Єдність економічної і соціальної ефективності виробничої організації
Як свідчить аналіз демографічної ситуації в регіоні, чисельність наявного населення м.Харкова за оцінкою на 01.12.2009 р. становила 1452,4 тис. осіб. Упродовж січня-листопада 2009р. чисельність населення зменшилась на 3558 осіб, що в розрахунку на 1000 населення складала 2,4 особи. Зміна чисельності населення відбулась за рахунок природного скорочення (–3875 осіб, або 2,9‰) та міграційного приросту (317 осіб, або 0,2‰). Порівняно з січнем-листопадом 2008р. обсяг природного скорочення зменшився на 1065 осіб, або з 3,7 до 2,9 осіб на 1000 жителів. Скорочення спостерігалось по всім районам м.Харкова (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Демографічна ситуація в м. Харкові у 2008-2009 рр.
| Усього | Січень-листо-пад 2009р. у % до січня-листо-пада 2008р. | На 1000 осіб | |||
|
січень-листо пад 2009р. |
січень-листопад 2008р | січень-листопад 2009р. | січень-листопад 2008р | ||
| Кількість народжених живими, осіб | 12291 | 12313 | 99,8 | 9,2 | 9,2 |
| крім того мертвороджених | 98 | 100 | 98,0 | 7,9і | 8,1і |
| Кількість померлих, осіб | 16166 | 17253 | 93,7 | 12,1 | 12,9 |
| у т.ч. дітей віком до 1 року | 86 | 94 | 91,5 | ||
| Природне скорочення населення, осіб | −3875 | –4940 | 78,4 | −2,9 | –3,7 |
| Кількість шлюбів, одиниць | 10083 | 10684 | 94,4 | 7,6 | 8,0 |
| Кількість розлучень, одиниць | 4286 | 5219 | 82,1 | 3,2 | 3,9 |
Природний рух населення у січні-листопаді 2009р. характеризувався зменшенням народжуваності та смертності, а також суттєвим перевищенням числа померлих над живонародженими: на 100 померлих припало 76 дітей, яка народилися живими. У січні-листопаді 2009р. відмічалось з кількості народжених: в цілому по місту зареєстрована 12291 особа, що на 0,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. В цілому по місту коефіцієнт народжуваності склав 9,2‰. Інтенсивність народжень в районах міста коливалась від 7,8 ‰ у Дзержинському районі до 10,7‰ у Жовтневому районі. Смертність населення коливалась від 10,3 осіб на 1000 жителів у Дзержинському районі до 14,6 – у Ленінському районі. Одним із факторів, який впливає на зміни чисельності населення, є міграція. За січень-листопад 2009р. з-за меж міста прибуло 13263 особи, а вибуло – 11862 особи, тобто сальдо зовнішньої міграції було позитивним (1401 особа).
Таким чином, бачимо що ситуація відносно впливу підприємницького сектору на соціальну складову розвитку території характеризується достатньо позитивними тенденціями, звісно з урахуванням наслідків економічної кризи. Однак, саме за рахунок підприємницького сектору та його активної діяльності ці наслідки для конкретної території можуть бути поолані в найкоротші терміни. В данному випадку багато чого буде залежати від економічного розвитку території та економічної ефективності підприємств, що є її передумовою.
2.3 Економічна ефективність підприємства як передумова розвитку території
Економічна ефективність підприємницького сектору достатньо сильно впливає на розвиток території, особливо якщо говорити про економічну складову розвитку. Так аналіз промислового комплексу (табл. 2.5) показав, щра минулий рік видобуто природного газу 1793,5 млн.мі та газового конденсату 75,5 тис.т, що, відповідно, більше на 0,5% та 3,6%, ніж торік.
У машинобудуванні скорочення обсягів продукції за цей період спостерігалось по виробництву проводу ізольованого обмотувального (на 19,3%), апаратури електричної низковольтної (на 41,3%), апаратури електричної високовольтної (на 37,0%), автомобільних кузовів (на 43,0%), причепів та напівпричепів (на 50,9%), верстатів для оброблення деревини (на 87,0%), телевізорів (на 86,4%), світильників офісних електричних (на 38,6%), велосипедів (на 22,8%). Електроенергії вироблено порівняно з 2008р. на 6.5% менше. За 2009р. підприємствами міста реалізовано промислової продукції на 22080 млн.грн., у тому числі: на 4774.9 млн.грн. (21,6%) – у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, на 5983.5 млн.грн. (27,1%) – у машинобудуванні, на 5128.6 млн.грн. (23,2%) – у виробництві та розподіленні електроенергії, газу, води.
Таблиця 2.5
Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за основними видами промислової діяльності1 за 2009 рік по м.Харкову
| Категорія | 2009 р. | |
| тис.грн. | у % до загального обсягу | |
| Промисловість | 22080004.4 | 100.0 |
| Добувна промисловість | 545048.7 | 2.5 |
| Добування паливно-енергетичних корисних копалин | 497163.3 | 2.3 |
| Добування корисних копалин, крім паливно- енергетичних | 47885.4 | 0.2 |
| Переробна промисловість: з неї | 16406390.1 | 74.3 |
| виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів | 4774931.4 | 21.6 |
| Легка промисловість | 227793.3 | 1.0 |
| текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра | 214393.7 | 1.0 |
| виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів | 13399.6 | 0.1 |
| Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів | 39086.8 |
0.2 |
| Целюлозно-паперове виробництво; виробнича діяльність | 1207389.5 | 5.5 |
| Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення | 228806.9 | 1.0 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість | 1784911.4 | 8.1 |
| хімічне виробництво | 1275282.2 | 5.8 |
| виробництво гумових та пластмасових виробів | 509629.2 | 2.3 |
| Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції | 722591.9 | 3.3 |
| Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів | 775576.9 | 3.5 |
| Машинобудування | 5983460.5 | 27.1 |
| виробництво машин та устатковання | 2857598.1 | 12.9 |
| виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання | 2170234.7 | 9.8 |
| виробництво транспортних засобів та устатковання | 955627.7 | 4.3 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | 5128565.6 | 23.2 |
У загальному обсязі реалізації 7,8% припадає на продукцію добувної і переробної промисловості, що складає 16951.4 млн.грн. Обсяг реалізованої продукції підприємств цього угруповання розподіляється таким чином: 39,5% – це товари широкого та тривалого використання, 31,4% – сировинна продукція, 31,1% – інвестиційна. Переважно сировинна продукція реалізовувалася підприємствами Дзержинського і Червонозаводського районів. Станом на 01.01.2010р. на складах підприємств міста перебувають значні обсяги нереалізованих окремих видів продукції легкої промисловості та машинобудування. Приміром, частка нереалізованого одягу верхнього трикотажного складає 86,7% від їх річного випуску, трикотажу спіднього – 50,0%, трикотажу верхнього – 68,8%. Повільно реалізується така продукція машинобудування, як талі з електричним приводом, розпушувачі і культиватори, телевізори, лічильники для рідин, апаратура електрична низьковольтна.
Загальні обсяги вантажних перевезень автомобільним транспортом по місту (з урахуванням обсягів підприємців – фізичних осіб) за 2009р. склали 6,5 млн.т вантажів, вантажна робота – 1602,8 млн.ткм. Порівняно з 2008р. обсяги перевезених вантажів зменшились на 22,3%, вантажної роботи – на 8,2%. Загальні обсяги пасажирських перевезень автобусами (з урахуванням обсягів підприємців – фізичних осіб) за 2009р. склали 109,8 млн.пасажирів, обсяг пасажирської роботи – 987,8 млн.пас.км. Порівняно з 2008р. перевезення пасажирів скоротилися на 4,9%, пасажирооборот – на 12,2%.
Аналіз зовнішнього торгового обороту (табл. 2.6) показує на скільки потужний експортний потенціал м. Харкова, а це досить вагома складова економічного потенціалу розвитку території в цілому.
За даними, які підготовлені на основі оперативної інформації Держмитслужби України, протягом січня-листопада 2009р. підприємства та організації м.Харкова експортували продукцію до 112 країн світу, імпортні товари надійшли до підприємств також із 102 країн. Експортні поставки складали 908,0 млн.дол.США, що на 21,2% менше, ніж у січні-листопаді 2008р., імпортні надходження зменшились на 46,4% і становили 713,8 млн.дол.США.
Таблиця 2.6
Географічна структура зовнішньої торгівлі м.Харкова за січень-листопад 2009 року, тис. дол.США
| Експорт | Імпорт | |||||
| січень-листопад 2008р. | січень-листопад 2009р. |
у% до січня-листо-пада 2008р. |
січень-листопад 2008р. | січень-листопад 2009р. |
у% до січня- листо-пада 2008р. |
|
| Всього | 1151566,8 | 907957,3 | 78,8 | 1330872,8 | 713833,6 | 53,6 |
| Країни СНД, у т.ч. | 893030,3 | 576683,1 | 64,6 | 553174,8 | 290140,9 | 52,5 |
| Російська Федерація | 679248,9 | 398629,7 | 58,7 | 460183,8 | 243818,6 | 53,0 |
| Європа, у т.ч. | 126238,0 | 79332,4 | 62,8 | 403516,3 | 222495,3 | 55,1 |
| Німеччина | 12808,0 | 5623,6 | 43,9 | 110780,3 | 56587,65 | 51,1 |
| Франція | 1588,5 | 1745,1 | 109,7 | 17444,5 | 8167,8 | 46,8 |
| Чеська Республіка | 1688,1 | 949,6 | 56,3 | 15291,4 | 11921,6 | 78,0 |
| Азія, у т.ч. | 108289,2 | 170770,5 | 157,7 | 317672,7 | 161409,0 | 50,8 |
| В`єтнам | 1557,2 | 2108,6 | 135,4 | 4095,6 | 3052,3 | 74,5 |
| Індія | 10170,8 | 12417,3 | 122,1 | 27129,2 | 28751,0 | 106,0 |
| Китай | 7278,3 | 29910,2 | 411,0 | 127672,8 | 60675,1 | 47,5 |
| Туреччина | 13920,5 | 10250,3 | 73,6 | 25120,2 | 10663,1 | 42,4 |
| Африка | 9608,9 | 51155,2 | 532,4 | 6388,9 | 4922,8 | 77,1 |
| Америка, у т.ч. | 13623,9 | 29218,2 | 214,5 | 48671,5 | 34168,0 | 70,2 |
| Віргінські Острови, Британські | 1824,1 | – | – | – | – | – |
| Мексика | 4496,4 | – | – | 85,2 | 128,7 | 151,1 |
| Сполучені Штати Америки | 6130,6 | 12166,1 | 198,4 | 31446,8 | 17090,3 | 54,3 |
| Австралія і Океанія | 776,3 | 797,9 | 102,8 | 1448,7 | 696,7 | 48,1 |
Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 194,2 млн.дол. (за відповідний період 2008р. сальдо було від’ємним – 179,3 млн.дол.США).
В основному позитивне сальдо склалося за рахунок зовнішньої торгівлі товарами з країнами СНД (286,5 млн.дол.США). Серед них найбільше позитивне сальдо було з Російською Федерацією – 154,8 млн.дол.
У значних обсягах від’ємне сальдо склалося з такими країнами, як Німеччина – 51,0 млн.дол., Китай – 30,7 млн.дол., Індія – 16,3 млн.дол., Чеська Республіка – 11,0 млн.дол., Франція – 6,4 млн.дол.
Експорт товарів до країн СНД у січні-листопаді 2009р. складав 576,7 млн.дол., до інших країн світу – 331,3 млн.дол. Імпортні надходження становили 290,1 млн.дол. та 423,7 млн.дол. відповідно. Обсяги експорту товарів до країн СНД, порівняно з січнем-листопадом 2008р., зменшились на 35,4%, імпорту – на 47,5%. Обсяги експорту до інших країн світу зросли на 28,1%, імпортні надходження зменшились на 45,5%. У січні-листопаді 2009р. до країн СНД експортовано 63,5% усіх товарів, до інших країн – 36,5% (у січні-листопаді 2008р. – 77,5% і 22,5% відповідно).
З країн СНД імпортовано 40,6% усіх товарів, з інших країн світу – 59,4% (за січень-листопад 2008р. – 41,6% і 58,4% відповідно).
Відбулося збільшення експортних поставок, у порівнянні з січнем-листопадом 2008р., до країн Африки – у 5,3 раза, Азії – у 1,6 раза, Америки – у 2 рази. Основними ринками збуту товарів міста були країни СНД (63,5%), Азії (18,8%) та Європи (8,7%). Потреби в імпортних товарах на 40,6% задовольнялися за рахунок поставок з країн СНД, на 31,2% – з країн Європи та на 22,6% – з країн Азії. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 43,9%, Казахстану – 7,9%, Білорусі – 4,5%, Китаю – 3,3%, Молдови – 2,3%, Індії – 1,4%, Ірану, Ісламської Республіки – 1,3%, Туреччини – 1,1%. Імпортні надходження – з Російської Федерації – 34,2%, Китаю –8,5%, Німеччини – 7,9%, Польщі – 4,3%, Білорусі – 4,01%, Індії – 4,0%, Італії – 3,9%, Шрі – Ланки – 1,9%, США – 2,4%.
Основними товарами, які експортувалися за межі України, були котли, машини, апарати, механічні пристрої та електричні машини і устаткування (37,0%). Основу імпорту становили котли, машини, апарати та механічні пристрої (21,0%). Провідне місце в зовнішньоторговельних операціях області займали підприємства та організації м.Харкова (77,5% від загального обсягу експорту області та 55,3% від загального обсягу імпорту області).
Необхідно також проаналізувати показники величини прибутку, що отримували підприємства України за останні роки. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Таблиця 2.7
Обсяг прибутків підприємств за основними видами промислової діяльності за 2009 рік по м.Харкову
| Категорія | Прибутки підприємств галузі, тис. грн. | Фінансування соціальних проектів підприємствами галузі, тис. грн.. | ||
| 2008 | 2009 | 2008 | 2009 | |
| Добувна промисловість | 121600,4 | 125361 | 19819,6 | 21311,4 |
| Добування паливно-енергетичних корисних копалин | 106343,2 | 114348 | 11697,75 | 12578,2 |
| Добування корисних копалин, крім паливно- енергетичних | 10242,69 | 11013,6 | 7169,881 | 7709,55 |
| Переробна промисловість | 3185141 | 3424882 | 1268858 | 1364363 |
| з неї | ||||
| Легка промисловість | 48724,99 | 52392,5 | 8283,248 | 8906,72 |
| Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів | 8720,261 | 8989,96 | 1421,313 | 1528,29 |
| Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення | 51046,82 | 52625,6 | 8320,106 | 8946,35 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість | 398213,7 | 410530 | 41997,18 | 45158,3 |
| Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції | 161210,3 | 166196 | 108193,7 | 116337 |
| Металургійне виробництво та виробництво готових | 173031,2 | 178383 | 18248,55 | 19622,1 |
| Машинобудування | 1334910 | 1376196 | 895903,5 | 963337 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | 1144183 | 1179570 | 186490 | 200527 |
Таким чином, бачимо, що в середньому від 7% до 12% з загальної величини прибутку підприємства різних галузей направляли в 2008 та 2009 роках на соціальні заходи. Через наслідки економічної кризи, що мала місце в 2008-2009 роках, велика кількість грошей направлени підприємствами на соціальні заходи бли спрямовані головним чином на виплату вихідних допомог та компенсацій.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається) міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника. Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.
РОЗДІЛ 3. Підвищення соціальної та економічної ефективності на підприємстві
3.1 Усунення суперечок між соціальною та економічною ефективністю
Співвідношення економічної та соціальної ефективності породжує низку проблем щодо поєднання цих двох понять, особливо з точки зору вимірювання ефекту кожної з них. Необхідно зауажити, що досі не має єдиної думки фахівців з питання їх оптимального поєдання.
Усі явища мають свої причини, і протиріччя між економічною і соціальною ефективністю роботи підприємства в цьому розумінні не є виключенням. Виявлення причин протиріччя між економічною і соціальною ефективністю виробництва є важливим аспектом дослідження проблеми єдності та протиріччя економічної і соціальної ефективності. Встановлення тієї чи іншої причини протиріччя між даними категоріями необхідно для пізнання причин цих причин та подолання наявних невідповідностей.
Як уже неодноразово зазначалося, для економічної і соціальної ефективності характерна різна спрямованість інтересів (економічна виражає приватні, а соціальна – суспільні), що у сучасних умовах в основному суперечать один одному. Відомо, що інтереси кожного індивіда формуються під впливом економічних відносин, тому що саме вони є вирішальними у розвитку не тільки економіки, але і суспільства в цілому. Нинішні об'єктивні умови життя людей склалися таким чином, що вирішальними є відносини власності.
Ці економічні відносини формують інтереси кожного індивіда. Доти, доки у виробництві переважала дрібна приватна власність, ринкова система націлювала підприємство на збільшення обсягу виробництва, зниження витрат, поліпшення якості продукції. Все це сприяло більш повному задоволенню потреб населення. Реалізація інтересів суспільства відбувалася через індивідуальні, приватні інтереси, що були рушійною силою суспільного прогресу.
Сучасне ринкове господарство характеризується великою акціонерною та приватною власністю, внаслідок чого першорядною метою ринкової економіки стало збагачення окремих великих власників засобів виробництва, капіталу. Засобом досягнення цієї мети стало не стільки вдосконалення виробництва, скільки цінова політика підприємств, монополій. Прагнення до максимізації прибутку привело до зміни характеру ринкової конкуренції між суб'єктами господарювання, основним напрямком якої є не зниження, а підвищення цін, скорочення витрат на соціальні цілі і таке інше, тобто на шкоду соціальним інтересам.
Таким чином, приватні інтереси великих власників перестали бути такою формою реалізації суспільних інтересів, як у попередній період. Велика приватна власність за своєю природою породжує інтереси, що не співпадають із задоволенням суспільних потреб, розвитком окремих країн, народів, усієї людської цивілізації.
Великі фірми з метою економії витрат на очисні споруди забруднюють навколишнє середовище, що призводить до виникнення парникового ефекту. Парниковий ефект займає уяву людей всього світу. Всі у певній мірі залежать від погоди та клімату. Сама думка, що людина втручається в погоду, викликає занепокоєння. Почуття занепокоєння підсилюється від свідомості того, що заможна меншість вносить найбільший внесок у парниковий ефект.
Узагальнюючи сказане, можна прийти до висновку, що сучасний характер економічних відносин (відносини великої приватної власності) є основною причиною суперечливості приватних інтересів і суспільних. В свою чергу суперечливість інтересів приватних осіб і суспільства призвела до виникнення протиріччя між економічною і соціальною ефективністю функціонування підприємства й економіки в цілому. Таким чином, первісною ланкою причинного ряду виникнення протиріччя є існуючі економічні відносини (наявність великого приватного капіталу), з якої відбувається розгортання цілого ланцюга причин.
Відповідно до того, що в сучасних умовах відносини приватної власності є не тільки необхідними, але і вирішальними у ринковій системі, пріоритетним є задоволення інтересів приватних власників, що прагнуть до максимального збагачення, тобто виникає невідповідність кінцевої мети виробництва (задоволення потреб і розвиток людей) і безпосередньої мети підприємства (зростання прибутку).
Прагнення до отримання прибутку на даному етапі розвитку всієї цивілізації з колишньої, прогресивної мети виробництва переросло в мету, що, з одного боку, породжує і загострює великі економічні і соціальні проблеми та протиріччя, а з іншого боку, відводить економіку і суспільство від їх розв'язання.
Підприємство у гонитві за прибутком недооцінює роль одних і переоцінює роль інших чинників виробництва. В силу сформованих об'єктивних умов, монополізації ринків власники фірм не зацікавлені в тім, щоб використовувати у виробництві прогресивні, але дорогі машини і технології з метою задоволення соціальних потреб працівників, населення, тому що їм доведеться витрачати прибуток на їхнє придбання. Весь капітал вони прагнуть витратити на розширення виробництва з метою одержання ще більшого прибутку.
Аналогічна ситуація виникає, коли постає дилема використовувати дешеву природну сировину, що у даний момент знаходиться у достатній кількості, чи використовувати синтетичні матеріали, які дорожчі за вартістю. Відомо, що «викачування» природних ресурсів в остаточному підсумку призведе до погіршення стану навколишнього середовища.
Для підвищення реального соціального ефекту необхідно, щоб підприємство застосовувало технології, устаткування, матеріали відповідно до екологічни стандартів. Адже від цього залежить здоров'я, тривалість і рівень життя як працівників підприємства, так і людей, що не беруть участь у даному виробництві, але при цьому населяють прилеглі до нього райони. Відомо, що в країнах, де більш сприятливе екологічне середовище, вищий рівень життя, населенню не доводиться витрачати свої доходи на лікування захворювань, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, а отже, у них з'являється можливість задовольняти будь-які інші потреби, а значить структура їх реального соціального ефекту розширюється, тобто зростає соціальна ефективністьвиробництва. Таким чином, економічна ефективність діяльності підприємства може вступати в протиріччя не тільки із соціальною ефективністю підприємства, але і всього суспільства в цілому.
Бажання максимізувати прибуток впливає на прагнення власників економити на постійному капіталі, знижувати витрати на нього шляхом обладнання робочих місць, що не відповідають стандартам безпеки і естетичним умовам.
Використання соціально шкідливих методів та засобів для вирішення задач з метою поліпшення діяльності підприємства також може служити причиною протиріччя між економічною і соціальною ефективністю.
В результаті того, що метою підприємства є одержання максимального прибутку і, по можливості, у найкоротший термін, з'являється така причина як протиставлення поточних інтересів підприємства перспективним. Так відбувається, якщо в результаті бажання власників не обґрунтовано значно завищуються дивіденди, які виплачуються з прибутку, що перешкоджає розширенню виробництва і підвищенню економічної ефективності діяльності підприємства.
Одним з «каменів спотикання» є організація за рахунок засобів підприємства будь-яких масових культурних заходів щодо поліпшення морально-психологічного клімату в колективі. Такі витрати суперечать економічним інтересам власника. Тому що подібного роду заходи вважаються непродуктивними, оскільки не можуть напряму сприяти збільшенню прибутковості виробництва, а навпаки, призводять до її зниження.
На сучасному етапі об'єктивні умови складаються таким чином, що пріоритетним є задоволення приватних інтересів нечисленних великих власників. Більшість же людей є не власниками, а найманими робітниками і також бажають задовольнити свої інтереси. Так, наприклад, прагнення працівників підприємства зменшити тривалість робочого дня для збільшення вільного часу, але при цьому, щоб заробітна плата зберігалася на тому ж рівні. Таке прагнення прямо протилежне інтересам власників підприємств. Адже вони зацікавлені у тому, щоб тривалість робочого дня була якнайбільшою, щоб якнайбільшим був додатковий час, що використовується на виробництво додаткового продукту, що є джерелом прибутку. На основі несумісності інтересів та прагнень працівників і власників засобів виробництва і з'являється протиріччя між економічною і соціальною ефективністю роботи підприємства.
Аналізуючи все вищесказане, можна прийти до висновку, що протиріччя між економічною і соціальною ефективністю діяльності підприємства випливає з існуючих економічних відносин, що не тільки породжують, але і сприяють посиленню різноспрямованості інтересів власників та працівників підприємств. У результаті приватні інтереси власників засобів виробництва все більше перестають бути формою реалізації інтересів найманих робітників.
Отже, найбільш істотною причиною протиріччя між економічною і соціальною ефективністю функціонування підприємства є економічні відносини суспільства, відсутність єдності інтересів у різних соціальних групах населення, основними з яких є великі приватні власники і наймані працівники.
Незважаючи на те, що соціальна й економічна ефективності протилежні категорії, між ними постійно виникають якісь відносини, що в умовах сучасної ринкової системи господарювання характеризуються великою приватною власністю, виявляють себе як протиріччя.
З вищевикладеного випливає: щоб підприємство й економіка в цілому функціонували без істотних протиріч із суспільством, суспільними інтересами необхідно вивчати й аналізувати дані протиріччя, що виникають в умовах ринкових відносин, з метою добирання найбільш оптимальних шляхів їх подолання.
Протиріччя, як відомо, бувають внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні протиріччя – це протиріччя у самій сутності предмета. Зовнішні ж протиріччя є протиріччя між різними предметами, різними процесами.
Протиріччя між економічною і соціальною ефективністю в основному внутрішні, тому що є сутнісним протиріччям.
Одним з основних проявів внутрішнього протиріччя між економічною і соціальною ефективністю діяльності підприємства є протиріччя між прибутковістю виробництва та витратами на соціальні потреби його колективу. Прибуток підприємства є єдиним джерелом витрат на економічні і соціальні заходи. Тому постає дилема: використати засоби на розширення виробництва чи на соціальні заходи. При цьому варто відзначити, що низька економічна ефективність не може привести до підвищення соціальної ефективності.
Іншим проявом внутрішнього протиріччя є протиріччя між економічною й однієї зі складових соціальної ефективності – наявністю творчого змісту праці, що можливо тільки при автоматизованому виробництві. Як правило, для автоматизації виробництва необхідне високо надійне і продуктивне устаткування, яке не всі підприємства можуть дозволити собі придбати, оскільки це веде до великих витрат, а отже, не створює можливості для швидкого одержання прибутку. Але якщо підприємство навіть має можливість придбати таке устаткування, воно не буде купувати його, орієнтуючись тільки на одержання соціального ефекту, а для початку прорахує наскільки економічно ефективно йому це зробити. Тобто, в ухваленні рішення в основному орієнтуються на економічну ефективність, а соціальна береться до уваги в міру того, наскільки вона може сприяти економічній ефективності виробництва.
Важливим проявом внутрішнього протиріччя між економічною і соціальною ефективністю роботи підприємства є також те, що низька соціальна ефективність може бути гальмом підвищення економічної ефективності. Ілюстрацією цього можуть служити такі приклади. Низька заробітна плата працівників не може сприяти підвищенню економічної ефективності, навіть якщо випускається продукція високої якості, і ціни на неї тримаються на рівні з іншими підприємствами.
Низький рівень доходів працівників підприємства є гальмуючим чинником: удосконалення організації виробництва (так, якщо менеджери одержують низьку заробітну плату, у них знижується стимул до використання нових методів організації і керівництва виробництвом, які б сприяли зростанню економічної ефективності роботи підприємства); раціонального використання трудових ресурсів, що виражається в збільшенні продуктивності праці; кращого використання основних виробничих фондів (низькі доходи не стимулюють дбайливого відношення працівників до устаткування, що веде до збільшення ремонтів, а отже, до простоїв машин і механізмів, що негативно позначаються на підвищенні економічної ефективності), більш повного використання матеріалів і паливно-енергетичних, інформаційних і фінансових ресурсів.
В свою чергу низька ефективність організації виробництва, використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, матеріальних і паливно-енергетичних, інформаційних і фінансових ресурсів визначає рівень доходів працівників підприємства. Варто ясно усвідомлювати, що умови для підвищення заробітної плати працівників створюються безпосередньо на самому підприємстві.
Розглядаючи це питання під іншим кутом зору, зауважимо, що економія на засобах безпеки веде до підвищення травматизму на виробництві, що сприяє збільшенню непродуктивних виплат по лікарняних листках, а також відтоку працівників високої кваліфікації. Можна зробити висновок, що не тільки низька економічна ефективність сприяє зниженню соціальної ефективності, але і низька соціальна ефективність може служити причиною зменшення економічної ефективності.
Низький рівень безпеки та естетичних умов сприяє зниженню ефективності організації виробництва, раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, матеріальних і паливно-енергетичних, інформаційних і фінансових ресурсів. Небезпечні умови праці можуть вплинути на якість виробленої продукції, тому що робітники будуть намагатися зробити свою роботу швидше, а підвищення інтенсивності не завжди супроводжується поліпшенням якості. Якщо підприємство не піклується про здоров'я працівника, це не спонукає його підвищувати рівень економічної ефективності виробництва. З іншого боку, низький рівень економічної ефективності аж ніяк не сприяє поліпшенню безпеки життєдіяльності працівників підприємства і створенню сприятливих естетичних умов.
Одним з важливих протиріч між економічною і соціальною ефективністю є протиріччя між доходами працівників і цінами, що встановлюються підприємствами на свою продукцію.
Господарюючі суб'єкти намагаються максимізувати ціни на свої товари, тому що для них це вигідно. Дуже зручно це здійснювати особливо в умовах монополії. Для цього не потрібно витрачати сили на зниження витрат на одну гривню товарної продукції, їх можна залишити на тому ж рівні, варто тільки зменшити обсяг виробництва, створюючи при цьому дефіцитне положення товару, що випускається. Ціна також може бути підвищена за рахунок сприятливої для виробника кон'юнктури ринку. Ці способи одержання більш високого прибутку набагато вигідніші для підприємства, ніж вишукування резервів зниження витрат.
Ріст цін на вироблену продукцію, з одного боку, вигідний для працівників підприємства, якщо при цьому йде підвищення їх заробітної плати. Зростання доходу сприяє розкриттю потенціалу працівників, адже в них укоріняється почуття залежності від свого підприємства, тобто фірма одержує ніби подвійний зиск. Але збільшення цін на продукцію суперечить інтересам працівників як покупців, тому що знижує їх платоспроможний попит. Це стосується не тільки товарів народного споживання, але і всієї продукції, що випускають підприємства даної держави. Тому якщо навіть машинобудівне підприємство буде підвищувати ціни на свій товар, то це дасть ланцюгову реакцію, і підвищення цін на машини, устаткування автоматично буде сприяти зростанню цін на товари народного споживання, що випускаються за допомогою цих засобів виробництва.
Зацікавленість підприємств у більш високих цінах веде до зниження реальних доходів населення, а це сприяє падінню соціальної ефективності виробництва. Така політика підвищення цін призводить до зубожіння людей, а, отже, до того, що потреби громадян не можуть задовольнятися повною мірою, що гальмує розвиток суспільства, як в матеріальному, так і в духовному плані.
Дешева робоча сила, ціною якої є заробітна плата, вигідна для підприємців. В принципі протиріччя між цінами та заробітною платою можна назвати протиріччям між цінами на товар – робоча сила й інші товари.
Наступним важливим проявом протиріччя між економічною і соціальною ефективністю діяльності підприємства є протиріччя між науково-технічним прогресом і екологічним середовищем. На перший погляд здається, що НТП – самостійна категорія, що ніяк не пов'язана ні з економічною, ні тим більше із соціальною ефективністю, але насправді це не зовсім правильне, поверхневе враження. Якщо розглянути науково-технічний прогрес більш глибоко, можна побачити, що саме прагнення підприємства працювати економічно більш ефективно, прибутково є рушійною силою НТП. Науково-технічний прогрес сприяє збільшенню продуктивності праці робітників, як одного з напрямків зростання економічної ефективності діяльності підприємства. Відомо, що високі технології створюють високооплачувані робочі місця в сфері виробництва і звичайно ж більш високий прибуток у розрахунку на одного працівника. Іншими словами, це вигідно і для підприємства, і для робіників. Тим самим встановлюється елемент стабільності в суспільстві.
Поряд зі сприятливим впливом на діяльність підприємства застосування більш продуктивної техніки погіршує стан екології, що є однією зі складових соціальної ефективності. Адже завдяки НТП добуваються у все більших обсягах і використовуються у виробництві різні види сировини та матеріалів, а це не сприяє поліпшенню навколишнього середовища. За розрахунками російських економістів, якщо всю сировину промисловості прийняти