Xreferat.com » Рефераты по экологии » Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання

Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання

(р. Синельниково, Томаковський, Никопольський райони і ін.) зливові води скидаються у водні об'єкти по рельєфу місцевості. Служби експлуатації зливових каналізаційних систем існують лише в рр. Дніпропетровську і Дніпродзержинську.

Результати перевірки підприємства по експлуатації зливової каналізації м. Дніпропетровська показали, що робота організована без врахування вимог водного законодавства України, зокрема, не розроблений механізм взаємодії з підприємствами в частині нормування отримуваних зливових вод в системі зливової каналізації за кількісними і якісними показниками.

В той же час, виконаний відділом аналітичного контролю Держуправління екологічної безпеки в Дніпропетровської області аналіз якості зливових вод показує, що воно у багато разів перевищує ГДК рибогосподарського водоймища.

Основними «постачальниками» шахтно-копальневих вод в Дніпропетровської області є наступні підприємства:

Шахта «Дніпровська», м. Павлоград.

Шахта «Гвардійська», р. Кривий ріг.

Шахта «Саксагань», р. Кривий ріг.

Шахта ім. Леніна, р. Кривий ріг.

Шахта «Жовтнева», р. Кривий ріг.

Шахта «Батьківщина», р. Кривий ріг.

Шахта «Гігант», р. Кривий ріг.

Шахта ім. Орджонікідзе, р. Кривий ріг.

Шахта «Першотравнева - 1», р. Кривий ріг.

Криворізьке кар'єрне управління.

Шахта «Благодатна», с. Благодатне.

Шахта ім. Сташкова, р. Тернівка та інші.

Відкачувані високомінералізовані шахтні води після відстою в накопичувачах використовують в оборотній системі водопостачання, в технології пилоподавлення, а також для «мокрих» пилогазоочисток.

Проте значні надлишки цих вод скупчуються в ставках-накопичувачах і хвостохранилищах, що наводить до аварійних ситуацій і, як наслідок, до необхідності скидання їх в річки Інгулець, Саксагань, Самару.

В період 2006-2007 рр. скинуто високомінералізованих вод:

з Свідовок в р. Самару – 2,314 млн. куб. м;

з Косьминної в р. Самару – 7,545 млн. куб. м;

з Свістунова в р. Інгулец - 1,387 млн. куб. м;

з хранилища ІнГОКа в р. Інгулець – 2,597 млн. куб. м;

з хранилища СевГОКа в р. Саксагань – 16,914 млн. куб. м.

При регламентованих аварійних скиданнях йде інтенсивне забруднення (мінералізація) цих річок.

На сьогоднішній день очищення високомінералізованих вод відсутнє. Перед скиданням стічні води відстоюються в спеціальних накопичувачах. Єдиним заходом на даний момент є збільшення часу відстою шляхом введення додаткових накопичувачів.

Ще один вигляд поворотних вод, представлених в Дніпропетровської області, - це колекторно-дренажні. При цьому основними забрудниками є:

Меткомбінат «Криворіжсталь», р. Кривий ріг.

Меткомбінат ім. Дзержінського, м. Дніпродзержинськ.

Гидрогеологичеськая меліоративна експедиція, м. Дніпропетровськ.

ВАТ «Ніжньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпропетровськ.

ІНГОК, р. Кривий ріг.

ЮГОК, р. Кривий ріг.

Вовнопрядильна фабрика, р. Кривий ріг.

Завод феросплавів, р. Нікополь.

ПО «Днепросельстройіндустрія», м. Дніпропетровськ та інші.

Частину підприємств скидають дренажні стоки на очисні спорудження зливових вод (ПО «Дніпросельстройіндустрія»).

Більшість підприємств скидають дренажні стоки у відкриті водоймища (ВАТ «Ніжнеднепровський трубопрокатний завод» і ін.).

Стан експлуатації фільтрації як метод очищення господарчо-побутових стічних вод довело неприйнятність даного методу в подальшому проектуванні і впровадженні. Так, безгоспні поля фільтрації, що знаходяться на території смт. Васильковка, практично виведені з буд, не відповідають сучасним вимогам до очищення стічних вод. Аналогічна картина і на полях фільтрації, що знаходяться в р. Синельниково. Як правило, фільтраційними водами підгодовуються довколишні території, або відбувається забруднення підземного водоносного горизонту. Прикладом може служити п. Опполоновка Солонянського району, де виникла загроза підтоплення селища і попадання неочищених стічних вод в р. Мокра Сура в результаті експлуатації полий фільтрації з порушенням водозахисного законодавства.

Аналіз перевірок роботи очисних споруджень біологічної системи показує, що існують три основні групи причин, що наводять до низької ефективності очищення.

До першої причини слід віднести проектні недоробки, низьку якість будівельних робіт і здача об'єктів в експлуатацію із значними недоробками і плюс до цього украй низький рівень експлуатації.

Наступною причиною низької ефективності очищення є подача стічних вод на очисні споруди в об'ємах, що значно перевищують проектну потужність цих споруд.

Невідповідність проектних можливостей фактичному навантаженню ускладнює експлуатацію очисних споруд і викликає збій в технологічному процесі. З року в рік зриваються заходи щодо реконструкції і розширення очисних споруд в містах: Дніпропетровськ, Кривий ріг, Дніпродзержинськ, Павлоград і Никополь.

До останньої причини слід віднести грубі порушення субабонентами правил прийому стічних вод. Низька ефективність роботи локальних очисних споруд, а у ряді випадків несанкціоновані скидання неочищених промстоков в мережі горканализации частенько паралізують і виводять з ладу технологічні процеси біологічного очищення стічних вод.


Висновки


У даній главі наведено загальні показники мікробіологічного стану водних ресурсів, що класифікуються згідно ДСТУ. Висвітлено проблему забруднення водних ресурсів шахтними водами, перелічено найбільш небезпечні у даному відношені об’єкти, а також наведено статистичні дані та необхідні розрахунки.


Висновки розділу


У другому розділі було висвітлено загальні аспекти водоспоживання та водовідведення Дніпропетровської області. Розкрито шляхи подолання існуючих екологічних проблем цього регіону та пріоритети майбутнього удосконалення систем водоспоживання та водовідведення.


Розділ 3. Екологічні проблеми водоспоживання та водовідведення та шляхи їх подолання


3.1 Методики фільтрації води та їх використання при водоспоживанні та водовідведенні


3.1.1 Фільтрування

Фільтрування – це процес розділення неоднорідних систем за допомогою пористих перегородок, проникних дисперсійне середовище і що затримують дисперсну тверду фазу. Всі сучасні способи очищення можна розділити укрупнено на дві групи: механічні фільтри, що є перфорованою перегородкою тієї або іншої конструкції, і очисники в силових полях (гравітаційні, відцентрові, магнітні, електростатичні) Недоліком перших є мала грязеемкость, збільшення перепаду тиску у міру забивання отворів або пір в перегородці, наявність байпасного клапана, що перепускає без очищення частину рідини з лінії забрудненої рідини в лінію очищеної рідини, обмеження по мірі забрудненості, що подається на очищення рідин, великі габаритні розміри, що збільшуються у міру збільшення пропускної спроможності або тонкості очищення, і ін.

Все це наводить до необхідності періодичної заміни або регенерації елементу, що фільтрує, встройки сигнальних пристроїв і тому подібне Слід попутно відзначити, що запилена довкілля частенько настільки велика, що проста заміна фильтроэлементов в гідросистемах вносить забруднень більше, ніж зношування за весь час експлуатації. Очищення в силових полях при чималий грязеемкость має свої недоліки. До них відносяться для гравітаційного очищення (осадження) великий час на очищення, великі площі очисних ванн, мала продуктивність, залежність від щільності часток, температурних і інших умов; для центрифуг – складність конструкції, неможливість встройки безпосередньо в технологічний цикл, необхідність періодичного розбирання для очищення з подальшим балансуванням, величезні енергетичні витрати на очищення і др.; для магнітного очищення – відбір в основному феромагнітних часток, необхідність в малій швидкості обтікання (до 0,01м/с), тонкість шару рідині, в якому магнітна дія ефективна, неможливість утримування на магніті великої маси уловлених часток, залежність від температури, ударів (для постійних магнітів) і др; для електростатичного очищення – можливість роботи лише в токонепроводящих рідинах, низька продуктивність. Виходом з цього положення в області очищення різних рідин з'явився принцип гідродинамічного очищення. У її основі лежить створення біля кожного вічка фильтроэлемента потоків, які дозволяють проникнути через отвір лише часткам, розмір яких свідомо (у 10 разів) менше розміру отвору. Крупніші частки скидаються з фільтру або складуються в бункері. Реалізується основний принцип: завдання фільтру не в тому, аби затримати на поверхні фильтроэлемента недопустимо крупні частки, а в забезпеченні чистоти рідини, що пройшла через фільтр. Завдяки такому принциповому рішенню фильтроэлемент не засмічується і не вимагає технічного обслуговування протягом довгого часу роботи, не потребує змінних елементів або періодичної регенерації має менший і постійний перепад тиску, велику пропускну спроможність.

Фільтр для води — пристрій для очищення води від шкідливих субстанцій або мікроорганізмів.

Різновиди фільтрів для води:

Механічні

Іонообмінні

Зворотного осмосу

Біологічні

Физико-хімічні

Нановуглецеві

Акваріумні фільтри

Туристичні – як альтернатива відварюванню води.

Електричні

Промислові фільтрувальні установки для очищення стічних вод від важких металів створені на основі іонообмінних смол з макропористою полістирольною матрицею і иминодиуксусными хелатотворними групами. Іонообмінні фільтри призначені для видалення іонів важких металів з промислових стоків. Ці іони можуть бути виділені з розчинів, що містять високі концентрації одновалентних іонів (як правило, натрію), а також двовалентні катіони (такі як кальцій). Смоли можуть працювати як в слабокислих, так і в слабкоосновни розчинах. Фільтри із завантаженням даних смол знаходять вживання в процесах витягання металів з руд, стоків гальванічних виробництв і виробництв друкарських плат, різних промислових рассолов і стоків навіть у присутності лужноземельних металів (кальцію і магнію).

Інша важлива сфера застосування полягає в рафінуванні соляних розчинів перехідних і благородних металів, а також в очищенні різних органічних і неорганічних хімічних продуктів видаленням слідів важких металів (зазвичай з водних розчинів).

Іонообмінні фільтри можуть бути використані для зниження вмісту важких металів до рівня нижче за максимально допустиму концентрацію, який часто значно нижче отримуваного методом осадження. Дане устаткування може бути використане для видалення важких металламов із знесолених промивних вод гальванічного виробництва в замкнутих циклах оборотного водопостачання підприємств (безвідходна технологія).


Висновки


Дана глава висвітлює питання фільтрації води. Наведено найбільш розповсюджені, а також специфічні методи фільтрації води, приведено загальні методики фільтрації.

3.1.2 Питна вода

Питна вода – це вода, яка призначена для вжитку людьми і іншими істотами.

Хоча багато джерел прісної води придатні для пиття людьми, вони можуть служити поширенню хвороб або викликати довгострокові проблеми із здоров'ям, якщо вони не відповідають певним стандартам якості води. Вода, яка не шкодить здоров'ю людини, називається питною водою або незабрудненою водою, аби вода відповідала санітарно-епідеміологічним нормам її очищають або, як часто говорять, "готують" за допомогою установок водопідготовки.

Серед основних показників якості питної води виділяються:

органолептичні;

хімічні;

бактеріологічні;

радіологічні.

Нижче приведений перелік нормативно-технічних документів, які регламентують якість питної води.

СП 2.1.5.1059 "Гігієнічних вимог до охорони підземних вод від забруднення"

СанПіН 2.1.4.1074-01 "Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості"

ГН 2.1.5.1315-03 "Гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування."

ГН 2.1.5.2280-07 "Гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування. Доповнення і зміни №1 до ГН 2.1.5.1315-03."

ГН 2.1.5.2307-07 Орієнтовних допустимих рівнів (ОДР) хімічних речовин у воді водних об'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування.

В більшості випадків забруднення прісних вод залишається невидимим, оскільки забрудники розчинені у воді. Але є і виключення: пінисті миючі засоби, а також плаваючі на поверхні нафтопродукти і неочищені стоки. Є декілька природних забрудників. З'єднання алюмінію, що знаходяться в землі, потрапляють в систему прісних водоймищ в результаті хімічних реакцій. Паводки вимивають з грунту лугів з'єднання магнію, які завдають величезного збитку рибним запасам. Проте об'єм природних забруднюючих речовин нікчемний в порівнянні з вироблюваними людиною. Фермери використовують різні хімікати, що потрапляють зрештою в прісну воду: гербіциди, інсектициди, акаріциди, фунгіциди і дезинфікуючий розчин для овець, що містять в цілому 450 активних інгредієнтів - биоцидов. До землі вносяться стимулюючі зростання рослин фосфати і нітрати, а силосні бурти, свинарські ферми і птахоферми є джерелом великої кількості отруйних стоків. Окрім дезинфікуючих засобів прісну воду заражають і фармацевтичні препарати (антибіотики, гормони і інгібітори зростання). Для дезинфікування питної води використовуються хімічні реагенти, сліди яких залишаються у воді. Що вважається канцерогенним тригалометан - побічний продукт хлорування води. У 1988 році в пресі широко освітлювало вживання сульфату алюмінію при очищенні води: тоді декілька тонн цієї речовини було скинуто в систему водопостачання одного англійського містечка і викликали масове захворювання серед місцевих жителів.

Найбільш небезпечними забрудниками промислового походження є важкі метали: кадмій, свинець і цинк. Інше серйозне джерело забруднення прісних вод - кислотні дощі, що викликаються транспортно-промисловими викидами.

Серед тих, що залишилися у воді після фільтрування бактерій можуть бути хвороботворні. Знищення їх може бути досягнуто:

введенням у воду сильних окислювачів, здатних вбивати ферменти бактерійних кліток;

нагріванням води до температури 80 °С (пастеризація) — 100 °С

(стерилізація); опроміненням води ультрафіолетовими променями; озонуванням;

дією ультразвуком; введенням у воду срібла або інших металів

що володіють олігодинамічною дією на мікроорганізми.

Як окислювачі можна використовувати хлор, йод, марганцево-кислий калій, перекис водню, гіпохлорит натрію і кальцію. Найчастіше застосовують рідкий хлор і хлорне вапно. Газоподібний хлор зріджують під тиском 0,6...0,8 Па і в рідкому вигляді доставляють на водопровідну станцію в сталевих балонах вагою 25 кг За допомогою особливих приладів — хлораторів хлор дозують і змішують з водою. Отримана в установці для знезараження 7 хлорна вода (мал. 11.1) поступає в резервуар чистої води 8. Звичайна доза хлору 1,0...1,5 мг/л в разі попереднього хлорування до очисних споруд і 0,3...0,5 мг/л при хлоруванні після фільтрів. У малих установках застосовують хлорне вапно. Для усунення запаху хлору до оброблюваної води додають одночасно з хлором в невеликих кількостях аміак (аммонизация води). Хлор, введений у воду, утворює хлорнуватисту кислоту і соляну кислоту. Хлорнуватиста кислота — з'єднання нестійке, диссоціююче з утворенням гіпохлоритного іона ОС1. При цьому окислювальна дія на органічні речовини, у тому числі і бактерії, проявляють як хлорнуватиста кислота, так і гіпохлоритний іон. Соляна кислота з'єднується з карбонатами, що знаходяться у воді.

Установка для дезодорації води проектується перед фільтрами. Присмаки і запахи природних вод бувають природного і штучного походження, що обумовлює відмінність їх хімічного складу і різноманіття методів обробки води для їх локалізації.

Для видалення з води речовин, що викликають небажані присмаки і запахи, застосовують наступні методи її обробки: аерацію, окислення хлором, озоном, перманганатом калія і іншими окислювачами; сорбцію активним вугіллям. Аерація води є найбільш простим способом її дезодорації, заснованим на летючість більшості речовин, обуславливающих присмаки і запахи.

Аерацію води здійснюють на градирнях, в басейнах, що бризкають, до введення в неї окислювачів щоб уникнути їх втрат. Для видалення з води запахів, обумовлених життєдіяльністю мікроорганізмів і водоростей, успішно застосовують хлор і озон. В цілях запобігання появі хлорфенольного запаху при хлоруванні води рекомендується застосовувати: перхлорирование води (для окислення фенолів), преаммонизацию (введення солей аміаку для скріплення хлору) і комбіновану обробку води спільно з марганцевокислим калієм.

Активне вугілля є найбільш універсальним засобом для дезодорації води.


Висновки


У даній главі розглянуто питання, пов’язані з питною водою. Головну увагу приділено нормативно-технічним документам, які регламентують якість питної води, а також основним показникам якості питної води.

У першій главі третього розділу приділено увагу методикам фільтрації води та якості питної води, що є необхідною для процесу життєдіяльності. Розглянуто шляхи поліпшення якості води та технічні засоби реалізації наведених методик на практиці.


3.2 Використання закордонного досвіду водоспоживання та водовідведення при аналізі екологічного стану водного середовища України


Щоб найбільш ясно та чітко встановити шляхи вирішення проблем екології, а також сучасного стану водоспоживаня та водовідведення в Україні, звернемося до закордонного досвіду розвинутих країн з наведених питань. Розглянемо порівняльну характеристику водоспоживання та водовідведення США та Росії, а також найбільш суттєві екологічні проблеми Німеччини.


3.2.1 Водокористування і водовідведення В США і Росії

На початку жовтня ц.р. НДА-Природа завершило підготовку проекту Державної доповіді «Про полягання і використання водних ресурсів в Російській Федерації у 2008 році». У доповіді детально і комплексно розглянутий стан водних об'єктів, підсумки водокористування і охорони вод. В той же час, через звітний характер і конкретику даних питань, а також обмежені можливості обхвату всіх проблем галузі, ряд аспектів не були включені в доповідь. Це стосується, зокрема, міжнародних порівнянь, деякі результати яких розглядаються в даній статті.

Можливості статистичного зіставлення водокористування в Російській Федерації і США обмежені мінімальним числом показників. Причинами цього є організаційно-методологічні відмінності обліку використання води в кожній країні. Загальновизнані міжнародні стандарти і методи статистичних порівнянь до теперішнього часу не вироблені.

У США інформація про окремі елементи водоспоживання збирається і узагальнюється вже тривалий час – по ряду індикаторів зведення накопичені з початку ХХ ст В той же час, по рівню організації збору і обробки даних, а також по деталізації показників ця інформація в даний час значно поступається російській статистиці. (Слід зазначити, що вітчизняна обліково-звітна система, створена в 70-80 рр. минулого століття, є крупним досягненням не лише нашій, але і світової статистичної теорії і практики).

Організація статистики використання води в США, на відміну від російської статистики, базується не на річній, а на п'ятирічній основі збору даних.

Державною структурою, відповідальною за збір, перевірку, узагальнення і представлення звідній інформації, є Геологічна служба США. Останні офіційні відомості опубліковані за результатами статистичного спостереження в 2000 р.

Використання води в США традиційно враховується в галонах з розрахунку на день. Такий підхід представляється анахронізмом, причому не лише із-за вживання неметричних одиниць. Відсутня можливість точної оцінки сумарного річного використання води, оскільки невідома кількість днів, по яких фіксується водокористування (зокрема, період поливу в рослинництві). За даними офіційної статистики США загальний забір води з природних водних джерел в 2000 р. склав 408 млрд. галлонов/день, що в перекладі на метричні одиниці і з розрахунку на повний календарний рік (365 днів) складає понад 560 млрд. м3.

Проте по оцінках експертів ЮНЕП і ряду інших міжнародних організацій об'єм водозабору в США в кінці 90-х рр. знаходився на рівні зразковий 450 млрд. м3/год. Розбіжність між приведеними цифрами – більш ніж на 100 млрд. м3 – перевищує весь російський забір води для використання (близько 80 млрд. м3/год в кінці ХХ ст). Тому прямі міждержавні зіставлення є приблизними і малоінформативними. Можна лише стверджувати, що абсолютні показники використання води в США у декілька разів перевищують відповідні російські об'єми.

Американська статистика не публікує багато показників водогосподарського балансу, наприклад, «загальний забір води», «міжбасейнове перекидання води», «водовідлив», «водоспоживання (використання води)», «втрати води при транспортуванні» і ін. Вельми слабо представлені характеристики водовідведення, оборотного і повторно послідовного водокористування, скидання забруднюючих речовин із стічними водами. Не дивлячись на великий досвід збору даних, в США відсутня стійкість використовуваного понятійного апарату і методології розрахунків, які постійно коректуються.

Все це додатково скорочує можливість порівнянь, ускладнює порівнянність отриманої інформації в динаміці.

Як для статистики нашої країни, так і США характерна загальна і досить гостра проблема – забезпечення достовірності первинних і звідних даних, що характеризують використання води.

У Росії це завдання вирішується, судячи з усього, більш продуктивно, хоча і у нас продовжують зберігатися певні недоліки.

Виходячи з вищевикладеного, при міждержавних зіставленнях практичне значення може мати використання не абсолютних, а відносних величин по обмеженому числу показників.

Довідково. США не є найкрупнішими споживачами води в світі. Як вже наголошувалося, по оцінках міжнародних експертів водозабір в цій країні складає приблизно 450 млрд. м3/год.

У Китаї даний показник по тих же оцінках знаходиться на рівні 520-530 млрд. м3/год, Індії 500 млрд. м3/год.

Об'єм російського водозабору (70-80 млрд. м3/год) менше аналогічного показника в Пакистані (понад 150 млрд. м3/год) і Японії (90); близький водозабору в Мексиці (близько 80), Індонезії (приблизно 75) і Ірані (70 млрд. м3/год).

У 2008 р. забір води з природних джерел скоротився в Росії в порівнянні з 1980 р. майже на 40%, а по США – на 7%.

Слід враховувати, що щорічний забір води з природних джерел по відношенню до поновлюваних водних ресурсів в Росії складав в останні десятиліття порядка 2-3%, а в США понад 15%.

Структура як водозабору, так і використання води в Росії і США змінилася трохи (таблиця. 3).


Джерело водозабору 1995р. 2004р. 2008р.

Росія США Росія США Росія США

Всього, в тому числі з поверхневих водоймищ,

підземних джерел

100

87,9

12,1

100

80,2

19,8

100

86,6

13,4

100

79,3

20,7

100

86,9

13,1

100

Таблиця 3. Структура забору води з природних джерел для використання в Російській Федерації і США* (у % до підсумку)

За останніми даними Росстата порівнянний об'єм валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, розрахований по паритету купівельної спроможності валют в доларовому численні, складав в 2002 р. 1164 млрд. дол., а в США – 10435 млрд. дол. Об'єм водозабору з природних джерел для використання цього року дорівнював відповідно 73 млрд. м3 і близько 450 млрд. м3 (остання цифра – за версією міжнародних експертів). З розрахунку на 1000 дол. ВВП в Російській Федерації було забрано 63 м3, а в США – 43 м3 води. Таким чином, питома водоємність ВВП в нашій країні на початку ХХ ст була приблизно в 1,5 разу вище, ніж в США. Якщо ж прийняти за основу водозабір в США в об'ємі 560 млрд. м3/рік (див. раніше), то перевищення складе лише 1,2 разу.

Довідково. Питома водоємність ВВП в Російській Федерації значно (у 2,5 і більше разів) перевищує відповідні показники у Великобританії, Німеччині, Франції, Японії. Безперечний інтерес представляють результати зіставлень з КНР, проте адекватне порівняння ВВП по Росії і Китаю відсутнє.

Низька водоємність ВВП визначається не лише раціональністю вжитку води – наявністю водозберігаючих технологій, невеликими втратами води при транспортуванні і тому подібне, – але і структурою економіки, що історично склалася, питомою вагою галузей з високим рівнем доданої вартості і відносно малим використанням води. Вплив роблять також інші об'єктивні (наприклад, кліматичні) і суб'єктивні чинники. В зв'язку з цим радикальне зменшення водоємності ВВП в нашій країні не може бути досягнуте лише за рахунок поліпшення нормування вжитку води на об'єктах, що діють, введення договірних стосунків на водокористування або різкого підвищення ставок водних платежів (податків). Необхідні серйозніші державні дії з поступового структурного реформування економіки, які б одночасно не наводили до загального згортання виробництва, зниження зайнятості, зростання цін на вироблювані водокористувачами товари і послуги, іншим негативним наслідкам.

Проведене зіставлення дозволяє зробити ще один висновок. Потрібно зберегти і поліпшити напрацювання вітчизняного інформаційного забезпечення водокористування, поглибити аналіз і розширити вживання відповідних даних. В той же час, положення нового Водного кодексу країни акцентують увагу головним чином не на обліку використання води, а на обліку водних і зв'язаних з ними об'єктів, а також різних документів в рамках державного водного реєстру. Кінцева мета даних облікових новацій, не дивлячись на завуалированность, сповна очевидна. Вона полягає в документальному забезпеченні ринково-спекулятивних операцій з водними об'єктами і водними ресурсами аналогічно забезпеченню операцій з традиційними об'єктами нерухомості і земельними ділянками, де формуються аналогічні реєстри. У проекті нового Лісового кодексу також зроблена спроба узаконити лісовий реєстр. Практика останніх років свідчить про наявність розбіжностей між завданнями раціоналізації природокористування в рамках стійкого розвитку країни і вказаними операціями.


Висновки


У даній главі розповідається про водоспоживання та водовідведення у таких розвинутих країнах, як США та Росія. Висвітлено проблеми та шляхи їх подолання, а також характерні особливості і статистичні дані водовідведення та водоспоживання у США та Росії.


3.2.2 Екологічні проблеми Німеччини

Німеччина

Загальні відомості про країну

Офіційна назва країни - Федеральна Республіка Німеччина. Столиця - Берлін.

Німеччина розташована в центрі Європи і має вигідне економіко-географічне положення. Вона граничить з 9 державами. Площа країни складає 357021 км., з яких на сушу доводиться 349223 км. . Німеччина граничить з Австрією, Бельгією, Чехією, Данією, Францією, Люксембургом, Нідерландами, Польщею, Швейцарією. Загальна довжина кордонів складає 3621 км., береговій лінії - 800 км.

Німеччина є членом ООН (з 1973г.), НАТО (з 1955г.), ЄС.

Німеччина має потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку промисловості і сільського господарства.

Рельєф країни складається з гірських і рівнинних територій: на півночі -низменности (Північнонімецька), на півдні — гірські території (Альпи, Рейнські сланцеві гори, Шварцвальд, Гарц, Саксонські рудні гори і так далі).

Клімат країни - помірно-континентальний і помірно морський, із загальною західною циркуляцією атмосфери. Взимку середня температура вагається від -1°С у низовинах до -6 З в горах. Влітку середні температури досягають від +18°С у низовинах до +20°С у долинах на півдні. Середньорічна кількість опадів складає 700мм на рівнинах і 1000-2000мм в горах.

Всі крупні річки несуть свої води з півдня на північний схід (за винятком Дунаю). Найбільшими річками Німеччини є Рейн (завдовжки 865 км.) і Дунай (647 км.), а також Ельба, Одер.

Німеччина багата всілякими мінеральними ресурсами. Найбільше значення мають запаси високоякісного кам'яного (Рурський і Саарський басейни) і бурого вугілля(Лаузіцкий, Ніжнерейнський басейни), калійній солі (поблизу Гарца). Є також родовища природного газу (на півночі країни), кам'яної солі (Північнонімецька низовина), залізняку будівельних матеріалів.

Природні ліси в країні були вирубані і замінені лісонасадженнями: природна рослинність практично не збереглася. Ніжнегорья в центрі країни покриті лісами з буку і ялини, а також сосни. Альпи покриті буковими та дубовими лісами.

Рекреаційні ресурси Німеччини відрізняються багатством і різноманітністю: морське побережжя і острови, живописні долини Рейну, Мозеля і Неккара, Тевтобургський ліс, Шварцвальд, Гарц, озеро Боденськоє і так далі. Є величезна кількість природних заповідників. [36, стор. 19]

Чисельність населення Німеччини - 82,4 млн. чол. (2004). Спостерігається низька народжуваність (8,45 %0) і досить висока смертність (10,44 %0). Проте за рахунок емігрантів населення країни повільно зростає (на 0,5% щорік). Середня тривалість життя в Германії складає 78,54 років (для чоловіків - 75,56, для жінок - 81,68). Жіноче населення кількісно переважає. Середня щільність населення - 230 чол/км, проте розміщено його нерівномірно. Майже 90% населення ФРН проживає в містах і прилеглих урбанізованних районах.

Характеристика господарства. Швидкими темпами розвиваються галузі промисловості, які виробляють інвестиційні товари: хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, електротехніка, авіабудування, точна механіка, а також нові галузі - виробництво пластмас, синтетичного волокна, електронних приладів. Німеччина займає 5 місце в світі по виробництву сталі. Головні райони концентрації чорної металургії — захід кам'яновугільного басейну Рурського. Рівень забезпеченості сільськогосподарськими продуктами складає 85%. Провідною галуззю є скотарство (4/5 вартостей продукції). Рослинництво розвинене в районах з високою родючістю грунтів. Вирощують в основному зернові: пшеницю, ячмінь, жито, а також кукурудзу і цукровий буряк. [36, стор. 42]

Екологічні проблеми Німеччини

Найбільш загрозливі розміри прийняло забруднення атмосфери, пов'язане зі вступом в неї діоксиду вуглецю, діоксиду сірки, оксидів азоту, різних аерозолів. Щорік викиди діоксиду вуглецю (СОг) в Германії складали в кінці 90-х рр. близько 860 млн. т, а викиди вуглецю з розрахунку на одного жителя досягали 5-10 т/год. Забруднення атмосфери діоксидом сірки (8С>2) і оксидом азоту (N0) в кількісному відношенні значно менше, ніж СОг. Емісія 8Ог складала - 5 млн. т/год. По емісії N0 Німеччина є лідером в Європі. Проте, поширення викидів також значно. Джерелами викидів діоксиду сірки є ТЕС, різні промислові підприємства, об'єкти комунально-побутового господарства, а головним джерелом викидів діоксиду азоту - автотранспорт.

Негативні наслідки емісії з'єднань сірки і азоту виражається в першу чергу у виникненні таких негативних явищ як зміг і кислотні осідання. Так, наприклад, зимовий або чорний зміг часто можна спостерігати в Берліні, Штутгарті, Лейпцігу. Кислотні осідання випадають у вигляді дощу і снігу і викликають підкислення водоймищ, грунтового покриву, пригноблення лісової рослинності, руйнування будівель і споруд. [36, стор. 108]

Шумове забруднення — понад усе пов'язано з атмосферою. У Німкччині мільйони людей живуть в умовах постійного перевищення допустимих норм шуму і в умовах, коли шум замовкає тільки в нічний час.

Забруднення гідросфери під дією промислової сільськогосподарської і комунально-побутової діяльності досягло крупних розмірів. Це відноситься і до фізичних, і до хімічних забруднень середовища, причому як річковий, так і морський. Головною загрозою для водних ресурсів річок служать стічні води (перше місце займають промислові стоки, друге – коммунально-побутові, третє – сільськогосподарські). Як вже було відмічено, підкислення в результаті випадання кислотних опадів також негативно позначається на якості річкових і озерних вод. Найбільш забрудненими є, так звані, міжнародні річки – Дунай, Рейн Ельба, Одер. Для таких річок дуже характерне трансграничне перенесення забруднень. Так, наприклад, забруднення Ельби у верхній течії в найбільшій мірі позначається саме у ФРН.

Рейн вважався до останнього часу найзабрудненішою річкою Європи. На його берегах живе близько 25 млн. чіл. і знаходиться основна частина важкої промисловості ФРН,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: