Макроекономіка
Для цього необхідно проводити політику стимулювання сукупного попиту. Але через деякий час в країні буде інфляція. Г/суб’єкти збільшують попит, тому збільшується пропозиція. Якщо ж інфляція є очікуваною, то на поведінку виробників це ніяк не впливає. Наступає такий період, коли, щоб зберегти рівень зайнятості, необхідно ще збільшити сукупний попит. Але далі населення не хоче миритись з гіперінфляцією. До влади приходить нова партія, що проводить політику, спрямовану на скорочення інфляції. Проте інфляція продовжує прискорюватись в результаті інфляційних очікувань, безробіття з’являється. В наступному році вдається скоротити темпи інфляції. Ця партія в результаті досягне відправного рівня інфляції, проте це буде супроводжуватись значним економічним спадом. На наступних виборах знову обирають попередню партію. Вона скористається інфляційними очікуваннями,тому далі виробництво розшириться, ціни зростуть мінімально, а зайнятість зросте. Реляційний період скінчиться і економіка вступить знову в період свого циклічного підйому.
Ек.цикли. У ринковий економiцi обсяг реального ВВП, реальна доходи та зайнятість то вростають, то спадають. Така зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями. Вони пов’язана з неоднаковим рівнем ділової активності в рiзнi періоди. Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття діловий цикл ”, яке вiдбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Але цей термін має певні недоліки. Він передбачає, що економічні коливання відбуваються регулярно i їх можна прогнозувати. Насправді вони с нерегулярними, i їх практично не можна передша чи ти з високим ступенем точності.
Економічний цикл - це період часу, який характеризується зміною економічної активності суб’єктів господарювання і включає в себе декілька фаз: 1)криза, 2)депресія, 3)піднесення (зростання), 4)бум (процвітання) – мал.43.Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). . Спад — домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, вростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель i збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає вменшуватися. Скорочуються iнвестицiї в будівництво, малини та устаткування. Одночасно спад ас попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надала й зовсім звільняють, збiльшується безробiття. У фаза спаду заробітна плата може знижуватися, зменшуються прибутки ділових підприємств.
Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляться у протилежний форма: відбувається зростання ВВП i прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.
Некласична модель була розроблена Солоху 1960 р і отримав нобелівську премію. В цій моделі основним фактором є праця і капітал. Модель показує, що в довгостроковому періоді рівень заощадження визначає обсяг її капіталу, а отже і обсяг виробництва. В моделі Солоу пропозиція товарів описується за допомогою виробничої функції: Обсяг національного продукту залежить від обсягу капіталу та чисельності робочої сили. Ця модель передбачає, що виробничій функції притаманна постійна віддача від масштабу.
Із цього рівняння випливає, що обсяг продукції на одного працівника є функцією капіталу на одного працівника. у = У/L — обсяг продукції на одного працівника, або продуктивність праці, а k = К/L — капітал, що припадає на одного працівника, або капіталоозброєність праці. Тепер виробничу функцію можна записати як у = f(к), де f(k) = F(к,1). Використання виробничої функції, що зіставляє продуктивність праці з капіталоозброєністю, значно спрощує аналіз (див. рис. 5.1). Це виробнича функція для одного працівника, яка не переміщується зі зміною чисельності населення.
Виробнича функція для одного працівника
Нахил виробничої функції для працівника показує, який додатковий обсяг продукції можна отримати від застосування додаткової одиниці капіталу на працівника. Цей обсяг є граничним продуктом капіталу — МРК. Із рисунка 5.1 видно, що в міру зростання капіталоозброєності крива виробничої функції стає положистою. Така функція характеризується спадним граничним продуктом: кожна додаткова одиниця капіталу виготовляє менше продукту, ніж попередня. Коли обсяг капіталу на працівника невеликий, кожна його додаткова одиниця забезпечує значний додатковий обсяг продукції. За високого рівня капіталоозброєності додаткова одиниця капіталу менш ефективна і дає менше додаткової продукції.
Модель Солоху передбачає, що споживання залежить лише від доходу. Якщо s — рівень заощаджень, то функція споживання дорівнює: с = (1 - s)у. Щорічно частка (1-s) доходу споживається, а частка s заощаджується. Тепер замість с підставимо (1 — s)у і отримаємо:
Після перетворення маємо: і = s*у. З цієї рівності випливає, що інвестиції, як і споживання, пропорційні доходові. Оскільки в національній економіці сукупні інвестиції дорівнюють сукупним заощадженням, то рівень заощаджень (s) показує, яка частка створеного продукту спрямовується на капіталовкладення.
Щорічно певний відсоток капіталу зношується. Позначимо через к норму амортизації. Величина капіталу на працівника, яка щорічно зношується, становить кк. Зі збільшенням обсягу капіталу пропорційно збільшується і величина амортизації. Тому вплив зношення на обсяг капіталу на працівника графічно можна зобразити у вигляді прямої, що виходить із початку координат (рис. 5.3).
Вплив інвестицій та амортизації на обсяг капіталу на працівника можна записати:
∆k = і - hк. де ∆к — зміна обсягу капіталу на працівника за рік.Із рисунка 5.3 випливає, що існує єдиний обсяг капіталу на працівника (к*), за якого величина інвестицій дорівнює величині амортизації.
Обсяг капіталу на працівника, за якого інвестиції та амортизація = одне одному НАК. стадіон. обсягом капіталу. Обсяг капіталу, який максимізує рівноважне споживання називається золотим правилом нагромадження. Якщо заощадження перевищує рівень золотого правила, то подальше зменшення заощадження призводить до зростання споживання протягом всього перехідного періоду поки не врівноважите із золотим правилом.
Модель показує, що темпи зростання кількості населення це ще один показник рівня життя населення у довгостроковому періоді.
«Золоте» правило нагромаджень» - вибір такої норми пропозиції, за якої формується стійка капіталоозброєність за максимізації споживання: МРК = h, МРК – гранична продуктивність капіталу.
Досі кількість робочої сили була постійною. Але населення зростає із швидкістю n. ↑ n →↓ k
Порогові інвестиції
Порогові І потрібні для збереження постійного k.
Золоте правило модифікується:
МРК = h + n – k*h.
7. Макроекономічний кругообіг, вилучення та ін’єкції грошей з кругообігу. Основна макроекономічна тотожність та її аналіз. Платіжний баланс країни
В основі макроекономічного аналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємоповязаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними субєктами.У кожнiй нацiональнiй економiцi є три основнi економiчнi суб’скти — домогосподарства, фiрми та держава. Якщо економiка країни вiдкрита, тобто пов’язана з економiками iнших країн через експорт-iмпорт, то iснує ще й четвертий суб’єкт економiчного життя країни — решта свiту.Модель макроекономічної рівноваги побудована з врахуванням припущень:
всі домогосподарства витрачають весь свій дохід на придбання споживчих товарів, а фірми реалізують свій товар;
відсутнє ДРЕ і звязки із зовнішнім світом.
На верхній частині показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, якi володіють усіма ресурсами, постачають ці ресурси п-вам. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами (з/п, ренти, процента і прибутку). Водночас платежі фірм за ці ресурси є їх витратами. Ця схема кругопотоку містить два кола. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів. Зовнішнє коло віддзеркалює грошовий потік доходів, витрат, споживчих видатків .У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів та послуг. Фірми використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва. Видатки на товари – це виторг для фірм від продажу товарiв.Із двосекторної моделi випливає, що виторг фiрм дорiвнюе величинi доходiв домогосподарств.Проте у реальнiй дiйсностi домогосподарства певний % свого доходу заощаджують. Водночас фiрми не лише виготовляють продукти, а й купують капітальні блага. У ринковiй системi виникають фiнансовi посередники — комерцiйнi банки, кредитнi спiлки тощо, які спрямовують заощадження вiд домогосподарств до фiрм-iнвесторiв.
У сучаснiй економiцi держава тiсно взасмодiє з домогосподарствами та фiрмами. Тому до схеми уведемо державний сектор. Основними каналами зв’язку державного сектора з iншими економiчними суб’сктами с податки, державнi трансфери, державнi закупiвлi товарiв i послуг, державнi запозичення.
Податки — це частина грошових коштiв, яку держава вилучас у домогосподарств та дiлових пiдприсмств (потоки 6 i 8). Водночас держава надас трансфернi платежi (потiк 7) домогосподарствам (на приклад, допомога з безробiтгя, стипендiї тощо) та субсидiї (потiк 9) виробникам (наприклад, податковi пiльги, позики пщ низький процент i т.д.). Рiзницю мiж податковими надходженнями та трансферними платежами називають чистим податками. Економiка бiльшостi краiн свiту є вiдкритою. Це означас, що частину нацiонального продукту купують iноземцi. Тому в схемi кругопотоку треба врахувати експортно-iмпортнi операції. Потiк показус грошовi надходження вiд решти свiту за вiтчизнянi товари й послуги, якi проданi за кордоном. Платежi за iмпорт зображено стрiлкою, що спрямована з нацiоналъної економiки за кордон.
Основна макроекономічна тотожність, яка відображається в моделі макроекономічного кругообігу полягає у рівності двох потоків національного доходу та витрат на створення національного продукту (Y=C+I+G+NX).Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічної рівноваги є 2 моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест), 2.вилучення ін’єкції. Ці моделі використовуються для визначення рівноваги товарного ринку. Виходять з припущень: ціни – постійна величина, валові інвестиції не змінні, не змінна ставка відсотку і норми очікувань прибутку. Предметом аналізу є реальний ВВП.
Модель – вилучення ін’єкції – під вилученням мається на увазі заощадження, податки, імпорт. Під ін’єкцією мається на увазі інвестиції, держ.витрати та експорт.
Якщо заощадження (S) = Інвестиціям (І) то рівноважний ВВП = фактичному ВВП. Якщо S>І то сукупні витрати, які визначають рівноважний ВВП < фактичного ВВП. Якщо S<І то сукупні витрати > фактичного ВВП, тобто рівноважний ВВП > за фактичний ВВП. (Мал.5). Якщо інвестиції більше за пряму І, тоце означає, що не вистачає грошей на інвестиції. Ін - Незаплановані інвестиції – це інвестиції в запаси, які будуть збільшуватися або зменшуватися.
Платіжний баланс – це статистичний документ, в якому відображаються зовнішньоекономічні операції країни; це документ, в якому відображається рух валюти в країну та за її межі. Всі оцінки в ПБ дають з т.з. іноземної валюти.Платіжний баланс відображає не тільки товарні, але й всі грошові операції країни із закордонними партнерами. Платіжний баланс включає: торговий баланс (який відображає співвідношення між грошовими видатками та надходженнями по всім торговим операціям); платежі та надходження по послугам (поштові, інженерні, страхові); розрахунки щодо утримання дипломатичних служб, по закордонному туризму, грошовим переказам, пенсіям; грошові потоки, пов’язані з рухом капіталів та кредитів (інвестиції, вкладення, відсотки, прибуток).
Як же визначаються знаки платіжних балансів. В рахунку поточних операцій виділимо лише баланс торгових операцій (зовнішньо торгівельний баланс). Якщо операція забезпечує приплив іноземної валюти, то враховується вона із “+”: експорт товарів – “+”, імпорт – “-”. Він може бути активним, якщо сальдо додатня величина, і , навпаки. Якщо експорт більше за імпорт, то країна має позитивний ПБ. Якщо країна експортує капітал, то він відображається із “-”. Імпорт означає, що країна продає свої акції чи облігації, т.ч., імпорт відображають із “+” ,адже іноземна валюта надходить в країну. Якщо сальдо по обох рахунках додатнє, то країна має активний ПБ, що означає: країна більше отримує іноземної валюти, ніж її витрачає. Надлишок іноземної валюти збільшує офіційні валютні резерви, резерви НБ. Їх збільшення відображається в ПБ з “-”. В результаті сальдо ПБ дорівнює 0 з врахуванням 1го та 2го рахунків та зміни офіційних валютних резервів.
8. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі позичкового ринку. Ефект витіснення. Реальна та номінальна ставка відсотку
Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. В закритій економіці рівновага позичкового ринку визначається як рівність заощаджень та внутрішніх інвестицій. S=I. В умовах відкритої економіки (країна має безпосередні зв’язки з іншими країнами через торгівлю, рух капіталів, ресурсів) базове рівняння позичкового ринку має вигляд:
S = NFI+I,
де S – національні заощадження, I – внутрішні інвестиції, NFI – чисті іноземні інвестиції, тобто різниця між вартістю іноземних фінансових активів, придбаних резидентами країни, та вартістю національних фінансових активів, придбаних резидентами інших країн. (Мал.6) – ДІ – крива інвест.попиту (І+NFI). Якщо ставка відсотку висока – вигідніше інвестувати всередині країни, навпаки – за кордон.
Зменшення ставки відсотку зменшує чисті іноземні інвестиції, що веде до скорочення пропозиції національної валюти і збільшення валютного курсу. Політична нестабільність веде до збільшення чистих іноземних інвестицій, що веде до „бігства” капіталу. Збільшення чистих іноземних інвестицій буде відображатися зміщенням кривої NFI (мал.8), е – валютний курс. Політична нестабільність веде до зменшення валютного курсу.
Суть ефекту витіснення: збільшення державних закупок призводить до зменшення приватних інвестицій. Це витікає з того, що в графічній моделі це виглядатиме як зрушення кривої пропозиції заощаджень вліво при незмінній кривій інвестиційного попиту, що призведе до і , та ЇІ.
Процентна ставка – це плата за користування грошовими коштами, Процентна ставка залежить від факторів: термін вкладення, ризик повернення кредиту, податковий режим, адміністративні витрати. Номінальна процентна ставка – це альтернативна вартість нагромадження грошей.
Реальна процентна ставка – номінальна процентна ставка за мінусом темпів інфляції. Взаємозв’язок між номінальною і реальною виражається за допомогою рівняння Фішера і = r+П де і – номінальна процентна ставка, r – реальна, П – темпи інфляції.
9. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогою моделі валютного ринку. Реальний і номінальний валютний курс
Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП.Основне рівняння: NFI = NХ де NFI – чисті іноземні інвестиції, NХ – чистий експорт. Якщо вартість експортних товарів більша – всі доходи з експорту направлені на придбання акцій іноземних підприємств. Чистий експорт – це визначальна величина на ринку зовнішньої торгівлі. Якщо країна експортує в іншу країну, то розрахунки відбуваються у валюті тієї країни, куди експортують. Чистий експорт забезпечує попит на національну валюту на валютному ринку, а чисті іноземні інвестиції забезпечують пропозицію національної валюти. Ціна валюти – валютний курс (е). S – пропозиція валюти залежить від ставки відсотку. (мал. 9). Крива попиту є спадною, попит визначається чистим експортом.
Валютний курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. Валюта – це платіжний засіб, що використовується в міжнародних розрахунках. Валютний курс встановлюється у двох формах: пряма котировка – одиниця іноземної валюти виражена через певну кількість національної валюти; обернена котировка – одиниця національної валюти виражена через певну кількість іноземної валюти. Номінальний валютний курс – це фактично існуючий. Реальний валютний курс – розраховується з урахуванням рівня цін в обох країнах по відношенню до базового року. Реальний: En – номінальний валютний курс;Pd – внутрішній індекс цін; Pf – індекс цін іншої країни. Згідно з паритетом купівельної спроможності валют курс національної валюти при прямій котировці визначається виходячи з вартості ринкових кошиків в обох країнах. Pd – вартість ринкового кошику в даній країні, Pf – в іншій країні. Реальний валютний курс відповідає приорітету купівельної спроможності валют в довгостроковому періоді.
Співвідношення, за яким вітчизняні товари обмінюємо на іноземні, залежить від цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмінюються ці валюти.
Реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підставі номінального обмінного курсу і рівня цін у двох країнах. Якщо реальний обмінний курс високий, іноземні товари відносно дешеві, а вітчизняні товари відносно дорогі. Якщо реальний обмінний курс низький, іноземні товари відносно дорогі, а вітчизняні товари — відносно дешеві.
Реальний обмінний курс і торговельний баланс
М – обсяг національної валюти, який продається або купується на валютному ринку. Аналіз же буде проводитись з т.з. національної валюти.
Рис. 28.1. е- номінальний валютний курс в непрямій котировці: х$ за 1 грн. Крива попиту на національну валюту по рахунку поточних операцій: з т.з. зовнішньоекономічних операцій гривня потрібна на валютному ринку іноземцям-імпортерам вітчизняних товарів. Весь аналіз проводиться з т.з. імпортерів.
Отже, іноземна фірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, в зв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс національної валюти знизився.
При незмінних цінах в гривнях це призведе до зменшення витрат іноземних покупців. При зменшенні курсу національної валюти попитт імпортерів на вітчизняну валюту буде зростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з. валютного ринку це крива попиту.
З т.з. платіжного балансу імпортери пред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Крива попиту відображає обсяг експорту вітчизняних товарів в національній валюті.
10. Модель „сукупний попит-сукупна пропозиція” (AD-AS). Крива сукупного попиту коротко- та довгострокові криві сукупної пропозиції, їх екзогенні чинники. Гіпотеза адаптивних очікувань
Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції (мал.45 де Р* - рівноважний рівень цін, Q* - рівноважний обсяг виробництва) використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Вона грунтується на таких припущеннях: неповна зайнятість в економіці; жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенні – бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсяг виробництва в свою чергу – на рівень цін.
Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (мал.46). Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від неявних в економіці величин праці, капіталу і технології. Обсяг пропозиції не залежить від загального рівня цін і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною у точці потенційного ВВП.
Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну, то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції.
Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки За таких умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми. Сукупний попит(АД) – це модель, що має вигляд кривої і відображає реальний обсяг виробництва, який готові купувати споживачі, фірми, держава і іноземні споживачі за певного рівня цін. Сукупний попит = сукупним витратам. АД = С + І+ Д + Х де С – споживчі витрати, І – інвестиції, Д – державні закупки, Х – чистий експорт. Спадний характер кривої АД (АД – крива сукупного попиту. мал.10, де Q – обсяг виробництва, Р – загальний рівень цін) пояснюється дією трьох факторів:
ефект – процентні ставки. При підвищенні загального рівня цін збільшується попит на гроші, це веде до збільшення ціни на гроші (ціна грошей
- це ставка відсотку, плата за користування грошима);
- ефект багатства: при підвищенні загального рівня цін населення біднішає, зменшується величина споживчих витрат, зменшується сукупний попит;
-ефект імпортних закупівель – коли рівень цін в одній країні збільшується – товари для іноземних споживачів стають дорожчими, це веде до скорочення споживання вітчизняних товарів іноземними споживачами.
Нецінові фактори сукупного попиту:
- зміни у споживчих витратах, які зумовлюються: добробутом і очікуваннями споживачів, заборгованістю, податками;
- зміни в інвестиційних витратах зумовлені: ставкою відсотку, нормою очікування прибутку, податками з підприємств, рівнем технології виробництва, надлишковими потужностями;
- зміни в державних витратах, зумовлені: економічним становищем країни, політичною ситуацією, економічною політикою, яку здійснює уряд;
- зміни у витратах на чистий експорт: валютним курсом, рівнем національного доходу іноземних країн.
Нецінові фактори викликають зміщення кривої АД вверх і вниз.(мал.11)
Сукупна пропозиція (АS) – це модель, яка показує рівень наявного рівня виробництва при кожному можливому рівні цін. Розрізняють короткострокову і довгострокову криву АS. Короткострокова на мал.12. 1 відрізок – наз.горизонтальний (кейнсіанський) цей відрізок відображає ситуацію коли економіка перебуває у стані спаду, значна частка виробничих потужностей не використовується, пропозиція ресурсів перевищує обсяг на них, тому залучення в економіці не використовує ресурсів не генерує зростання цін. 2
відрізок – проміжний період; характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін, відчувається дифіцит ресурсів. Щоб виробництво залишилося прибутковим фірми змушені підвищити ціни. 3 відрізок – класичний період; економіка досягає своєї максимальної потужності, подальше зростання номіналного ВВП є неможливим, відчувається тотальний дифіцит ресурсів, зростання витрат на одиницю продукції, як наслідок зростають споживчі ціни проте обсяг виробництва при цьому не змінюється. 3 відрізок відоповідає довгостроковій кривій сук.пропозиції, лише у довгостроковому періоді досягається потенційний рівень виробництва (мал.13 N – довгострокова крива сук.пропозиції). Нецінові фактори, які впливають на короткостр.криву сук.пропозиції: зміна цін на ресурси, яка визначається наявністю внутрішніх ресурсів, цінами на імпортні товари, плануванням на ринку; зміни у продуктивності; зміни правових норм. І зміщують її вгору або вниз.
У 60-70рр. Зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави недостатньо для забезпечення збалансованого та стабільного економічного зростання, оскільки такий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають кількісному оцінюванню, наприклад, інформації і прогнозів. Один з підходів оцінки очікувань – адаптивні очікування – спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі „адаптивних очікувань” фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.
11. Механізм відновлення довгострокової рівноваги на товарному ринку в умовах інфляції попиту та витрат виробництва
Інфляція попиту – це збільшення загального рівня цін внаслідок підвищення сукупного попиту. Збільшення сук.попиту з АД1 до АД2 (напр.внаслідок зменшення податків) показане на мал.14. Наслідками інфляції попиту в довгостроковому періоді буде підвищення цін доР3 і постійний рівень виробництва (Qf). Висновок: в короткостроковому періоді інфляція, викликана надлишковим попитом, викличе ріст рівня цін і збільшення реального випуску; в довгостроковому періоді відбудеться лише ріст рівня цін. В довгостроковому періоді приріст сукупного попиту може лише зрушити економіку вздовж кривої сукупної пропозиції.
Інфляція витрат виробництва (мал.15) збільшення цін внаслідок підвищення витрат виробництва продукції. Нехай за рахунок профспілок відбулося підвищення рівня заробітної плати понад рівень, який відповідає продуктивності праці в цій галузі. Це призводить до того, що рівень витрат збільшується у цій галузі і відповідно збільшується ціна виробництва. Це збільшення виражається зміщенням АS1 у АS2. Рівновага з т. Е1 зміщується у т.Е2. Уряд може збільшити сукупний попит до АД2, тоді нова рівновага зміщується у т.Е3, загальний рівень цін збільшиться, потенціальний рівень виробництва буде відновлено. Таке стимулювання попиту призводить до утв.інфляційної спіралі. Але існує і інший варіант. Коли рівновага встановлюється у т.Е2, уряд може залишитися на цьому рівні, економіка ввійде у кризовий стан.
В умовах підвищення безробіття роботодавці будуть наймати безробітних з більш низькою заробітною платою. Сильний спад з/п зможе вчасно зрушити сукупну пропозицію з до початкової. Отже, ціни повернуться до рівня Р1, а потенційний рівень випуску відновиться на рівні довгострокової сукупної пропозиції.
12. Кейнсіанська модель "доходи-витрати"(Y-AE). Крива планових видатків РЕ та її екзогенні чинники
Кейнс висловив припущення, що у короткостроковому періоді сукупний дохід в економіці визначають переважно видатки домогосподарств, фірм та уряду. Чим більше люди готові витрачати, тим більший обсяг товарів і послуг фірми можуть продати. Чим більше фірми можуть продати, тим більше обсяг продукції вони вироблятимуть і більшу кількість робітників найматимуть. Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічної рівноваги є 2 моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест), 2.вилучення ін’єкції. Ці моделі використовуються для визначення рівноваги товарного ринку. Виходять з припущень: ціни – постійна величина, валові інвестиції не змінні, не змінна ставка відсотку і норми очікувань прибутку. Предметом аналізу є реальний ВВП. 1.)Можливі 3 варіанти моделі витрати – випуск: сукупні витрати (АЕ) = створеному ВВП(У); сукупні витрати <ВВП, тобто АЕ<У; АЕ>У. Кейнсіанський хрест на мал.16.(АЕf=У – крива фактичних витрат; АЕр – крива планових витрат) Де –І – чисті від’ємні незаплановані інвестиції; + І – приріст незапланованих інвестицій, У* - рівноважний ВВП. Незаплановані інвестиції – це інвестиції в запаси, які будуть збільшуватися або зменшуватися.
Сукупні витрати на бісектрисі АЕ = У. Кожна точка на бісектрисі характеризує стан рівноваги на товарному ринку. Це є крива фактичних видатків. Рівноважний обсяг виробництва – це такий обсяг виробництва, який забезпечує загальні витрати, достатні для закупки даного обсягу продукції. Саме в т.Е в економіці витрачатиметься стільки, скільки й споживатиметься.
Сукупний попит АД представлений плановими витратами – сумою, яку домогосподарства та фірми мають намір витратити на купівлю товарів та оплату послуг:
АЕр = АД = С+І
Сукупна пропозиція АS представлена фактичними витратами
AEf = AS =Y
Фактичні витрати відрізняються від планових тим, що фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси. Якщо сукупні витрати менші за дохід (AEp<AEf), то відбувається непланове зростання інвестицій у товарні запаси і виробництво матиме тенденцію до спаду, оскільки економіка постійно прагне досягти рівноваги. Якщо сукупні витрати більші за дохід (AEp>AEf), то відбувається непланове зменшення інвестицій у товарні запаси і виробництво виявлятиме тенденцію до зростання. Якщо сукупні витрати дорівнюють доходу ((AEp>AEf), то непланові інвестиції дорівнюють нулю.
13. Аналіз короткострокової економічної рівноваги за допомогою моделі „доходи-видатки”. Методи „видатки-випуск” та „вилучення-інєкції”. Інфляційний та рецесійний розриви
Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки — доходи" відбуваються через заощадження, податки та імпорт. Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт. Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін у інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії I. Процес установлення економічної рівноваги у національній економіці відбувається таким чином.1. Незбіг заощаджень та запланованих інвестицій зумовлює відмінність між планами виробництва та планами видатків у національній економіці.2. Відмінності між планами видатків і планами виробництва спричиняють непередбачені зміни в інвестиціях у запаси.3. Непередбачені зміни в інвестиціях у запаси спонукають підприємства переглядати плани виробництва в напрямі їх зменшення, коли запаси зростають, та в напрямі збільшення, коли запаси скорочуються. В результаті реальний ВВП країни зменшується або збільшується. Обидва процеси сприяють урівноваженню фактичних заощаджень та інвестицій.
4. Тільки коли заплановані інвестиції та заощадження рівні між собою, а зміни інвестицій у запаси відсутні, рівень ВВП буде рівноважним, тобто встановиться економічна рівновага.
Рівноважний ВВП може коливатися щодо його природного рівня зі зміною величини будь-якого компонента сукупних видатків — споживання, інвестицій, державних видатків та чистого експорту. Збільшення якогось із цих складових переміщує лінію сукупних видатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва, і навпаки. Відхилення рівноважного обсягу національного виробництва від його природного рівня спричиняє так звані