов'язок і любов.


1.4 Діти - радість життя


Сім'я — це геніальне творіння природи й суспільства. Зв'язок двох осіб різної статі, що називається шлюбом, — це не просто природний союз і не просто цивільний договір, а передусім моральний союз, який виникає на основі взаємної любові, на довірі й перетворює подружжя в єдине ціле. Двоє людей, які поєднали свої долі, мають над мету — продовжити рід людський, народити й виховати дитину.

Навряд чи можна назвати сім'ю щасливою, якщо в ній немає дітей. Нам не вистачає образів, метафор, порівнянь, щоб зрозуміти, ким для батьків є малюк. Попробуємо порівняти це явище з чимось. Дитина як сонячний зайчик, як краплина сонця в сім'ї. А можливо, вона багатобарвна веселка? Невимовно чарівна веселка. Адже сенс життя матері, батька — в дитині. Можливо, вона — світлячок? А може... Може... — це мудрість природи в сяйві Місяця в тиху солов'їну ніч... Одним словом дитина — втілення дива, яке народилося й живе в сім'ї.

Так чи інакше новонароджене дитя — це диво. Не було нічого — і раптом з жіночого лона з'являється крихітне створіння, яке повторило Маму й Тата. Але це диво швидкоплинне й тендітне. І треба його, цей дивний і неповторний витвір природи, всілякими зусиллями зберегти, виростити.

В.О. Сухомлинський, звертаючись до юнаків і дівчат, писав: "Високою людською радістю є народження людини. Знай, що твоя поява на світ була великою радістю для матері і батька, і кожного року, коли приходить День твого Народження, вони з хвилюванням згадують, якими були вони, коли народився ти, яким був твій перший крок, яке перше слово ти вимовив. Кожний, хто прийшов у світ, — не тільки продовження роду людського, а й незрівнянне багатство, що несе в собі джерело слави, величі, могутності Батьківщини. Народження людини — це майбутнє народу, радість батька і матері — крихта радості всього народу.

Дитина — це сила, що зцементовує родину, основа безсмертя людства. Це маленька людина, яка народилася, щоб залишити на землі вічний слід. Тому кожен юнак і дівчина мають прагнути до того, щоб обіймати найвищі, найпочесніші посади в житті — бути Матір'ю й Батьком. У народі завжди понад усе підносили святість Матері й Батька.

День народження дитини — це значна подія для сім'ї, рідних і близьких. Цей день відзначається впродовж усього життя людини. Батьки, родина в день народження дитини влаштовують свято. І це добре, але треба розуміти, що це — сімейне свято. Свято для батьків, бабусь і дідусів, братиків і сестричок. Саме сім'я мас відзначати День народження людини. Громадські відзначення доречно робити в ювілейні дати — 50, 60, 70 років, враховуючи при цьому суспільні заслуги й чесноти людини.

Окрім біологічного успадкування на розвиток дитини впливають й інші чинники. Це — соціальне успадкування й природно-соціальне середовище. Поняття "соціальне успадкування" ввів у науковий обіг російський учений-генетик М.П. Дубінін. На основі аналізу процесу розвитку людини генетики переконують, що особливості вищої нервової системи, психіки, здібності, схильності людини не передаються через генну структуру. Передаються лише задатки як певні можливості для формування тих чи тих психічних якостей. "Ніякі умови середовища, — наполягає М.П. Дубінін, — не виховають видатного художника, співака, математика, спортсмена з дитини, яка не має відповідних спадкових задатків". І далі: "Генетична програма виступає як передумова, основа розвитку соціальної сукупності людини. Соціальні риси людини не визначаються її генами, вони формуються громадською практикою. Соціальне передається через покоління не через біологічні успадкування, а передусім шляхом творчого сприйняття кожним поколінням духовної і матеріальної культури, особливостями конкретної історичної епохи". Соціальне успадкування — це рушійна сила, яка концентрує в громадській і соціальній свідомості підсумки розвитку продуктивних сил, усієї культури людства. Генетичне успадкування, на думку М.П. Дубініна, — це пасивний, стихійний процес, який відбувається на біологічному рівні й не залежить від бажань і волі особистості. Соціальне успадкування є цілеспрямованою діяльністю, що базується на досвіді попередніх поколінь.

Якими ж якостями психічного й соціального характеру оволодіває дитина в процесі соціального успадкування? Передусім мовою, моральними якостями, особливостями прояву характеру, навіть інтелектуальної діяльності. З якого періоду свого розвитку дитина починає успадковувати елементи соціального досвіду? Вважається, що це відбувається безпосередньо після народження. Сучасні дослідження підтверджують думку, що вже в процесі ембріонального розвитку (на 20-22 тижні) дитина певним чином реагує на поведінку матері, близьких. Учені, використовуючи новітні електронні прилади, спостерігають, що дитя в лоні матері діє: повертає голівку, смокче палець, посміхається, реагуючи на поведінку матері. У народній педагогіці матері, яка носить під серцем дитину, рекомендується дотримуватися відповідної поведінки: не сваритися, не бути присутньою на пожежі, вести розмірений спосіб життя, співати, говорити, бути доброю, доброзичливою.

Соціальний вплив тих, хто нас оточує, може активно відбиватися на соціальному розвитку дитини, сприяти формуванню тих чи тих особливостей характеру, якостей, поведінки. Народна мудрість, спираючись на багатовіковий досвід виховання дітей, стверджує:

• Якщо дитина живе серед добра й чуйності — вона вчиться бути доброю й чуйною, турбуватися про інших.

• Якщо дитина відчуває заохочення — вона пізнає свою цінність.

• Якщо дитина знаходить розуміння — вона стає терплячою.

• Якщо дитина живе серед ворожнечі — вона вчиться "воювати".

• Якщо дитина зустрічається з насміхом — вона стає несміливою.

• Якщо дитина приневолена соромитися — вона почувається винною.

• Якщо дитину оточують жорстокість, насилля — вона схильна до вияву подібної жорстокості й насилля.

• Якщо дитина живе в атмосфері радості, мажору (бадьорості) — вона виявляє життєрадісність у своїх діях.

Навіть навколишня природа створює той позитивний фон, який впливає на фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей. Охайне житло, упорядкована садиба, квітники, сад, річка чи ставок, лісовий масив, парк і т. ін. — усе це позитивно впливає на розвиток дитини, формування її характеру, особливостей поведінки. І навпаки, виключення з життя дитини краси природи, занехаяна садиба, город, паркова зона негативно позначаються на особистості дитини, її розвитку. Тому з раннього . віку дитина мас тісно спілкуватися з природою. Кімнатні квіти, домашні тварини, залучення дитини до догляду за ними — джерело розвитку в неї почуттів добра, чуйності, турботи про плекання живої природи. А з роками ці якості переносяться на стосунки з батьками, бабусями й дідусями, іншими людьми.

Є й така думка (істинна чи суб'єктивна), що доля людини якимось чином пов'язана з небесними світилами, а тому зірки мають певний вплив і на розвиток дитини. З давніх-давен люди, придивляючись до зірок і зіставляючи свої дії, свій стан з положенням окремих сузір'їв, почали фіксувати зв'язок руху й положення світил зі своїми справами. На цій основі виникла наука астрологія. Учені встановили, що сонце впродовж року проходить повне коло по небу, перетинаючи при цьому дванадцять сузір'їв і перебуваючи в кожному з них приблизно один місяць. Кожне сузір'я отримало назву живої істоти або предмета побуту і свій символ, який називають знаком зодіаку. Зірки весь час перебувають у русі. Спостереження за ними наштовхнули на думку, що певне їх положення на небосхилі може відображати різні етапи життєвого шляху людей.

РОЗДІЛ 2. ЗАПОВІДІ ТРАДИЦІЙНОЇ СІМЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ


2.1 «Материнська школа» Яна Амоса Коменського та її значення для сучасної сім'ї


Ян Амос Коменський (1592-1670) — чеський педагог-гуманіст, письменник, громадський діяч. У 1632 році видав посібник «Материнська школа» . Епіграфом до нього він узяв слова давньоримського філософа, письменника і політичного діяча Марка Туллія Цицерона (106-43 pp. до н. е.): «Основа всієї держави полягає у правильному вихованні юнацтва».

Ще у «Великій дидактиці» (1633-1638) основоположник наукової педагогіки писав: «Формування людини найлегше відбувається в ранньому віці. Воно лише в цьому віці й може відбуватися». Він розробив десять основних положень природовідповідності навчання:

1. Дитинство — весна, юність — літо, змужніння — осінь, старість — зима.

2. Освіту слід розпочинати у весняну пору людського життя — в дитинстві.

3. Ранкові години найбільш зручні для навчання. Ранок — весна, полудень — літо, вечір — осінь, ніч — зима.

4. Природа ніколи не використовує непридатного.

5. Потрібно запалювати бажання у дітей вчитися.

6. Із зерна виростає рослина.

7. Природа закладає коріння глибоко.

8. Природа ніколи не робить нічого зайвого.

9. Розпочавши, природа доводить до кінця.

10. Природа уникає всього шкідливого й негативного.

Він також сформулював «Золоте правило дидактики»: «Усе, що тільки можливо, надавати для сприйняття відчуттями: візуальне — для сприйняття зором; звуки — слухом; запахи — нюхом; смакове — смаком; тактильне — дотиком. Якщо якісь предмети можна сприймати водночас кількома відчуттями, то вчитель зобов'язаний створити всі умови для цього».

Враховуючи, що дев'яносто відсотків навчального матеріалу дитина сприймає зором, Я. А. Коменський у 1658 р. видав чудову книжку — «Навколишній світ у малюнках». Це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедія початкових знань, перекладена багатьма мовами світу.

Ідея необхідності розпочинати виховання з моменту народження дитини, висунута Я. А. Коменським, в подальшому була підтримана іншими педагогами. Він порівнював дитину з деревом і писав: «...без попереднього щеплення живців мудрості, моралі і благочестя вона не може стати істотою розумною, мудрою, моральною і благочестивою... Все це легше формується в ніжному віці... Справа надзвичайно небезпечна, якщо людина не переймається здоровими для життя правилами ще в колисці».

Зміст порад і завдань в «Материнській школі» розрахований на освічену жінку-матір, яка глибоко розуміє сам принцип такої школи і наукову термінологію, а також володіє методикою впровадження її ідей. Підтвердженням цього є перелік занять і знань, які дитина має засвоїти від народження до шести років.

1. Початкові знання з метафізики дитина опановує, коли батько і мати звертають її увагу на все, що вона бачить, чує, смакує, тримає в руках. Пізніше дитина засвоює терміни: дещо, десь, є, немає, так, не так, де, коли, схоже, несхоже та ін., що в цілому і є основою метафізики.

2. З галузі фізики дитина у шість років має знати, що таке вода, земля, повітря, вогонь, дощ, сніг, лід, камінь, залізо, дерево, трава, птах, риба, домашні тварини та ін.

3. З азами оптики дитина знайомиться, коли починає розрізняти і називати світло й темряву, світло й тінь та розпізнавати основні кольори: білий, чорний, червоний та ін.

4. Початкові знання з астрономії дитина засвоює, коли дізнається, що називають сонцем, місяцем, зірками, і помічає, як вони кожного дня сходять і заходять.

5. Перші відомості з географії дитина отримує у своєму природному довкіллі, коли починає усвідомлювати, що таке гора, долина, поле, річка, село, селище, місто.

6. Основи хронології дитина пізнає, коли починає розуміти, що таке час, година, день, тиждень, місяць, рік, а також літо, зима, весна, осінь, учора, позавчора, завтра, післязавтра та ін.

7. Початкові знання з історії дитина дістає, коли намагається пригадати й розповісти, що відбулося недавно, як та чи та людина в цій ситуації діяла, — не страшно, якщо це буде по-дитячому наївно.

8. Ази арифметики дитина засвоює, коли дізнається, що таке багато і мало, вчиться рахувати до десяти й розуміти, що три більше, ніж два, і що одиниця, додана до трьох, — це вже буде чотири та ін.

9. Елементарні знання з геометрії дитина отримує, коли усвідомлює, що називається великим і малим, довгим і коротким, широким і вузьким, товстим і тонким, а також — що таке лінія, хрест, коло тощо, і завважує для себе, що те чи те вимірюється лінійкою, метром, сажнем, рулеткою та ін.

10. З основами статики дитина знайомиться, коли спостерігає, як зважуються продукти, і вчиться щось зважувати на власній руці, аби визначити, що важче, а що легше.

11. Перший досвід механічної праці дитина дістає, коли їй не лише дозволяють, а й навчають щось робити, допомагати: переносити речі, приводити їх у порядок, щось будувати чи руйнувати, зв'язувати та ін. Усе це діти залюбки роблять у цьому віці. А тому не слід забороняти такі заняття, необхідно підтримувати їх і розумно направляти дітей.

12. 3 мистецтвом діалектики дитина знайомиться, коли її увагу привертають до розмови, яка ведеться у формі запитань і відповідей, привчають її ставити запитання і відповідати на них в межах теми, не відхиляючись від неї.

13. Основи граматики дитина засвоює, коли навчається правильно говорити рідною мовою, чітко вимовляти літери, склади, слова.

14. Початкові знання з риторики дитина отримує, коли наслідує риторичні особливості мови батьків. Особливу увагу дитини слід звертати на відповідність жестикуляції характеру мови та вимови, а саме: в запитаннях підвищувати голос на останньому складі, а у відповіді понижувати його і т. д. Цього навчає сама природа.

15. Перше знайомство з поезією відбувається, коли дитина вивчає віршики, переважно дидактичного змісту.

16. Ази музики дитина засвоює, коли вчиться співати.

17. Початкові знання сімейного і господарського характеру дитина отримує, коли вивчає осіб, з яких складається сім'я та рід: кого називають батьком, матір'ю, дідусем, бабусею, сестрою, братом, тіткою, дядьком та інше, а також назви частин будинку: кухня, вітальня, спальня, інші домашні предмети: стіл, тарілки, ложки, виделки, чашки, блюдця та їхнє призначення.

18. Особлива увага з перших днів життя має приділятися моральному вихованню дитини.

Сподіваюся, що зміст цієї книжки, яка свого часу підкорила світ, буде корисним і сьогодні для матерів, батьків, майбутніх учителів, досвідчених педагогів та керівників навчальних закладів.

Значення Я. А. Коменського у світовій педагогіці надзвичайно велике. Він — основоположник наукової педагогіки, розробив «Закони добре організованої школи», запровадив класно-урочну форму навчання, якою людство послуговується вже близько чотирьохсот років. Його книжки з педагогіки й дотепер залишаються актуальними.

Великий педагог вважав посаду вчителя дуже почесною, «настільки високою, як ніяка інша під сонцем», і вимагав, щоб до вчителя ставилися з повагою. Найперша турбота вчителя — захоплювати учнів власним прикладом. Свою «Велику дидактику» Ян Амос Коменський назвав іще «Великим мистецтвом навчати всіх усього коротко, приємно, ґрунтовно».

2.2 «Думки про виховання» Джона Локка


Джон Локк (1632-1704) — англійський філософ, просвітитель, педагог. Набув величезного педагогічного досвіду, працюючи викладачем і домашнім вихователем. Він стверджував: «На досвіді ґрунтується все наше знання, під нього кінець-кінцем воно й походить».

Новаторство Дж. Локка полягало у розгляді процесу становлення й виховання людини як єдності фізичного, психічного та розумового її розвитку. Його трактат «Думки про виховання» складається з окремих параграфів і відкривається розділом про фізичний розвиток та виховання дитини. Найголовніші з цих параграфів:

§ 1. У здоровому тілі здоровий дух — ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі.

§ 4. Мої подальші роздуми про здоров'я стосуються не того, що має робити лікар із хворою та слабкою дитиною, а того, що мають робити батьки, не звертаючись по допомогу до медицини, для збереження та зміцнення здоров'я власних дітей.

§ 5. Перше, про що слід турбуватися, — щоб діти ні взимку, ні влітку не вдягалися й не закутувалися надто тепло... Лише звичка загартовує тіло й робить його більш витривалим до холоду. З цього приводу скіфський філософ дав переконливу відповідь афінянину, який дивувався, як той може ходити голим у сніг і мороз. «А як ти можеш витримувати, — сказав скіф, — щоб твоє обличчя піддавалося впливу холодного зимового повітря?» — «Але моє обличчя звикло до цього», — відповів афінянин. «Уяви ж собі, що я весь — обличчя», — сказав скіф. Наше тіло буде витримувати все, до чого воно звикло.

§ 6. Говорячи про це, я мав на увазі хлопчика, оскільки головна мета моїх роздумів — виявлення належних методів виховання молодого джентльмена починаючи з дитячих років.

§ 7. Я радив би також щоденно обмивати хлопчику ноги холодною водою. Тільки розпочинайте це робити навесні, з теплішої води, щоб він поступово звикав до більш холодної, доки через кілька днів не перейдете до зовсім холодної, а далі вже дотримуйтеся цього і взимку, і влітку.

Усім відомі численні випадки, коли холодні купання роблять диво із хворими та слабкими людьми, повертаючи їм здоров'я і силу.

§ 13. Що стосується їжі, то вона має бути звичайною і простою.

§ 14. На сніданок і вечерю дуже корисно давати дітям молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсянку... з дуже малою кількістю цукру, а ще краще — зовсім без нього.

§ 22. Постіль дитини має бути жорсткою. Жорстке ложе зміцнює тіло.

§ 35. Коли діти зростають, разом з ними зростають і їхні погані звички.

§ 40. Якщо ви хочете, щоб син, подорослішавши, вас слухався, то встановіть свій батьківський авторитет якомога раніше.

§ 47. Звичайний метод впливу через покарання та різку, що не потребує ні зусиль, ні часу, — цей єдиний метод підтримання дисципліни, широко визнаний і доступний розумінню батьків, є найменш придатним.

§ 50. Дитина підкоряється і прикидається слухняною, поки над нею висить страх різки, але щойно цей страх минув — і дитина, за відсутності спостережливого ока, може розраховувати на безкарність, вона дає ще більший простір власній природній схильності, яка таким чином лише стає в ній значно сильнішою і, як правило, виявляється зі ще більшою силою.

§ 52. Побої та всі інші види принизливих тілесних покарань не є вдалими засобами виховання дисципліни у дітей, яких ми хочемо зробити розумними, добрими й талановитими людьми. Рабська дисципліна створює і рабський характер.

З другого боку, потрібно старанно уникати заохочення дітей, нагороджуючи їх речами, які їм подобаються... або даруючи їм гроші.., привчаючи бачити в них своє щастя.

§ 64. Дозвольте звернути увагу на одну річ, яку я вважаю помилкою звичайного методу виховання: вона полягає в навантаженні дитячої пам'яті різноманітними правилами й приписами, котрі часто бувають недоступними розумінню дітей і завжди ними забуваються.

§ 65. Я знав батьків, які завалювали своїх дітей такою купою правил, що бідні малюки не могли запам'ятати й десятої їх частини, а тим паче — виконати.

§ 66. Природні обдаровання кожної дитини мають бути розвинуті до можливих меж, але спроба прищепити дитині щось поза цими межами буде лише безплідною працею або завжди викликатиме неприємне враження вимушеності й манірності.

§ 81. Довгі промови й філософські роздуми в кращому разі викликають у дітей здивування та збентеження, але нітрохи не навчають їх.

§ 82. Найпростіший, найлегший і разом з тим найефективніший спосіб виховання дітей і формування їхньої зовнішньої поведінки — показати наочним прикладом, як слід чинити і чого треба уникати.

Цей метод слід застосовувати не лише поки діти малі, а й у подальшому. Можливо, це найкращий метод, яким батько може користуватися стільки, скільки вважатиме за потрібне. Бо ніщо не западає так непомітно й так глибоко в душу людини, як приклад.

§ 89. Погані приклади, безперечно, діють сильніше хороших правил, тому батьки й вихователі мають оберігати своїх вихованців від впливу поганих прикладів, особливо — небезпечних.

§ 108. Любов до знань, допитливість у дітях потрібно так само турботливо заохочувати, як протилежні бажання стримувати й приглушувати. Навчання слід починати з пробудження інтересу до знань. Знання повинні мати практичний характер.

Джон Локк виступав проти схоластики, формалізму, зубріння і вважав, що дитину слід вчити розуміти, узагальнювати, доводити, мислити. § 110. Учіть дітей легко й вільно ділитися зі своїми друзями тим, що в них є, і переконайте їх на досвіді, що найщедріша людина завжди виявляється найбагатшою (до того ж користується визнанням і схваленням), і тоді вони швидко навчаться бути щедрими. Зробіть це предметом змагання між дітьми, щоб вони старалися перевершити один одного у щедрості.

Таких настанов наші діти ні від батьків, ні від вихователів та вчителів давно не чули. Навпаки, мати, виряджаючи сина до школи, дає йому сніданок чи яблуко і застерігає: «З'їж сам, ні з ким не ділися!».

§ 130. Усі ігри й розваги дітей мають бути спрямовані на розвиток у них хороших і корисних звичок.

§ 147. Навчати дітей читати й писати, засвоювати науки Дж. Локк визнавав необхідною, але не головною справою: «Впевнений, що ви вважатимете абсолютним дурнем того, хто добропорядну чи мудру людину не поставить набагато вище великого вченого».

Воля розуму дуже корисна як у ділових, так і в наукових заняттях, і той, хто набуде її, матиме велику перевагу легкості та швидкості в усіх обраних ним заняттях власного розуму.

Сподіваюся, що думки, погляди й поради Джона Локка — видатного філософа й педагога — стануть корисними батькам та вчителям у справі навчання й виховання дітей з наймолодшого віку та в здійсненні педагогічного всеобучу батьків.


2.3 Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо з проблем сімейного виховання


Французький філософ і письменник Жан-Жак Руссо (1712-1778) належить до найвидатніших і найвідоміших педагогів світу. Головний пункт його педагогічної програми — «природне виховання». Ж.-Ж. Руссо вважав, що на людину впливають три чинники виховання: природа, люди, предмети і явища. Кожний із чинників виконує властиву йому роль: природа — розвиває здібності й почуття, люди—навчають, як ними користуватися, предмети і явища — збагачують досвід. Усі разом вони забезпечують природний розвиток дитини. Завдання вихователя — згармонізувати дії цих чинників.

Під природним вихованням Ж.-Ж. Руссо розумів природовідповідне (з урахуванням віку дитини) формування на лоні природи. Свої роздуми та спостереження, поради і рекомендації, в яких закладено величезний філософський і педагогічний зміст, Ж.-Ж. Руссо подав у чудовому романі-трактаті «Еміль, або Про виховання» (1762), що складається з чотирьох книг. Спробуємо хоча б у скороченому вигляді передати його зміст. У передмові автор радить: «Насамперед добре вивчіть ваших вихованців, бо ви абсолютно їх не знаєте». А далі наголошує: «Найдурніші з нас...шукають в дитині дорослого, не думаючи про те, чим вона буває раніше, ніж стати дорослим».

Перша книга «Еміля...» охоплює період з моменту народження дитини до засвоєння нею мови:

• Після народження дитину насамперед обмивають теплою водою... Ця звичка до купання повинна зберегтися на все життя.

• Ж.-Ж. Руссо категорично виступав проти сповивання новонароджених дітей у пелюшки, які перешкоджають кровообігові, заважають дитині рости й міцніти, калічать її тіло. Країни, де закутують дітей в пелюшки, кишать горбатими, кульгавими, кривоногими, рахітичними людьми.

• Продукуючи та годуючи дітей, батько виконує лише третину свого покликання. Він зобов'язаний роду людському дати людей, суспільству — суспільних людей, державі — громадян. Хто не може виконати обов'язків батька, той не має права бути ним. Виховання людини починається разом з її народженням. Раніше ніж говорити, раніше ніж чути, вона вже навчається. Досвід іде попереду уроків.

• У перший рік життя, коли пам'ять та уява ще бездіяльні, дитина буває уважною лише до того, що в цей час впливає на її відчуття. Вона хоче до всього доторкнутися, все взяти до рук. Не заважайте цьому бажанню — воно дає їй перший досвід найнеобхідніших знань.

• Дитина, коли починає говорити, має чути лише такі слова, які може зрозуміти, і вимовляти лише такі, які може вимовити виразно. Друга книга «Еміля...» охоплює період дитинства до 12 років (з часу засвоєння дитиною мови). Цей період Ж.-Ж. Руссо називає «сном розуму», коли провідну роль у становленні дитини відіграють почуття:

• Коли діти починають говорити, вони вже менше плачуть. Це природний крок уперед. Одна мова замінюється іншою.

• Я не тільки не

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: