Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Формування у молодших школярів читацьких інтересів у процесі роботи з дитячою художньою книжкою

Формування у молодших школярів читацьких інтересів у процесі роботи з дитячою художньою книжкою

дикції. Адже відомо, що при неправильній дикції навіть добре поставлений голос і вміле використання засобів виразності не забезпечить успіху читцеві. А це, як правило, буде мати свій негативний відбиток на формуванні читацьких інтересів. З цієї причини ряд вчителів проводять з дітьми вправи з артикуляційної гімнастики, які передбачають формування вміння правильно вимовляти голосні та приголосні [ 22; 19 ].

Вагоме місце у вихованні читацьких інтересів відводиться позакласному читанню.

Позакласне читання — складова частина навчального предмету початкової ланки — читання і розвитку мовлення. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Слід сказати, що ще до 1970р. хоч в програмах з мов значилось позакласне читання, годин для нього навчальним планом не відводилось. Передбачалось, що класовод разом з бібліотекарем організовують позакласне читання дітей. Для їх заохочення до самостійного читання проголошувалося проводити літературні ігри, вікторини, ранки, конкурси. Позакласне читання контролювалось вчителем. Учень звітувався перед ним читацьким щоденником, в якому занотовував: прізвище автора, назву твору, про що йдеться в ньому, імена героїв. Тобто, основною формою керівництва самостійним читанням була поурочна робота з учнями, яка повинна була стимулювати самостійне спілкування учня з книгою. Спостереження показали, що таке керівництво позакласним читанням молодших школярів не дає бажаних результатів. Проте, самостійне читання, тобто добровільне індивідуальне — без безпосередньої допомоги вчителя або іншої людини (бібліотекаря, батьків, друзів), передбачає звернення дитини в світ доступних книг, щоб, по-перше, здійснити свідомий вибір книги, потрібної і посильної для себе, а по-друге, прочитати вибрану книгу за всіма правилами, засвоєними в класі, до моменту зустрічі з нею, — це результат накопичених молодшими школярами в процесі регулярних навчальних занять під керівництвом вчителя системи знань, умінь і навичок. Ведучою закономірністю успішного і послідовного формування такої системи являється пряма залежність якості дитячого читання і відношення до нього дитини-читача від того, наскільки вчитель забезпечить при підготовці учнів до читацької діяльності одночасність. злитість трьох їх аспектів:

розширення читацького кругозору (постійне впізнавання дітьми все нових і нових книг);

усвідомлення і прийняття дітьми мотиву звернення до книг (зрозумілість, доступність, почуття задоволення, радості від роботи з книгою і серед книг);

вдосконалення техніки читацької діяльності, швидкості і точності орієнтування в доступному колі читання, в змісті будь-якої книги і розкодування тексту [ 55; 17 ].

Зрозуміло, що в умовах всеобучу основною формою такого навчання являється і може бути тільки урок, причому такий урок, де в якості основного навчального матеріалу виступають дитячі книги у всій різноманітності, доступній школі. По-іншому забезпечити дітям в процесі навчання єдність всіх компонентів діяльності, якими їм треба оволодіти, тобто знання широкого кола доступних книг, усвідомлення мотиву звернення до книг не за примусом, а за внутрішнім покликанням і набування вмінь і навичок власне читацьких дій просто неможливо. Такими заняттями, на яких читацька діяльність виступає для дітей як щось єдине, що має життєву, а не тільки навчальну значимість, на відміну від занять, де діти оволодівають окремими читацькими діями (роботою з різноманітними текстами на уроках класного читання), є уроки позакласного читання. В результаті довготривалого дослідження проблеми з'ясування ефективних форм організації дитячого читання під керівництвом Свєтловської Н.Н. розділ позакласного читання виділився в програмах початкового навчання в окремий, який має чітку мету і завдання. Уроки навчання грамоти і уроки класного читання мають чітко визначені завдання, пов’язані з оволодінням навиками читання, а також прийомами роботи над текстом, вказаним вчителем. Для цього використовуються одні і ті ж книжки, робота за якими здійснюється під керівництвом вчителя. Мета уроків позакласного читання дещо інша. Вона полягає в тому, щоб виробити в учнів стійку потребу самостійно і осмислено вибирати і читати книжки, використовуючи при цьому всі знання, вміння, навички, якими діти оволодівають на уроках навчання грамоти і класного читання. Іншими словами, на уроках позакласного читання відбувається підключення всіх розділів навчання в єдину систему «людина-книга» [ 54; 5].

В даний момент може виникнути питання про те, що якщо діти на уроках класного читання виробляють навички техніки читання, то чи не вчаться вони читати і на уроках позакласного читання. Так, дійсно, на уроках позакласного читання з першого тижня і на протязі всіх років діти теж вчаться читати дитячі книжки, але разом з цим оволодівають прийомами самостійності у їх виборі.

В процесі роботи з дитячими книгами в дітей звичайно удосконалюється і техніка читання, і здатність повноцінно сприймати тексти творів у відповідності з їх жанрово-видовими особливостями. Але специфічні завдання навчально-виховної роботи в позакласному читанні полягають не в цьому, а в тому, щоб забезпечити безперервне знайомство з широким колом дуже різних дитячих книг, допомогти учням засвоїти загальні властивості і ті закономірності, за якими групуються книги, навчити кожну дитину вільно і безпомилково діяти з будь-якого доступного книгою, що гарантує можливість своєчасно зустріти «свої» книги, визначити своє коло читання.

Ніякий інший розділ в системі початкового навчання не ставить собі таких завдань і не може ставити, тому що, по-перше, на всіх інших уроках, крім уроків позакласного читання відсутні обпекти вивчення, а саме дитячі книги із кола читання учнів відповідного віку і читацької підготовки, а по-друге, лише в програмі з позакласного читання передбачено завдання організувати таку діяльність учнів з дитячими книгами, яка б формувала у кожної дитини самостійність у читанні як стійку особистісну властивість.

Таким чином, практична діяльність з книгами — перша умова ефективності формування у дітей інтересу до книг. Це пояснюється тим, що практичні дії з книгами і серед книг дозволяють дітям порівняно швидко впізнавати, мимоволі запам’ятовувати самі книги, впевнитись у їх різноманітності і навчитись вибирати для себе книги потрібні, посильні, а значить, і корисні. Саме практично діючи з книгами і серед книг, діти привчаться при першій необхідності звертатись в світ книг з різною метою.

Типовими помилками в практиці роботи сучасної початкової школи, являється по-перше, все ще широко розповсюджені розмови про любов до читання і до книг замість організації систематичної навчальної діяльності дітей з широким і різноманітним колом дитячих книг, і по-друге, заміна практичної діяльності з дитячими книгами простим розказуванням заданих вчителем текстів з так званих хрестоматій позакласного читання. Адже зрозуміло, що, чого вчили, того і навчили: розмови про книги вчать розмовляти, виразне читання заданих текстів розвиває навички швидкого розкодування, збагачує почуття дітей. Все це потрібно і важливо. Проте, з точки зору формування читацьких інтересів все це не є основними шляхами. Вони не вчать всіх дітей і кожного окремо звертатись до книг постійно, без спеціального завдання і вибирати книги для себе, визначаючи своє коло читання і розвиваючи при цьому свої задатки і можливості.

Зараз науково доведено, що першим гарантом любові до читання і книг являється знання широкого кола книг.

В свій час великий книголюб Н.А. Рубакін порівнював книгу з сокирою, якою можна і побудувати храм, і відрубати голову генію. Це пояснює те, що організовуючи практичну діяльність молодших школярів з дитячими книгами і серед книг, потрібно вибирати безпечну систему навчання, тобто діяти у відповідності з принципами дидактики і правилами методики позакласного читання в початкових класах. Зараз це зробити повністю можливо, так як така система, побудована на основі заповіді «Не нашкодь дитині!» розроблена і давно описана, проте ще не повністю реалізована багатьма вчительськими колективами спочатку по причині недостатнього забезпечення шкіл дитячими книгами. Проте сьогодні вже появились потрібні для навчання дитячі книги на прилавках магазинів і видавництво «Просвіта» випустило ряд матеріалів для учнів, зокрема «Вчимося любити книгу», «Вчимося читати книгу», таблиці «В світі книг». Основи цієї системи полягають в наступному:

1) поки клас в цілому і кожна дитина зокрема не досягне читацького порогу, самостійна робота з книгами і серед книг обов'язкова тільки під керівництвом вчителя.

Прийшовши в школу, молодші школярі як майбутні читачі мають повне право нічого не вміти і не знати. Обов'язок вчителя, підбираючи потрібні книги, вести дітей до знання книг, демонструючи в строго визначеній послідовності читацькі вміння і передаючи їх дітям, вправляючи дітей на уроці у виконанні цих вмінь, поки вони не стануть для них звичними, тобто не будуть виконуватись самостійно - без допомоги зі сторони вчителя.

2) до самостійної діяльності з книгами молодші школярі приступають з першого навчального тижня. Але при цьому дітям задаються не якісь визначені книги для читання, а мотиви звертання до книг, які оточують дитину в класі і вдома, для вправляння дітей в умінні виділяти серед доступних книг за відомими ознаками книги потрібного змісту: на якусь тему, жанр, пізніше - автора;

3) будь-яке завдання опрацьовується колективно, тобто учні разом з учителем засвоюють характер і послідовність дій з книгами і серед них;

4) організовуючи навчальний процес, слід пам'ятати, що кожній дитині віком 6-10р. не так важливо прочитати які-небудь визначені книги, адже хороших книг зараз дуже багато і всіх прочитати неможливо. Дитині потрібно взнати якомога більш хороших книг, щоб усвідомити свої запити і визначити до закінчення початкової школи своє коло читання.

Звужувати рамки доступного дітям світу книг, орієнтуючись на ті, які любив в дитинстві сам вчитель або які названі в посібниках по позакласному читанню - груба педагогічна помилка.

Посібники демонструють принцип відбору книг як навчального матеріалу: від простих (одна книга в типовому оформленні на кожне заняття) до більш складних (4-5 книг в типовому оформленні, що містять твори невеликих об'єктів, і, на кінець, будь-які доступні книги без формального обмеження).

У відповідністю з своєю специфікою, уроки позакласного читання, які спрямовані на формування в учнів читацьких інтересів, починаючи з 1 класу, включають в себе наступний зміст:

знайомство учня з новими для них книгами;

читання літературних творів з цих книг;

засвоєння прийомів і правил самостійного орієнтування в книзі і в колі доступного читання;

4) знайомство з типовими видами загальноприйнятої бібліотечно-бібліографічної допомоги.

Об'єм читацьких знань, умінь, навичок і порядок роботи з навчальним матеріалом - дитячими книгами на уроках позакласного читання залежить не від дітей, а від рівня їх читацької готовності до читання або від етапу навчання. Етапи формування інтересів до дитячих книг наступні:


Етапи читацької підготовки

Діти, що

навчаються з 7р.

Діти, що

навчаються з 6р.

1. Підготовчий І півріччя -1 клас І клас
2. Початковий II півріччя 1 клас 2 клас
3. Основний 2 клас 3 клас
4. Заключний 3 клас 4 клас

Мета підготовчого етапу - пробудити і сформувати в дітей інтерес до дитячих книг, зацікавити всіх дітей без виключення. Це можливе лише в тому випадку, якщо кожна дитина привчиться в процесі занять самостійно думати над книгою - і до читання, і в процесі читання, і після читання. На підготовчому етапі такі уроки називаються заняттями по роботі з дитячою книжкою, які проводяться щотижня по 20-25 хвилин під час уроку навчання грамоти.

Оскільки діти ще не вміють читати, заняття починається з того, що вчитель читає вголос невеликий художній твір (казку, вірш), а діти вчаться слухати і уявити прочитане. Потім, перевіривши як діти зрозуміли і запам'ятали твір, вчитель показує книгу, в якій він розміщений [ 52; 8 ].

Для успішного проведення занять з дитячою книгою на підготовчому етапі необхідно створити мінімальну навчально-матеріальну базу, яка б забезпечувала роботу вчителя і учнів з книгою і в світі книг. У зв'язку з цим до початку навчального/у фондах кожної бібліотеки, як мінімум, мають бути дитячі книги таких типів:

30-35 великоформатних книг для читання вчителем на підготовчому етапі;

15 комплектів книжок;

добірки книжок провідних дитячих письменників;

набори книжок довідкового характеру (2-4 класи).

Підібрана для роботи з дітьми книжка повинна бути доступною за змістом, близькою за своєю темою до життєвого досвіду дітей.

Після прочитання вчителем твору йде розгляд книги, який відбувається за певними правилами:

дотримуватись порядку розгляду книжки в цілому (спочатку розглянути всі чотири сторінки обкладинки, потім переглянути інші);

привчити дітей обдумувати те, що зображено на обкладинці. Навчити дітей розглядати ілюстрації і надписи, визначати одна чи декілька ілюстрацій зображено, які і чому такі;

демонструвати дітям порядок читання надписів зверху вниз, виділяти на обкладинці прізвище автора і назву твору.

Таким чином, розглядаючи книжку діти думають над нею: встановлюють зв'язок між змістом книги і її зовнішніми ознаками, які виражаються через ілюстрації, заголовок книги, прізвище автора. З часом діти легко встановлюють знайома їм ця книга чи ні, про що вона може розказати. Книга перестає бути просто об’єктом, вона стає джерелом інтересу, тобто засобом збудження і задоволення емоційних переживань і пізнавальних потреб. Це — з однієї сторони. З іншої сторони, коли діти за допомогою вчителя знаходять в книзі прочитаний їм твір, вони колективно дуже детально і уважно розглядають всі ілюстрації до нього. Розгляд ілюстрацій дає можливість думати про прочитане, спираючись на зорові образи. В процесі співставлення тексту і ілюстрацій діти легко запам’ятовують прочитані твори і книги в єдності форми і змісту, цікавляться змістом книг. Про роль ілюстрацій наголошував в свій час К.Д. Ушинський: «Попробуйте один і той самий твір дати прочитати двом однаково здібним учням: одному за картинкою, іншому просто так — і тоді ви оціните все значення картинок для дитини» [72; 78]. Ілюстрації допомагають зрозуміти і запам’ятати прочитане. Більшість ілюстрацій дають можливість уявити собі ті явища природи і предмети, які дитина не може побачити безпосередньо. Дивлячись на картинки, можна побувати на півночі і в тропічних країнах, дізнатись як живуть діти в різних країнах. Важливо навчити дітей розглядати ілюстрації в книзі, відмічати цікаві деталі, запам’ятовувати прізвища художників [19; 71-72].

В якості провідного методу при формуванні читацької самостійності учнів 1-І 11 класів повинен бути прийнятий метод читання-розгляд книг — такий спосіб взаємодії вчителя і учнів з дитячою книгою і колом доступних книг, який спрямований на усвідомлення дітьми діалектичної єдності форми і змісту, тобто текстової і позатекстової інформації, які складають сутність книги. За словами Поваріна СІ. попереднє знайомство з книгою перед читанням дасть нам велике збереження часу і праці і, звичайно, кращі результати [42; 36], оскільки сприйняття предмета йде від загального до конкретного.

Будучи безпосередньо пов'язаним з специфікою пізнавальної діяльності учнів-читачів 7-10 років, метод читання-розгляд — це основа для виникнення в дітей інтересу до книги-об'єкту, для диференціації і запам'ятання дітьми широкого кола книг. Цей метод допомагає дітям перебороти труднощі, пов'язані з недосконалістю техніки читання: активізує потрібний словниковий запас і уявлення, збуджує уяву, спрямовує і зосереджує думку, дозволить виділити своє коло читання. Не читаючи книги, а тільки розглядаючи її за зовнішніми ознаками, дитина може сказати про що в цій книзі йдеться, скільки творів поміщено, і які жанри, їх тематика і разом з тим, вона знає чи потрібна їй ця книга чи ні.

Чим більше кваліфікований читач, тим ширші уявлення в його пам'яті про образи книг і асоціації, пов'язані з книгами; тим частіше він може здійснити постановку мети читання і вибір потрібної книги подумки, використовуючи уже накопичені знання. Але, щоб оволодіти таким типом діяльності, навіть кваліфікований читач повинен періодично звертатись до перегляду книг, про який говорив ще Рубакін Н.А. Саме перегляд книг дозволить ближче познайомитись з книгою, більш дізнатись про її існування, про якість, про питання, які в ній висвітлюються. А чим більше людина усвідомлена про сприйнятий об'єкт, тим цілеспрямованіше, систематичніше здійснює вона спостереження за об'єктом і його властивостями і в свою чергу, тим більш повно і глибоко вона його засвоює. І ніяким іншим способом, крім особистісного сприйняття книг і діяльності з ними (їх читання-розгляд), знання книг і читацького досвіду набути неможливо.

Таким чином, головною передумовою навчання учнів-читачів є книжкове оточення в класі і безпосередня діяльність з дитячими книгами із доступного кола читання на уроці позакласного читання і в позаурочний час.

З цією метою в класі створюється куточок позакласного читання. Тут розміщуються книги відповідно до тематичних уроків позакласного читання і програми. Куточок позакласного читання містить полички для книг, стенд для плаката з домашнім завданням і для малюнків дітей, широку поличку чи стіл для роботи з книгами і розміщення картотек. Спочатку книги розміщуються на столі, щоб кожна дитина могла розглянути її, а потім перекладаються на поличку. Книги приносить як вчитель, так і діти. На основному і заключному етапі тут, крім художньої літератури можуть розміщуватись книги-довідники, поличка з дитячою періодикою, газети і журнали. Важливо, щоб оснащення куточка було розраховано на вік і ріст саме молодших школярів, щоб куточок був для того, кожна дитина могла розглянути книжку, яка її зацікавила, а не для краси.

Під час проведення уроків позакласного читання постає питання про те, яку вибрати книгу із всієї різноманітності і чим при цьому керуватись. Звичайно, вчитель повинен добре орієнтуватись в світі дитячих книг, розрізняти їх за рівнем складності, враховувати зміст, тематику, жанр творів і їх об’єм з точки зору доступності для читання (вголос, вчителем чи дітям про себе); їх приналежність до кола власне дитячого читання — дотримання принципів від близького досвіду дитини до далекого; об’єм книги, в якій вміщено оповідання [29; 166].

Дитячі книги бувають різні за форматом. З цієї точки зору розрізняють книги великоформатні, середнього формату, книжки-"малюки", книги нестандартного формату. Чи має значення така різноманітність книг для вчителя? Звичайно, має. Так, наприклад, для того, щоб читати книжку вголос і розглядати з класом, вчителю потрібно користуватися великоформатною книжкою. Якщо ж разом з вчителем книгу будуть розглядати і учні — індивідуально, то для цієї роботи на картах бажано мати "колективки", тобто книги одного видавництва і назви вже середнього формату. Особливо важливо це на початковому етапі навчання, коли діти починають самостійно читати під керівництвом вчителя. Дуже радіють діти, коли оволодівають умінням читати книжки-"малюки". Навіть слабо підготовлена дитина її не боїться, вона охоче бере її в руки і пробує читати. Саме на книгах такого формату потрібно привчати дитину переборювати труднощі техніки читання при переході від підготовчого етапу до основного.

Аналізуючи дитячі книжки з точки зору їх придатності в якості навчального матеріалу для молодших школярів, необхідно строго розмежовувати книги-брошурки, особливо "тоненькі", і об’ємні, "товсті" книги. Перші бувають, як правило, в обкладинці, часто без титульного листка і, на жаль, без змісту. Об'єм цих книг — від 8 до 30 сторінок. "Тонкі" книги в обкладинках (від 8 до 16 сторінок) дуже потрібні як першокласникам, так і другокласникам. Без них дитина просто не може впевнитися, що вона здатна прочитати книгу. А така впевненість потрібна кожному для успішного навчання. "Товсті" книги молодші школярі охоче беруть і читають, головним чином, на основному і заключному етапах навчання. Причому спочатку це збірки віршів, оповідань, казок, пригодницькі і історичні повісті.

При виборі навчального матеріалу до уроків позакласного читання вчителю важливо звертати увагу і на те, що дитячі книги розрізняються за кількістю і характерами підбору в них творів. З цим починаючих читачів треба познайомити.

Є книги трьох основних типів:

книга, яка містить один твір одного автора;

книга, яка містить декілька творів одного автора;

книга, яка містить твори різних авторів.

Без спеціальної роботи під керівництвом вчителя дитина-читач цих особливостей в книзі не бачить. Для неї всі вони одинакові. Але, якщо дитина не звертає уваги на кількість творів в книзі і не намагається точно визначити авторську приналежність кожного твору, то і не може одержати повного уявлення про зміст книги, вирішити, підходить їй ця книга чи ні. Все це дитині потрібно засвоїти ще на початковому етапі.

Також дуже важливо мати в класі типи дитячих книг, які привертають дитину до визначеної додаткової навчальної, виховної і розвиваючої діяльності з книгою. Це різноманітні книжки-Іграшки, книжки-театр, книжки-розгортки, книжки-розмальовки, книжки-картинки, фотокнижки і інші. Такі книги вчитель повинен використовувати для шестиліток на підготовчому етапі. Саме такий навчальний матеріал забезпечить потрібний в цьому віці аспект діяльності з книгою — дозволить замінити звичну форму засвоювання змісту творів їх перечитуванням з елементами інсценізації, хорової декламації, а також заучуванням творів напам'ять.

Таким чином, підготовчий етап є основою для того, що будуть робити потім для навчання і виховання учнів засобами художньої книжки. За словами Н. Свєтловської, це найбільш благополучний період буквального засвоєння дітьми початкової техніки пристосування до словесно-образного мистецтва шляхом доступних віку, впорядкованих спеціальним навчанням дій з книгою, роздумів над книгою-об'єктом [58; 93]. По-перше, створюється можливість для мимовільного запам'ятовування книг, які дитина переглянула (тобто, умова для розширення кругозору), по-друге, виникає можливість для появи в дитини особистісної позаурочної мети, так як свідомість дитини вже здатна відібрати книгу, яка її цікавить. І таку книгу, якщо вона зможе, то прочитає, а не зможе — попросить старших, принесе в клас.

Вже до кінця підготовчого етапу у всіх учнів сформувалась потреба в тому, щоб не просто брати книжку в руки, розглядати її, але й читати. Проте, початковий етап навчання характеризується тим, що вчитель бере під свій контроль саме процес зустрічі кожної дитини з новою книжкою і його результат. Робота проводиться не з однією книгою, як раніше, а з двома, які добирає вчитель. Проте учні проходять все коло діяльності з книгою в процесі уроку, причому здійснюють його два рази: в перший раз - разом з учителем, другий - під наглядом вчителя, самостійно. При цьому позаурочна діяльність з книгою стає для учнів звичайним виходом з уроку. Мотивом такої діяльності є бажання пережити радісне почуття ще раз під час перегляду книжки, перечитуванні («Я можу!»).

Тому основним завданням уроків позакласного читання на початковому етапі є пробудити і сформувати інтерес до самостійного читання книжок.

Навчальна діяльність другокласників перевіряється з вчителем. Систематичному обліку підлягають, по-перше, хід навчання, тобто зміст і послідовність, по-друге, - результати: обсяг і і глибина читацького кругозору, ставлення до книжки і самостійного читання, рівень дотримання загальноприйнятих норм і правил під час самостійного добору та читання книг.

Провідний метод обліку — повсякденне спостереження за самостійною діяльністю учнів.

Чи задавати домашні завдання другокласникам?

Не задавати і нічого непосильного не вимагати. Процес самостійного читання і на цьому етапі продовжує бути складним, особливо для тих учнів, в яких низька техніка читання. Водночас цей процес приваблює учнів, бо переборення труднощів, нехай і незначних, веде до задоволення, відганяє страх перед читанням незнайомої книжки [69; 37].

Отже, слід не вимагати, а рекомендувати читати книжки, складати цікаві запитання-загадки, робити ілюстрації до окремих епізодів, спостерігати за описанням, щось завчити напам'ять.

В результаті двох попередніх етапів навчання всі учні навчились самостійно розглядати книги, читати на уроці ті книги, що запропонував вчитель. Діти можуть зорієнтуватись в ряді книг, визначити їх приблизний зміст, вміють записати назву книги, знають книги не менше 15-20 авторів. Це свідчить, що до цього періоду у дітей мають бути закладені основи читацької самостійності. Тепер перед вчителем стоїть завдання цей загальний універсальний тип діяльності індивідуалізувати, а засобом такої індивідуалізації є самостійне виконання дітьми строго продуманих вчителем домашніх завдань до уроків позакласного читання.

На основному і заключних етапах роботи урок позакласного читання залишається головною формою навчання умінню самостійно вибирати і правильно читати потрібні, корисні дитячі книги, усвідомлюючи свої переваги, шукаючи свій світ книг. Але тепер більша частина самостійної роботи здійснюється не на уроці, а в позаурочний час — вдома і в бібліотеці, причому самостійно, на основі власного читацького досвіду. А уроки позакласного читання лише підводять підсумки роботи учнів з книгами і серед книг за період їх позаурочної самостійної роботи, дають їм нові знання. Зокрема, фіксують увагу на широкому колі хорошої літератури, на загальних читацьких прийомах, дозволяють об'єктивно оцінювати себе, забезпечують послідовність домашнього читання. Така організація уроків позакласного читання ефективна на основному і заключних етапах і цим вона відрізняється від попередніх.

Піклуючись про якість навчання молодих школярів - читачів і формування в них читацьких інтересів на уроці, вчитель не може забувати про середовище, яке істотно впливає на весь процес формування особистості учнів, в першу чергу про сім'ю, в якій дитина росте, і про бібліотеку, якою вона користується. Вже перша розмова з батьками при поступанні дитини в школу, повинна стосуватись питань про те, чи є в домі дитячі книги, яку роль в житті сім'ї вони відіграють, наскільки серйозно і вдумливо відносяться батьки до керівництва читанням свого сина чи дочки. З цієї бесіди по суті і починається пропаганда книги і читання в сім'ї. На перших батьківських зборах батькам можна вручити пам'ятки.

Пам'ятка для батьків

Пам'ятайте: читання - це вікно у світ пізнання. Хороше читання являється запорукою успішного навчання дитини з усіх предметів.

Тільки спільними зусиллями школи і сім'ї можна добитись того, щоб ваша дитина полюбила книгу.

Необхідно знати основні вимоги швидкого, свідомого і виразного читання.

Знаючи рекомендаційний список літератури, ви допоможете дитині підібрати потрібну книгу.

Починати читання потрібно з обкладинки і титульного листка.

Своя власна бібліотека, нехай навіть невелика, дасть можливість обмінюватись книгами з друзями, що викличе великий інтерес до читання.

Необхідно дотримуватись правил гігієни читання.

Крім того на зборах можна проводити анкетування. Батьки відповідають на такі, наприклад, запитання: Де бере книги дитина? Яку книгу вона зараз читає? Як ви допомагаєте дитині полюбити книгу? [73; 29-30].

Батьки повинні дотримуватись двох основних правил у відношенні до дитини-читача: по-перше, виховувати маленького читача особистим прикладом, і по-друге, нічого не робити за дитину з того, що вона може і вміє сама. Як вважає Свєтловська Н.Н., основною умовою для успішного формування дитини-читача в сім'ї є так звана єдність книжкового оточення і книжкових інтересів дітей і батьків. Практично воно виражається в додержанні батьками ряду психолого-педагогічних вимог і норм, а саме:

В домі повинні бути книги — і в дорослих, і в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: