Теорія локомотивної тяги
Міністерство транспорту та зв язку України
Українська державна академія залізничного транспорту
Кафедра ЕРРС
ТЕОРІЯ ЛОКОМОТИВНОЇ ТЯГИ
Пояснювальна записка та розрахунки до курсової
роботи з дисципліни ” Теорія локомотивної тяги ”
КРМ.510.20.20
Перевірив асистент
_____П.А.Харламов
_____ 2007р.
Розробив студент
групи 2-IV-Л
спеціальність 7.100501
______О..
______ 2007р.
Вихідні дані
Локомотив: ТЕ3;
Тип ТЕД: ЕДТ-200А;
Середня маса вагонів брутто, т:
восьмивісні вагони: 152;
чотиривісні вагони: 78;
Зупинка на роздільних пунктах, їх довжина, хв. : В-5;
Гальмові колодки: чавунні;
Склад поїзда в % за масою:
восьмивісні вагони: 11;
чотиривісні вагони: 89;
Довжина приймально відправних колій, м: 1050;
Гальмові вісі у складі, %: 94;
Тип рейок: ланцюговий.
Зміст
Вступ
1 Аналіз профілю колії, вибір розрахункового та швидкісного підйомів, випрямлення профілю
2Розрахунок маси складу
2.1 Перевірка на подолання швидкісного підйому
2.2 Перевірка за довжиною приймально-відправних колій
2.3 Перевірка на рушання з місця при зупинці на роздільних пунктах
3 Розрахунок і побудова характеристик сил, діючих на поїзд
4 Гальмові розрахунки
5 Побудова кривих швидкості руху та часу ходу поїзда
6 Визначення технічної швидкості руху поїзда по перегонам та в цілому по ділянці
7 Визначення часу ходу поїзда приблизним способом
8 Побудова кривих струму
9 Перевірка маси складу за нагріванням обмоток електричних машин
10 Визначення витрат палива на тягу поїздів
11 Визначення коефіцієнта трудності ділянки
Перелік використаних джерел
Вступ
Тягові розрахунки є складовою частиною теорії локомотивної тяги і дозволяють на базі теоретично обґрунтованих та експериментально підтверджених методів здійснити рішення багаточисельних питань, які виникають у процесі організації експлуатаційної роботи залізниці.
До важливих із згаданих завдань відносяться:
- визначення необхідних параметрів локомотива для забезпечення заданих показників експлуатаційної роботи;
- раціональне використання потужності локомотивів з метою забезпечення ефективності процесу перевезень;
- визначення найбільш допустимих швидкостей руху поїздів та роботи локомотивів;
- складання графіків руху поїздів та обороту локомотивів;
- розрахунок та аналіз показників використання локомотива у процесі експлуатації;
- раціональне розміщення станцій, екіпірувальних пунктів, пунктів зміни локомотивних бригад та багато інших.
1. Аналіз профілю, вибір розрахункового та швидкісного підйомів, випрямлення профілю
Аналіз профілю ділянки припускає оцінку впливу на характер руху поїзда кожного елемента залізничної колії. Внаслідок аналізу профілю виявляється найбільш важкий для проходження поїзда елемент, який називається розрахунковим підйомом. Керівний підйом є основним орієнтиром при визначенні критичної маси поїзда, що перевозиться конкретним локомотивом по розглянутій ділянці.
У процесі аналізу профілю ділянки визначається також елемент з інерційним підйомом. Цей елемент може мати крутість підйому навіть більшу, ніж у розрахункового елемента, але при переміщенні по ньому поїзд робить меншу механічну роботу.
Вихідні параметри профілю залізничної ділянки перед проведенням тягових розрахунків перетворюють, здійснюючи їх випрямлення.
Величина випрямленого схилу при об’єднанні ряду елементів підраховуєть-ся за формулою:
iс/=
=![]()
,
%, (1.1)
де n - кількість випрямлених елементів;
Sc=∑Si –довжина випрямленого елемента, м;
i1. i2...in –схили випрямлених елементів, ‰;
S1. S2...Sn –довжина випрямленого елемента, м.
Обгрунтування виконаного випрямлення перевіряється по черзі для всіх елементів дійсного профілю колії, які входять до випрямлених ділянок за формулою:
Si≤
,м
(1.2)
де Si –довжина перевіреного елемента дійсного профілю, м;
- абсолютна
різниця між
схилом випрямленої
ділянки та
дійсним схилом
перевіреного
елемента, ‰.
Наявність кривих ділянок на дійсному профілі викликає допоміжний опір руху поїзда. Розрахунки заміни кривої фіктивним підйомом, еквівалентним дії на поїзд допоміжного опору, називають приведеним профілем колії, а схил – приведеним схилом.
Значення фіктивного підйому, який замінює опір кривих, визначають за формулами:
ic//=
,
‰ (1.3)
або
ic//=12.2
,‰,
(1.4)
де Sкрi., Ri -довжина та радіус у межах випрямляючого елемента, м;
αi –центральний кут i-ї кривої, град.
Кінцева величина схилу випрямляючої ділянки з урахуванням кривих:
ic=
ic/+ic//,
‰ (1.5)
Параметри профілю колії та результати розрахунків випрямлення елементів заносимо в таблицю 1.1.
Таблиця 1.1:Випрямлення та приведення профілю колії
| Заданий профіль колії | Випрямлений профіль колії | ||||||||||
|
No еле- тів |
Si,м |
i,‰ |
Криві | Sc,м |
ic/,‰ |
ic//,‰ |
ic, ‰ |
No випр.ел-тів |
Примітка |
||
|
Ri, м |
Sкрi,м |
αi, град |
|||||||||
| 1 | 1600 | 0 | - | - | - | 1600 | 0 | 0 | 0 | 1 | Ст.А |
| 2 | 3850 | +7,5 | - | 800 | 25 | 3850 | +7,5 | 0,1 | +7,6 | 2 | ịр |
| 3 | 2450 | +7,4 | - | 700 | 22 | 2450 | +7,4 | 0,1 | +7,5 | 3 | |
| 4 | 700 | 0 | - | - | - | 700 | 0 | 0 | 0 | 4 | |
| 5 | 1400 | -8,6 | 750 | 450 | - | 6500 | -8,3 | 0,2 | -8,1 | 5 | |
| 6 | 1600 | -8,2 | 650 | 550 | - | ||||||
| 7 | 1000 | -8,0 | - | 600 | 20 | ||||||
| 8 | 2500 | -8,3 | - | - | - | ||||||
| 9 | 1400 | 0 | - | - | - | 1400 | 0 | 0 | 0 | 6 | Ст.Б |
| 10 | 700 | +3,1 | 700 | 300 | - | 6400 | +3,3 | 1,0 | +4,3 | 7 | |
| 11 | 800 | +3,4 | 150 | 600 | - | ||||||
| 12 | 600 | +3,0 | 650 | 250 | - | ||||||
| 13 | 2700 | +3,3 | 250 | 1000 | - | ||||||
| 14 | 1600 | +3,5 | 750 | 450 | - | ||||||
| 15 | 600 | 0 | - | - | - | 4000 | -3,1 | 0 | -3,1 | 8 | |
| 16 | 1700 | -4,1 | - | - | - | ||||||
| 17 | 1200 | -4,4 | - | - | - | ||||||
| 18 | 500 | 0 | - | - | - | ||||||
| 19 | 1200 | +11,4 | - | - | - | 1200 | +11,4 | 0 | 0 | 9 | ịі |
| 20 | 1500 | 0 | - | - | - | 1500 | 0 | 0 | 0 | 10 | Ст.В |
| 21 | 1000 | -2,2 | 750 | 350 | - | 3000 | -2,3 | 0,3 | -2,0 | 11 | |
| 22 | 1000 | -2,6 | 700 | 400 | - | ||||||
| 23 | 1000 | -2,1 | 850 | 300 | - | ||||||
| 24 | 1400 | -10,7 | - | - | - | 1400 | -10,7 | 0 | 0 | 12 | |
| 25 | 500 | 0 | - | - | - | 500 | 0 | 0 | 0 | 13 | |
| 26 | 1100 | +4,6 | - | - | - | 5300 | +4,4 | 0,7 | +5,1 | 14 | |
| 27 | 1200 | +4,0 | - | - | - | ||||||
| 28 | 1700 | +4,1 | 150 | 800 | - | ||||||
| 29 | 1300 | +4,8 | - | 650 | 20 | ||||||
| 30 | 1400 | 0 | - | - | - | 1400 | 0 | 0 | 0 | 15 | Ст.Г |
2. Розрахунок маси складу
Маса складу визначається, виходячи з умови повного використання потужності заданого локомотива згідно з положеннями ПТР. При рівномірному русі поїзда на затяжному розрахунковому підйомі зі встановленою швидкістю маса вантажного складу визначається за формулою:
Q=
,
т (2.1)
де Fкр –розрахункова сила тяги локомотива, н;
P –розрахункова маса локомотива, т;
iр –розрахунковий підйом, ‰;
wo/
-питомий
основний опір
руху локомотива,
;
wo//
-питомий
основний опір
руху складу,
;
При русі по ланцюговій колії:
wo/=
,
(2.2)
Питомий опір складу визначається за формулою:
wo//=
,
(2.3)
де
-відсоток (по
масі) відповідно
восьмивісних
та чотиривісних
вагонів;
w08//,
w04//
-питомий основний
опір руху вантажних
відповідно
восьмивісних
та чотиривісних
вагонів,
![]()
При русі складу по ланцюговій колії:
w08//=
,
(2.4)
w04//=
,
(2.5)
У наведених
формулах q08
та q04
–середнє
навантаження
від вісі на
рейки,
.
Осьове навантаження вагонів розраховується за формулою:
q0i=
,
(2.6)
де qiбр –середня маса брутто відповідних типів вагонів, т;
ni –вісність відповідних типів вагонів.
Розрахунки:
q08=
;
q04=
;
w08//=
;
w04//=
;
wo//=
;
wo/=
;
Q=
т
Обчислені за формулою (2.1) значення маси складу округляється згідно з ПТР до 50 або 100 т.
Кінцеве значення маси складу приймаємо: Q=4450 т
2.1 Перевірка на подолання швидкісного підйому
Попередній розрахунок маси складу необхідно перевірити на можливість проходження найбільш крутого, але короткого підйому з урахуванням кінетичної енергії, накопиченої поїздом.
Аналітичний спосіб перевірки є висновком визначення довжини підйому (крутизною, рівною швидкісному підйому), яку поїзд може подолати у режимі тяги при зниженні швидкості від найбільш можливої з початку швидкісного підйому Vн до розрахункової в кінці його Vк=Vр.
Обчислену величину пройденого шляху порівнюють з довжиною швидкісного підйому. Якщо отримана довжина шляху Sпр буде більше або дорівнювати довжині швидкісного підйому Sск це означає подолання швидкісного підйому поїздом забезпеченим.
Розрахунок пройденого шляху отримаємо за формулою:
Sпр=
,
м (2.7)
де Vк
–кінцева швидкість
поїзда при русі
по швидкісного
підйому,
;
Vн
–початкова
швидкість при
русі поїзда
по швидкісному
підйому,
;
(fк-wк)ср –питома сила у межах обраного інтервалу зміни швидкості, яку приймають рівною питомій силі при середній швидкості в інтервалі:
Vср=
,
(2.8)
Обчислення (fк-wк)ср здійснюється за формулою:
(fк-wк)ср
=
,
(2.9)
де Fк ср –сила тяги локомотива, яка відповідає середній швидкості обраного швидкісного інтервалу (вона визначається за тяговою характеристикою локомотива), Н;
w0/,
w0//
-величини
питомих опорів
локомотива
та складу, які
визначаються
при середній
швидкості Vср,
;
iпр –крутизна швидкісного підйому, ‰.
У зв’язку з тим ,що перед швидкісним підйомом, як правило, знаходяться елементи з легким профілем, можливо прийняти швидкість виїзду поїзда на перевіряючий підйом (Vн) не менше 70 км/год.
Для підвищення точності аналітичного розрахунку межований інтервал швидкостей розподіляється на ряд інтервалів у межах 10 км/год.
Відрізки шляхів , які були отримані за час зниження швидкості у кожному інтервалі (70-60км/г;60-50км/г і т.д.), підсумовують і отриману величину порівнюють з довжиною швидкісного підйому.
Результати розрахунків наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
| Vн, км/г | Vк ,км/г | Vср, км/г | Fkср, Н | w0/,Н/кН | w0//,Н/кН | (fk-wk)ср | S, м |
| 90 | 80 | 85 | 85000 | 4,9 | 2,2 | -11,9 | 596 |
| 80 | 70 | 75 | 100000 | 4,3 | 1,94 | -11,3 | 554 |
Σ=1150м
Розраховане значення Sпр перевищує довжину швидкісного підйому, тому подолання швидкісного підйому поїздом розрахованої маси забезпечено.
Якщо у підсумку проведених обчислень виявиться, що шлях, пройдений поїздом при проходженні по швидкісному підйомі за період зміни швидкості від Vн до Vк=Vр, буде менше довжини швидкісного підйому, то попередня розрахована маса складу повинна бути зменшена згідно з вказівками ПТР.
2.2 Перевірка за довжиною приймально-відправних колій
Поїзд розрахованої маси повинен відповідати за своєю довжиною корисній відстані приймально-відправних колій зупинкових пунктів:
Lп≤Lст, (2.10)
де Lп –довжина поїзда, м;
Lст –довжина приймально-відправних колій, м.
Lп=
,
(2.11)
де Lл –довжина локомотива, м;
Lс –довжина складу, м;
10 –допуск на точність установки поїзда, м.
Lс=
,
(2.12)
де mi –число вагонів i-го типу у складі поїзда, од;
li –довжина вагона i-го типу за осями автозчеплення, м.
mi=
,
(2.13)
де qi –середня маса вантажного вагона брутто i-го типу, т;
αi –частка (але не відсоток) маси вагонів i-го типу у складі поїзда.
Якщо довжина поїзда, що розрахована за формулою (2.11), перевищує довжину приймально-відправних колій, то необхідно зменшити масу складу Q до величини, обмеженої довжиною приймально-відправних колій.
Розрахунки:
3
од;
од;
м;
м;
Розрахована довжина поїзда відповідає за своєю довжиною корисній відстані приймально-відправних колій зупинкових пунктів - Lп≤Lст. 869м < 1050 м
2.3 Перевірка на рушання з місця при зупинці на роздільних пунктах
Маса поїзда, що розрахована за формулою (2.1), перевіряється також за умови рушання з місця при зупинках на роздільних пунктах. Дана перевірка обчислюється за формулою:
,
т (2.14)
де Fк тр –розрахункова сила тяги при рушанні поїзда з місця за нормативами ПТР, Н;
iтр –схил зупинкового пункту, ‰;
wтр
–питомий опір
складу поїзда
при рушанні
з місця,
;
P –маса локомотива, т.
Величина wтр визначається за формулою:
wтр=
,
(2.15)
де αi –частка у складі за масою вагонів i-го типу;
wтрi
–питомий опір
вагонів при
рушанні з місця,
.
Для вагонів з підшипниками кочення:
wтрi=
,
(2.16)
де q0i –маса, яка приходиться на вісь вагона i-го типу, т.
Маса складу, що розрахована за умовами рушання з місця, повинна бути більше маси, обчисленої за розрахунковим підйомом - Qтр≥Q.
При необхідності перевірки можливості рушання поїзда з місця при зупинках на перегонах слід виявити крутизну підйому, на якому головний локомотив може зробити рушання та розгін без допоміжного локомотива. Максимальна крутизна підйому, на якому забезпечується рушання з місця, визначається за формулою:
iтр=
,
‰ (2.17)
де К –коефіцієнт, який враховує зростання опору при рушанні поїзда з місця, через розтягнення вагонів на підйомі (можна прийняти К=0.77).
Розрахунки:
wтр=
;
=
т;
iтр=
‰
Дана перевірка показала, що поїзд розрахованої маси зможе зрушити з місця зі всіх роздільних пунктів без допоміжного локомотива. На ділянках з підйомами i>iтр повинно бути передбачено тільки рух без зупинок поїздів встановленої маси.
3. Розрахунок і побудова характеристик сил, діючих на поїзд
Для рішення рівняння руху поїзда та побудови кривої швидкості від колії V=f(S) графічним методом необхідно мати інформацію про величини питомих прискорюючих та сповільнюючих сил, діючих на поїзд у всьому дійсному діапазоні зміни швидкості поїзда при різних режимах його руху.
Характеристики питомих рівнодіючих сил розраховують і будують для умов руху поїзда за прямою та горизонтальною ділянкою колії.
Розрахунок питомих сповільнюючих сил при механічному гальмуванні відбувається за формулою:
Вт=
,
(3.1)
де φкр –розрахунковий коефіцієнт тертя колодок об колесо;
при чавунних колодках:
φкр=
,
(3.2)
-розрахунковий
гальмовий
коефіцієнт
складу:
=
,
(3.3)
де ni –число осей відповідно у групах вагонів i-го типу;
Kpi
–розрахункові
сили натиску
гальмових
колодок відповідно
на вісі i-го
типу вагонів
(при чавунних
колодках Kpi=68.5
);
-відсоток
гальмових осей
у складі, %.
При визначенні розрахункового гальмового коефіцієнта вантажних поїздів на схилах до 20‰ маса та гальмові засоби локомотива не враховуються.
У курсовій роботі розраховуються дві характеристики сповільнюючих сил при гальмуванні: екстрене гальмування Bт+w0x=f(V) та службове гальмування 0.5 Bт+w0x=f(V).
Для рішення рівняння руху поїзда графічним методом та будови залежності V=f(S) необхідно спочатку накреслити діаграми питомих рівнодіючих сил.
n4=
вісі;
n8=
вісі.
=![]()
![]()
Результати розрахунків наведені у таблиці 3.1

4. Гальмові розрахунки
Для забезпечення безпеки руху поїзда по ділянці необхідно знати макси-мально допустиму швидкість руху поїзда на схилах різної крутизни, тобто при екстреному гальмуванні поїзд на будь-якому схилі повинен бути зупиненим у межах заданого гальмового шляху.
У курсовій роботі граничний гальмовий шлях вантажного поїзда приймається 1000м на схилах крутизною до 6‰ та 1200м на схилах крутіше 6‰.
Допустимі швидкості початку гальмування можуть бути визначені аналітичним або графічним способом шляхом рішення гальмової задачі.
Як відомо, гальмовий шлях поїзда Sт визначається за формулою:
,
м (4.1)
де Sп - підготовчий шлях вантажного поїзда, м;
Sд - дійсний гальмовий шлях, на відстані якого поїзд рухається з діючими у повну силу гальмами, м.
Рівність (4.1) дозволяє визначити допустиму швидкість як величину, яка відповідає точці перетину графічних залежностей підготовчого шляху Sп та дійсного гальмового шляху Sд від швидкості руху поїзда у режимі гальмування.
Розрахунок підготовчого шляху ведеться за формулою:
,
м (4.2)
де Vнт
–швидкість
з початку
гальмування,
;
tп –час підготовки гальм до дії, с.
Час підготовки гальм до дії для складу, який має 200 осей і більше (до 300 осей включно) визначається за формулою:
,
с (4.3)
Побудова залежності підготовчого гальмового шляху Sп від швидкості виробляється за двома точками. Одна з точок відповідає значенню Vк=0 (у цьому випадку Sп=0), а друга може бути визначена для будь-якої вибраної швидкості Vнт. Оскільки початкова швидкість гальмування невідома, побудова ведеться з кінця прийнятого гальмового шляху при швидкості V=0 заднім ходом. Проекція точки схрещення прямої Sп=f(V) та ламаної кривої Sд=f(V) на вісь ординат буде відповідати максимально допустимій швидкості поїзда при його русі по конкретному схилу.
Розрахунки:
с;