Xreferat.com » Рефераты по психологии » Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами

Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами

до смутку і навпаки, а також ряд інших полярних якостей, які виступають поперемінно.

Потреба людини в емоційному насиченні задовольняється головним чином в процесі досягнення будь-якої мети, яку індивід перед собою ставить. Розглянемо процес формування мотиву, коли стимулом є потреба особистості.

Перший етап – формування первинного (абстрактного) мотиву. Він складається з формування потреби особистості і спонукання до пошукової активності. Щоб потреба стала спонукачем активності, вона повинна знайти віддзеркалення в переживанні. Виникнення переживання породжує стан напруги і афективне прагнення позбавитися від нього, відновити порушену рівновагу [26].

Таким чином, потреба заряджає енергією всю подальшу пошукову активність людини. На цьому етапі предмет задоволення потреби виступає як узагальнений образ, поняття: спочатку з'являється абстрактна мета, без її конкретизації і без продумування способу її досягнення.

Друга стадія формування конкретного мотиву – пошукова зовнішня або внутрішня активність. Зовнішня пошукова активність здійснюється людиною у тому випадку, коли вона потрапляє в незнайому обстановку або не володіє необхідною для ухвалення рішення інформацією і під впливом первинного мотиву вимушена зайнятися пошуком у зовнішньому середовищі реального об'єкту, який міг би задовольнити наявну потребу. Таким об'єктом, за умови відсутності інших засобів досягнення певного бажаного стану, може стати комп’ютер, який завжди під рукою.

Внутрішня пошукова активність пов'язана з уявним перебором конкретних предметів задоволення потреби і умов їх отримання. Мислення приводиться в рух і здійснює вибір мети й шляхів її досягнення з урахуванням багатьох чинників: конкретних зовнішніх умов, наявних знань, умінь і якостей, етичних норм і цінностей, переваг, інтересів і рівня домагань.

Завданням другого етапу мотиваційного процесу перш за все є визначення суб'єктивної вірогідності досягнення успіху при різних способах поведінки і діяльності. Іншим важливим завданням другого мотиваційного етапу є передбачення (прогнозування) наслідків вибираного шляху досягнення мети. Тут перш за все враховуються етичні критерії того або іншого вчинку, які можуть зіграти роль моральної заборони для реалізації наміченого плану досягнення мети. Може враховуватися також реакція інших людей на передбачувану дію або те, як позначиться досягнення мети на самому суб'єктові.

Третя стадія формування мотиву – вибір конкретної мети і формування наміру її досягти. Після розгляду різних варіантів задоволення потреби людина повинна на чомусь зупинитися, вибрати конкретну мету і спосіб її досягнення. У ряді випадків метою є і досягнення певної ситуації, в якій потреба може бути задоволена за допомогою даного об'єкту.

Вибір – діяти чи ні в даній ситуації, а також вибір конкретного предмету і способу задоволення потреби пов'язаний з ухваленням рішення, яке інколи може бути болісним для людини, зачіпаючи його етичні й світоглядні установки. У ряді ситуацій ухвалюване рішення носить ймовірнісний характер, коли воно пов'язане з передбаченням результатів, наслідків вчинку або з пошуком реального об'єкту задоволення потреби.

Однією з характеристик мотиву є його сила. Вона впливає не тільки на рівень активності людини, але і на успішність прояву цієї активності, зокрема на ефективність діяльності.

З силою мотиву зв'язана його стійкість. Якщо вона виявляється ситуативно, "тут і зараз", то говорять про завзятість, якщо стійкість характеризує мотиваційну установку, то говорять про наполегливість.

Сильномотивовані діти проявляють більшу завзятість у виконанні завдання, чим слабомотивовані; у дорослих ця залежність виражена слабкіше або взагалі відсутня. Також сильномотивовані і мотивовані на успіх схильні планувати своє майбутнє на більші проміжки часу [26].

Розглянемо роль зовнішніх факторів у формуванні сильного стійкого мотиву до захоплення комп’ютером.

Роль похвали, морального заохочення і осуду, покарання має суперечливі оцінки: одні автори стверджували, що похвала є спонукачем більшої сили, ніж осуд, інші стверджували зворотнє, треті доводили дієвість і похвали і осуду.

В.В. Маркелов (1972), наприклад, установив, що і похвала і осуд надають стимулюючу дію тільки в тому випадку, якщо повторюються підряд не більше чотирьох разів. Тим часом встановлено, що осуд часто негативно впливає на людей слабкою нервовою системою. Похвала діє на них позитивно, а на осіб з сильною нервовою системою майже не має стимулюючої дії [26].

Найгірше, за даними А.Г. Ковальова, ніяк не оцінювати. А.Г. Ковальов позитивні і негативні оцінки ділить на глобальні, якими оцінюється вся особа, і парціальні, часткові, пов'язані з якоюсь лиш конкретною діяльністю (конкретним завданням). Він вважає, що глобальна оцінка шкідлива. При парціальній позитивній оцінці людина усвідомлює, що ще не все зроблено, що успіх не дає підстав для самозаспокоєння; при негативній же оцінці вона не втрачає впевненості в собі, розуміє, що невдачу можна подолати [32].

Природно, що оцінка повинна бути адекватна дійсним досягненням людини. Проте для стимулювання активності у ряді випадків старанну, але не дуже здібну або невпевнену в собі людину слід похвалити й за невеликі, навіть уявні успіхи.

З давніх пір змагання широко застосовувалося для збільшення сили мотиву. На початку XX століття рядом досліджень було встановлено, що знаходження особистості в контакті з іншими будить у неї дух змагання, стимулює її діяльність (В.М. Бєхтєрєв, Н. Тріпплет, Ф. Олпорт). Навіть уявний зв'язок (заочний контакт) може стимулювати людину. Це явище отримало назву "ефект суперництва".

Варто зазначити, що особистості з сильною нервовою системою більше стимулюються обстановкою змагання, чим особистості зі слабкою нервовою системою.

Стимулююча роль суперництва залежить і від знання результатів інших. З одного боку, воно вносить дух змагання, робить роботу цікавішою. При чому, самолюбні суб'єкти більшою мірою стимулюються ситуацією змагання, більше "заводяться" [2].

Значний вплив на силу і стійкість мотивів надає успішність діяльності людини. Успіхи надихають, а постійно виникаюче задоволення від досягнутого результату приводить до стійкого позитивного відношення до своєї діяльності. Невдачі приводять до виникнення стану фрустрації, яка може мати два результати в плані впливу на силу і стійкість мотиву: залишити цю діяльність, оскільки підліток вважає, що мало здібний до неї (інтропунітивна форма фрустрації); прагнути добитися наміченого, чого б це не коштувало, навіть всупереч реальним можливостям (екстрапунітивна форма реагування на невдачі) [26].

В другому випадку мотив посилюється, але дії, що робляться людиною під впливом агресії і досади, часто носять імпульсивний та ірраціональний характер: вони продовжують здійснюватися навіть тоді, коли вже недоцільні.

Проте й успіхи, що регулярно повторюються, таять в собі певну небезпеку: до ролі успішного деякі люди швидко звикають. У них виробляється непомірно завищена самооцінка, зневага до суперників. Це свідчить про появу у таких суб'єктів "зоряної хвороби".

Оцінка успіху або невдачі самою людиною завжди суб'єктивна. Вона визначається рівнем домагань, порівнянням свого досягнення з досягненнями інших і т.п. Тому те, що для однієї людини є успіхом, іншим буде розцінено як невдача.

Сила потреби визначається привабливістюоб'єкту, що викликає потребу Привабливість же часто пов'язана з таємничістю об'єкту або із забороною його використання. Заборона щось відкрити, подивитися, спробувати приводить часто до зворотного результату внаслідок виникаючої у людини цікавості, появі значущості того, що забороняється [26].

Діяльність може привертати, цікавити людину з різних боків. Це може бути невідомість, загадковість кінцевого результату, це і складність вирішуваної задачі, яка "кидає виклик" самолюбству людини (зможу або не зможу). Чим старші школярі, тим більше їм подобається вирішувати важкі задачі, що вимагають значних зусиль.

Ситуація ускладнення викликає потребу або в нових знаннях, або в новому способі навчання, або в тому і в іншому [2].

У ряді досліджень показано, що сила мотиву і ефективність діяльності залежать від того, наскільки ясно усвідомлена людиною мета, сенс діяльності. Невизначеність майбутнього знижує мотивацію, цілеспрямованість. I бажання працювати в цьому випадку теж знижується.

