Технічна термодинаміка та теплові процеси технології будівельних матеріалів
Робота, яку здійснює газ при розширенні є максимальною за умов переходу від початкового стану до стану середовища оберненим шляхом. Максимальна корисна робота менша за максимальну роботу на величину роботи витискання повітря навколишнього середовища.
Максимальну корисну роботу можна визначити за співвідношенням:
(1.49)
(тут параметри 1 і 2 належать до початкового і кінцевого стану джерела роботи, а параметр з індексом 0 належить до робочого середовища).
Виходячи
з того, що
та
являють собою
абсолютну
роботу адіабатного
та ізотермічного
процесу, формулу
(1.49) можна представити
як
(1.50)
Приклад 1-25. В посудині об’ємом 300 л перебуває повітря при тиску Р0 = 5 МПа, температурі t1 = 200C. Визначити максимальну корисну роботу, яку може виконати стиснене повітря.
Температура повітря у вихідному стані дорівнює температурі середовища, тому максимальна робота може бути здійснена повітрям лише за умов ізотермічного розширення від Р1 =5МПа до Р2 =0,1 МПа.
,
або
![]()
Маса
повітря в посудині
![]()
Об’єм повітря після ізотермічного розширення
![]()
Зміна ентропії в ізотермічному процесі
,
то

1.7 Круговий процес або цикл
Круговим процесом або циклом називають сукупність термодинамічних процесів, внаслідок яких робоче тіло повертається у вихідний стан. Робота кругового процесу l0 в діаграмі PV визначається площею замкненого контуру циклу. Робота є позитивною, якщо цикл відбувається у напрямку годинникової стрілки (прямий цикл) і від'ємна - якщо проти годинникової стрілки (обернений цикл).
Прямий цикл є характерним для теплових двигунів (l0 >0), обернений - для холодильних машин (l0 <0).
Якщо q1 - кількість тепла, яке передане 1 кг робочого тіла зовнішнім (верхнім) джерелом теплоти, а q2 - кількість тепла, яку віддає робоче тіло зовнішньому охолоджувачу, то корисно використана в циклі теплота q1-q2=l0. В діаграмі T-S ця теплота дорівнює площі контуру цикла, вона адекватна роботі за один цикл і є позитивною, як і в діаграмі P-V, якщо цикл відбувається проти годинникової стрілки.
Термічний
К. к. д. дорівнює:
.
(1.51)
Наприклад, цикл Карно складається із двох адіабат і двох ізотерм.
Кількість
підведеної
теплоти
(1.52)
Кількість
відведеної
теплоти
(1.53)
Робота цикла Карно q1-q2=l0, термічний к. к. д.
,
(1.54)
де Т1, Т2 - температури, відповідно верхнього та нижнього джерел теплоти, К.
В поршневих компресорах цикл в діаграмі P-V складається із процесів: всмоктування газу, стискання (тиск зростає, об’єм зменшується), нагнітання. Замикає цикл стан V=0; P1).
Приклад 1-26. Компресор всмоктує 100 м3/год повітря під тиском Р1 = 0,1 МПа, температурі t1 = 270C. Кінцевий тиск повітря - 0,8 МПа. Визначити теоретичну потужність двигуна приводу компресора та витрату води охолодження, якщо температура її підвищується на 130С. Розрахувати ізотермічний адіабатний і політропний процеси (m=1.2; CH2O=4.19кДж/кг).
1) Ізотермічне стискання. Роботу компресора визначаємо за рівнянням
(1.55)
L0=2.303∙0.1∙106∙100∙lg8 = 20.8МДж/год.
Теоретична потужність двигуна:
(1.56)
Теплота, яка відводиться з водою охолодження складає:
Q = L0 = 20.8 МДж/год
Витрата води охолодження
![]()
2) Адіабатне стискання. З рівняння
(1.57)

Потужність двигуна
![]()
3). Політропне стискання. З рівняння
(1.58)

Потужність двигуна
![]()
Кількість теплоти, яка відводиться від повітря, знайдемо за рівнянням:
(1.59)
;
;
;
![]()
.
Витрати води охолодження
.
При адіабатному стисканні теоретична робота компресора в К разів більша ніж робота адіабатного стискання; при політропному стисканні робота компресора в m разів більша, ніж робота політропного стикання.
2. Теплопередача
Основні теоретичні положення. Приклади розв’язання задач з теплообміну та задачі для самостійного розв’язання.
2.1 Теплопровідність у стаціонарному режимі при сталій температурі
Теплопровідність
у стаціонарному
режимі при
сталій температурі
всіх точок тіла
протягом будь-якого
часу (наприклад,
передача тепла
крізь стінки
печей, сушарок)
за рівнянням
Фур’є викликає
тепловий потік
крізь плоску
одношарову
стінку (площею
1м
):
,
Вт, (2.1)
де λ - теплопровідність; Вт/ (мк); t1 і t2 - температура з обох боків стінки, град; δ - товщина стінки, м.
Якщо
температура
гріючого середовища
tp
,
а температура
середовища,
яке оточує
стінку, tp
(tp
> tp
),
то опір теплопередачі
R та
коефіцієнт
загальної
теплопередачі
К пов’язані
залежністю:
К=
+
+
,
Вт/ (м2К),
Де α1,α2 - коефіцієнти тепловіддачі від гріючого середовища до стінки і від стінки до оточуючого середовища, Вт (м2К).
Тепловий потік складає:
q=![]()
,
Вт (2.2)
Для багатошарової стінки з товщиною кожного із шарів δі та теплопровідністю λі
q=

,
Вт (2.3)
Для циліндричної стінки коефіцієнт теплопередачі підраховується за формулою:
К=
або (2.4), без багатошарової
стінки
К=
,
Де d1, d2, dі - діаметри внутрішнього та зовнішнього циліндрів одношарової стінки або внутрішній діаметр і-го шару (від осі циліндра).
В стаціонарному режимі при сталій температурі обабіч стінок (tc1 - const,tc2 - const) можна визначити температуру будь-якої точки на відстані х від середини стінки або від початку координат на поверхні стінки товщиною δ (припущення, що температура змінюється за лінійним законом):
tx=
-
(2.5)
Тепловий потік крізь 1 пог. м циліндричної одношарової стінки складає:
q =
,
(2.6) або
q
=
,
Вт (2.7)
2.2 Нестаціонарномий режим
В
нестаціонарному
режимі, коли
температура
будь-якої точки
тіла залежить
від просторових
координат і
часу, визначається,
як правило,
безрозмірна
температура
тіла
(зокрема, пластини)
в будь-який
момент часу
як функція
критеріїв Біо,
Фур’є:
(2.8)
де t - температура пластини на відстані Х від площі, яка проходить через середину, в момент часу від початку нагріву (охолодження);
t0 - температура пластини на початок процесу,
tp - температура гріючого (охолоджуючого) середовища;
S - половина товщини пластини,
F0
- критерій
Фур’є (F0
=
,
де а - коефіцієнт
температуропровідності,
м2/с),
Ві
- критерій Біо
(Ві=
,
де α
- коефіцієнт
тепловіддачі
від поверхні
пластини до
навколишнього
середовища,
Вт/м2К;
λ - коефіцієнт теплопровідності матеріалу, Вт/мК).
Практично безрозмірну температуру в середині пластини θc і на поверхні θn можна визначити за графіками рис.2.1 на осі циліндра θ0 і на його поверхні θn - за графіками рис.2.2. Кількість теплоти, яка поглинається (або віддається) з 1м2 пластини (з обох боків) за час τ складає:
Q=2S ρ0c (t0-tp) (1-θ), Вт, (2.9)
де
ρ0
- середня
густина матеріалу,
кг/м3;
с - питома теплоємність,
.
2.3 Конвективний теплообмін
Конвективний теплообмін між твердим тілом і рідиною (газом) можна визначити за коефіцієнтом тепловіддачі конвекцією αк (Вт/ (м2К)), який залежить від безрозмірних критеріїв і розраховується із критерія Нусельта:
Nu=
,![]()
де lo - характерний (визначальний) лінійний розмір поверхні теплообміну (м), λ - коефіцієнт теплопровідності (Вт/ (мК)) рідини або газу.
Рух
теплоносія
(газ, рідина)
в трубах і каналах.
Ламінарний
режим: Re
< Rkp
= 2200 (тут критерій
Рейнальдса
Re=
,
де
- швидкість
руху рідини
(м/с), V
- кінематична
в’язкість
(м2/с)).
Коефіцієнт тепловіддачі розраховується за формулою:
ακ=
Νu
(2.10)
(тут
αc
- коефіцієнт
теплопровідності
(Вт/мК) рідини
при середній
температурі
стінки каналу
tc=
на початок і
кінець дільниці
теплообміну;
діаметр трубопроводу
або еквівалентний
діаметр - de=
,
де
F - площа,
p - периметр
каналу).
Ламінарно
- гравітаційний
перехідний
режим: Re
< Rkp,
Gr
Pr
> 7/105,де
Gr
- критерій Грасгофа
(Gr
=
),
тут g
= 9.81 м/с2;
β
=
для газів і β
=
для рідини,
де
-
густина рідини
при температурі
далеко від
твердої поверхні
(tp)
і при температурі
цієї поверхні
(tc);
t
- різниця температур
середовища
і твердого
тіла; Pr
- критерій Прандтля
(Рr =
,
Ре
- критерій Пекле
- Ре=
).
В загальному
вигляді для
ламінарного
та перехідного
режиму
Nu=
![]()
,
(2.11)
де c,m,n - константи, які залежать від направленості теплових потоків. В більшості випадків потоки рідини в каналах можна віднести до сталих турбулентних+ і критерій Нуссельта розраховується за формулою:
Nu
= 0.023Re0,8
Pr0.43
(2.12)
Рух теплоносія при обтіканні тіл
Поздовжнє обтікання пластини:
Nu=0.67Re0.5Pr0.33; (2.13)
Поперечне обтікання циліндра:
Nu = CRenPr0,38, (2,14,)
де С,n
- константи,
які залежать
від величини
критерію Рейнольда
[3] (при Re
=8…103: С=0,59, n=0.47;
Re=
103…2
105:
С=0,21; n=0.62).
Емпіричні формули для наближеного розрахунку коефіцієнтів тепловіддачі при конвективному теплообміні:
а) Турбулентний рух - рух газів з температурою 0,,, 10000С в трубі (каналі):
(Вт/ (м2К)),
(2.15)
де
- швидкість
потоку, приведена
до нормальних
умов
;
d - діаметр труби або приведений діаметр каналу. м;
б) Рух газів перпендикулярно до плоскої стінки:
,
(Вт/м2К)),
(2.16)
де p - густина газів (кг/м3).
в) Обтікання газом грудок матеріалу (форма - кулі):
Re <150 …. нерухомі шари:
,
(Вт/м2К)),
(2.17)
де λc - коефіцієнт теплопровідності газів (Вт (мК),
d - діаметр частинок (грудок), (м);
при
Re
= 150….30
103
- нерухомі, також
рухомі в потоці
газів кульки:
,
(Вт/ (м2К)) (2.18)
г) Продування газів крізь зернистий шар:
,
(Вт/ (м2К)),
(2.19)
де t-температура твердої поверхні,°С;
d - діаметр кулі, рівновеликій за об’ємом середній частинці (м),
v
- швидкість
потоку відносно
повного перерізу
зернистого
шару
;
д) Вільний рух повітря уздовж вертикальної стінки:
,
(Вт/
(м2К))
(2.20) де
- різниця температур
між повітрям
та стінкою,
град; В - барометричний
тиск (Па); Т - абс.
температура
повітря, К.
2.4 Випромінювання газової фази
Випромінювання газової фази залежить, в основному, від випромінювання (поглинання) тепла газами СО2 і Н2О, а випромінюванням О2, N2,H2 в розрахунках можна знехтувати.
Тепловий потік між паралельними стінками, відстань між якими невелика, порівняно із розміром стінок, розраховується за формулою:
q=5.7Eпр
,
Вт, (2.21)
де Епр - приведена ступінь чорноти системи;
Т1 і Т2 - абсолютні температури поверхонь стінок, К;
5,7 Вт (м2К) - коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла.
Епр=
,
(2.22)
Де Е1, Е2 - ступінь чорноти 1 і 2 тіла.
Тепловий
потік між
паралельними
смужками шириною
1
і
2,
та h
- відстанню між
ними розраховується
за формулою
(ВТ/пог. м):
q=5.7·Епр·