Xreferat.com » Рефераты по психологии » Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

Особливості жінок, що зазнали сексуального насилля

відновлювати здорові відносини з іншими. Існують групи різного типу. Серед них розрізняють групи, які забезпечують підтримку і закріплення соціальних навиків, групи, направлені на полегшення специфічних симптомів, і групи, які головним чином орієнтовані на формування адекватної самооцінки. В груповій роботі жінки.

жінка насильство стресовий розлад

ВИСНОВКИ


1. Сексуальне насильство це статеві зносини з використанням насилля чи погрози його застосування до жертви. Зґвалтування може призвести до важких фізичних і психологічних наслідків для особи, що постраждала. Вивчення психологічних особливостей ЖСН дало змогу стверджувати, що наслідки сексуального насильства мають схожі характеристики з іншими травмуючи ми ситуаціями.

2. У ЖСН зустрічаються наступні порушення:

- значне зниження рівня позитивних емоцій, неможливість переживати почуття радості при спілкуванні з рідними, близькими;

- стан відчуженості, почуття вини;

- підвищений рівень збудливості, здатний привести до емоційного вибуху;

- відчуття страху, приниженості, психосоматичні розлади;

- невпевненість в майбутньому;

- тривожність.

3. Статистично достовірна різниця у жінок що зазнали сексуального насилля та у жінок що не зазнали сексуального насилля спостерігалася за показниками: з Р=0,01 - бажання переживати позитивні емоції, соціально адаптована особистість, занепокоєння, тривожність та бажання контролювати її, депресивні реакції; з Р=0,001 - вербальна агресія, незадоволеність собою, відчуження від дійсності, травматичний невроз, агресія направлена на себе, сексуальні проблеми, страх, настороженість, стан депресії, почуття провини, блокування контактів, нещасність у відносинах з іншими, втеча від вирішення проблем; з Р=0,05 - подавленість, низька самооцінка, зниження загального фону настрою, звичайна ревнива людина, маскулінність, відвертість, екстраверсія, звичайна ревнива людина

4. Жінкам, що зазнали сексуального насилля бажано надавати допомогу щонайшвидше, безпосередньо після події. Саме перше, що необхідно зробити першим – це вислухати переживання і допомогти в нормалізації відчуттів. У роботі з ЖСН рекомендується використовувати різні напрямки терапій, зокрема: клієнтцентровану (роджерівську) психотерапію, логотерапію, когнітивну психотерапію, поведінкову терапію, психодинамічну психотерапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, нейро-лінгвістічне програмування (НЛП). На перших зустрічах необхідно провести оцінку тяжкості посттравматичного стресу, можливих побічних захворювань, соціального статусу людини і соціокультурних впливів. Інформування клієнта про посттравматичний стрес і його можливі наслідки створює основу для переходу від кризового стану до поступової асиміляції травматичного досвіду.

ЛІТЕРАТУРА


Антонян Ю.М., Голубев В.П. Изнасилование: причины и предупреждение. М. 1990.

Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления: Чикатило и др. М. 1993.

Ауэрбах С, Гремлинг С.. Практикум по управлению стрессом. - СПб.: Питер, 2002.

Безопасность: насилие в семье. Гражданский актив Киева / aktiv.

Галайко Р.А., Зеленгуров В.М. Судебно-медицинское освидетельствование живых лиц по поводу половых состояний и половых преступлений / Методические рекомендации.- Львов, 1977.

Дерягин Г.Б., Сидоров П.И., Соловьев А.Г. Особенности судебно-медицинской экспертизы при половых преступления // Судебно-медицинская экспертиза. – 2002.

Кальман А.Г. Выявление и оценка виктимологических факторов по делам об изнасиловании. Харьков, 1986.

Мак Маллин Р. Практикум по когнитивной терапии. – СПб.: Речь, 2001.

Морозова Н.Б. // Дети России: насилие и защита.: Материалы Всероссийской научн.-практ. конф. – М.,1997.- С. 83-84. 3. Расследование и обвинения по делам о насилии в отношении женщин. СПб., 1999.

Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В.Д. Балин, В.К Гайда, В.К. Гербачевский и др. Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – 2-е изд., доп. И переработка – СПб.: Питер 2006.

Роден М., Абарбанел Г. Как это бывает. Мытищи 1995.

Ромек В.Г, Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – СПб.: Речь, 2004.

Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса.- СПб.: Питер, 2001.

Тимченко А.В. Психогении в экстремальных условиях. Боевая психическая травма и пути ее коррекции. - Харьков: 1995.

Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 января 2004 года).- Х.: ООО Одиссей, 2004.

Харченко С.В. Психологическая помощь пострадавшим в экстремальных ситуациях / Методическое пособие — Харьков: Харьковский национальный университет внутренних дел, 2006.

Шапиро Ф. Психотерапия эмоциональных травм с помощью движений глаз. – М.: «Класс», 1998.


ДОДАТОК А

ПРИЙОМИ РЕЛАКСАЦІЇ


Вправа № 1


Сядьте зручніше, по можливості в тихому місці, обидві ноги повинні опиратися об підлогу всією ступнею. Закрийте очі. Дихайте вільно через ніс. Зосередьте увагу на ваших м'язах і відчуйте, як вони стають трохи більш розслабленими з кожним видихом. Робіть це протягом двох-трьох хвилин. Тепер уявіть собі, що з кожним вдихом ви сприймаєте енергію і здоров'я. Кожного разу, коли ви видихаєте, ви звільняєтеся від напруги і стресу. Робіть це дві-три хвилини. Тепер пригадаєте яке-небудь приємне і красиве місце, яке ви відвідували у минулому. Уявіть собі, що ви тепер там. Дозвольте вашій свідомості відпочити там, в цьому місці. Коли інші думки відвідують вашу голову, спостерігайте за ними, дозволяйте їм ввійти і спостерігайте, як вони знову виходять. Ви бачите, що думки приходять і легко виходять самі по собі. Навіть неприємні і турбуючі думки виходять, якщо ви не зосереджуєтеся на них. Ви чудово відпочиваєте в приємному місці. Згадуйте, як воно виглядає, які там звуки, які у вас там були відчуття. Дозвольте іншим думкам приходити і йти, ковзаючи по поверхні вашої свідомості. Після 10 хвилин попрощайтеся з цим приємним місцем, але пам'ятайте, що ви повернетеся в нього знову.


Вправа № 2


Інструкцію для виконання вправи можна записати на магнітофон, вимовляючи текст поволі і чітко, або попросити прочитати іншу людину. Потім, коли людина добре освоїть всі елементи, то зможете обходитися без зовнішньої інструкції. Паузи між пропозиціями складають 4-6 секунд, при переході від однієї частини тіла до іншої — від 10 до 30 секунд. Кожний етап вправи можна виконувати по кілька разів. Весь сеанс релаксації повинен займати близько 15 хвилин.

Попередня інструкція:

Виберіть зручне місце, щоб ніхто не заважав, і знайдіть спокійне місце. Влаштуйтеся зручніше. Звільніться від туго облягаючого одягу.

Коли виконується вправа, необхідно стежити, щоб ритм дихання був природним: для глибокого і одного вдиху необхідно заповнити повітрям нижні частки легенів. При такому вдиху живіт не втягується, а випинається. Потрібно потренуватися окремо, щоб уловити правильне відчуття.

Під час виконання вправи м'язи потрібно напружувати настільки сильно, щоб відчувалася напруга мускулатури але без відчуття при цьому болю і дискомфорту.

Необхідно уявним поглядом «проглядати» все своє тіло і відзначати стан м'язів, звертаючи увагу на те, як відчуватимуться м'язи до і після вправи.

Основна інструкція:

Сядьте зручно; руки лежать на животі або стегнах або покояться уздовж тіла... Закрийте очі... Концентруйтеся на звуках мого голосу... Сторонні звуки перестають сприйматися... Вам ніщо не заважає... Ви розслабляєтеся, наскільки можете...

Зробіть глибокий вдих і видих... Зосередьте увага на своєму диханні... Ви дихаєте в зручному для вас ритмі, але стараєтеся видих робити трохи довше, ніж вдих... Дихання спокійне і рівномірне... Внутрішнім поглядом стежите, як повітря потрапляє в ніздрі і проходить в легені... При вдиху живіт і грудна клітка розширяються, при видиху звужуються... Стежте за своїм диханням... (пауза)

Тепер концентруйтеся на ваших ступнях і литках... Перш ніж почати, поставте обидві ступні щільно на підлогу. Тепер, продовжуючи торкатися пальцями ніг підлоги, підніміть обидві п'яти так високо, як тільки це можливо... вище, ще вище... ще трохи... Затримайтеся в такому положенні, відчуйте напругу... А зараз розслабте ноги, хай вони м'яко впадуть на підлогу... Відчуйте зовсім інше відчуття в литках і стопах, це відчуття розслаблення... Можливо, ви відчуваєте тяжкість... Приємне тепло розливається по стопах і литках...

Тепер, продовжуючи п'ятами торкатися підлоги, шкарпетки ніг підніміть якомога вище... вище, ще вище... ще... Затримайтеся в такому положенні, відчуйте напругу... А зараз розслабтеся... Відчуйте, як розслабляються м'язи, відчуйте приємне тепло і поколювання... Отримайте задоволення від розслаблення.

М'язи нижньої частини ніг стають м'якими, важкими, теплими, розслабленими... (пауза).

Тепер зосередьте свою увагу на м'язах стегон... Витягніть ноги перед собою, випряміть їх... Напружте м'язи стегон сильніше, ще сильніше... ще небагато... Затримайте ноги в такому положенні... Відчуйте напругу... А зараз розслабтеся, хай ноги м'яко впадуть на підлогу. Відчуйте, як м'язи стегон розслабляються, стають теплими і важкими...

Щоб розслабити протилежну групу м'язів, уявіть, що ви «зариваєте» ноги в підлогу, як в пісок. Упирайтеся ногами в підлогу, сильніше, ще сильніше... ще трохи... Затримайтеся в такому положенні... А зараз розслабтеся. Відчуйте приємне тепло, що розливається по ногах, можливо, легке поколювання... Насолодіться відчуттям розслаблення... Ноги стали важкими, м'якими, теплими, розслабленими... (пауза).

Вдихніть і напружте м'язи сідниць... сильніше, ще небагато... Відчуйте, як м'язи стають напруженими і твердими... Тепер вільно видихніть і розслабте м'язи... Відчуйте знайоме тепло і тяжкість... М'язи стають важкими і м'якими, розслабляються... (пауза)

На вдиху прогніться в поясниці, відчуйте напругу...

На видиху — розслабтеся... Відчуйте, як напруга йде з цієї області... (пауза)

Тепер, вдихнувши, напружте м'язи черевного пресу... ще сильніше, ще небагато... Відчуйте напругу... Видихніть і розслабтеся... Відчуйте приємну тяжкість розслаблення... (пауза)

Тепер напружуємо мускулатуру грудної клітки... Глибоко вдихніть... Затримайтеся і відчуйте напругу... А зараз випустіть повітря і розслабтеся... Відчуйте, як напруга йде з тієї області... Дихання рівне і спокійне...

Тепер перейдемо до рук... Зверніть свою внутрішню увагу на гроні рук... Стисніть обидва кулаки так сильно, наскільки можливо... ще, ще небагато... Відчуйте напругу... А зараз розслабте кисті... Відчуйте, як по них розливається приємне тепло... Можливо, ви відчуєте легке колення в кінчиках пальців...

А зараз одночасно розчепірте пальці обох рук якнайширше... ще, ще... відчуйте напругу... І розслабте... М'язи стають м'якими, важкими... Кисті рук розслабляються, ви відчуваєте приємне тепло... (пауза).

Тепло підіймається вище, до плечей... Напружте м'язи плечей, прагнучи підняти їх якомога вище... Ще вище...

Тепер відведіть плечі вперед, потім назад, відчуйте напругу... І розслабтеся... Насолодіться приємним відчуттям тяжкості і тепла.

Відчуйте, якими важкими і розслабленими стали ваші руки... (пауза).

Тепер поволі відхилюватимете голову назад, напружте м'язи шиї... Відчуйте напругу шийних м'язів... А зараз поверніть голову в початкове положення, розслабте шию... Відчуйте, як йде напруга... Поволі посувайте головою вперед управо вліво в початкову крапку... Тепер повністю розслабтеся... Голова знаходиться в зручному, спокійному і розслабленому положенні. Відчуйте, як напруга йде з області шиї... (пауза)

Перейдемо до особи... Оберніть уявний погляд на своє обличчя... Тепер напружте лицьову мускулатуру: стисніть губи, нахмурте брови, відчуйте напругу... І розслабтеся... Тепер посміхніться настільки широко, наскільки можливо, при цьому піднявши брови... Відчуйте напругу... І розслабтеся... Відчуйте, як розслабляються всі м'язи обличчя, якими вони стають важкими і м'якими... Відчуйте обличчям м'яке приємне тепло... Тільки в області лоба зберігається легка приємна прохолода... Уявіть, яке спокійне і утихомирене у вас зараз вираз обличчя... Запам'ятайте це відчуття... (пауза).

Відчуйте, яким важким і розслабленим стало все ваше тіло... Ніде немає ніякої напруги, м'язи м'які, важкі і розслаблені... Приємне тепло «заливає» вас, як м'яка хвиля... Окиньте внутрішнім поглядом все ваше тіло... Ви відчуваєте розслаблення, починаючи з лоба, потім воно переходить на очі, нижче, на щоки... Тяжкість розслаблення охоплює нижню частину лиця... шию... спускається до плечей... рукам... захоплює грудну клітку, живіт, спину... Розслабляються ваші ноги, починаючи із стегнами, досягаючи литок і ступень... Все тіло важке і розслаблене... Насолодіться цим приємним відчуттям (пауза 1—2 мін)...

А зараз, після розслаблення і відпочинку, ми можемо поступово повернутися в оточуючий світ. Я прошу вас знову зосередити увагу на диханні. Ви дихаєте в зручному для вас ритмі, але стараєтеся вдих робити трохи повільніше, ніж видих... З кожним вдихом ви відчуваєте новий прилив енергії, що наповнює все ваше відпочиле тіло... Я поволі рахуватиму до десяти, і з кожним рахунком ви відчуватимете, що свідомість стає все більш і більш ясною, а тіло — свіжим і енергійним... Коли я долічу до 10, ви розплющите очі і відчуєте прилив бадьорості і бажання діяти...

Один — відчуйте, як теплою енергією наповнюються ваші ноги, два — відчуєте прилив сил в руках, три — з кожним вдихом ви відчуваєте прилив сил і енергії у всьому тілі, чотири — свідомість ясна, п'ять — настрій добрий, бадьорий, шість — ви чудово розслабилися і відпочили, сім — ви повні сил і енергії, вісім — вам хочеться потягнутися всім тілом, дев'ять — глибоко зітхніть, десять — розплющте очі!

ДОДАТОК Б

Ослаблення травматичного інциденту (ОТІ)


Техніка ослаблення травматичного інциденту (автор методики — Ф.Джербод) полягає в перегляді, візуалізації, повторному переживанні травми, що відбулася (без переживань, інтерпретацій і підбадьорень). Це може бути проглядання однієї відособленої події або серії подій, узагальнених однією темою, яка веде до суті травми. За допомогою цього методу відбувається когнітивна переоцінка події.

В цьому методі підкреслюється нейтральність терапевта. Клієнти в цьому методі — оглядачі, терапевт — фасилітатор, а процес називається «перегляд».

Необхідними умовами для роботи є активний стан клієнта на початку сеансу, довіри до терапевта і готовність вирішувати проблему. Одна із задач психотерапевта — забезпечити клієнту безпечне терапевтичне оточення, а також переконатися в тому, що він хоче працювати з проблемою.

Місце для терапії повинне бути ізольованим, щоб ходу роботи нічого не заважало. Процедура може зайняти багато часу, але ні психотерапевт, ні клієнт не повинен поспішати.

Спілкування з клієнтом чітко та визначено. Ніяких інтерпретацій. Психотерапевт нейтральний, він приймає без коментарів все, що б клієнт ні говорив. Психотерапевт не повинен дозволяти собі оцінку ні в якому вигляді. Можливо, клієнт почне загрожувати психотерапевту, але і в цьому випадку — ніяких обговорень. Навіть якщо у психотерапевта виникають емоційні реакції, їх не слід проявляти. У клієнта може бути сильна емоційна реакція, він може схотіти зупинитися — психотерапевт повинен його підтримати, щоб він продовжував роботу, допомогти йому знов зустрітися з тим, що він пережив під час травматичної події. Задача терапевта — довести сесію до успішного завершення.

Техніка проведення дуже проста. Терапевт пояснює основні правила і описує процедуру: «Вам потрібно робити те, що я скажу. Ми повинні працювати не перериваючись. Ваша задача — пригадати епізод, пройти через нього багато разів. Зупинимося, коли відчуєте себе краще. Можливо, вам захочеться зі мною що-небудь обговорити, запитати пораду, але цього ми не робитимемо. Я не даватиму поради, не буду вас оцінювати. Зараз перед нами стоїть задача, щоб ці спогади не заважали жити. Вам не слід з ким-небудь обговорювати те, що відбудеться на сеансі.

Отже, пригадайте травматичний інцидент. Уявіть собі, що ви про це дивитеся фільм на відео. Прогляньте подію і скажіть:

1 крок. Коли це відбулося?

2 крок. Де це відбулося?

З крок. Як довго це тривало? Якщо це ланцюжок подій, пригадайте перше.

Коли ви визначите, як довго тривала подія, то:

4 крок. Поверніться до початку інциденту.

5 крок. Включіть кнопку «відео», почніть перегляд. (Якщо необхідно, закрийте очі.) Що Ви уявляєте, бачите, відчуваєте? Стисло розкажіть про це.

6 крок. Прогляньте подію, пройдіть через інцидент до кінця. Дайте мені знати, коли завершите перегляд.

7 крок. Скажіть, що відбулося? Що ви представляєте, бачите, чуєте, відчуваєте? Стисло розкажіть.

8 крок. Вам потрібно пройти через цей епізод багато разів. Це схоже на повторний перегляд фільму, коли його дивишся кілька разів і помічаєш все більше деталей і менш емоційно реагуєш. Скажіть вголос «початок», коли повернетеся до початку епізоду, прогляньте епізод знов. Можете розповісти те, що захочете, можете мені розказати тільки про нові деталі, які ви помічаєте при повторному перегляді. Коли закінчите перегляд знову повертайтеся в початок. Пройдіть все до кінця.

9. Після того, як ви кілька разів переглянете, я хочу взнати, краще вам або гірше. Інцидент стає легшим або важче?

Якщо клієнт говорить, що легше, необхідно почати спочатку; якщо важче або без змін, запитайте: «Може, інцидент почався раніше?» При позитивній відповіді слід попросити звернутися до більш раннього епізоду, пройшовши кроки 5—8.

Якщо клієнт не може пригадати більш ранні епізоди, слід запитати клієнта, чи є в його досвіді що-небудь, що нагадує ситуацію травми? Якщо відповідь позитивна, терапевт просить клієнта пригадати цю подію, свої відчуття, думки. В цьому випадку слід повторити кроки 1-8.

Коли у психотерапевта створюється враження, що клієнт досяг «фіналу», він задає питання типу: «Як інцидент представляється Вам тепер? Чи усвідомлюєте, які рішення ви приймали під час події?»; Чи «є що-небудь, що Ви хотіли б запитати або сказати до кінця сесії?».

Звичайно можна спостерігати зміну емоційних і вегетативних реакцій. Окрім цього, клієнт при кожному перегляді помічає більше деталей, робить більше коментарів, виказує більше думок. Можна задати питання, чи стало йому легше? Якщо гірше, то або подія починалася раніше, або ще є травматичні події, які пов'язані з опрацьовуваним.

Візуально-кінеститична дисоціація (ВКД)

Даний метод розроблений Р. Бендлером і Дж. Гріндером і заснований на твердженні, що кожна людина володіє прихованими, невикористаними психічними ресурсами. Головні задачі терапії — забезпечення доступу клієнта до цих прихованих ресурсів, витягання їх з підсвідомості, доведення до рівня свідомості, а потім навчання клієнта тому, як ними користуватися.

Метод візуально-кінестетичної дисоціації є прогляданням травматичних сцен із встановленням якоря на безпечне місце. Опишемо процедуру по кроках.

Крок 1. Ідентифікуйте проблему. Попросіть клієнта пригадати травмуючу подію.

Крок 2. Встановіть сильний ресурсний якір на стан комфорту, безпеки і сили. Для того, щоб це зробити, попросіть клієнта пригадати такий момент з свого життя, коли він був найбільш упевнений в собі, відчував себе в безпеці і комфорті. Попросіть клієнта в той момент, коли його переживання буде максимальним, подати сигнал, кивнувши головою або піднявши вказівний палець. На висоті переживання м'яко натисніть в області передпліччя, плеча або коліна. Тепер цей ресурсний стан асоційований з вашим дотиком. Коли ви наступного разу торкнетеся точно таким же чином в тому ж місці — це повертатиме людину в ресурсний стан. На цей стан ви поставили якір.

Крок 3. Беручи якір, попросіть клієнта побачити себе перед початком травматичної події. «Уявіть, що ви знаходитеся в кінотеатрі або дивитеся відео. Подивіться на себе в чорно-білому зображенні: що ви робите перед початком травматичної події, остання благополучна сцена перед травмою» (подвійна дисоціація).

Крок 4. Запропонуйте клієнту «вийти» з свого тіла і побачити себе сидячим поряд з вами і що дивиться на себе до початку травмуючої події. Таким чином, зараз клієнт може спостерігати як би з трьох позицій (потрійна дисоціація). Цей стан якориться.

Крок 5. Попросіть клієнта почати проглядання «фільму», який містить травму. Попросіть його проглянути травматичну подію, але як би спостерігаючи за собою, що дивиться фільм. Стежте за тим, щоб він постійно зберігав кінестетичну дисоціацію від травматичного досвіду. Для цього використовуйте ресурсний якір і словесну підтримку, заохочуючи його йти далі і нагадуючи, що він зараз знаходиться поряд з вами в цілковитій безпеці і спостерігає за собою, що дивиться фільм. «Спостерігач» повинен обговорити, що відбувається на «екрані» після останньої благополучної сцени. Тепер «спостерігач» бачить, що відбувається у фільмі, і може обговорювати це більш об'єктивно. У міру розкриття нових моментів, подія переживається без відчуття страху і тривоги.

Крок 6. Коли переживання повністю проглянуте, поверніть клієнта з третього місця на друге, інтегруючи візуальну перспективу з його теперішнім часом кінестетикою.

Крок 7. Попросіть сьогоднішнього клієнта підійти до того собі, який тільки що пройшов через травматичний досвід, і забезпечити в цьому стані необхідний спокій, упевненість і безпеку.

Крок 8. Коли «сьогоднішній клієнт» переконається, що той він, з «минулого», приймає його, запропонуйте, щоб той візуалізований образ з минулого ввійшов всередину тіла «сьогоднішнього клієнта» і інтегрувався з ним. Якщо в якийсь момент клієнт починає переживати ті негативні відчуття з минулого, поверніть його в теперішній час, відновіть ресурсний якір і дайте словесну підтримку.

Крок 9. Підстроювання до майбутнього. Попросіть клієнта побачити себе в майбутньому в тих ситуаціях, які раніше були проблемними. Тут треба звернути особливу увагу на те, чи немає старих кінестетичних реакцій. Якщо зберігаються проблеми — повертайтеся на крок 2 і повторюйте процес до тих пір, поки новий стан не стане стійким. Іноді достатньо переглянути один раз, іноді — кілька разів.

Крок 10. Поведінковий тест. Якщо через деякий час в якихось життєвих ситуаціях у клієнта знов виникають проблеми — попрацюйте з ним ще раз. Перевірка життям — кращий тест.

Таким чином, ми спочатку диссоціюємо клієнта, а потім знов асоціюємо, але вже з іншою якістю переживання. Важливо помістити страх, травмуючий спогад між періодами безпеки. Ми йдемо від безпечного стану до травматичного моменту і знову до безпечного моменту і знову до безпечного стану.

Метод десенсибілізації і переробки рухами очей (ДПДГ)

Оригінальний психотерапевтичний метод ДПДГ розроблений Ф. Шапіро (США). Застосовується для лікування посттравматического стресового розладу у жертв насильства, катастроф і стихійних бід, а також для лікування фобій. Слід зазначити, що ефективність методу поки не отримала прямих підтверджень. Описуються також випадки негативних наслідків його застосування, у зв'язку з чим, сама автор ДПДГ закликає використовувати його украй обережно.

В основі методу лежить уявлення про існування у всіх людей особливого психофізіологічного механізму — адаптивної інформаційно-переробляючої системи. При її активізації відбувається спонтанна переробка і нейтралізація будь-якої травмуючої інформації, причому спостерігаються позитивні зміни в когнітивній сфері, емоціях і поведінці. Важкі психічні травми і стреси можуть блокувати діяльність системи. В цих випадках спогаду про травму і пов'язані з ними уявлення, афектні, соматовегетативні і поведінкові реакції не одержують свого адаптивного дозволу, продовжуючи зберігатися в центральній нервовій системі у формі, обумовленій пережитим станом. Негативна інформація як би «заморожується» і тривалий час зберігається в своєму первинному, непереробленому вигляді за рахунок ізоляції нейронних сіток мозку, що забезпечують доступ до цих спогадів, від інших асоціативних сіток пам'яті. При цьому не відбувається нового навчення, оскільки відповідна психотерапевтична інформація не може зв'язуватися з ізольованою інформацією про травмуючу подію. В результаті негативні емоції, образи, відчуття і уявлення з минулого проникають в його теперішній час, викликаючи сильний душевний і фізичний дискомфорт. Передбачається, що рухи очей (або інші альтернативні подразники), що використовуються при ДПДГ, запускають процеси, що активізують прискорену переробку травматичного досвіду по аналогії з тією, що в нормі відбувається на стадії сну з швидкими рухами очних яблук (ШРОГ-сну). Ряд дослідників вважає, що фаза ШРОГ-сну є тим періодом, коли несвідомий матеріал, у тому числі пов'язаний із стресами, спливає для адаптивної переробки.

Ф. Шапіро вважає, що використовування в ході проведення процедури ДПДГ серій рухів очей, що повторюються, ймовірно, приводить до того, що розблокував ізольованої нейронної сітки мозку, де зберігається травматичний досвід, який, у свою чергу, піддається десенсибілізації і прискореній когнітивній переробці. Спогади, що мають високий негативний емоційний заряд, переходять в більш нейтральну форму, а відповідні їм уявлення і переконання набувають конструктивного характеру.

ДПДГ може застосовуватися як самостійний метод психотерапії при ПТСР або як один з етапів лікувальної дії, направлений на швидке усунення найобтяжливіших переживань і симптомів, пов'язаних з перенесеними психічними травмами. Залежно від поставленої мети і задач кількість сеансів ДПДГ може варіювати від 1—2 до 6—16, а тривалість кожного з них складає від 30 до 90 хвилин. Середня частота сеансів 1—2 рази на тиждень.

Вісім стадій стандартної процедури ДПДГ

1. Оцінка чинників безпеки і планування психотерапії. Основний критерій відбору клієнтів для ДПДГ — їх здатність справлятися з високим рівнем турботи, який може виникати під час сеансу при переробці спогадів про травму, а іноді і між психотерапевтичними сесіями. Тому важливо правильно оцінити особисту стійкість клієнта і рівень можливого емоційного дискомфорту, який можуть привносити несприятливі життєві обставини (сімейна криза, фінансові проблеми, втрата роботи і т.п.). В більшості випадків слід спочатку надати людині психотерапевтичну підтримку в дозволі поточних проблем і лише потім переходити до переробки минулих психічних травм. Для забезпечення максимальної безпеки на стадії підготовки доцільно навчити клієнтів прийомам зниження емоційного стресу: вправі по створенню в уяві безпечного місця; техніці світлового потоку; самостійному використовуванню рухів очей або нервово-м'язової релаксації.

Якщо психотерапевт ухвалює рішення про використовування методу ДПДГ у конкретної людини, йому необхідно провести аналіз всієї картини розладу і виділити специфічну мету, вимагаючі переробки. Для осіб, страждаючих ПТСР, можна виділити чотири основні мета дії:

1) спогади про травмуючу подію, що дійсно відбулася;

2) будь-які інші обтяжливі нав'язливі спогади, навіть якщо вони відрізняються від подій, що реально відбулися;

3) кошмарні сновидіння;

4) різні зовнішні або внутрішні подразники, які нагадують про травму і викликають пов'язані з нею емоції, відчуття, думки і поведінкові реакції (наприклад, голос, схожий на голос насильника і т.п.).

2. Підготовка. Стадія підготовки припускає встановлення продуктивних терапевтичних відносин з клієнтом і створення атмосфери безпеки і довіри. Необхідно стисло роз'яснити значення ДПДГ-терапії, наприклад, таким чином: «Якщо відбувається травмуюча подія, вона може блокуватися і тривало зберігатися в мозку разом з первинною картиною стресової ситуації. При будь-якому нагадуванні про психічну травму переживання оживають з колишньою гостротою, серйозно порушуючи душевний і фізичний стан людини. Рухи очей, які ми використовуємо при ДПДГ, розблокують нервову систему і дозволять мозку переробляти травматичний досвід. Щось подібне відбувається на стадії «швидкого сну», коли ми бачимо сновидіння, коли виникаючі спонтанно рухи очей допомагають переробити отриману інформацію. По суті, методика активізує природний процес самозцілення від душевних травм, причому клієнт сам може його контролювати, даючи психотерапевту зворотний зв'язок про те, що з ним відбувається в ході сеансу».

На цій же стадії визначається здатність клієнта виконувати рухи очей. В ДПДГ використовують декілька видів рухів очей. Задача психотерапевта полягає в тому, щоб визначити найкомфортніші рухи для конкретної людини. Слід врахувати, що біль в очах при виконанні рухів вимагає негайного припинення процедури з подальшою консультацією з окулістом на предмет виявлення можливих протипоказань до навантажень на рухові м'язи очей.

Задача психотерапевта — викликати у клієнта рух очей від одного краю його візуального поля до іншого. Такі повні двосторонні рухи виконуються з максимально можливою швидкістю, проте слід уникати появи відчуття дискомфорту. Клієнту пропонують стежити за двома пальцями психотерапевта. Два пальці руки психотерапевта (вказівний і середній) використовують як точку фокусування погляду клієнта. При цьому психотерапевт тримає пальці вертикально з долонею, зверненою до пацієнта на відстані 30—35 см від його обличчя. Далі психотерапевт просить пацієнта стежити за його пальцями очима, не повертаючи голови, і починає поволі, а потім все швидше рухати ними горизонтально від

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: