Розрахунок зубчасто-пасового приводу
РОЗРАХУНОК зубчасто-пасового привода
Вибір електродвигуна та розрахунок основних параметрів привода

Вихідні дані: Nз = 6.5 кВт;
Nв=70 об/хв
1.1 Визначаємо частоту обертання вихідної ланки привода:
nз =70 об/хв.
1.2 Визначаємо КПД електродвигуна:
hпр = hр.пЧ (hпод. )mЧ hз.п = 0,96 Ч 0,992 Ч 0,98 = 0,95;
hп.п = 0,94 ... 0,96 – К.К.Д пасової передачі (с.15 [1]), ηр = 0,96;
hз.п = 0,96 ... 0,98 – К.К.Д зубчастого редуктора (с.15 [1]), ηз = 0,98;
1.3 Визначаємо необхідну потужність двигуна, (кВт):


1.4 Визначаємо можливу частоту обертання двигуна(1/хв.)
![]()
nэд<15*nвых<15*7=1050
Беремо електродвигун серії 4А згідно з ГОСТ 19523-81 (табл. 2 [1]) 4А132М6У3.
Параметри електродвигуна:
Nел = 7,06кВт; nел = 970 об/хв.;
1.5 Визначаємо дійсне передаточне відношення привода:

1.6 Визначаємо передаточне відношення по ступенях
![]()
![]()

Uр=3
Uз=4.62
1.7 Визначаємо частоти обертання валів привода (об/хв):
n1 = nел = 970
;
n3
![]()
1.8 Визначаємо потужності на валах привода (кВт):
N1 = Nвх.= 7,06
N2 = N1 Ч hп.п = 7,06Ч 0,95 = 6,7;
N3 = Nвых.= 6,5
1.9 Визначаємо крутні моменти на валах привода (нм):
T1
= 9550
;
T2
= 9550
;
T3
= 9550
.
1.10 Визначаємо орієнтовні діаметри валів привода (мм):
d1 = dел = 38, (табл. 3 [1]);
d =
;
k =
;
d2 =29,23 => 30 =>35 ;
d3 =51 =>55 =>55.
Де[t] = 15 … 30 МПа – допустиме напруження.
Приймаємо: d2 = 35 мм, d3 = 55 мм.
1.11 Основні параметри привода:
| № | параметры | размерность | Вал 1 (ел.) | Вал 2 (5) | Вал 3 (9) |
| 1 | N | кВт | 7.06 | 6.7 | 6.5 |
| 2 | n | об/хв | 970 | 388 | 70 |
| 3 | T | Нм | 69.5 | 164.9 | 886.8 |
| 4 | d | мм | 38 | 35 | 60 |
2. Розрахунок клинопасової передачі

Вихідні дані: N1 = 7.06 кВт;
n1 = 970 об/хв;
T1 = 69.5Нм;
Uр=2.5
2.1 Визначаємо профіль паса:
T = 69.5
Приймаємо профіль паса “Б” з розмірами перерізу (табл. 2.12):

bp = 14 мм;
h = 10.5 мм;
b0 = 17 мм;
y0 = 4.0 мм;
F1 = 1.38 см2;
q = 0,18 кг/м.
2.2 Визначаємо діаметр ведучого шківа (табл. 2.15):
dp1 = 140 мм.
2.3 Визначаємо діаметр веденого шківа (мм):
dp2 = dp1 Ч uп.п (1 – e) = 140 Ч 2.5∙ (1 – 0,02) = 384
де e = 0,01 ... 0,02 – коефіцієнт ковзання.
Згідно з ГОСТ 17383-73 (табл. 2.4) приймаємо:
dp2 = 400 мм.
2.4 Фактичне передаточне відношення
uп.п =
![]()
.
2.5 Визначаємо швидкість паса (м/с):
V1 =
<
[V] = 25.
2.6 Частота обертів веденого вала (об/хв):
n2 =
.
2.7 Визначаємо міжосьову відстань (табл. 2.14), мм:
а1 = Ка Ч dp2 = 1,05 Ч 400=420;
Ка=1,05.
2.8 Розрахункове значення довжини паса (мм):
L1=
.
Вибираємо стандартну довжину паса (с. 26):
L1ст. = 1800 мм.
2.9 Перевіряємо умову обмеженості числа пробігів паса (1/c):
<
[
]
= 5
2.10 Уточнюємо міжосьову відстань (мм):

a2cm=368 мм
2.10.1 Мінімальне значення міжосьової відстані (мм):
аmin =352-0,01*1600=336
2.10.2 Максимальне значення міжосьової відстані (мм):
amax =352+0,01*1600=368.
2.11 Перевіряємо кут обхвату ведучого шківа:
a1
= 180°
– 60°∙
180°
– 60°∙
°>[a1]
= 110°
Вимоги виконуються.
2.12 Знаходимо коефіцієнт довжини паса:
(табл. 2.19),
де L0 = 2240 мм – базова довжина паса “Б” (табл. 2.15).
2.13 Вихідна потужність паса (табл. 2.15) при dp1 = 140 мм и V1 =45 м/с
® N0 =1,07 кВт
2.14 Коефіцієнт кута обхвату (табл. 2.18)
Сa = 0,89.
2.15 Поправка до обертового моменту на передаточне відношення (табл. 2.20)
DTп = 2,3 нм.
2.16 Поправка до потужності (кВт):
DNп = 0,0001∙ DTп Ч n1 = 0,0001 Ч 2,3 Ч 970 = 0.22.
2.17 Знаходимо коефіцієнт режиму роботи (табл. 2.8):
Ср = 0,92
2.18 Допустима потужність на один клиновий пас (кВт):
[N] = (N0ЧCa∙CL + DNп) ∙Ср = (1,07*0,99*0,95+0,22) Ч 0,92 = 1,13.
2.19 Розрахункове число пасів:
z =
.
2.20 Коефіцієнт нерівномірності навантаження пасів (с. 28 [1])
Сz = 0,85.
2.21 Визначаємо дійсне число пасів:
z
.
Приймаємо
число пасів
z
=
8.
2.22 Зусилля попереднього натягу одного клинового пасу (н):
S01 =
,
2.23 Визначаємо силу тиску на вали передачі (н):
Q = 2∙ S01Ч
z
∙sin
.
2.24 Визначаємо розміри ободу шківа (табл. 2.21):

lр = 14 мм;
h =10,8 мм;
b = 4,2 мм;
l = 19±0,4мм;
f = 18,5+2;-1 мм;
h1min = 8 мм;
a1 = 34°;
a2 = 38°.
Зовнішній діаметр шківа (мм):
de1 = dp1 + 2∙b = 140+2*4,2=148,4 мм
de2 = dp2 + 2∙b = 384+2*4,2=392,4 мм.
Ширина обода шківа (мм):
М = (z
–
1)
Ч L + 2∙¦
= 196.
3. РОЗРАХУНОК ЗАКРИТОї ЦИЛIНДРИЧНОї ЗУБЧАТОї ПЕРЕДАЧI

Вихідні дані: N1 = 6,7 кВт;
n1 = 388 об/хв.;
T1 = 164,9н*м;
Uз = 4,62.
3.1 Вибираємо матеріал для виготовлення шестерні та колеса (табл. 8.8):
| № | Параметри | шестерня | колеса |
| 1 | марка сталi | Ст.40X | Ст.45 |
| 2 | твердiсть середини | 245HB | 200 HB |
| 3 | твердiсть поверхнi | 58 HRСэ | 50 HRСэ |
| 4 | термообробка | Зак.ТВЧ | Нормалiзацiя |
| 5 | межа текучестi | 800 МПа | 450 МПа |
| 6 | межа мiцнiстi (Gв) | 1000 МПа | 750 МПа |
3.1.2 Вибираємо припустиме напруження перетина для шестерні:
МПа
Значення вибираємо з табл.3.19:
SF′ = 1,75;
SF″ = 1,0;
G0Flim1 = 600 Мпа;
YS = 1,0;
YR = 1,0;
kFL1 = 1,0;
kFl1 = 1,0.
3.1.3 Вибираємо припустиме напруження перетина для колеса:
МПа
G0Flim2 = 1,8 HB = 360 Мпа.
3.1.4 Вибираємо припустиме напруження перетина для шестерні з перенавантаженнi:
![]()
GFlimM1 = 2450 (табл.3.19).
3.1.5 Вибираємо припустиме напруження перетина для колеса з перенавантаженнi:
МПа
GFlimM2 = 4,8 HB.
3.1.6 Визначаємо допустиме контактне напруження для зубців шестерні (МПа):
[Gн1]
=
МПа
GHlim1 = 1,8 ∙HRСэ+150 = 1194 МПа;
SH=1,25;
SHL=1,0;
zR = 0,95;
zV = 1,0.
3.1.7 Визначаємо допустиме контактне напруження для зубців колеса (МПа):
[Gн2]=
МПа
GHlim2 = 2 ∙HB+70 = 470 МПа.
3.1.8 Визначаємо допустиме контактне напруження, дiюче в зацiпленнi:
[Gн]= min {[Gн1], [Gн2] } = 392МПа.
3.2 Проектуючий розрахунок зубчатой передачi
3.2.1 Визначаємо колову швидкість (м/с):
Vt
=
0,6.
3.2.2 Необхідна ступінь точності передачі (табл. 3.33:
nt = 9.
3.2.3 В основу покладена залежнiсть:
,
де КНα = 1,0 – коефіцієнт нерівномірності навантаження по зуб’ям;
КНb = 1,08 – коефіцієнт нерівномірності навантаження по ширині зубчастих вінців (рис. 8.15 [2]);
КНV = 1,05 – коефіцієнт динамічного навантаження (табл. 8.3 [2]);
zM
=
МПа1/2
– коефіцієнт, що враховує механічні властивості матеріалів зубчастих коліс;
zH
=
![]()
- коефіцієнт форми спряжених поверхонь зубців;
zε
=
![]()
- коефіцієнт торцевого перекриття зуба,
де
,
де z1 = 29-кiлькiсть зубців шестернi,
z2 =29*4,62=133,98=>134 - кiлькiсть зубців колеса,
cosβ = 1,
εα = [1,88-3,2∙(1/29 + 1/134)] = 1,75,
zε =0.75;
yd = 1 – коефіцієнт ширини зубчатого вінця (табл. 8.4 [2]);
dw1=86.6мм.
3.2.4 Визначаємо модуль зубців (мм):
,
Приймаємо стандартний модуль зубців (табл. 8.1 [2]):
m = 4 мм.
3.2.5 Були отриманi слiдуючi розрахунки:
m= 4мм;
z1 = 29;
z2 = 134;
dw1 = m∙z1= 4*29=87 мм;
bw = ψd∙dw1 = 86.6.
3.3 Геометричний розрахунок зубчатої передачi.
3.3.1 Обчислюємо ділильний кут профiля:
.
3.3.2 Обчислюємо кут зацiплення:
;
х1+х2=0;
αtw=αt=20°.
3.3.3 Визначаемо мiжосьову вiдстань:
мм.
3.3.4 Обчислюємо ділильний діаметр шестірні та колеса (мм):
di=
,
d1=29*4=87 мм;
d2= 4*134=402 мм.
3.3.5 Обчислюємо діаметри вершин зубцiв шестірні та колеса (мм):
dai
=
;
da1=
мм;
da=
мм.
3.3.7 Обчислюємо діаметри осьових кругов впадiн шестірні та колеса (мм):
dfi=![]()
df1=87-27.5=79.5мм;
df2=402-7.5=394.5 мм.
3.3.8 Обчислюємо кут профiля зуба у точцi на вершинах:
![]()
;
.
3.3.9 Обчислюємо складові коефицiенти торцевого перекриття:
![]()
;
.
3.3.10 Обчислюємо коефицiент торцевого перекриття:
.
3.3.11 Обчислюємо осьовій шаг перекриття:
.
3.3.12. Обчислюємо коефiциент осьового перекриття:
.
3.3.13. Сумарний коефіциент перекриття:
.
3.3.14 Обчислюємо еквівалентні числа зубчатої передачі:
![]()
;
![]()
3.3.15 Визначаємо колову швидкість (м/с):
Vt
=
.
3.4 Перевiрочний розрахунок зубчатоi передачi.
3.4.1 Виконуємо перевірочний розрахунок по контактному напруженню для зубців колеса:
GН =
[GН]=392
МПа,
де zM
=
МПа1/2
– коефіцієнт,
що враховує
механічні
властивості
матеріалів
зубчастих
коліс;
zH
=
-
коефіцієнт
форми спряжених
поверхонь
зубців;
zε
=
- коефіцієнт
торцевого
перекриття
зуба,
КНα = 1,0,
КНb = 1,08,
КНV = 1,1,
GH
=
МПа.
Вимоги по контактному напруженню для зубців колеса виконуються.
3.4.2 Виконуємо перевірочний розрахунок на втому при згибі:
GFi =
Ј
[GFi],
де FtF - колова сила,
FtF=
н,
КА = 1 – коефіцієнт роботи,
КFα = 1 - коефіцієнт нерівномірності навантаження мiж зубцями,
КFb = 1,12 – коефіцієнт нерівномірності навантаження,
КFV = 1,13 – коефіцієнт динамічного навантаження,
YFSi – коефіцієнт форми зубців (рис. 8.20 [2])
для не коригованих зубчастих коліс х = 0 знаходимо:
YFS1 = 4,1, YFS2 = 3,62,
Yβ = 1 – коефіцієнт кута нахилу зуба,
Yε = 1 - коефіцієнт перикриття зуба,
GF1 =
≤ [GF1]
= 343МПа,
GF2
=
≤
[GF2]
= 206 МПа,
Вимоги по перевірочний розрахунок на втому при згин виконуються.
3.4.3 Виконуємо перевірочний розрахунок на контактну та згінну міцність при дії максимального навантаження (МПа):
,
GFMi
=
≤ [GFMi],
GFM1
=
≤ [GFM1]
= 1420 МПа,
GFM1
=
≤ [GFM1]
= 549 МПа,
Вимоги по розрахунок на контактну та згінну міцність виконуються.
Отримали всi даннi.
4. перевірочний розрахунок веденого вала

Вихідні дані:
Т = 886.8 нм;
а = в = 64 мм;
с = 97 мм.
4.1. Вибираємо матеріал для виготовлення вала (табл. 5.1)
Сталь 45, нормалізована НВ = 200;
Механічні характеристики:
sВ = 610 МПа; sТ = 360 МПа;
tт = 210 МПа; s-1 = 270 МПа;
t-1 = 150; ys = 0,1; yt = 0,05.
4.2 Визначаємо сили, що діють на вал (н):
Ft
=
– колова сила;
Fr = Ft Ч tga = 4411Ч tg20° = 9868– радіальна сила;
FМ
=
–
радіальна сила
муфти,
де D1 = 210 мм – діаметр розташування пальців (табл. 36).
4.3 Розробляємо розрахункову схему вала з діючими силами
4.4 Визначаємо реакції в опорах вала у вертикальній площині:
е
;
![]()
=-1223н;
е
;
![]()
н.
Перевірка:
;
6533-9868 +1223+2111=0
4.5 Будуємо епюру згинаючих моментів у вертикальній площині (нм):
;
.
4.6 Визначаємо реакції в опорах вала у горизонтальній площині (н):
.

4.7 Будуємо епюру згинаючих моментів у горизонтальній площині (нм):
.
4.8 Будуємо епюру сумарних згинаючих моментів (нм):
.
4.9 Будуємо епюру обертового моменту (нм):
Моб = Т = 886.8.
4.10 Визначаємо небезпечний переріз при розрахунку на статичну міцність.
Небезпечний переріз знаходиться там, де максимальний згинаючий момент, тобто він проходить через точку К.
4.11 Визначаємо приведений момент в небезпечному перерізі (нм):
.
4.12 Визначаємо розрахунковий діаметр вала у небезпечному перерізі на статичну міцність:
мм
<
dкон
= 45 мм;
МПа.
4.13 Перевіряємо вал на втомну міцність
Знаходимо небезпечний переріз при розрахунку на втомленність. Він проходить через точку К, тому що тут маємо найбільшу кількість концентраторів напружень: шпонковий паз та посадка маточини колеса на вал
,
де n, ns, nt - запас міцності загальний, нормальний, дотичний.
4.14 Визначаємо запас міцності за нормальними напруженнями (симетричний цикл):

,
де G-1 = 270 МПа – границя втомленності матеріалу при симетричному циклі;
Кs = 1,73 - коефіцієнт концентрації напружень;
Кd = 1,9 – коефіцієнт, що враховує абсолютні розміри перерізу (рис. 15.5);
КF = 1,07 – коефіцієнт, що враховує стан поверхні (рис. 15.6).
sа
=
МПа
– амплітуда
нормальних
напружень
мм3
– осьовий момент
опору переріза
(табл. 5.9)
.
4.15 Визначаємо запас міцності за дотичними напруженнями

(асиметричний цикл – откольовий)
,
де t-1 = 150 МПа – межа втомленності матеріалу при асиметричному циклі;
Кt = 1,55– коефіцієнт концентрації напружень;
tа
= tm
=
МПа
– амплітудні та середні значення дотичних напружень;
мм3
– полярний
момент опору
перерізу (табл.
5.9);
yt = 0,05 – коефіцієнт чутливості матеріалу до асиметрії циклу;
.
4.16 Визначаємо загальний запас міцності від втомленності у перерізі: