Мікроекономіка
Q1’ Q1
Рис.14.2 Модель Курно( рівновага в олігополії).
На відміну від моделі Курно, модель Бертрана передбачає, що олігополіст визначає не обсяг виробництва, а ціну на свою продукцію за прийнятих уявлень щодо цін, які беруть інші виробники.
Подібно до моделі Курно, кожний учасник ринку шукає такі ціни, які дають йому можливість отримати максимум прибутку за даної ціни конкурента.

![]()
![]()

![]()
Р2 P1=f(P2)
Б P2=f(P1)
Р2’
P1’ P1
Рис. 14.3 Модель Бертрана (рівновага в олігополії)
Модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Це дозволяє сильнішому із них взяти на себе роль лідера на ринку.
Лідер як економічний суб’єкт, що має певну монопольну владу, визначає для себе обсяг виробництва і ціну, що максимізують його прибуток. Інші конкуренти стають аутсайдерами. Вони мають діяти як виробники на ринку досконалої конкуренції, визначаючи той обсяг продажу, який буде максимізувати їхній прибуток при визначеній лідером ціні. Єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу економічної сили, який би дозволяв йому, незважаючи на спроби конкурентів, утримуватися на незалежній позиції. Вирішуючи задачу, як і у моделі Курно, визначаються обсяги лідера і аутсайдерів, за яких вони будуть максимізувати прибуток і ціну реалізації. Але на відміну від Курно аутсайдер в зв’язку з його пасивною поведінкою буде отримувати менший прибуток, ніж лідер.
Q2

![]()
Лінія
реакції лідера
Ш1

K
Лінія реакції
аутсайдера
Ш2
Q1
Рис.14.4 Порівняння моделі Курно і Штакельберга
Для точності співставлення рівноваги Курно з Рівновагою Штакельберга лінії реакції лідера і аутсайдера доповнюються лініями однакового прибутку( ізопрофітами).
Точки К, Ш1 і Ш2 характеризують рівновагу Курно і Штакельберга, коли роль лідера має перший олігополіст (Ш1) і його конкурент (Ш2).
Модель цінового лідера є однією із форм неявної змови конкурентів додержуватись на ринку стандартизованої продукції єдиної ціни. На відміну від моделі Штакельберга, лідер встановлює не обсяг виробництва продукції, а ціну на свою продукцію.
Лідером, як правило, виступає домінуюче за обсягом виробництва підприємство, яке має менші середні витрати, ніж аутсайдер. Лідер встановлює ціну, яка максимізує його прибуток, аутсайдер приймає таку ціну, як задану. Лідер, вибираючи ціну, знає, який обсяг буде пропонувати аутсайдер за цією ціною. Тому для визначення попиту на свою продукцію Q1 лідеру потрібно із ринкового попиту відняти попит аутсайдера, тобто
Q1 + Q2 = Q.
P

SF



P1
MCL
![]()
![]()
![]()
P2
P0
DL
MRL D
0 QF QL QE Q
Рис.14.5 Модель цінового лідера
Крива попиту, яка постає перед лідером, утворюється внаслідок горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції аутсайдера SF від кривої галузевого попиту D: за Р і Р1, аутсайдери задовольняють ринковий попит без лідера, а за Р < Р0 аутсайдери підуть з ринку, залишаючи весь попит лідеру. Точка перетину кривих граничної виручки MRL і граничних витрат лідера МСL визначає ціну PL , яка встановиться на даному ринку.
За цієї ціни аутсайдери запропонують QF, а лідери QL одиниць продукції.
Тема 15. Монополістична конкуренція.
План лекції.
Особливості ринку монополістичної конкуренції.
Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковому та довгостроковому періоді.
Методи нецінової політики на ринку монополістичної конкуренції.
Література: [ 1, c. 261-268], [2, c. 139-145], [4, c. 190-192].
Особливості ринку монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція є найпоширенішою моделлю сучасного ринку. Особливо це стосується товарів народного споживання. Кожен з нас як покупець найчастіше зустрічається з виробником чи продавцем, який у своїй поведінці орієнтується на монополістичну конкуренцію.
Монополістича конкуренція – вид конкуренції, що може виникнути за великої кількості продавців, що реалізують диференційовану продукцію на ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.
Ознаки монополістичної конкуренції:
- ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;
- товар кожного продавція є недосконалим замінником товарів інших фірм;
- встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;
- ринок не має бар’єрів для входу та виходу.
Монополістична конкуренція має ознаки я і монополії, така і досконалої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).
Рівновага на монополістичному ринку в короткостроковий і довгостроковий період
У короткостроковому періоді поведінка фірми, що працює за умов монополістичної конкуренції, не відрізняється від поведінки фірми – монополіста. Це пов’язано насамперед с диференціалізацією продукції на ринку монополістичної конкуренції.
![]()
Кожна
фірма розглядає
криву попиту
на свою продукцію,
як незмінну,
тобто їх неможна
просумувати,
як на ринку
досконалої
конкуренції.
Виходячи з
цього положення
кожна фірма
намагається
максимілізувати
свій прибуток.

![]()
![]()


![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рисунок 15.1 Монополістична конкуренція у короткостроковому періоді
Розглянемо графічно можливі варіанти монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді.
Варіант 1. Довгострокова крива попиту Д дотикається до середніх витрат фірми. В цьому випадку максимізація прибутку досягає за обсягу QE, та ціни Ре і нульового прибутку, оскільки ціна дорівнює середнім витратам (рис. 15.2)
а) б)
![]()
![]()
в)
![]()
2)
Рис 15.2 Довгострокова рівновага на монополістичному ринку
Варіант 2 (рис. 15.2,б) в умовах монополістичної конкуренції в довгому періоді площа заштрихованого прямокутника буде «платою» за різноманітність товарів на ринку неоднорідних товарів.
Варіант 3 (рис. 15.2,в). За рахунок витрат на рекламу монополістичний конкурент може збільшити свою частку на ринку, витрати на рекламу збільшити, витрати на одиницю продукції (АС0 – АС1), але водночас зріс попит на продукцію фірми (D0 – D1) і в кінцевому результаті її виручка збільшилась.
Варінант 4 (рис. 15.2, г), монополістична конкурентна фірма матиме збитки, якщо ціна продукції нижча за середні витрати.
Методи нецінової політики на ринку монополістичної конкуренції
Отримавши економічний прибуток, фірма не чекає, коли конкуренти виготовлять аналогічний товар та ліквідують його надприбуток.
З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його вдосконалення. Це підштовхує їх до нецінової конкуренції можуть бути:
- пов’язані з удосконаленням прибутку;
- орієнтовані на рекламно – пропагандистську діяльність.
Продукт може вдосконалюватись без докорінних змін його споживчих якостей (за рахунок зміни дизайну, упаковки, способу продажу). Але в довгостроковому періоді фірми орієнтовуються на розробку нових моделей товару на основі досягнень науки і техніки.
Тому на відміну від досконалої конкуренції і монополії монополістична конкуренція створює умови для розробки науково – технічних ідей і втілення їх в товари. Багато із фірм навіть планують старіннях своїх товарів і створюють умови для продажу нових тооварів.
Другим методом нецінової конкуренції є активна рекламна діяльність. Мета реклами – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до свого товару.
Загальною схемою рекламного процесу є:
- розробка рекламного повідомлення;
- вибір засобу інформації;
- власне рекламування;
- оцінка ефективності рекламної діяльності.
Вибір часу та місце реклами має врахувати, що кожен потенціальний споживач, стомлений від реклами, яка навколо нього, намагається захиститися від неї так званим «інформаційним щитом». І тільки та реклама матиме успіх, яка зможе пробити цей щит чи незвичайною формою, чи змістом, чи місцем подачі.
Рекламна інформація ніколи не існує самостійно: споживача постійно оточує ціле інформаційне поле.
Таким чином, фірма, яка намагається максимізувати прибуток в умовах монополістичної конкуренції, досягає цього маневруванням співідношення «ціна - продукт», удосконаленням самого продукту, та проведенням рекламно – пропагандистської камапнії.
Тема 16. Загальна характеристика факторних ринків.
План лекції.
Конкурентні ринки факторів виробництва.
Рівновага на конкурентному ринку факторів виробництва.
Література: [ 1, c.], [2, c.], [4, c.].
16.1 Конкурентні ринки факторів виробництва
В основі ф ункціонування ринків факторів виробництва лежать ті ж самі принципи, що і в основі товарних ринків. Аналіз попиту і пропозиції є основним методом їх вивчення. Але наряду з цим є ряд відмінностей, що відрузняють дію ринкового механізму факторів виробництва від товарного ринку та ринку послуг.
Конкурентний – це ринок факторів виробництва, де є багато покупців і багато продавців і при цьому нахто з них не може вплинути на вартість (ціну) фактора виробництва (анприклад на ринку деревини).
Попит на ресурси підприємства так чи інакше залежить від попиту на кінцеві товари і послуги. Тому попит на виробничі ресурси називають похідними і це є найважливішою його характеристикою.
З точки зору пропозиції фактори виробництва (праця)створюються домашніми господарствами, а не підприємствами.
Припустимо, що підприємство використовує тільки два фактори виробництва (працю і капітал) для виробництва продукції.
Граничний продукт у грошовому вираженні – це приріст загального доходу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва (MRP).
Для вирішення питання про масштаби залучення праці до виробничого процесу виробник, користуючись правилом максимізації прибутку повинен порівнювати додатковий ефект від залучення нової одиниці фактора з тими витратами, що з ним пов’язані.
Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC).
Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці будь якого виду ресурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає приріст валового доходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат.
Межею доцільності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій зрівноважуються граничний продукт в грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс:
MRP=MRC
Зробивши припущення, що виробник купує ресурси на конкурентному ринку, то ціни на них залишаються незмінними і не будуть залежати від кількості залучениїх ресурсів.
Якщо розглянути такий ресурс як праця, то граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати заробітній платі:
MRC=W
Звідки:
MRP=W
![]()
Рис 16.1 Попит на фактори виробництва
При зміні ціни на працю точка перетину горизонтальної лінії з кривою попиту буде переміщуватись по лінії MRP=d. Але при зміні таких факторів як ціна на товари, сама лінія буде переміщуватись вправо або вліво.
Рівновага на конкурентному ринку.
В залежності від рівня винагороди ринкова продукція робочої сили певного виду буде сумою індивідуальних пропозицій.
![]()
Рис 16.2 Рівновага на ринку праці
Попит на трудові ресурси для окремої фірми будуть визначатися кривою граничного продукту в грошовому вираженні і тому на підставі закону складної граничної продуктивності ресурсу має вигляд спадної лінії.
Винагорода власника трудових ресурсів за одиницю часу надання трудових послуг (гранична доходність робочої сили) називається заробітною платою.
Реальна заробітна плата зростає приблизно такими темпами, як продуктивнсість праці.
Точка перетину кривої попиту і пропозиції є рівнем мінімуму заробітної плати. Значенням мінімуму можна маніпулювати.
Неефективний мінімум – це мінімальна заробітна плата, яка залишиться від ціни рівноваги на ринку праці.
Тема 17 Ринок праці. Ринок капіталу та природних ресурсів.
План лекції
1. Ринки праці з монополістичною владою
2. Монопольна влада на ринку праці .
Ринок капіталів та позичковий процент.
Особливості ринку природних ресурсів.
Література: [ 1, c. 301-307], [2, c. 180-183], [4, c. 223-229].
17.1 . Ринки праці з монополістичною владою
Монополістичний ринок – це ринок, на якому покупці можуть вплинути на ціну ресурсу.
Монопсонія – це ситуація на ринку з багатьма продавцями і лише з одним покупцем. Монопсонія виникає, коли на ринку праці великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець і вигляді фірми або спілки підприємств. На ринку монопсонії кривою попиту є крива доходу від граничного продукту праці (рис 17.1)
Рис. 17.1. Рівновага на