Статистичне вивчення населення Рівненської області
2.5.2 Статевовіковий склад населення
Основа кожної країни - це населення, люди, які є громадянами, носіями державного суверенітету. Прогресивний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої і духовної культури.
Статевий склад населення характеризується абсолютними даними чисельності населення чоловіків і жінок та відносними показниками щодо частки чоловіків і жінок в загальній чисельності. По окремих регіонах співвідношення між чисельністю чоловічого і жіночого населення певною мірою визначається переважанням тих чи інших видів економічної діяльності. Наприклад, у регіонах, які мають вугільну, нафтову або лісову промисловість, частка чоловічого населення вища, ніж в регіонах з текстильною чи легкою промисловістю.
На підставі абсолютних даних визначається питома вага кожної статі в загальній чисельності населення:
[8]
![]()
де dm, dF - відповідно частка чоловіків та жінок;
Sm, SF - чисельність чоловічого та жіночого населення;
- загальна
чисельність
населення.
Важливим показником є збалансованість статей, тобто їх співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі іншою і подається в розрахунку на 1000 осіб:
[9]
або навпаки:
[10]
де Sm., SF - чисельність чоловічого та жіночого населення.
Втім, головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що є вкрай важливим для нормального процесу відтворення населення.
Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування чисельності чоловіків та жінок. За оптимальних умов він має наближуватися до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 30 років, а в містах лише 19, що значно ускладнює там шлюбну ситуацію.
Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення.
Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.
Групування складаються за одно - , п’яти - та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 04 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70+ користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.
Складаються також угрупування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом - контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) - демографічні покоління.
Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (02 роки), дитсадковий (36 років), дошкільний (16 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти 714 років та підлітки 1517 років), молодь (1629 років), дітородний контингент жінок (1549 років), всього працездатного віку (1654 роки для жінок, 1659 років, для чоловіків), молодше працездатного віку (015 років), старше працездатного віку (55 р. + для жінок, 60р. + для чоловіків).
У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (014 років), батьки (1549 років) і прабатьки (50 і старші). Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував Г. Зундберг.
Прогресивний тип - відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти - 40%, батьки - 50%, прабатьки - 10%. Отже, переважає частка дітей.
Стаціонарний тип - відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків, через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти - 27%, батьки - 50%, прабатьки - 23%.
Регресивний тип - відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і продовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть часткового виродження населення, адже використовується таке співвідношення: діти - 20%, батьки - 50%, прабатьки - 30%.
Україна вже пережила демографічний перехід від прогресивного дорегресивного типу і тепер має таку структуру населення за демографічними поколіннями: діти - 17,8%, батьки - 51%, прабатьки - 31,2%. Отже, поглиблюються процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності (збільшується частка старших груп, з більшою інтенсивністю вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, яка братиме в майбутньому участь у відтворенні населення.
На підставі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив вікової структури населення та її зміни на показники народжуваності, смертності, шлюбності тощо.
Статистичні групування населення за віком є основою для обчислення середніх та відносних показників.
А саме, визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь в загальній чисельності населення, у межах окремої статі за місцем проживання.
До цієї системи показників належить коефіцієнт старіння населення, що характеризує частку осіб, які досягли і перетнули перший поріг старості (60 років):
[11]
В Україні
за останніми
даними d60+=18,9%,
що згідно з
класифікацією
ООН відповідає
рівню старого
населення (16%
20%).
Співвідношення
окремих поколінь
характеризують
коефіцієнти
демографічного
навантаження,
які подаються
в розрахунку
на тисячу населення,
тобто у проміле
:
загальний коефіцієнт демографічного навантаження:
![]()
[12]
коефіцієнт навантаження дітьми:
[13]
коефіцієнт навантаження особами старше працездатного віку:
[14]
На підставі вікового розподілу населення визначають його середній, модальний і медіанний вік.
Поряд із середніми показниками віку вивчається його варіація на підставі абсолютних та відносних показників варіації. Таким чином визначається ступінь типовості середнього віку для населення, що досліджується.
Протягом тривалого часу кількість жителів жіночої статі в області перевищує число чоловіків. За даними перепису 2001 року в області налічувалося наявного населення - 1173304 особи, з них: 555609 осіб - чоловіки, 617695 осіб - жінки. Простежуючи динаміку статевого складу жителів Рівненської області з часу першого повоєнного перепису 1959 року, можна говорити про існування тенденції до поступового збільшення долі представників чоловічої статі. І лише за останні роки, починаючи з 1989 року, кількісне співвідношення між представниками обох статей не змінювалось і зберігалося у такій пропорції: жінок - 52,6%, чоловіків - 47,4%, від загальної кількості населення області. (див. рис.2). Цей процес особливо активно протікає в сільській місцевості: в 2001 році частка чоловіків в цій категорії населення становила 48,0% проти 44,8% в 1959; 45,8% в 1970; 46,7% в 1979 і 47,0% в 1989 році. В 2001 році по постійному населенню в сільській місцевості на 1000 чоловіків припадало 1086 жінок, тоді як у міських поселеннях цей показник становив - 1145 осіб.

Рис.2. Динаміка статевого складу населення області за даними переписів
Зросли і вікові рівні з позитивним статевим співвідношенням населенням, що підтверджується такими даними (див. табл.2).
Таблиця 2
| Дати проведення переписів населення (роки) | Вікові групи населення, в яких переважає частка чоловіків (50% і більше) |
| 1959 | до 15 років |
| 1970 | до 18 років |
| 1979 | до 30 років |
| 1989 | до 35 років |
| 2001 | до 40 років |
Зміни у статево-віковому складі населення, зафіксовані переписом 2001 року, відображають зменшення упродовж останнього міжпереписного періоду кількості народжуваних. Так, наприклад частка дітей у віці 04 років за даними останнього перепису населення становила 6,1% серед всього населення, тоді як у 1989 році вона дорівнювала 8,7%. Загалом питома вага осіб у віці молодшому за працездатний у всьому населенні області становила 23,0% проти 27,5% у 1989 році.
Порівняно з минулим переписом, кількість осіб у працездатному віці збільшилась на 33,9 тис осіб, а частка осіб цієї вікової групи серед всього населення зросла з 54,2% до 56,8%. Це було результатом вступу до неї осіб, народжених у середині 80х років, коли спостерігався підйом народжуваності.
Аналізуючи демографічні процеси за даними перепису слід мати на увазі, що перепис дає, так би мовити, моментальний знімок складу населення, а поточний облік дає уявити про те, як з плином часу змінюється чисельність та склад всього населення. І за час, що минув після перепису населення (тобто станом на 01.01.2001 року) чисельність наявного населення зменшилась на 9,1 тисяч і становить 1164,2 тис осіб.
Зменшення чисельності населення відбувається як за рахунок природного скорочення так і за рахунок міграційного сальдо. Природне скорочення є наслідком падіння народжуваності та росту смертності.
Як результат падіння народжуваності, зростання смертності, міграційного відпливу населення змінюється в гірший бік показник демографічного навантаження.
Показник демографічного навантаження - це узагальнююча кількісна характеристика вікової структури населення, яка показує навантаження на суспільство непродуктивним населенням.
Розподіл населення за основними віковими групами в області за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року такий: 664,9 тис. осіб або 56,8% населення працездатного віку: 269,6 тис. осіб або 23,0% особи у віці молодшому за працездатний і 236,8 тис. осіб (20,2%) особи у віці старшому за працездатний.
По міських поселеннях та сільській місцевості ці показники значно відрізняються і мають такі значення: міські поселення (63,5%, 21,5%, 5%) та сільська місцевість відповідно (50,9%, 24,3%, 24,8%).
У двох районах (Гощанському та Демидівському) частка працездатного населення в загальній кількості лише 50%. Сама висока частка працездатного населення в м. Кузнецовськ (67,3%) та м. Рівне (66,6%).
На 1000 осіб працездатного віку в 1989 році припадало 845 осіб, в тому числі 495 дітей і 350 осіб пенсійного віку проти відповідних 761, 405 та 356 осіб у 2001 році. В загальному показнику “демографічне навантаження” зменшилась частка дітей з 58,6% до 53,2% і підвищилась частка осіб пенсійного віку з 41,4% до 46,8%.
Розраховуються, як правило, такі показники демографічного навантаження: відношення кількості дітей, кількості осіб пенсійного віку і їх загальної сукупності до чисельності населення у працездатному віці.
Самий низький показник демографічного навантаження по м. Кузнецовськ (487) та м. Рівне (500). В той же час по районах, де переважає сільське населення, цей показник значно більший: Гощанський район (1031), Демидівський (1012) та Корецький (976). В цих районах частка навантаження особами пенсійного віку набагато більша, ніж дітьми: Гощанський район (61,0% та 43,1%), Демидівський (57,4% та 42,6%), Корецький (56,9% та 43,1%).
Найменший показник демографічного навантаження дітьми в м. Рівне (294), а особами старше працездатного віку в м. Кузнецовську (83), по сільській місцевості відповідно в Здолбунівському (392) та в Березнівському (416) районах (Додаток).
Характеризує вікову структуру населення і такий показник як середній вік населення, який визначається як середня арифметична зважена шляхом ділення загального числа людино-років на загальну чисельність населення.
Середній вік населення в області за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року становив 35,9 років, відповідно у чоловіків 33,6 та у жінок 38,0. Різні значення має показник в міських поселеннях (34,4) та сільській місцевості (37,2 роки).
Самим молодим містом в області є Кузнецовськ, середній вік його жителів 29,9 років, в м. Рівне цей показник дорівнює 34,1, в Дубно - 37,0, в Острозі - 35,3. Серед районів області саме молоде населення в Рокитнівському (32,0) та Сарненському (33,1) районах. Найбільше демографічне старіння населення фіксується в Гощанському (41,4) та Демидівському (40,0) районах. По сільській місцевості цей показник в Гощанському районі ще більший - 42,1 роки.
Основними причинами старіння населення можна назвати падіння народжуваності, ріст смертності, міграційні процеси та нестійкі шлюбно-сімейні відносини.
Якщо дані про співвідношення чоловіків і жінок свідчать про поступове зменшення загальної статевої диспропорції, то чисельність жінок у віці 100 років і старші свідчить про явну перевагу і становить число 87 із загального числа 96 осіб, або 90,6%. І це переважно жителі сільської місцевості - 84 особи, частка яких становить 87,5% до всього населення у відповідному віці.
Найстарша людина, на дату перепису якій виповнилося 113 років - жінка, була переписана в Здолбунівському районі на Рівненщині, проживала в сільському населеному пункті.
2.5.3 Національний склад населення Рівненщини та його мовні ознаки
Сучасна етно-національна структура українського суспільства характеризується зростанням етнічної самосвідомості представників різних етносів, які населяють Україну, та їх прагненням зберегти свою ідентичність.
Із числа 130 національностей та народностей, представники яких, згідно з переписом, проживають в Україні, домінуючим є один із найчисленніших етносів Європи - українці, корінна національність держави.
Зі статистичної точки зору важливо дослідити рівень культурного, освітнього розвитку та особливостей демографічних процесів національностей, що заселяють Україну.
Статистика вивчає населення за національністю, рідною мовою та громадянством. Джерелом інформації є дані перепису населення на підставі самовизначення національності та мови, яка вважається рідною. Результати перепису дозволяють визначити чисельність та частку населення кожної національності у цілому та за видами поселень і регіонами країни, області; чисельність та частку осіб, які вважають рідною мову своєї національності або державну (українську); чисельність та частку осіб, що зареєстрували шлюб з партнером тієї самої національності; чисельність та частку громадян України й осіб без громадянства; співвідношення чисельності корінного населення та інших національностей або чисельності з мовою своєї національності чи українською; темпи зміни чисельності та частки осіб корінного населення або тих, хто вважає рідною українську мову тощо. На підставі структурних та типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за міжпереписний період.
Завдяки перепису населення вдалося створити унікальну за обсягами та різноманітністю показників інформаційну базу, яка охоплює демографічні та соціально-економічні дані по області. Як і при минулих переписах національність записувалась зі слів опитуваних на основі їх самовизначення, а національність дітей визначалась батьками.
Особливістю національного складу населення Рівненщини є його багатонаціональність. За даними перепису населення 2001 року на території регіону проживали представники понад 70 національностей, в Україні налічується 130 національностей і народностей. У національному складі регіону також переважна більшість українців, чисельність яких становила 1123,4 тис. осіб, або 95,9% від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 37,7 тис. осіб (3,5%), а їх питома вага серед жителів області збільшилась на 2,6 відсоткових пункти. В міських поселеннях українці становлять 93,7% від загальної кількості населення, а в сільських - 98,4%.
Найбільша питома вага українців у всьому населенні в Березнівському (99,3%), Володимирецькому (99,2%) та Острозькому (99,1%) районах. Найменше значення цей показник має в Рокитнівському районі (83,5%) та містах Кузнецовськ (90,9%) і Рівне (91,6%). Але в порівнянні з переписом 1989 року збільшення питомої ваги українців відбулося по всіх районах і містах області. Крім українців в регіоні проживає 48,0 тис. (4,1%) представників національностей і народностей інших державних формувань. Найбільшою за чисельністю (62,7%) серед цієї групи та другою в області, після українців, є росіяни. За даними перепису їх кількість становила 30,1 тис. осіб і була на 23,5 тисяч (43,8%) менше, ніж у 1989 році. Питома вага знизилась відповідно з 4,6% до 2,6%, або на 2 відсоткових пункти.
Абсолютна і відносна кількість російського населення скоротилась в усіх регіонах. Проте це скорочення було нерівномірним. Найбільшим воно було у Рокитнівському та Сарненському районах і м. Дубно, де росіян поменшало більше ніж на половину (5460%) від кількості 1989 року. У Здолбунівському, Костопільському, Дубровицькому районах та м. Рівне це скорочення склало відповідно 4939%. Найменше скорочення було в м. Кузнецовську та Володимирецькому, Дубенському, Зарічненському районах, де показник зменшення становив 2515%.
Росіяни розселені по території області досить нерівномірно. Найбільше їх проживає в містах Кузнецовськ (7,6%), Рівне (6,8%) та Березнівському районі (2,8%). По 0,5% росіян, від загальної кількості населення, проживає в Березнівському, Володимирецькому та Рокитнівському районах.
Російське населення області - це, переважно, жителі міських поселень - 87,8% і тільки 12,2% проживає в сільських поселеннях. Найбільша їх чисельність - 16,6 тис. осіб (55,1%) росіян області проживає в м. Рівне. Серед представників інших національностей області найбільш багаточисельні білоруси, поляки, євреї. Кількість білорусів в загальному населенні області складає 11,8 тис. осіб (1,01%), поляків - 2,0 тис. осіб (0,17%), євреїв - 0,5 тис. осіб (0,04%). А їх питома вага порівняно з 1989 роком зменшилась на 0,4%, 0,1%, і 0,06% відповідно. Абсолютна чисельність білорусів в області зменшилась на 4263 особи, поляків - на 1001 особу, євреїв - на 1137 осіб. Перепис населення 2001 року показав, що збільшилось на 115 осіб вихідців із Вірменії. Дані щодо найбільш чисельних національностей, які мешкали в області, характеризуються такими даними (див. табл.3).
Таблиця 3
| Кількість, тис. осіб | у% до підсумку | |||
| 2001 р. | 1989 р. | 2001 р. у% до 1989 р. | ||
|
По області у тому числі |
1171,4 | 100,0 | 100,0 | 100,6 |
| українці | 1123,4 | 95,90 | 93,25 | 103,5 |
| росіяни | 30,1 | 2,57 | 4,61 | 56,2 |
| білоруси | 11,8 | 1,01 | 1,38 | 73,5 |
| поляки | 2,0 | 0,17 | 0,26 | 67,0 |
| євреї | 0,5 | 0,04 | 0,14 | 28,6 |
| молдавани | 0,4 | 0,03 | 0,04 | 85,8 |
| вірмени | 0,3 | 0,03 | 0,02 | у 1,6 р |
| азербайджанці | 0,3 | 0,02 | 0,02 | 102,6 |
| чехи | 0,3 | 0,03 | 0,06 | 50,7 |
| татари | 0,2 | 0,02 | 0,03 | 60,8 |
| цигани | 0,2 | 0,02 | 0,02 | 108,5 |
| німці | 0,2 | 0,02 | 0,02 | 93,0 |
| грузини | 0,2 | 0,01 | 0,02 | 84,4 |
| болгари | 0,1 | 0,01 | 0,01 | 90,4 |
| інші національності*) | 1,4 | 0,12 | 0,12 | 92,6 |
*) включені національності, кількість осіб яких в загальній кількості постійного населення становила менше 100 осіб.
Третє місце за чисельністю, як і при переписі 1989 року, займають білоруси (11,8 тис. осіб). Більшість білоруського населення області (68,2%) - це мешканці Рокитнівського району. В цьому районі їх питома вага дорівнює 15,5% всього населення, тоді як в інших районах 0,1 - 0,8%. У міжпереписному періоді (19892001р. р) кількість білорусів скоротилась на 26,5%. Поляків в області проживало 2,0 тис. осіб, що на третину менше ніж в 1989 році. Більше всього поляків проживало у м. Рівне - 42% їх чисельності, в Острозі - 12,2%, 9,6% - в Рокитнівському та по 6,1% в Здолбунівському і Костопільському районах. Основна частина (77,1%) єврейського населення області мешкали в м. Рівне, 440 осіб - жителі міських поселень і лише 15 осіб проживали в сільських поселеннях.
В ході Всеукраїнського перепису населення була облікована кількість осіб окремих етнографічних груп українського етносу, які постійно проживають в області. Їх чисельність в області незначна - 5 осіб, з них: бойки - 2 особи та лемки - 3 особи. Вони переважно проживали в сільській місцевості (4 особи). В якості рідної мови всі вони визнають українську мову.
Мова - це одна з головних ознак кожної національності, народності. Дані про рідну мову громадян, які населяють область, та їх інші мови не тільки дозволяють вивчити ступінь поширення окремих мов, але водночас є необхідним матеріалом для практичного вирішення питань подальшого розвитку та удосконалення системи освіти, видавничої справи, діяльності у сфері радіомовлення та телебачення. У ході перепису населення 2001 року майже 98% жителів регіону назвали рідною, мову своєї національності. Цей показник був домінуючим в усіх районах області.
Вагома частка осіб, які визнали рідною мовою, мову своєї національності, особливо характерна для корінної національності - українців. Цей показник мав місце у всіх районах і коливався від 83,6% в Рокитнівському до 99,3% в Березнівському районі.
Збереження населенням інших національностей в якості рідної мови своєї національності, як показав перепис, в багатьох випадках залежить від характеру їх розселення (компактного або розосередженого) та місця проживання (міська чи сільська місцевість). Мову своєї національності в якості рідної найбільше зберегли азербайджанці (64,6%), цигани (61,5%), грузини (60,5%).
Для осіб, які належать до національностей, що проживають на території області невеликими групами або окремими сім`ями, здебільшого характерним є визначення мови інших національностей в якості рідної мови. Так, найменша питома вага осіб, які рідною мовою назвали мову своєї національності, серед євреїв (5,3%), німців (7,1%), поляків (9,3%), білорусів (11,3%), чехів (11,7%). Для малочисельних національностей, які мешкали в області, характерна зміна рідної мови на українську або російську. Так, більша половина білорусів (80%), поляків (80,3%) вважали рідною українську мову, а переважна більшість євреїв (55,4%) - російську, 57,4% татар спілкуються російською мовою.
Дані щодо мовних ознак найбільш чисельних національностей Рівненщини наведені в таблиці (див. табл.4).
Таблиця 4
| Вважали рідною мовою,% | ||||
| мову своєї національності | українську | російську | іншу мову | |
|
По області у тому числі |
97,9 | 1,5 | 0,6 | |
| українці | 99,6 | х | 0,4 | |
| росіяни | 83,2 | 16,8 | х | |
| білоруси | 11,3 | 80,0 | 8,7 | |
| поляки | 9,3 | 80,3 | 9,5 | 0,9 |
| євреї | 5,3 | 39,3 | 55,4 | |
| молдавани | 48,6 | 34,9 | 15,4 | 1,1 |
| вірмени | 50,6 | 25,8 | 22,3 | 1,3 |
| азербайджанці | 64,6 | 23,7 | 11,7 | |
| чехи | 11,7 | 81,4 | 6,6 | 0,3 |
| татари | 23,3 | 18,4 | 57,4 | 0,9 |
| цигани | 61,5 | 24,0 | 6,8 | 7,7 |
| німці | 7,1 | 52,4 | 40,5 | |
| грузини | 60,5 | 22,3 | 17,2 | |
| болгари | 30,1 | 36,3 | 33,6 | |
| Інші національності*) | 26,7 | 29,5 | 26,6 | 17,2 |
*) включені національності, кількість осіб яких в загальній кількості постійного населення становила менше 100 осіб.
Загальна чисельність осіб, котрі назвали українську і російську мову рідними, склала 1168,3 тис. осіб (99,7%) всього населення. Всього 0,3% мешканців вказали рідними інші національні мови, хоча питома вага інших національностей, крім українців і росіян, дорівнює по області 1,5%. Це свідчить про процес мовної асиміляції, що відбувається в області.
Поряд з рідною мовою перепис врахував також вільне володіння іншими мовами, що становить 36,8%. Російською мовою вільно володіють 377,8 тис. осіб (32,3%), англійською - 13,5 тис. осіб (1,2%), польською - 8,4 тис. осіб (0,7%), німецькою - 4,0 тис. осіб (0,3%), французькою - 1,6 тис. осіб (0,1%), 63,2% всього населення не володіють іншими мовами. (див. рис.3).
![]()

Рис.3. Розподіл населення області, яке вільно володіє іншими мовами
Перепис населення 2001 року засвідчив, що переважна більшість населення Рівненщини - це 99,8% є громадянами України, 1777 осіб (0,15%) - громадяни інших країн, переважно з країн СНД та Балтії, зокрема, 1105 осіб - громадяни Російської Федерації, лише 12 осіб, що мешкали в регіоні, на момент перепису не мали статусу громадянства.
Всеукраїнський перепис населення 2001 року засвідчив, що мовно-етнічним процесам, які відбуваються в регіоні, притаманна стійка тенденція до самовизначення представниками різних національностей у якості рідної мови - мови своєї національності, повною мірою це стосується і українців.
Спостерігається поширення української мови в якості рідної серед представників некорінної національності, а також більш широкого її застосування як мови міжнаціонального спілкування на території регіону і підвищення значення як державної мови.
2.5.4 Освітній рівень населення
Для успішного функціонування ринкових відносин в Україні вкрай потрібні кваліфіковані, економічно-грамотні кадри, які вміють аналітично мислити і швидко приймати важливі професійні рішення. Це завдання в усі часи на себе брала середня та вища школи.
На початок 20012002 навчального року в області працювало 797 загальноосвітніх навчальних закладів,19 гімназій, 13 ліцеїв, 3 колегіуми, 46 навчально-виховних комплексів, 21 професійно-технічних навчальних закладів, 15 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. Слід відмітити, що в області з кожним роком розширюється мережа навчальних закладів нового типу. І вже на початок 20032004 року діяло 24 гімназії, 29 ліцеїв і 7 колегіумів. Більшість ліцеїв, гімназій колегіумів входять до складу навчально-виробничих комплексів, які поєднані з вищими навальними закладами.
Підвищенню якості освіти сприяє значна робота, яка проводиться в області щодо технологічного та технічного забезпечення навчального процесу і, зокрема, комп’ютеризації закладів освіти.
На початок 2003 року в освітніх закладах налічувалось 3,3 тисячі комп’ютерів, тобто кожний п’ятий з наявних в області. Три чверті комп’ютерної техніки зосереджено в освітніх закладах м. Рівного, 4,6% - м. Острог, 4,0% м. Дубно.
Близько половини комп’ютерів - це машини сучасних модифікацій. Для дистанційного доступу та колективного використання інформації у закладах освіти функціонує 39 локальних та 32 глобальних мережі.
Для розвитку дитячої творчості, забезпечення поєднання відпочинку і зайнятості дітей в області створена широка мережа позашкільних навчальних закладів. Зокрема, позашкільне виховання здійснюють 22 палаци молоді, 3 будинки школярів і молоді, 6 станцій юних техніків, по 2 станції юних туристів і натуралістів. Для естетичного і культурного розвитку підростаючого покоління в області працює 25 музичних шкіл, 2 художні і 7 шкіл мистецтв. До послуг дітей 25 дитячих і підліткових бібліотек з книжковим фондом 1,4 млн. примірників.
Викликає занепокоєння той факт, що станом на 1 вересня 2003 року не навчалось 757 дітей шкільного віку, з яких 470 дітей не відвідували навчальний заклад за станом здоров’я.
Серед найменш захищених категорій окремо слід відмітити дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування. На початок 2003 року на обліку перебувало 1,4 тис. дітей цієї категорії.
Начально-виховний процес в загальноосвітніх навчальних закладах забезпечують 17,9