Реальність досягнення мети створює для особи перспективу. Але вона повинна бути безперервною, з постійно зростаючими по трудності приватними цілями; тому доцільно ставити перед собою і іншими не тільки віддалені, але і проміжні, і близькі цілі.

Слід зазначити, що крім градієнта наближення до "позитивної" мети виділяють і градієнт уникнення "негативної" мети. Проте у всіх випадках мета стимулюватиме людину тільки тоді, коли її досягнення має для нього якийсь сенс. Безглузда робота не тільки знижує силу мотиву, але і принижує гідність людини [26].

Таким чином, бачимо, що захопленість підлітків комп’ютером може бути пояснена потребами особистості підліткового віку, а також привабливістю змісту самої діяльності: складністю завдання, невідомістю подальшого і кінцевого результату, що спостерігається в іграх різного типу; привабливістю об'єкта: спілкування, гри, створення сайтів, web-сторінок, пошуку різноманітної легко- чи важкодоступної інформації, особливо якщо це заборонено; а також суперництвом та досягненням успіху. Регулювати ступінь захопленості електронними ресурсами можна за допомогою осуду-похвали, а також орієнтуванням підлітка на майбутнє, тобто заохоченням використовувати комп'ютер для оволодіння способами роботи з електронними ресурсами з метою використання набутих знань у діяльності в реальному житті.

Підлітковий вік звертає на себе особливу увагу в питанні дослідження взаємодії користувача з електронними ресурсами, так як є важливим періодом розвитку особистості і може спричинити ряд проблем, на вирішення яких у майбутньому будуть затрачені значні зусилля. Особливості підлітків-користувачів полягають у специфіці їх віку, так як ми помітили, що задачі розвитку та провідний вид діяльності підлітків можуть вирішуватися і задовольнятися в мережі.

підліток залежність електронний ресурс

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРУ ВЗАЄМОДІЇ ПІДЛІТКІВ-КОРИСТУВАЧІВ З КОМП'ЮТЕРОМ


Будь-яке теоретичне міркування, засноване на спостереженнях і припущеннях, має недостатню ґрунтовність, якщо воно не підкріплюється фактичним матеріалом. Тому експериментальній частині роботи ми приділили особливу увагу.


3.1 Процедура й методики дослідження


Дослідження проводилося з метою доказу і фіксації факту впливу особливостей ступеня розвитку особистості підлітків на якість та зміст користування електронними ресурсами.

Для досягнення поставленої мети експерименту були висунуті наступні запитання:

як застосувати визначені в теоретичній частині критерії патологічного використання комп'ютера;

які особливості психічного розвитку індивіда впливають на якість та зміст користування комп'ютером;

як саме визначені особливості впливають на інтерактивність взаємодії підлітка з комп'ютером;

в чому особливість спрямованості особистості, мотиваційної сфери та сфери інтересів підлітків, в вищій, ніж їх однолітки, мірі захоплених комп'ютером;

наскільки специфічне спілкування групи підлітків, в вищій мірі захоплених комп'ютером.

Групу досліджуваних склали учні 7-8 класів спеціалізованої школи №25 м. Суми. Всього 80 підлітків у віці від 12 до 14 років – 37 юнаків та 43 дівчини. Вибір вікової категорії зумовив вибір конкретних діагностичних методик, створення власної анкети, специфіку діагностування, а також організацію комплексного дослідження в цілому.

До групи методик, які дозволяють виявити й оцінити характерні особливості інтерактивної взаємодії підлітків, в різній мірі захоплених комп'ютером, з електронними ресурсами, відносяться наступні методики: авторська анкета "Я і комп'ютер", модифікована форма B опитувальника FPI та опитувальник СПА К. Роджерса й Р. Даймонда.

Анкета "Я і комп'ютер"

Авторська анкета "Я і комп'ютер" спрямована на вивчення соціальних даних: віку, статі; визначення місця і часу, який підлітки проводять за комп'ютером, виявлення особливостей спілкування, спрямованості особистості, ціннісно-мотиваційної сфери та сфери інтересів підлітків, в різній мірі захоплених комп'ютером.

Анкета складається з 23 запитань, спрямованих на вивчення наступних компонентів взаємодії підлітків з комп'ютером:

Часовий компонент дозволяє судити про кількість часу, який підлітки проводять за комп'ютером. Про схильність до надмірного використання комп'ютера свідчить збільшення часу користування до 36 годин на тиждень, з урахуванням того, що підлітки мають ходити до школи, робити уроки, спілкуватися з близькими, задовольняти ряд біологічних потреб і т. ін.

Мотиваційний компонент дозволяє характеризувати спрямованість роботи за комп'ютером на теперішній час (отримання нової, не надто змістовної інформації, а також спілкування та розваги) чи на майбутнє (продовження освіти та пошук роботи, а також демонстрація власних досягнень і реалізація творчого потенціалу).

Інтерактивний компонент дає можливість діагностувати ознаки, характерні для активної взаємодії користувача з комп'ютером: вміння цілеспрямовано шукати інформацію, грамотно її інтерпретувати та критично осмислювати; наявність уявлення про інструментарій підготовки, передачі й отримання інформації, початкове вміння працювати з цим інструментарієм, а також зберігати й використовувати інформацію в повсякденному житті.

Комунікативний компонент характеризує як наявність потреби в спілкуванні, так і спосіб задоволення цієї потреби: за допомогою електронних ресурсів чи реального спілкування.

Оціночний компонент має на меті виявити відношення до комп'ютера й оцінку підлітками впливу електронних ресурсів на реальне спілкування та на розвиток інтелектуальних здібностей користувача.

Дослідження може проводитися як індивідуально, так і в групі. В будь-якому разі, необхідно, щоб кожен з досліджуваних мав анкету з інструкцією. Розміщуватися досліджувані повинні так, щоб не створювати один одному перешкод в процесі роботи. Психолог висловлює мету дослідження і правила роботи з опитувальником. Важливо при цьому створити доброзичливу атмосферу для продуктивної роботи.

Якщо в процесі вивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потім пропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.

Обробка результатів проводиться якісно. Кожен з компонентів має по декілька запитань, сформульованих по-різному і призначених для підтвердження або спростування попередніх відповідей, з метою уникнення випадкових показників ступеня захопленості комп'ютером. Таким чином, знаючи критерії залежності, зможемо виділити групу досліджуваних, схильних до надмірного використання комп'ютера, і дослідити за допомогою наступних методик їх індивідуально-психологічні особливості.

Модифікована форма B опитувальника FPI [40]

Опитувальник призначений для діагностики станів і властивостей особистості, які мають першорядне значення для процесу соціальної адаптації і регуляції поведінки. Особистісний опитувальник створений з урахуванням побудови і застосування таких широко відомих опитувальників, як 16PF, MMPI, EPI.

Опитувальник FPI містить 12 шкал; форма B відрізняється від повної форми тільки в два рази меншою кількістю запитань. Загальна кількість запитань в опитувальнику – 114. Одне (перше) питання ні в одну шкалу не входить, оскільки має перевірочний характер. Шкали опитувальника I-IX є основними, або базовими. Шкали X-XII – похідними, інтегруючими. Похідні шкали складені з запитань основних шкал і позначаються іноді не цифрами, а буквами E, N і M відповідно.

Шкала I (невротичність) характеризує рівень невротизації особистості. Високі оцінки відповідають вираженому невротичному синдрому астенічного типу зі значними психосоматичними порушеннями.

Шкала II (спонтанна агресивність) дозволяє виявити й оцінити психопатизацію інтротенсивного типу. Високі оцінки свідчать про підвищений рівень психопатизації, що створює передумови для імпульсивної поведінки.

Шкала III (депресивність) дає можливість діагностувати ознаки, характерні для психопатологічного депресивного синдрому. Високі оцінки за шкалою відповідають наявності цих ознак в емоційному стані, у поведінці, у ставленні до себе й до оточуючого середовища.

Шкала IV (дратівливість) дозволяє судити про емоційну стійкість. Високі оцінки свідчать про нестійкий емоційний стан зі схильністю до афективного реагування.

Шкала V (товариськість) характеризує як потенційні можливості, так і реальні прояви соціальної активності. Високі оцінки дозволяють говорити про наявність вираженої потреби в спілкуванні й постійної готовності до задоволення цієї потреби.

Шкала VI (врівноваженість) відображає стійкість до стресу. Високі оцінки свідчать про гарну захищеність від впливу стресових факторів звичайних життєвих ситуацій, що базується на впевненості в собі, оптимізмі та активності.

Шкала VII (реактивна агресивність) має на меті виявити наявність ознак психопатизації екстратенсивного типу. Високі оцінки свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризується агресивним ставленням до соціального оточення й вираженим прагненням до домінування.

Шкала VIII (сором'язливість) відображає схильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, яка протікає по пасивно-захисному типу. Високі оцінки за шкалою відображають наявність тривожності, скованості, невпевненості, наслідком чого є труднощі в соціальних контактах.

Шкала IX (відкритість) дозволяє характеризувати ставлення до соціального оточення і рівень самокритичності. Високі оцінки свідчать про прагнення до довірливо-відвертої взаємодії з оточуючими людьми при високому рівні самокритичності. Оцінки за даною шкалою можуть в тій чи іншій мірі сприяти аналізу щирості відповідей досліджуваного при роботі з даним опитувальником.

Шкала X (екстраверсія – інтроверсія). Високі оцінки за шкалою відповідають вираженій екстравертованості особистості, низькі – вираженій інтравертованості.

Шкала XI (емоційна лабільність). Високі оцінки вказують на нестійкість емоційного стану, яка проявляється в частих змінах настрою, підвищеній збудливості, дратівливості, недостатній саморегуляції. Низькі оцінки можуть характеризувати не тільки високу стабільність емоційного стану, але й гарне вміння володіти собою.

Шкала XII (маскулінізм – фемінізм). Високі оцінки свідчать про протікання психічної діяльності переважно по чоловічому типу, низькі – по жіночому.

Дослідження може проводитися індивідуально або з групою досліджуваних. В останньому випадку необхідно, щоб кожний з них мав не тільки персональний бланк листа відповідей, але й окремий опитувальник з інструкцією. Розміщуватися досліджувані повинні так, щоб не створювати один одному перешкод в процесі роботи. Психолог стисло висловлює мету дослідження й правила роботи з опитувальником. Важливо при цьому досягти позитивного відношення досліджуваних до виконання завдання. Їх увага звертається на неприпустимість взаємних консультацій по відповідям у процесі роботи і будь-яких обговорень між собою. Після цих пояснень їм пропонується уважно вивчити інструкцію.

Якщо в процесі вивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потім пропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.

Обробка результатів проходить в два етапи. Перша процедура стосується отримання первинних, або "сирих" оцінок. Для її здійснення матричні шаблони, виготовлені вирізуванням вікон на 12 (по кількості шкал) бланках чистих листів відповідей відповідно до ключа, накладаються по черзі на заповнений досліджуваним лист відповідей. Отримані дані заносяться в стовпчик первинних оцінок протоколу.

Друга процедура пов'язана з переводом первинних оцінок в стандартні оцінки 9-ти бальної шкали за допомогою таблиці. Отримані значення стандартних оцінок позначаються у відповідному стовпчику протоколу нанесенням умовного позначення (крапки) в точці, яка відповідає величині стандартної оцінки по шкалі. З'єднавши відмічені точки, отримаємо зображення профілю особистості.

Аналізуючи результати, варто звернути увагу на відповідь на перше питання і на оцінку по шкалі IX, що має значення для характеристики достовірності відповідей. Потім виділяються всі високі й низькі оцінки. До високих належать оцінки діапазону 7-9 балів, до середніх – 4-6 балів, до низьких – 1-3 бали.

Опитувальник СПА К. Роджерса й Р. Даймонда [42]

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса й Р. Даймонда "Опитувальник СПА" дозволяє виявити основні показники, які свідчать про ступінь розвитку особистості та рівень соціально-психологічної адаптації.

Опитувальник СПА містить 8 шкал. Загальна кількість запитань в опитувальнику – 101.

Шкала І (адаптивність) дозволяє виявити й оцінити рівень прийняття індивідом цінностей групи; адаптивність характеризується позитивним ставленням до себе та оточуючих, емоційним комфортом, а також високим ступенем задоволеності своєю позицією в групі. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по адаптивності, а b – оцінки по дезадаптивності.

Шкала IІ (щирість) дозволяє судити про достовірність відповідей. До високих результатів належать оцінки "після" найвищого показника в зоні невизначеності, оцінки в зоні невизначеності – прийнятні.

Шкала IІІ (самоприйняття) має на меті виявити наявність ознак позитивного сприйняття себе як цікавої й особливої особистості. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по прийняттю себе, а b – оцінки по неприйняттю себе.

Шкала ІV (прийняття інших) дозволяє характеризувати ставлення до соціального оточення. Високі оцінки свідчать про позитивне відношення та наявність контактів у групі, цінності якої приймаються й розділяються індивідом. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по прийняттю інших, а b – оцінки по неприйняттю інших.

Шкала V (емоційний комфорт) характеризує рівень задоволеності собою при можливості вільного виявлення почуттів і емоцій. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по емоційному комфорту, а b – оцінки по емоційному дискомфорту.

Шкала VІ (внутрішній контроль) дає можливість діагностувати ознаки, характерні для особистості з внутрішнім локусом контролю: прийняття відповідальності на себе, а також впевненість, завзятість та наполегливість. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по внутрішньому контролю, а b – оцінки по зовнішньому контролю.

Шкала VII (домінування) дає можливість діагностувати ознаки, характерні для особистості з схильністю до займання лідерської позиції в колективі. Високі оцінки свідчать про виражене прагнення до домінування. Оцінки по шкалі розраховуються за формулою:


Вплив індивідуально-психологічних особливостей підлітків на характер інтерактивної взаємодії з електронними ресурсами,


де a – оцінки по домінуванню, а b – оцінки по підкорянню.

Шкала VIIІ (ескапізм) відображає схильність до реагування на життєві ситуації по виправдовувально-захисному типу при низькому рівні самокритичності й зовнішньому локусі контролю.

Дослідження може проводитися з групою досліджуваних. Кожному з них психолог дає персональний бланк листа відповідей і окремий опитувальник з інструкцією. Розміщуватися досліджувані повинні так, щоб не створювати один одному перешкод в процесі роботи. Психолог стисло висловлює мету дослідження і правила роботи з опитувальником. Важливо при цьому досягти зацікавленого відношення досліджуваних до виконання завдання. Їх увага звертається на неприпустимість взаємних консультацій по відповідям у процесі роботи. Після цих пояснень досліджуваним пропонується уважно вивчити інструкцію.

Якщо в процесі вивчення інструкції виникли запитання, психолог відповідає на них, а потім пропонує приступити до самостійної роботи з опитувальником.

Аналізуючи результати, спочатку варто звернути увагу на відповіді по шкалі щирості, що має значення для характеристики достовірності відповідей. Далі відповідно до ключа підраховуються бали, які досліджувані поставили у відповідь на запитання опитувальника. Отримані значення оцінок по решті шкал звіряються із зоною невизначеності, яка для підлітків позначається в дужках. Потім виділяються всі високі й низькі оцінки. До надзвичайно низьких результатів належать оцінки "до" зони невизначеності, до надзвичайно високих – оцінки "після" найвищого показника в зоні невизначеності.


3.2 Результати дослідження


Вивчення особливостей спілкування, спрямованості особистості, ціннісно-мотиваційної сфери та сфери інтересів підлітків, в різній мірі захоплених комп'ютером, визначення місця і часу взаємодії з електронними ресурсами, проводилося за допомогою анкети "Я і комп'ютер", результати якої дозволяють:

судити про кількість часу, який підлітки проводять за комп'ютером;

характеризувати спрямованість роботи користувачів електронними ресурсами;

діагностувати ознаки, характерні для активної взаємодії користувача з комп'ютером;

характеризувати наявність потреби в підлітків у спілкуванні й спосіб задоволення цієї потреби;

виявити відношення підлітків до комп'ютера і їх оцінку впливу електронних ресурсів на реальне спілкування та на розвиток інтелектуальних здібностей.

Варто зазначити, що соціально-психологічний фактор доступності – можливості користування комп'ютером досить високий: 56% респондентів мають комп'ютер вдома, 16% підлітків відвідують Інтернет-кафе, 28% грають у друзів.

Що стосується часу користування комп'ютером, відмічаємо, що згідно з цим критерієм виділяється група підлітків з 13 чоловік (16% від вибірки), які звертають на себе увагу надмірним (більше 36 годин на тиждень) користуванням комп'ютером, що може свідчити про особливий їх статус. Тому поділимо групу досліджуваних на дві підгрупи: група А – підлітки, які користуються комп'ютером у межах норми; група B – досліджувані з особливим відношенням до електронних ресурсів, можливо, зі схильністю до патологічного використання.

Проведемо порівняння-співставлення отриманих по решті компонентів анкети даних по цих групах, опираючись на дані таблиці [див. додаток 1].

Переважаючими мотивами використання комп'ютера в групі А є мотиви, спрямовані на теперішній час: отримання нової інформації (60%) та спілкування (45%). Мотиви, спрямовані на майбутнє переважають у респондентів таким чином: можливість показати себе й проявити свої творчі здібності – 19%, можливість продовження освіти і пошуку роботи – 15%.

Переважаючими мотивами використання комп'ютера в групі В є також є мотиви, спрямовані на теперішній час: отримання нової інформації (31%) та спілкування (77%). Але більш значну кількість свого часу ці користувачі приділяють можливості показати себе і проявити свої творчі здібності – 31%. Можливості продовження освіти і пошуку роботи приділяють час 85% підлітків цієї групи. Звідси можна зробити висновок, що збільшення кількості часу, що проводять за комп'ютером підлітки групи В, спричинене в основному академічними цілями і супроводжується спрямованістю на майбутнє [див. додаток 2].

Відповідь, що відображає нечітко сформульований пріоритет "це стане мені в нагоді в майбутньому", зустрічається в 42% респондентів групи А, що може свідчити про відсутність чітких перспектив і планів на майбутнє, принаймні пов'язаних з діяльністю в сфері програмного забезпечення.

Як вже зазначалося вище важливими вміннями, що не дадуть користувачеві поринути в глибину, є вміння цілеспрямовано шукати інформацію, критичність і обізнаність з принципами влаштування й функціонування мережі.

Як бачимо, цілеспрямованість пошуку інформації в мережі в групах не дуже відрізняється, хоча в цілому можемо відмітити, що підлітки групи В дещо більше керуються власними цілями, ніж наявністю доступних ресурсів.

Стосовно уявлення про інструментарій підготовки, передачі й отримання інформації, однаковий процент – 15% – підлітків обох груп стверджують, що досконало обізнані з принципами влаштування й функціонування мережі; 85% групи В говорять, що знають його в загальних рисах, в той час як 12% користувачів групи А, зовсім не обізнаних з цим інструментарієм, зменшують цей показник в групі А до 73%.

Якщо говоритимемо про рівень довіри до інформації, то варто зазначити, що в цілому рівень критичності по відношенню до інформації, що надає мережа, серед досліджуваних групи В вищий – 15% довіри до інформації, здобутої в мережі, проти 34% впевненості у достовірності отриманої в Інтернет інформації в підлітків групи А.

Також серед підлітків групи А ще 42% думають, що в мережу може потрапити випадкова інформація, 6% вважають за доцільне перевірити надану Інтернет інформацію по іншим виданням, а 18% віддають перевагу здобуттю інформації за допомогою таких джерел, як ЗМІ та книги.

Серед підлітків групи В 62% думають, що мережа може надати неперевірену інформацію, а 23% віддають перевагу здобуттю інформації за допомогою інших джерел; перевіряти отриману в Інтернет інформацію досліджувані групи В вважають недоцільним [див. додаток 3].

Показники по комунікаційному компоненту свідчать про наявність потреби в спілкуванні, яка задовольняється в групі А за допомогою реального спілкування, а в групі В – за допомогою електронних ресурсів. Так, 16% респондентів групи А багато спілкуються в мережі з людьми, з якими інколи (один-два рази на тиждень) зустрічаються, а 84% частіше спілкуються з друзями й однокласниками. В групі В більша половина підлітків – 62% – спілкуються в мережі, при чому лише 15% відсотків зустрічалися зі своїми співрозмовниками кілька разів; а 38% досліджуваних в основному спілкуються в реальному житті [див. додаток 4].

Що стосується суб'єктивної оцінки користі чи шкоди, яку, ймовірно, несе комп'ютер для спілкування, то приблизно однаковий процент респондентів групи А (16%) та групи В (15%) стверджують, що спілкування з комп'ютером заважає "живому" спілкуванню; 36% підлітків групи А говорять, що на реальне спілкування комп'ютер не впливає, 48% досліджуваних цієї групи вважають, що він допомагає знайти спільні інтереси, теми для розмови, в той час як значно менше – 23% – підлітків групи В згодні з цим твердженням. Натомість, більша половина їх (62%) вважає, що комп'ютер

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: