Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Організація самостійної роботи учнів на уроках у початковій школі

Організація самостійної роботи учнів на уроках у початковій школі

завжди можуть самостійно планувати свою роботу, раціонально організовувати навчальну працю, здійснювати самоконтроль. Спостерігається і послаблення інтересу до знань, потреби до самоосвіти. Навіть у школярів, які добре встигають, міцно вкорінилася звичка засвоювати знання в готовому вигляді (або зі слів учителя, або за конспектом), тому на початку вони відчувають утруднення, мають сумнів у правильності своїх дій під час виконання самостійної роботи і не виявляють інтересу до напруженої навчальної праці, темп роботи їх не високий.

Для уточнення результатів констатувального експерименту проводилося інтерв’ювання учнів і бесіди з досвідченими вчителями школи. З’ясували, що труднощі в розв’язуванні навчальних завдань у процесі навчання пов’язані з недоліками щодо організації і проведення самостійної роботи:

-відсутність мотивації виконання того чи іншого завдання;

-недостатня підготовленість учнів до виконання запланованої роботи;

-одноманітність і однотипність завдань;

-відсутність попереднього дозування часу на виконання роботи;

-поверхова підсумкова перевірка виконаного завдання.

Експериментом були охоплені учні початкових класів Заводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Буського району Львівської області.

Проаналізувавши результати констатувального експерименту, ми визначили такі критерії сформованості вміння самостійно виконувати навчальну діяльність :

-низький (репродуктивна діяльність) - учні працюють за зразком, відтворюючи вивчену інформацію та переносять її у типову ситуацію, робота здійснюється під керівництвом учителя;

-середній (продуктивний) – учні самостійно застосовують набуті знання у виконанні завдань, що виходять за межі зразка, роблять самостійно висновки;

-високий (творчий) – учні самостійно переносять та використовують набуті знання в нових ситуаціях чи умовах, виконують їх на творчому рівні, закріплюючи навички самостійного пошуку.

Визначені критерії сформованості самостійно виконувати навчальну діяльність дозволили виділити та описати рівні сформованості даного феномену.

Високий рівень. Учень самостійно визначає навчальне завдання, здатний формулювати навчальну мету без стимулу ззовні. Учень з власної ініціативи визначає свої можливості у виконанні навчальних дій. Оволодіваючи новим способом навчальної діяльності, учень усвідомлює не тільки його склад, але і принципи побудови, що дає можливість швидко розв’язувати нове завдання, визначаючи новий спосіб з принципу, а не з модифікації відомого часткового способу. Завдання виконуються впевнено і безпомилково; свої дії учень контролює безпосередньо в процесі виконання. Усвідомлено контролює процес розв’язання завдання іншими учнями. Починаючи розв’язувати нове завдання, учень усвідомлює власні можливості щодо його розв’язання, враховуючи можливі зміни відомих йому способів дій.

Середній рівень. Отримавши навчальне завдання, учень добре усвідомлює його вимоги і спрямованість на виявлення та обґрунтування нового способу дій. Учень регулює процес виконання навчальних дій, може визначити послідовність дій, які він виконує з поставленою метою, чітко усвідомити структуру і зміст загальних способів навчальних дій. Розв’язуючи нове завдання, учень може самостійно перебудувати відомий йому спосіб, модифікує його; робить це поступово, крок за кроком і в кінці без допомоги викладача може виконати дане завдання. У процесі виконання дій учень орієнтується на узагальнену схему, допущені помилки знаходяться і виправляються самостійно; отримавши нове завдання, не завжди може скоректувати орієнтовну схему його виконання. Учень вільно і аргументовано оцінює способи, що були засвоєні при розв’язанні завдання; частково оцінює свої можливості, самостійно вибрати спосіб, хоча враховуючи лише зовнішні ознаки завдання і способу, а не їх структуру, допускає помилки.

Низький рівень. У навчальних завданнях не орієнтується, але усвідомлює, що потрібно зробити при розв’язанні елементарного завдання. Учень усвідомлює необхідність планування власної навчальної діяльності, але може вибрати методи при розв’язанні лише елементарного завдання. Зміст дій і їх операційний склад усвідомлюється учнем, але працює тільки у співробітництві з вчителем, засвоєний спосіб застосовує навмання, не завжди здатний внести в нього зміни, може самостійно виконувати дії при незмінних умовах. Внаслідок мимовільного запам’ятання схеми дії, вгадує правильний напрям дій; постійні помилки при виконанні навчальних дій; помилки фіксуються неусвідомлено, виправляються і не обґрунтовуються Учень не адекватно оцінює свої дії, хоча відчуває потребу в отриманні зовнішньої оцінки їх; намагаючись (на прохання вчителя) оцінити свої можливості перед розв’язанням нового завдання і вибором нового способу, відчуває труднощі.

Мета формувального експерименту полягала в апробації дидактико-методичних підходів до організації самостійної роботи, що була спрямована на виконання системи навчальних завдань з метою формування готовності учня до самостійної роботи, яка включала вміння і навички ставити мету, планувати, виконувати навчальні дії, контролювати та оцінювати роботу.

Було розроблено програму експерименту, яка включала в себе головні теоретичні викладки експериментальної методики та рекомендації щодо добору форм, методів, прийомів, засобів організації самостійної роботи учнів ( Див. 2. 1).

Уміння і навички, які сприяли формуванню повноцінної самостійної пізнавальної діяльності молодших школярів, мали міжпредметне використання. Щоб опанували їх, потрібна була клопітка праця вчителя, вдумливе врахування ним можливостей кожної навчальної теми.

Якість будь – якої самостійної роботи значно підвищувалася, коли учень чітко усвідомлював її мету. (З чого треба почати роботу? Які засоби, матеріали для цього потрібні? Чи можна передбачити результат? Як себе перевірити?).

До розгорнутої форми планування діти йшли поступово, в результаті нагромадження елементарний досвід планування різних видів праці. Проте очевидно було, що без цієї складної й необхідної навички якісно виконати тривалу самостійну роботу неможливо. Разом з творчим завданням на таких уроках пропонувала як допомогу плани переказу текстів. Наприклад, до статті «Наша Батьківщина» склала 2 картки, які використавували і під час виконання домашнього завдання.

Картка 1.

Наша Батьківщина.

План.

1. Наша Батьківщина — Україна.

2. Київ — столиця нашої країни.

3. Символи нашої Батьківщини.

К а р т к а 2.

Наша Батьківщина.

План.

1. Що ти можеш розповісти про багатство та красу нашої Вітчизни?

2. Розкажи про Київ:

а) Київ — столиця;

б) Хрещатик;

в) Києво-Печерська Лавра;

г) Дніпро.

3. Державний прапор України.

4. Герб нашої країни.

5. Гімн України.

У 3 класі таку роботу необхідно продовжувати. Працюючи за планом, діти вдосконалюють зв'язне мовлення, вчаться послідовно викладати думки. Іноді доцільно вводити в картку опорні слова:

Картка-план

Скелет.

1. Хребет.

2. Череп.

3. Грудна клітка та верхні кінцівки

4. Таз та нижні кінцівки.

5. Значення скелета.

На уроках читання діти навчаються самі складати план. Не всім ця робота під силу. Тому доцільні картки-рекомендації.

Як складати план.

1. Прочитай текст.

2. Поділи його на частини за змістом.

3. Знайди головне в кожній частині.

4. Добери заголовок до кожної з них.

5. Із заголовків склади план.

Учитель систематично перевіряв готовність класу до сприймання усного мовлення, розвивав у вихованців уміння точно відповідати на запитання, грамотно виконувати навчальні завдання

Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину готували, заохочували її до самостійності. Учитель спочатку показував на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправлялися під його керівництвом і, нарешті, цілком самостійно виконували аналогічні й нові завдання, де правила застосовували в змінених умовах.

У початковій школі ми використовували такі види навчальних завдань:

а) за часом виконання: короткочасні, середньої тривалості, довгочасних;

б) за обсягом: спрямованих на вивчення окремого питання теми (дрібних) та вивчення кількох взаємопов’язаних питань або невеликої теми (середніх);

в) за характером навчально-пізнавальної діяльності школярів: репродуктивних, частково-пошукових, творчих. Такі завдання застосовувалися на різних етапах засвоєння, а їх виконання може було пов’язаним з:

1 – читання статті підручника чи її частини, висновку, нескладних оповідань, легких статей науково-популярного характеру, які відбивали спостереження та переживання учнів;

2 – спостереження за явищами природи та суспільного життя, практичною ротовою;

3 – складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу до уроку.

Школярам часто пропонувалися навчальні задачі, які неможливо розв’язати звичними способами дій, необхідність знайти вихід із складної ситуації викликала у дітей потребу аналізувати, шукати розв’язок задачі і конкретних дій, які б допомогли досягти мети. Така робота сприяла тому, що школярі нешаблонно підходили до розв’язання складних навчальних завдань. Шукаючи вихід із проблемної ситуації, виявляючи причинно-наслідкові зв’язки між предметами і явищами, учні долали певні труднощі. Пропонувала індивідуальні картки, які мали вигляд опорного тексту з пропу­щеними словами. Це допомагало дитині не тільки виявити знання навчального мате­ріалу, а викласти його правильно і зв'язно. Наприклад, у 4 класі під час перевірки знань з теми «Природні умови тундри», учень одержував таку картку:

Тундра розміщена на ..., вздовж берегів ... .

Тундрою називають.... З настанням осені сонце__

Зима в тундрі .... з ... морозами, триває ... . Сніг випадає ... . З приходом весни сонце ... . Сніг ..., рідше ... .Літо в тундрі ... . Вологи випаровується__

Утворюються ... .

Скласти коротку відповідь-міркування, обгрунтування школярам допомагають таблиці-пам'ятки. Наприклад:

Доведи, що ялина — дерево.

Розмірковуй так: у всіх дерев одне високе тверде стебло — стовбур. У ялини ..., отже, це дерево.

Наголошували ми й на тому, щоб учитель залишав поле для творчості кожного і не сприймав ініціативу, самостійність як порушення. Учні розуміли необхідність і значимість як дотримання правил, так і творчого підходу до виконання завдань. Поняття «по-своєму» перестало вживатися у негативному розумінні, не призводило до зниження оцінки. Молодші школярі звикали до того, що виявляти ініціативу і самостійність – це добре. У навчальну діяльність, як необхідний, увійшов і мотив обов’язку. Діти повинні були доводити справу до кінця. Схвалювалася лише робота, виконана повністю, із врахуванням всіх вимог вчителя. Протилежний факт повідомлявся усьому класу. Це значно підвищило значимість і дійову роль введеного нами мотиву. Мотив обов’язку (необхідність доведення розпочатої справи до кінця) вводився на всіх уроках, що мусило стабілізувати прояви самостійності школярів, виховувати звичку завжди завершувати розпочате. Ця умова стосувалася різних за змістом навчальних завдань – цікавіших і менш цікавих. Учні поступово усвідомлювали потребу виконувати те й інше.

Ми завжди схвалювали готовність дитини виконати навчальне завдання самостійно. Але позитивну оцінку міг одержати лише той, хто виявив при цьому точність, охайність, сумлінність. Як відомо, одним школярам легко виконати завдання самостійно, іншим треба докласти чимало зусиль. Учитель зважав на це і враховував, оцінюючи здібність і старанність, забезпечуючи у такий спосіб індивідуальний підхід до виховання школярів.

Як відомо, у молодшого школяра слабо розвинені самоконтроль і самоорганізація діяльності: він ще не звик підпорядковувати свою активність певній меті, переборювати труднощі, не відволікатися. Особливого значення у вихованні дитячої самостійності тут набуває роль дорослого. Провідне місце у цьому процесі належало вчителеві як організаторові. Основна психологічна установка – спрямованість на свідому поведінку дітей.

Щоб забезпечити оптимальні умови організації навчальної діяльності у формувальному експерименті, необхідно було правильно розподілити функції між дорослими і дітьми. На важливість керівництва вказує багато вчених, називаючи його провідною умовою розвитку самостійних умінь.

Прямих вказівок і безпосереднього показу способу дії (підміни зусиль учня допомогою вчителя) не практикували. Які з видів допомоги доцільніші дитині визначалися залежно від рівня самостійності.

Ми поставили за мету внести корективи у кожен з етапів навчальної діяльності: коли завдання пояснювалося й сприймалося дитиною та коли робота виконувалася нею і оцінювалася класоводом. Спочатку вчитель спрямовував діяльність вихованців. І це не випадково. Адже школяр тільки тоді активно включається в роботу, коли поставлені завдання будуть не лише зрозумілі, а й відповідно сприйняті.

Отож вчитель надавав особливого значення як змісту, так і формі пояснень тих чи інших завдань. Звертав увагу на те, чи кожен учень налаштований на роботу, чи впевнений в успіхові.

Великі можливості для співробітництва вчителя з класом мав виконавчий етап роботи.. У програму дослідження входила організація стимулюючих впливів на завершальному етапі роботи – в момент оцінювання кожним учнем своїх досягнень. Ми вчили дітей об’єктивно оцінювати результат, одержаний в процесі їх самостійних зусиль: наскільки він відповідає поставленій учителем меті (повнота, точність виконання, охайність, наявність творчих елементів), якими зусиллями дістався.

Практика свідчить: більшість молодших школярів при оцінюванні своєї роботи найчастіше обмежується загальними висловлюваннями. Закінчивши роботу, кожен учень міг орієнтуватися на те, виконав він все чи ні, орієнтуватися на схему тих вимог і правил, які мав обов’язково дотримуватися, чи зробив щось по-своєму. Так з кількох оцінювань формувалася оцінка власної роботи. Відтак у ході експерименту учень не лише самостійно виконував завдання, а й оцінював його.

Готуючись до проведення самостійних робіт, учитель систематично урізноманітнював форми їх проведення (див. додаток А). Наприклад, на уроці читання активно використовувалося вибіркове читання тексту; знаходження та читання головної думки тексту; читання окремих частин, слів, висловів, що характеризують дійових осіб, героїв; читання речень, що пояснюють заголовок твору та ін.

На думку вчителів-практиків, ознайомлення молодших школярів з новими темами, правилами, поняттями дуже важливе для того, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів використання вивчених правил.

Щоб учні правильно виконали самостійні завдання, ми давати їм чіткі настанови (пам’ятки, алгоритми) щодо послідовності роботи. З ними вчитель поступово ознайомлював учнів, прагнучи зробити їх надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам’ятка використовувалися під час фронтальної роботи. Згодом її пропонували як інструкцію до самостійного розв’язання задач. Опрацьовуючи новий матеріал, використовую алгоритми, за допомогою яких одні учні опановують дії на рівні автоматизму. А для інших дітей картки із записами продовжують слугувати опорою для міркувань і на наступних уроках.

Картка 1.

28-3

1. Заміни множене сумою розрядних доданків:


28 = 20+8

2. Помнож на 3 кожний з доданків цієї суми:


(20 + 8)-З


3. Додай одержані добутки:


60 + 24.


Учні відпрацьовують кожний етап, спочатку виконуючи дію розгорнуто. Згодом переходять до скороченої фор­ми міркування.

Картка 2.


28-3


1. Заміни множене сумою розрядних доданків:


28 = 20 + 8


2. Помнож суму на число:


(20+ 8). З


Картка 3.


28-3


1. Заміни множене сумою розрядних доданків:


28 = 20+8

2. Помнож цю суму на число. Вказівка: помнож на число кожний з доданків, а одержані результати до­дай,


20-3 = 60 8-3 = 24 60+24 = 84


Алгоритм у навчанні, як відомо, являє собою чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв’язання багатьох однорідних завдань. Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економно.

Для навчання дітей „діяти за правилом” найдоцільніше виділяли час, коли новий вид роботи вводився вперше. А щоб це не було формального характеру, основним методом було не пояснення вчителя, а приучування дітей користуватися алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконували за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії оформляли у вигляді настійної таблиці – пам’ятки ( алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв’язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо).

Роз’єднання правила або способу дії на ряд послідовних операцій допомагало учням свідомо користуватися ними під час самостійного виконання завдань, сприяло організації розумових і практичних зусиль учнів.

З цією метою на етапі первинного закріплення матеріалу часто використовувалися нескладні алгоритми виконання самостійних завдань чи вправ у вигляді такого зразка:

Картка-інструкція

1.Уважно прочитай групи слів: яблуко червоне, рідна мати, хмаринки голубі, зелений дуб.

2.Вибери і запиши слова, що відповідають на питання який?, яка?, яке?

3.А потім працюй так:

а)визнач число записаних слів (один-багато);

б)яку пару слів ти не вибрав і поміркуй чому?

4.Склади групи слів, пов’язані зі змістом, добираючи потрібні іменники з довідки:

Золота ___, золотий______, золоте ___. Слова для довідки: годинник, осінь, яйце.

Під час проведення самостійних завдань використовувалися картки для індивідуальної роботи. Наприклад, формуючи уявлення про іменник, за допомогою картки другокласники виконували завдання різного рівня складності, закріплювали набуті знання та здійснювали самоконтроль:

Карта № 1

1.Прочитай слова: учитель, зелений, батько, книжка, учить, трактор.

2.Знайдіть слова, що називають особу, предмет. Для цього:

а)постав запитання для кожного слова;

б)вибери слова, що відповідають на питання хто?, що?;

в)яка слово зайве?

3.Запиши вибрані слова.

Складність та тривалість самостійної роботи на уроці залежала від рівня навчальних здібностей учнів, готовності до самостійної роботи, кількісних показників. Плануючи роботу з учнями, ми визначали місце самостійної роботи в загальній структурі уроку, передбачали труднощі, які можуть виникнути під час роботи, правильно відібрали зміст, форму та обсяг завдань.

Результативність самостійної роботи значною мірою залежала від мети, способу постановки завдань, рівня складності та дидактичного призначення. Якщо учням пропонувалося самостійно вивчити новий матеріал, то вчитель подавав детальний інструктаж щодо його вивчення. Організовуючи індивідуальну самостійну роботу з учнями різних класів, ми використовувати картки із завданнями, де чітко вказувався порядок поопераційного чи поетапного виконання дій, що націлювали на послідовність роботи. Наприклад, на уроках математики подавався зразок виконання послідовності дій учня під час розв’язування задачі:

1.Позначаю шукане число.

2.Складаю вираз.

3.Розвязую його.

4.Пишу відповідь.

5.Перевіряю відповідь за умовою задачі.

Для учнів із зниженими навчальними здібностями ми використовували гнучку систему завдань, чітких алгоритмів, які допомагали спрямувати думку дитини, зосередити її на головному, в результаті чого розвивалося логічне мислення, зростав інтерес до навчальної діяльності, прагнення до знань. Для прикладу, на уроках читання корисними були алгоритми такого змісту:

1.Прочитай текст.

2.Підготуйся до відтворення змісту прочитаного.

3. Підготуйся до виразного читання вголос.

4.Підготуй словесний малюнок.

5.Дай оцінку подіям, які відбуваються.

В інших випадках, наприклад, для підготовки до читання вголос, учням пропонувалися цільові завдання: прочитати частину тексту й знайти речення, які вимовляються з різною інтонацією; знайти і прочитати авторську підказку до читання, зокрема таку: прочитати і уявити, які почуття переживають герої; знайти слова, які треба читати з особливою інтонацією – голосно, тихо, з образою, з обуренням чи з захопленням та ін.

Серед інших видів самостійної роботи активно використовувалася робота з підручником. Учитель систематично формував в учнів уміння працювати з книгою, що починалося з ознайомлення дітей із її структурою, особлива увага акцентувалася на наявності в книзі символів, малюнків, таблиць та ін.

Самостійно діти опрацьовували нові статті у підручнику, проводили спостереження, досліди за інструкцією, відповідати на питання, малювати, складати таблиці, схеми тощо.

Ось одна з карток.

Прочитай вірш. Підкресли прикметники. Познач будову виділених слів.

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: - Виший нас зеленим!

Ми ще побудемо, ще не облетимо.

Знаючи прогалини у знаннях окремих учнів, вчитель давав їм у вигляді пам’яток додаткові вказівки і таким чином запобігавав можливих помилок.

Наприклад, розв’язування рівняння:

-прочитай рівняння;

-визнач, що невідомо;

-пригадай, як знайти невідомий компонент;

-виконай дії, зроби перевірку та висновок про розв’язування цього рівняння.

Або складання оберненої задачі до даної:

-випиши числа задачі і поясни кожне з них;

-заміни одне з даних чисел знаком питання;

-склади задачу, в якій запитується про це число.

Так на початковому етапі ознайомлення з новим матеріалом діти працювали над завданнями, в яких розкривався порядок виконання дій. Розгорнутий або стислий зразок способу дій є тут допоміжним елементом.

1.Розгорнутий:


50 + 23 = (50 + 20) + 3 = 70 + 3 = 73


Виконай за зразком:

60 + 14 = 40 + 25 =

50 + 36= 30 + 39 =


2. Стислий:


50 + 23 = або 50 – 23 =

50 + 20 = 70 50 – 20 = 30

70 + 3 = 73 30 – 3 = 27


Розв’яжи приклади, міркуй так само:


60 + 1 = 60 – 33 =

40 + 25 = 30 – 14 =


Завдання з теоретичною довідкою.

Щоб помножити число на добуток, можна обчислити добуток і помножити його число на одержаний результат або помножити число один із множників і держаний результат помножити на другий множник.

1.Обчислити результат усіма можливими способами:


8 · ( 8 · 3 ) =


2. Обчислити зручним способом:


9 · ( 5 · 4 ) = 16· ( 7· 5 ) =

25 · ( 2 · 6 ) = 30 · ( 2 · 5) =


Частина матеріалу підручника з природознавства призначена для активізації пізнавальної самостійності учнів. Тут значне місце відведено текстам, у яких використовується життєвий досвід дітей, їхні спостереження (наприклад, статті «Учись спостерігати», «Завдання для спостережень і практичних робіт восени», «Птахи восени», «Завдання для спостережень і практичних робіт узимку») (II клас); «Бур'яни поля», Люди вивчають і змінюють природу», «Охорона природи», «Орган нюху», «Орган дотику», «Про режим дня» (III клас).

Чимало цікавих текстів підручників спрямовували учнів на порівняння і протиставлення об'єктів. Методична доцільність таких статей незаперечна, оскільки вони сприяли виявленню істотних ознак важливих понять, створенню проблемних ситуацій, розвитку важливих умінь дітей. Так, учні відшукували спільні та відмінні риси рослин, тварин, предметів і явищ неживої природи, читаючи статті «Дерева, кущі, трави», «Горобина» (II клас); «Зернові рослини», «Праця людей у тундрі», «Праця людей у тайзі» (III клас).

Різноманітні види вправ на етапі формування практичних умінь, які проводила вчителька, дали змогу ставити перед школярами завдання різної складності. Значно підвищувала ефективність самостійної роботи своєчасна її перевірка. Інколи швидко потрібно було перевірити результати роботи. Тут стали у пригоді різні способи, скажімо, демонстрування школярами відповіді за допомогою сигнальних карток на уроках мови і математики, картки з цифрами і знаками. Це дало змогу своєчасно виявити прогалини в знаннях і запобігти відставанню.

Часто самостійна робота учнів проводилася на уроках української мови, оскільки цього потребувала специфіка предмета. Учні самостійно виконували завдання, пов’язані як із засвоєнням знань (лексики, граматики), так і з розвитком навичок і вмінь (вимови, діалогічного і монологічного мовлення, читання, письма) (див. додаток Б).

За підручником учні можуть самостійно виконувати нескладні досліди. Спочатку вони читають опис досліду, після чого проводять його у визначеній послідовності. Але перед такою роботою доцільно провести бесіду. Це допоможе учням усвідомити проблему, яку вони досліджуватимуть. Учитель, крім того, повинен заздалегідь написати на дошці запитання, щоб діти підготували від­повіді на них, спираючись на власні спостереження.

Ще одна важлива ланка - робота з словником - та учні не завжди знали, як ним правильно користуватись. Зважаючи на це, ми розробили алгоритм роботи із словником і провели з учнями відповідний інструктаж. Спочатку ознайомили їх із структурою словника, системою умовних позначень. Потім у процесі читання тексту з незнайомими словами пояснили, як їх шукати у двомовному словнику, і запропонували алгоритм виконання пошукових дій:

1. Уважно прочитайте заголовок і подумайте, про що йдеться в тексті.

2.Прочитайте перший абзац і уточніть можливий зміст.

3 Прочитайте весь текст, намагаючись зрозуміти основну думку.

4. При повторному читанні зупиніться на незнайомих для вас словах.

5. На основі контексту здогадайтеся про значення незнайомих слів.

6. В разі потреби знайдіть слово в словнику і визначте, яка це частина мови.

7 Уважно вивчіть орфографію незнайомого слова, пам’ятаючи, що розташування слів у словнику чітко підпорядковане закону внутрішнього алфавіту.

8. Знайдіть слово у словнику, уважно прочитайте всі його значення.

9. Виберіть значення, яке найточніше відповідає змісту тексту.

10. Випишіть слово у свій словник.

Для підвищення активності і самостійності на уроках були використані такі форми самостійної словникової роботи:

1) самостійне з’ясування значення слова за допомогою словників, енциклопедій, довідників;

2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр з відомими уже словами і термінами;

3) рецензування цих оповідань учнями;

4) добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу.

Ми проводили вправи, в яких є речення з новими словами, щоб учні знайшли їх значення у словнику. Ми також давали учням завдання розмістити в алфавітному порядку слова, що починаються з тієї самої букви. Щоб активізувати цю роботу, вчитель визначав час її виконання і організовував змагання. Для самостійної роботи ми пропонували вправи на словотворення, визначення значень інтернаціональних, складних, похідних і конвертованих слів тощо. Такі вправи розвивали вміння читати і розуміти текст без словника за допомогою аналізу мовних форм, здогадки, формували активну мовну діяльність учнів, збагачуючи їх необхідними знаннями.

Усі вчителі української мови знають, як багато зусиль необхідно докласти, щоб навчити учнів будувати запитання, особливо в процесі усного мовлення. Враховуючи це, ми проводили тренувальні вправи за схемою, яка постійно знаходилася у кабінеті. Користуючись нею, учні складали питальні речення, поступово оволодіваючи механізмом побудови запитань (див. додаток В).

Пам’ятаючи, що в основі будь-якої навички лежать свідомі дії, ми домагалися, щоб, засвоюючи цей важкий матеріал, учні розуміли його. Це дало змогу швидко довести навички до рівня міцного, автоматизованого вміння. Під час підготовки домашніх завдань ці навички закріплялися, формувалося вміння діалогічного мовлення.

Для того, щоб самостійна робота була ефективною ми дотримувались взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювали їх, існував взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Ми організували класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід уроку тісно позв’язані і залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості й розгорнуті плани з окремих питань і тем, складати різні тематичні таблиці, працювати з матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення.

Домашня робота носила творчий характер, будила думку школяра. Вчитель на уроці максимально застосовував прийоми стимуляції активного самостійного мислення, щоб творчий дух не залишав школяра і вдома, спонукав його до самостійності і активності. Виявити себе в навчанні надаю змо­гу дітям і на уроках ознайомлення з навколишнім. Так, у 2 класі учні про­бують працювати з додатковою літературою, складають колективні альбоми з опрацьованого і самостійно дібраного матеріалу. В цьому охоче допома­гають їм батьки: проводять сімейні екскурсії по місту, добирають вірші, малюнки, розповідають про роботу підприємств і транспорту міста.

Додаткову творчу роботу кожен учень добирає за власним бажанням. Він може обмежитись лише підручником, оскільки домашні завдання також диференціюються. З кожним уроком бажаючих розповісти додатково стає дедалі більше. З робіт, що їх діти виконували на окремих аркушах, можна вже скласти тематичні саморобні книжки.

Дуже важливо було навчити учня складати план і тези прочитаного. Спочатку вчитель навчав учнів на уроці цієї роботи. На такому уроці діти працювали колективно, після дворазового читання тексту підручника учні старалися проаналізувати його, при допомозі вчителя виділити головне. Можна працювати над текстом, розбивши його на окремі частини і аналізувати кожну з них. Учитель надалі дав вказівки щодо самостійного складання плану, техніки читання, запам’ятовування, запису тез тощо.

Для формування в учнів навички самостійної роботи вдома давали чіткі настанови щодо виконання домашніх завдань. Наприклад:

1. Читаючи текст, знайдіть речення, які є відповіддю на запитання, що стоять перед текстом.

2. Знайдіть речення, які можуть бути пунктами плану.

3. Визначте, яку інформацію (які речення) можна пропустити, не порушивши основної сюжетної лінії.

4. Розбийте текст на більш-менш самостійні уривки.

Самостійна навчальна діяльність учнів сприяла підвищенню рівня навичок і знань, активізувала творче мислення учнів та резерви їхньої пам’яті, розвивала інтерес до мови, виховувала вміння працювати.

Ми контролювали роботу учнів через фронтальне опитування. Важливо й надалі окремим учням роздавати картки для самостійної роботи з подібними завданнями, скласти план прочитаного тексту, скласти тези прочитаного; потім збирали і перевіряли зошити окремих учнів. Таким чином було зрозуміло, на скільки учні вміють

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: