Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

селян. Дбайливо ставиться до природи, але не завжди виявляє бажання допомагати дорослим зберігати її.

Байдуже ставиться до національних багатств. Розуміє значення праці батьків та інших людей. Не виявляє працьовитості, дисциплінованості. Виконує доручення при наявності контролю з боку дорослих та однокласни-


ків. зневажає працю селян. Байдужий до природи, не має бажання допомагати дорослим зберігати її. 8. Громадська активність, поняття про захист честі та гідності Батьківщини, гордість за свою Вітчизну. Виявляє ініціативу та самостійність у боротьбі з порушниками дисципліни. Виконує вимоги колективу, дотримується правил та норм поведінки, вимагає того ж від інших. Розуміє відповідальність за свої вчинки. Поважає свою Батьківщину, свій народ, розуміє значення захисту честі й гідності Вітчизни. Підтримує боротьбу з порушниками дисципліни. Намагається виконувати вимоги колективу, дотримується правил та норм поведінки, але не вимагає того ж від інших. Не завжди усвідомлює відповідальність за свої вчинки. Поважає свою Батьківщину, свій народ, недостатньо розуміє значення захисту честі й гідності Вітчизни. Допускає відхилення від правил і норм поведінки, потребує додаткового контролю з боку дорослих, товаришів. Не завжди виконує вимоги колективу, винятково бере участь у громадських справах, що організовуються в колективі. Не надає значення захистові честі й гідності Батьківщини, українського народу. 9. Уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність, творчу активність, почуття відповідальності та інші. Виявляє волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність, творчу, активність, почуття відповідальності та інші. Не завжди виявляє волю, доброзичливість, правдивість, старанність, творчу активність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність, почуття відповідальності та інші. Не виявляє волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість. Самостійність, творчу активність, почуття відповідальності та інші.

Найбільш ефективним методом перевірки сформованості патріотичних почуттів у молодших школярів є опитування, в його формах : анкетування, бесіда, інтерв’ю.

У результаті опитування на початку експерименту виявилося, що діти знають державні символи України – Герб, Прапор, Гімн. Зокрема,коли запропонували дітям : «Розкажіть слова Державного Гімну», «Намалюйте Герб та прапор України», понад 62,7% виконали завдання.

Дещо складнішими для респондентів виявилися завдання : «Розкажіть історію походження Герба, Прапора, Гімну», «Назвіть правила поведінки щодо Гімну та Прапора». Змістовну відповідь дали 26,6%, 43,7% учнів мали труднощі, 29,7% не знають історії походження символів та не виявляють інтересу до цього.

Викликає занепокоєння той факт, що зміст і характер відповідей на запитання «Яке значення мають державні символи для країни і народу?», «Які почуття виникають у вас, коли звучить Гімн України?»,»Чи турбує вас майбутнє України? Чому?» свідчать про поверховість знань майже всіх школярів. Лише 13,4% учнів дали більш-менш ґрунтовну відповідь. Це видно з таблиці 2.2.

Відчувається дефіцит знань респондентів у галузі української літератури. Скажімо,на запитання «Яких українських письменників ви знаєте?» більшість учнів згадали Т.Шевченка, Лесю Українку, І.Франка, Л.Костенко. Це свідчить про те, що більшість молодших школярів знає лише твори, які вивчаються за програмою.

Викликають стурбованість знання дітей про історію своєї родини. З метою більш детально й широко вивчити рівень знань про родину, її історію, обов’язки та реліквії, респондентам пропонували намалювати «Родовідне дерево». Спочатку школярі відповідали на ряд запитань:

Що означає прізвище твоєї родини?( більшість дітей – 95,3% - не змогли відповісти на це питання).

Чи знаєш ти, скільки родичів в родинах твоєї мами й тата?

Де народилися твої мама й тато?(Майже 92,1% відповіли на це питання)

Що цікавого ти знаєш про життя бабусі й дідуся? (Бесіда показала, що батьки майже не розповідають дітям про своїх родичів, а знання дітей, які складаються з розповідей бабусі чи дідуся дуже обмежені).

Чи є у вашій сім’ї реліквія роду?

Хто зображений на найдавнішій фотографії твоєї родини? (На превеликий жаль, значна частина респондентів узагалі не змогла відповісти на ці запитання). Цікавими були відповіді на запитання „Що б ти зробив, якби побачив, що мама (тато) втомилась і відпочиває?” або „Що б ти зробив, якби зустрів бабусю (дідуся), яка несе важкі сумки?”. Більшість дітей пропонували допомогти, пожаліти, виконати якусь роботу, тихенько посидіти, щоб не заважати. Ось деякі типові висловлювання дітей:

Я б поприбирав дома.

Я б тихенько грався, щоб не заважати.

Спитав би: „Що зробити?”, поки мама відпочиває.

Допоміг би нести сумки.

Наведені висловлювання дітей свідчать про чемне ставлення до близьких та рідних людей, про турботливість, переживання, шанування, повагу до старших. На основі цього в дітей зростає почуття любові до членів своєї родини, особливий характер взаємин, добропорядність у сімейних стосунках, якісне виконання низки родинних функцій тощо.

Після основної серії питань діти малювали „Родовідне дерево”. Дітям було роздано аркуші паперу з накресленим деревом і запропоновано заповнити його (Додаток А. Схему родовідного дерева розроблено вчителькою-методистом школи-гімназії №14 м. Луцька Л.Яцюк).

Завдання супроводжувалося такими словами: „Діти! Кожен рід – це велике дерево, а ви в ньому – гілочки, які швидко ростуть, міцніють, бо живляться соками великої гілки – сім’ї. Ось ви зараз і спробуйте розташувати членів своєї родини на цьому дереві”.

Аналіз проведеної роботи дає підстави стверджувати, що знання дітей про історію родини, життя родичів дуже обмежені. Батьки, на жаль, не приділяють достатньої уваги цьому питанню, а в школі на уроках бракує часу. Цілком слушним є питання: „Як можна любити, шанувати, зберігати те, чого не знаєш?” (табл.. 2.5).


Таблиця 2.5

Рівень знань про родину та близьких людей

Знання


Рівні

Знання історії родини матері


(%)

Знання історії родини батька


(%)

Турбота про старших у родині

(%)

Ставлення до оточуючих людей

(%)

Показники загального рівня

(%)

Високий

Середній

Низький

13,4

22,5

64,1

13,1

23,1

63,8

43,7

40,0

16,3

42,8

40,3

16,9

28,2

31,5

40,3


Приблизно така ж ситуація склалася під час аналізу відповідей респондентів на запитання: „Які ви знаєте поховання відомих людей, героїв війни та праці у своєму місті?”, „Яку участь ви берете в догляді за їхніми могилами?”, „Яку участь ви берете в шануванні Дня пам’яті (проводів) померлих людей?”.

Серед поховань відомих людей, героїв учні називають пам’ятники воїнам Великої Вітчизняної війни, воїнам-афганцям, загиблим міліціонерам. На честь ушанування їхньої пам’яті на могили у свята діти приносять квіти. Ініціаторами цієї акції виступає керівництво школи та вчителі.


Таблиця 2.6

Рівень знань учнів про пращурів, героїв Батьківщини

Знання


Рівні

Знання історії та поховань пращурів

(%)

Знання видатних людей, героїв Батьківщини, бажання їх наслідувати

(%)

Участь у пошуковій роботі

(%)

Показники загального рівня


(%)

Високий

Середній

Низький

19,3

44,7

36,0

15,3

38,4

46,3

–

–

–

17,3

41,5

41,2


Більшість дітей бере участь у вшануванні Дня пам’яті померлих людей. Вони разом з батьками та родичами прибирають могили, приносять квіти, запалюють свічки, поминають своїх предків добрим, тихим словом. Повну відповідь на запитання дали 19,3% учнів (що складає високий рівень); 44,7% дали неповну відповідь (середній рівень); 36,0% не виявляють інтересу взагалі (низький рівень).

Відчувається дефіцит знань респондентів у галузі народних і релігійних традицій, національних і родинних свят. На запитання „Назвіть п’ять релігійних свят”, „Розкажіть про зміст одного свята” повну відповідь дали 10,3% респондентів. Діти називали найбільш відомі свята: День Миколая, Різдво, Коляду, Водохрещу, Великдень, Івана Купала, Спаса.

На запитання „Чи ходите ви у свята до церкви?” більшість дітей відповіла: „Ні”. Наведемо приклади відповідей:

– Ні, бо треба рано вставати.

– Мої батьки не ходять, я теж.

– Ні, батьки кажуть, що я ще маленький.

– Просто не ходжу.

Але слід зазначити, що ці свята дітям подобаються й у них є бажання піти до церкви.

Діти продемонстрували низький рівень знань про народні традиції, лише 4,4% учнів змогли назвати деякі з них. Коли було запропоновано назвати п’ять національних свят, діти називали День Конституції України, День Незалежності України, День Соборності України, День Матері, День Батька. Повну відповідь на це запитання дали 6,6% учнів.

Зауважимо, що досить складним для дітей було розповідати про історію виникнення свят, їхнє значення для українського народу. Цей факт можна пояснити недостатнім обсягом отриманих знань та віковими особливостями дітей.

Викликає занепокоєння обмеженість знань дітей про родинні свята. На пропозицію перерахувати п’ять найважливіших родинних свят респонденти називають лише дні народження батьків і свій день народження. Діти не згадують про дні народження бабусі та дідуся, річниці весілля, знаменні події родини. Повну відповідь дали лише 1,3% учнів.

Отже, результати опитування молодших школярів свідчать про недостатнє знання респондентами історії країни, українського народу, краю, власної родини (див. табл. 2.7).


Таблиця 2.7

Рівень знань молодших школярів про звичаї, традиції, свята народного календаря

Свята Рівні

Високий Середній Низький
Релігійні 10,3 24,4 65,3
Народні 4,4 19,4 76,2
Національні 6,6 15,0 78,4
Родинні 1,3 7,2 91,5
Показники загального рівня 5,7 16,5 77,8

Щоб з’ясувати ставлення молодших школярів до національних багатств, до рідної природи, нами було проведено тест-гру „Постав собі оцінку за своє ставлення до природи” [192]. Респонденти на кожне питання відповідали тільки словами „так” або „ні”.

Чи є в тебе улюблені місця у природі?

Чи мають якесь значення природні багатства для життя людей?

Чи ти піклуєшся про тварин, рослини, оберігаєш їх?

Чи робиш ти зауваження товаришам, які знущаються з рослин або тварин?

Чи посадив ти хоч одну рослину у своєму житті?

Після тестування учням пропонувалося підрахувати кількість відповідей „так”. Це й була оцінка, яку діти самі собі поставили. При цьому ми обов’язково підкреслювали, що даний тест тільки гра, тільки натяк на справжній стан справ.

Проаналізувавши фактичні дані, отримані під час тестування, ми виявили, що більшість дітей не замислюється над значенням природних багатств, не надає великого значення їхній охороні, більше того, ніхто з дітей не саджав дерев або кущів. Результати тестування мають такий вигляд (табл. 2.8).


Таблиця 2.8

Ставлення до рідної природи

Кількість


Респонденти

„5”

(%)

„4”

(%)

„3”

(%)

„2”

(%)

„1”

(%)

320 16,8 22,5 24,4 24,4 11,9

Важливими для виявлення патріотичних почуттів у молодших школярів стали їхні відповіді на запитання: „Чому ми повинні шанобливо ставитися до хліба?”, „Чому така глибока йому шана?”. Відповіді дітей зводилися до того, що без хліба буде голодно. Лише 2 % респондентів відповіли, що хліб – це наше багатство, це основа життя на землі, що треба докласти багато зусиль, щоб його виростити.

Слабкі знання продемонстрували молодші школярі також у відповідях на запитання „Коли та як з’явився хліб на землі?”, „Чому свята в Україні не обходяться без хліба. Повну відповідь дали лише 23,1% учнів.

Також нас цікавило ставлення учнів до праці. Дослідження проводилося з метою виявлення ціннісних орієнтацій молодших школярів. Респондентам було запропоновано модифіковану анкету такого змісту: „Навіщо потрібно працювати? Вибери три з наведених нижче потреб та оціни їх за такою шкалою „3” – найбільш бажана, „2” – бажана, „1” – не дуже бажана [11: 201].

Заробити купу грошей.

Мати гарні іграшки.

Бути модним.

Допомагати рідним.

Стати майстром на всі руки.

Бути знаменитим.

Щоб процвітала Батьківщина.

Щоб міг подорожувати.

Нагодувати бідних.

Щоб усім людям краще жилося.

Свій варіант відповіді.

Дослідження проводилось індивідуально. У разі необхідності ми детальніше розкривали учням зміст тієї чи іншої потреби.

На першому місці у сучасних дітей опинилась потреба мати купу грошей. Часто-густо приклад дають дорослі, вважаючи гроші найголовнішим у житті. Бути модним – бажана потреба, яка стоїть у більшості дітей ( 83,1%) на другому місці, що віддзеркалює „культ речей” у деяких родинах, стан сучасного життя. Викликає занепокоєння той факт, що потреби „нагодувати бідних”, „щоб процвітала Батьківщина”, „щоб усім людям краще жилося” зайняли 8, 9 та 10 місця (це видно з табл. 2.9).


Таблиця 2.9

Ставлення до національних багатств, природи, праці українського народу

Знання


Рівні

Ставлення до національного багатства, до рідної природи(%)

Ставлення до хліба, розуміння його значення для людей

(%)

Ставлення до праці

(%)

Показники загального рівня

(%)

Високий

Середній

Низький

16,8

46,9

36,3

23,1

46,3

30,6

12,2

43,1

44,7

17,4

45,4

37,2

З метою вивчення ставлення молодших школярів до Батьківщини ми провели дослідження, яке складалося з двох етапів. На першому етапі з дітьми було проведено бесіду-розповідь з такого кола питань: „Що для тебе означає слово “Батьківщина”? Від якого слова воно походить? Які слова–синоніми можна використати для передачі змісту цього слова? Що для тебе є найважливішим у житті? Чи відчуваєш ти себе громадянином України? Чи турбує тебе майбутнє твого міста, України? Як ти розумієш поняття „захист честі та гідності Батьківщини? Чи виникає в тебе почуття гордості за свою Вітчизну? Наведи приклади. Які норми та правила, прийняті в нашому суспільстві, ти знаєш? Як їх виконуєш? Як ти ставишся до порушників дисципліни? У чому це виявляється? Яку несеш відповідальність за свої вчинки?”

У кінці аналізувалися розповіді, які складали учні.

На другому етапі кожен учень отримав по 16 карток із 8 позитивними та 8 негативними відповідями на запитання „Що означає любити Батьківщину?”. Учням пропонувалось уважно передивитися їх, вибрати ті картки, які підходять для відповіді.

На картках були такі висловлювання:

працювати на благо Батьківщини;

любити рідний край;

любити своїх рідних і близьких людей;

гарно вчитися, бути дисциплінованим;

бути відповідальним;

захищати честь і гідність Батьківщини;

дотримуватись норм і правил, які прийняті в суспільстві;

дбайливо ставитися до природи;

не брати участі в громадських справах;

жити під гаслом „Кожний сам за себе”;

не звертати уваги на старих і немічних людей;

зневажати національні й державні символи;

не цікавитись історією, кому це потрібно;

зневажати українські народні традиції, звичаї;

знищувати дерева, забруднювати місцевість;

зневажати працю інших.

Результати діагностичної методики фіксувались у спеціальній таблиці для кожної дитини, потім підраховувалася кількість позитивних і негативних характеристик, на основі чого визначалася загальна мотивація учня. Проводився аналіз відповідей, який дав змогу поглибити уявлення про рівень розвитку патріотичних почуттів молодших школярів. Ми отримали такі результати: 16,8% опитаних показали високий рівень, 46,9% – середній рівень, 36,3 – низький рівень.

Аналіз матеріалів опитування та тестування допоміг нам визначити рівень патріотичної зрілості учнів молодших класів і з’ясувати конкретні напрями подальшої роботи. Використовуючи модифікований варіант методики М. Рокича, ми вивчили ступінь значущості якостей особистості [167]. Дана методика виявилася найдійовішою у збиранні потрібного матеріалу для подальшого дослідження. Респондентам давали окремі картки, які школярі повинні були розкласти в порядку значущості. Кінцевим результатом мала бути дійсна громадянсько-патріотична позиція. Під час дослідження ми враховували, що діти можуть бути нещирими, до кінця не розуміти зміст кожної якості. У нашому випадку важливу роль відіграла мотивація діагностики, наявність контакту між дослідником та школярами.

Діти ранжували картки та відповідали на наступні запитання:

„Які якості ви цінуєте в людях? Чому?”

„Назвіть людей, у яких, на вашу думку, присутні такі якості. Хто вони?”

„Як розташував би ці якості справжній громадянин-патріот?”

„Що ви найбільше цінуєте у своїх друзях? Чому?”

Обробка та аналіз одержаних даних дозволили зробити висновок: сучасні школярі на перші місця поставили старанність, працьовитість, наполегливість, дбайливість, самостійність, правдивість. А ось чуйність, пошана, гідність, честь, ініціативність опинилися на останніх місцях. Як бачимо, якості, вибрані молодшими школярами, відповідають їхнім особистісним потребам.

Після попереднього ранжування всі показники було занесено до таблиці (табл. 2.10).


Таблиця 2.10

Ступінь значущості якостей для молодших школярів, що характеризують вихованість патріотичних почуттів

Якості особистості Рангове місце % опитаних респондентів

міцна воля

доброзичливість

любов до близьких

правдивість

старанність

ініціативність

працьовитість

наполегливість

відповідальність

самостійність

творча активність

честь

гідність

пошана

дбайливість

сміливість

терпимість

чуйність

10

11

9

6

1

12

2

3

8

5

17

13

16

15

4

7

18

14

25,2

23,5

30,4

49,9

70,0

22,4

67,1

65,8

36,1

51,8

14,8

21,1

16,7

20,2

55,8

43,6

14,0

20,5


Аналіз ступеня значущості якостей особистості та відповідей учнів на запитання дав такі результати: високий рівень – 21,8%, середній рівень – 54,1 %, низький рівень – 24,1%.

Згідно з отриманими результатами констатуючого експерименту, аналізом виховних програм для учнів 1–4 класів, ураховуючи якості та риси, що відбивають патріотичні почуття учнів, ми вивели критерії патріотичного виховання та віднесли їх до трьох розділів.

І. Родинний:

чемне ставлення до батьків, старших у сім’ї, вчителів, ветеранів війни;

пошана до пращурів, до героїв Батьківщини, знання місць знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними;

пошана до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят та дотримання їх.

ІІ. Соціальний:

- інтерес до історії рідного краю, героїчного минулого країни, до життя прославлених земляків;

дбайливе ставлення до національних багатств рідної природи, до праці батьків та українського народу;

уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність, творчу активність, почуття відповідальності та інші.

ІІІ. Державний:

пошана до національних і державних символів (Прапора, Герба, Гімну);

любов до рідного краю, рідних місць, рідної мови;

громадська активність, поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою Вітчизну.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, результати констатуючого експерименту дали нам підстави стверджувати: щоб сформувати патріотичні почуття в дітей молодшого шкільного віку, потрібно роботу починати з першого класу. Для цього необхідно:

розробити технологію патріотичного виховання, оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи виховання;

розробити та запровадити програму з патріотичного виховання для учнів 1–4 класів, яка б дала можливість залучити учнів до відповідної діяльності, забезпечила б спілкування з цього кола питань патріотизму, сприяла вияву інтересу до історії українського народу та Батьківщини;

підготувати вчителів до роботи з патріотичного виховання та забезпечити методичною літературою, програмами та практичними розробками;

залучати родину учнів до участі у виховній роботі школи;

задіяти в цій роботі громадськість, ветеранів війни та праці, народних умільців, представників культури;

систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;

створити банк творчих робіт учнів молодших класів, музей чи куточок історії школи як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.

Зібраний емпіричний матеріал і результати констатуючого експерименту визначили стратегію та тактику нашої подальшої дослідно-експериментальної роботи.


2.2 Форми, методи, засоби формування патріотичних почуттів молодших школярів


Слово “технологія” (від грецької techne – мистецтво, майстерність; logos – наука) “у виробничому процесі означає систему запропонованих наукою засобів, способів і алгоритмів, застосування яких забезпечує наперед визначені результати діяльності, гарантує отримання продукції заданої кількості і якості” [130, с.318]. Треба зазначити, що технологія базується на науці, вона становить основу всього сучасного виробництва.

Поняття “педагогічна технологія” відоме з 20-х років ХХ ст., зустрічається у працях В.Бехтєрєва, І.Попова, А.Ухтомського, С.Швацького та інших. У зарубіжній педагогічній теорії та практиці проблеми педагогічних технологій розроблялися такими вченими як Г.Веллінгтон, М.Вулкан, М.Кларк, П.Мітчелл, Ф.Персиваль, С.Сполдінг, Р.Томас та інші.

В Україні термін “педагогічна технологія” з’явився в 60-і роки минулого століття, коли почали застосовувати технічні засоби навчання та виховання. Разом з тим, уводилося програмування, яке одночасно з технічними засобами претендувало на роль нової дидактичної інфраструктури. У школах та інших навчальних закладах особливого значення почали надавати конкретній навчальній меті та послідовній структурі її досягнення.

Сьогодні проблема педагогічної технології перебуває в центрі уваги вітчизняних та зарубіжних учених, педагогів: В. Беспалька, Ю. Васькова, Т. Ільїної, А. Кіктенко, О. Люборської, О. Пєхоти, Г. Селевка, Г.Шевченко та ін. Вони в своїх роботах розкрили сутність, ознаки та структурні компоненти педагогічної технології.

Варіантів визначення поняття “педагогічна технологія” досить багато, що закономірно, оскільки це багатоаспектна й багатовимірна категорія. Аналіз існуючих визначень свідчить, що педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні є процесом, діяльністю з відповідними метою, змістом і методами для досягнення чітко запрограмованого ефективного результату.

Останнім часом поняття “педагогічна технологія” все більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти – “технологія навчання”, “освітня технологія”, “технологія виховання” та ін.

Технологія виховання – це строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їхня етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання [130, с.318].

На наш погляд, технологія виховання – це модифікований варіант виховного процесу. Тому її, як і виховний процес, можна представити у вигляді системної взаємодії вихователя та вихованців, спрямованої на ефективне вирішення виховних завдань, які забезпечують розвиток особистості.

Спираючись на вищезазначене, на зміст розділів 1.2., 1.3., 2.1., розглянемо технологію патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній виховній роботі, яка складає основу формуючого експерименту:

Головна мета технології:

сформувати патріотичні почуття, основним змістом яких є любов до малої батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традиції, культури українського народу, вболівання за його долю та майбутнє;

розвивати особистість, сформувати її ставлення до дійсності (до себе, людей, Батьківщини, національних цінностей);

сформувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до подій суспільного життя.

ІІІ. Об’єкти діяльності:

учні;

вчителі;

батьки, бабусі та дідусі;

ветерани Великої Вітчизняної війни та праці;

народні умільці;

громадські діячі;

творчі працівники.

. Беручи до уваги загальні компоненти виховної технології та результати дослідження Н. Бєлобородової [9, с.60], ми виділили наступні компоненти технології патріотичного виховання:

Змістовний компонент – оволодіння дітьми доступними для їхнього віку знаннями про: державні та народні символи, історію країни, рідного народу, родоводу, про культуру, традиції, звичаї українського народу, природу рідного краю; формування відповідних поглядів на факти громадянського життя країни тощо.

Емоційно-спонукальний компонент – переживання особистістю позитивного ставлення до засвоєних знань, навколишнього світу (любов до рідного краю, пошана до національних і державних символів, гордість за бойові та трудові подвиги народу, шанування історії народу і країни, любов до рідної мови, природи рідного краю тощо), виявлення стійкого інтересу до цих відомостей, потреба розширювати особистий світогляд, бажання брати участь у суспільній праці, звичаях, обрядах, святах.

Операційно-діяльнісний компонент – реалізація емоційного ставлення й усвідомлених знань в процесі діяльності (допомога дорослим, чемне ставлення до батьків і старших, пошана до пращурів, усвідомлення своєї належності до українського народу, дбайливе ставлення до природи, вміння відтворити знання у творчій діяльності тощо).

Основні напрями технології патріотичного виховання:

формування в молодших школярів знань (змістовний компонент);

виявлення емоційного ставлення (емоційно-спонукальний компонент);

реалізація та використання одержаних знань у діяльності (операційно-діяльнісний компонент).

Методи:

роз’яснювально-ілюстративні (бесіди, розповіді, повідомлення, зустрічі, концерти тощо);

дослідно-пошукові (екскурсії, походи, ознайомлення з історичними джерелами та ін.).

VII. Форми:

масові (вечори, зустрічі з видатними людьми, конкурси, виставки, концерти тощо);

групові (бесіди, екскурсії, походи, виховні години, інформаційні години та ін.);

індивідуальні (бесіди, читання, обговорення прочитаного тощо)..

Зміст.

З метою впровадження технології патріотичного виховання у виховний процес загальноосвітньої школи та виконання поставлених завдань дослідження для проведення формуючого експерименту було використано програму з патріотичного виховання молодших школярів (1–4 класи).

Технологія впроваджувалася без порушення логіки навчання на базі Руднє-Іванівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

У формуючому експерименті взяли участь учні 1–4 класів, батьки, керівники виховної роботи, психологи, вчителі.

Завдання формуючого експерименту полягало в тому, щоб:

забезпечити учнів знаннями з питань патріотичного виховання;

розвивати патріотичні почуття та емоційні переживання, пов’язані з любов’ю до малої та великої Батьківщини;

експериментально перевірити ефективність програми з патріотичного виховання молодших школярів.

Робота в кожному класі проводилася за всіма розділами, але в першому класі більше уваги приділялося родинному, в другому класі – соціальному, в третьому – державному, а в четвертому класі закріплювалися знання за трьома розділами. Програма охоплювала чотири великі теми (Додаток Б):

Тема 1. Сім’я людини в контексті життя суспільства (для 1 класу). Родинний розділ.

Тема 2. Батьківщина як місто, де людина народилась і пізнала щастя життя (для 2 класу). Соціальний розділ.

Тема 3. Батьківщина (Україна), де людина пізнала щастя життя (для 3 класу). Державний розділ.

Тема 4. Батьківщина у світі одна (для 4 класу). Родинний, соціальний, державний розділи.

Перший розділ, „Родинний”, присвячений роботі з учнями перших класів. Уся робота була об’єднана темою „Сім’я людини в контексті життя суспільства” та проводилася за такими напрямами: любов як основа сімейного життя; сім’я як місце захищеності дитини; мати та батько – безумовна цінність для кожної людини; родовід сім’ї; турбота один про одного; відповідальність кожного члена родини за сім’ю; внесок членів сім’ї в її благополуччя та щастя.

Даний розділ виховної роботи зумовив вибір змісту та тематики. Представимо їх у дещо скороченому вигляді.

Тема 1. Мій дім. Святині рідного дому.

Тема 2. Земля на зерняткові стоїть.

Тема 3. Роде наш красний.

Тема 4. Зима прийшла – свята принесла.

Тема 5. Мій тато.

Тема 6. Світ захоплень моєї родини.

Тема 7. Бджола мала, а й та працює.

Тема 8. Весна прийшла.

Тема 9. Найрідніша в світі.

Тема 10. Великодні свята.

Тема 11. Матусю, сонечко моє.

Ця програма передбачала накопичення школярами: знань про походження українського народу, родинні свята, обряди та звичаї, про хліб, про професії батьків і родичів; знання веснянок, закличок, легенд, повір’їв; розуміння понять „рід”, „родина”, „сім’я”, „релігійні свята”, „обрядова їжа”, „Святий Вечір”, „захоплення”, „хобі”, „Матір-ненька”, „Матір-Земля”, „Матір Божа”.

Ці знання та поняття розширювалися та поглиблювалися в процесі бесід про взаємовідносини в сім’ї та сімейні обов’язки, про походження українського народу, родинні звичаї та свята, про працю батьків і родичів; під час розповідей про захоплення мами, тата, бабусі, дідуся (сторінки сімейного альбому), про народні прикмети, легенди, повір’я.

Наведемо приклади бесід про родину що були запропоновані дітям, які брали участь в експерименті.

Бесіда „Мої ріднесенькі мама й тато”.

Мета. Виховувати любов і шанобливе ставлення до матері та батька. Розширювати духовний світ дітей. Учити виявляти увагу до рідних.

Хід бесіди. З перших днів нашого життя нас завжди опікують рідні люди – мама й тато. Вони співають перші колискові пісні, розповідають казки, знайомлять з навколишнім світом. З ними ми вчимося ходити, вимовляти перші слова, слухати й пізнавати навколишній світ.

Ми повинні завжди пам’ятати про своїх маму й тата. При першій нагоді допомагати їм, говорити з ними, пригортатися до їхніх натруджених рук.

Дітям до своїх батьків треба завжди звертатися на Ви. Цим самим ви засвідчите свою велику повагу до них [192].

Потім пропонуємо дітям розповісти про їхніх маму й тата. Допомагаємо дітям додатковими запитаннями: “Як звуть твоїх батьків? Де ви живете? З якої родини походить мама? тато? Де працюють батьки? Які улюблені заняття твоїх батьків? Як ти звертаєшся до своїх батьків? Чи є в сім’ї спільне захоплення? За що ти любиш своїх батьків?”.

Бесіда „Мої любі бабуся й дідусь”.

Мета. Виховувати любов і повагу до старших членів родини – дідусів і бабусь. Формувати чуйність, милосердя, доброту. Вчити поважати життєвий досвід членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. Використовувати в житті народні традиції, звичаї та обряди.

Хід бесіди. В українській родині з давніх-давен існує звичай шанувати найстаріших її членів – бабусь і дідусів. Адже вони найближчі люди для вас і ваших батьків. Вони мають великий життєвий досвід, завжди розважливі, стримані, мають відповіді на всі ваші запитання, завжди здатні прийти вам на допомогу. Бабусі й дідусі найкраще знають народні та місцеві звичаї й обряди, а також є справжніми хранителями свого родовідного дерева.

Вони є першими наставниками в житті своїх дітей та онуків, їхніми справжніми порадниками й учителями. З їхніх уст ви чуєте чарівні казки та легенди, повір’я та приказки.

Діти! Любіть своїх бабусь і дідусів! Ніколи про них не забувайте, нехай завжди витоптаною буде стежка до їхньої оселі! [192].

Потім дослідник розповідає про своїх бабусю й дідуся та пропонує дітям скласти власну розповідь.

Переважна більшість дітей із задоволенням брали участь у бесідах, але виникали запитання, на які діти не могли відповісти. Слухаючи один одного, учні відчували власну зацікавленість у знаннях про родину. Дослідник у свою чергу пропонував розпитати батьків, родичів і розповісти наступного разу.

У цілому такі бесіди надали дітям можливість зацікавитися життям своєї родини, відчути власну відповідальність за все, що відбувається в сім’ї, сформувати об’єктивну оцінку родинним відносинам, активно цікавитися історією родини та завдяки цьому любити, шанувати, берегти свою родину.

Враховуючи вік учнів, ми надавали великого значення грі. Велику цінність для виховання патріотичних почуттів у дітей молодшого шкільного віку має сюжетно-рольова гра, яка виражає зв’язок дитини із суспільством. У процесі гри виникає потреба в самостійній дії, відображенні навколишнього, в емоційних переживаннях. Вибір гри залежить від рівня знань і сили переживань дитини.

Особливе значення гри полягає в тому, що вона сприяє вихованню в молодших школярів особистого ставлення

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: