Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності
Щоб діти надовго запам’ятали пережиті враження, було організовано випуск стінної газети, фотоальбому, в яких знайшли своє відображення основні моменти гри.
Підсумком роботи з патріотичного виховання за чотири роки було проведення свята „Вітчизна, як мати, у світі – одна!”. Упродовж усього свята діяла виставка виробів, виготовлених учнями за 4 роки: „Родинного альбому”; „Родовідного дерева”; малюнків, аплікацій, карт „Пам’ятні куточки міста”; календарів „Видатні дати міста, країни”.
Підсумком свята стало свідоме прийняття дитячої присяги:
Ми є діти українські, хлопці і дівчата,
Рідний край наш – Україна, красна і багата.
Рідне небо, сонце ясне, місяць, зорі срібні.
Рідний народ – українці, всі до нас подібні.
Рідний прапор: злото-синій, як сонце на небі.
Ми за нього все, що маєм, віддамо в потребі.
Рідна віра – Свята трійця і Пречиста Мати.
Рідна мова – нею вчились Бога прославляти.
Присягаєм: край наш рідний над усе любити,
Рідний народ шанувати і для нього жити…
За результатами формуючого експерименту було проведено зріз та аналіз знань і рівня розвитку патріотичних почуттів учнів четвертого класу. Результати представлені в розділі 2.3. (Констатуючий експеримент).
Важливою формою патріотичного виховання впродовж чотирьох років були інформаційні хвилини, які мали назву „Життя Батьківщини”, „Вісті України”. Під час інформаційних хвилин учителі й вихователі в доступній формі розповідали про події, що відбувалися в нашому місті (районі, селі), країні та за її межами. Особливе місце відводилося повідомленням про досягнення українського народу, в тому числі про людей рідного села, району. Вся система інформування школярів була спрямована на виховання в них громадянського бачення світу, формування політичної культури, особистої позиції відносно суспільних подій. Такі хвилини поглиблювали знання учнів з актуальних питань політичного, економічного, культурного й наукового життя рідного міста, країни, світу. Під час інформаційних хвилин діти читали статті з газет, журналів; розповіді про життя рідного міста, села, району, області; окрім того, дітям пропонувалося доповнити інформацію власними думками, зробити висновки.
Систематичне проведення інформаційних хвилин сприяло патріотичному та громадянському вихованню молодших школярів, привчало їх до читання дитячої преси й тим самим залучало до суспільного життя країни.
Експериментальна робота засвідчила, що в процесі вирішення завдань патріотичного виховання молодших школярів підвищується значення спільної діяльності педагогічного колективу школи, сім’ї, громадськості. Ці зв’язки необхідно зміцнювати. Дослідження доводить, що ні школа, ні сім’я окремо не зможуть забезпечити цілісність патріотичного виховання школярів.
Для поліпшення виховної роботи в ході формуючого експерименту, ефективного впровадження технології патріотичного виховання ставилося завдання об’єднати батьків і вчителів експериментальних класів загальною метою, пробудити їхню рефлексивну активність, сприяти перетворенню сім’ї із стихійного в керований фактор впливу на формування патріотичних почуттів молодших школярів, зацікавити вчителів виховною роботою, пробудити їхні патріотичні почуття.
Ця робота проводилася за такими напрямами: підвищення педагогічної культури вчителів і батьків з питань патріотичного виховання; зміст та організація відповідної виховної роботи; організація спільної діяльності вчителів, батьків і дітей в умовах школи.
1. Підвищення педагогічної культури вчителів і батьків включало проведення батьківських зборів, дискусій, тренінгів, обмін досвідом виховання, спільний перегляд та обговорення фільмів, телепередач, консультації тощо (орієнтовні теми: „Традиції, обряди, звичаї – що це?”, „Роль сім’ї в патріотичному вихованні дітей”, „Я та історія моєї родини”).
2. Зміст та організація виховної роботи з патріотичного виховання: надання консультацій, рекомендація педагогічної літератури, бесіди, розповіді, складання плану виховної роботи.
3. Організація спільної діяльності: проведення свят, вечорів, ярмарків; прикрашення залу, класу до свята; спільна краєзнавча робота, виготовлення „Родовідного дерева”, „Родинного альбому”; конкурси, змагання, ігри; екскурсії на робочі місця батьків; добротворча діяльність тощо.
У ході експерименту ми виявляли виховні можливості сім’ї у формуванні патріотичних почуттів молодших школярів. З цією метою встановлювали зв’язок з усією родиною, виявляли її загальну педагогічну культуру, моральні цінності, ставлення до патріотичного виховання, знайомилися з досвідом сімейного виховання.
Суттєву користь у патріотичному вихованні принесла діяльність батьків під час літніх канікул. Як зазначає психолог А. Люблінська, пам’ять дітей відрізняється великою пластичністю, що створює умови для швидкого пасивного запам’ятовування та легкого забування [120]. Слід звернути увагу на те, що робота з патріотичного виховання впродовж літа призупинялась. Тому нами були розроблені спеціальні завдання на літо. Ця робота була узгоджена з учителями та включала: походи, екскурсії по рідних місцях; виконання трудових доручень, допомога старшим у родині; читання оповідань, казок, вивчення українських народних пісень, легенд, повір’їв; участь у державних (День Конституції України – 28 червня, День Незалежності України – 24 серпня) та народних (День хрещення Русі–України – 14 серпня) святах і розповідь про них.
З вищесказаного слід зробити висновок, що процес збагачення патріотичними почуттями буде результативнішим, якщо в ньому бере участь сім’я.
Дослідно-експериментальна робота засвідчила, що формування патріотичних почуттів у дитини починається від батька та матері, близьких людей, учителя, друзів, суспільства. Головними факторами виховання є природа, гра, слово, праця, спілкування, традиції, мистецтво, релігія, позитивний приклад – ідеал тощо.
Таким чином, важливою умовою формування патріотичних почуттів є забезпечення засвоєння дітьми знань з історії українського народу, народних та родинних традицій, обрядів, звичаїв, народного мистецтва, рідної мови, ознайомлення з кращими зразками сучасної культури, науки та мистецтва.
Яскравим виявом національної свідомості, громадянських якостей і патріотичних почуттів, підкреслює О. Докукіна, є відповідність поведінки дитини вимогам національного менталітету, дотримання нею в повсякденному житті норм народної моралі, сімейно-побутової культури, розвитку національної психології та характеру [50].
Таким чином, патріотичні почуття входять до групи вищих почуттів. Через них виявляється емоційне ставлення молодшого школяра до самого себе, до навколишнього світу, до людей, до Батьківщини, до національних цінностей. Вони пов’язані з розвитком чітких і зрозумілих уявлень про етичні категорії; з формуванням емоційної чутливості, здатності співпереживати події, реагувати на життєві ситуації, життя та проблеми людей. Це має важливе значення для формування розвиненої особистості, справжнього громадянина, патріота своєї держави.
2.3 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи
Проведення формуючого експерименту дозволило створити певну систему позаурочної виховної роботи та експериментально перевірити технологію патріотичного виховання молодших школярів. Така робота сприяла залученню учнів до активної співпраці, вияву інтересу, бажання брати участь у різноманітній виховній роботі.
У ході експериментальної роботи були створені сприятливі умови для розкриття можливостей учнів, які оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками, розвивали риси характеру, погляди, почуття.
Аналіз вихованості патріотичних почуттів у молодших школярів у процесі позаурочної роботи проводили, враховуючи три рівні патріотичної усвідомленості (за дослідженням А. Зосимовського).
Високий рівень – рівень патріотичної усвідомленості, тобто цілковитої переконаності. Він характеризується тим, що всі головні компоненти патріотизму усвідомлюються школярем і як суспільні, і як особистісні, розуміються, стають переконанням.
Середній рівень – рівень фрагментарної патріотичної усвідомленості; це не тільки патріотичні знання, але й розуміння їхнього значення. Разом з тим більш - менш значну частину патріотичних почуттів не перенесено у сферу його потреб.
Низький рівень – рівень мало усвідомленого засвоєння патріотичних почуттів. Дитина має прості, інформаційні патріотичні знання, але не розуміє їхнього значення для особистості та суспільства [63].
Як видно з експерименту, в першому класі головний акцент робився на вирішення задач „Родинного” розділу, в другому класі – „Соціального”, в третьому класі – „Державного”, в четвертому класі всі отримані знання узагальнювалися.
Наше дослідження свідчить, що однієї доброї волі експериментатора та суб’єктивної готовності вчителів до виховання патріотичних почуттів молодших школярів недостатньо, якщо їхня мета не збігається з інтересами дітей, прагненнями та поглядами батьків, вимогами школи та суспільства.
Таким чином були створені сприятливі умови, що дозволили виявити знання дітей та їхні потенційні можливості, а також сприяли формуванню в них патріотичних почуттів, які згодом переростуть в їхні переконання й будуть спонукати до дії. За допомогою анкетування, аналізу розповідей, бесід, продуктів творчості молодших школярів, спостережень, розроблених дослідних методик ми спробували визначити динаміку розвитку патріотичних почуттів.
Учням експериментальної та контрольної груп пропонувалося скласти розповідь про історію роду.
Учні експериментальної групи малювали родовідне дерево, розповідали про родичів, про походження та значення прізвища, про місце народження бабусі й дідуся, мами й тата, про реліквії роду, про улюблені заняття батьків, цікаві історії з життя родини. Цікаві, повні розповіді склали 44,6% респондентів експериментальної групи (високий рівень).
У результаті експерименту відбулися зміни в знаннях дітей про народні, національні, релігійні й родинні звичаї та свята. Щоб з’ясувати знання дітей, був проведений конкурс „Витоки народу – історія України”. Для змагання були дані наступні завдання:
1. Назвіть свята:
а) народні;
б) національні;
в) релігійні;
г) сімейні (перемагає та команда, яка назве якомога більше свят, дотримуючись послідовності).
2. Розкажіть історію виникнення улюбленого свята (на вибір учнів).
3. Виконайте святкові пісні, колядки, щедрівки, гаївки тощо. Під час якого свята вони виконуються?
4. Інсценуйте свято (до цього конкурсу діти готувалися заздалегідь; виконували його з урахуванням усіх правил; команда-суперник мала визначити, чи витримані правила його проведення).
Кожний конкурс оцінювався за п’ятибальною системою. Команди набрали по 18 балів. Глибокі знання про зміст та значення свят продемонстрували 60,7% дітей.
Конкурс довів, що діти експериментальної групи знають багато свят, розрізняють народні, державні, релігійні, їхню послідовність на протязі року, особливості кожного свята. Виключно важливим для нашого дослідження є те, що діти з бажанням розповідають про свята, люблять брати в них участь, розуміють значення свят для народу та України.
Змінились і відповіді респондентів на запитання „Чи ходите ви на свята до церкви?”. Наведемо приклади відповідей:
Так, хоча треба рано вставати, але мені дуже хочеться піти.
Так, хоча батьки кажуть, що ще малий. Я їх дуже прошу, і вони погоджуються.
Так, це дуже цікаво й важливо для всіх людей, для моєї родини.
Але, на превеликий жаль, зустрічаються відповіді: „Батьки не ходять, я теж”.
Суттєвим є також бажання батьків брати участь у святах та прилучати до них дітей. Це можна пояснити тим, що вчителі працювали також з батьками, розповідали про значення традицій, свят, звичаїв для виховання розвиненої особистості, для зміцнення родинних коренів.
У результаті краєзнавчо-пошукової діяльності, походів, екскурсій зросла патріотична свідомість молодших школярів експериментальної групи. Вони глибше познайомилися з рідним краєм, зрозуміли, що навколишнє в деякій мірі залежить від кожного з них.
Отже, учням експериментальної та контрольної груп ми запропонували взяти участь у вікторині „Чи знаєш ти свій рідний край?”.
Вона складалася з таких запитань:
Звідки походить назва вашого міста?
Які історичні назви вулиць є в місті?
Найдавніші поселення району. Що вам відомо про їхню історію?
Хто з видатних людей народився в районі? Що він зробив для народу, держави?
Найдавніша споруда в районі. Історія її створення.
Які пам’ятники є в місті? На честь кого вони збудовані?
Що для вас означає слово “Батьківщина”?
Від якого слова воно походить?
Які ще слова-синоніми можна використати для передачі змісту цього слова?
Назвіть столицю України. Розкажіть історію її виникнення.
Оскільки експериментальне дослідження обмежене в часі, не може тривати досить довго, ми не змогли зафіксувати стабільні зрушення у формуванні ініціативи, бажання здійснювати догляд за могилами та пам’ятниками пращурів, героїв війни та праці. Насамперед це пов’язано з віком дітей, дозволом ходити самостійно далеко від дому та школи. Для цього потрібен чималий час. Ми згодні з тим, що в цій справі не можна очікувати на моментальні зміни.
Вважаємо незаперечним позитивним результатом формуючого експерименту те, що молодші школярі експериментальної групи знають героїв Батьківщини, місця знаходження їхніх могил та пам’ятників, розуміють необхідність догляду за ними, вшанування пам’яті героїв.
Аналіз результатів свідчить, що понад 38,7% учнів експериментальної групи чітко орієнтуються в запитаннях, дають ґрунтовні та правильні відповіді, пов’язують з містом і Батьківщиною своє життя. Причому, в експериментальній групі цей показник вищий.
Контрольний аналіз “Родинного” розділу в цілому дав такі показники (табл. 2.14).
Таблиця 2.14
Обізнаність учнів про родину та її історію
|
Знання Респонденти |
Чемне ставлення до батьків, старших у сім’ї, вчителів (%) |
Пошана до пращурів, героїв Батьківщини, знання місце знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними (%) |
Дотримання народних, державних, релігійних та сімейних традицій, звичаїв, свят (%) |
| Високий | 44,6 | 38,7 | 20,4 |
| Середній | 40,2 | 42,1 | 40,3 |
| Низький | 15,2 | 19,2 | 31,3 |

Пошана до пращурів, героїв Батьківщини, знання місце знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними

Дотримання народних, державних, релігійних та сімейних традицій, звичаїв, свят

| – до експерименту | ||
| – після експерименту |
Рис. 2.1 Динаміка росту обізнаності учнів про родину та її історію
Яскравим прикладом зміни бажань, прагнень та поглядів є створені дітьми експериментальної групи казки про хліб, природу (дерева, кущі, квіти). У цих творах легко побачити тенденцію переходу від егоцентризму та егоїзму до співчуття, співпереживання, здатності допомогти, працелюбства, поваги, чого, на жаль, не спостерігалося в контрольній групі.
Складаючи казки, діти використовували історію виникнення хліба, прислів’я, приказки, перекази, повір’я, легенди, уривки з оповідань та пісень. Дуже важливо, що, завершуючи казку, діти висловлювали своє особисте становлення до героїв казки, до подій.
Суттєвим показником ефективності експериментальної роботи з патріотичного виховання молодших школярів стали відповіді на запитання „Чому дітям потрібно вчитися працювати? І чи це потрібно?”, „Чи могли б люди жити на землі й не працювати? Чому потрібно працювати?”. Відповіді свідчать, що в школярів сформувалось уявлення про користь праці для суспільства й окремих людей. Вони усвідомлюють, що без праці людина неодмінно деградує, лише праця дає можливість реалізувати себе, формує власну гідність і повагу з боку оточуючих, робить життя прекрасним. Повну й суттєву відповідь дали 98,4% респондентів експериментальної групи.
Наведемо розповідь Кравченко Людмили (4 клас).
Одного разу мені на день народження бабуся подарувала маленький кущик і сказала, якщо я буду дбайливо за ним доглядати, то побачу справжню красу.
Усю весну я поливала, пушила землю навколо кущика, а кущик усе ріс і ріс. Потім став справжнім кущем і розквітнув ніжними рожевими квітами. Яка то була краса!
Коли працюєш із задоволенням, обов’язково будеш щасливим.
Після експерименту відбулися суттєві зміни в ставленні учнів до історії рідного краю, героїчного минулого країни, до життя прославлених земляків. Насамперед, привертає увагу загальне зростання кількості молодших школярів, які цікавляться історією міста й району, життям ветеранів Великої Вітчизняної війни та прославлених земляків. Учні знають їхні біографії, якими орденами та медалями були нагороджені та за що.
Про це свідчить аналіз результатів гри – інтерв’ю. Учням було запропоновано випустити газету або журнал про історію міста та його мешканців. У ході гри кожний учень виконував певну роль. Вони були кореспондентами, оформлювачами, друкарями, знавцями історії краю. Дослідник виконував роль головного редактора, це дало змогу швидко одержати якісні результати, з’ясувати думки та знання, почути оцінки з приводу конкретної історичної ситуації, суспільного явища, його наслідків і причин. Підсумки гри-інтерв’ю дали такі показники в експериментальній групі: 38,9% високий рівень, 42,8% середній, 18,3% низький.
Виявляючи ступінь значущості якостей особистості, які характеризують вихованість патріотичних почуттів у молодших школярів, ми запропонували учням маленький тест. Респондентам було дано 18 карток, на яких записані якості особистості. Учням необхідно було вибрати 10 якостей, які, на їхній погляд, найважливіші. Потім вони малювали драбинку з десяти сходинок і записували на кожній сходинці одну з якостей. Угорі – найважливіше, внизу – на їхній погляд, найменш суттєве (рис. 2.2).
|
любов до близьких |
|||||||||
| гідність | |||||||||
| ініціативність | |||||||||
| працьовитість | |||||||||
| честь | |||||||||
| правдивість | |||||||||
| доброзичливість | |||||||||
| відповідальність | |||||||||
| творча активність | |||||||||
| дбайливість | |||||||||
Рис. 2.2 Ступінь значущості якостей для молодших школярів, що характеризують вихованість патріотичних почуттів
Результати тестування учнів (34,5% – високий рівень, 45,3% – середній рівень) свідчать про те, що створена нами виховна система патріотичного виховання допомогла патріотичному становленню дітей. Школярі на перші місця ставлять любов до близьких, гідність, працьовитість, ініціативність. До числа патріотичних якостей вони відносять честь, правдивість, доброзичливість, відповідальність тощо.
Аналіз знань дітей за розділом “Соціальний” в цілому дав такі результати (табл. 2.15).
Таблиця 2.15
Обізнаність учнів в історії життя та праці земляків
|
Знання Респонденти |
Знання історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків (%) |
Дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, до праці батьків (%) |
Уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність та ін. (%) |
| Високий | 38,9 | 38,4 | 34,5 |
| Середній | 42,8 | 48,1 | 45,3 |
| Низький | 18,3 | 15,5 | 20,2 |
Знання історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків

Дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, до праці батьків

Уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність та ін.

| – до експерименту | ||
| – після експерименту |
Рис. 2.3 Динаміка росту обізнаності учнів про історію життя та працю земляків
У процесі формуючого експерименту значна трансформація відбулась і в розумінні громадської активності, поняття захисту Батьківщини та гордості за неї. На запитання „Чи відчуваєте ви себе громадянином України?”, „Чи турбує вас майбутнє міста, України?” понад 43,7% респондентів експериментальної групи дали позитивну відповідь. Наведемо деякі типові відповіді дітей:
Я громадянка України, бо я живу в Україні.
Я громадянин України, бо й мама, й тато, і я народились і живемо в селі Рудня-Іванівська, а це Україна.
Я українець, живу в Україні, значить, я громадянин України.
Турбує, мені хочеться, щоб люди гарно працювали й моє селище було гарним, як на свято Івана Купала, щоб усі його пам’ятали.
Турбує, мені хотілося б, щоб місто завжди було таким красивим, щоб менше вирубували лісів, щоб зберігалися місцеві традиції.
Ці відповіді є свідченням вихованості патріотичних почуттів на рівні мотивації почуттів (емоцій).
Після відповідей на запитання „Як ви розумієте поняття „захист честі й гідності Батьківщини?” та „Чи виникає у вас почуття гордості за свою Вітчизну?” учням пропонували навести приклади.
Наведемо приклади деяких типових відповідей молодших школярів:
– Щоб ніхто в світі не говорив погано про мою державу, а українці захищали Україну від ворогів і терористів..
- Це значить любити й берегти свою Україну, як маму. Не дати ворогові скривдити її, а якщо потрібно, захистити від нього.
- Боротися з порушниками дисципліни.
- Добре вчитися, гарно працювати, радіти один одному.
- Дуже приємно, коли перед спортивними змаганнями або коли брати Клички змагаються, звучить гімн і підіймають прапор України.
- Коли грають футболісти, то перед початком гри звучить гімн моєї держави, футбол подобається всім. Значить, усі люди Землі чують гімн, і мені радісно.
- Гордість, тому що в Україні багато видатних, талановитих людей.
Яскравим прикладом патріотичних почуттів є створені учнями висловлювання. Дітям було запропоновано закінчити висловлювання: „Якби я був чарівником...”, „Якби до мене припливла золота рибка...”.
Наведемо декілька відповідей:
Якби я був чарівником, то зробив би нашу країну наймогутнішою.
Якби я був чарівником, зробив би всіх щасливими.
Якби до мене припливла золота рибка, попросив би вилікувати всіх хворих людей.
Якби до мене припливла золота рибка, попросив би, щоб моя Батьківщина була сита, золота, багата й люба для всіх, щоб збулись усі мрії людей. Щоб люди нічого не боялися, як українські козаки.
Повну відповідь за цих умов дали 40,0% учнів експериментальної групи.
Таблиця 2.16
Характеристика Герба України
| П.І. респондента | Характеристика символу |
| Каліберда Є. | Символ княжого роду, відбиває триєдність життя, це – батько-мати-дитя |
| Нечаєв А. | Знак держави, міста чи роду, символізує силу, мудрість, любов |
| Петренко К. | Державний символ України. Тризуб – символ роду князя Володимира. Зображується на прапорі, монетках, печатках, документах. Символізує уособлення трьох природних стихій – повітря, землі й води |
Характеристика Прапора України
| П.І. респондента | Характеристика символу |
| Дворніченко М. | Символ держави. Відображає колір синього, чистого неба та пшеничного лану |
| Попова В. | Символ держави, організації, роду. Відображає єдність Землі, Неба, Сонця, Хліба |
| Сисюк Ю. | Відображає колір ясного неба, цілющої води, життєдайного хліба, жовтогарячого сонця |
Характеристика Гімну України
| П.І. респондента | Характеристика символу |
| Шнепов О. | Урочиста пісня, яка підкреслює силу, славу, волю України |
| Жованова К. | Символ державної єдності й незалежності українського народу |
| Овсієнко Ф. | Урочиста пісня, яка славить Україну, український народ, його єдність, завзяття, працю |
Залучення учнів до вивчення національної символіки допомогло їм пройнятися патріотичним духом, осмислити важливість процесу державотворення, усвідомити своє місце в ньому, прагнути жити для українського народу та Батьківщини.
У ході формуючого експерименту значно змінилися відповіді на запитання: „Як маємо поводитися під час звучання Гімну, коли підіймають Прапор?”. Молодші школярі розуміють, що це символи держави, тому й поведінка має бути особливою (стояти треба струнко, не розмовляти, не дивитись у різні боки тощо). Повну, змістовну відповідь на запитання дали 49,9% респондентів експериментальної групи.
Таблиця 2.17
Обізнаність учнів про Батьківщину, державні та національні символи
|
Знання Респонденти |
Пошана до національних і державних символів (%) |
Любов до рідного краю, до рідних місць, рідної мови (%) |
Громадська активність, поняття про честь і гідність Батьківщини, гордість за свою Вітчизну (%) |
| Високий | 49,9 | 43,7 | 40,0 |
| Середній | 31,9 | 41,8 | 33,8 |
| Низький | 18,2 | 14,5 | 26,2 |
Пошана до національних і державних символів

Любов до рідного краю, до рідних місць, рідної мови

Громадська активність, поняття про честь і гідність Батьківщини, гордість за свою Вітчизну
За певний час відбулися якісні зміни в знаннях дітей, зросло почуття патріотизму. Проте в контрольній групі показники нижчі, оскільки виховна робота була загально спрямованою. В експериментальній групі динаміка зростання патріотичних почуттів суттєва, тому що у виховній роботі використовувалася спеціально організована система методів, прийомів, засобів, які сприяли активному включенню молодших школярів у різноманітні види діяльності.
Висновки до другого розділу
У результаті констатуючого експерименту було визначено рівень сформованості якостей і рис, які відбивають патріотичні почуття та погляди молодшого школяра. Поглиблений аналіз знань учнів із громадянсько-патріотичного напрямку засвідчує, що в них недостатньо розвинені почуття:
− пошани до національних і державних символів;
− любові до рідного краю, Батьківщини, рідної мови;
− поваги до пращурів, учителів, ветеранів війни та праці;
− інтересу до історії рідного краю, минулого країни;
− поваги до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят;
− дбайливого ставлення до національних багатств, рідної природи;
− поваги до праці батьків, всього українського народу;
− гордості за свою Вітчизну;
– відповідальності, ініціативності, доброзичливості, правдивості, старанності, наполегливості тощо.
Узагальнюючи результати констатуючого експерименту, ми дійшли висновку, що виховати патріотичні почуття в молодших школярів можливо, якщо:
– розробити технологію патріотичного виховання з використанням різноманітних форм і методів;
– розробити та впровадити програму з патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній роботі;
– підготувати вчителів до роботи з патріотичного виховання, забезпечити їх методичною літературою, програмами та практичними розробками;
– залучити родину учнів до участі у виховній роботі школи;
– задіяти громадськість, ветеранів війни та праці, народних умільців, діячів культури;
– систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;
– створити банк творчих робіт, музеї чи куточки історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.
Найефективнішими засобами, що стимулюють процес формування патріотичних почуттів у молодших школярів в умовах позаурочної роботи, виявилися: бесіди про родину (маму, тата, бабусю, дідуся та інших родичів); народні та сюжетно-рольові ігри („Ласкаві слова рідним”, „Як підняти настрій мамі”, „Іду на Січ”, „Опанас” та ін.); участь у народних обрядах, релігійних та родинних святах; різні види екскурсій (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, у природу тощо); бесіди про державні та народні символи, їхнє походження; знайомство з музичним мистецтвом тощо.
У процесі формуючого експерименту суттєву роль відіграли такі форми роботи, як виготовлення учнями „Родинного альбому”, „Карти рідного села”, „Календаря українських свят” або „Видатних дат міста, країни”. В результаті такої діяльності в учнів формувалися знання про минуле родини, рідного краю, Батьківщини, а також свідоме ставлення до них.
Проведене нами дослідження довело: патріотичні почуття, що виникають завдяки апробованим нами засобам, відіграють у житті молодшого школяра роль внутрішнього стимулятора, який є найкращим і найсильнішим двигуном його громадянського ствердження на основі природного потягу до родини, рідного міста, краю, країни та Батьківщини в цілому.
Контрольний експеримент довів, що запропонована позаурочна робота з патріотичного виховання молодших школярів сприяє збагаченню внутрішнього духовного світу дитини; поширенню знань національної, громадянської та патріотичної спрямованості; усвідомленню свого національного „Я”; прагненню зробити власний внесок у збереження та розбудову Української держави.
Висновки
Історико-педагогічне обґрунтування сутності, структури та змісту патріотичного виховання, результати проведеного дослідження довели, що обрана нами тема є правомірною, оскільки вона зумовлена проблемами подальшої теоретичної та практичної розробки шляхів патріотичного виховання особистості молодшого школяра.
Вирішивши завдання нашого дослідження, ми дійшли таких висновків.
Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми в історії української педагогічної думки дозволяє стверджувати, що в усі часи, за різних соціально-політичних умов уявлення про патріотичне виховання завжди пов’язувалося насамперед з ідеями служіння Вітчизні. Головними, незмінними рисами патріотизму залишаються:
любов до Батьківщини, відстоювання її інтересів;
боротьба за волю, честь і славу України;
любов до народу, родини, сім’ї;
служіння Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості;
відстоювання та відродження рідної мови, науки, освіти, культури, мистецтва, духовних традицій народу;
зміцнення дружби між народами.
2. Дослідження поняття патріотизму в філософській, політичній, науково-педагогічній та психологічній літературі дозволило розкрити його сутність, структуру та зміст на сучасному етапі. Під патріотизмом ми розуміємо духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людей до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатства, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави.
3. Структура патріотизму, на наш погляд, виявляється в ставленні особистості: до себе (національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність, суспільна активність та ініціативність); до людей (толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, допомога, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією); до Батьківщини (віра, надія, любов, громадянська відповідальність, готовність стати на захист країни, бажання працювати для її розвитку, підносити її міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави, гордість за її успіхи, біль за