Xreferat.com » Топики по английскому языку » Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"

Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"

ім’я – Наталія Семенівна Вільям-Вільмонт; народ. 1908) – перекладач. Виконала переклади з английської: Сомерсет Моем “Луна и грош”; з німецької: Вольфганг Борхерт “В мае куковала кукушка”, “Гамбург Город” та ін; Йоганн Вольфганг фон Ґете “Ко дню Шекспира”, Хаймито фон Додерер, Томас Манн, Фрідріх Шиллер [45, c.21].

Отже, ми зазначили необхідні відомості про матеріал, на основі якого буде здійснюватись практичне дослідження, і тепер можемо перейти до стилістичного аналізу досліджуваного явища на основі практичного матеріалу.


3.2 Стилістичні особливості вживання словосполучень із інфінітивом


Завдання перекладача полягає у тому, щоб передати текст адекватно. Найважливішим і найважчим (хоч на перший погляд це дуже легко) при цьому є відчути тон, стиль і настрій твору при його прочитанні [ 62, c. 34]. Майкл Гоффман стверджує, що намір перекласти дух твору є настільки нездійсненим, що шкоди від нього не буде. Всі перекладачі, за його словами, мають свої ‘перекладацькі звички’, які для них є важливішими ніж будь-яка поміркована перекладацька політика, що зобов’язує бути повністю адекватним [64, c.221]. Окрім цього, перекладачі – це діти свого часу, саме тому вони часто потрапляють до категорії жертв ‘літературної моди’ [65, c.22].

Тим не менш, для перекладача є дуже важливим вивчити автора – його стиль і манеру написання творів, і в жодному разі не послуговуватись іншими перекладами, або своїми уподобаннями [69, c. 159].

Ще одна проблема, яку б хотілось зазначити, це комерційні переклади. Всі комерційні перекладачі досить часто підпадають під вплив замовників, які наполягають на тому, щоб перекладач адаптував або модернізував текст, щоб він став ‘читабельним’, бо головне для них, щоб твір набув популярності. Замовників лякають незвичайні, надто екзотичні, на їх погляд, твори, тому досить часто висуваються умови всіма можливими засобами зберегти стилістичні і змістові деталі, але при цьому зробити так, щоб у читача складалося враження, що цей твір було написано його рідною мовою [78, c.101].

Ніхто не заперечує, що відчуття глибокої спорідненості і поваги до творіння автора є надзвичайно важливим для створення адекватного перекладу. Однак слід визнати, що в деяких випадках перекладацьке редагування можна виправдати. Але в більшості ситуацій його можна уникнути [76, c. 54]. Лоренс Венуті наводить приклади того, що він називає надмірною адаптацією, коли наприклад, ricotta перекладається як сир з італійської [80, c.182], хоча на нашу думку для українського читача така адаптація є адекватною, з огляду на те, що мало хто знає, який саме це вид сиру – рікотта (порівняно, наприклад, з пармезаном).

Культура мови перекладу залежить від багатьох чин­ників. Насамперед від уміння відібрати у мовній скарбниці найбільш точні, адекватні лексичні, фразеологічні елемен­ти та граматичні відповідники. Тільки глибоке знання теми мови оригіналу і мови, якою робиться переклад, забез­печать реалістичне відтворення всього художнього тексту. Англійська й українська мови належать до неспоріднених мов і у них, природно, і лексичні, і фразеологічні, і грама­тичні особливості досить помітні. Якщо врахувати, що на мову перекладачів напівсвідомо діє ще одна мовна система (російська), то у вага до лексики і фразеології мови оригіналу і мови перекладу повинна бути особливо пильною [34, c.99].

Проблема адекватності тісно пов’язана зі стилістичним аспектом перекладу – неможливо адекватно передати текст, якщо нехтувати стилістичними особливостями тексту оригіналу. Адекватний переклад передбачає наявність обов’язкового компоненту – стилістичного відтворення оригіналу, тобто правильний вибір стилістичних засобів мови перекладу для передачі відповідних компонентів оригіналу [53, c.17-20].

Питання стилю в свою чергу тісно пов’язано з культурним аспектом. За визначенням американського антрополога Ренато Розальдо “культура у широкому розумінні це форми, за допомогою яких людина надає сенсу своєму життю” [79, c.47]. Культура – феномен, який є складовою частиною усіх сфер людського буття, вона усі їх органічно пов’язує, формує переконання і систему цінностей, що організують людське життя. Ігнорування цього факту під час перекладу може спричинити плутанину або навіть цілковите нерозуміння під час міжкультурної комунікації. Тому будь яке мовне явище є також частиною культурного надбання певної нації [77, c.158].

У мистецтві слова, у діалектичній єдності слова й образа величезне місце займає художня зображальність граматичних форм. Граматичні явища органічно зв'язані із способом художнього мислення. Внутрішня структура художньої мови , якість і особливості стилю не можуть вивчатися окремо від змістовних функцій, виконуваних морфологічними категоріями [52, c.37]. Граматичні форми беруть участь у вираженні тонких стилістичних нюансів і емоцій мови, у розподілі світла й тіні словесних фарб, у переходах від одного стилю викладу до іншого, виражених відбором язикових засобів у всій своєрідності граматичної організації вислову [72, c. 23].

Стилістичне явище виникає в самому процесі реалізації мови, в акті мови, а стилістичну функцію язикові засоби здобувають у конкретній комбінації один з одним у межах того або іншого функціонального прояву . Відтінки й фарби мовної експресії у всім різноманітті з реалізації в мові матеріально зближають стилістику із граматикою [60, c.10–12].

Дієслово – найбільш ємна граматична категорія. У дієслові з усією різноманітністю його значень і широтою експресивно-стилістичного потенціалу сполучається різноманітність граматичних форм [58, c.156].

Інфінітив як форма дієслова відрізняється більшим діапазоном різних відтінків і різновидів свого функціонального прояву [70, c.366].

Приклади, обрані для магістерської роботи з художніх творів англійських і американських авторів, дають можливість розглянути найцікавіші стилістичні особливості, пов'язані з використанням інфінітива у функції різних членів речення; на основі стилістичної інтерпретації художнього тексту покажемо експресивно-стилістичний потенціал даної неособової форми дієслова.

Особливе значення представляє функціонування інфінітива в складі конструкції Complex Subject. Використання дієслів to seem, to happen, to chance відрізняється особою суб'єктивною експресією [51, c.103]. Розглянемо низку прикладів:

1. Hіs manner changed when І happened to mentіon her [56, c.137].

2. Gettіng the butler on the wіre, he іnquіred whether Mr. Clyde Grіffіths chanced to be there [56, c.47].

На перший погляд, інфінітивні конструкції в даних реченнях стилістично нейтральні, але при розгляді вставних членів конструкції можна виявити їхнє зближення з модальними дієсловами, що виражають нереальність дії, можливість, непевність і інші суб'єктивно-модальні значення, що саме по собі вже експресивно [55, c.39]. При перекладі українською мовою цих речень доречне використання слів випадково, ненароком і т.п., які підкреслюють оцінку висловлення.

Особливо цікаве вживання інфінітива в конструкції Complex Subject у метафоричному значенні. Наприклад:

1. A heavy sky seemed to cover the world wіth the grey whіteness of a whіtewashed ceіlіng [59, c.144].

2. The sky war so blue, and the sun so brіght, that an eternal summer seemed to reіgn over thіs prospect [59, c.72].

У даних прикладах перед нами розгорнуті метафори, які складаються з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ; але центром створення метафоричного образа є інфінітив. Саме форми to cover, to reіgn over сприяють більш емоційній, образній інтерпретації описуваних явищ [51, с.103].

Також як і метафора, потужним засобом характеристики явищ і предметів дійсності є порівняння. Реалізація інфінітива у функції порівняння – явище досить рідкісне, але з його допомогою досягається більш яскрава виразність створюваного образу [11, с.22]. Наприклад:

An appeal to the emotіons іs lіttle lіkely to be effectual before luncheon [74, c.54].

У даних реченнях інфінітив у функції порівняння в значній мірі сприяє розкриттю авторського світовідчування, виявляючи суб'єктивно-оцінне відношення письменника до фактів об'єктивної дійсності [58, c.159].

Аналіз прикладів з інфінітивом у конструкції Complex Subject показав стилістичні особливості функціонування інфінітива, зв'язані насамперед з використанням лексичних стилістичних засобів. Реалізація ж інфінітивної конструкції Complex Object становить інтерес із синтаксичної точки зору [58, c.160]. Можна виділити наступні основні стилістичні особливості вживання інфінітива в конструкції Complex Object:

наявність різних видів повторів:

анадиплосис: She wanted me to go – to go away wіth her somewhere [57, c.94].

Функція повтору інфінітива в даному реченні – функція конкретизації, посилення, що створює ефект живої збудженої мови.

епіфора:

І dіd not know what she wanted me to do. “What іs іt exactly she wanted me to do?” І asked [74, c.48].

Повтор інфінітивної конструкції в цьому прикладі стирає перехід від одного плану висловлення до іншого. Автор як би демонструє комунікативний процес: народження думки й наступне її втілення в язикову оболонку.

паралелізм як різновид повтору:

You wanted her to dіe. You wanted her to drown. And you just let her drown [57, c.275].

І want you to fіnd the scoundrel who dіd thіs. І want hіm to suffer as thіs pure, good gіrl has been made to suffer [57, c.37].

У даних реченнях паралелізм створює ритмічну організацію висловлення, передає емоційний стан героя.

опущення інфінітива (еліпсис):

Please, please don' t, darlіng! O - O - don' t want you to [57, c.66].

Of course, іf you want me to, Orvіlle, І'll go over there [57, c.22].

Опущення інфінітива тут характеризує умови, у яких протікає спілкування, а також внутрішній стан мовця.

ускладнення однорідними членами речення:

There are two thіngs that І want you to thіnk about and stіck to [56, c.133].

Please make up your mіnd, whether you want me to decorate for you, or to retіre [59, c.151].

He saw her rіse and fall, her eyes darken wіth anger [59, c.230].

Однорідні члени можуть бути зв'язані поєднувальним сполучником and – (1) або безсполучниковим зв'язком. Особливий інтерес представляє союз or – (2), який з'єднує контекстуальні антоніми, виражені інфінітивом to decorate і to retіre. Ускладнення речення однорідними членами є одним із засобів для створення необхідного емоційного фону оповідання.

У деяких випадках інфінітив у конструкції Complex Object виступає у формі Contіnuous Іnfіnіtіve Actіve. Наприклад:

Sіlent, swayіng to last motіon of theіr charrіot, old Solyon watched them be drіvіng away under the sunlіght [59, c.32].

Функціонально-стилістичний прояв даної форми перетворює читача як би на учасника подій, передаючи настрій й переживання героїв, підкреслюючи емоційну напруженість, подовженість дії [51, c.106].

Отже, ми бачимо, що англійські граматичні конструкції з інфінітивом несуть значне стилістичне навантаження, саме тому під час перекладу слід враховувати цей факт, щоб адекватно передати текст рідною мовою.


3.3 Особливості перекладу інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема “The Moon and Sixpence”


Як вже було зазначено вище, не завжди існує можливість перекласти ту чи іншу інфінітивну конструкцію з використанням рекомендованих засобів, що зазначені в роботі. Особливо коли йдеться про художній текст. Оскільки першочерговим завданням перекладача при перекладі художнього твору є передати не тільки зміст, а й стиль художнього твору, перекладач може використовувати й інші засоби, окрім вже встановлених саме для інфінітивних конструкцій, з метою адекватно відтворити текст.

Вище було зазначено, що англійські інфінітивні утворення з вторинною предикацією несуть експресивно-стилістичне навантаження, особливо під час реалізації у художньому тексті [70, c.366]. В українській, як і в російській мові, відповідних конструкцій не існує, тому рівнозначне стилістичне навантаження має бути репрезентовано з допомогою інших засобів. Якщо звертатись до наявних у перекладознавстві засобів передачі цих конструкцій, то тут варто зазначити, що не завжди українські відповідники передбачені перекладознавчою практикою здатні відтворити стилістичні відтінки англійських інфінітивних утворень. З огляду на це перекладач звертається до інших засобів та прийомів, що можуть адекватно відтворити і стилістичні особливості, і зміст того чи іншого речення, яке містить інфінітивну конструкцію. Українська мова надзвичайно багата на засоби виразності, отже перекладач має цілу низку варіантів, до яких він може звернутися, щоб досягти цієї мети [34, 99]. Нижче, під час більш детального розгляду і аналізу речень, ми побачимо, що для адекватної передачі досліджуваних конструкцій, наряду з підрядними реченнями або іншими граматичними засобами широко використовуються лексичні та лексико-граматичні засоби.

Розглянемо кілька прикладів, взятих з роману В. С. Моема «Місяць і мідяки» у перекладі О. Жомніра українською мовою та Н. Ман – російською.

У ході дослідження в оригінальному тексті було виявлено 159 випадків використання автором інфінітивних конструкцій із вторинною предикацією.

Серед них:

інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction) – 14,47% (23 випадки);

об'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction) – 42,14% (67 випадків);

суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction) – 29,56% (80,85% з них звороти, присудок яких виражений дієсловом to seem) (загалом 47 випадків);

сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases) – 13,84% (з них – сполучникові інфінітивні звороти, що водяться сполучниковими прислівниками (Conjunctive Adverbs) when, where, why, how, сполучниковими займенниками (Conjunctive Pronouns) who, what, which – 63, 63%; сполучникові інфінітивні звороти, що вводяться сполучниками (Conjunctions) whether, as if, in order, so as – 36,36%) (загалом 22 випадки).

Випадків самостійного інфінітивного звороту не виявлено.

Загалом з використанням рекомендованих засобів було перекладено:

1) О. Жомніром – 69 випадків – 43,4% від усіх перекладів конструкцій;

2) Н. Ман – 65 випадків – 40,88%;

3) У 17 (10,69%) випадках переклад за правилами виявився неможливим.

Предметом аналізу є найвиразніші випадки перекладу з використанням інших, окрім встановлених, засобів перекладу і випадки, коли переклад за правилами виявився неможливим.

Спершу розглянемо кілька прикладів, де автор використовує інфінітивні звороти із прийменником for (For-to-Infinitive Construction).

1. He did not answer, and I waited for some time for him to speak [74, c.49].

– Він не відповідав. Запала мовчанка [35, c.60].

– Он молчал, и я терпеливо дожидался, пока он заговорит [37, c.42].

У даному прикладі в англійському реченні зворот із прийменником for є засобом створення емоційної напруги в реченні, зумовленої контекстом. У даному уривку автор змальовує напружену ситуацію, коли головний герой намагається пробудити сумління Стрікленда. Він питає його, як він може спокійно жити, коли його ближні страждають? Невже йому байдуже? А він мовчить. Читач ніби разом з головним героєм нетерпляче очікують відповіді, а її все нема. Саме тут, коли запала мовчанка, ми спостерігаємо апогей напруги.

За правилами переклад мав би бути приблизно наступним: Він не відповідав, деякий час я чекав, поки він заговорить. Якщо порівнювати цей переклад із перекладом, зробленим О. Жомніром, то можна відзначити, що перекладачу вдалось у максимально стислій формі передати напругу англійського речення. За для досягнення такого ефекту О. Жомнір вдався до граматичного прийому членування речення та компресії його другої частини.

Загалом під час розгляду перекладу О. Жомніра було помічено схильність цього перекладача до стислості й лаконічності вислову. Загально відомим є той факт, що в англійській мові існує тенденція до компресії мовних засобів, отже О. Жомнір таким чином ніби наближає своїм перекладом читача до оригіналу, але водночас не копіює його.

Окрім граматичних прийомів, О. Жомнір використав для перекладу даного прикладу також лексико-семантичну трансформацію – модуляцію або смисловий розвиток, завдяки чому йому вдалось уникнути зайвого навантаження підрядним реченням.

Щодо російського перекладу, то він і по формі, і за змістом точно відтворює англійське речення, але він поступається українському через нестачу емоційного забарвлення.

2. He had something in mind which he would not tell me, but he insisted that it was very necessary for me to accompany him [74, c.99].

– Йому, ба, спало на думку щось важливе, і він уже силоміць тяг мене з собою [35, c.104].

– У него есть одна идея, какая – он мне сейчас не скажет, но я непременно, непременно должен сопровождать его [37, c.86].

У даному випадку в англійському реченні присутні нотки іронії. Український переклад на перший погляд не тільки за формою, а й за змістом неточно відтворює англійське речення, але якщо придивитись уважніше, то виявляється, що перекладач знов вдався до модуляції, аби передати ту іронію і сумнів головного героя щодо важливості ідеї Дірка Струве і його відверте небажання кудись йти разом із ним. І треба зазначити, що йому досить вдало вдається це зробити.

Щодо перекладу з використанням передбачених засобів, то він мав би бути таким: Йому спало на думку щось дуже важливе, що саме – він мені не сказав, але дуже наполягав на тому, що мені вкрай необхідно було піти разом з ним. Отже, тут ми бачимо одразу, що українське речення довше за англійське, ускладнене підрядним реченням і, не зважаючи на те, що перекладено вірно, не містить у собі належного емоційного забарвлення.

У перекладі Н. Ман бачимо наявність повтору (непременно, непременно), який містить експресивне навантаження. Але перекладачка також удалась до опущення деяких елементів оригіналу, які є зрозумілими завдяки контексту, таким чином уникнувши надмірного ускладнення речення. Не зважаючи на те, що переклад було зроблено також без використання передбачених засобів, його можна вважати досить вдалим.

3. …; he found in his surroundings the accidents necessary for his inspiration to become effective, and his later pictures give at least a suggestion of what he sought [74, c.173].

– Тамтешнє оточення докинуло плідного матеріалу для натхнення, і пізніші Стріклендові полотна виразніше натякають на те, до чого він поривавсь [35, c.169].

В этом новом мирке он нашел много элементов, необходимых для того, чтобы его вдохновение стало плодотворным [37, c.149].

В даному випадку слід зауважити, що жоден з перекладів не відображає повною мірою оригінальний текст. В англійському реченні інфінітивний зворот виражає думку не просто про матеріал для натхнення, а про матеріал необхідний для того, щоб натхнення Стрікленда, яке завжди існувало у ньому, зрештою набуло тих форм, у пошуку яких він так довго блукав. Він завжди мав що виразити, але не знав, яким чином. Усі його намагання були марні, бо оточення навколо нього не сприяло його самовираженню. Саме тому доречніше було б перекласти таким чином: У тому оточенні він знайшов матеріал необхідний для того, щоб його натхнення набуло бажаних форм (або: знайшло своє втілення).

Переклад Н. Ман був виконаний з використанням зазначених у роботі засобів, але лексичний засіб використаний для передачі означення – плодотворный – дещо несумісне зі словом вдохновение.

4. Tall and extremely stout, she would have been of imposing presence if the great good-nature of her face had not made it impossible for her to express anything but kindliness [74, c.194].

– В її високій, дуже гладкій постаті було б щось величне, якби-то її плескате лице здатне було виражати що-небудь, крім безмежної добродушності [35, c.187].

– Высокая и страшно толстая, она казалась бы величественной, если б ее лицо способно было выразить что-нибудь, кроме добродушия [37, c.165].

Цей випадок один з небагатьох, коли переклад з використанням рекомендованих засобів є абсолютно неможливий. Саме тому обидва перекладачі вдались до інших трансформацій.

Інфінітивний зворот в даному англійському реченні є найбільш емоційно забарвленим елементом. Завдяки йому читач розуміє, що лице Тіаре було настільки добродушним, наскільки це взагалі можливо. Отже бачимо, що О. Жомнір компенсує цей зворот лексичними (безмежної добродушності) та граматичними (якби-то її плескате лице здатне було виражати що-небудь, крім) засобами. Єдине, що залишається незрозумілим у перекладі, це чому лице плескате, адже у оригіналі воно добродушне (good-nature), і зрозуміло, щоб уникнути повторів було використано підсилювальне слово – означення безмежний. Але більш нічого про лице в оригіналі сказано не було.

Стосовно перекладу Н. Ман можна зазначити, що для перекладу інфінітивної конструкції в складі цього речення вона вдалась до тих самих трансформацій, що й О. Жомнір.

Тепер розглянемо приклади, де автор використовує об’єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction).

1. I wanted no one to take notice of me, so that I could observe these famous creatures at my ease and listen to the clever things they said [74, c.14].

– …; прагнув, стушувавшись, спостерігати знаменитості та слухати їхню мудру мову [35, c.29].

– Мне хотелось остаться незамеченным, чтобы спокойно наблюдать за этими великими людьми, спокойно слушать их умные речи [37, c.12].

У даному прикладі особливий інтерес становить його переклад саме українською мовою. Загалом можна було перекласти з використанням правил притаманних перекладу таких конструкцій (Я не хотів, щоб на мене звертали увагу…), але в цьому випадку було б складно уникнути громіздкості речення, тому що за зворотом слідує підрядне речення (щоб спостерігати за …). Таким чином під час перекладу О. Жомнір знов вдається до смислового розвитку: небажання оповідача бути поміченим він передає дією, до якої той мав вдатися, аби ніхто не звернув на нього уваги – він стушувався, тобто ніби розчинився у натовпі. Використовуючи саме таку лексико-семантичну трансформацію, перекладачеві вдається зробити переклад лаконічним, емоційним, зрозумілим читачеві і водночас адекватним.

2. “I dare say you'd like me to go,” I said to the Colonel, getting up [74, c.31].

– Дозвольте, може, я піду? – встаючи, я обернувся до полковника [35, c.44].

Я полагаю, мне лучше уйти, – сказал я полковнику и поднялся [37, c.27].

У даному випадку ми бачимо протилежний підхід перекладачів до такої на перший погляд простої репліки.

В українському перекладі відчувається ніяковість становища і невпевненість оповідача. У російському ж бачимо більше впевненості і рішучості. А що ж містить оригінал? Це можна зрозуміти з контексту твору. У даному уривку описано ситуацію, коли головний герой завітав до місіс Стрікленд, від якої щойно пішов чоловік. Вони сиділи у вітальні, коли щось нагадало їй про втечу чоловіка, і місіс Стрікленд раптом розридалась і вибігла з кімнати. Залишившись наодинці з полковником Мак-Ендрю, чоловіком сестри місіс Стрікленд, головний герой відчув, що їм зараз не до нього і йому краще зайти іншим разом. Тому в стверджувальній, але дуже ввічливій формі (саме на ввічливість вказує використання об’єктного інфінітивного звороту you'd like me to go) він заявив про свій намір піти.

Таким чином, переклад О. Жомніра більш яскраво передає стан збентеження, в якому знаходився головний герой, але переклад Н. Ман є більш інтонаційно близьким до оригіналу.

3. Nor with such a man could you expect the appeal to conscience to be effective [74, c.68].

– Дарма промовляти й до совісті такої людини [35, c.68].

Ну стоило ли взывать к совести такого человека? [37, c.51].

Об’єктно-інфінітивний зворот в цьому реченні можливо було перекласти як належить з допомогою підрядного речення, і виглядало б це приблизно так: Також безглуздо очікувати, що заклик до совісті такої людини матиме позитивний результат. Але, на нашу думку, переклад зроблений О. Жомніром, є емоційно більш потужним і чіткіше передає емфатику англійського речення. До того ж речення перекладача досить лаконічне, що полегшує його сприйняття. Перекладач вдався до антонімічного перекладу – бачимо заміну заперечного елементу стверджувальним.

Переклад Н. Ман набуває емоційного забарвлення завдяки питальному реченню, яке було використане під час перекладу.

4. She struggled for self-control, and I saw her hands clench and unclench spasmodically [74, c.39].

– Вона насилу володіла собою; її руки то конвульсивно стискались, то розслаблювались [35, c.51].

– Она старалась овладеть собою, и я заметил, что ее руки судорожно сжимаются и разжимаются [37, c.34].

В цьому прикладі об’єктний інфінітивний зворот передано простим реченням, а не підрядним із сполучником що (як), як того вимагають правила. За правилами переклад мав бути таким: Я бачив, як її руки конвульсивно стискались і розслаблювались. Перекладач вирішив опустити головну частину складнопідрядного речення я бачив залишив лише об’єкт, на який було скеровано дію, тобто руки. У даному випадку, на нашу думку, таке опущення було необов’язковим, хоча на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: