Экономико–статистический анализ развития малых предприятий Днепропетровской области
Як докази викладеного вище підходу домінування великих підприємств над малими, Акімова І.М. виділяє наступні два принципи:
На великих підприємствах можна застосовувати економію на масштабі як режими виробництва. Такі підприємства мають запас міцності за рахунок великих обсягів витрат за різноманітними напрямами. За рахунок економії на інфраструктурі при збільшенні обсягів виробництва ці підприємства є більш конкурентно-спроможними. Їх виживаність є сильнішою, ніж у малих підприємств.
Працевлаштування на великих підприємствах дає робітникам більше гарантій, що їх не буде звільнено через його банкрутство. Отже для населення бажаним є отримання роботи на великому підприємстві. Таким шляхом малі підприємства отримують меншу пропозицію кваліфікованої робочої сили.
Але не можна не визнати, що саме малий бізнес є ознакою переходу країн з колишньою соціалістичною економікою до ринкових відносин. У перехідній економіці малі підприємства насичують споживчий ринок країн, тоді як сконцентрована на промисловому та воєнному виробництві радянська економіка не могла зробити цього.
Отже, виділимо додатні та від’ємні риси діяльності малих підприємств. Міжнародна Організація Праці (МОП) вважає малі підприємства як такі, що знаходяться у серці процесу створення робочих місць. МОП визнає зростаючий вплив малого підприємництва на зайнятість у країнах – членах цієї організації. У Програмі підвищення зайнятості відділу Розвитку малих підприємств при МОП в рекомендації № 189 записано, що «країнам треба розвивати культуру підприємництва, заохочувати для цього ефективні служби, сприяти зниженню дискримінації щодо малого бізнесу та поліпшувати умови функціонування малих підприємств та зайнятих на них». [34, с. 2-3]
Сильний вплив на зайнятість є першою додатною рисою діяльності сектору малого бізнесу. За даними експертів ООН за 1995 рік — у світі в сфері малого й середнього бізнесу (підприємства з кількістю найманих працівників до 100 чоловік і від 100 до 500 чоловік відповідно) було зайнято 50% працюючого населення, включаючи сімейний бізнес. Так, у США на підприємствах МСП зайнято 70,2 млн. чоловік, у країнах ЄС — 68 млн., у ФРН — 18,5 млн., в Італії — 16,8 млн., у Франції — 15,2 млн., у Японії — 39,5 млн. [31, с. 12]
У США за період 1976-1999 роки великі та середні підприємства втратили відповідно 500 та 850 тис. робочих місць, а сектор малих підприємств за той самий період створив 4,1 млн. нових або 65% приросту робочих місць по країні. [3, с. 149] Важливо додати, що малі підприємства використовують працю соціально уразливих верств населення (жінок, біженців, пенсіонерів, інвалідів).
В Україні ситуація не така оптимістична, як у розвинутих країнах. Середньорічна кількість працівників на малих підприємствах по відношенню до кількості зайнятого населення коливається у межах 11 – 13%. Але на нашу думку вклад малих підприємств у зайнятість у таких обсягах достатньо великий для наукового вивчення цього сектору в Україні.
Друга додатна риса полягає у тому, що процвітання малого бізнесу є підґрунтям створення середнього класу. Наявність прошарку таких підприємств запобігає розподілу суспільства на багатих і бідних. Підтвердженням цього є дослідження країн з перехідною економікою, проведене у 2002 році поміж країн – членів Організації економічної кооперації та розвитку. [35, с. 5]
Малий бізнес створює велику частку ВВП розвинутих країн. У ринкових країнах частка малих підприємств у ВВП становить 50 – 60%. Більш детально: у Великобританії — 50-54%, Німеччині — 50-53%, Італії — 57-60%, Франції — 55-62%, США — 50-52%, Японії — 52-55%. Для порівняння, в Україні — 10-15%.
За думкою Миколи Хандуріна, «ринкова економіка починається там, де критична маса підприємницьких структур досягає приблизно одного діючого підприємства малого бізнесу на 30—50 жителів даної території». [31, с. 12] У Дніпропетровській області цей показник становив 416 жителів на одне підприємство у 1995 та 177 у 2005 році.
Третій додатний вклад малих підприємств в економіку країн, який виділяє Скот М. [36, с. 15], полягає у їх високій інноваційності. Автор наводить дані аналізу країн – членів Організації економічної кооперації та розвитку у 1997 році: 30-60% малих підприємств характеризуються як інноваційні. Але лише 10% підприємств використовують технологічні інновації..
Інноваційне підприємництво – це особливий новаторський процес створення чогось нового, процес господарювання, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, орієнтація на інновації. [23, с. 278]
В Україні про інновації на малих підприємствах говорити не приходиться. Їх малі підприємства не проводять. У 2003 та 2004 роках у Дніпропетровській області з усієї сукупності малих підприємств інновації проводили відповідно 3 та 5 підприємств. У 2005 – жодного. Серед великих та середніх підприємств кількість інноваційних також незначно спадає та коливається навколо вісімдесяти.
Галан Н. [5, с. 147] в своїй роботі стверджує, що «за результатами окремих досліджень МСП у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково – дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства».
Сизоненко В. [23, с. 278] виділяє 3 основних види інноваційних підприємництва: інновація продукції, інновація технології та соціальна інновація (поліпшення гуманітарної сфери підприємства для мобілізації персоналу). Автор також розподіляє підприємства за способом організації інноваційного процесу: інноваційне підприємство на основі внутрішньої організації (нововведення створюється та впроваджується всередині фірми), інноваційне підприємство на основі зовнішніх організацій за допомогою контрактів, інноваційне підприємство на основі зовнішньої організації за допомогою реалізації інноваційного проекту на венчурній дочірній фірмі.
Виділимо останню четверту рису діяльності малих підприємств. Вона полягає у їх здатності заповнювати маленькі ринкові ніши, що непідсилу великим підприємствам. Через цю властивість підприємства стають ближчими до споживача та створюють ліпше соціальне середовище. [36, с. 15]
Підводячи підсумки можна сказати, що визначення розміру та критеріїв віднесення підприємств до групи малих є складним та неоднозначним питанням. Еволюція його вирішення не дала чітких рекомендацій. Тому кожна країна у наш час визначає малі підприємства по різному в залежності від ознак, які вона сама обрала. Ці ознаки здебільшого кількісні та варіюють по напрямам діяльності підприємств. Для різних галузей виділяється різна кількість, наприклад, найманих робітників.
Не дивлячись на складність вирішення питання, яке підприємство вважати малим, його все ж таки державам приходиться вирішувати. Необхідність цієї роботи полягає у визначення групи підприємств, які потребують грошової допомоги з боку держави.
Стимулювання сектору малого бізнесу суттєво відбивається у низці макроекономічних показників через високий вплив на них саме підприємств такого роду. Цей вплив найбільш помітний у розвинутих країнах. До напрямів впливу відносяться: вклад малих підприємств у зайнятість, суттєва частка у ВВП країн, висока інноваційність, здатність пристосовуватись до найдрібніших ринків та функціонування у їх межах.
1.2 Розвиток та підтримка малих підприємств на світовому рівні та в Україні
Розвиток малих підприємств у світі залежить від ступеня розвинутості економік країн. У країнах Північної Америки та Євросоюзі цей сектор економіки пройшов поступовий шлях до збалансованої системи державного регулювання та діяльності самих фірм. У цих державах малі підприємства займають передові позиції та досягли вершини розвитку.
Євросоюз – найбільша економічна спільнота у світі. Вона виробляє близько чверті світового виробництва товарів. Малі підприємства в ЄС найбільше розвинуті у галузях оптової та роздрібної торгівлі, харчовій промисловості, будівництві, ділових стратегічних послугах, в галузі послуг з надання консультацій, готельному, ресторанному та туристичному бізнесі. [5, с. 147]
За словами Шпака В. на світовому рівні малий бізнес є головним джерелом інновацій. Невеликі компанії виконують щорік більше 60% усіх розробок. Такий показник притаманний лише цьому сектору, оскільки керівник малого підприємства є ближчий до самого виробництва та зацікавлений у впроваджені нових технологій. На великих підприємствах швидкість впровадження нововведень у життя значно повільніша. [33, с. 87]
Галан Н. в своїй роботі стверджує, що «за результатами окремих досліджень малі підприємства у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково – дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства».
Для стимулювання діяльності малих підприємств по країнах проводиться їх підтримка на державному рівні.
Державна політика підтримки підприємництва – це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання. [4, с. 151]
У ЄС регулювання будь-якого питання проводиться на регіональному та наддержавному рівні. Це стосується і малих підприємств. Цілі державного регулювання у цій сфері направлені на зміцнення єдиного внутрішнього ринку. Галан Н. [5, с. 149] визначає низку напрямів державної політики у ЄС стосовно малих підприємств: усунення бюрократичних перешкод; надання фінансової підтримки; сприяння доступу до джерел фінансування; зменшення податкового тягаря; підвищення інноваційного потенціалу підприємств; створення умов для розвитку електронної торгівлі (у 1999 році з’явились перші національні програми залучення малих підприємств до електронного зв’язку з покупцями).
Було встановлено, що найбільше у ЄС малі підприємства потерпають від адміністративних бар’єрів. Втрати малих підприємств на створення та ліквідацію, ліцензування та сертифікацію продукції щороку складають 3-4% від ВВП. Тому цій сфері приділяється найбільше уваги з боку держави.
Для цього у ЄС для малих підприємств було розроблено спрощене законодавство для внутрішнього ринку, яке з’явилось у 1996 році. Воно поширюється на вибіркові види діяльності та існує не у всіх країнах – членах ЄС. Свої рекомендації та оцінки спрощеному законодавству надає Спеціальна робоча група з питань спрощення умов діяльності підприємств.
З 1986 року працює Програма оцінки наслідків для бізнесу у формі консультацій по проблемах діяльності. На території ЄС створена мережа консультативних центрів Євро – Інфо. Тут підприємцям роз’яснюють вимоги законодавства, правила заповнення форм звітності, надають інформацію про цільові програми ЄС для бізнесу. Ця мережа ініціює регулярні Європейські конференції для щойно створених підприємств.
Узагальнення корисної інформації щодо найефективніших шляхів подолання адміністративних бар’єрів розповсюджується міх країнами – учасницями ЄС через «Програму узгоджених дій».
На національному рівні за допомогою спеціальної системи контрольних питань проводиться визначення впливу кожного нормативного акту на функціонування бізнесу. Порівнюються витрати та вигоди. Наприклад у Нідерландах систему контрольних питань розподілено на 3 групи: наслідки для бізнесу, вплив на екологію та ступінь виконання вимог законодавства. Результати обговорюються на рівні міністерств.
До спеціальних ініціатив ЄС можна віднести програми в галузях інформаційних технологій. Вони поширені у країнах північної частини ЄС. Такі програми мають на меті створення спеціальних мережених пунктів збору інформації від малих підприємств. Працюють вони за принципом «єдиного вікна». [5, с. 149-152]
Галан Н. [5, с. 152] у своїй статті «Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському союзі» надає інформацію щодо фінансових шляхів допомоги малим підприємствам в країнах ЄС:
Мінімальна допомога (не перевищує 50 тис. євро на одну статтю витрат) упродовж 3 років. Рішення про її надання приймає національний або регіональний уряд.
Збільшена допомога не перевищує 7,5% інвестиційних витрат на підприємства. Складає до 200 тис. євро у розрахунку 2 тис. євро на 1 новостворене робоче місце. Рішення про надання такої допомоги приймається Комісією ЄС протягом 20 діб.
Обсяг інвестиційної допомоги залежить від регіону розташування підприємства. Складає в економічно розвинених та менш розвинених регіонах не більше 15% від суми інвестиційних витрат для підприємств з кількістю працівників до 50 осіб. Для підприємств з кількістю працівників 50 – 250 осіб ця частка складає 7,5% у розвинених регіонах та 10% у менш розвинених.
Якщо підприємство має на меті провести витрати на консультації, то йому обов’язково профінансують з них 50%, якщо сума допомоги більше мінімальної. Така допомога називається цільовою. Рішення про її надання приймає Комісія ЄС.
В Австрії та Швеції функціонує у вигляді мережі організація «ангелів бізнесу». ЇЇ мета – знаходження інвесторів для малих підприємств.
Передумовами сучасного стану малих підприємств Дніпропетровської області були певні кроки уряду України за роки її незалежності. Розглянемо надалі еволюцію діяльності малих підприємств та інститутів, що полегшують їх функціонування.
Підсумки роботі державного сектора за останнє десятиліття в русі сприяння розвитку малих підприємств зробила Акімова І. [1, с. 67]. Автор виокремила декілька рис:
Акценти були зроблені у полі взаємодії держави і бізнесу у питаннях створення, реєстрації, ліцензування, але не на питаннях зниження корупції та захищенні прав приватної власності;
Велась робота по зниженню кількості перевірок та регуляторних обмежень, але стабільності у законодавстві досягти не вдалося;
Увага приділялась перешкодам створення нових підприємств, а не перешкодам їх зростання, не було зроблено рішень відносно контактів між малими підприємствами нашої країни з іншими по інвестиційних питаннях;
Створення спеціальних податкових режимів було головним інструментом держави у підтримці малих підприємств.
Як наслідок такої політики Акімова І. виділяє створення великої кількості малих підприємств, особливо мікропідприємств, низький ріст частки малого бізнесу у ВВП та зайнятості. До позитивної тенденції віднесено появу підприємницької ініціативи у секторах домінування малих підприємств. Це сфера послуг та торгівля (переважно роздрібна). Негативні наслідки виділені такі, як зменшення частки «працюючих» малих фірм у загальній їх кількості (показник впав з 96,2% у 1996 р. до 74,6% у 2001 р. по Україні в цілому).
Свої витоки середній бізнес бере з успішних малих підприємств. На відміну від західних країн, де середні підприємства розвиваються з малих та мікропідприємств, в Україні середній сектор з’явився здебільшого в процесі приватизації державних підприємств.
Як вважає Акімова І. [1, с. 68], в Україні у найближчий час основою середнього бізнесу будуть колишні державні підприємства, а не нові приватні. Також в її роботі відмічено, що малі підприємства за результатами спеціального опитування промислових підприємств у 1999-2002 рр. не планують переходити до категорії середніх або великих. Головна причина – дефіцит зовнішніх та
внутрішніх фінансових ресурсів. 58% опитаних малих підприємств бояться втратити податкові привілеї та відходити від спрощеного бухгалтерського обліку. Через це 22% малих підприємств, підходячи до перехідного бар’єру у напрямі збільшення, створюють ще одне мале підприємство. Така ж сама ситуація спостерігається й у сфері середнього бізнесу. Такі перетворення не є позитивною тенденцією.
З огляду на досвід зарубіжних країн Падерін І. [18, с. 3] визначає асоціації підприємців малого бізнесу, бізнес – інкубатори технопарки та франчайзинг головними шляхами вдосконалення діяльності малих промислових підприємств.
Динаміку показників ринкової інфраструктури України (бізнес – інкубатори, бізнес – центри тощо) за 1997 – 1999, 2002, 2005 рр. можна відстежити за даними таблиці 1.6. [4, с. 15]
Таблиця 1.6 - Основні показники розвитку елементів ринкової інфраструктури України у 1997 – 1999, 2002 та 2005 роках.
| Показник | 1997 | 1998 | 1999 | 2002 | 2005 |
|
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |