Статистичне вивчення населення Рівненської області
Кількість померлих у працездатному віці збільшилася з 458 на 100000 населення у 1991 році до 494 у 1999 році та 504 у 2003 році.
Основними причинами смерті населення як по області так і по Україні залишаються хвороби системи кровообігу - відповідно 60,4% і 61,2% загального числа померлих, новоутворення - 12,5% і 12,9%; нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії - 7,0% і 11,2%.
В загальній кількості померлих частки чоловіків і жінок суттєво не відрізняються (відповідно 51,0% та 49%), але, водночас, по окремих причинах смерті є велика різниця числа померлих по статі. Якщо, наприклад у 2003 році від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій загинуло чоловіків - 940 осіб, то жінок - 194 особи; від хвороб органів дихання - 317 чоловіків та 157 жінок.
Із загального числа померлих у 2003 році 130 склали діти віком до 1 року, з них 75 хлопчиків, 55 дівчаток. На 1000 осіб населення народилося 12 немовлят, а на кожних 10000 новонароджених померло дітей до 1 року - 94 особи.
Показник дитячої смертності більший, ніж середнообласний за 2003 рік в 9 районах та містах області. Найвищі його значення у м. Дубно (173 особи), Гощанському (125 осіб), Корецькому (189 осіб), Млинівському (140 осіб), Рівненському (159 осіб).
Основними причинами смертності дітей до року є причини, обумовлені здоров’ям матері і патологією вагітності - вроджені аномалії (30,6% загального числа померлих) та стан, який виникає у перинатальному періоді - тобто до родів, під час родів та на першому тижні життя (23,1%).
Викладені підсумки природного руху населення за 2003 рік характеризують його незадовільний стан і наявність багатьох проблем, які потребують вирішення, що є невід’ємною частиною покращення соціально-економічного розвитку держави.
На порозі третього тисячоліття Україна опинилася у стані загострення демографічної кризи. Процес вимирання населення країни посилюється його старінням, маргіналізацією та виродженням.
Демографічна криза створює загрозу економічній безпеці держави: це нестача трудових ресурсів, зменшення продуктивності праці, збільшення коефіцієнта утриманства, національна експансія, скорочення національного доходу і, як наслідок, повна втрата суверенності та державності. *
Запобігти негативному перебігу подій можливо лише взявшись до надзвичайних заходів за Надзвичайною програмою відновлення населення. Щоб зупинити процес вимирання, треба підвищувати народжуваність та знизити смертність.
В Україні мають бути вжиті всі можливі й доступні заходи для захисту та збереження українського народу, його генофонду.
3.3 Міграційні процеси на Рівненщині
На формування чисельності населення здійснює вплив і міграційний рух жителів нашої області.
Упродовж останнього десятиріччя міграційна активність населення області знижується. Так, щорічний обсяг, як прибулих так і вибулих зменшився більше ніж у 1,1 рази (у 1994 році - 24066 осіб (26369), у 2003 році - 21613 осіб (23769)). Причому починаючи з 1994 року сальдо має тільки від’ємне значення, тобто за рахунок міграції область втрачає населення.
Щодо міграційних потоків населення області на внутрішньо регіональному та міжрегіональному рівнях, то для них, як і у минулому році характерне деяке зменшення міграційної активності. Основу міграційного обороту складає внутрішньо-обласна міграція - серед прибулих вона склала 69,4% серед вибулих 63,1%.
Ці потоки міграції не впливають на формування загальної чисельності населення, можна зробити висновок, що основним джерелом формування міського населення за всі роки екстенсивного економічного розвитку був міграційний приріст за рахунок сільського населення, а починаючи з 1995 року спостерігається переорієнтація міграційних потоків населення з міських поселень у сільську місцевість, і у 2003 році міграційний приріст сільського населення становив 293 особи.
Необхідно зазначити, що найбільше міграційне скорочення зареєстровано в м. Рівне (464 особи). Внаслідок міграції зменшилась чисельність населення міст Костопіль (144 особи), Березне (87 осіб), Корець (65 осіб), Рокитне (65 осіб).
У 12 районах області із 16 кількість вибули з перевищила кількість прибулих. Найвища інтенсивність міграційного скорочення спостерігається в Корецькому (4,3 особи на 1000 жителів), Володимирецькому (2,8) районах, Демидівському (2,8), Рокитнівському (2,5).
Щороку більше 15 тисяч осіб мігрувало в межах області, у 2003 році потоки внутрішньо регіональної міграції дещо зменшились (до 14,9 тис. осіб).
Аналіз статистичних даних міграції населення свідчить про зменшення кількості прибулих. Так у 2003 році в область прибуло на 3,8%, а вибуло на 1,8% менше, як у попередньому році. При цьому міграційне скорочення зросло на 23,3%.
Масштаби і напрямки міграції безпосередньо відбиваються на кількісних та якісних характеристиках населення. За рахунок міжрегіональної та міждержавної міграції формувалось міграційне скорочення області. Чисельність населення зменшилась за рахунок виїзду мігрантів в інші регіони України на 35,0%, більшість з них виїжджає у найбільш молодому та трудоактивному віці. У віці 015 років виїхало 913 осіб, у працездатному віці 5612 осіб, старші за працездатний вік 538 осіб, і у віці 1528 років 4296 осіб.
Міграційне скорочення населення у віці 16 років і старші дорівнює 605 осіб, із них з повною загальною середньою освітою 562 (92,9%), початковою вищою - 33 (5,5%), не мали початкової загальної 10 (1,6%), міграційний приріст зафіксований у осіб з повною вищою освітою - 121 (20,0%), незакінченою вищою - 3 (0,5%), неповною середньою освітою - 57 (9,4%), початковою і нижче - 28 (4,7%).
Переселення нежонатих (незаміжніх) було вищим ніж інших груп за шлюбним станом. В порівнянні з минулим роком відбувся такий розподіл за шлюбним станом: в 2003 році у шлюбі перебували 36,3% загальної кількості мігруючих, а у 2002 році - 38,1%, 53,9% (52%) - ніколи не перебували у шлюбі, 4,9% (5,2%) - вдови та вдівці, 4,9% (4,7%) - розлучені.
Найактивнішими міграційні потоки є між сусідніми областями: Волинською, Хмельницькою, Львівською, Житомирською, Тернопільською, Київською, що пов’язано, в основному, з рухом молоді на навчання. Найбільше від’ємне сальдо по міжрегіональній міграції має область з містом Києвом (760 осіб).
У 2003 р. за національним складом характеристика мігруючого населення між регіонами була такою (див. табл.9).
Таблиця 9
| прибуло | вибуло | |||
| чоловіки | жінки | чоловіки | жінки | |
| Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
| у тому числі | ||||
| українці | 96,2 | 96,8 | 93,0 | 93,8 |
| росіяни | 2,8 | 2,6 | 3,3 | 3,2 |
| білоруси | 0,3 | 0,1 | 0,4 | 0,2 |
| поляки | 0,2 | 0,2 | 0,3 | 0,1 |
| інші національності | 0,5 | 0,3 | 3,0 | 2,7 |
Міграційні процеси за умов перехідної економіки в Україні мають свої особливості та відмінності, які істотно впливають на міждержавні міграційні процеси. Продовжується вибуття населення в близьке і далеке зарубіжжя.
Вибулі в Російську Федерацію становили найбільшу питому вагу (72,3%) у загальній кількості вибулих в країни СНД та Балтії. Кількість вибулих в цю державу перевищила кількість прибулих на 232 особи (у 1999 році - на 98 осіб прибулі перевищили вибулих). Сальдо міграції з країною Республіка Білорусь також від’ємне (116 осіб). В потокообміні з державами Балтії навпаки - перевищення кількості прибулих над кількістю вибулих (3 особи).
По національному складу мігрантів найбільш активними виступають українці та росіяни. Серед вибулих в країни СНД та Балтії переважну більшість складали українці - 72,7% і росіяни - 19,8%. Українці та росіяни головним чином прямували до Росії, відповідно 71,8% і 24,8% від всіх вибулих до цієї країни. Серед вибулих в країни СНД та Балтії 73,5% народилось в Україні, 92,7% є громадянами України.
Основну частину прибулих в область становлять мігранти з інших областей України (6308 осіб або 29,2%) і країн СНД та Балтії (200 осіб або 1,0%). Наявність значної питомої ваги українців та росіян характерна для більшості країн СНД та Балтії, як території вибуття.
В умовах високого рівня безробіття, низької оплати праці продовжується вибуття населення в країни далекого зарубіжжя.
Від’ємне сальдо міждержавної міграції формується переважно (76,9%) за рахунок обміну з країнами далекого зарубіжжя. Серед загальної кількості імігрантів частка прибулих з країн далекого зарубіжжя становить 35,5%, тоді як серед емігрантів частка вибулих в країни далекого зарубіжжя досягла 69,4 відсотка.
В міграційному обміні з країнами далекого зарубіжжя область за останні п’ять років втратила майже 6,2 тисячі своїх жителів.
Таблиця 10
| 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | |
| Всього по області | |||||
| Всього мігрантів | 1292 | 1540 | 1203 | 1196 | 1297 |
| Прибуло | 37 | 69 | 58 | 59 | 110 |
| Вибуло | 1255 | 1471 | 1145 | 1137 | 1187 |
| Міське населення | |||||
| Всього мігрантів | 908 | 932 | 702 | 661 | 660 |
| Прибуло | 35 | 37 | 31 | 25 | 53 |
| Вибуло | 873 | 895 | 671 | 636 | 607 |
| Сільське населення | |||||
| Всього мігрантів | 384 | 608 | 501 | 535 | 637 |
| Прибуло | 2 | 32 | 27 | 34 | 57 |
| Вибуло | 382 | 576 | 474 | 501 | 580 |
Потік емігрантів залишається приблизно на одному рівні в порівнянні з минулими роками. Так, оберт міграції, пов’язаний з країнами далекого зарубіжжя, становив у 1999 році - 1292 особи, а у 2003 році - 1297 осіб. У 2003 році потік вибулих до країн далекого зарубіжжя міського і сільського населення майже однаковий. (див. табл.10).
Основна кількість вибулих до країн далекого зарубіжжя припадає на міста обласного підпорядкування Рівне та Кузнецовськ. Серед адміністративних районів області більше всього вибуло до країн далекого зарубіжжя з Сарненського, Костопільського, Рівненського, Володимирецького та Березнівського районів.
Як і у минулі роки виїжджаючі віддавали перевагу Сполученим Штатам Америки (99,4%). Міграційні процеси мають певний вплив на статевовікову структуру населення.
Оскільки 53,5% мігрантів належить до працездатного віку, понад 67% мігруючого населення складають особи у віці 028 років, то при від’ємних сальдо міграції, особливо значних, вибуття населення з області буде сприяти його “старінню". (див. рис.12).

Рис.12. Вікова структура вибулих до країн далекого зарубіжжя у 2003 році
Збільшилась питома вага молоді (осіб у віці 1528 років), виїжджаючої у країни далекого зарубіжжя. Якщо у 1999 році вона становила 26,1%, то у 2003 році - 27,5%. Чоловіки порівняно з жінками значно більшою мірою були орієнтовані на працю за кордоном. Питома вага чоловіків серед вибулих у країни далекого зарубіжжя у 2003 році становила 51,8%, з них 28,8% у віці 1528 років, у працездатному віці - 53,5%.
Серед виїжджаючих найбільше українців (96,4%), росіян (1,3%), євреїв (1,3%). Із 1144 вибулих українців 91,1% виїхало до США, 2,9% - до Ізраїлю, 2,5% - до Німеччини.
Серед груп населення виділених за рівнем освіти, найбільш схильними до міждержавної міграції є особи із середньою загальною освітою - 52,7%. Слід зазначити, що як в міських, так і в сільських поселеннях по всіх категоріях мігрантів сальдо міграції від’ємне.
Аналіз даних міграції за причинами переїзду свідчить, що 57,5% мігрантів переїздить за родинними обставинами, а 21,5% вказали причиною переїзду “навчання”, 6,0% - зміну місця роботи. Інші причини мають невелику питому вагу.
Таким чином, міграція населення це складний і багатогранний соціально-економічний процес, що сприяє скороченню населення. Соціально-економічна нестабільність, зниження рівня життя населення, прискорили еміграційні процеси в містах і селах області.
Виникає крайня необхідність у виробленні і реалізації активної державної міграційної політики з метою захисту інтересів країни та мігрантів у рамках міждержавних норм регулювання міграцій.
Таким чином, в сучасних умовах криза міграції в Україні знаходить своє відображення у зменшенні інтенсивності як внутрішньо-регіональної, так і міжрегіональної міграції, значному відпливі населення за межі країни, зростанні трудової зумовленості міграцій, у формуванні потужних зовнішніх потоків трудових мігрантів.
4. Демографічне прогнозування
4.1 Види і розрахунки демографічного прогнозування
Завданням статистики населення є не лише аналіз існуючого демографічного стану чи процесу, а й моделювання таких станів і процесів. Моделюванням визначаються прогнозні значення чисельності та складу населення (перспективні розрахунки), а також реставруються втрачені дані далекого чи близького минулого (ретроспективні розрахунки).
Перспективні розрахунки - це обчислення очікуваної чисельності та статево-вікової структури населення певного регіону.
Точність та детальність таких розрахунків залежить не тільки від методики та якості обчислень, а значною мірою й від тривалості прогнозного періоду. Чим він коротший, тим точніші та детальніші його результати.
Розрізняють короткострокові та довгострокові перспективні розрахунки.
Короткострокові - здійснюються, як правило, на міжпереписний період і стосуються чисельності й статево-вікового складу населення країни та її регіонів. Довжина прогнозу становить до п’яти років.
Середньострокові - здійснюються на перспективу, що дорівнює одній довжині покоління (2030 років), або іноді на 10 - чи 15річний період і стосуються лише загальної чисельності населення країни та її регіонів.
Довгострокові - здійснюються на перспективу, що дорівнює двом або більше довжинам покоління (50100 років) і стосуються лише загальної чисельності населення країни.
Перспективні розрахунки ґрунтуються на даних переписів населення, поточного обліку, а також теоретичних моделей імовірноносного характеру (таблиць смертності населення та плідності жінок).
Короткострокові перспективні розрахунки виконуються за припущення, що зберігається існуючий постійний режим відтворення населення на період прогнозу. Середньо - та довгострокові розрахунки здійснюються за припущення змінного режиму відтворення.
Короткострокові перспективні розрахунки загальної чисельності населення країни (регіону) здійснюються за матеріалами останнього перепису населення та даними поточного обліку щодо природного та механічного руху населення.
У міжпереписний період чисельність населення обчислюється коригуванням чисельності за переписом на природний та механічний приріст і визначається на початок року:
[36]
де S0 - чисельність населення за даними перепису;
E, C - абсолютний відповідно природний та механічний приріст
населення за рік.
За умов збереження існуючої швидкості зміни чисельності населення протягом прогнозного періоду застосовується також формула:
[37]
де
середньорічний
коефіцієнт
загального
приросту населення,
%;
n - кількість років у прогнозному періоді.
При цьому
[38]
ділиться на
1000 для переведення
його з проміле
в частки, що не
обхідно для
визначення
середньорічного
темпу зростання
(зменшення)
чисельності
населення
.
Короткострокові перспективні розрахунки чисельності населення для окремих статево-вікових груп виконуються методом компонентів (вікових пересувань). Метод компонентів полягає у поступовому переміщенні населення кожної вікової групи до наступної групи множенням вихідної чисельності тієї чи іншої групи на ймовірність дожити до наступного року, притаманну кожному віку.
Такі розрахунки ґрунтуються на матеріалах останнього перепису населення й даних таблиць смертності та плідності.
Перспективна чисельність осіб кожної вікової групи визначається за формулою:
[39]
де Sx0 - чисельність населення x - вікової групи на момент останнього
перепису;
Px - коефіцієнт дожиття до наступного x+1 віку за даними таблиці смертності для населення з постійним режимом відтворення.
Середньо - та довгострокові перспективні розрахунки мають враховувати, з одного боку, існуючу тенденцію зміни чисельності населення, а з іншого, - вплив окремих факторів інтенсивності природного руху та міграції.
Перша задача розв’язується побудовою моделі тренду, а друга - регресійної трендової моделі.
Перспективні розрахунки з урахуванням впливу міграції виконуються в двох напрямках: для кожної вікової групи населення та для населення регіону в цілому.
Перспективна чисельність окремої вікової групи населення:
[40]
де Sx0 - вихідна чисельність населення х - вікової групи (за переписом);
- половина сальдо
міграції в х
- віковій групі;
Px - табличний коефіцієнт дожиття в х - віковій групі.
Отже, формулу виведено за припущення, що з усіх мігрантів лише одна половина братиме участь у процесі відтворення населення цього регіону, а друга - у регіоні входу мігрантів.
Перспективна чисельність населення регіону в цілому:
[41]
де
- фактичний
середньорічний
темп зростання
(скорочення)
чисельності населення.
Урахування впливу міграції на чисельність та статевовікову структуру прогнозного населення дуже важливе, оскільки міграційні потоки впливають на процеси відтворення населення, оновлення трудових ресурсів.
![]()
4.2 Поточні і
перспективні
розрахунки
чисельності
населення
Рівненської
області
![]()
На зламі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства підвищується значення фактору населення (зокрема його якісних характеристик) для розвитку кожної країни. Професійно-кваліфікаційний склад населення, його статево-вікова структура й економічна активність все в більшій мірі визначають добробут країни та її мешканців. Соціально орієнтована економіка приділяє істотну увагу визначенню перспективної чисельності та структури населення. Адже демографічний прогноз є важливою складовою макроекономічного прогнозування. Він використовується також у багатьох урядових програмах, спрямованих на поліпшення соціального захисту, зокрема при розробці пенсійних програм. Прогнозування має й значну теоретичну цінність, оскільки судження про майбутній стан та динаміку демографічних явищ і процесів формуються на основі глибокого знання законів їх розвитку, аналізу взаємозв’язків з факторами, що визначають динаміку чисельності населення. Навіть прогноз, котрий не справдився, дає можливість виявити причини розбіжності, а отже, відкрити закономірності, приховані від дослідників минулого, або обчислити втрати населення як прямі (через фізичну гибель), так і непрямі (через погіршення демографічної структури чи різку зміну репродуктивної поведінки) від неочікуваних деструктивних подій (воєн, епідемій, тощо). *
Переписи населення дають досить точні дані про його чисельність у цілому по країні і окремо по кожному із районів і населених пунктів. Проте переписи не можна проводити щорічно або через якісь інші короткі строки. Та і гострої потреби в цьому немає, оскільки народногосподарські потреби даних про наявність населення на різні міжпереписні дати можуть бути задоволені за допомогою нескладних розрахунків поточного обліку природного та механічного руху.
Отже, за формулою [36] обчислюється прогнозна чисельність населення області у міжпереписний період. Чисельність наявного населення на 1 січня 2002 р. по Рівненській області складала 1172,2 тис. осіб, природне скорочення Е = - 2,1 тис. осіб, міграційне скорочення С = - 1,7 тис. осіб. Отже, у 2003 р. кількість населення визначається так:
тис.
осіб
Аналогічно обчислюється населення і в наступному році:
тис. осіб
Обчислюємо середньорічний коефіцієнт загального приросту:

Визначимо перспективну чисельність населення у 20042011 рр.
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
тис. осіб
Таким чином, якщо у наступні роки розміри депопуляції в області збережуть свою тенденцію і з тією ж швидкістю відбуватиметься міграційне і природне скорочення, то вже через 10 років після першого Всеукраїнського перепису населення Рівненщина недорахує 32,9 тис. осіб, а це майже все населення міста обласного значення Дубно.
Середньострокові
перспективні
розрахунки
мають враховувати
існуючу тенденцію
зміни чисельності
населення. Ця
задача розв’язується
побудовою
моделі тренду.
Найбільш досконалим
засобом обробки
динамічних
рядів з метою
встановити
основну тенденцію
розвитку є
вирівнювання
по аналітичним
формулам (аналітичне
вирівнювання).
При аналітичному
вирівнюванні
динамічного
ряду фактичні
значення yt
замінюються
обчисленими
на основі певної
функції
,
яку називають
трендовим
рівнянням
(t - зміна часу).
Якщо ланцюгові
абсолютні
прирости (чи
скорочення)
більш-менш
постійні, відносно
стабільні, не
мають чіткої
тенденції до
зростання чи
зменшення,
вирівнювання
ряду виконується
на основі лінійної
функції:
![]()
Порядок обчислення параметрів лінійної функції можна розглянути на прикладі чисельності населення Рівненської області. (див. табл.11).
Таблиця 11
Динаміка чисельності населення Рівненщини
| Рік |
Чисельність, тис. осіб Yt |
Розрахунок параметрів | |||
| t | t2 | (ytt) | Yt=1184,0+ ( 4,2) | ||
| 1997 | 1192,5 | 3 | 9 | 3577,5 | 1196,6 |
| 1998 | 1192,2 | 2 | 4 | 2384,4 | 1192,4 |
| 1999 | 1190,3 | 1 | 1 | 1190,3 | 1188,2 |
| 2000 | 1187,9 | 0 | 0 | 0 | 1184,0 |
| 2001 | 1184,4 | 1 | 1 | 1184,4 | 1179,7 |
| 2002 | 1172,2 | 2 | 4 | 2344,4 | 1175,6 |
| 2003 | 1168,4 | 3 | 9 | 3505,2 | 1171,4 |
| Разом | 8287,9 | 0 | 28 | 118,2 | 8287,9 |
Параметри трендових рівнянь визначають методом найменших квадратів. Згідно з умовою мінімізації суми квадратів відхилень фактичних рівнів ряду yt від теоретичних Yt параметри визначаються розв’язуванням системи нормальних рівнянь. Для лінійної функції вона записується так:

Система
рівнянь спрощується,
якщо початок
відліку часу
(t = 0) перенести
в середину
динамічного
ряду. Тоді значення
t, розміщені
вище середини,
будуть від’ємними,
а нижче - додатними,
а
і система рівнянь
набирає вигляду:

Отже,![]()

За даними таблиці
n=7,
,
,
.
Тоді

Лінійний
тренд має вигляд:
,
тобто середній
рівень чисельності
населення
області становить
1184,0 тис. осіб, а
середньорічне
скорочення
населення - 4,2
тис. осіб.
Розрахункові дані для кожного року наводимо в таблиці (11) для:
1997 р. Yt = 1184,04,2 (3) = 1196,6 тис. осіб
1998 р. Yt = 1184,04,2 (2) = 1192,4 тис. осіб
1999 р. Yt = 1184,04,2 (1) = 1188,2 тис. осіб
2000 р. Yt = 1184,04,2 (0) = 1184,0 тис. осіб
2001 р. Yt = 1184,04,2 (1) = 1179,7 тис. осіб
2002 р. Yt = 1184,04,2 (2) = 1175,6 тис. осіб
2003 р. Yt = 1184.04.2 (3) = 1171.4 тис. осіб
Суми
фактичних
рівнів
і розрахункових
за лінійним
трендом теоретичних
рівнів
однакові:
![]()
За даними останньої графи чітко простежується тенденція до скорочення чисельності населення області. Більш наглядно це продемонстровано на рис.13.

Рис.13. Фактичний yt та теоретичний Yt рівні динаміки чисельності населення Рівненщини.
Теоретичні рівні Yt - це