Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"
Переклад російською мовою було здійснено з використанням належних трансформацій і він також є адекватним.
5. “I should like him to die miserable, poor, and starving, without a friend” [74, c.65].
– Хай помирає з голоду, в злиднях, всіма покинутий [35, c.73].
– Пусть умирает с голоду, одинокий, заброшенный, без единого друга, – меня это не касается [37, c.56].
Як вже було зазначено, іноді в інфінітивній конструкції Complex Object з метою емоційно-художнього впливу на читача застосовується прийом наростання. У даному прикладі наростання підкреслює емоційний стан, внутрішні переживання героя. Більше того, на прийомі наростання можна простежити індивідуальне відношення письменника до фактів об'єктивної дійсності: те, що для автора є найбільш важливим, більш значним, більш вражаючим, він організує у формі наростання.
Щодо перекладів, то вони адекватно і у повній мірі передають емоційне і смислове навантаження оригіналу. Замість граматичних змін – сурядне речення як еквівалент звороту, перекладачі використали лексичну заміну.
6. It was his smile that made me ask him… [74, c.87]
– Та посмішка і навіяла мені запитання…[35, c.93]
– Эта улыбка и заставила меня спросить… [37, c.77]
У даному випадку в при перекладі інфінітивного звороту на українську мову було застосовано лексичну трансформацію – замість змусила спитати маємо навіяла мені запитання – прийом конкретизації. Завдяки цьому речення набуває більшої експресивності, яка присутня й в англійському реченні, а саме у звороті It was his smile that. Російський переклад також передає й зміст й емфатику оригіналу, але з іншим відтінком. Українське речення більш м’яке на відміну від російського.
7. I couldn’t expect her to love me as I loved her [74, c.118].
– Ясно, що вона не могла кохати мене, як я її [35, c.120].
– Я и не мог надеяться, что она будет любить меня так же, как я ее [37, c.101].
У цьому прикладі віднесеність дії до майбутнього часу, що містить англійський інфінітив, українською передано неозначено-особовою формою з відтінком повинності. Це стало можливо через зміну конструкції речення, тож і належного засобу перекладу використано не було. Згідно з ним об’єктно-інфінітивна конструкція мала бути передана підрядним реченням, що також містило б співвіднесеність з майбутнім: Я не міг очікувати, що вона кохатиме мене так, як я її. На мою думку, такий переклад є досить адекватним. Але переклад О. Жомніра не змінює змісту, відповідає стилю тексту і гармонійно вписується у загальний контекст.
Переклад Н. Ман зроблено з використанням належних засобів і також є адекватним.
8. He had omitted nothing that could make his wife despise him [74, c.124].
– Втративши рештки глузду й гідності, він робив усе, щоб накликати на себе її зневагу [35, c.125].
– Он сделал решительно все, чтобы добиться презрения жены [37, c.107].
У перекладі О. Жомніра було використано такі лексичні трансформації, як антонімічний переклад (omitted nothing - робив усе) та конкретизація (make his wife despise him – накликати на себе її зневагу). Переклад є цілком адекватним.
Під час перекладу Н.Ман також використала конкретизація (make his wife despise him – добиться презрения жены).
Обидва переклади виконані відповідно до мовних норм.
9. He saw her roll down her sleeves and remove her apron – the apron hung on a peg behind the door – and take the bottle of oxalic acid and go with it into the bedroom [74, c.144].
– …усе чисте…Можна відкотити рукави й одшпилити фартух – він і досі висить на гачку за дверима. А тоді бере пляшку оцтової есенції й іде з нею до спальні…[35, c.144]
– Он видел, как она спускает засученные рукава, снимает фартук – вот он на гвозде за дверью, – достает пузырек со щавелевой кислотой и идет в спальню [37, c.125].
У даному випадку бачимо в оригіналі ускладнення речення однорідними членами, що пов’язані безсполучниковим зв'язком. Ускладнення речення однорідними членами є одним із засобів для створення необхідного емоційного фону оповідання. В українському перекладі ця стилістична особливість вживання інфінітива в конструкції Complex Object також передається з допомогою однорідних присудків. Окрім цього, емоційних фон вимальовується завдяки словесному опису картини, що постала у свідомості Дірка Струве. І хоча в перекладі не використовується жоден з зазначених у роботі засобів, а саме підрядне речення в даному випадку – він бачив, як вона…, – завдяки цьому опущенню читач наче сам опиняється на місці героя (…усе чисте…Можна відкотити рукави), що допомагає пройнятися його почуттям.
Щодо перекладу Н. Ман, то він виконаний з використанням зазначених засобів і є цілком адекватним.
10. “No, blast you; I want you to hold your tongue” [74, c.160].
– Заткніться [35, c.158]!
– Конечно, черт вас возьми, можете попридержать свой язык [37, c.138].
Якщо порівнювати два переклади в цьому випадку, то українській є все ж таки різкішим від оригіналу, хоча враховуючи опущення чортихання, можна зрозуміти, чому перекладач обрав саме такий вираз для позначення всієї репліки. Тим більше, що для Чарльза Стрікленда, якому належить ця репліка, такі слова є дуже характерними. Однак, на наш погляд, російський переклад в даному випадку виграє порівняно з українським. Він адекватно передає емоційну забарвленість і зміст англійського речення.
11. …I saw him dance with another lad, dance wildly, to the wheezy music of the concertina [74, c.238].
– Ось він на шхуні, працює…Шкіпер і його помічник лежать у шезлонгах, а молодий Стрікленд з іншим матросом-тубільцем звивається у шаленому танку під хрипкі звуки гармоніки [35, c.226].
– Я словно воочию увидел его на шхуне…он неистово пляшет с другим юношей под визгливые звуки концертино [37, c.203].
У даному прикладі використовується стилістичний метод повтору (dance), який створює ритмічну організацію висловлення, передає емоційний стан героя. У жодному з перекладів не використовується метод повтору, а його стилістичну функцію виконують інші мовні засоби. В українському перекладі замість підрядного речення, яким мав бути перекладений інфінітивний зворот (Я бачив, як він танцює), перекладач використав лексичну заміну, за допомогою якої він ніби змальовує картину, що постала в його уяві (Ось він…). Таким чином, читач наче сам на мить стає оповідачем, проникає в його свідомість і бачить ті картини.
У перекладі Н. Ман також спостерігається заміна, яка дає читачу зрозуміти, що те, що бачить оповідач, насправді відбувається в його уяві. Перекладачка компенсує нестачу цього елементу в тексті прислівником словно.
Загалом переклади інфінітивного звороту в цьому реченні є адекватними як зі змістової, так і зі стильової точки зору.
Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)
Особливе значення представляє функціонування інфінітива в складі конструкції Complex Subject. Використання дієслів to seem, to happen, to chance відрізняється особою суб'єктивною експресією. Розглянемо низку прикладів:
1. For my part, I should be sorry to think that there was nothing between Anthony and Cleopatra but an economic situation; and it will require a great deal more evidence than is ever likely to be available, thank God, to persuade me that Tiberius was as blameless a monarch as King George V [74, c.8].
– Мені й самому жаль було б дізнатися, що між Антонієм і Клеопатрою не було нічого, крім економічної політики; і я радий, що ніхто так і не понавишукував, богу дякувати, доказів, наче Тіберій – це такий же доброчесний монарх, як наш король Георг V [35, c.24].
– Меня, например, очень огорчила бы мысль, что Антония и Клеопатру не связывало ничего, кроме экономических интересов. И, право, понадобились бы необычайно убедительные доказательства, чтобы заставить меня поверить, будто Тиберий был не менее благонамеренным монархом, чем король Георг V [37, c.7].
Як було зазначено у 2му розділі, суб’єктні інфінітивні конструкції, що містять прикметник likely, зазвичай мають віднесеність до майбутнього і відтінок імовірності.
В англійському реченні вочевидь присутня іронія, для вираження якої автор поміж інших засобів використовує об’єктний інфінітивний зворот з прикметником likely. Таким чином автор повідомляє читача, що має великі сумніви щодо імовірності того, що хтось колись може відшукати докази того (і до сьогодні їх, дякувати богу, ще ніхто не віднайшов), що Тіберій – це такий же доброчесний монарх, як король Георг V. А якщо і відшукає, то їх все одно буде для нього не достатньо.
З огляду на структурну і стилістичну складність речення, його переклад з використанням одного з зазначених у роботі засобів є практично не можливим. Отже подивимось, як з цим завданням упорались перекладачі.
О. Жомнір використовує лексичні засоби, щоб передати іронію, а саме стилістично забарвлену лексичну одиницю – …ніхто так і не понавишукував, богу дякувати, доказів… Але тим не менш, невелика частина змісту була втрачена через компресію речення.
Переклад Н. Ман взагалі не містить перекладу цієї одиниці імовірності і через це втратив частину експресивного впливу, який має англійське речення.
2. Everyone seemed to be talking, and I, sitting in silence, felt awkward; … [74, c.16]
– Навколо точилися жваві балачки, тільки я сидів похнюплено; …[35, c.31].
– Все оживленно болтали, и я, молча сидевший в сторонке, чувствовал себя прескверно, … [37, c.14].
На перший погляд, інфінітивна конструкція в даному реченні стилістично нейтральна, але при розгляді вставних членів конструкції можна виявити її зближення з модальними дієсловами, що виражають нереальність дії, можливість, непевність і інші суб'єктивно-модальні значення, що саме по собі вже експресивно.
В даному реченні суб'єктивно-оцінна модальність ускладнюється антитезою (be talkіng - sіttіng іn sіlence), а також використанням форми Contіnuous Іnfіnіtіve Actіve, яка бере на себе функцію вираження суб'єктивної експресії. За такої емоційно-експресивної актуалізації подія зображується так мов би відбувається на очах читача, підкреслюється інтенсивність, тривалість дії.
Цікавим є те, що жоден переклад не передає відтінку невпевненості, що створюється за допомогою дієслівного члена конструкції to seem. Якби переклад був здійснений за правилами, то ми б побачили у стані герою ще одну рису – невпевненість: Здавалося, що всі розмовляли, а я сидів мовчки, почував себе досить незручно. Крім того, слід зазначити, що в українському перекладі не так явно виражена антитеза – всі говорили – я мовчав.
Але незважаючи на вказані недоліки, слід зауважити, що обидва переклади є досить вдалими.
3. He seems to me to be possessed by some power which is using him for its own ends, and in whose hold he is as helpless as a fly in a spider's web [74, c.65].
– Він, по-моєму, сам не свій, а мов одержимий несамовитою силою і весь в її владі, як муха в павутинні [35, c.74].
– Он одержим страстью, которая помыкает им. Безраздельно предавшийся ей, он беспомощен, как муха в паутине [37, c.57].
Український переклад даного речення виконано з використанням лексичної одиниці по-моєму, яка передає відтінок сумніву присутній у оригіналі, отже переклад здійснено згідно правилам. Але щодо обору саме цього прислівника для передачі належного змісту, то тут треба відзначити, що на наш погляд перекладач міг обрати кращій варіант. Наприклад, ніби чи складається враження та ін. це обумовлено контекстом речення, а саме на вживання поряд таких слів як одержимий несамовитою силою та по-моєму. Одразу відчувається стилістична розбіжність стосовно сфери їх вжитку. Вислів одержимий несамовитою силою несе в собі образність, що створюється завдяки вживанню епітета (несамовита сила) та слів високого стилю (несамовитий, одержимий), які мають надзвичайно великий рівень експресивності. Такою ж силою відзначається порівняння як муха в павутинні. Наряду з цими засобами образності прислівник по-моєму одразу виділяється своєю простотою і приналежністю до розмовного стилю. Тому ми вважаємо його вживання в даному контексті дещо недоречним.
У перекладі Н. Ман цей елемент взагалі відсутній. Це можна було б виправдати тим, що у попередніх двох реченнях вже було використано лексичні одиниці, що несуть у собі саме цей заданий зміст сумніву, але з іншого боку в тексті оригіналу ми маємо ці елементи у всіх трьох реченнях. Відповідно автор прагнув передати надзвичайну суб’єктивність тверджень головного героя і саме тому наділив нею кожне речення. Отже можемо зробити висновок, що таке опущення було неприпустиме і переклад мав містити зазначений елемент.
4. “You seem to have had a rotten time in Paris” [74, c.86].
– Там ви можна сказати процвітали. А тут скотилися ось до чого [35, c.92].
– Вы были состоятельным человеком, а здесь, в Париже, вам пришлось очень круто [37, c.74].
У цьому прикладі спостерігаємо повну формальну невідповідність українського перекладу тексту оригіналу. Цілком зрозуміло, що такий переклад повністю обумовлено контекстом попередніх речень. І використання перекладачем прийому цілісного переосмислення є цілком виправданим. Такий переклад дуже гармонійно вписується в контекст всього уривку, але, на мій погляд, можна було надати переклад за правилами, який міг би також гармонійно поєднатись із контекстом. Наприклад: А у Парижі, здається, вам було непереливки. Або так: А в Парижі для вас здається настали важкі часи.
У російському перекладі також бракує елемента припущення. Автор лише припускає, виходячи із своїх спостережень, що Стрікленду було важко.
5. You seem to walk with your head among the stars [74, c.88].
– І носите голову високо, ніби у зоряному ореолі [35, c.94].
– Вам кажется, что головой вы касаетесь звезд [37, c.76].
У даному випадку спостерігаємо вживання інфінітива в конструкції Complex Subject у метафоричному значенні. У даному прикладі перед нами розгорнута метафора, яка складається з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ; але центром створення метафоричного образа є інфінітив. У комбінації із суб'єктивно-оцінною модальністю, що характеризує, як було відзначено вище, речення з даною інфінітивною конструкцією, метафоричне використання інфінітива сприяє реалізації індивідуального світорозуміння, суб'єктивно-авторського погляду на описувані явища.
Щодо перекладів, то варто відзначити, що обидва переклади є емоційно насиченими й адекватно передають метафоричне значення й індивідуальне світорозуміння оповідача. Також вони точно передають зміст речення.
6. … you seem to be able to touch beauty as though it were a palpable thing;… [74, c.88].
– Здається, краса йде на вас сама – відчутна, опредмечена, інтимно з вами пов’язана [35, c.94].
– … и, кажется, вот вот коснетесь красоты, словно красота осязаема [37, c.76].
В даному прикладі маємо також ярко виражене метафоричне значення з інфінітивом у центрі.
Цікавим видається переклад конструкції у метафоричному значенні О. Жомніра, в якому він використовує граматичну заміну – підмет англійського речення стає додатком, а додаток – підметом. Тобто використовується прийом заміни членів речення. Отож у перекладі краса ніби торкається героя, а не він її. Такий прийом підсилив стилістичну забарвленість перекладу, і водночас не спотворив його змісту.
Переклад російською мовою є максимально наближеним до тексту оригіналу, але водночас не дослівним. Переклад є адекватним і відповідає нормам мови перекладу.
7. Something seemed to twist his heart, and suddenly he felt an exultation, a sense of wonderful freedom [74, c.198].
– Серце йому стислося. Раптом його пойняв радісний захват і почуття чудесної свободи [35, c.191].
– Сердце его сжалось, затем возликовало – и сладостное чувство освобождения пронзило Абрагама [37, c.170].
Маємо ще один приклад з метафоричним значенням інфінітивного звороту. В даному випадку саме форма to twіst heart сприяє більш емоційній, образній інтерпретації описуваного явища. Метафора дає якийсь оцінний момент висловленню, тому за своєю природою вона предикативна й модальна.
Обидва переклади стисло й адекватно передають речення на всіх рівнях – стилістичному, семантичному, прагматичному.
8. Strickland was a weird figure as he lay there, thinner than ever, with his ragged red beard and his eyes staring feverishly into vacancy; his illness seemed to have made them larger, and they had an unnatural brightness [74, c.106].
– Страшно було дивитися на нього: кощаве тіло, настовбурчена вогненна борода і гарячкові очі, втуплені у порожнечу. Ті очі у чорних ямах орбіт блищали нетутешньо [35, c.109].
– На Стрикленда было страшно смотреть: он лежал, уставившись воспаленными глазами в пустоту; еще более худой, чем обычно, с всклокоченной рыжей бородой; от болезни его неестественно блестевшие глаза казались еще огромнее [37, c.92].
У даному прикладі у складі інфінітивної конструкції знаходиться дієслово to seem, що відрізняється особою суб'єктивною експресією.
У перекладі О. Жомніра бачимо ярко виражену суб’єктну оцінку оповідача завдяки образності виразу, але на перший погляд переклад не відповідає за змістом оригіналу. Тільки якщо глибше проникнути у переклад, то можна побачити паралель, яку провів перекладач. Дослівно у оригіналі маємо таке – Хвороба наче зробила його очі ще більшими, і вони нетутешньо блищали. У перекладі ж саме словосполучення чорні ями орбіт зі словом ями у центрі вислову, дає зрозуміти, що це очі хворої людини і через це вони неприродно великі. Під час перекладу було втрачено також деяку невпевненість вислову, яку надає йому дієслово to seem. У російському перекладі цей елемент також втрачено.
Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на виразність і експресивність вислову у перекладі, він все ж таки далеко відійшов від тексту оригіналу. З іншого боку, такий переклад дуже гармонійно вписується у контекст.
Щодо перекладу Н. Ман, то варто зазначити, що окрім вказаного недоліку, інших виявлено не було. І хоча цей переклад не такий емоційно насичений, він все ж таки ближче до англійського тексту.
9. Strickland seemed to bear in his heart strange harmonies and unadventured patterns, and I foresaw for him an end of torture and despair [74, c.107].
– Здавалося, Стрікленд виношує в серці зухвалі форми й нечувані гармонії, і йому вже уготовано трагічний, сповнений мук і розпачу кінець [35, c.111].
– Стрикленд вынашивал в своем сердце причудливые гармонии, невиданные образы, и я предвидел, что его ждет конец в муках и отчаянии [37, c.93].
На переший погляд обидва переклади даного речення є ідентичними, але лише одне слово робить один з перекладів ближче до оригіналу і відчутно адекватніше передає його зміст. Саме в українському перекладі маємо лексичну одиницю, яке передає суб’єктивну оцінку всього вислову – здавалося. Український переклад, таким чином, є більш адекватним і до того ж він виконаний з використанням належних правил.
10. He looked at me for a minute reflectively; he seemed to hesitate; then he said, … [74, c.142].
– Якийсь час він роздумливо дивився на мене. Здавалося – вагається. А тоді сказав:… [35, c.142].
– Он долго в задумчивости смотрел на меня, наконец сказал:… [37, c.123].
У даному випадку нашу увагу знову привертає російський переклад, у якому опущено цілий смисловий уривок, присутній у оригіналі і відповідно перекладений українською мовою. Цей уривок містив у собі важливе спостереження головного героя за поведінкою Дірка Струве. У ньому йшлося про те, що перед тим, як розказати про свій візит до Стрікленда, Струве не міг визначитися, чи варто взагалі говорити про це оповідачеві, бо з його боку то був досить дивний вчинок. І саме це вагання оповідач і помітив, знову ж таки впевнений він у цьому не був.
У російському перекладі ми лише бачимо, що Струве замислився над чимсь, але було то вагання чи щось інше на думку автора, це нажаль залишилось поза текстом перекладу.
11. He seemed to see his fellow-creatures grotesquely, and he was angry with them because they were grotesque; … [74, c.172].
– Той Брейгель вбачав у представниках роду людського щось гротескне і ніби сердився на них за це; … [35, c.168].
– Люди представлялись ему уродливыми и комичными, и он был зол на них за то, что они уродливы и комичны; …[37, c.148].
Інфінітивний зворот із дієсловом to seem, що виражає суб’єктивне ставлення оповідача до ситуації, у даному прикладі передано частково в українському перекладі. Бачимо, що у перекладі тінь сумніву падає на той факт, що Брейгель сердився на представників людського роду, коли в оригіналі ще на самому початку речення думка автора щодо гротескності бачення людей Брейгелем була висловлена з індивідуальної точки зору оповідача, а не як запевнення у її правдивості.
Окрім цієї заміни перекладач також вдався до прийому генералізації. Замість прямого відповідника словосполучення fellow-creatures (близькі) він дає більш загальне поняття (людський рід), що у даному контексті має саме таке значення. До цієї трансформації вдається й Н. Ман.
Також у перекладі Н. Ман спостерігаємо опущення елементу суб’єктивної оцінки, що хоч і незначною мірою, але вплинуло на адекватність перекладу.
Отже бачимо, що такі на перший погляд незначні опущення впливають на адекватність перекладу і створюють інше враження порівняно з оригіналом.
12. Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224].
– … і незрима рука тягла його назад [35, c.214].
– Чьи-то невидимые руки тянули его назад [37, c.192].
У даному прикладі також бачимо елемент суб’єктної оцінки, що виражає відчуття нереальності. В обох перекладах бракує цього елемента. Якщо додати у переклад необхідну лексичну одиницю: ніби, наче, здавалося, то він одразу набуває трохи іншого емоційного відтінку: …і ніби незрима рука тягла його назад. Бачимо, що у цьому перекладі з’являється інтонація невпевненості.
Але загалом, якщо не зважати на зазначене упущення, то обидва переклади є досить вдалими.
На цьому етапі дослідження ми переходимо до останньої групи інфінітивних зворотів. Ми розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases).
1. I did not know what to do [74, c.29].
– Я вагався [35, c.43].
– Одним словом, я находился в полной растерянности [37, c.26].
Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін.
У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.
О. Жомнір для перекладу цього речення вдався до модуляції і компресії речення. У перекладі маємо таким чином просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до місіс Стрікленд, яку щойно покинув чоловік, щоб дізнатись, як вона себе почуває. З іншого боку він відчував, що вона страждає і не хотів дивитись на горе. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що