Формування мовленнєвої комунікації молодших школярів на уроках розвитку зв’язного мовлення
Однак, 40,3% вчителів вважає, що треба вчити теорії, правил. Тільки тоді, на їхню думку, будуть грамотними діти.
18,5% респондентів відповідало односкладне: „Так” або „Не думала над цим питанням", „Не приділяю належної уваги цій проблемі”.
Опитування вчителів засвідчило, що мовленнєва діяльність на уроці займає третє рангове місце після пізнання та праці. Більш ніж 52% опитуваних затруднювались відповісти, окремі з них відзначали загальні фрази: „велике", „важливе”, 21% - зовсім не дали відповіді.
У відповідях на третє питання переважали такі прийоми, як бесіда -41,4%; переказ - 31,8%; дидактичні ігри - 17,8%, 9% - ігрові вправи.
У той же час 75% учителів відзначає, що мовленнєва діяльність активізує думку учнів, спонукає їх до висловлювання на певну тематику.
Стосовно відповідей учителів на четверте питання, то тут їхні думки розійшлися. Переважна більшість з них вважає, що мовленнєві вміння слід формувати тільки на уроках розвитку мовлення (72,4%). Вони так і писали:
„Я вчу дітей писати твори, а для цього потрібні мовленнєві вміння".
(Брижак Т.В. Хустська ЗОШ № І).
„Коли ми складаємо колективну казку чи будь-який інший твір, то звертаємо увагу на тему, основну думку, яку треба передати".
(Папіш О.Я. Хустська ЗОШ № 2).
„Опрацьовуючи твір за власним спостереженнями рекомендую висловлюватись на тему".
(Беца О.Б. Хустська ЗОШ № 1).
Більшість учителів, як показало анкетування, працює над формуванням уміння виділяти тему в готовому або власному тексті.
Однак решта вчителів не називали жодного комунікативного вміння, над якими вони мали б працювати, вивчаючи рідну мову.
Ряд учителів відзначають вимоги, які вони ставлять до свого мовлення й до висловлювань учнів. Такі ознаки, як точність, логічність, змістовність, ясність назвали - 34,2% вчителів. Тільки перших три - 42,4% респондентів, дві - 17%, одну - 6,4%.
Складним виявилося вміння відбирати мовні засоби стосовно змісту, мети, теми висловлювання.
Разом з тим, це вміння є провідним у навчанні дітей мови й мовлення на основі комунікативно-діяльнісного підходу. Як вказує М.С. Вашуленко „кожне мовне явище (лексичне, морфологічне чи синтаксичне) має опрацьовуватися в практичній мовленнєвій дільності" [13, 3].
Вже у Державному стандарті освіти передбачено такі „змістові лінії - комунікативна, лінгвістична, лінгвоукраїнознавча і діяльнісна” [13, 3].
Отже, аналіз, вивчення педагогічного досвіду із зазначеної проблеми показав, що окремі вчителі здійснюють роботу над розвитком мовлення, працюють над мовою й мовленням учнів початкових класів на різних уроках.
Однак, як правило, таких вчителів є небагато. У масовому педагогічному досвіді вчителі мають труднощі. Вони більше вивчають теорію (мову) у вигляді правил, визначень, їм складно забезпечити мовленнєву діяльність учнів, оскільки відсутні методичні рекомендації та посібники з цього питання.
Залишається проблемою взаємопов’язане вивчення мови й мовлення з урахуванням міжпредметних зв’язків, вчителі не проводять, або ж уникають проведення інтегрованих уроків (мови і читання, мови і математики, мови, читання і природознавства), адже їх проведення вимагає ґрунтовної й більш глибокої підготовки, бажання працювати творчо.
Розділ II. Методика формування комунікативних умінь на уроках рідної мови
2.1 Формування комунікативних умінь і навичок з розвитку зв’язного мовлення
У лінгводидактиці під поняттям „зв’язне мовлення” прийнято розуміти таку мовленнєву діяльність, яка становить єдине самостійне ціле, передає закінчену думку і членується на складові частини. Окремі методисти під поняттям „зв’язне мовлення” іноді розуміють формування монологічних навичок. Однак, на нашу думку, це поняття є значно ширшим.
Зміст роботи над мовними засобами включає в себе навчання культури мовлення і навчання побудови зв’язних висловлювань. Навчання культури мовлення проводиться у зв’язку з вивченням фонетики, лексики, граматики і направлене на розвиток в учнів свідомого ставлення до свого мовлення і мовлення оточуючих. Завдання формування мовної культури полягає в тому, щоб допомагати учням оволодіти правильним і комунікативно доцільним мовленням.
Надзвичайно важливим для організації роботи з розвитку зв’язного мовлення є сформульовані дослідниками (О, Леонтьєв, А. Маркова, М. Жинкін, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, М. Пентилюк та ін) положення, що випливають з теорії мовленнєвої діяльності, згідно з якими:
Спілкування слід розглядати як мовленнєву діяльність
Реалізація будь-якого виду мовленнєвої діяльності вимагає формування в учнів необхідних для спілкування комунікативних умінь, що спираються на відповідні знання: понятійні (лінгвістичні - розгорнуте висловлювання, текст, його частини, стилі мовлення; мовленнєвознавчі - типи мовлення, зміст, тема, теза, аргумент, вступ, висновок і т.д.); операційні (правила і способи побудови зв’язного тексту, різноманітні вправи репродуктивного і продуктивного типу);
Навчальний матеріал варто розглядати в системних відношеннях: екстралінгвістичні фактори (функція мови, мета і умови спілкування) й зумовлені ними мовні засоби.
Не менш важливе значення має положення про необхідність усвідомлення учнями усіх видів мовленнєвої діяльності:
говоріння
слухання
читання
письмо
Правильне мовлення передбачає оволодіння нормами літературної мови: орфоепічними, лексичними, словотворчими, морфологічними, синтаксичними, стилістичними. При вивченні того чи іншого розділу програми з мови учні знайомляться з правилами вимови чи утворення слів і їх форм, з правилами побудови словосполучень і речень.
Правильне мовлення - обов’язкова вимога для мовленнєвої культури. Другий, вищий її щабель - хороше мовлення. Основним критерієм його є комунікативно доцільне і доречне використання стилістично забарвлених мовних засобів, що відповідає умовам та завданням спілкування.
У поліпшенні мовної культури і грамотності учнів велике значення має формування в них умінь і навичок усного і писемного зв’язного мовлення. Цьому сприяють підготовка до різних видів творчих робіт, написання і редагування їх, робота над допущеними помилками. Чималу роль у створенні власних висловлювань відіграє засвоєння учнями понять про текст, засоби його організації, функціональні стилі, типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Усі ці поняття покладені в основу єдиної системи зв’язного мовлення у сучасній школі.
Робота з розвитку зв’язного мовлення повинна спиратися на єдність усної і писемної форм. Адже обидві вони дуже тісно зв’язані між собою. У них спільні комунікативна функція, словниковий склад, однакові граматичні закономірності. А в монолозі, як усному, так і писемному, спільних рис особливо багато, бо він займає проміжне місце між усною і писемною мовою.
Система навчання зв’язного мовлення включає також формування навичок виразного читання, розвиток мовного слуху учнів, не лише засвоєння теоретично, але й постійне застосування на практиці елементарних знань з лінгвістики тексту, систематизацію й узагальнення вивченого матеріалу, вироблення в учнів здатності інтерпретувати текст, вдаватися до ораторського мовлення.
Систему навчання зв’язного мовлення неможливо собі уявити без застосування такого дійового фактора розвитку зв’язного мовлення, як аудіовізуальні або аудіолінгвальні засоби навчання. Тим більше нині, коли використання технічних засобів навчання набрало широкого розмаху і стало однією з найхарактерніших рис сучасної лінгводидактики. До того ж досвід переконує в можливості застосування аудіовізуальних засобів навчання у рамках будь-якого сучасного методу навчання зв’язного мовлення.
Основою формування умінь і навичок зв’язного мовлення є сукупність понять з лінгвістики тексту і стилістики, які стали визначальними у сучасній програмі з мови. Учитель, який прагне добре організувати роботу над розвитком зв’язного мовлення учнів, повинен бути обізнаний не лише з найновішими досягненнями психолінгвістики, зокрема психології усного та писемного мовлення, вікової та педагогічної психології, кібернетики, інформатики, ораторського мистецтва, педагогіки, а, звичайно, і з лінгвістики тексту.
2.2 Основні чинники формування комунікативних умінь
У системі уроків, які включають відомості про мовлення, учням дається загальне уявлення про спілкування, види мовленнєвої діяльності. Звертається їх увага на відмінності між мовою та мовленням, потрібно зосередити більшу увагу на тому, що мова відображає досвід колективу, а мовлення - досвід індивідуума, бо в мовленні виявляється конкретна людина з її світосприйняттям, з її знаннями та етичними параметрами [26; 165].
Мовлення - це спілкування за допомогою мовних засобів, що сприймається на слух чи за допомогою писемних текстів.
Важливо пояснити за допомогою чого здійснюється спілкування між людьми. Учні знайомляться з такими основними правилами спілкування, як:
учитися допомагати іншим і словом, і ділом;
намагатися, щоб спілкування було для людей корисним і приємним.
бути завжди уважними, ввічливими і доброзичливими при спілкуванні, поважати думку співрозмовника;
уживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей. Наприклад: „даруйте", „перепрошую”, „дякую”, „будь ласка" і т.д.;
уважно слухати інших;
пам’ятати: неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника;
говорити про те, що може бути цікавим адресатові мовлення. Враховувати його вік, характер та інтереси;
не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів;
учитися відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів. Намагатися не виявляти свого поганого настрою.
Варто звернути увагу учнів на те, що говорить народна мудрість про правила спілкування. Для цього слід запропонувати на пам’ять вузлик народних повчань:
„Ввічливість є мовою, якою може говорити німий та яку почує і зрозуміє глухий".
„Від прекрасних слів язик не відсохне".
„ Від меча рана загоїться, а від лихого слова - ніколи".
„Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш".
„Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова - завзятих ворогів".
„Мовчи, язичку, дістанеш паляничку".
„Холодним словом серце не запалиш".
„Говорити - не горох молотити”.
„Пізнати з мови, якої хто голови".
„Ввічливість нічого не коштує, але все купує”.
„Добре тому жити, хто вміє говорити".
Для кращого запам’ятовування прислів’їв і приказок можна практикувати на кожному уроці мови „хвилинок народної мудрості". Таким чином, формується духовний світ учнів і збагачується їх словниковий запас.
Прислухаймося до побутового спілкування людей. Бачимо, як згубно формалізується українська мова, а злива вульгарщини і хамства затоплює живе мовлення. Хіба це закладено в нашому менталітеті?
Тому вчитель повинен формувати мовну особистість - людину, яка вільно володіє українською літературною мовою. Провідним у школі має бути вивчення живої (звукової) мови (коли переважає багате, розмаїте зв’язне мовлення). Насамперед, необхідно привернути увагу учнів до словників, адже вони допомагають продуктивніше працювати, особливо тоді, коли треба написати переказ, твір, вільний диктант, перекласти текст. Саме тому на уроках діти ознайомлюються з орфографічним, орфоепічним, тлумачним, також синонімів, антонімів та іншими, навчаються практично їх використовувати.
Мова - це підмурівок культури, мистецтва народу. „Немає мови - немає пісні, казки". Тому найголовніше є завдання учителя - навчити дітей вільно користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, під час сприймання, відтворення і створення відтворювань із дотриманням українського мовленнєвого етикету, виховати в них потребу у вивченні рідної мови. Так формується мовна культура людини, яка є її портретом, певним захистом від грубості і зла.
Навчання культури мовлення проводиться у зв’язку з вивченням фонетики, лексики, граматики і направлене на розвиток в учнів свідомого ставлення до свого мовлення і мовлення навколишніх. Завдання навчанню мовної культури полягає в тому, щоб допомагати учням оволодіти правильним і комунікативно доцільним мовленням.
Отже, вирішальну роль у формуванні комунікативних умінь виконують такі чинники як
створення відповідного мовленнєвого середовища для реалізації цього аспекту навчання;
послідовне оволодіння уміннями і навичками;
використання продуманої системи навчально-тренувальних вправ.
2.3 Робота із практичної стилістики у школі
Одним із основних завдань вчителя-словесника є засвоєння учнями поняття про стилі мовлення і спілкування, їх основні ознака та сфери вживання кожного з них. Потрібно навчити дітей характеризувати мовленнєву ситуацію (умови спілкування) і відповідно до неї добирати стиль мовлення, навчати розрізняти тексти цих стилів, показати зв’язок між ними. Чим характеризується кожний із цих стилів і де вони вживаються, про це учні дізнаються з теоретичного матеріалу підручника.
Учителю ми рекомендуємо доповнити дані відомості тим, що розмовний стиль є доречним у домашній або іншій неофіційній обстановці.
Його мета - передати інформацію, поділитися почуттями з близькими людьми, з товаришами.
Мета наукового стилю - якнайточніше передати наукові значення. Виклад у науковому стилі точний, чіткий, без образних висловів, вживаються в ньому спеціальні слова,
Художній стиль - це мова художніх творів. Мета його - вплинути на читача чи слухача. У текстах художнього стилю багато образних висловів, зокрема порівнянь, слів у переносному значенні. Неістоти в художніх творах описуються як істоти, дійсність у них відображається в художніх образах.
Офіційно-діловий стиль вживається в документах, Його мета - точна передача інформації.
Публіцистичний стиль застосовується у виступах на зборах, на радіо та телебаченні, в газетах та журналах. Мета стилю - вплинути на читача чи слухача, в чомусь переконати, до чогось спонукати.
Для закріплення даного матеріалу методисти рекомендують такі вправи:
Визначте стиль таких текстів:
а) - Ким ти. Васильку, був на ялинці - зайцем, вовком чи ведмедем?
Та я й сам не знаю... Мабуть, одразу і зайцем і ведмедем.
Як це так?
Ну, на обличчі в мене була маска зайця, а от танцював я, казала Тетянка, як ведмідь. (Народна усмішка)
б) Ранньовесняні рослини розвивають квітконосні стебла і квітки завдяки запасним поживним речовинам, відкладеним ще з осені в їх підземних
2. Поясніть значення кожного з слів: говорити, балакати, мимрити, патякати, базікати; іти, швендяти, шкандибати, плестися.
3. Виділіть суфікси у словах і поясніть, як вони змінюють значення слів: величезний, великуватий, злющий, біленький, гарнесенький.
4. Що означають слова спілкування, повідомлення, вплив? Згрупуйте приклади і прочитайте їх у такому порядку: вирази, що означають процес а) спілкування; б) повідомлення; в) впливу.
5. Випишіть 5 невеликих текстів різних стилів. Назвіть стиль кожного тексту. Зробіть стилістичний розбір.
Робота з стилістики ґрунтується на знаннях учнів про текст, його структуру, типи мовлення. Вивчення й аналіз структури текстів відкриває широкі можливості для удосконалення навичок зв’язного мовлення, розвиває здібності виконання цілісного стилістичного аналізу. Тому детальна робота над стилями мовлення, їх структурою, ознаками проводиться на уроках зв’язного мовлення. Вона буде повнішою, якщо проводитиметься у процесі вивчення усіх розділів шкільного курсу. Мета занять із стилістики полягає у тому, щоб учні засвоїли ті закономірності, якими керується мовець, коли вибирає необхідні мовні засоби для висловлення думки.
2.4 Система завдань, спрямованих на розвиток комунікативних умінь учнів з урахуванням міжпредметних зв’язків
Комунікативний підхід до навчання української мови в початкових класах став домінуючим у сучасній методиці й практиці шкільного навчання, що насамперед передбачає засвоєння її безпосередньо через спілкування. Отже, основна увага вчителя зосереджується на мовленнєвій діяльності учнів на уроці. Одночасно передбачається і засвоєння мовного матеріалу, і формування мовно-мовленнєвих умінь та навичок.
Як зазначають методисти, метою проведення уроків на міжпредметній основі створюються передумови для різнобічного розгляду учнями певного об’єкту, поняття, явища, формування системного мислення, збудження в них уяви, позитивно-емоційного ставлення до пізнання. Вміння застосовувати матеріал різних предметів (рідної мови, читання, природознавства) з метою розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів потребує особливої підготовки як учителя, так і учня.
„Потреба забезпечити нові вимоги суспільства до мовленнєвої підготовки підростаючого покоління, перебудовні процеси у навчанні рідної мови в початковій школі зумовлюють необхідність подальшої розробки та вдосконалення методів і прийомів формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів", зазначає В. Бадер [2, 60].
Як відомо, мовленнєвий розвиток учнів здійснюється на основі здобутих знань про мовні (фонему, морфему, слово, словосполучення та речення) та мовленнєві (текст, його типи і стилі) одиниці. Це дає змогу засвоїти певні групи операцій використання цих одиниць у структурі мовленнєвої дії. Відповідно й методи розвитку зв’язного мовлення школярів визначаємо з урахуванням рівнів засвоєння знань про мовні та мовленнєві засоби, а також завдань формування таких комунікативних умінь і навичок, що відповідали б характеру операцій у складі мовленнєвої дії.
Ефективним є метод спостереження і під час засвоєння елементарних відомостей про інтонаційні засоби усного мовлення: паузи, логічний наголос, темп, сила голосу, різні відтінки емоційного забарвлення. Так, спостерігаючи за мовленням учителя, молодші школярі доходять висновку про залежність сили голосу від умов спілкування чи змісту висловлювання. Наприклад, повідомивши другокласникам, що кожне висловлювання оформляється певною силою голосу (голосно, напівголосно, тихо), учитель демонструє всі три варіанти на прикладі такого вірша:
Завдання 1.
З якою силою голосу, на вашу думку, треба читати цей вірш? Чому? (Тихо, бо у вірші говориться про тишу на морі).
Морська
Тиша в морі, ледве-ледве
колихає море хвилі;
не колишуться од вітру
на човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
рине хвилечка перлиста;
править хтось малим човенцем, -
в’ється стежечка злотиста
(Леся Українка).
Завдання 2.
Прочитайте обидва тексти. Визначте тему першого. Яка тема другого тексту? Який з них може помандрувати у читанку, а який у підручник з природознавства!
І. Дуб - це могутнє дерево заввишки 20-40 метрів. Гілки його дуже міцні. Стовбур товстий, з темно-сірою потрісканою корою. Живе це дерево 500-1000 років. В Україні дуби ростуть скрізь. Подекуди вони утворюють діброви. На відміну від інших порід, вони розвиваються дуже повільно. За рік молодий дубок підростає лише на півметра, а його стовбур стає товщим на 1-2 сантиметри.
За А. Охріменко.
II. На сонячній галявині поряд із кремезним дубом-татом притулився невеличкий молодий дубочок.
Кожного ранку, простягаючи зелені, ще тонесенькі гілочки до сонця, радісно зустрічає він перші ласкаві промені. А коли налетить вітрюган, нахиляється безпорадно дубочок до тата, простягає віти, шукаючи захисту, благаючи про порятунок. І зашумить старий, грізно захитає кроною: „Іди геть, злий вітриську! Не чіпай моє малятко! ”
Так і підростає дубочок-у теплі, затишку і любові.
Знайдіть у художньому тексті слова, які допомагають авторові передати ніжне ставлення до молодого дубка й обурення до вітру.
З якою інтонацією їх треба промовляти?
З якою інтонацією треба читати науковий текст?
Одним із досить ефективних прийомів протиставлення є також стилістичний експеримент - вибір із ряду пропонованих найдоцільнішої стилістичної одиниці в наявній мовленнєвій ситуації. На жаль, у практиці початкового навчання він не набув достатнього поширення. А користь від нього очевидна: підставляючи по черзі в текст кожну із пропонованих одиниць, дитина розвиває своє мовне чуття, усвідомлює відмінність у відтінках значення слова, привчається вдумливо, мотивовано використовувати мовні засоби, удосконалює свої аналітико-синтетичні здібності.
Завдання 3.
Прочитайте текст. Визначте його тему і мету. Скажіть, які слова з поданих у дужках краще відповідають меті тексту. Чому? Прочитайте ще раз, додержуючи потрібної інтонації і добираючи необхідні для вираження думки слова.
На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик (швидко, похапливо) (поклав, тицьнув) цукерку до рота. Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і (побіг, дременув) у під’їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.
В. Нестайко.
Як відомо мовленнєва діяльність передбачає не тільки оперування тими моделями, які зберігаються в довгочасній пам’яті в результаті набутого мовленнєвого досвіду (схеми побудови слів, словосполучень, речень, окремих уривків текстів), а й активну творчість: уміння конструювати нові необхідні в конкретній мовленнєвій ситуації одиниці. Тому вправи як методичний засіб навчання продукувати словосполучення, речення, твори-мініатюри є одним з ефективних шляхів удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів.
Завдання 4.
До поданих слів доберіть слова та утворіть з ними словосполучення. Скажіть, які з них можуть негативно характеризувати людину.
Корисливий, ласкавий, щедрий, щирий, веселий.
Завдання 5.
Прочитайте текст. Який це текст /опис, розповідь/?
Їжачок
Їжачок із себе невеличкий. Рильце у нього - ніби в поросятка. Живіт і ніжки вкриті шерстинками, а спина й боки - гострими голочками. Як зустрінеться їжачкові чи то Вовк, чи лисиця, він швиденько згорнеться клубочком, настовбурчить голки - і вже ніхто його не зачепить. Простягне звір лапу, щоб штовхнути клубочок. А їжачок як пирхне, клубочок як підстрибне - з вір лапу голками й поколе. Так і піде собі.
Л. Вавіна Завдання 6.
Прочитай текст. Визнач тему тексту.
Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст. Пильнували, щоб хліб не падав додолу, а якщо впав, то слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, то будуть великі збитки.
Л. Артюх
Як ти шануєш хліб? Які ти знаєш прислів’я про хліб? Знайди речення, в якому формулюється тема.
Підкресли слова, в яких є склади, що закінчуються на дзвінкий приголосний.
Збагачення словника - це процес засвоєння нових, незнайомих учням слів, у результаті якого цілеспрямовано розширюється словниковий запас учнів і розвивається виразність їхнього мовлення. Наприклад: уточнення значення слів. Це завдання словникової роботи спрямоване на розкриття і пояснення учням широкого значення слова, на вироблення в учнів умінь вживати у мовленні найбільш точні і влучні за змістом слова.
Завдання 7.
Прочитайте слова, в кожному стовпчику знайдіть близькі за значенням і визначте зайве слово.
ХодитиХата Хуртовина
Ступати хвіртка хмара
стукати будинок заметіль
Активізація словника - це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.
Завдання 8.
Доберіть слова-ознаки до поданих слів:
Сонце - ясне (тепле, привітне, лагідне).
Стежка - вузька (довга, звивиста, польова).
Струмок - дзвінкий (веселий, холодний, чистий).
Завдання 9.
Розташуй речення в певній послідовності. Запиши. Усно опиши пташку, яка тобі подобається. До виділених слів добери слова протилежні за значенням.
Соловейко
Він стрункий, в нього високі лапки, тонкий дзьоб і великі очі. Соловей гарний і граціозний птах. Пір’я м’яке, щільно прилягає до тіла. Соловей дуже моторний, спритний, пересувається по землі стрибками. Хвіст досить довгий, рудий. Спинка рудувато-бура, горло й грудка світло-сірі з ледь помітними зеленими цяточками, черевце біле.
Г. Романишин.
Вживання слів у граматично правильній формі - це правильне поєднання слів у словосполученнях і реченнях, дотримання чергування звуків в основах, утворення порівняльного ступеня прикметників, ознайомлення зі способами сполучення іменників і дієслів. З метою удосконалення граматичного ладу мовлення другокласників можна запропонувати учням наступну вправу.
Завдання 10.
Уважно послухайте вірш. Коли я читатиму вдруге, ви самостійно закінчуватимете рядок останнім словом.
Котигорошка
Був собі хлопчик Котигорошка,
І був у нього тато (Котигорох),
І була у нього мама (Котигорошиха),
І був у нього братик (Котигорошатик),
І була у нього сестричка (Котигорошичка),
І був у нього дідусик (Котигорогиусик),
І була у нього бабуся (Котигорошуся),
І був у нього котик (Котигороиютик),
І був у нього песик (Котшорошесик),
І жив він у місті (Котигорошисті),
І ходив він у садочок (Котигоросточок),
І мав він друзів (Котигорогиузів).
Наступні вправи приятимуть розвитку зв’язного мовлення. Завдання 11.
Послухайте загадки. Коли відгадаєте, вкажіть малюнок-відгадку.
Тоненьке, кругленьке,
Серце чорненьке.
Хто на його слід погляне -
Думку його взнає.
(Олівець).
Я кругленьке і маленьке,
Каре, сизе, голубеньке,
Не ракета я, проте -
Знайте, дітоньки, про те -
Я всьому наперекір
Шлях долаю вмить до зір.
(Око).
Завдання 12.
Назвіть предмети одним словом.
Огірок, помідор, морква, квасоля - це... (овочі).
А ось і загадка:
Довгий, зелений,
Смачний солений,
Смачний і сирий, -
Хто він такий?
(Огірок).
Пальто, сорочка
костюм, кофта - це... (одяг).
Завдання 13.
Закінчіть речення за запитаннями. Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі). Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де?) (у лісі).
Завдання 14.
Пригадайте казку „Колобок". Передайте розмову між Колобком та Лисичкою. Опишіть Колобка за запитаннями:
Якої форми Колобок?
Які в нього очі?
Який рот?
А який характер у Колобка?
Завдання 15.
Послухайте загадку, відгадайте і запишіть слово-відгадку.
Ось дивись, цей хитрунець
Сплів химерний ятірець.
Ятірець легкий, як пух,
Не для рибок, а для мух.
(Павук).
Має зуби залізні,
Гризе дерева різні,
Гризе, ріже з усіх сил,
Аж з-під неї сипле пил.
(Пилка).
Що за птах стоїть в лозі
На оранжевій нозі?
В голубім безхмарнім небі
Майорить червоний гребінь.
Відчайдух і забіяка,
Як же звуть такого птаха?
(Півник).
Завдання 16.
Назвіть явище природи, яке описують такі слова.
Іде, мрячитъ, ллє, накрапає - (дощ).
Дме, свище, завиває - (вітер).
Пливуть, вкривають небо, закривають сонце - (хмари).
Завдання 17.
Переставте слова місцями так, щоб вийшли речення. Запишіть. Слова, Панас, писав (Панас писав слова). Пісні, співала, Оксана (Оксана співала пісні).
Завдання 18.
Уважно послухайте слова. Знайдіть зайве слою.
Щиро, щедро, гордо.
Щасливі, блищить, блимає.
Щедрувати, щебетати, співати.
Завдання 19.
Прочитайте слова, до слів з лівого стовпчика доберіть слова з правого і з’єднайте їх лініями.
Смачний ящірка
Зелений борщ
Сильний кущ
Прудка дощ
Завдання 20.
Послухайте вірш про щиглика і перекажіть його своїми словами.
Щиглик
Підборами поскрипує мороз-вусач,
а щиглику під липою хоч сядь та плач,
бо мав зерняток з осені
не жменьку - міх,
а випав сніг, то й досі їх знайти не зміг.
І де в таку погоду є смачні стручки?
Аж гульк - вітрець погойдує годівнички,
не знати ким розвішані між віт вгорі
на дубі, на горішині, на яворі.
Засніжено, занесено
зимовий гай,
а щиглику так весело,
що хоч співай.
В. Скомаровський.
Завдання 21.
Прочитайте вірші. Скажіть про яку пору року йдеться? Які пори року ви знаєте? А як провели ви ці літні місяці? Складіть твір-розповідь на тему „Як я провів літні канікули".
Червень
Вранці трави з росою червень косить косою, а навколо, навколо сяє світ червіньково:
червоніють хмарини, і палають жоржини, і черешні червоні... Червень став: притомився,
Личком розчервонівся,
піт стирає зі скроні.
А тепер тут косарка
працюватиме шарко -
іч, яка!
А зимою травиця для корів пригодиться: будуть повні дійниці мо-ло-ка!
Липень
Край ти мій, рідний край, Кінський біг на волі,
В небі крик орлиних зграй, Вовчий голос в полі!
Ой ти, батьківщино моя!
Ой ти, бір дремучий!
Свист північного солов’я,
Вітер, степ і хмари!
Серпень
Скоро серпень надійде ясний
На поля неосяжні і сині.
Огнекрилих метеликів рій
Засоріє в садах на шипшині.
Золотим павутинням злетить Непорушна година спокою.
Стиглих яблук захочеш струсить
І нараз - досягаєш рукою.
Різнобарвна і плідна пора,
Соковиті і мудрі рослини.
Хто сказав, ніби квітка вмира,
Ніби сонце згасає щоднини?
Достигають, мов яблука, дні, Червоніють їх радісні шати.
Я вклоняюсь усій далині:
Здрастуй, серпне ясний та багатий!
Підсумовуючи все сказане, слід наголосити на необхідності включення комплексу мовленнєвих вправ у структуру не тільки кожного уроку навчання грамоти, а й у структуру інших уроків, здійснювати роботу з розвитку мовлення на уроках читання, природознавства, математики.
Завдання вчителя - добирати до вправ мовний матеріал, який би відповідав конкретній темі, меті і завданням уроку. Такий підхід допомагає вчителеві систематизувати весь комплекс завдань, спрямованих на розвиток мовлення, оскільки мова вивчається не задля мови, а задля мовлення.
Пропоновані вправи сприятимуть гармонійному розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності молодших школярів.
Запропонована система завдань, як і усі положення роботи апробовано у Нижньоселищенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Хустського району, Закарпатської області.
Спостереження за учнями показали, що підтримка вчителя, необхідна для слабших учнів, тоді як сильнішим вона може заважати. Тому ситуативну підтримку доцільно завжди давати з певним застереженням: користуватися нею лише в разі потреби і неможливості обійтися без неї. Одночасно зазначимо, що підтримка висловлювання учнів є засобом керування їхньою мовленнєвою діяльністю, рівень керованості якої залежить від рівня мовно-мовленнєвого досвіду школярів, а також від стану роботи над матеріалом.
Таким чином, проведений аналіз дає змогу сформулювати такі правила організації мовленнєвої діяльності учнів з урахуванням міжпредметних зв’язків:
1. Учитель на кожному уроці у початковій школі повинен виділяти час для розвитку мовленнєвих (комунікативних) умінь учнів, при цьому застосовувати матеріал різних предметів (читання, природознавства, математики та ін.).
2. Для навчання учнів мовлення як засобу спілкування необхідно організувати мовленнєвий матеріал навколо ситуацій як систем взаємовідносин співрозмовників.
Змістовою суттю ситуацій слід вважати такі факти або проблеми, які відповідають інтересам і життєвому досвіду молодших школярів.
Оскільки ситуативність є невід’ємною якістю мовлення, будь-який мовний матеріал на початку його засвоєння учнями пов’язувати з певними ситуаціями (по можливості). Тобто застосовувати навчально-мовленнєві ситуації.
Використання мовного матеріалу з урахуванням міжпредметних зв’язків сприятиме збагаченню словникового запасу молодших школярів, розвитку їх мовленнєвих умінь та навичок.
2.5 Експериментальне підтвердження ефективності запропонованої методики формування мовленнєвої комунікації
Перевірка та оцінка ефективності роботи, проведеної в формуючому експерименті.
У процесі обстеження учням пропонувались завдання, аналогічні до тих, за якими проводилось первинне обстеження, тільки був змінений зміст, а саме:
Завдання №1 „Згадай твір”.
Вибрати твір, який належить до розділу „Зростайте справжніми людьми” „Коваль щастя" „Катерина Білокур" „Нахаба” „Казка про рідний край".
Завдання №2 „Про кого говориться”
У творі В. Святовеця „День народження” розповідається про:
Максимка;
Сашка;
Санька.
Завдання №3 „Хто автор”
Автором вірша „Білі гуси летять над лугами... ” є
О. Гончар
О. Олесь
М. Рильський
Автором твору „Ласочка” є
Є. Гуцало
Г. Тютюнник
Л. Глібов
Завдання №4 „Утвори прислів’я"
Поєднавши відповідні частини, треба утворити прислів’я.
На чужому горі
А легко його згубити
Щастя
Щастя не будують
Тяжко щастя знайти
Зіпсує дурного
Щастя з нещастям
В одному дворі живуть
Завдання №5. Книжки з бібліотеки"
Чи читаєте ви інші книжки, крім читанки і на позакласне читання? Якщо так, то які і назвіть їх.
Оцінювання завдань аналогічне до попереднього. Внаслідок повторного обстеження виявлено, що учні експериментального класу виконують завдання значно швидше і якісніше, ніж перший раз.
Зведенні результати повторного обстеження подані в таблиці 3 і 4.
Показники рівня розвитку читацьких інтересів учнів експериментального класу при повторному обстеженні.
Таблиця №3
| Загальна кількість набраних балів |
Рівень розвитку читацьких інтересів |
Кількість учнів |
Відсотки |
| 8-10 | Високий | 12 | 42,9 |
| 5-7 | Середній | 14 | 50 |
| До 4 | Низький | 2 | 7,1 |
Показники
рівняння розвитку
читацьких
інтересів учнів
контрольного
класу при