Особливості методики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва
Зображуючи натюрморт, пейзаж чи жанрову композицію, важливо показати ту колірну напругу, якою характеризується натура. Не можна, наприклад, правдиво написати пейзаж у момент палаючого заходу, користуючись блідою гамою фарб, чи передати сцену при розсіяному освітленні за допомогою щільних і насичених кольорів.
Якщо ми хочемо вірогідно зобразити кольори предметів в натюрморті при вечірньому чи штучному освітленні, їх потрібно писати насиченими і щільними кольорами. Перебільшена напруженість колірних відносин приводить до того, що фарба залишається просто фарбою, не перевтілюючи в матеріал видимого предмету, не передаючи стан. Така робота не притягує і не хвилює.
При сильному сонячному забарвленні кольори вибілюють, розходження між ними слабшає, стирається, і це повинен побачити і використовувати художник для досягнення правдивості і виразності зображення. Щирий, емоційно значимий колорит створюється в тому випадку, якщо художник передає кольоровість натури у визначених умовах освітлення і стану атмосфери і підкоряє все це образній задачі.
Чималу роль у створенні емоційно сильного і природного колірного ладу грає закономірне чергування теплих і холодних відтінків. Протиставлення теплих і холодних відтінків на світлі й у тіні є одним з важливих якостей реалістичного живопису. Теплими називаються всі колірні відтінки, що наближаються до червоним і жовтим (асоціюються з теплом, вогнем). Холодні відтінки тяжіють до зелених, синіх, фіолетових і зв'язані з відчуттям холоду.
Будь-який колір може бути і теплим і холодним, у залежності від того, до чого ближче його відтінок: до червоно-жовтогарячого чи синьо-зеленого кольору. У природі часто буває, що світло (те, що освітлено) холодне, а тіні теплі, і навпаки. У кімнаті звернені до вікна сторони предметів завжди висвітлюються холодним світлом. Тіньові сторони отримують більш теплий відтінок, відбитий від стін і стелі. Під відкритим небом предмети висвітлюються теплим сонячним світлом, а тіні відбивають холодні відтінки синього неба.
Зіставлення і чергування теплих і холодних квітів має місце і на рівно освітлених чи затемнених поверхнях. Так, наприклад, тіні на снігу в зимовий сонячний день здаються синіми з кількох причин: від рефлексу неба, від контрастного впливу жовто-жовтогарячого кольору снігу, освітленого сонцем, і від контрасту самого кольору висвітлення. Ось чому колір будь-якої поверхні не можна розуміти як тільки холодний чи тільки теплий. Швидше за все тут відбувається боротьба двох колірних початків: теплого і холодного. Протиставлення теплих і холодних відтінків служить однією з умов створення гармонійного колориту.
Багатство і розмаїтість взаємних рефлексів, загальний тоновий і колірний стан освітленості, вплив спектрального складу основного джерела світла, контрастна взаємодія теплих і холодних відтінків кольору – усе це поєднує кольори, робить їх супідрядними і родинними. Саме єдність у розмаїтості і визначає гармонійність колориту. Жоден колір не можна вводити в етюд чи картину, не узгодивши його із загальним колоритом. Фарба на полотні завжди звучить різко, якщо не підлегла загальному тоновому і колірному стану. Гармонія, єдність колориту в картині визначається спорідненням фарб природи. Колорит у живописі – це результат пізнання художником об'єктивно існуючого колірного багатства.
Якщо зображення правильне побудоване, дотримані пропорції, перспектива, об’єм, але всі деталі виписані чи намальовані з однаковим акцентом на передньому і задньому планах, то всі предмети одночасно будуть «лізти» на передній план, тому що не дотриманий колірний лад зображення відповідно до цілісного зорового враження.
Зорова цілісність живопису і малюнка залежить від підпорядкованості другорядного головному, в ув'язуванні всього зображення в одне ціле. Якщо картина являє собою строкатий набір рівнозначних колірних плям, контрастів, вона втрачає свою зорову переконливість. З цієї причини головне звичайно розміщається поблизу від оптичного центру картини. Це дозволяє зорово охопити всю картину відразу і сприймати зміст як єдине ціле. У процесі зображення натюрморту, пейзажу чи портрета не має змісту додавати деталям однакове значення, чи вимальовувати виписувати їх однаково докладно. Чітко ми повинні бачити те, що є головним у роботі.
Власне цим базовим засадам ми намагалися навчити на самому початку учнів експериментального класу, щоб з часом навчитися їх розуміти і реалізовувати на практиці.
2.2 Організація і зміст експериментального дослідження
З метою перевірки удосконаленої методики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва ми провели експериментальне дослідження у 4-х класах Теребовлянської ЗОШ І-ІІ ступенів Тернопільської області. При цьому 4-А клас навчався за удосконаленою методикою, а 4-Б клас – за традиційною.
Дослідження проводилося у три основні етапи.
Метою першого етапу (2006-2007 рр.) був аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблеми ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва, укладання бібліографії, вироблення експериментальної методики. У 2007 навчальному році було проведено констатуючий експеримент.
Другий етап (2007-2008 рр.) передбачав проведення основного експерименту з виявлення експериментальної перевірки системи педагогічних умов, які б забезпечили ефективність ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва. Перевірено на практиці ефективність системи вправ та завдань образотворчого змісту.
Мета третього етапу (2008 р.) полягала в аналізі та узагальненні кількісних та якісних результатів експерименту, написанні тексту дипломної роботи, її літературному оформленні.
При проведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництва навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі активізувалась образотворча діяльність школярів у галузі ознайомлення з видами і жанрами образотворчого мистецтва, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію процесу ознайомлення з мистецькими видами і жанрами.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментального класу з творами живопису, а саме пейзажем, під час малювання композиції «Тихесенький вечір на землю спадає».
При цьому ставилася мета поглиблювати знання учнів у галузі пейзажного жанру, розвивати навички естетичного сприймання, образного мислення, асоціативної пам'яті, уяви, ознайомити учнів з багатством колірних відтінків, одержаних шляхом різноманітності (розбіл гуаші, освітлення в акварелі, "закаламутнення" чорно-сірим) і ускладнення палітри змішуванням кольорів, виховувати естетичне ставлення до навколишнього світу, любов до рідної землі.
В якості обладнання використовувалися малюнки (зразки дитячих робіт), ілюстрації із зображенням пейзажного жанру, репродукції творів українських художників Т.Шевченка, В.Штернберга, С.Васильківського, С.Світославського, П.Левченка, М.Пимоненка, Т.Яблонської, М.Глушенка, А.Куїнджі, Д.Шавикіна.
1. Актуалізація знань учнів у галузі образотворчого мистецтва.
— Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?
(Графіка, живопис, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво.)
— Які жанри образотворчого мистецтва вам відомі?
(Портрет, натюрморт, пейзаж, побутовий, історичний, анімалістичний, батальний, побутовий тощо.)
Як називається жанр, що зображує краєвиди?
(Пейзажний жанр.)
Як називають художників, що працюють у жанрі пейзажу?
(Художники-пейзажисти, художники-мариністи).
— Серед запропонованих творів мистецтва знайдіть лише ті, які відносяться до творів пейзажного жанру. (2-3 учні вибирають серед кількох репродукцій картин, написаних художниками у різних жанрах, лише ті, які належать до пейзажного жанру).
2. Організація сприймання творів пейзажного жанру.
Саме пейзажний жанр являє собою найвищу сходинку художнього сприйняття природи, оскільки базується на широких можливостях вибору, узагальнення її явищ та відображення природної краси. Він постійно нагадує людині про велич природи, звеличує її досконалість і формує почуття любові до рідної землі.
Поява цього жанру у мистецтві сягає давніх часів, коли єгипетські й римські художники створювали неперевершені за своєю красою фрескові й мозаїчні зображення прекрасних краєвидів та картин рослинного світу. В українському образотворчому мистецтві пейзаж як самостійний жанр почав формуватися у 17 ст. та особливо розвинувся у 19 ст., коли такі відомі художники, як Тарас Шевченко і Василь Штернберг почали правдиво зображувати життя народу та мотиви вітчизняної природи.
(Демонструються репродукції творів Т. Шевченка та В. Штернберга).
Пейзаж у творах українського образотворчого мистецтва займає помітне місце серед краших досягнень художньої культури, відбиваючи творчу обдарованість українського народу.
З великою життєвою правдивістю та поетичністю писали свої картини й Інші відомі українські художники: Володимир Орловський ("Жнива", "Хати в літній день"), Сергій Васильківський ("Козача левада", "Ранок. Отара на луках"), Сергій Світославський ("Вечір в степу", "Вітряк"), Петро Левченко ("Водяний млин", "Село взимку. Глухомань", "Глибока осінь"), Киріяк Костанді ("Рання весна"), Микола Пимоненко ("Перед грозою"), Дмитро Шавикін ("Вечір на Дніпрі"), Микола Бурачек ("Хата опівдні. Спека") тощо.
3. Сприймання учнями творів мистецтва.
Д.М. Шавикін "Вечір на Дніпрі".
Вечоріє. Широко розлилися могутні води Дніпра. По голубому плесу тихо пливе човен, ущерть завантажений запашним сіном. Прозорі сутінки оповили небо й річку, в якій відбивається і човен з сіном, і люди, і вечірнє небо. Здається, ніби десь лунає задумлива народна пісня. Цю картину створив відомий український художник Дмитро Шавикін.
Далі проводиться бесіда на тему кольоротворення.
— Пригадайте, як одержати блакитний колір.
(Змішати синій і білий кольори.)
— Як утворити рожевий, ніжно-фіолетовий кольори?
(Рожевий отримуємо шляхом змішування білої та червоної фарб; ніжно-фіолетовий — фіолетової та білої .)
—Як одержати сірий колір? Як зробити його світлішим або темнішим?
(Щоб отримати сірий колір, необхідно до білої фарби добавити чорної; сірий колір робиться світлішим або темнішим шляхом додавання до нього білого або чорного кольорів).
—А тепер усі свої вміння і знання в основі кольорознавства використайте у своїй композиції.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментального класу з натюрмортом під час малювання композиції «Осінній натюрморт».
При цьому ставилася мета ознайомити учнів з різними видами і жанрами образотворчого мистецтва, провести бесіду про один із жанрів – натюрморт, вчити дітей малювати натюрморт, передаючи правильне розміщення, розмір, форму, пропорції і колір предметів, розвивати вміння виконувати малюнок у певній послідовності, передавати форму предметів акварельними фарбами, виховувати любов до природи.
В якості обладнання використовувалися таблиці з методичними розробками виконання натюрморту аквареллю та дитячі малюнки, репродукції творів художників І.Т.Хруцького "Квіти і плоди", І.І.Машкова "Виноград, лимон і рак", А.М.Ерделі "Натюрморт", Ф.Ф.Манайла "Новий хліб, овочі і фрукти".
1. Актуалізація опорних знань учнів.
— Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?
(Живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура.)
— До жанрів образотворчого мистецтва належать: портрет, пейзаж,
натюрморт, побутовий, історичний, батальний, анімалістичний тощо.
2. Словникова робота.
Жанр — вид творів мистецтва, який характеризується певними ознаками.
Зображення тварин називається анімалістичним жанром.
Картини, присвячені подіям і сценам повсякденного життя, належать до побутового жанру.
Твори, що зображують історичні події, належать до історичного жанру.
Картини, присвячені воєнним подіям — битвам, епізодам війни, належать до батального жанру.
— А як називається жанр, що зображує краєвид? {Пейзаж.)
— Як називається жанр, де зображена людина або група людей? (Портретний жанр.)
(Під час обговорення кожного з жанрів бажано посилатися на репродукції картин.)
3. Вступна бесіда.
— Подивіться на репродукцію картини І.Т. Хруцького "Квіти і плоди". Назвіть предмети, зображені на ній.
(Ваза, кошик, склянка, букет квітів, персики, лимони, груші, диня, виноград)
— Назвіть предмети, які зобразив художник І. Машков на картині "Виноград, лимон і рак".
Що об'єднує ці дві картини?
(Зображені овочі і фрукти, предмети побуту.)
— Картину, на якій зображено групу неживих предметів (квіти, овочі, фрукти, предмети домашнього вжитку, риба, дичина тощо), називають натюрмортом.
Перший натюрморт з'явився в Голландії на початку XVII століття. Голландці були у цей час одними з найбагатших у світі. Люди гостріше і тонше відчували навколишній світ, красу природи. Вони милувалися предметами, серед яких проходило їхнє життя. Це був період розвитку голландського мистецтва — особливо мистецтва натюрморту. Вміти бачити красу у звичайному — важлива риса голландських художників. Дуже часто у назві картин використовувалося слово "сніданок": "Сніданок з курчам", "Сніданок з шинкою" тощо. Натюрморти, написані художниками, розповідають також про життя і побут їхніх володарів. Дивишся на таке зображення і думаєш, що господар цих речей відійшов на хвилинку і незабаром повернеться.
4. Сприймання творів мистецтва.
а) Ерделі Адальберт Михайлович "Натюрморт", 1955рік.
Художник зобразив найбуденніші побутові речі: склянки, глечики, рушники, хустки. І лише одна порцелянова чашка ефектно виблискує золотом. Усі вони "зігріті" незримою присутністю людини. З витонченим смаком Ерделі передає принади цих речей. Натюрморт вишуканий за колоритом. Фарби чисті, дзвінкі, живописні. З особливою майстерністю художником написане прозоре скло, крізь яке видно блакитно-чисту воду, що викликає відчуття свіжості та прохолоди.
б) Манайло Федір Федорович "Новий хліб", 1975рік.
Народні традиції відображені у натюрморті "Новий хліб". Урочиста подія — поява на столі хліба нового врожаю — відзначається за народним звичаєм з особливою святковістю. Хліб — у центрі натюрморту, а відповідно — основа всього сутнього. Він в оточенні і городини, і фруктів, і меду. Колорит, барви полотна гарячі, сповнені радості життя.
5. Дидактична гра "Чарівна торбинка".
Беремо невелику торбинку, овочі і фрукти, які відрізняються за формою і величиною. Учитель кладе овочі й фрукти в торбинку і пропонує комусь з дітей, не дивлячись у торбинку, обмацати якийсь предмет, назвати його і показати дітям. Вчитель може запропонувати знайти те, що він назве. По черзі завдання виконують декілька учнів.
6. Продовження бесіди.
— Сьогодні ми теж малюватимемо натюрморт, але, звичайно, не такий складний, як у художників. У нас є різні овочі і фрукти. Давайте складемо з них натюрморт, згрупувавши по декілька предметів, як показано на таблиці.
7. Перегляд таблиці з методичними розробками малювання натюрморту.

— Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які овочі та фрукти ми використаємо для нашого натюрморту.
І печуть мене, і варять,
І їдять мене, і хвалять, —
Бо я добра. (Картопля)
Сидить баба на грядках
Вся закутана в хустках. (Капуста)
Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк)
Довгий, зелений — добрий солоний,
Добрий і сирий. Хто він такий? (Огірок)
Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля)
Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун)
8. Поетапне виконання композиції вчителем.
9. Практична діяльність учнів.
— Спочатку визначте розташування предметів, потім намітьте їх загальну форму. Порівняйте малюнок з натурою і, уточнивши його, переходьте до деталізації (плями, смуги, корінці, стебла, листя та ін.).
Тепер починаємо малювати фарбами. Спочатку потрібно на палітрі підібрати найсвітліший колір натури, а вже потім вкрити ним усю поверхню малюнка, крім відблиску. Фарба при цьому повинна вільно стікати вниз. Коли малюнок висохне, зафарбуйте потрібним кольором овочі та фрукти, залишаючи чистішими світліші місця та відблиск. Затінені частини натури перекрийте тими ж кольорами, але темнішого тону і з холодним відтінком. Коли потрібно підсилити той чи інший колір малюнка, вкрийте його тією самою фарбою ще раз. Проте пам'ятайте, що зловживати перекриванням не слід, бо акварель втрачає свіжість, прозорість, яскравість.
Закріплення вивченого матеріалу.
Дидактична гра "Вернісаж".
На дошці розвішані дитячі малюнки, можуть бути і репродукції картин різних жанрів образотворчого мистецтва. Діти під ними прикріплюють таблички: натюрморт, пейзаж, портрет тощо.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментального класу з портретним жанром під час малювання композиції «Мама в інтер'єрі».
При цьому ставилися завдання поглиблювати вивчення основних закономірностей зображення людини й елементарних пропорцій, розташування окремих частин, розвивати уміння передавати на малюнках образи людей (дорослих і дітей), їх настрій засобами живопису (радісна кольорова гама), виховувати любов, повагу до найсвятішої людини на землі — матусі, чуйність, доброту, милосердя, лагідність, вдячність.
В якості обладнання використовувалися таблиці, малюнки, фотографії, ілюстрації із зображенням жінок, репродукції картин Рафаеля "Сикстинська Мадонна", Леонардо да Вінчі "Мадонна Літа", А. Дейнека "Мати".
1.Вступна бесіда.
Мати — початок усього, берегиня роду людського. Незмінну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх. Тільки мати нічого не пожаліє для своєї дитини, це вона у хвилину небезпеки ніколи не думатиме про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, страху, сумнівів. Вона оберігає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткає лихо, і розцвітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми. Все-все, що є в нас найкращого, — все від неї, від рідної неньки. За мамину ласку і любов, за її недоспані ночі і колискові пісні, за її добрі і ніжні слова, за її лагідну вдачу і науку ми дякуємо їй. (Звучить грамзапис пісні А. Горчинського "Цвіте черешня в мами на городі").
Тема материнства вважається однією із центральних і найбільш
складних в образотворчому мистецтві. Багато художників зображували
жінку на своїх полотнищах.
2. Сприймання творів мистецтва.
Рафаель "Секстинська Мадонна".
— Рафаель, як істинний син Відродження, був якщо і не таким універсальним, як Леонардо да Вінчі, та все ж дуже різностороннім художником: і архітектором, і монументалістом, і майстром портрета, і майстром декору. Але до нині його знають перш за все як творця чудових "Мадонн". Споглядаючи їх, щоразу ніби заново відкриваєш для себе Рафаеля.
У його мадонн завжди гладке волосся, чистий овал обличчя, високий лоб. Спадаюче покривало охоплює фігуру зверху донизу єдиним плавним контуром.
Молода мати та її дитя нескінченно зворушливі, але дуже простодушні. В обличчі і погляді немовляти є щось недитяче — прозорливе і глибоке, а в обличчі і погляді матері — дитяча чистота. Якби Рафаель ніколи нічого не написав, крім цієї покірливої, босої, круглолицьої жінки, цієї небесної мандрівниці, закутаної в простий плащ, і незвичайної дитини, яку вона тримає на руках, він і тоді був би видатним художником.
3. Продовження бесіди.
— А тепер розгляньте й інші репродукції картин, на яких художники
відтворили образ матері на своїх полотнах.
— Що спільного між ними?
— Чи подобаються вони вам? Чому?
— Як би ви назвали ці картини?
(Учні діляться своїми враженнями).
— А тепер розгляньте фотографії своїх мам.
— Опишіть портрет своєї мами.
(Очі у моєї матусі голубі, як волошки. Погляд у неї ніжний, як перша весняна квіточка, добрий, як наша земля. У мами рожеві пестливі уста. Своїми працьовитими руками вона ладна приголубити всіх дітей світу. А обличчя, як сонечко, випромінює тепло по всьому світу. Ось така моя матуся. Я її дуже люблю!)
— Де найбільше часу доводиться проводити мамі вдома? (На кухні.)
— А чи допомагаєте ви своїй матусі? (Так).
— Декламування вірша "Маленька господиня".
4. Прослуховування оповідання "Чужа п'ятірка".
Чужа п'ятірка
Упоравшись з перевіркою домашнього завдання, Неля Дмитрівна сказала:
— А зараз, діти, напишемо твір.
— Про улюблену професію?! — радо озвався Юрко. Він учора дивився фільм про моряків-підводників і вирішив стати підводником.
— Ні, — відповіла Неля Дмитрівна. — Тема нашого твору ось яка... — Вона взяла крейду й написала на дошці: "ЯК Я ДОПОМАГАЮ МАМІ".
"Пхе, теж мені тема!" — подумав Юрко. Він переписав назву твору до зошита і замислився. Про що ж писати? Хіба про те, як односив її листи до поштової скриньки? А може, описати, як улітку в гостях у бабусі вони з мамою обривали вишні на дереві? Мама обривала, а він тримав відерце. Ох і наївся ж тоді!
Юрко заглянув у зошит своєї сусідки по парті Люсі. Та написала: "Вдома я допомагаю мамі накрити на стіл, а потім сама мию увесь посуд".
"Оце діла!" — подумав Юрко і написав собі в зошит, що він миє посуд і накриває на стіл. Потім кинув оком у зошит Дениска, який сидів попереду. Денис написав: "Щоб мама могла відпочивати після роботи, я сам ходжу в магазин за продуктами". Юрко теж написав, що ходить до магазину. Ще й перелічив, які саме продукти він купує: хліб, масло, олію, рибу, консерви, макарони, халву, цукерки, морозиво, ситро, картоплю, кефір, сіль і сірники.
А тоді Юркові закортіло подивитися ще й у Петрів зошит. Петро сидів позаду. Озирнувшись, Юрко прочитав: "Вдома я поливаю квіти, мию підлогу, чищу пилососом килим і доріжки". Юркові це сподобалося. Він дописав у своєму творі: "А коли я принесу з магазину покупки, то не сиджу, склавши руки, а поливаю квіти, мию підлогу і чищу килим".
Твір вийшов довгий і красивий. Не соромно й на перевірку.
Повернувшись зі школи додому, Юрко пообідав, повчив уроки. Потім довго гуляв з хлопцями у дворі. Після вечері подивився телевізор і ліг спати. Наступного дня Неля Дмитрівна принесла перевірені зошити.
Усі написали добре, — сказала вона. — А найкращий твір — у Юри Денисенка. Він має про що писати, бо багато допомагає мамі.
Неля Дмитрівна прочитала вголос Юрків твір і оголосила: "П'ятірка!". Діти захоплено дивилися на Юрка, а він сидів і пишався. Ще приємніше йому було від думки про те, як зрадіють удома батьки: п'ятірки він приносив не часто.
— А я сьогодні п'ятірку отримав, — похвалився він, шойно мама переступила поріг.
— Молодець, синку, — посміхнулась вона.
Мама віднесла на кухню важкі сумки з покупками. А поки мила руки і перевдягалася, Юрко тримав напоготові зошит з п'ятіркою.
Нарешті мама сіла перепочити перед тим, як готувати вечерю. Юрко дав їй зошит. Мама помилувалась оцінкою й почала читати твір. На її обличчі спершу відбилося здивування, а тоді воно робилося все сумнішим, сумнішим...
— Я й не знала, що ти в мене такий помічник, — тихо промовила
мама. — Навіть килим чистиш. А в нас же й порохотяга немає,
Юрко зніяковів, але спробував заперечити:
— Його ми скоро купимо, тато казав. Зате — п'ятірка.
— Це не твоя п'ятірка. — відказала мама. — Ти її не заробив. Прикро мені, що мій син росте ледарем та ще й брехуном.
Вона закрила зошит і відсунула його від себе аж на край столу. Коли прийшов тато, Юрко мив у коридорі підлогу. Коло порога акуратно купкою лежали витрушені доріжки.
— Ти ба! — здивувався. — А уроки повчив?
— Уже.
— А що ти сьогодні зі школи приніс? — запитав тато.
— Юрко змовчав. Тато побачив на столі зошит і розгорнув його. У назві твору "Як я допомагаю мамі" слово "допомагаю" було перекреслено, а вгорі Юрковою рукою написано "ДОПОМАГАТИМУ".
5. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).
6. Словникова робота.
Інтер'єр — зображення в живописі і графіці різноманітних внутрішніх приміщень.
Побутовий жанр — жанр образотворчого мистецтва, де зображені події і сцени повсякденного життя.
7. Поетапне зображення композиції вчителем.
— Щоб намалювати портрет своєї мами, придивіться уважно до її обличчя. (Діти ще раз уважно розглядають фотографії своїх мам).
Спочатку виконайте невеликий ескіз портрета, в якому визначте найбільш характерні риси обличчя, його вираз. Щоб дотриматися пропорційності обличчя, зверніть увагу на добре відому всім форму яйця. Намалювавши його вужчою стороною донизу, розділіть овал посередині по вертикалі і горизонталі. Горизонталь буде лінією очей, вертикаль розділяє обличчя посередині лоба, носа, підборіддя.
Якщо ми розділимо нижню половину ще надвоє, то дістанемо лінію носа. Щоб правильно намалювати губи, треба нижню частину розділити двома лініями на три частини. На верхній лінії — лінія губ, на нижній — середина підборіддя. Потім можна виконати портрет великого розміру, деталізуючи образ.
Покажемо особливості комплексного ознайомлення учнів експери-ментального класу з анімалістичним жанром під час практичного виконання творів декоративно-прикладного мистецтва та скульптури.
При цьому ставилися завдання ознайомити учнів з опішнянською народною глиняною іграшкою, розвивати здібності аналізувати форму і визначати складові частини будови тварин, відтворювати пропорційні відношення окремих складових частин будови, передавати різними засобами особливості пластики, найхарактерніші пози тварин у русі, характер і стан образів, розповісти про творчий шлях Марії Приймаченко, використовувати народні мотиви в декоративних композиціях, виховувати повагу і бережне ставлення до творів народного мистецтва.
В якості обладнання використовувалися репродукції творів М.Приймаченко "Фантастичний звір", "Слон", "Лев зламав зуба", "Звір гуляє", народні глиняні іграшки, зразки робіт, пластилін (глина), стеки.
1. Вступна бесіда.
Історія народної іграшки починається з глибокої давнини. Протягом віків вона вбирала в себе кращі національні традиції. В усі часи іграшку створювали як предмет мистецтва, надаючи їй великої художньої виразності. Праобразом стали об'єкти навколишнього життя. Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. їх виготовляли з паперу, горіхів, хутра, пір'я, дроту, глини, дерева, сиру, тканини, шкіри, соломи тощо.
Народна іграшка народжувалася разом з природною потребою дитини пізнати світ. В Україні найбільшого поширення набули глиняні іграшки. Забавки виготовлялися скрізь, де були гончарі, — від Карпат до Чорного моря. Найбільш відомі осередки: Опішня на Полтавщині, Ічня на Чернігівщині, с Дибиці та Васильків на Київщині, Косів на Івано-Франківщині тощо.
Перегляд народних іграшок різних регіонів України.
Продовження бесіди.
А тепер розгляньте уважно ось ці іграшки. їх виготовили опішнянські народні майстри. Чим вони відрізняються від інших іграшок?
Так, декоративно-стилізовані форми, пишний рослинний орнамент з червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів надають опішнянським іграшкам казковості і чарівності.
Сьогодні неможливо уявити українське народне мистецтво без Марії Приймаченко, творчість якої стала новим, якісно вищим рівнем у сучасному народному малярстві.
Народилася Марія Приймаченко 1909 року в селі Болотня на Київщині, її батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі, а мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання.
Дитинство Марії Оксентіївни було затьмарене страшенною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Природа наділила її красою, все дала вона їй— "і біле личко, і чорнії брови, і карії очі". Але ж красуня — і на милицях.
Крізь усе її життя проходить невсипуща жага творення, потреба поділитися своїми відкриттями з людьми.
"Починалося все це так, — згадує художниця. — Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...". Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити. Дивувалися, радили вчитися. Її творчість стає різноманітнішою — Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. Є відомості й про те, що вона виявила свій талант у галузі керамічної скульптури. На жаль, зберігся лише один витвір у цьому жанрі — "Крокодил". (Демонструється репродукція композиції).
М.Приймаченко постійно вчиться у рідної поліської природи. Джерела її творчості і в повсюдно вживаних на Україні настінних хатніх розписах — одному із найстародавніших жанрів світового декоративного мистецтва, і в тому орнаментальному та пісенному багатстві, що входило у дитячу свідомість з колисковою матері, яке оточувало кожного дня: медяники, що робились у вигляді фантастичних тварин, весільні вироби із тіста, якими славилася серед односельчан Марія, старовинні тканини, килими, вишивки. Твори Приймаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа мистецтва. А ось фантастичні звірі — це витвір уяви художниці. Таких звірів не існує у природі — порівняння тут зайві. Але ж і "Болотяний звір", і "Болотяний рак" могли народитися на землі Болотні — сама назва села свідчить про його природу. "Дикий чаплун" — від слова "чапати" — таку назву придумала Приймаченко одному Із звірів, акцентуючи увагу на його лапах,