Xreferat.com » Рефераты по экономике » Мікроекономіка

Мікроекономіка

src="http://xreferat.ru/image/113/1308251633_154.gif" alt="Мікроекономіка" width="14" height="2" align="LEFT" />МікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономіка У2 Е1 Е

МікроекономікаМікроекономіка У1 U1 U2

МікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономіка х2 х1 L

L Q

Рис. 6.6 Вплив податку на надлишок споживача.


Ціна, що зросла через цей податок буде наближати бюджетну лінію споживача К L до початку координат К L1. Точка рівноваги Е споживача переміститься в точку Е1. Споживання товару зменшиться з Х1 до Х2. Витрати на інші товари зростуть з У1 доУ2. Споживач позбавляється У2К гр.. од. доходу за купівлі Х2 одиниць товару, з якої У2Т одержує продавець, а ТК – уряд.

Рухаючись із точки Е в точку Е1, споживач зазнає збитків, що виражаються у зменшенні корисності з рівня U2 до U1. Таким чином, податок робить становище споживача нижчим.

Рух з точки Е в точку Е1 – це комбінований результат ефектів зміни доходу і взаємозамінності товарів Х товарами У. Різниця між рівнями корисності U2 і U1 є надлишковим податковим тягарем споживача.

Тема 7 Мікроекономічна модель підприємства.


План лекцій .

Підприємство як суб'єкт та виробничо-ринкова система.

Виробництво і технологія. Виробнича функція.

Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі: граничний продукт, альтернативні витрати, економічні і бухгалтерські витрати, сукупний, середні та граничні витрати, сукупний середній та граничний доход, прибуток як рушійна сила. Різні концепції прибутку.

Література: [ 1, c.133-150], [2, c. 69-70], [4, c. 109-113].


7.1 Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система


Підприємство (фірма) - це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринку.

Закон України “Про підприємство в Україні” дає таке визначення підприємства:

„Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, і комерційну діяльність з метою одержання відповідного доходу (прибутку)".

З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює виробничу діяльність.

Виробництво - це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних товарів та надання послуг.

Тобто виробництво можна розглядати як продуктивну систему.

Разом з тим виробництво можна охарактеризувати і як систему відносин між людьми.

На рис. 7.1 показана сукупність виробництва як продуктивної системи відносин.

Фактори виробництва – продуктивні послуги праці, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей:



Результати виробництва – матеріальні продукти та послуги

МікроекономікаМікроекономіка

Продуктивна система

Мікроекономіка


Мікроекономіка

Рис. 7.1 Виробництво, як продуктивна система.

МікроекономікаМікроекономікаСистема відносин


Організаційно-економічні відносини (визначаються передусім технологією, що використовується у виробництві)



Соціально-економічні відносини (визначаються передусім відносинами власності, що панують у суспільстві)

Відносини між людьми можуть носити організаційно-економічний або

соціально-економічний характер.

Соціально-економічні відносини визначаються в першу чергу пануючими відносинами власності. Їх вивчає спеціальний курс політекономії – основи економічної теорії - політекономія.

В мікроекономіці вивчається виробництво як продуктивна система, здатна постачати на ринок певну кількість товарі, витративши при цьому деякі кошти і ресурси.

Тобто в мікроекономіці вивчаються організаційно-економічні відносини і в першу чергу вони визначаються технологією, що застосовується в даному виробництві.


7.2 Виробництво і технологія.

Виробнича функція.


Технологія - це практичне застосування способів виробництва товарів і послуг шляхом поєднання факторів виробництва.

Виробництво товарів (продукції) супроводжується перетворенням ресурсів (сировини, матеріалів) у потрібні для людини продукти за допомогою певного технологічного процесу.

Технологічний процес - процес виконання технологічних операцій для одержання тих чи інших товарів, послуг.

Всі підприємства прагнуть бути ефективними виробниками. Для цього вони повинні використовувати такі методи виробництва, які є ефективними як з технічної, так і з економічної точки зору.

Спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим для точно визначеного обсягу ресурсів. Для узагальнення інформації про технічно ефективний спосіб виробництва в економіці використовується поняття виробничої функції.

Виробнича функція підприємства задає максимальний обсяг випуску продукції, який воно може виготовити за умови використання будь-якого заданого набору ресурсів. Виробнича функція - функція, незалежні змінні, якої набувають значення обсягів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції (фактори виробництва), а залежною змінною є значення обсягу виробленої продукції найбільш поширеними є виробнича функція з двома змінними ресурсами: працею L і капіталом К: Q = f (k.,L) (7.1)

Широке практичне використання знайшли степенева виробнича функція виду

Мікроекономіка (7.2)

де A, Мікроекономіка, Мікроекономіка - позитивні константи;

К, L - витрати капіталу і праці.

Показники Мікроекономіка і Мікроекономіка степеневої виробничої функції є показниками (коефіцієнтами) еластичності випуску продукції відповідних факторів виробництва: в тому випадку, коли Мікроекономіка + Мікроекономіка = 1, функція називається виробничою функцією Кобба – Дугласа.


7.3 Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі


Діяльність фірми характеризується виробництвом товарів послуг, виробництвом продукту. При аналізі діяльності фірми застосовуються показники сукупного продукту і граничного продукту.

Сукупний продукт ТР - весь обсяг продукту підприємства, створено сукупною дією усіх факторів виробництва. Граничний продукт - це добавка до сукупного продукта за рахунок використання додаткової одиниці якогось виробничого фактора (праці чи капіталу)

Мікроекономіка; Мікроекономіка (7.3)

Крім того, використовується показник середнього продукту - сукупного продукту фірми з розрахунку на одиницю змінного фактора виробництва.

Мікроекономіка (7.4)

Середній продукт є показником середньої продуктивності (наприклад праці), а граничний продукт – виразом граничної продуктивності.

Від реалізації виробленого продукту створюється доход підприємства. Сукупний (валовий) доход, який одержує фірма дорівнює ціні продукту (Р), помножений на кількість реалізованого товару (Q):

TR= Р • Q (7.5)

Граничний доход MR - це приріст доходу (ТR) на додаткову одиницю товару:

Мікроекономіка (7.6)

Середній дохід фірми AR - це доход в середньому на одну одиницю реалізованого товару:

Мікроекономіка (7.7)

Витрати виробництва - це витрати підприємства на закупівлю сировини, палива, енергії, матеріалів, робочої сили, оборотних фондів, інші – на закупівлю засобів праці, обладнання, устаткування (основних фондів).

Витрати підприємства в мікроекономіці розглядується під кутом зору підприємця, який прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети - мети одержання рівного доходу на одиницю витрат на виробничі ресурси, в кінцевому результаті – максимізувати прибуток.

Господарський суб'єкт зіштовхуючись із обмеженістю ресурсів повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання, між альтернативними витратами.

Альтернативні витрати - витрати ресурсів за найкращого альтернативного варіанту їх застосування. Підприємець, приймаючи рішення про використання ресурсів, відмовляться від виробництва інших товарів чи послуг, тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей. Витрати підприємства за ознакою належності факторів виробництва поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні витрати дорівнюють сумі виплат фірмі за використані ресурси зовнішнім постачальником (за працю, сировину, матеріали, енергію, транспорт і т.н.).

Внутрішні витрати - витрати, що дорівнювали б доходу за виробничі ресурси, якби не використовувались самостійно. Наприклад, якщо підприємство має свою виробничу споруду (свій цех), воно втрачає доход від неї, не віддаючи її в оренду. Тобто внутрішні витрати – це витрачені доходи.

Внутрішні (неоплачені) витрати з'являються і тоді, коли фірма застосовує власні грошові фонди, жертвуючи процентом в банку, власну працю і підприємницьку діяльність, відмовившись від заробітної плати в другій фірмі на вигідних умовах.

Але щоб втримати такий фактор, наприклад як підприємницька діяльність, в межах власної фірми, необхідна мінімальна плата за нього, яка називається нормальним прибутком.

Нормальний прибуток - це доход на власну підприємницьку діяльність, він

включається до складу внутрішніх витрат.

Сума зовнішніх витрат, тобто сума всіх реальних грошових виплат, що проходить через бухгалтерські рахунки підприємства, називаються бухгалтерськими витратами.

Сума зовнішніх і внутрішніх витрат називаються економічними витратами.

Критеріям господарської діяльності підприємства є його прибуток (чистий доход), який дорівнює різниці між валовим (сукупним) доходом і витратами.

В зв’язку з існуванням зовнішніх і внутрішніх витрат в мікроекономіці розрізняються дві форми прибутку: економічний і бухгалтерський прибуток.

Бухгалтерський прибуток це різниця між сукупним доходом і зовнішніми (наявними) витратами.

Економічний прибуток - це різниця між сукупним доходом і економічними витратами. Якщо від бухгалтерського прибутку відняти економічний прибуток (або від економічних витрат відняти бухгалтерські витрати) можна обчислити нормальний прибуток.

В залежності від обсягу виробництва (масштабу виробництва) витрати можуть бути постійними і змінними.

Витрати, які не залежать від обсягу виробництва, називається постійними (оренда приміщення, вартість обслуговування, процент амортизаційні відрахування, податки заробітна плата управління, затрати по охороні) - TFC .

Витрати, які залежать від обсягу продукції називається змінними (вартість сировини, зарплата робітників) - TVC .

Загальні (сукупні) витрати - це сума постійних і змінних витрат:

ТС = TFC + TVC (7.8)

Величина витрат, розрахована на одиницю продукції, називається середніми витратами:

середні постійні витрати Мікроекономіка (7.9)

середні змінні витрати Мікроекономіка (7.10)

середні сукупні (загальні) витрати Мікроекономіка (7.11)

Середні загальні витрати підприємства постійно порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару: якщо вони нижчі від ринкової ціни, фірма одержує прибуток з кожної реалізованої одиниці товару, тобто працює прибуткове. Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару називаються граничними витратами:

Мікроекономіка (7.12)

Тема 8. Витрати і результати виробництва. Оптимум товаровиробника

План лекцій

1. Виробництво з одним змінним фактором. Мотивація поведінки фірми.

Ізоквантна варіація факторів виробництва. Гранична норма технологічного взаємо заміщення

Ефект масштабу виробництва. Зростаючий та спадний ефект від масштабу.

Ізокоста - функція витрат підприємства. Оптимум товаровиробника

Література: [ 1, c.166-192], [2, c. 87-98], [4, c. 118-126].


8.1 Виробництво з одним змінним фактором. Мотивація поведінки фірми.


В економічній теорії розрізняють переважно три періоди: миттєвий, короткий і довгий.

Миттєвий період - такий часовий відрізок, за якого всі незалежні величини, що визначають максимальний обсяг виробництва, є постійними незмінними. В результаті цього - максимальний обсяг виробництва також постійний.

Короткий період - такий, протягом якого хоча б один фактор виробництва

постійний, а інший фактори зміні. В короткому періоді можна збільшити обсяг використання лише змінного ресурсу.

В довгостроковому періоді всі ресурси змінюються, тобто зростання випуску можливе за рахунок збільшення використання всіх виробничих ресурсів.

Розширення виробництва в короткому періоді досліджується за допомогою поняття спадної віддачі (спадної продуктивності) змінного ресурсу, або закону змінних пропорцій.

Вплив цієї зміни пропорцій на зростання випуску зручно досліджувати за допомогою продукту змінного ресурсу.

В короткостроковому періоді змінним фактором виробництва найчастіше виступає праця (L).

Зобразимо криву загального (сукупного) продукту ТР, яке характеризує залежність випуску продукції від кількості змінного ресурсу.


TP МР

МікроекономікаМікроекономіка

МікроекономікаМікроекономіка I стадія ІІ стадія ІІІ стадія

МікроекономікаМікроекономікаМікроекономіка МРmax

МікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаМікроекономікаTP max

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: