Xreferat.com » Рефераты по психологии » Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

повинна реагувати на те, що відбулося. Вважається, що якщо вона була дійсно згвалтована, з нею повинна трапитися істерика, вона плакатиме, кричатиме, відчуватиме гнів і огиду. Проте реакції можуть бути самими різними, включаючи описані вище. Жоден з видів реакції не повинен бути приводом для сумніву у факті насильства.

Існують також установки, що підтримують віру у те, що люди живуть в справедливому світі, в якому кожний одержує те, що заслуговує. Згідно цій логіці, згвалтування означає, що жертва "погана" або вчинила якусь помилку, за яку і отримала покарання. Якщо вона знаходилася в небезпечній частині міста, пізно йшла одна, була одягнена в одяг, привертає увагу, тим більше якщо фліртувала з майбутнім насильником, то швидше за все вона згодом почує: "Сама винна". Проте важливо розділити поняття "уразливість" і "вина". Уразливість відноситься до можливості, вина — до причини. Можна і необхідно вживати заходів, що зменшують власну уразливість, але за причину згвалтування несе відповідальність тільки насильник. Той факт, що він скористався уразливістю жінки, не робить її винуватою в тому, що відбулося. Наслідком цієї установки є думка, що чоловік під впливом жіночої "провокуючої, спокушаючої поведінки" просто не може контролювати свій сексуальний потяг [1].

Важливим ще є і те, що ЖСН підсвідомо теж розділяють ці негативні установки. Деякі жінки вважають, ніби якщо вони зможуть знайти те, що вони зробили неправильно і що явилося "причиною" згвалтування, і ніколи не робитимуть цього надалі, то застережуть себе від можливих посягань в майбутньому. Ця реакція природна.

У ЖСН часто спостерігаються:

Самозвинувачення — поширена реакція, що виникає після травматичної життєвої події. Жертви часто схильні звинувачувати себе більше, ніж це здається адекватним стороннім. Janoff-Bulman ділить самозвинувачення на два типи: поведінкову (звинувачення себе в неправильній поведінці), і характерологічну (звинувачення власного характеру або окремих його рис). Поведінкове самозвинувачення — набагато менш стабільне. Зазначена реакція відноситься до такої поведінки, яка може бути змінена власними зусиллями людини. Самозвинувачення більш адаптивне, оскільки дозволяє жертвам мінімізувати відчуття уразливості і збільшити контроль над власним життям. Поведінкове самозвинувачення дає можливість зберегти раніше існуючі базисні переконання або, принаймні, зменшити потребу в їх зміні. Набагато більшу проблему для ЖСН представляє характерологічне самозвинувачення, оскільки воно звичайно супроводжується низькою самооцінкою і запереченням здатності що-небудь змінити.

Дві інші реакції — заперечення і нав'язливі думки, що повторюються, про подію — покликані допомогти людині асимілювати травматичний досвід. Світ переконань, побудований і закріплений протягом багатьох років життя, не може кардинально змінитися за короткий строк. Зміни повинні бути поступовими, щоб картина світу могла зберігати стабільність і зв'язність. Заперечення дозволяє підготуватися до перебудови переконань і уповільнює цей процес. Тому рівень заперечення буде щонайвищим після фази шоку, що редукує загрожуючу інформацію. Нав'язливі думки, що повторюються, служать індикатором того, що дані травматичного досвіду зберігаються в активній пам'яті і переробляються до тих пір, доки не будуть включені в систему. Фаза заперечення змінює фазу нав'язливих думок про подію, що стають дуже пригнічуючими. В цей процес включені як психологічні, так і фізіологічні механізми.

Повернення нормального стану характеризується отриманням контролю над власним життям і поведінкою. Одужання вважається успішним, коли ЖСН може пригадати травматичну подію за власним бажанням, залишаючись в той же час здатною перемкнути свою увагу і думки на інші теми.

На основі вище викладеного можна стверджувати, що сексуальне насильство — сильний стресор, що викликає у більшості потерпілих довготривалі психологічні наслідки. Згвалтування міняє погляд жертви на світ і навколишніх людей, вторгаючись в систему її переконань і нівелюючи її базові потреби в контролі власного життя, в свідомості. На відміну від потерпілих від інших екстремальних стресорів, ЖСН потрапляють в найскладніші переплетення правових, медичних, соціальних, культурних проблем, які часто служать причиною вторинної віктимізації і значно відстрочують, а деколи і роблять неможливим повернення до нормального життя.

Висновки до теоретичної частини:

В нашій країні сфера вивчення будь-яких аспектів сексуального життя у минулому була вельми ідеологічною, і питання статевої злочинності були прерогативою кримінологів. Проте і в кримінології зґвалтування не піддавалося серйозним комплексним дослідженням із залученням соціології і психології. Основна увага була спрямована на вивчення ситуацій насильства, особи насильників, причин, що спонукали їх вчинити злочин. Всі дослідження ЖСН зводилися до віктимології, тобто до питання про те, як поведінка і психологічні характеристики жертви вплинули на розвиток і результат кримінальної ситуації. Таким чином, в дослідженнях кримінологій переважає погляд на ЖСН як на другорядного учасника подій, як на об'єкт. Очевидно, це правомірно для юридичного підходу, але психологам, що займаються проблемами ЖСН, необхідно подолати однобокість цих традицій і поміняти акценти. Задача психолога, що працює з потерпілими, не в тому, щоб стати експертом кримінальної ситуації, а в тому, щоб розібратися, які наслідки має ця травматична подія для жертви і як ефективно їй допомогти.

Зґвалтування - це примусові статеві зносини. Воно є одним із самих жорстоких зазіхань на особисту безпеку, права й волю людини. Для оволодівання жертвою використаються фізична сила, погрози, залякування, удаються до зброї, захоплень, побоїв. В результаті зазначеного у потерпілих виникає шок, потрясіння, відраза, сором.

За характером психологічні наслідки сексуального насильства діляться на:

1) посттравматичні стресові розлади: наявність стресора, нав'язливі спогади, думки, пов'язані із ситуацією насильства (тривожність, підвищена рухова активність), флеш-бек (спалах в пам'яті пережитого);

2) когнітивні розлади: сприйняття себе як безпомічної, поганої, некрасивої. Знижується самооцінка, порушуються межа свідомості (важко відокремити себе від інших, визначити свою межу, що приводить до експлуатації себе й інших);

3) емоційні проблеми: занепокоєння, тривожність, страх, аж до панічних станів, зниження загального фону настрою, депресія, гнів, емоційні оніміння, сексуальні проблеми;

4) поведінкові проблеми: агресивність, непояснена, неадекватна жорстокість, деструктивна поведінка, вживання наркотиків та алкоголю;

5) дисоціація (порушення, розірвання зв'язку між повним уявленням про себе, час або зовнішні обставин): дереалізація, множинні особистісні порушення;

6) розлад апетиту: булімія, анорексія;

7) нанесення самоушкоджень (зазначена обставина необхідна жертві, щоб упоратися із душевним болем і дереалізацією);

8) спроба самогубства або самогубство;

9) труднощі у встановленні міжособистісних відносин;

психосоматична патологія: біль в низі живота, дерматити, астма, шлунково-кишкові розлади, неврози.


РОЗДІЛ 2.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖІНОК, ЩО ЗАЗНАЛИ ТА НЕ ЗАЗНАЛИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ


2.1 Загальна характеристика методів дослідження


1. Модифікований тест восьми захоплень Сонді направлений на виявлення патологій. Стимульний матеріал представлений у вигляді 48 портретів; 6 серій по 8 портретів. За допомогою зазначеної методики ми досліджуємо несвідомі психологічні особливості особи.

Методика створена в 30-ті роки на основі емпіричних дослідів осіб з психічними хворобами і серйозними проблемами.

Інструкція: Досліджуваний в кожній серії повинен обрати два симпатичних і два не симпатичних портрети із пред'явлених людей, у кожного з яких представлені у найбільш чистому виді патологій сексуальної недеференційності, агресивності з садистичними тенденціями; епіліптичні, істеричні, кататонічні риси; депресія паранояльність і маніакальний стан.

2. Тест Будинок-Дерево-Людина досліджує підсвідомі психологічні характеристики особистості. Зазначена проективна методика була запропонована Дж. Буком в 1948р. Суть методики заключається в наступному: оптанту пропонується намалювати будинок, дерево і людину. На думку Дж. Бука – це своє образний автопортрет, деталі якого мають особисте значення. По малюнкам можна робити висновок про афективну сторону особистості, її потреби та ін.

Р. Бернс використовуючи тест Будинок-Дерево-Людина пропонує зобразити будинок, дерево та людину на одному малюнку. Вважається, що взаємозв’язок між малюнками представляє собою зорову метафору. Якщо привести весь малюнок в дію то можна побачити, що дійсно відбувається в нашому житті.

3. Опитувальник FPI призначений для діагностики комунікативних якостей особистості, які мають головне значення для процесу адаптації в суспільстві. Шкали опитувальника сформовані на основі результатів факторного аналізу і відтворюють сукупність взаємних факторів.

Опитувальник FPI вміщає 12 шкал. Загальна кількість запитань 114. Перше запитання ні до однієї із шкал не входять, так як потрібне для перевірки; 1-9 являються основними (невротичність, спонтанна агресивність, репресивність, роздратованість, комунікабельність врівноваженість, реактивна агресивність, сором’язливість, відкритість); 10-12 проізводними, інтегруючими (екстраверсія-інтраверсія, емоційна лабільність, маскулізм-фемінізм).

4. Тест Неіснуюча тварина направлена на перевірку зміни несвідомих аспектів. Оптанти повинні були намалювати неіснуючу тварину і дати їй назву.

Інструкція: «Придумайте й намалюйте тварину, якої насправді ніколи не було і якої до вас ніхто не придумав - ні в казках, ні в комп'ютерних іграх, ні в мультфільмах».

Якщо обстежуваний говорить, що не знає, як малювати, не вміє, не може нічого придумати й т.п., то треба підбадьорити його, пояснити, що для цього завдання не потрібно нічого вміти. Оскільки не важливо, якою вона вийде. Якщо обстежуваний довго думає, не приступаючи до малювання, то варто порадити йому почати малювати, як виходить, а далі придумувати по ходу малювання. Коли обстежуваний закінчує малювати, його просять придумати тварині назву. Якщо придумування назви викликає дуже великі труднощі, то цю частину завдання опускають. При необхідності з'ясовують, які частини тіла (або якому органу) відповідають ті або інші деталі зображення.

Буває що замість неіснуючої тварини зображують звичайне, відоме, що відбивається в його назві (заєць, осел і т.п.). У цьому випадку потрібно попросити зробити ще один малюнок, намалювавши цього разу тварину, якої насправді не буває. Інструкцію при цьому повністю повторюють. Якщо й у повторному малюнку зображується реальна тварина, то цю роботу припиняють. Якщо вид намальованої тварини цілком звичайний (наприклад, явно зображений заєць), але названо воно незвичайно (наприклад, сказано, що це «чарівний заєць»), то завдання вважається успішно виконаним і повторювати його не потрібно.


2.2 Особливості несвідомих аспектів у досліджуваних


За результатами модифікованого тесту восьми захоплень Сонді з'ясувалося, що у ЖСН патологічних рис не виявлено.

Наступні дані ( див.табл. 2.2.1.), показали, що у ЖСН переважають такі показники, як: настороженість (85,7%), втеча від вирішення проблем (85,7%), стан депресії (71,4%), виражена потреба в глибокій прив’язаності до батьків (71,4%), ознаки мазохізму, пасивність (42,8%); а низькі показники відзначалися у показниках: доброта і смиренність (28,6%), звичайна ревнива людина (14,2%),

соціально адаптована особистість (14,2%).

У жінок що не зазнали сексуального насилля переважають такі показники, як: бажання переживати позитивні емоції (100%), нормальна активність (100%), соціально адаптована особистість (71,4%); а низькі показники:

страх притаманний звичайним людям (28,6%), настороженість, емоційна незрілість (14,2%), втеча від вирішення проблем (14,2%).

Таблиця 2.2.1.

Особливості несвідомих аспектів у досліджуваних, %.

№

п/п

Показники Жінки, що зазнали сексуального насильства Жінки, що не зазнали сексуального насильства. φ Р
1. 1 2 3 4 5
2. Виражена потреба в глибокій прив’язаності до батьків 71,4 57,1 0,66 -
3. Звичайна ревнива людина 14,2 0 1,701 0,05
4. Настороженість 85,7 14,2 3,505 0,001
5. Стан депресії 71,4 0 4,429 0,001
6. Демонстрація справедливості 57,1 42,8 0,631 -
7. Ознаки мазохізму, пасивність 42,8 42,8 0 -
8. Втеча від вирішення проблем 85,7 14,2 3,505 0,001
9. Страх притаманний звичайним людям 14,2 28,6 0,783 -

Статистично достовірна різниця (див.табл. 2.2.1.) спостерігалися за показниками: з Р=0,01 - бажання переживати позитивні емоції, соціально адаптована особистість; з Р=0,001 - настороженість, стан депресії, почуття провини, блокування контактів, нещасність у відносинах з іншими, втеча від вирішення проблем; з Р=0.05 - звичайна ревнива людина.

Отже, для жінок, що зазнали сексуального насилля найбільш характерними є наступні показники: бажання переживати позитивні емоції, втеча від вирішення проблем, стан депресії, настороженість, виражена потреба в глибокій прив’язаності до батьків. У жінок що не зазнали сексуального насилля переважають такі показники, як: бажання переживати позитивні емоції, нормальна активність та соціально адаптована особистість.


2.3 Особливості емоційної сфери оптантів


Аналіз результатів за методикою Будинок-Дерево-Людина (Рисунок 2.3.1.) виявилося, що у ЖСН більше вираженими є: потреба в емоційній теплоті (100%), травматичний невроз (100%), потреба відчувати себе захищеною (99,1%), агресія направлена на себе (98,5%), страх (96,3%), тривожність та бажання контролювати її (94,6%), занепокоєння (83,6%), сексуальні проблеми (79,6%), зниження загального фону настрою (76,5%), залежність від інших (78,5%), чутливість (75,9%), депресивні реакції(65,7%), агресія направлена на інших (59,6%), відчуження від дійсності (56,4%), пильність(54,2%); найменше виражені: ворожість (33,5%), гнів (16,3%).


Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

Рис. 2.3.1. Особливості емоційної сфери жінок, що зазнали сексуального насилля


У жінок, що не зазнали сексуального (Рис.2.3.2.) насилля найбільша кількість вираженості прослідкувалася за наступними показниками: потреба в емоційній теплоті (100%), потреба відчувати себе захищеною (98,6%), чутливість (89,6%), агресія направлена на інших (64,9%), пильність (56,9%), тривожність та бажання контролювати її (55,8%), залежність від інших (56,2%); найменша вираженість прослідкувалася за показниками: занепокоєння (41,2%), зниження загального фону настрою (34,6%), гнів (28,4%), страх (23,1%), агресія направлена на себе (14,3%), ворожість (13,5%), депресивні реакції (6,9%), травматичний невроз (4,6%). У жінок з лінійного управління не проявилися зовсім сексуальні проблеми (0%) та відчуження від дійсності (0%).


Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

Рис. 2.3.2. Особливості емоційної сфери жінок, що не зазнали сексуального насилля


Потреба в емоційній теплоті проявилася однаково у всіх групах (100%). У 100% досліджуваних проявився травматичний невроз. Статистично достовірна різниця не була прослідкована в наступних якостях: залежність від інших, чутливість, ворожість, потреба відчувати себе захищеною, гнів.

За даними методики Будинок-Дерево-Людина (див.табл.2.3.1.) з'ясувалось, що статистично достовірна різниця спостерігається за показниками: з Р=0,01 – занепокоєння, тривожність та бажання контролювати її, депресивні реакції; з Р=0,001 – відчуження від дійсності, травматичний невроз, агресія направлена на себе, сексуальні проблеми, страх; з Р=0.05 - зниження загального фону настрою.


Таблиця 2.3.1.

Особливості відмінностей несвідомих аспектів особистості (за даними методики Будинок-Дерево-Людина), %.

№

п/п

Показники

якостей

Жінки, що зазнали сексуального насильства Жінки, що не зазнали сексуального насильства φ Р
1. 2. 3. 4. 5. 6.
1. Занепокоєння 86,3 41,2 2,173 0,01
2. Тривожність та бажання контролювати її 94,6 55,8 2,163 0,01
3. Страх 96,3 23,1 3,852 0,001
4. Зниження загального фону настрою 76,5 34,6 1,916 0,05
5. Депресивні реакції 65,7 6,9 2,992 0,01
6. Гнів 16,3 28,4 0,62 -
7. Сексуальні проблеми 79,6 0 4,844 0,001
8. Агресія направлена на інших 50,1 64,9 0,66 -
9. Агресія направлена на себе 98,5 14,3 4,671 0,001
10. Пильність 54,2 56,9 0,119 -
11. Ворожість 33,5 13,5 1,061 -
12. Потреба відчувати себе захищеною 99,1 98,6 0,045 -
13. Відчуження від дійсності 56,4 0 3,733 0,001
14. Залежність від інших 78,5 56,2 1,06 -
15. Чутливість 75,9 89,6 0,814 -
16. Травматичний невроз 100 4,6 5,962 0,001
17. Потреба в емоційній теплоті 100 100 0 -

Отже, виникнення зазначених психологічних характеристик, у жінок, які зазнали сексуального насилля (агресія направлена на інших, зниження загального фону настрою, агресія, направлена на себе, депресивні реакції та відчуження від дійсності, ворожість потреба в емоційній теплоті, потреба відчувати себе захищеною, травматичний невроз), можна пояснити тим, що вони пережили екстремальну ситуацію.

Оскільки, зґвалтування — це ситуація напруги в якій джерелом травми для жертви є взаємодія з насильником то у них виникає тривожність та бажання контролювати її, занепокоєння, чутливість, пильність, гнів та страх. Саме тому їх подальше спілкування з оточуючими і значущими близькими може утруднюватися та сексуальні проблеми.


2.4 Особливості комунікативної сфери груп досліджуваних


Аналізуючи результати за методикою FPI (див.рис.2.4.1.) у жінок, що зазнали сексуальне насильство ми прослідкували високі показники за такими шкалами, сором’язливість (98,6%), як депресивність (68,5%), емоційна лабільність (45,5%). Зовсім не проявилися високі показники за наступними шкалами: маскулінність, роздратованість, врівноваженість

У жінок, що не зазнали сексуального насильства спостерігаються високі показники за такими шкалами, як: врівноваженість (83,4%), товариськість (68,5%), відвертість (56,3%). Зовсім не проявилися високі показники за наступними шкалами: роздратованість, невротичність, сором’язливість та емоційна лабільність.

Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

Рис. 3.4.1. Особливості комунікативної сфери груп досліджуваних


Перевіряючи результати за методикою FPI (див.табл.2.4.1.) з'ясувалося, що у ЖСН, страждаючих “травматичним неврозом”, розвивається: постійна пильність і надчутливість до загроз зовнішнього світу; в міжособовому спілкуванні з'являється дратівливість, схильність до вибухових агресивних реакцій; збудливість, дратівливість; нестримний тип реагування на раптові подразники; фіксація на обставинах події, що травмувала; відхід від реальності; схильність до некерованих агресивних реакцій.

Таблиця 2.4.1.

Особливості комунікативної сфери груп досліджуваних (за даними методики FPI), %.

№

п/п

Шкали

Жінки, що

зазнали

сексуального

насильства

Жінки, що не зазнали сексуального насильства φ Р
1. Невротичність 39,8 0 3,003 0,001
2. Спонтанна агресивність 13,2 2,1 0,997 -
3. Депресивність 68,5 1,4 3,764 0,001
4. Роздратованість 0 0 0 -
5. Товаристкість 35,5 68,5 1,481 -
6. Врівноваженість 0 83,4 5,064 0,001
7. Реактивна агресивність 15,3 23,8 0,473 -
8. Сором’язливість 98,6 0 2,904 0,001
9. Відвертість 20,9 56,3 1,643 0,05
10. Екстраверсія 9,6 40,1 1,674 0,05
11. Інтроверсія 13,3 2,4 0,959 -
12. Емоційна лабільність 45,5 0 1,481 -
13. Маскулінність 0 14,2 1,701 0,05
14. Фімільність 45,6 32,6 0,589 -
15. Невротичність 39,8 0 3,003 0,001
16. Спонтанна агресивність 13,2 2,1 0,997 -
17. Депресивність 68,5 1,4 3,764 0,001
18. Роздратованість 0 0 0 -
19. Товаристкість 35,5 68,5 1,481 -

Високі оцінки за шкалою сором’язливість віддзеркалюють схильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, які виражаються в пасивно-захисному характері. Високі показники за шкалою емоційна лабільність свідчать про нестійкість емоційного стану, труднощі в оцінці значущості зовнішніх стимулів, вибуховість агресивних реакцій, наявність сильних негативних емоцій, роздратованість, недостатність саморегуляції.

Результати дослідження за методикою FPI дають змогу стверджувати, що жінкам, які не зазнали сексуальне насильство притаманні наступні психологічні характеристики: комунікабельність, бажання будувати довірчі, відкриті стосунки з іншими при високому рівні самокритичності, стійкість до стресів, оптимістичність, активність, впевненість у собі.

Аналіз таблиці 3.4.1. показав, що статистично достовірна різниця спостерігається за шкалами: з Р=0,001 – невротичність, депресивність, сором’язливість врівноваженість; з Р=0,05 – маскулінність, відвертість, екстраверсія.

Оскільки різниці за шкалами фімільність та маскулінність між жінками, що зазнали сексуальне насильство і жінками що не зазнали сексуальне насилля не значна то можна стверджувати, що зазначений показник не залежить від впливу психотравмуючої травми.

Отже, на основі результатів дослідження за методикою FPI можна стверджувати, що жінкам, які зазнали сексуальне насильство притаманні: тривожність; скованість та невпевненість внаслідок чого є труднощі в соціальних контактах; заторможеність; порушення концентрації уваги; нав'язливі спогади; порушення сну; прагнення уникати ситуацій, що яким-небудь чином нагадують травматичну подію. Зазначені характеристики є ознаками наявності у цих жінок ПТСР.


2.5 Особистісні прояви жінок


Дані, отримані за тестом «Неіснуюча тварина» (див.табл.2.5.1.), свідчать, що у жінок, що зазнали сексуального насильства спостерігаються високі показники за такими якостями як: вербальна агресія (94,9%); невпевненість у собі (86,2%); низька самооцінка (85,7%); незадоволеність собою(85,7%); подавленість (71,4%); страх (71,4%), а низькі показники: конформність до суджень і установок (28,6%). У жінок, що не зазнали сексуального насилля спостерігаються високі показники за наступними якостями: конформність до суджень і установок (71,4%), а низькі показники: подавленість (25,6%); вербальна агресія (14,2%); незадоволеність собою (14,2%).

Таблиця 2.5.1.

Особистісні прояви жінок (за даними методики «Неіснуюча тварина»), %

№

п/п

Показники

якостей

Жінки, що зазнали сексуального насильства Жінки, що не зазнали сексуального насильства φ Р
1. Низька самооцінка 85,7 42,8 2,068 0,05
2. Невпевненість у собі 86,2 57,1 1,467 -
3. Вербальна агресія 94,9 14,2 4,160 0,001
4. Незадоволеність собою 85,7 14,2 3,505 0,001
5. Подавленість 71,4 25,6 2,094 0,05
6. Конформність до суджень і установок 28,6 71,4 0,884 -
7. Страх 71,4 35,4 1,626 0,05

Аналіз таблиці 2.5.1. показав, що статистично достовірна різниця є за такими показниками: Р=0,05 – страх, подавленість, низька самооцінка; Р=0,001 - вербальна агресія, незадоволеність собою. Порівнюючи жінок, що зазнали сексуального насильства та таких, що не зазнали сексуального насильства з’ясувалися статистично достовірні результати (Р=0.001) за показниками вербальна агресія, незадоволеність собою, травматичний невроз, агресія направлена на себе, сексуальні проблеми, стан депресії, настороженість. Зазначені якості вищі у жертв сексуального насильства.

Наявність у жінок, що працюють на Лінійному управлінні ПЗ УМВСУ на залізничному транспорті, таких якостей, як конформність до суджень і установок, потреба відчувати себе захищеною, чутливість можна пояснити особливостями умов праці.

На основі аналізу методів дослідження можна зробити висновок, що після сексуального насильства більшість жінок відчуває небезпеку в деяких ситуаціях, які до того вважали безпечними. У жінок, що піддалися зґвалтуванню подальший страх у великій мірі залежить від типу ситуації, в якій трапився напад. З меншою вірогідністю змінюється сприйняття небезпеки, якщо злочин відбувся в місці, яке і раніше оцінювалося як небезпечне. Якщо напад трапився там, де жінка раніше відчувала себе в безпеці, реакція буде значно інтенсивнішою.

Причина такої реакції в тому, що людина не може з достатньою легкістю ідентифікувати місце або ситуацію як надійну (безпечну) або небезпечну, вона не в змозі уникнути відчуття ризику опинитися в небезпеці в майбутньому. Результат цього — постійний страх. Але якщо жертва піддалася нападу в тій ситуації, яку вона і раніше вважала ненадійною, у такому разі вона може продовжувати довіряти своїм думкам і оцінкам щодо небезпеки.

На жінок також вплинуло, те що деякі з них (2 особи) були згвалтовані особою яку вони знали і кому довіряли. У них змінилося сприйняття небезпеки: вони вважають, що не здатні відрізнити насильника від чоловіка, якому можна довіряти, а "грайлива поведінка" від реальної загрози насильства. Відчуття, яке виникло після зґвалтування утрудняє модуляцію ступеня близькості з іншими. Відносини "поляризуються", і до нових знайомств. Жінки відносяться або з необгрунтованою і перебільшеною підозрою, або з такою ж необгрунтованою і перебільшеною надією на дозвіл своїх проблем.


2.6 Рекомендації щодо реабілітації жінок, які зазнали сексуального насилля


З жінками, що зазнали сексуального насилля можна використовувати: клієнтцентровану (роджерівську) психотерапію, логотерапію, когнітивну психотерапію, поведінкову терапію, психодинамічну психотерапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, нейро-лінгвістічне програмування (НЛП).

Американські психіатр Л. Еверстин запропонував загальну модель психологічної допомоги у травматичній ситуації. Особа, що пережила травму дбайливо виводиться з початкового шокового стану, подальшого заперечення і підводиться до ухвалення реальності свого травматичного досвіду. У цей період особа стикається з депресивними відчуттями, гнівом та іншими афектами, що дозволяє ЖСН осмислити пережиту травму і встановити «оптимальну дистанцію» по відношенню до травматичного досвіду. Робота психолога багато в чому будується на сприянні жертві у відтворенні порушеної системи переконань, в пошуку нових принципів побудови життя і інтеграції травматичного досвіду в цілісну життєву історію.

Дж. Кинзі спробував виявити універсальні компоненти психотерапії при роботі з жінками, які зазнали сексуального насильства. Він сформулював три базові принципи терапевтичного втручання: адекватне використовування медичної моделі, облік невербальних компонентів комунікації, що особливо стосуються афекту і стресу, і сензитивність до суб'єктивних життєвих цінностей жертви. Метою психологічної допомоги на всіх етапах є:

• надання потерпілому можливості виразити свої реакції на травму і оцінити їх характер і ступінь вираженості;

• надання необхідної інформації, заповнення "інформаційного вакууму";

• підтримання і вселення впевненості в собі;

• спонукання до найшвидшого повернення у нормальну діяльність.

На початку допомога надається у вигляді індивідуальної консультації, а вже потім можна переходити до групової роботи. Особи, що пережили травму і сильні стресові дії, знаходяться в постійній напрузі і не можуть розслабитися. Іноді надмірна напруга людини не дозволяє використовувати в роботі з ним психотерапевтичні методи, а тим більше включати його в групову роботу. У зв'язку з цим найважливіше місце в наданні допомоги ЖСН займають методи релаксації (див. Додаток А.). Вони направлені на створення умов для напрацювання навиків довільної саморегуляції людиною фізіологічних і психічних функцій.

Нервово-м'язова релаксація складається з серії простих вправ, кожне з яких полягає в чергуванні сильної напруги і швидкого розслаблення відповідної групи м'язів. В результаті цих вправ виникає ефект зняття напруги в кожній задіяній групі м'язів, що супроводиться виникненням тепла і тяжкості.

Нервово-м'язова релаксація володіє добрим терапевтичним ефектом при порушеннях сну, гіпертонії, неврозах, головному болі, виникаючих в результаті стресових дій. Оволодіння методами нервово-м'язової релаксації підвищує можливість людини до саморегуляції психічних станів, сприяє формуванню внутрішніх засобів контролю і управління протіканням психічних функцій.

Також у роботі з ЖСН використовують поведінкові і когнітивні методи допомоги. В роботі з людьми, що пережили травматичні дії, одним з найпростіших і ефективних методів є «систематична десенсибілізація». Метод «систематичної десенсибілізації» полягає в тому, що у людини в стані глибокої релаксації викликаються уявлення про ситуації, що приводять до виникнення страху. В уяві створюються різні ситуації, від найлегших до важких, самих лякаючих. Потім за допомогою поглиблення релаксації у клієнта знімається тривога. Процедура закінчується, коли найсильніший стимул перестає викликати страх у клієнта. В процедурі систематичної десенсибілізації виділяються три етапи: оволодіння методикою м'язової релаксації, складання ієрархії ситуацій, що викликають страх, і власне десенсибілізація (з'єднання уявлень про ситуації, що викликають страх, з релаксацією).

ЖСН прагнуть забути її обставини, видалити із змісту свідомості деяку частину власного життєвого досвіду. Проте на «забутому, несвідомому рівні» пам'ять продовжує своє існування у формі психосоматичної патології, кошмарів, труднощів у встановленні тривалих партнерських відносин і т.д. Як не парадоксально, цим людям необхідне абсолютно зворотне: треба, щоб вони всі пригадали і навіть більш, ніж просто пригадали, — найінтенсивнішим чином проживали в собі емоційно, візуально і кінеститично весь об'єм свого травматичного досвіду.

В роботі з жінками, які зазнали сексуальне насилля можна використовувати наступні методи: «Ослаблення травматичного досвіду», «Візуально-кинеститична дисоціація» (ВКД), «Метод десенсибілізації і переробки рухами очей» (ДПДГ) (див. Додаток Б).

Також важливо щоб особа, що зазнала сексуального насилля самостійно приділяла увагу своїй реабілітації.

Рекомендації, які бажано виконувати особам з ПТСР для підвищення ефективності процесу відновлення:

1. Регулярні зустрічі з особистим терапевтом або групою підтримки.

2. Оволодіння методами управління напругою: релаксацією, самогіпнозом, AT.

3. Уникати проглядання програм, кінофільмів, відеофільмів з насильством і вбивствами.

4. При порушеннях сну, навчатися методам, сприяючим досягненню повноцінного відпочинку під час сну.

5. Харчування повинне бути правильне, збалансоване по складу вітамінів, мікроелементів і клітковини.

6. Необхідно регулярно займатися активними фізичними вправами.

7. Уникати вживання алкоголю.

8. Необхідно постійно розширювати дружне середовище.

9.Старанно виконувати всі завдання ,що ставить психотерапевт.

10. Звертатися за допомогою, коли це необхідно.

Крім цього необхідно спільно з терапевтом розробити план дій на той випадок, якщо ознаки ПТСР знову з'являться. План повинен бути підготовлений у письмовій формі і обов'язково включати опис появи певних симптомів і необхідних заходів, при їх появі. Необхідно домовитися з терапевтом про можливості негайної зустрічі з ним при необхідності.

Досить дієвим методом в роботі з ЖСН є аутогенне тренування.

Аутогенне тренування (AT) - активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, що підвищує можливості саморегуляції початково мимовільних функцій організму.

Основні прояви ПТСР у ЖСН, які можуть піддаватися корекції за допомогою AT:

• Розлади сну, як клінічний прояв ПТСР, зокрема: порушення засипання, поверхневий сон, раннє пробудження, відсутність відчуття відпочинку після сну, нічні кошмари. В цьому випадку використовування прийомів AT з метою швидкого відпочинку і відновлення сил, а також регуляції сну дозволить підвищити працездатність і поліпшити структуру сну.

• Емоційне зубожіння, підвищена збудливість (вибухова, дратівливість, лють, гнів, тяга до насильства) і тривожність (відчуття напруги, нервозності, ненадійності, страху), що супроводиться вегетативними проявами, відображаються на сімейному житті і якості міжособових відносин. Застосування AT з метою зниження емоційної напруги, тривожності і поліпшення настрою в цьому випадку є ефективним методом психотерапії для розширення адаптаційних можливостей людини в суспільстві.

• За допомогою вправ AT, направлених на активізацію психічних і фізичних функцій і творчих ресурсів людини, а також на створення потрібного настрою, можна понизити інтенсивність прояву таких симптомів ПТСР, як уникнення стимулів, пов'язаних з травмою; порушення концентрації уваги; знижений фон настрою і зниження мотивації (відчуття пригніченості, безнадійності, даремності, відчуття зниження енергетики, відсутність інтересу до чого-небудь).

• Оскільки прояви ПТСР часто усугубляють психосоматичними захворюваннями, то використовування AT для боротьби з болем і самостійного регулювання таких функцій організму, як кровообіг, частота серцевих скорочень і дихання, а також кровопостачання мозку - є важливим моментом в психотерапії посттравматичного стресового розладу.

В корекції посттравматичного стресового розладу, як підкреслюють деякі психотерапевти, може вельми ефективно використовуватися арттерапія. Арттерапія може бути використана як в індивідуальному, так і груповому контексті. Використовується широка гамма технічних прийомів (малювання, ліплення з глини і пластиліну, аплікація, робота з тканинами і т.д. ). Всі вони заломлюються з урахуванням специфіки терапії ПТСР.

Після опрацювання основних проблем для подальшої реабілітації можна використовувати групову психотерапію не є самостійним напрямом в психотерапії, а є лише специфічним методом, при використовуванні якого основним інструментом психотерапевтичної дії виступає група пацієнтів, у відмінності від індивідуальної психотерапії, де таким інструментом є тільки психотерапевт. Разом з іншими психотерапевтичними методами групова психотерапія (точно так же, як і індивідуальна форма) застосовується в рамках різних теоретичних орієнтацій, які і визначають її своєрідність і специфіку: конкретну мету і задачі, змістовну сторону і інтенсивність процесу, тактику психотерапевта, психотерапевтичні мішені, вибір методичних прийомів і ін.

Групову психотерапію відрізняють від психотерапії в групі і колективній психотерапії. Останні припускають, що використовування будь-якого психотерапевтичного методу в групі пацієнтів (гіпноз, аутогенне тренування, переконання, переконання і ін.). В цьому випадку психотерапевт впливає психологічними засобами на велику кількість пацієнтів одночасно, проте не використовує систематично в лікувальній меті взаємовідношення і взаємодії, виникаючі між пацієнтами в групі.

Групова терапія є важливою частиною корекції ПТСР. Ситуація насилля часто негативно впливає на здатність людини створювати і підтримувати відносини з іншими людьми. Групова терапія допомагає людям з ПТСР відновлювати довіру до людей, ділитися травматичним досвідом, а також

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: