Технічна термодинаміка та теплові процеси технології будівельних матеріалів
,
(2.23)Теплообмін між твердими тілами і газовою фазою:
тепловий
потікq=5.7Eг
,
Вт, (2.24)
Де
Тг,
Тс - абс.
температури
газів і поверхні
стінки, К; Ег
- ступінь чорноти
газу
.
Ступінь чорноти
Есо
,
Ен
о,
коефіцієнт
β
визначаються
із графіків
рис.2.3 в залежності
від парціального
тиску газів,
температури
і ефективної
товщини шару
(![]()
,
де V-об’єм
газів, обмежений
поверхнею
стінок F).
ПРИКЛАД 2-1. Визначити тепловий потік крізь стінку, якщо температура стінок, сприймаючих і віддаючих теплоту, дорівнює відповідно, t1=300C, t2=1000C. Товщина стінки δ=200 мм, площа поверхні 180м2. Теплопровідність цегли λ=0,55 Вт/ (мК).
Згідно рівнянню Фур’є тепловий потік дорівнює:
Q=λF
КВт.
ПРИКЛАД
2.2 Крізь стінку
площею 6х4 м2
передається
протягом часу
=1год
кількість
теплоти Q=80
МДж. Визначити
щільність
теплового
потоку.
q=
Вт/м2.
ПРИКЛАД 2.3 Стінка печі складається із трьох шарів: 1-й внутрішній - шамотна цегла δ1=120мм, 2-й шар - ізоляційна цегла δ 2 =65мм, 3-й шар - сталева стінка δ 3 =20мм.
Теплопровідність матеріалів окремих шарів складає:
λ1=0,81; λ2 =0,23 і λ3 =45 Вт/ (мК). Температура в печі t1 = 10000C, а зовнішньої поверхні печі t4= 800C. Визначити тепловий потік крізь 3-х шарову стінку.
Тепловий потік (або щільність його відносно 1м2 площі теплообміну) складає:
q
=
Вт/м2.
10мм. Температура димових газів t2=8000C, киплячої води - tв=2000С; коефіцієнт тепловіддачі від газів до стінки λ1=186 Вт, від стінки до води λ2=4070 Вт/м2К).
Визначаємо коефіцієнт теплопередачі для багатошарової стінки:
К=
Вт/м2К
Тоді q = К (tг-tв) =100.75 (800-200) =60.5 КВт/м2.
ПРИКЛАД 2-7. По трубі із внутрішнім діаметром dв=25мм рухається вода з швидкістю за масою W=400кг/ (м2c) і середньою температурою 400С. Константи води наступні: динамічна в’язкість μ =0.656х10-3 Η. с/м2 = 656.106 П. с; теплопровідність λ=0.632 Вт/ (мК); питома теплоємність с=4190Дж/КгК. Визначити коефіцієнт тепловіддачі води. Розраховуємо визначальні критерії:
,

Виходячи з того, що Re =1524 > 10 000, потік є сталим турбулентним, тому критерій Нуcсельта розраховуємо за рівнянням:
![]()
Коефіцієнт тепловіддачі дорівнює:
Вт/ (м2К).
ПРИКЛАД 2-8. Визначити щільність тепловоо потоку, переданого випромінюванням від газів до 1м2 металевої стінки, якщо: ефективна ступінь чорноти стінки Е1ст=0,82; температура газів t2=7000C, ступінь їх чорноти Ег =0,125. Константа випромінювання абсолютно чорного тіла Сs - 5.68 Вт/ (м2К).
Тепловий потік (до 1м2 площі) складає:
q=

![]()
ПРИКЛАД 2-9. В теплообмінному апараті температури гріючого агента становлять: t1поч = 3000С, t1кін = 2000С, а теплоносія, який гріється - відповідно t11поч = 250С, t11кін = 1750 C. Визначити середню різницю температур між гріючим і сприймаючим теплоносіями.
1 випадок - прямоструминні потоки. Найбільша та найменша різниця температур становлять:
![]()

2 випадок - проти струминні потоки. Найбільша та найменша різниці температур становлять:

Відношення
можна скористатися
формулою
середньоарифметичної
різниці температур:
![]()
ПРИКЛАД 2-10. Визначити коефіцієнт тепловіддачі від димових газів до вільно висячих ланцюгів обертової печі, якщо середня швидкість газів становить w=9.46 м/с, кінематична в’язкість газів v = 95.10-6 м2/с. Овальні ланцюги мають діаметр d =25мм, теплопровідність газів λ = 0,069 Вт/ (мК).
Визначаємо критерії подібності:

ПРИКЛАД 2-11. Визначити коефіцієнт тепловіддачі від зовнішньої поверхні стінки сушарки у навколишнє середовище, якщо відомо: середня температура гріючих газів 800С (як середньоарифметична температура газів на вході і виході із сушарки); температура повітря t0 =200С; визначальний розмір (висота сушарки) - 2,04м;
Із табл. D11 визначаємо:

Критерій Грасгофа:

Здобуток
.
Pr=1.15.1010.0.703=0.81.1010.
Виходячи
з того, що
.
Pr >
109,
застосовуємо
залежність
![]()
Конвективна складова тепловіддачі:
![]()
Променева складова:
Вт/м2К
Сумарний коефіцієнт тепловіддачі:
Вт/ (м2К).
Фізичні властивості димових газів і повітря.
Сухий газ.
Основними характеристиками сухого газу є тиск p, температура t; питомий об’єм v або густина ρг. Параметри v і ρг залежать від t і p. В сушарках практично p=const.
В розрахунках процесу сушіння використовується теплоємність Ср. Для суміші газів розраховують теплоємність, враховуючи вміст окремих компонентів:
Ссум=![]()
Де Gі, Сі-вміст (%) і теплоємність складових газів - СО2, N2,O2,H2O, SO2. Тепловміст газів (ентальпія) дорівнює І=С. t Дж/кг (м3).
Коефіцієнт
розширення
будь-якого газу
=1/273,
тому:
![]()
Vo - об’єм, який газ займає при нормальних умовах (t=O0C, p= 760 мм. рт. ст) іноді називають нормальним об’ємом (нм3).
Вологе повітря.
Загальний тиск (або барометричний) Pδ =Pпар+Р пов,
Де Рпар, Рпов - парціальний тиск водяної пари та повітря.
Вологе
повітря характеризується
параметрами:
температура
t, тиск
Р, об’єм V,
густина
,
вологість
пар,
,
вологовміст
d, парціальний
вміст пари
Рпар,
тепловміст
І. Із перелічених
параметрів
будь-які два
є незалежними,
решта пов’язані
з ними певними
співвідношеннями.
Абсолютна
вологість
пар
- це маса водяної
пари (г) в 1м3
суміші повітря
і пари.
Відносна
вологість
повітря φ
- це відношення
абсолютної
вологості до
максимальної
маси водяної
пари
max,
яка може міститись
в 1м3
повітря за
даних умов (Рδ,
t):
φ=
.
Також
φ=
Тут
нас,
Рнас -
маса і тиск
насиченої пари.
Вологовміст - це кількість водяної пари, яка міститься в 1кг сухого повітря:
Х
-кг/кг, d -
г/кг, d
=1000х=622
(2.26)
Парціальний тиск водяної пари можна підрахувати:
Рпар=Р
(2.27)
Густина вологого повітря складає:
(2.28)
Теплоємність вологого повітря відносно 1 кг сухого повітря становить:
Ссум= Спов+х. Спар Дж/ (кгК),
Де Спов, Спар - теплоємкість повітря і водяної пари.
Точка роси - tp - це температура, до якої необхідно охолодити вологе повітря, щоб воно стало насиченим (φ=100%).
Різниця температур повітря tпов і мокрого термометра tм має назву потенціала сушіння. Поряд із c, φ, d різниця (tпов - tм) є термодинамічним параметром.
Тепловміст (ентальпія) вологого повітря:
І=1,0056t+0.001 (2495+1.963t) d, кДж/кг (2.29)
Величини І,d при різних значеннях t,φ і барометричному тиску~745 мм. рт. ст. табульовані (табл. Д 10). Для облегшення аналітичних розрахунків процесу сушіння застосовують І-d - діаграму (рис.2.4), на якій зображена залежність між параметрами І,d,φ,t відносно 1 кг сухого повітря. Задачі з використанням І-d - діаграми.
ПРИКЛАД
2-12. Визначити
питомі витрати
повітря і теплоти
q на
1 кг випареної
вологи для
дійсного процесу
сушіння з однократним
використанням
нагрітого
повітря за
схемою: (А) (1) (В)
(2). Повітря
вентилятор
(нагрівання
повітря)
калорифер
(3)
(C) (4)
робоча камера
сушарки
вентилятор
(відсмоктування
вологого повітря).
Параметри
повітря: А -do=10
г/кг; to=20oC;
В - t1=100oC;
С -φ2=80%.
Втрати теплоти дійсного процесу сушіння qвтр=2100 кДж/кг. Додаткова підведена теплота в робочу камеру сушарки qдоб=420 кДж/кг. Температура матеріалу перед сушаркою - tм=400С. На І-d - діаграмі (рис.2.5) для даних параметрів атмосферного повітря знаходимо точку А. за прийнятою схемою атмосферне повітря підігрівається до температури t1 в калорифері (т. В). В процесі підігріву вологовміст повітря не змінюється (d0 - d1), тому процесу відповідає лінія d0 = const до перетину з ізотермою t1. Отримана точка В відповідає стану підігрітого повітря, яке надійшло в робочу камеру сушарки. Із т. В проведено промінь І= const (теоретичний процес сушіння) і на ньому наносимо довільну точку е. Через цю точку проведено вертикальний промінь, на якому шукаємо положення точки Е, для чого обчислимо довжину відрізку еЕ за формулою:
еЕ=
(2.30)
де
- сумарні втрати
і додаткова
теплота дійсного
процесу сушіння:
![]()
В
нашому прикладі
=
420-2100=-1680 кДж на 1кг
вологи. Знак
мінус означає,
що політропа
дійсного процесу
сушіння розташована
нижче адіабати
теоретичного
процесу; ef
- перпендикуляр
із точки е на
лінію АВ (в
міліметрах).
Згідно побудові,
ef =64мм,
m-приведений
масштаб діаграми.
(2.31)
Де Мі, Мd - відповідно масштаби ентальпії та вологовмісту.
Для даного прикладу побудова виконана на І-d - діаграмі з масштабом, віднесеним до 1кг сухого повітря:
Md=0.32г/мм і Mі =0,636 кДж/мм.
m
=![]()
Тоді
еЕ=
-
![]()
Оскільки еЕ - від’ємна величина, відкладено її від т. е вниз. Із т. В через т. Е проводимо промінь, який характеризує напрямок дійсного процесу сушіння, а його перетин з кривою φ2=80% відмітимо точкою С. Із т. С опустимо перпендикуляр на АВ і позначимо точку D.
Питомі
витрати сухого
повітря
для дійсного
процесу сушіння
визначаються
за формулою:
(2.32)
Вимір дає значення для СD - 52 мм.
кг сухого
повітря на 1 кг
вологи.
Питома витрата атмосферного повітря (вологовміст d0) cкладає:
=
(1+0.001d0)
В нашому випадку Мі=2,1 кДж; Мd=1г в 1мм;
![]()
За вимірами на І-d-діаграмі еf=292мм. Тоді
еЕ=
мм.
Із т. В через т. Е проводимо промінь, який є політропою практичного процесу сушіння. На ньому відмічаємо точку С його перетину з ізотермою для температури t2=800C відпрацьованого теплоносія. Точка С характеризує параметри відпрацьованого теплоносія. Із т. С опускаємо перпендикуляр на продовження Вf до точки D. Відрізок СD=462мм.
Питомі витрати сухого теплоносія на 1 кг випареної вологи складають:
кг,
або для вологого повітря:
кг/кг вологи.
Питомі витрати відпрацьованого теплоносія складають:
кг/кг (тут
544 г/кг сухих газів
- вологовміст
відхідних
газів).
Для визначення питомих витрат теплоти на І-d - діаграму наносимо точку А (t0=-100C, φ0 = 60%).
Для
нашого випадку
=
60 (1+0.001.10) =60,01 кг/кг
вологи. Питомі
витрати теплоти
складають:
q=
(2.33)
За побудовою АВ=127мм, тоді
кДж/кг вологи.
ПРИКЛАД 2-12. Побудувати процес сушіння шлікеру у розпилюючій сушарці за наступними вихідними даними: температура теплоносія t1=12000C, вологовміст d1=84 г на 1 кг сухих газів (рис.2.6). Температура відпрацьованого теплоносія - t2=800C; температура зовнішнього повітря t0=-100C, φ0= 60%, do=5 г/кг сухого повітря. Теплові втрати складають 260 кДж /кг вологи.
На І-d - діаграмі наносимо точку В, яка відповідає t1=1200oC і d1=84 г/кг сухих газів. Із точки В проводимо вниз адіабатний промінь та промінь, паралельний лініям сталого волого вмісту.
На адіабатному промені намітим довільно точку е, з неї опустимо перпендикуляр на промінь, паралельний лініям d=const до точки f. Із т. е проводимо промінь, паралельний d=const і на ньому знайдемо положення т. Е за підрахунком:
мм,
де
- теплові втрати
практичного
процесу сушіння
(
=260
кДж/ кг вол)
m
- масштаб діаграми
(
де Мі,
Мd
- масштаб ектальпії
і вологовмісту).
Із т. А проводимо вертикальний промінь до перетину з ізотермою t1 =1200oC (точка В1). Довжина відрізку АВ1 складає 607 мм. Питомі витрати теплоти визначимо за формулою
кДж.
При розрахунку сушарок часто виникає питання визначити необхідний час сушіння матеріалу. Для цього необхідно визначитись із параметрами процесу: швидкість сушіння, критична та вихідна вологість та ін.
ПРИКЛАД 2-13. Визначити тривалість сушіння деревної шпони в роликовій сушарці, якщо відомо:
Початкова вологість шпони Wпоч - 80%,
Перша критична вологість шпони Wкр - 30%,
Кінцева вологість шпони Wкін -6%,
Середня температура гріючого повітря tcер - 190оС,
Швидкість повітря V = 2.5 м/с,
Товщина шпони S -1.5 мм.
Тривалість сушіння визначається за формулою:
(хв),
де Кn-коефіцієнт, що враховує породу деревини (Кn=0.9…1),
Kу - коефіцієнт, що враховує напрям циркуляції повітря в сушарці (Ку= =1…1.5).
N - коефіцієнт швидкості сушіння в першому періоді при поперечній циркуляції повітря:
;
К - коефіцієнт швидкості сушіння в другому періоді:
.
Після підстановки значень параметрів отримаємо:
;
![]()
Тоді
хв.
![]()
2.5 Фізичні властивості водяної пари
Насичена пара перебуває у рівновазі із рідиною, з якої вона утворюється. Температура насиченої пари є однозначною функцією її тиску і навпаки. Насичена