Розробка заходів з підвищення ефективності операційної діяльності ВАТ "Дніпропетровськгаз"
Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу. При фінансуванні власним капіталом можна припинити виплату дивідендів та заплановані погашення аж до покращення ситуації з ліквідністю.
З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищує рентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сторонній капітал менші від прибутку від капіталу. Частіше не можливо взагалі відмовитись від використання в проекті стороннього капіталу, так як не вистачає прибутків для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зі сторони не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно зменшується і в екстремальному випадку можна втратити і власний капітал. Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річні виплати по заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд, як можливість додаткового фінансування проекту, шляхом відрахувань визначеного відсотку від реалізації продукції проекту.
Основні фактори ризику проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз» та заходи щодо його зменшення - при впровадженні проекту та його подальшій реалізації слід враховувати наступні основні види потенційних ризиків:
Ризики пов’язані із проектом: Добре розуміння даного проекту. Обрані для реалізації проекту матеріали та обладнання забезпечать максимальну ефективність та найякісніші результати. Усі учасники проекту мають значний досвід із зменшення викидів шкідливих речовин (у т.ч. метану) в атмосферу;
Головні ризики: Базові обсяги викидів для цього проекту розраховувались компанією Лейкс Юероп Інк (Lakes Europe, Іnc). Згідно зі стандартами DNV перед цим затверджувались базові обсяги викидів при реалізації подібних проектів у російських газорозподільних мережах, впровадження цих проектів засвідчило високу відповідність вказаних базових розрахунків практичним результатам.
Ринкові ризики: Прогнозується значний ринковий ефект у результаті впровадження даного проекту. На сьогоднішній день, кінцевий споживач, внаслідок витоків забруднюючих речовин у атмосферу несе збитки, оскільки він змушений платити за втрати газу із загальних обсягів його подачі.
Фінансові ризики: Фінансові ризики для даного проекту СВ є незначними порівняно з іншими проектами СВ, оскільки методологія та результати добре відомі, «принцип додатковості» високий і тому прибутковість є стабільною;
Ризики, пов’язані із особливостями країни реалізації проекту: Україна має значний потенціал щодо зменшення викидів шкідливих речовин. Враховуючи спеціальні умови, що існують в країні на сьогоднішній день, компанія Poіnt Carbon підвищила статус України з ВВ- до ВВ щодо факторів ризику в країні. В Україні вже існує відповідна законодавча та нормативна бази.
Формулювання «принципу додатковості» щодо даного проекту.
Використання сучасного герметику Gore-Tex дозволить учасникам проекту повністю усунути витоки у межах проекту. Таким чином, всі усунені витоки стануть карбоновими кредитами – тобто є джерелом додаткового фінансування проекту в рамках Кіотського протоколу. Результати вимірів витоків після впровадження програми реконструкції у 10 регіонах Російської Федерації підтверджують зазначений висновок.
При виконанні проекту будуть використовуватись новітні технології та обладнання, а також сучасні методики контролю у газорозподільних мережах України.
Очікуваний глобальний/локальний вплив на навколишнє середовище (позитивний та негативний) внаслідок реалізації проекту
Місцеві переваги: Зменшення безпосередніх витоків метану. Проектні роботи не потребують інфраструктури або обладнання, що могло б завдати будь-якого істотного впливу на місцеве або регіональне навколишнє середовище. Результати виконання проектних робіт, скорочення витоків метану відображають зменшення ймовірності їх виникнення, особливо пов’язаних з внутрішніми витоками.
Виконання проектних робіт принесе також інші додаткові переваги, такі як енергозбереження, яке вигідне кінцевим споживачам, позитивний вплив на стан здоров’я населення, внаслідок заміни азбесту, що використовувався в якості ремонтного матеріалу та зменшення ризику виникнення непередбачуваних подій, пов’язаних із витоками газу.
Глобальні переваги - зменшення частки метану в атмосфері.
Очікуваний соціальний та економічний ефект від впровадження проекту - даний проект СВ є проектом чистих технологій, що може бути впроваджений на великих газорозподільних мережах України і матиме наступні позитивні наслідки:
Укладення комерційних угод з українськими підприємствами, що будуть залучені до виконання проектних робіт (програма виміру витоків, ремонтні роботи, моніторинг, тощо).
Набуття нових технологій виміру та усунення витоків метану.
Підвищення кваліфікації співробітників газорозподільних підприємств, що забезпечують роботу та обслуговування газорозподільної інфраструктури.
Зменшення витрат за газ з боку кінцевих споживачів (промисловості, комерційного сектору, населення) за рахунок припинення оплати газу, який втрачаєтьться внаслідок витоків, можливе впровадження змін та вдосконалення майбутніх тарифів за споживання природного газу.
Висновок щодо переваг від впровадження проекту для сталого розвитку країни - проект є надважливим для України та Східної Європи. Міжнародне агентство з енергетики переконало Україну сприяти впровадженню проектів по зменшенню витоків метану. Вбачаються наступні переваги від реалізації проекту для стабільного розвитку України:
Проект представляє екологічно чисті, передові технології та методи щодо управління газовою промисловістю.
Збереження природного газу при постачанні його кінцевим споживачам та енергозбереження;
Покращення місцевих умов навколишнього середовища завдяки зменшенню витоків метану в атмосферу;
Створення робочих місць для працівників, що забезпечують роботу та обслуговування газорозподільної інфраструктури.
Розділ 3. Обґрунтування плану впровадження заходів
3.1 План організаційних заходів
Для виконання проекту на базі 18 територіальних управлінь ВАТ «Дніп-ропетровськгаз» з використанням наявної чисельності монтажників, допущених до роботи на газорозподільних мережах, та з введенням в бригади 24 спеціалістів фірми - корпорація «Лейкс Юероп, Інк». по навчанню роботі з приладами заміру витоків газу Gasurveyor 500 Serіes та 6 консультантів по роботі з ущільнювачем штока засувки GORE™ фірми ТОВ «Центр Тест» по проектуванню систем герметизації фланців та вентилів-регуляторів, створюються 18 поточних бригад на 5-ти місячний період роботи.
Сценарій проекту передбачає перевірку усіх клапанів та фланців, які охоплюються проектом, на наявність витоків. У разі виявлення витоку, він буде належним чином виміряний та відремонтований із застосуванням сучасних ущільнювачів. У разі не виявлення витоку у клапані старі герметики також будуть замінені сучасним матеріалом в усіх клапанах. Герметики у фланцях будуть замінюватися тільки у разі виявлення витоку. Усі клапани та фланці охоплені проектом будуть контролюватись протягом періоду визначення економічного ефекту впровадження проекту.
Учасники проекту вже сформували робочі групи в Дніпропетровську для проведення робіт з вимірювання витоків та заміни герметику на протязі періоду дії проекту та вирішили проблему з необхідними для впровадження проекту ресурсами, устаткуванням для вимірювання та сучасними герметиками для ліквідації витоків.
На протязі виконання проектних робіт буде проведено навчання працівників ВАТ «Дніпропетровськгаз» та створення спеціалізованих бригад для проведення робіт у випадку появи нового витоку після проведення ремонтних робіт та забезпечення контролю за вказаним вузлом.
3.2 Виробнича програма, план реалізації продукції та послуг, план матеріально-технічного забезпечення заходів
Виробнича діяльність підприємств характеризується системою показників. Найістотнішими з них в умовах вільних ринкових відносин є такі, як попит на продукцію та обсяг виробництва, величина пропозиції й виробнича потужність підприємства, витрати й ціни на продукцію, потреба в ресурсах та інвестиціях, обсяг продажу та загальний дохід тощо.
Найважливішим у процесі планування діяльності підприємств є розроблення виробничої програми, тобто обґрунтування обсягу виготовлення продукції, конкретної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку.
За результатами дослідження потреб ринку в продукції підприємства визначають обсяг виробництва кожного виду продукції, при цьому досягається рівновага попиту та пропозиції. Це означає, що плани виробників та споживачів з виготовлення й споживання того чи іншого виробу або послуги збігаються, що є важливою умовою нормального функціонування підприємства.
Планування виробництва продукції на підприємствах — це процес розроблення та виконання основних показників з обсягів виробництва. Номенклатуру, асортимент і кількісні показники продукції визначають виходячи з потреб ринку, на підставі яких складають план збуту продукції.
У процесі планування виробництва продукції досягають забезпечення збалансованості виробничої програми й виробничої потужності, конкретизації обсягів та термінів виконання робіт і послуг, також виконують розрахунки потреб в усіх видах ресурсів і визначають можливості забезпечення ними процесу виробництва.
Визначаючи виробничі можливості, виконують розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів. У ринкових умовах основним обмеженням обсягів виробництва товарів та послуг, що плануються, є недостатність ресурсів. Через це та через межі, що вони ставлять перед усякою виробничою діяльністю, обсяг виробництва на кожному підприємстві лімітується багатьма факторами. Важливим чинником виробничих можливостей підприємства є виробнича потужність. Вона визначає рівень виробництва продукції та послуг, ступінь стримування обсягу випуску, тобто верхню межу продажу продукції. Верхня межа зумовлена наявністю виробничих площ, технологічного устаткування, трудових ресурсів, матеріалів і капіталу.
Розподіляючи виробництво продукції, ураховують:
кількість робочих днів у кожному плановому періоді;
змінність роботи підприємства та його підрозділів;
планову зупинку устаткування на ремонт;
стан технічної підготовки виробництва тощо.
Матеріально-технічне постачання має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку за мінімальних витрат. Воно покликане не лише забезпечити досягнення певної мети, а й знайти найбільш економічні варіанти.
Потребу в МТР розраховують різними методами, серед яких найширше застосовують метод прямого розрахунку (детермінований), що ґрунтується на прогресивних нормах витрат матеріалів та планах випуску продукції. До методів прямого розрахунку відносять подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та ін.
За подетального методу потребу в матеріалах визначають як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей.
В табл.3.1 наведені результати розрахунків обсягів планових робіт та необхідних обсягів фінансування для виконання проекту ВАТ «Дніпропет-ровськгаз» в районному розрізі по 18 управлінням.
Таблиця 3.1
Планування обсягів робіт та обсягів фінансування МТЗ проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз»

3.3 План з праці
Метою розроблення плану персоналу та оплати праці є визначення економічно обґрунтованої потреби підприємства в персоналі й забезпечення його ефективного використання в плановому періоді.
План персоналу та оплати праці розробляють на підставі плану виробництва й реалізації продукції.
План інновацій впливає на чисельність персоналу, його фаховий склад і кваліфікаційний рівень. Затрати на утримання персоналу визначають рівень витрат виробництва.
План персоналу складається з трьох підрозділів: план продуктивності праці, план чисельності персоналу та план оплати праці. Порядок розроблення плану персоналу та оплати праці охоплює такі етапи:
аналіз стратегічних цілей і завдань підприємства на плановий період і завдань щодо персоналу та оплати праці;
аналіз базових показників персоналу та оплати праці;
розрахунок планових показників продуктивності праці;
обчислення планового бюджету робочого часу одного працівника;
- визначення потреби в персоналі;
- розрахунок додаткової потреби (вивільнення) персоналу;
- планування підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу;
- обчислення фонду оплати праці;
- визначення середньої заробітної плати.
В табл.3.2 наведені результати розрахунків обсягів та вартості планових робіт, нормування чисельності персоналу, обсягів потрібного фонду оплати праці (з 39% відрахувань в соцфонди) при реалізації проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз» в районному розрізі по 18 управлінням. Рівень середньої заробітної плати досягає 5 901 грн./міс для 325 працівників проекту.
Таблиця 3.2
Планування продуктивності праці, нормовитрат праці для виконання обсягів планових робіт та планової чисельності персоналу для виконання проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз»

3.4 План витрат та собівартості продукції підприємства
Планування витрат — це визначення цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизують у кошторисах, які відображають витрати в грошовій формі. Отже, планування витрат полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки.
Усі витрати підприємства під час планування поділять на одночасні та поточні.
Одночасні витрати здійснюють у формі інвестицій та різних інноваційних заходів, пов’язаних з розширенням виробництва, заміною основних фондів, реконструкцією тощо.
Поточні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг, також набувають форми витрат. Крім них підприємство платить податки, відрахування, штрафи, пені, витрачає кошти на соціальні потреби членів трудового колективу.
Сума зазначених витрат, виражена в грошовій формі за певний період часу, створює витрати підприємства.
Складовою витрат підприємства є собівартість продукції.
Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі витрати на споживані під час виготовлення продукції засоби виробництва, оплату праці робітників, послуги інших підприємств, витрати на реалізації продукції, а також витрати на управління й обслуговування виробництва.
Собівартість є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, одним з основних показників якості його роботи.
Метою розроблення плану собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. Величину витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає реалізації, та кожного виду виробу визначають техніко-економічними розрахунками.
У процесі планування собівартості вирішують низку завдань, серед яких основними є:
- розрахунок вартості необхідних ресурсів;
- обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;
- визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.
Вихідними даними планування витрат є:
планові обсяги виробництва продукції в натуральному та вартісному вираженні;
норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунок потреби в ресурсах у натуральному вираженні;
ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для виробництва, та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх організацій;
норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються контрактом та колективними угодами;
економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов’язкових платежів, передбачених законодавством;
плани організаційно-технічних заходів, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.
План собівартості продукції розробляють у такій послідовності:
складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;
Таблиця 3.3
Кошторис витрат собівартості проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз»

складають кошториси: витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв спеціального призначення; загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з подальшим узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут продукції; інших операційних витрат;
- калькулюють собівартість одиниці продукції за видами;
- розраховують собівартість усієї товарної продукції та продукції, що реалізується;
- складають зведений кошторис витрат на виробництво.
Результати планових розрахунків виражають показниками абсолютної величини, відносного рівня й динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.
В табл.3.3 наведені результати кошторисних розрахунків обсягів та вартості планових робіт по реалізації проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз» в районному розрізі по 18 управлінням.
3.5 Фінансовий план та план прибутку
Основою фінансового планування є фінансова стратегія підприємства. Фінансова стратегія — складова загальної стратегії економічного розвитку, яка охоплює систему довготермінових завдань фінансової діяльності підприємства та способи їх досягнення. Розроблення фінансової стратегії підприємства пов’язано з вирішенням таких основних завдань:
- обґрунтування основних джерел фінансового забезпечення діяльності підприємства;
- вибір оптимальних способів інвестиційної діяльності підприємства;
- зведення до мінімуму фінансових ризиків підприємства;
- забезпечення фінансової стійкості та рентабельності;
- визначення способів виходу підприємства з фінансової кризи та методів управління за умов кризового стану підприємства.
Фінансова стратегія є основою для розроблення фінансової політики. Фінансова політика підприємства — форма реалізації фінансової стратегії за окремими аспектами його фінансової діяльності. Фінансова політика формується за окремими напрямами фінансової діяльності: політика формування активів і структури капіталу, політика управління активами та інвестиціями, політика залучення фінансових ресурсів (формування власних фінансових ресурсів і залучення із зовнішніх джерел).
Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності підприємства, а також джерел їх надходження.
Основними завданнями фінансового планування є:
- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
- визначення напрямів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання;
- виявлення й мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
У процесі фінансового планування використовують такі методи:
1) балансовий — дохід і витрати балансують, а також для кожної статті витрат визначають джерела їх покриття;
2) нормативний — потребу у фінансових ресурсах визначають на основі фінансових норм і нормативів;
3) розрахунково-аналітичний — базові дані та індекси зміни їх у плановому періоді використовують, складаючи фінансовий план;
4) методи економіко-математичного моделювання — застосовують для прогнозування значення показників та оптимізації планових рішень.
Фінансовий план слугує необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово-господарської діяльності підприємства.
Плануючи прибуток, ураховують внутрішні й зовнішні умови діяльності підприємства, тобто зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції і т. ін.).
Розрізняють пасивну й активну стадії складання плану прибутку. Розроблення плану прибутку з урахуванням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов, — це пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх змін. Активна стадія дає змогу збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розроблення плану, завдяки пошуку й мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продажу продукції, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів, і т. ін.
Для планування прибутку від інноваційного проекту ВАТ «Дніпропетровськгаз» в дипломному дослідженні виконане балансове постатейне прогнозування з використанням результатів звіту по Формі №2 за 2007 рік.
В якості прогнозних результатів проекту введені дані прогнозного кошторису за 1 рік (2008) проекту (табл.3.1 – 3.3):
- для початку робіт поступає іноземна інвестиція 3,0 млн. євро (еквівалент 22,65 млн. грн.) 3-ма траншами на протязі 5 місяців виконання робіт проекту;
- отримані кошти використовуються для додаткових витрат в собівартості ВАТ для реалізації проекту (22,65 млн. грн.):
а) придбання приладів заміру – 2,209 млн. грн.;
б) придбання ущільнюючих матеріалів – 4,666 млн. грн.;
в) розрахункові витрати на оплату праці робочих бригад – 13,523 млн. грн.;
г) додаткові накладні витрати проекту – 2,252 млн. грн.
- додатковий валовий дохід ВАТ «Дніпропетровськгаз» на кінець року від продажу газу, виток яких перекритий(62,165 млн.м3) становитиме 71,490 млн. грн.;
В табл.3.4 наведені результати прогнозування фінансових результатів діяльності ВАТ «Дніпропетровськгаз» за 2008 рік, які реалізовані введення додаткового валового доходу та витрат в реальний фінансовий звіт за 2007 рік.
Як показує аналіз результатів прогнозування, наведених в табл.3.4:
- валовий реалізаційний прибуток зріс з фактичного рівня 10,823 млн. грн. до прогнозного 38,55 млн. грн.;
- сумарний операційний прибуток зріс з фактичного рівня збитку -26,124 млн. грн. до рівня позитивного прибутку +1,602 млн. грн.;
- рівень чистого прибутку після оподаткування зріс з фактичного рівня збитку -23,935 млн. грн. до рівня позитивного прибутку +3,792 млн. грн.
Таким чином, впровадження інноваційного проекту зменшення витоку газу з магістральних з’єднань та клапанно-регуляційних вузлів газотранспортної мережі у Дніпропетровській області, дозволяє вийти на економію 62,165 млн.м3 газу, що при річному обсягу поставок газу ВАТ «Дніпропетровськгаз» до 3,1 – 3,3 млрд.м3 на рік приводить до переходу підприємства в перший рік впровадження проекту з збиткової роботи до прибуткової.
Таблиця 3.4
Прогноз звіту про фінансові результати ВАТ «Дніпропетровськгаз» за 1 рік (2008) впровадження проекту

Розділ 4. Розробка заходів з охорони праці на підприємстві
4.1 Законодавчі нормативи охорони праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [6].
При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
На адміністрацію підприємства покладається проведення інструктажу працюючих [6]:
Вступний інструктаж проводить інженер по охороні праці із усіма поступаючими на роботу, незалежно від їхньої освіти і стажу роботи, а також з учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання і практику.
Первинний інструктаж на робочому місці проводить індивідуально безпосередній керівник робіт із усіма робітниками, відрядженими, учнями і студентами, що вперше приступають до даного виду роботи. До ряду професій пред'являються підвищені вимоги з погляду забезпечення безпеки праці. Робітники таких професій перед первинним інструктажем повинні проходити навчання по спеціальних програмах.
Повторний інструктаж проводять із усіма працівниками, що проходять первинний інструктаж, з метою перевірки і підвищення рівня їхніх знань по охороні праці. Його необхідно проводити систематично через визначений проміжок часу.
Позаплановий інструктаж необхідно проводити при змінах різного роду в об'єктах, що обслуговуються, при порушенні працівниками інструкцій з охорони праці і при зміні правил по охороні праці.
Про проведення відповідного виду інструктажу повинні робитися записи в спеціальному журналі з обов'язковими підписами інструктуємого і інструктора.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.
4.2 Правила охорони праці та безпеки будівництва і експлуатації систем газопостачання України
Правила безпеки систем газопостачання (далі - ці Правила) встановлюють вимоги до проектування, будівництва і експлуатації систем газопостачання, які використовують як паливо природні гази (газових і газонафтових родовищ), газоповітряні суміші на їх основі з надмірним тиском не більш 1,2 МПа (12 кгс/кв. см), зріджені вуглеводні гази (далі - ЗВГ) з надмірним тиском не більше 1,6 МПа (16 кгс/кв. см) [42].
Вимоги цих Правил поширюються на проектування і будівництво нових, розширення, реконструкцію та капітальний ремонт і експлуатацію діючих систем і об'єктів газопостачання.
Ці Правила поширюються на підприємства, установи, організації (далі - підприємства) незалежно від форми власності, відомчої належності та видів їхньої діяльності, в тому числі на:
- газопроводи і споруди систем газопостачання населених пунктів (включаючи міжселищні), підвідні газопроводи до підприємств, теплових електростанцій (далі - ТЕС), котелень, автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій природного газу (далі - АГНКС);
- газопроводи і газове обладнання житлових і громадських будинків, промислових і сільськогосподарських підприємств, котелень, підприємств житлово-комунального і побутового обслуговування та ТЕС;
- газорегуляторні пункти (далі - ГРП), газорегуляторні установки (далі - ГРУ), комбіновані домові регулятори, установки для одержання газоповітряних сумішей;
- газонаповнювальні станції (далі - ГНС);
- газонаповнювальні пункти (далі - ГНП);
- проміжні склади балонів (далі - ПСБ);
- стаціонарні автомобільні газозаправні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні, групові і індивідуальні балонні установки, випарні та змішувальні установки ЗВГ.
Агрегати, обладнання, прилади, засоби автоматики, матеріали і арматура, придбані за кордоном для систем газопостачання, повинні відповідати вимогам цих Правил, норм і державних стандартів, що діють на території України.
В табл.4.1 наведений перелік основних нормативних документів, виконання вимог яких забезпечую технічні та технологічні умови охорони праці при будівельних роботах та експлуатації систем газопостачання
Таблиця 4.1
Нормативні документи, вимогам яких повинні відповідати проектні і будівельні роботи та експлуатація систем газопостачання [42]
| ДНАОП 0.00-1.21-98 | Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджено наказом Держнаглядохорон праці 09.01.98 N 4, зареєстровані в Мін'юсті України 10.02.98 N 93/2533 |
| ДНАОП 0.00-1.07-94 | Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці 18.10.94 N 104 |
| ДНАОП 0.01-1.01-95 | Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені МВС 14.06.95, зареєстровано в Мін'юсті України 14.07.95 N 219/755 |
| ДНАОП 1.1.10-1.01-97 | Правила безпечної експлуатації електроустановок, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці 06.10.97 N 257, зареєстровано в Мін'юсті України 13.01.98 N 11/2451 |
| ДБН А2.2-3-97 | Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва |
| СНиП 2.04.08-87 | Газоснабжение |
| СНиП 2.05.06-85 | Магистральные трубопроводы |
| ДБН 360-92* | Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений |
| СНиП 2.01.09-90 | Здания и сооружения на подрабатываемых и просадочных грунтах |
| СНиП ІІ-89-80 | Генеральные планы промышленных предприятий |
| СНиП ІІ.7-81 | Строительство в сейсмических районах |
| СНиП ІІ.8-78 | Здания и сооружения на подрабатываемых территориях |
| СНиП ІІ-35-76 | Котельные установки |
| СНиП 2.02.01-83 | Основания зданий и сооружений |
| ДБН А3.1-5-96 | Організація будівельного виробництва |
| ДБН А3.1-3-94 | Приемка в эксплуатацию законченных строите- льством объектов. Основные положения |
| СНиП 2.08.01-89 | Жилые здания |
| СНиП 2.04.05-91 | Отопление, вентиляция и кондиционирование |
| СНиП 3.05.07-85 | Система автоматизации |
| СНиП 3.05.02-88 | Газоснабжение |
| СНиП 3.05.05-84 | Технологическое оборудование и технологичес- кие трубопроводы |
| СНиП 3.02.01-87 | Земляные сооружения. Основания и фундаменты |
| СНиП ІІІ-4-80* | Техника безопасности в строительстве |
| ОНТП 24-86 | Общесоюзные нормы технологического проекти- рования. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опаснос- ти |
| СНиП 2.08.02-89 | Общественные здания и сооружения |
| СНиП 2.09.02-85 | Производственные здания |
| СНиП ІІ-58-75 | Электростанции тепловые |
| ПУЭ | Правила устройства электроустановок |
| ВСН 116-87 | Инструкция по проектированию линейно-кабель ных сооружений |
| ВСН 600-81 | Инструкция по монтажу сооружений устройств связи радиовещания и телевидения |
| РДИ 204 УССР 025-91 | Инструкция по проектированию защиты, строи- тельству и эксплуатации газопроводов на территории угольных бассейнов Украины |
| РД 51-02-115-92 | Баллоны стальные сварные для СУГ на давление до 1,6 МПа (16 кгс/кв. см). Техническое ос- видетельствование |
| РД 16.407-89 | Электрооборудование взрывозащищенное. Ремонт. Утвержденный Госгортехнадзором СССР и Минэлектротехпромом |
| РДИ 204 УССР 066-88 | Определение технического состояния и возмож- ности дальнейшей эксплуатации подземных га- зопроводов с истекшим сроком службы на осно- вании критериев оценки |
| РДИ 204 УССР 200-86 | Рекомендации по проектированию, строитель ству, эксплуатации и ремонту газопроводов из полиэтиленовых труб |
| РДИ 204 УССР 067-88 | Руководящий документ. Инструкция электрохи- мической защиты подземных газопроводов и ре- зервуаров сжиженного газа |
| РТМ 204 УССР 173-85 | Правила технической эксплуатации газопрово- дов из полиэтиленовых труб |
| РСН 358-91 | Республиканские строительные нормы, сварка полиэтиленовых труб при строительстве газоп роводов |
| ГОСТ 9238-83 | Габариты приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи 1520/1524 км |
| ГОСТ 5542-87 | Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия |
| ГОСТ 22387.5-77* | Газ для коммунально-бытового потребления. Метод определения интенсивности запаха. |
| ГОСТ 14202-69 | Трубопроводы промышленных предприятий. Опоз- навательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки |
| ГОСТ 9.602-89* | ЕСЗКС. Сооружения подземные. Общие требова ния к защите от коррозии |
| ГОСТ 12.0.004-90 | ССБТ. Организация обучения безопасности тру да. Общие положения |
| ГОСТ 12.1.018-93 | ССБТ. Пожарная безопасность. Электростатическая искробезопасность. Общие требования |
| ГОСТ 12.1.011-78* | ССБТ. Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытаний |
| ГОСТ 20448-90 | Газы углеводородные сжиженные топливные для коммунально-бытового потребления. Техничес кие условия |
| ГОСТ 27578-87 | Газы углеводородные сжиженные для автомоби льного транспорта. Технические условия |
| ГОСТ 8856-72* | Аппаратура для газопламенной обработки. Давление горючих газов |
| ГОСТ 8.002-86* | ГСИ. Государственный надзор и ведомственный контроль за средствами измерений. Основные положения |
| ГОСТ 12.1.030-81* | Электробезопасность. Защитное заземление |
| ГОСТ 12.1.005-88 | ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требова- ния к воздуху рабочей зоны |
| ГОСТ 12.1.013-78 | ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования |
| ГОСТ 4666-75* | Арматура трубопроводная. Маркировка и отли- чительная окраска |
| ГОСТ 12678-80* | Регуляторы давления прямого действия. Основ- ные параметры |
| ГОСТ 11881-76*Е | Регуляторы, работающие без использования постороннего источника энергии. Общие техни- ческие условия |
| ГОСТ 9356-75* | Рукава резиновые для газовой сварки и резки металла. Технические условия |
Додаток 3 до пункту 4.3.7 Правил безпеки систем газопостачання України
Працівники, зайняті будівництвом, налагоджуванням і експлуатацією газопроводів, газовикористовувальних установок і приладів, а також влаштуванням і експлуатацією вентиляційних каналів і димовідвідних пристроїв, перед призначенням на самостійну роботу зобов'язані пройти навчання з безпечних методів і прийомів виконання робіт у газовому господарстві і здати екзамен у відповідності з Типовим положенням.
До виконання газонебезпечних робіт допускаються спеціалісти і працівники, які пройшли навчання і здали екзамени на знання цих Правил, технології проведення газонебезпечних робіт, вміють користуватись засобами індивідуального захисту та подати першу медичну допомогу потерпілим.
На кожному підприємстві (об'єкті) повинно бути розроблене і затверджене керівником положення-інструкція з організації і проведення контролю за безпечну експлуатацію газового господарства, в якому повинно бути передбачено:
періодичність і обсяг проведення перевірок;
порядок виявлення і усунення порушень;
визначення стану газопроводів, газового обладнання і приладів;
аналіз причин допущених порушень;
- перевірку діяльності керівників служб, цехів і інших підрозділів із забезпечення ними умов для дотримання на робочих місцях вимог цих Правил, а також виконання ними приписів органів Держнагляду і служби охорони праці підприємства.
1. Проектування і будівництво
1.1. Роботи з будівництва газопроводів газорегуляторних пунктів та інших об'єктів систем газопостачання міст, селищ і сільських населених пунктів повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання населеного пункту, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт, а в подальшому - і експлуатацію газового господарства цього населеного пункту.
1.2. Проектна документація на будівництво (п.1.1.2) повинна відповідати вимогам ДБНА 2.2-3-97, СНиП 2.04.08-87, СНиП 3.05.02-88, ГОСТ 9.602-89, цим Правилам, іншим нормативним актам та додатковим вимогам до обладнання систем і об'єктів газопостачання, викладеним у табл.4.1.
1.2.1. При розробці проектів будівництва підземних газопроводів одночасно повинні розроблятися проекти захисту їх від корозії.
1.2.2. Газовикористовувальні установки з технічного стану і будови повинні відповідати чинним нормативним документам з охорони праці і ефективному використанню газу.
1.3. Запроектовані системи газопостачання (п.1.1.2) повинні забезпечувати безперебійне і безпечне газопостачання, а також можливість оперативного відключення відгалужень до окремих мікрорайонів, підприємств, споживачів і ділянок закільцьованих газопроводів з тиском понад 500 даПа (0,05 кгс/кв. см) до 1,2 МПа (12 кгс/кв. см) (газопроводи середнього і високого тиску).
1.4. При проектуванні розподільних газопроводів середнього і високого тиску, які надалі повинні продовжуватись для подачі газу іншим споживачам (ГРП, підприємствам), на кінцевих ділянках необхідно передбачити встановлення запірних пристроїв з заглушеними патрубками довжиною не менше 500 мм.
1.5. Будівництво об'єктів систем газопостачання повинно здійснюватися спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями, які одержали в установленому порядку дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виконання робіт із спорудження систем газопостачання і зареєстровані в цих органах за місцем виконання робіт.
1.6. Субпідрядні будівельно-монтажні організації, які виконують роботи з ізоляції, електрохімзахисту газопроводів та інші роботи на об'єктах систем газопостачання, а також лабораторії, що контролюють якість