Формування мовленнєвої комунікації молодших школярів на уроках розвитку зв’язного мовлення
Таблиця №4
| Загальна кількість набраних балів |
Рівень розвитку читацьких інтересів |
Кількість учнів |
Відсотки |
| 8-10 | Високий | 8 | 42,9 |
| 5-7 | Середній | 13 | 47,2 |
| До 4 | Низький | 5 | 19,2 |
Із повторного обстеження у ЕК видно, що показники значно змінилися порівняно з початком навчального року. Після проведення формуючого експерименту 12 чоловік показало високий рівень розвитку читацьких інтересів, 14 учнів - середній і лише 2 - низький. При цьому показники рівня розвитку читацьких інтересів учнів КК практично не змінився.
Експериментальне дослідження значення малюнка в формуванні понять.
Вивчаючи досвід формування в учнів уявлень, понять за допомогою малюнків, картин, у нас виникла потреба експериментальне дослідити:
Яка перевага уявлень, понять, набутих за допомогою малюнка, в порівнянні з тими, які учні дістали вербальним шляхом?
Чи сприяють формуванню уявлень і понять в учнів схематичні малюнки?
Чи сприяє умінню учнів класифікувати, узагальнювати та давати визначення одночасний розгляд кількох картин, що ілюструють якесь одне поняття?
Наслідки експерименту ми перевіряли малюнками учнів. Нас задовольняла ще недосконала для дітей молодшого шкільного віку техніка малювання. Вона давала можливість нам не тільки перевірити уявлення, але й процес їх формування. Крім того, малюнок робить уявлення учнів конкретнішими, ніж слово. Користуючись малюнком, учням часто легше показати, наприклад, загальний контур предмета, ніж передати це словами.
Наслідки експерименту ми перевіряли також усними відповідями на наші запитання.
В зв’язку з тим, що в читанках для початкових класів часто мова йде про тварин, побачити яких не всі діти мають змогу, і що тільки за допомогою малюнка можна створити про них певне уявлення, ми й обрали для експерименту досліджень формування понять в учнів про слона, жирафу, бегемота, крокодила. Ми вивчили понад 100 малюнків цих звірів, зроблених учнями 2 класів Хуської школи №1, №2. Учням КК у різні дні було запропоновано намалювати слона, жирафу, бегемота та крокодила. При цьому ніяких пояснень, описів не давалось.
Учні повинні були зробити малюнки цих тварин лише на основі своїх уявлень, на основі того досвіду, який вони до цього мали. Одержавши малюнки учнів ми прийшли до висновків, що учні ще погано уявляють собі зовнішній вигляд цих тварин. Про це говорила кількість неправильних рішень, зроблених дітьми при виконанні малюнків, зокрема неправильні зображення форми тіла, голови, кінцівок, хвоста і т.д.
Про кількість правильних рішень при малюванні тієї чи іншої тварини можна судити з таблиці № 1.
Таблиця № 1
| Тварини | Кількість правильних рішень КК | Кількість правильних рішень ЕК |
| Слон | 2% | 13% |
| Жирафа | 1,1% | 7,8% |
| Бегемот | 4,4% | 16% |
| Крокодил | 4,3% | 15% |
Аналіз дитячих малюнків та індивідуальні бесіди з виконавцями дали можливість встановити джерела правильних уявлень дітей. Учні, що порівняно вірно виконали малюнок слона, вказували, що бачили його у зоопарку, по телевізору, в книжках, пам’ятають таку іграшку з дитячого садка. Проте наведена в таблиці 1 кількість правильних рішень при малюванні слона говорить про те, що таких небагато і що очевидно, сприймання в минулому лишило в їх свідомості ще дуже • неповний образ слона.
Учням ЕК було запропоновано прослухати оповідання про цих тварин, про їх зовнішній вигляд та спосіб життя, а також показані малюнки, ілюстрації слона, жирафи, бегемота, крокодила (у різні дні). Треба зазначити, що діти з великою увагою слухали оповідання, їх дивували розміри, вага та особливості цих тварин.
Виконані після слухання оповідань, розгляду ілюстрацій малюнки були набагато кращими, правильнішими порівняно з першими. Збільшилась і кількість правильних рішень, як це бачимо на таблиці 2.
Таблиця № 2
| Тварини | Кількість правильних рішень КК | Кількість правильних рішень ЕК |
| Слон | 26% | 32% |
| Жирафа | 29% | 43,5% |
| Бегемот | 28% | 33% |
| Крокодил | 25% | 34% |
Як бачимо прослухані оповідання активізували досвід учнів ЕК і дали їм можливість по-своєму передати хобот, хвіст, ікла. Але якщо характерні деталі цих тварин більше цікавили дітей, то загальні контури, форма голови, тіла, лишались поза увагою і зображуватися у більшості випадків не правильно. Найбільше помилок було у передачі розмірів цих тварин.
Малюнки виконані учнями після розгляду зображень цих тварин на картинах, якісно відрізняються від усіх попередніх. Більшість учнів правильно передала загальні контури тварин. Форму голови кращими стали і Інші зображення ніг, вух, хвоста...
Самі лише оповідання без показу картин ще не могли створити уявлень про те, наскільки довгою повинна бути по відношенню до всього тіла морда крокодила і наскільки короткими повинні бути його ноги. Важко по слову намалювати правильної форми вуха, хобот слона, проте якісно ці малюнки були кращими порівняно з попереднім варіантом.
Учні ЕК після прослуханого оповідання та розгляду картин зобразили тварин якісно.
Отже, образ створений за допомогою картини, порівняно з образом, створеним вербальним шляхом, має ще й якісну перевагу. Можна навести ще ряд прикладів, які свідчать про те, що малюнки, використані під час читання, допомагають краще зрозуміти суть предмета, його призначення, умови існування та зовнішній вигляд.
На наш погляд знання, які діти набувають за допомогою малюнка, картини, глибші, ніж ті, які вони набувають тільки за допомогою слова.
Як бачимо, результати підтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібраними вправами і завданнями та системою ілюстративного матеріалу можна впливати на рівень розвитку читацьких інтересів молодших школярів.
Розділ ІІІ. Види творчих робіт на уроках розвитку зв’язного мовлення
3.1 Переказ як ефективний засіб розвитку мислення і мовлення
Переказ як вид письмової роботи є ефективним засобом розвитку логічного та образного мислення, уяви, спостережливості учнів. Він дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості.
Переказ розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне [11; 15]. Дуже важливо вдало дібрати текст переказу, а також методично правильно побудувати урок.
Потрібно привчати школярів додержуватись логічної послідовності у викладі думок, забезпечувати зв’язність, доказовість, зрозумілість переказаного.
Цінність переказу полягає в різноманітності його видів і форм.
Треба подбати, щоб тексти для переказів були змістовними, різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими для дітей, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім’ю, пам’ятні події, трудові звершення, про тварин. Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти із художньої літератури, газет, журналів, кінофільм, діафільм чи телефільм, радіопередача.
Виконанню переказу, як правило, передує складання його плану [9; 42]. І хоч робота над планом переказу для школяра не новина, бо він вчиться складати його, починаючи з першого класу, пускати її на самоплив аж ніяк не можна.
Робота над планом сприяє розвиткові зв’язного мовлення учнів, удосконалює їх мислення. План переказу привчає школярів викладати зміст послідовно, виділяти головне і суттєве, з’ясовувати логічні зв’язки між частинами тексту.
Наше завдання - привчати дітей у процесі зв’язного викладу думок дотримуватися логіко-композиційної послідовності відповідно до плану. Без плану, хоч і найпростішого, робота з розвитку зв’язного мовлення буде малоефективною.
Зв’язне мовлення у своїх розвинених формах потребує підготовки, яка полягає у попередньому продумуванні його змісту, чіткому його плануванні та відповідному словесному оформленні.
Детальні перекази ставлять за мету передавати зміст оповідання, уривку чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Цей вид переказів привчає учнів уважно слухати текст, запам’ятовувати деталі, назви. Виконуючи таку роботу учні набувають навичок аналізувати композицію твору, засвоюють нові й закріплюють вивчені слова, фразеологічні звороти, вчаться викладати свої думки чітко, зрозуміло. Для детальних переказів добирають невеличкі оповідання або окремі епізоди з творів, що мають закінчений характер.
Завдання стислого переказу - навчити учнів висловлювати свої думки та почуття стисло й водночас чітко. Відомо, що передати основу твору, його сюжетний стрижень значно складніше, ніж докладно переказати текст. Стислі перекази вимагають від учнів уміння не тільки послідовно викласти прочитане, а й виокремити із змісту найголовніше, найістотніше. Для школярів це досить складно, тому вони потребують допомоги вчителя.
Перед початком роботи вчитель попереджає учнів, що уривок треба переказувати стисло, тобто спинитися лише на основному, деякі деталі узагальнити, діалоги передати у формі розповіді від третьої особи.
Працюючи над таким переказом, учні аналізують, обмірковують, з’ясовують, що головне в тексті, а що другорядне. Така робота сприяє розвиткові логічного мислення, прищеплює навички стислого виразного мовлення, формує вміння узагальнювати матеріал.
Учні повинні знати, що вчитися стисло викладати зміст - не марна трата часу, а гостра життєва потреба. У народі здавна завжди високо ціниться той, хто вміє сказати коротко і ясно („Стисло та ясно - тому й прекрасно”) і засуджується зайва, пуста балаканина, багатослів’я („Хто багато говорить, той нічого не доводить", „У багатослів’ї не без пустослів’я", „Він набалакає, що на вербі груші ростуть", „Меле язиком, неначе з гарячки”, „Намолов сім. мішків гречаної вовни", „Переливає з пустого в порожнє" і т. ін.
Основна мета вибіркового переказу навчити школярів виокремлювати з тексту найістотніше з тієї чи іншої проблеми. Це складніший вид роботи порівняно з попереднім. Учні мають передати зміст твору не цілісно, а вибірково лише те, що стосується певної особи, події тощо. Працюючи над таким видом переказу, учні спочатку колективно вибирають потрібні фрагменти, а потім вирішують, що слід вносити до переказу, а що залишити поза увагою. Коли школярі навчаться виконувати таку роботу в класі, то подібні завдання можна давати додому.
Для вибіркових переказів найбільш підходять тексти, в яких порівняно легко виділяються сюжетні лінії, тексти, добре знайомі з уроків літератури, позакласного читання.
Серед різних видів переказів, що найближче стоять до творів і розвивають розумову активність учнів, виховують самостійність у виконанні завдань, свідомий підхід до розв’язання їх, чільне місце належить творчим переказам, під час яких у тексті, що переказується, вносяться певні зміни щодо вживання окремих граматичних форм, конструкцій чи викладу змісту. Найчастіше в творчих переказах дають такі завдання:
Переказати текст, змінивши особу. Якщо в тексті розповідь ведеться від першої особи, то пропонується передати її від третьої, беручи за розповідача одну з дійових осіб.
Написати переказ тексту, змінюючи послідовність передачі окремих епізодів (наприклад, поставити на початок найцікавіший епізод).
Поширити текст оповідання, доповнюючи початок його, вводячи новий епізод і додаючи своє закінчення.
Замінити певні слова і словосполучення на синонімічні.
Увести в текст запропоновані порівняння, епітети, прислів’я.
Творчий переказ готує учнів до самостійного викладу змісту тексту. Він стимулює розвиток зв’язного мовлення школярів, допомагає їм глибше збагнути природу тексту, будить інтерес до словесної творчості, викликає позитивні емоції.
Для творчого переказу добираємо текст невеликий, але з широкими потенціальними можливостями для власних домислів дітей, використання свого життєвого досвіду і знань.
Творчі перекази учень складає не тільки на уроці, але й вдома. Тоді він має більше часу на обдумування сюжету. Особливий творчий злет у школяра виникає тоді, коли він складає творчий переказ на близьку й зрозумілу йому тему, що відображає навколишні явища, події, життя школи, вчинки ровесників.
При доборі текстів для переказів необхідно дотримуватися принципу послідовного наростання труднощів. З цією метою варто вводити в роботу більш складний за змістом і мовним оформленням текстовий матеріал, збільшуючи в кожному класі його обсяг, ускладнюючи додатковими лексичними і граматичними завданнями.
Успішному проведенню різного типу переказів значною мірою сприяють вдало дібрані тексти, що повинні відповідати вимогам літературної мови і бути змістовними, різноманітними в плані тематичного спрямування, доступними і цікавими для дітей, зразковими щодо мовного оформлення.
3.2 Твір як одна з головних форм роботи із розвитку зв’язного мовлення
Учні повинні навчатися аналізувати мовні засоби з погляду їх функціонування у мовленні, свідомо відбирати їх і оцінювати не ізольовано, а в контексті створюваного висловлювання з урахуванням комунікативних завдань. Тому робота із збагачення мовлення мовними засобами у великій мірі тяжіє до навчання складати зв’язні висловлювання.
Цьому сприяє проведення різних видів творчих робіт: творів-розповідей, творів описів, творів - роздумів, складання казок, переказів. Розвитку творчих здібностей учнів сприяють також різні види диктантів з елементами творчості і творчі вправи, які допомагають учням зрозуміти силу і багатство рідної мови та розвивають логічне мислення.
Зв’язне мовлення займає особливе місце в курсі української мови: це не автономно існуючий розділ, а ніби друга лінія вивчення мови зі своїм специфічним предметом, зі своєю понятійною основою, із системою комунікативних умінь [12; 109]. Уроки зв’язного мовлення спонукають учнів до активної мовленнєвої діяльності, розвивають чуття мови, інтерес до слова, забезпечують безпосередній зв’язок у вивченні мови і літератури, підвищують загальну культуру мовлення й мислення.
При вивченні багатьох шкільних предметів школярі наводять аргументи, узагальнюють явища і факти, доходять певних висновків, виявляють причинно-наслідкові зв’язки. Уміння міркувати завжди потрібне для навчальної діяльності. Міркування-пояснення є на уроках усіх навчальних предметів, зокрема на уроках мови і літератури. Тематика творів-міркувань дуже різноманітна. У житті не раз виникає потреба щось довести, встановити істину, переконати когось у своїй правоті. Тому завданням словесника є навчити школярів умінню аргументувати свої думки, погляди, відстоювати особисту позицію.
Учні повинні вміти знаходити у творі-роздумі тезу - основну думку, а відтак - докази, висновок. Теза, як правило, міститься на початку висловлювання. Але іноді перед нею ще буває невеликий вступ, і треба поміркувати, де ж все-таки основна думка.
Завдання.
Складіть твір-роздум на тему „Телебачення у моєму житті" із прикладами з вашого життя.
Телебачення у моєму житті.
Часто ввечері я сідаю біля телевізора подивитися щось цікаве, але запитання: „Яку роль відіграє телебачення в моєму житті? ” - не виникало у мене ніколи.
Треба трішки поміркувати: „Звідки ми одержуємо найбільше інформації? ” Звичайно, слухаємо радіо чи дивимося телепередачі. А який концерт у нас викликає більше вражень: той, що слухаємо по радіоприймачу, чи той, що дивимося по телевізору? Всі скажуть, що більше захоплює телевізійний концерт.
Та виникає запитання: „Чи не заважає нам телевізор? ” Мені інколи дуже заважають телепередачі. Ось, наприклад, потрібно зробити уроки, а по телевізору має початися такий фільм, що не можна його не подивитись. І я замість того, щоб робити домашні завдання, сідаю біля телевізора і захоплено стежу за подіями, що відбуваються на телеекрані. Фільм закінчився, та як на зло диктор оголошує: „Дорогі друзі! Через кілька хвилин ви зможете подивитись 1, 2, 3-й і 4-й випуски мультиплікаційного фільму „Ну, постривай! ”. Я починаю вагатися: „Що робити?. Та... подивлюсь і тоді сяду за уроки". Ось, нарешті, закінчилися і мультфільми. Іду вчити уроки та думаю; „Все, досить! Більше так не буду робити. Прийду зі школи і за уроки". Є учні, які цілими днями просиджують біля телевізорів, а ввечері ледве піднімаються з дивана. Тоді вже їм не до уроків. А наступного дня - двійки...
На мою думку, щоб телевізор не заважав нам у навчанні, треба переглядати найпотрібніші телепередачі, гартувати силу волі, щоб не робити те, що заманеться, а те, що потрібно.
Завдання.
Уявіть себе кореспондентом шкільної газети. Учень вашого класу надіслав листа. Дайте йому відповідь, склавши власну замітку-роздум на запропоновану тему.
У нашому класі дуже важко навчатися, тому що немає взаємоповаги, діти грубо звертаються один до одного, часто сваряться. Тільки заходиш у клас, а вже чуєш крик, хлопці б’ються, зачіпають дівчат. Через такий шум ніколи не можна повторити домашнє завдання. Чергові кричать, але їх ніхто не слухає. Навіть учителька наша, Віра Степанівна, нас називає стадом телят. Якось зчинили такий галас, що приходив завуч утихомирювати дітей.
А коли відповідаєш на уроці, ніхто не підкаже. Минулого разу Валько не виконав домашнього завдання з математики, а його викликали до дошки. На першій парті сиділи учні, які правильно розв’язали задачі, але вони замість того, щоб підказати, почали піднімати руки й казати правильну відповідь. А ще друзями називаються! Справжній друг завжди допоможе в біді. Не те, що в нас. Тому наш клас і займає останнє місце по школі з успішності та поведінки.
Твір-роздум удосконалює логічне мислення, вчить обстоювати істину, спростовувати хибні твердження, сприяє формуванню твердих переконань і активної життєвої позиції, розширює кругозір. У процесі роздуму школяр вчиться зв’язно викладати власні думки, ділитися своїми переживаннями.
Разом з тим не слід забувати, що серед усіх творчих робіт твори-роздуми вдаються учням найважче. Щоб діти могли успішно впоратись із цим завданням, вони повинні по-справжньому збагнути суть твору-роздуму, якому властиві свої правила, закони, відповідні композиційно-мовні особливості. Все це вимагає від учителя чіткої і продуманої роботи, побудованої за принципом поступового ускладнення матеріалу.
Твори-описи трудових процесів учні пишуть на основі уявлень про певні операції, які вони виконують, виготовляючи окремі предмети на уроках трудового навчання, спостережень за роботою фахівців на підприємствах, народних умільців, праці в учнівських виробничих бригадах. Школярі вчаться вичленовувати складові частини виду праці, робити деякі узагальнення. У творах значну увагу діти приділяють естетиці трудових процесів.
Пишуть учні і твори на теми праці в побуті, вмотивовуючи життєву потребу кожного у прибиранні кімнати, в якій він живе, у допомозі матері по господарству. Діти виявляють своє ставлення до праці вдома, замислюються над необхідністю людини трудитися взагалі. Основна думка таких творчих робіт: будь-яку роботу - цікаву чи важку або навіть нудну - треба виконувати старанно, на совість. Не всім подобається домашня праця: миття посуду, підлоги, вікон, чищення картоплі і т. ін. Але радість матері, що прийшла з роботи, затишок і чистота у хаті, естетичне задоволення від гарно випрасуваної сукні чи сорочки - все це допомагає долати небажання виконувати одноманітну щоденну домашню роботу. У ній виховується особистість людини, здатної переборювати будь-які труднощі, акуратної, дисциплінованої.
Завдання.
Мабуть, вам доводилося допомагати працювати на городі чи в саду зі своїми батьками, бабусями, дідусями. Розкажіть про це, докладно описуючи процес праці. В якому стилі мовлення слід будувати розповідь?
Для виховання у дітей почуття прекрасного, любові до квітів і багатства рослинного світу нашої землі, розвитку їхніх естетичних смаків доцільно для опису процесу праці у 7-му класі взяти тему „Складання букета".
Нижче подаємо зразок фрагмент уроку із цієї теми.
У вступній бесіді варто розкрити значення квітів у житті людини. Слід підкреслити, що з давніх-давен люди відзначали урочисті події у своєму житті квітами. На їх честь організовували свята.
У Стародавній Греції на святах квітів найбільше шанували гіацинти і лілії, в Англії - незабудки, віоли, у Франції, Болгарії, Ірані - троянди, в Нідерландах - тюльпани, в Японії - сакуру і хризантеми.
Квіти як подарунок є виявом добрих почуттів і побажань, гарного ставлення до того, кому їх дарують. Радісним стає день народження, коли друзі, рідні приносять улюблені квіти. Зі смаком скомпонований букет надає кімнаті святковості і затишку. Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Недаремно народ звеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва.
У бесіді слід наголосити на тому, що учні мають оберігати красу квітчаного багатства рідного краю, не зривати рослин, занесених до Червоної книги України, обходитися невеликою кількістю квітів при компонуванні букетів.
Спостерігаються випадки варварського ставлення до квітів лісів, лук, полів, їх зривають, безжалісно нищать корисливі люди, спекулянти. Уже в приміській зоні Києва рідко можна побачити навесні квітування сон-трави. А ще два-три десятки років тому ці квіти милували око в лісі на кожному кроці.
Підготовку до творчої роботи можна провести за планом:
1. Яке значення мають квіти в житті людини?
2. Чи треба для квіткових композицій брати багато квітів, живі гілки, найбільші і найяскравіші квітки?
3. Що слід урахувати при складанні букета, композиції?
4. Коли найкраще зрізувати квіти для букета?
5. У яку воду ставити квіти?
6. Як врятувати зів’ялі квіти?
7. Як розміщувати квіти у вазі?
8. Що ви знаєте про складання букетів у стилі ікебани?
Твір „Складання букета„ найкраще написати після екскурсії на свято квітів, підготовки і проведення його в школі. Як наочність доцільно використовувати поштові листівки із зображенням майстерно складених композицій, слайди, живі квіти. Такий матеріал охоче добирають самі учні.
Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, шляхетності, доброти, милосердя закладені в роботі над творами на морально-етичні теми.
На розвиток словесної творчості дітей має вплив казка. „Дитяча творчість починається з казки", твердить В.О. Сухомлинський. Він вважає, що казки мають складати не тільки учні молодших класів, а й підлітки. „Казка є тим різцем (її можна зрівняти хіба що тільки з музикою), - пише учитель, - який відточує найтонші риси індивідуального мислення кожної дитини і в той же час розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу".
Перед тим, як загадати учням 7-х класів скласти тему, потрібно повторити вивчене про цей жанр на уроках літератури. Вони вже знають, що в казках точно не повідомляється, де і коли трапилися пригоди з дійовими особами. Як правило, у них розповідається про таємничі, фантастичні, несподівані події, вчинки злих і добрих людей. У кінці казки добро перемагає зло.
Дійовими особами казок, крім людей, тварин, можуть бути предмети, явища природи, навіть частини мови, які персоніфікуються. У такому разі дійові особи - загальні назви - пишуться з великої літери. Казка, як і оповідання, має зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Велику роль у казках відіграє діалог: він пожвавлює розповідь, увиразнює характери дійових осіб.
При підготовці до творчої роботи доцільно прочитати кілька казок. Дітям перед написанням твору слід запропонувати скласти усно власну казку вдома. Дехто на уроці розповість її, а однокласники оцінять. Казку учні можуть писати і за поданим початком, їм доцільно підказати ідею майбутнього твору, скажімо, - „дерева ламати не можна". Тоді запропонувати початок:
Одного разу Дубок прокинувся вночі і почув, як недалеко від нього голосила Берізка. Вона крізь плач скаржилася, що хлопчики зламали їй верхівку.
Для складання казки можна пропонувати учням не тільки її початок або сюжетну схему, а й плани, в яких особливо наголошується на зачині і кінцівці казкового твору.
Знання багатьох школярів з морфеміки та морфології досить часто не знаходять належного застосування в їх мовленнєвій діяльності: знаючи про існування тих чи інших граматичних категорій, учні не мають уявлення про те, як ці частини слова і мови поводять себе у мовленні, яку допомогу можуть надати у виконанні конкретного мовленнєвого завдання. Це призводить до того, що школярі бувають не в змозі аналізувати, оцінювати та зіставляти відтінки значень, які виражаються за допомогою даних граматичних норм чи конструкцій, не знають про можливості і умови заміни одних форм і конструкцій іншими, синонімічними, про особливості їх використання у мовленні.
Більш глибокий аналіз мовних явищ, що вивчаються у 5 класах, в ході якого були б враховані найбільш важливі значення граматичних форм і категорій, правила їх вживання для передачі певних смислових і стилістичних відтінків, особливості варіантних і співвідносних форм і конструкцій, допомагає збагачувати і розвивати мовлення учнів.
Одним із способів досягнення цієї мети може бути систематична, цілеспрямована робота із лінгвостилістики, можливості якої дозволяють вчителеві зробити аспектом опрацювання будь-якої граматичної теми дані про особливості і умови використання у мовленні морфемних і морфологічних засобів емоційно-експресивного значення.
Таким чином, йдеться про те, щоб робота з розвитку зв’язного мовлення учнів на уроках рідної мови була не просто елементом, який допомагає принагідному вивченню тих чи інших граматичних явищ, але органічно поєднувалась із характером форм і категорій, які вивчаються, тобто була організована із врахуванням особливостей і можливостей матеріалу.
Школярам можна запропонувати скласти оповідання за опорними словами і словосполученнями про певні природні явища, свідками яких вони були. Наприклад, охоче складають учні оповідання з елементами опису про грозу на весні, влітку, восени. Діти часто спостерігали грозу в природі, мають досить яскраві враження від цього грізного явища. Використовуючи дібрані колективно робочі матеріали, спираючись на власний життєвий досвід, учні, як звичайно, змістовно напишуть твір.
Перед написанням твору учнів слід попередити, щоб вони були дуже уважні до використання окремих деталей в описах лісу, поля, степу, луки в різні пори року. Наприклад, деякі учні можуть писати про голосне щебетання пташок, зокрема кування зозулі, спів соловейка, не тільки навесні, а й восени, що не відповідає життєвій правді.
Для того, щоб діти правильно передавали, скажімо, своєрідний характер звуків поля влітку, доцільно записати на дошці та у зошитах вислови: дзвінка пісня жайворонка (ллється згори), сюрчання (цвірчання) трав’яних коників (польових цвіркунів), гул (гудіння) бджіл, дзижчання мух, підпадьомкання перепела, шепіт колосків, дзюрчання струмочка тощо, а потім дібрати до них відповідні звуконаслідувальні слова.
Для економії часу найкраще окремі слова та словосполучення записати заздалегідь на дошці або на великому аркуші паперу, а на уроці учні хай ще доповняють їх своїми епітетами і метафорами.
Твір за картиною. Художнє полотно - це вид образотворчого мистецтва. Споглядання його викликає в школяра певні почуття, враження, хвилює. Завдання вчителя - збудити творчу уяву дитини, заохотити її розповісти про побачене на картині яскраво, небуденними словами, збагнути духовну суть живописного твору. Картина протягом усього уроку має бути твором мистецтва, а не предметом прикладного значення для написання творчої роботи. Потрібно якнайповніше використати естетичний і моральний потенціал художнього полотна для духовного розвитку школярів [37; 124].
Під час споглядання художнього полотна словесник формує у школярів уміння осягати його зміст, виражальні засоби, помічати всі важливі та другорядні деталі, розкривати майстерність художника. Аналіз картини сприяє розвитку образного художнього мислення дітей. Учні повинні набути елементарних умінь аналізу художнього полотна. У творчих роботах вони мають використовувати терміни і поняття, засвоєні на уроках образотворчого мистецтва. Бесіду про картину вчитель веде за наперед складеними запитаннями, що стосуються в основному її автора, змісту, композиції, головних і другорядних деталей, колориту, кольорів, фону, першого (попереднього, близького) і другого (дальнього, заднього) планів тощо.
На уроках зв’язного мовлення потрібно частіше використовувати картини відомих і призабутих українських художників, що сприятиме розширенню знань дітей про наше національне малярство.
На превеликий жаль, учні мало пишуть творчих робіт навіть за картинами та малюнками Т.Г. Шевченка. А це прилучало би дітей до глибшого пізнання у майбутньому його спадщини з образотворчого мистецтва, до духовних надбань нашого талановитого народу, сприяло їх естетичному вихованню.
Можна запропонувати описати зовнішність людини, і цей опис вже розглядається як засіб її характеристики. Навчальна програма радить для твору-опису портрета людини використовувати художню картину.
Під час підготовки до творчої роботи учням варто повідомити, що описи зовнішності людини бувають ділові, наукові, художні. Завдяки точності відтворення портретних рис у ділових описах людину можна впізнати серед багатьох. Такі описи практикують у