Xreferat.com » Топики по английскому языку » Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах

Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах

прізвисько переходило від батька до сина і вже тоді мало ознаки прізвища.

Перші прізвиська зустрічаються уже в ранньому Середньовіччі, наприклад: Brьn “Braun”; Erbio “der Erbe”; Ernust “Ernst, Eifer, Kampf, Sorge”; Karl “Mann, Ehemann”; Craft “Kraft, Fдigkeit, Vermцgen, Tugend , Macht, Gewalt, Wunder, Herlichkeit” [65:28,34].

Прізвиська могли утворюватися від імен, наприклад: Franco, Suuab, Frenkin, Sehsin, Engila, Angilman, Peiarin, Deno, Frieso, Hessa, Nordman, Nortuuib, Nordo, Roman, Thuring, Uuentila, Uuinid, Uualaman (der Welsche) [68:51].

Прізвиська, що походили від назв населених пунктів зустрічаються також досить рано, наприклад: Rinbold, Rinbertus, Rinolf, Rinolt (nach dem Rein), Moinrat (nach dem Mein), Rumbald, Rumhart, Runbilt (mцglicherweise nach dem Namen der Stadt Rom) [68:55].

Cеред перших прізвиськ зустрічаються назви професій та соціальних станів, наприклад: Boto “Bote, Gesandter, Apostel, Engel”; Burgio “Bьrge”; Encheo “Knecht, Ochsenhirt”;Genoz “Genosse, Gefдhrte, Mitbьrger”; Gisal “Bьrge, Unterpfand”; Gotesman “Theologe”; Helid “Mann, Krieger”; Hirti “Hirt, Wдchter”; Hououuib “ zu einem Hof gehцrige Frau”; Holzman “Holzarbeiter, Holzhauer”; Piligrim “Pilger”; Thegan “Krieger, Gefolgsmann, Anhдnger, Jьnger, Diener, Begleiter”; Uuarto, Uuardman “Wдchter”; Uuigman “rKrieger, Kдmpfer”; Uuirtun “Gattin, Hausfrau, Gastgeberin” [68:57-59;69:22].

Прізвиськами виступали також назви спорідненості чи схожі позначення, які давалися не під час народження, а значно пізніше, наприклад: Fater “Vater, Abt”, friuntin “Freundin”, Buolo “naher Verwandter, Geliebter”, Gatto “der mir gleich oder verwand ist”, Gatte “Neue, Enkel, Verwandter, Nachkomme”, Uuasa “Vaterschwester, Base” [69:28].

Також абстрактні іменники виконують роль прізвиськ, наприклад: Anamuot “Lust”; Alttuom “Alter”; Thionost “Dinst, Bedingung, Untertдnigkeit, Knechtschaft”; Fruma “Nutzen, Vorteil, Segen, Heil, das Gute, das Nьtzliche, Gut, Frucht”; Galm “Schall, Klang”; Hohmot “Hochmut”; Uodil “Besitztum, Heimat”; Minna “Liebe, Zuneigung, Eifer, Verlangen, Gemeischaft, Liebesgemeinschaft”; Sturmi “Aufruhr, Kampf, Getьmmel”; Unuuan “Ьberraschung”; Uuidargelt “Entgelt”; Uuunnar „Freude, List, Wollust, Glьck, Seligkeit“ [59:25].

Численними є також позначення тварин, що виступають прізвиськами. Декілька прикладів: Aro “Adler”; Bero “Bдr”; Binin “Biene”; Ebur “Eber”; Hraban “Rabe”; Uuelf “junger Hund, Junges”; Uro “Wild, Stier, Auerochs” [50:30].

Серед перших прізвиськ можна зустріти й інші сфери людського життя, наприклад: Bebozs “Beifuss”; Dilli “Dill”; Freido „der Abtrьnnige“; Friduman „Friedensbringer“; Harpfa „Harfe“; Krispo „Krauskopf“; Ertag „Dienstag“; Frittag „Freitag, Rьsttag“; Uuillicomo “der Willkommene”; Uuintarung „zum Winter gehцrig“ [68:61-64].

Велике значення мають також прикметники, наприклад: Alauuar “ganz wahr, ganz sicher, gerecht”; Broda „hinfдllig, schwach“; Geila „ьbermьtig, erhaben“; Heiliga “heilig, geweiht, heilbringend, zum Heil bestimmt, fromm”; Knuz „munter, entschlossen“; Lud „laut, vernehmlich, laut schallend drцhnend, bekannt“; Michel “gross, bedeutend, der Besondere, stark mдchtig, veil, laut” (не потрібно плутати з іменем Michael); Sconea „schцn, herrlich, glдnyend, festlich, gut,vortreflich, angenehm“; Spiligern “mutwillig”; Stur „stark, gross“; Untol „nicht dumm“; Zeizza „lieb, zart befreundet“ [68:30].

Потрібно також згадати прізвиська, що походять від дієслів у формі прислівників в теперішньому часі: Born (zu beran) “tragen, gebдren, zeugen, bringen, hervorbringen, entgegenbringen, erweisen”; Otan (das altsдchsische Partizip Perfekt odan, beschenkt, geschenkt); Uuallod (zu wallon, wandern, gehen, umhergehen, ziehen, umherziehen, pilgern, fortschreiten, sich ausbreiten, sich bewegen); Uuonot (zu wonon, wohnen, bleiben, zufrieden sein); Uurhta (zu wurken, wirken, bewirken, vollbringen,schaffen, erschaffen, errichten, verfertigen, bilden, tun, machen, handeln, ausfьhren) [59:35]. Як показують приклади з дієсловами, лексичне значення прислівників, що використовувалися як прізвиська, а потім як імена, визначити досить складно, а інколи просто неможливо.


2.2. Утворення прізвищ та їх типи


Під час найпростіших відносин ранніх століть, коли життя було обмежене малим колом справ, одного імені для позначення особи було досить. Цього було досить під час панування саксонських та франкських кайзерів. Населення було порівняно не дуже густим і, до того ж, більшою мірою осілим; кожен від герцога до останнього кріпака був, більшою чи меншою мірою, прив’язаним до землі, яка його годувала, до певної області, графства. Кожен знав своїх сусідів. Міграція відбувалася у малих розмірах. Торгівля та транспорт були не дуже важливими, так як західні народи мали мало потреб, а те, що вони потребували, вони самі виробляли. Родові назви, чи прізвища, були не дуже поширеними, а точніше були не потрібними. Але поступово ситуація змінилася. Населення стало більш густим. Почалися христові походи, які спричинили численні зміни у власності; села перетворювались у міста, чужинці поселялися поряд з іншими чужинцями: торгівля і міграція зросли, а з ними кількість законів та документів. Отже старого способу позначення особи вже не було досить. До того ж одні імена згасали, інші ж, на початку різні форми імен, у повсякденному житті співпадали (наприклад, Baldhard, Baldram, Baldawin переходили у форму Baldo), тому було очевидним, особливо на перетинах торгових шляхів, у містах, що імена багатьох осіб повторюватимуться. Так ми знаходимо пізніше у Кьольні в 1141 році не менше як дванадцять різних Германів (Hermann) на керівних посадах. Схожа ситуація була у Базелі з іменем Burkhard, в Цюриху з іменем Heinrich [44:21]. Через це у повсякденному житті виникали безкінечні плутанини. Не досконалими були й підписи того періоду, коли 1095 року в Базелі 19 осіб, які окрім dux Bertholdus та comes Erimannus підписувалися простими іменами, мали підписати документ, то виявилося, що серед підписів імена Burhardus та Cuono повторювалися двічі [44:34-35].

Необхідність точного позначення та розрізнення стала актуальною у повсякденному житті такою ж мірою, як і у документах. Для того щоб знати, який Hermann, Heinrich чи Johannes мається на увазі потрібні були доповнення, які б зробили можливою ідентифікацію осіб. Ці доповнення (прізвища) бралися від імені батька чи назви певного заняття, відповідали якійсь видатній рисі характеру чи давалися за місцем проживання. Так серед дванадцяти Германів у Кьольні ми зустрічаємо одного Razo’s, одного Ditwigs, одного Vogt, одного SchultheiЯ, одного Roten, одного Weisen, одного mit dem Bart (якість), одного vom Neumarkt (місце проживання) [44:17]. Часто перед такими додатками ставилися вирази: dictus, cognomine, genannt, geheten. Поступово ці вирази зникали.

Крім того, у колах вищого дворянства, був звичай додавати до імені назву родового маєтку чи місця, більше з родинної гордості, ніж через потребу. Це додаткове ім’я було з самого початку прізвищем, навіть коли воно ще не повністю закріплялося і через декілька століть були випадки, що певна гілка родини з новим майном брала також нове додаткове ім’я. Але через те, що ці дворянські звичаї передували потребі ідентифікації особи у громадянських колах за допомогою додатку до імені, то це пояснює, чому прізвища прижилися і стали популярними за відносно короткий час і почали передаватися нащадкам. Те, що ці додатки не лише одиничних осіб позначали, але й переходили на нащадків і визначає прізвище чи родинне ім’я.

Для того щоб повною мірою осягнути феномен виникнення прізвищ і охарактеризувати його, потрібно спершу усвідомити, що на початку люди мали лише одне ім’я. Воно ідентифікувало їх в родинному колі та в колі знайомих. Одноіменність зустрічається в практичному житті навіть сьогодні: члени родини, члени родинного кола, кола друзів, члени союзів і об’єднань, тобто представники певної спільноти носять в межах даної спільноти лише одне ім’я, чи то просто ім’я (Hans для Hans Mьller) чи прізвище (Mьller).

Принцип багатоіменності, щонайменше двоіменності, полягає у наявності прізвища.

Прізвища – це, по суті, ніщо інше, як один спеціальний вид імені групи персон, вид імен, що має відносну міцність та незмінність, спадковість по чоловічій, а сьогодні вже й по жіночій лінії. Це і є їх особливість. Прізвище належить усій групі, що є певною єдністю, а також кожній особі окремо, яка належить до цієї групи [39:148].

Уже в давні часи, коли принцип однойменності був ще недоторканим, прагнення ідентифікувати представників певної родини чи великого роду, як таких, що певним чином пов’язані між собою, вже існувало. Це могло відбуватися різними способами, а саме, алітерацією, сполученням початкових звуків імен, варіацією окремих частин імені, і, звичайно, постнайменуванням.

У Хільдебранслід, що відома нам з 9. ст., ми можемо зустріти усі вище названі можливості. У одному місці ми бачимо такі слова: “…ibu du mi enan sages ik mi odre uuet…: wenn du mir einen (Namen) nennst, so kenne ich die andern“ [68:200], це значить всю родину, весь рід. За цим стоїть принцип постнайменування: сина називали за батьком чи за дідом, що було частіше, за дядьком чи іншим родичем. Мусили виступати одні й ті ж імена, за якими легко можна було впізнати весь рід. Це стосується князівських династій сьогодення.

Іншим способом є об’єднання імен за допомогою повторення літер. Меровінгські королі 5.- 8. ст. мали наступні імена: Childerich – Chlodovech – Chlodomer – Childebert – Chlotahar – Charibert – Chilperich [62:78]. Усі імена мають однаковий початок. Схоже ми бачимо у бургундців: Gibica – Godomarus – Gislaharius – Gundaharius – Gundovechus – Gundobadus – Godegisilus – Gislabadus. У Хільдебранслід батьки та сини мають наступні імена: Heribrant – Hiltibrant – Hadubrant [50:51].

Це об’єднання за допомогою повторення літер розширюється за допомогою варіацій. В той час як другий член імені –brant, залишається незмінним, перший член варіює: Hadu-, Heri-, Hilti-. Бувають випадки, коли перша частина імені залишається незмінною, а друга частина варіює, як у вже названих іменах королів: Chlodovech – Chlodomer; Gundaharius - Gundovechus – Gundobadus; Godomarus – Godogisilus [62:79]. Схоже ми можемо спостерігати серед старих імен херусських князів в першому столітті: Segimund – Segimer. Такі прагнення виразити родинну приналежність за допомогою імен, ховає в собі приховану можливість виникнення прізвищ. Все таки, внаслідок усвідомлення родової та родинної приналежності є важливою передумовою утворення прізвищ.

Ми розглянули лише поодинокі випадки появи додаткових імен, але трохи пізніше настав час, коли ці додатки ставали нормою (зі старих імен за допомогою додавання нових складових частин утворювалося прізвище). Цей час не всюди був однаковим, у деякі регіони він приходив лише через декілька століть, це залежало від соціального розвитку країн та місцевостей. Там де громадянський рух зростав, там наявність спадкового імені була необхідною, тому утворювалися прізвища, як природний продукт обстановки. Навпаки, раніша чи пізніша поява прізвищ є критерієм ранішого чи пізнішого розвитку громадянського суспільства у містах. З міста новий звичай перейшов у село та інші місця.

Спочатку родові назви виникли на півдні Німеччини та вздовж Рейну; так у Кьольні – 1106 року, в Штрасбурзі – 1129 року, у Цюриху – 1145 року, в Базелі – 1168, приблизно в цей же час в Майнці та Вормсі, трохи пізніше в середній Німеччині, ще пізніше на півночі Німеччини; так у Франкфурті на Майні, Верхній Саксонії, Нордхаузі – в першій половині 13 ст., в Люксембурзі – в 13-14 ст., у Везелі – 1233 року, в Померанії – після 1300 року, в Гамбурзі – 1250-1270 рр., проте навіть у 14 ст. подекуди ще зустрічаються люди лише з іменами; Бременська ратуша у 1303 році постановила, що кожен громадянин міста повинен мати додаткове ім’я, але прізвища стають звичайним явищем лише у 15 ст.; в Кведлінбурзі з’являється перший слід прізвищ у 1184-1203 рр. [1:23-25]. У переписі Бреславського консульства 1254 року зустрічаються особи лише з іменем; після 1350 року подвійні імена стають правилом, але прізвища все одно ще не всіма використовуються і, навіть в 16 ст. не викликав подиву факт, що деякі особи мали лише ім’я, або навпаки, користувалися двома чи трьома прізвищами.

Спочатку з’являються одиничні прізвища, які швидко поширюються, і дуже скоро, після короткого переходу, новий звичай приживається і зміни в називанні стають загальноприйнятими. Спочатку родові імена мали лише благородні дворяни; за ними почали брати додаткові імена дрібні дворяни, службовці різних міністерств та установ, приближені до єпископів особи, а також прості чиновники серед вільних громадян та патриціїв. Вище дворянство брало родове ім’я від назви місцевості, де вони проживали. Серед духовенства, як родове ім’я, використовувалося позначення церковного чину чи сану, наприклад, 1230 року в Цюриху зустрічається ім’я R. Manezo subdiaconus; противагу духовенству складало самолюбство простих громадян. Єпископи та абати додавали до свого імені ім’я, яке їм давали при хрещенні або брали другим іменем назву церкви, де вони служили, єпархії або монастиря.

Ремісники у містах, де міський порядок та римське право вимагали наявності прізвища, наслідували звичай дворян та патриціїв; так як всі вони походили із села і приносили в місто свої старі звичаї, то могло так статися, що, наприклад, у Базелі 1438 року членом гільдії пекарів був Hans jebsmolers (Gipsmьllers) tochtermann.

Серед сільського населення прізвища мали лише ті, хто здобував свободу. В той час як жителі міста Урі в 1291 році мали прізвища, кріпаки з інших сіл обходилися одним лише іменем аж до 14, а то й до 16 ст. У Верхньому Рейні селяни отримали спадкові прізвища лише близько 1300 року, у Ліппе – 1400, в нижньому Рейні – лише 1700.

Потрібно зауважити, що на побережжі північного моря, у Фрісланді, Гольштайні, Шлезвізі, а також в Данії власні прізвища з’явилися найпізніше, але в них бав старий звичай, називати себе іменем батька ( наприклад, дід – Clas Petersen, , батько – Peter Classen, син – Clas Petersen, внук – Peter Classen) [22:34]. Альмерс у книзі маршів ( “Marschbuch”) відмічає: “ Власні прізвища були рідкістю для фризів аж до 18 ст. Син отримував разом з іменем свого батька церковне ім’я, яке давалося під час хрещення, цей звичай панував на багатьох фризьких островах аж до 19 ст. Наприклад, якщо батька звали Eke Lьbs, а сина хрестили як Siade, то син отримував ім’я Siade Eks, а внук, якщо його називали на честь діда – Lьbbe Siads, або Eke Lьbbe Siads [65:48;22:37]. Літера s є в даному випадку показником родового відмінка. – Не важко зрозуміти, що цей звичай, в майбутньому, приводив до плутанини, а особливо там, де справа стосувалася важливих спадкових справ, під час яких потрібно було брати до уваги дані книги реєстрації імен, бо плутанина призводила до нескінченних судових процесів. Пізніше у всіх містах був прийнятий закон, за яким кожна родина мусила взяти собі постійне прізвище щоб покласти край всім плутанинам та безчинствам. Проте, коли тепер всі фризи взяли собі прізвища, то вони помітили, що ці додатки були зовсім непотрібними, вони вимагалися лише під час судів та схожих справ.”

Про непостійність на початку деяких прізвищ свідчить також їхня легка й часта зміна. Наприклад звали особу Lucas Cranach, названий на честь місця народження в Бамберзі, а вона була всім відома як Lucas Maler. У кведлінбургській книзі документів у 1407 році згадується Ludecke Hugholdes, за іншим варіантом Ludecke Smet, у 1429 році – Clauwes Hartwiges, за іншим варіантом – Clauwes Groper [65:48]. У гладбахерських документах ми знаходимо Wilhelmus dictus RoЯt та filius Wilhelmi dicti Juden (1323); Wilhelmken up den Sump або unter den Struiken; Jan Schroder am Wasserwege або Floris, ще 1582 – Wilhelm Pensers Schmidt, якого називали der Haes [65:50]. У міських книгах Ростоку з 1282 року з’являється Johanes Albus, в німецьких документах – Witt, якого за місцем проживання називали bi dem hilligen Geiste, за родом діяльності – theleonarius (митник); в Ліппе у 1513 році священник Johann Busse мав також прізвище Pagendarm [65:50]. У Мармаге в 16 ст. жила родина Contzges (нащадки зараз називаються Kцnsgen). В родині було три сини, перший – Manhias Contzges ( нащадки мали прізвище Kцnsgen); другий – Jans Theissen, його син називав себе Conrad Jans TheiЯen чи Jans Theissen Conzen, а внуки всі були Concen; третій носив прізвище Wintercontz, яке вказувало на те, що він жив у Вінтерберзі (Winterberg) [65:50].

Так хто ж давав людям прізвища? Як правило у більшості випадків перший носій імені сам обирав додаткове ім’я, в інших випадках прізвище давали люди з оточуючого середовища, влада, писар, що складає документи. Інколи прізвище не подобалося людині, але вона не могла з цим нічого вдіяти.


2.2.1 Прізвиська та прізвища

Існування прізвиськ ми спостерігаємо від найдавніших часів, вони ставали або повноправними іменами або так і залишалися лише додатками до імен. Разом з тим уже з’являється двойменність. Згодом, коли прізвисько закріплювалося в межах певної родини і передавалося від покоління до покоління, то з’явився третій спосіб подальшого розвитку прізвиськ, а саме – прізвища. Випадки переходу прізвиськ у прізвища спостерігаються у джерелах середньоверхньонімецького періоду. За окремих умов прізвисько може досягати спадковості.

Різні джерела засвідчують, що в Німеччині в 12. ст. поступово поширюється звичай надання прізвищ. При цьому мова йде про європейську появу прізвищ, що прийшли в Німеччину з заходу та півдня, а вже звідти поширилися на заході та сході Європи. У Європі, а також в межах Німеччини захід та схід були передовими. Саме там зафіксована поява прізвищ. Процес переходу прізвиськ у прізвища тривав століття, а ж поки не закінчився в Німеччині, коли вже в 1600 році цей звичай брати прізвище став загально визнаним. В наш час прізвища стали обов’язковими.

Історичні умови запровадження прізвищ треба шукати скоріше за все у практичній потребі міського чи схожому на нього управління. Там мусила з’явитися потреба точнішого розрізнення і позначення осіб в умовах збільшення кількості населення та завдань влади.

Прикладом для цього служили верхньоіталійські міста. Їх приклад діяв на всю іншу Романію, а з відти – на німецькі міста: Зальцбург, Цюрих, Базель, Штрасбург, Кьольн. Середньовічні записи саме цих міст показують велику кількість прізвиськ, які ставали прізвищами і передавалися у спадок.

Практична потреба у іменах ставала масовою, коли поширилася мода на прізвища і коли вони ставали справжніми прізвищами, що передавалися у спадок.

Якщо прізвище закріплювалося за іменем, то тоді не виникало жодних проблем, наприклад, під час розподілу спадщини. Потреба розрізнення людей з однаковими іменами відіграла велику роль у позначенні осіб, що мають певні родинні зв’язки.

2.2.2 Прізвища, що походять від імен

Від кінця Середньовіччя і аж до сьогодення виникнення прізвищ відбувалося декількома способами. Їх можна визначити і поділити на декілька великих груп.

Перша група пов’язана з іменами, це значить, що до неї належать такі прізвища, які походять від простих імен. Процеси утворення таких прізвищ могли проходити по різному. Проте найпоширенішим способом є наступний – Вільгельм чи Вернер мали синів та дочок (Sohn/Tochter des Wilhelm/Werner), або дітей називали за матір’ю (Tochter/Sohn der Grete/Agnes). Звідси походить тип прізвищ Wilhelm, Werner, Heinrich, Grete.

Всередині цього типу запозичені імена трапляються у такій же мірі, що й суто німецькі: Wilhelm, Kurt, потім: Tцnnis (Antonius), Gцrres (Gregorius), Merten (Martinus), Steffen (Stephanus).

Серед них є й інші імена, наприклад, з суфіксом –l, у зменшено пестливій формі: Heinzel, Merkel, Kьnzel [21:30].

Іншим способом є деривація імені з ідентифікуючим та патронімічним суфіксом -ing, -ung, наприклад, Brьning (Bruno), Nцtling (Arnold), Lortzing (Lorenz), Humperdinck (Hьnberht) [21:31].

Трохи іншим є тип: Heinrich Heinrichs Sohn. Тут родинна приналежність виражається за допомогою форми родового відмінка імені батька. Ця форма, як залишок синтагми, збереглася до сьогодні: Heinrichs, Mertens, Steffens, Martini, далі: Sievers (Siegfried), Rohlfs (Rudolf), Krings (Quirin), Frings (Severin), Brahms (Abraham), Stinnes (Augustin) [50:57]. Такий тип прізвищ зустрічається на заході та північному заході Німеччини.

На півночі цей тип (Heinrich Heinrichs Sohn) має форму Hendriksen, наприклад, у скандинавців: Bjцrnson, Ibsen, Nansen. На півночі Німеччини зустрічаються форми прізвищ: Willemsen, Peetersen, Jansen, Thiesen (Matthias), Niesen (Agnes), Dreesen (Andreas), Klaasen (Nikolaus) [50:57].

Усі ці прізвища, якими б різними вони не здавалися, мають спільним те, що вони виникли з імен, а саме в називному відмінку: Heinrich, в родовому: Heinrichs, за допомогою суфікса -sen: Heinrichsen, суфіксa -ing: Henning [21:40-41].


2.2.3 Прізвища від назв походження

Іншу групу прізвищ визначають ті, що вказують на походження. Ця група прізвищ виникає в містах в епоху Середньовіччя, де поширився звичай називати людей за їхнім походженням.

Коли ми говоримо про походження, то мова не обов’язково має йти про місце народження. Інколи це було тимчасове місце проживання, що подіяло як джерело імені: торговці центральної Німеччини, які торгували на вулицях Нюрнберга (Nьrnberg), називалися нюрнбергцями (Nьrnberger), ті, що вели торгівлю в Брабанті (Brabant) – брабандцями (Brabander). Пілігрим міг отримати ім’я Jerusalemer.

Місце походження позначалося, наприклад, прийменниками van, von (також у випадках, коли ще не йшлося про прізвища, в буквальному розумінні), наприклад: Henric van Veldeken, Hartmann von Aue, Ludwig van Beethoven, von dem Stein. Не слід плутати такі прізвища з давніми позначеннями дворянства: von Schiller, von Goethe, von Kortzfleisch.

Могли використовуватися як прізвища і назви простих населених пунктів без прийменників, наприклад: Delbrьck (містечко, недалеко від Падерборна), Quint, Leibnitz (поряд з Дрезденом), Baudissin, Emrich/Emmerich.

На півдні та заході Німеччини для позначення назв походження використовують утворення на -er. Cуфікс –er використовується у словотворі німецької мови для утворення іменників. Компаративний суфікс -er (tief/tiefer), потрібно, звичайно, відокремити. Від основних вербальних морфем утворюються іменники, для позначення виконавця певних дій (spielen/Spieler). За допомогою формаційної морфеми -er позначають також певних осіб, які проживають в даному місті, або походять з нього (Tirol/Tiroler). Ця форма особливо сильний прояв знаходить на півдні та заході Німеччини, наприклад: Adenauer, Rokefeller (Rockefeld), Meinzer (Meinz), Oppenbeimer (Oppenbeim), Holzamer (Holzheim, наслідок діалектичної монофтонгізації ai > a), Forchamer (Forchheim), Heidegger (Heideck), Eifler (Eifel), Schlesier/Schlesinger (Schlesien), MeiЯner (MeiЯen), Oderer (від Oder) [21:47].

Північ Німеччини віддає перевагу утворенням на -mann, які не є ні пестливою формою (типу Karlmann), ні прізвищем, що походить від імені (типу Thiedemann), вони вказують на походження, наприклад: Mьnstermann (Mьnster), Brackmann (Brake), Huntemann (Hunte), Wippermann (Wipper).


2.2.4 Прізвища, що позначають рід заняття

Важливою групою прізвищ є позначення роду діяльності. Ці позначення використовувалися від початку як прізвиська, а потім ставали прізвищами, але за умови, що заняття довгий час залишалося в родині. Саме тому серед прізвищ так часто трапляються позначення роду діяльності. В цих прізвищах відображаються все різноманіття середньовічних професій і одночасно їх позначення, що не у всіх випадках виражають професійну диференціацію.

Позначення професії у прізвищах, так званих професійних іменах, з ключовим словом “Landwirtschaft”: Bauer, Landmann, Gдrtner, Baumgдrtner, Krдuter, Obser, Weingдrtner, Weinzierl, Mдhder (mhd. madare “Mдher”), Drescher, Futterer, Torfsteker, Stierman, Herder, RoЯhirt, Schдfer, Scherer, Meuser [60:11,18-23].

Назви професій з ключовим словом “Wald”: Jдger, Fцrster, Harder (hart “Wald”), Holzner, Berinfenger, Weidmann, Falkner, Volger, Finkler, Kцhler, Eschenbrenner, Escher, Becherer, Becher (mhd. becherer “Pechbrenner”), Wurzner, Schaler, Zeidler (Honiggewinner), Beutler [60:27].

Назви професій з ключовим словом “Nahrung”: Metzler, Metzger, Fleischer, Fleischhauer, Knochenbauer, Sьlzur, Wurster, Silcher (mhd. selhen „tauchern“), Kerner (mhd. kьrn „Handmьhle“), Mьller, Mцller, Oelmьller, Oligschlдger (Olig „Цl“), Grьtzner, Semmelbeck, Semmler, Flader, Brauer, Melzer, Kдser, Koch, Kьchenmeister [60:27-28].

Назви професій з ключовим словом “Textilien”:Weber, Walker, Zaiser (mhd. zeisen „zupfen“; Wollzupfer), Nopper (Noppenbeseitiger, Tuchreiniger), Gewantscherer, Scherer, Tucher, Leinweber, Hechler, Fдrber, Schwдrzer, Rodler (Rotfдrber), Bleicher, Schneider, Wamsler, Schrцder (Schneider), Hutter (Hutmacher), Filzer (Hutmacher), Hoser (mhd. hose “Strumpf”; Strumpfweber), Nдhter (Nдher), Stricker, Seidenstricker, Seiler [60:28;21:67].

Назви професій з ключовим словом “Leder”: Gerber, Weisgerber, Lohgerber, Riemenschneider, Gurtler, Beutler, Teschner, Hammacher, Zeumer (Zaum), Hentscher (handschuhmeister), Schuchert (mhd. schuochwьrhte „Schuhmacher“), Schumann (Schuh), Kьrschner, Fechner (mhd. vech „buntes Pelzwerk“), Bermenter (Pergamenter) [60:28].

Назви професій з ключовим словом “Metall”: Bergmann, Knappe, Hauer, Schmidt, Nagler (Nagelschmied), Kessler, Nadler (Nadelmacher), Spener (mhd. spenel „Stecknadel“; Stecknadelmacher), Spengler, Blechner, Munsmeister (Mьnze), Mьnzer [60:33].

Назви професій з ключовим словом “Holz”: Zimmermann, Sдgemьller, Wagner, Wegner (Wagen), Rademacher, Stellmacher, Assenmacher, Schiffbauer, Schreiner, Tischler, Kistner, Brettschneider, Kьfer, Fassbinder, Bьttber, Bцttcher, Schдffer, Siebmacher, Drechsler, Spindler, Schnitzer, Schьssler, Schopenhauer (schope “Schцpfkelle”), Moldenbauer (Mulde, HolygefдЯ), Schindler (Dachshindel), Klьber (Holzspalter), Lцffler, Besemer (Besen), Kцrbler (Korb) [60:34].

Назви професій з ключовим словом “Hausbau”: Maurer, Meurer, Klaiber (kleben, Bei der Herstellung von Lehmwдnden), Decher (Dachdecker), Steinmetz, Steinhauer, Kalkbrenner, Kalker, Ziegler, Venstermacker, Glaser, Oeffner (Ofensetzer) [60:34].

Назви професій з ключовим словом “Gesundheit”: Bader, Stuber (Badstube), Scherer (kein Schneider), Lesser (Aderlasser), Waserzieher (Badeknecht), Kindervater (Geburtshelfer), Heiler, Lachner (mhd. lachenare „Sprecher von Krankheitssegen)“, Sдuschneider (Kastrator), Leichter (mhd. lichten „kastrieren“), Nonnenmacher (Kastranor) [60:34].

Назви професій з ключовим словом “Handel”: Kaufmann, Krдmer, Manger, Mengeri (lat. mango „Hдndler“), Eisenmenger, Honigmenger, Pferdmenger, Tandler, Tдndler, Krempler, Winkler (Trцdler), NьЯler (NuЯ-,NuЯцlhдndler), Salzer, Selzer (Salzhдndler), Ganser, Mehler, Melber (Mehhдndler), Ayser (Eisenhдndler), Hiersemann, Bohner, Hцpfner, Haberer 8Haferhдndler), Fьtterer (Futtererhдndler), RoЯtдuscher (tauschen; Pferdehдndler), Schaller (Ausrufer), Wechsler, Makler, Mьnzer (Geldwechsler) [60:38].

Назви професій з ключовим словом “Verkehr”: Fuhrmann, RцЯler, Wagenfьhr, Wagenknecht, Kдrrner (Karre), Menner (mhd. mener “Viehtreiber”), Ferger (Fдhrmann), Schiffer, Marner (lat. marinarius “Schiffer”), Sturmann, Bott (Bote), Leitzmann (mhd. leitesman „Fьhrer, Wegweiser“) [60:38].

Назви професій з ключовим словом “Kriegshandwerk”: Fend (mhd. vende „FuЯsoldat“), Grotefend, Fenrich, Fenner (mhd. verne „Fahnentrдger“), Hauptmann, Obrist, Sackmann (Wegelagerer, Plьnderer), Waffler (Waffentrдger), Schildknecht, Maurenbrecher [60:39;32:47-48].

Назви професій з ключовим словом “Rьstung”: Waffenschmied, Armbruster, Bogner, Pfeilschmidt, Bardenheuer (Barde “Streitaxt”), Helmer (Helm), Eisenhьter (Helmschmied), Brьnner (Brustharnischmacher), Plattner (Hersteller von Plattenpanzer), Harnischmacher, Schwertfeger [60:39].

Назви професій з ключовим словом “Spielleute”: Spielmann, Pfeifer, Schwegler (mhd. swegel „Flцte“), Lautenschlдger, Bьngner (mhd. bunge “Trommel, Pauke”), Dromschlдger, Lyrmann, Giger, Hдrpler, Fiedler, Spieler, Tдnzer, Springer, Fechter, Scholderer ( Veranstalter von Glьckspielen), Sager (Cantor) [60:39;32:51].

Назви професій інших видів: Wirt, Schenk, Weinschenk, Krьger, Leitgeb (mhd. litgebe „Schenkwirt“, lit „Obstwein“), Tцpfer, Auler, Hafner, Potter, Kachler (Hersteller von Ofenkacheln), Kemmer (Kammacher), Bitter (Bettler), Briefdrucker, Sternseher, Stratteriddere (Strassenreuber).

У різноманітних професійних і станових позначеннях пізнього Середньовіччя, які збереглися у прізвищах до нашого часу, відображаються також різноманітні словотворчі можливості німецької мови, які вказують на різні мовні місцевості з їхніми діалектичними особливостями.

Словотворчі можливості в деривації виявляються найповніше у протиставленні різних позначень однієї і тієї ж професії, з морфологічно однаковою базою, що виступають як прізвища, наприклад: Ackermann – Ackerer; Weidmann – Weidner, Vogler – Vogelmann; Maurer – Mauermann; Glдser – Glasmann; Scherer – Schermann; Winkler – Winkelmann; Krempler – Krempner; Salzer – Salzmann; Mehlmann – Mehler; RoЯmann – Rцsselmann – RцЯler; Euler – Auler – Aulmann; Keller – Kellermann; Zoller – Zцllner; Stцcker – Stockmann; Hofer – Hoffmann. Елемент -mann, що часто зустрічається, в даному випадку виконує роль формаційної морфеми, для утворення дереватів, так само, як і формаційна морфема -er.

Різноманіття можливостей словотвору проявляється ще чіткіше під час зіставлення різних композицій деривації, наприклад: Weingдrtner – Rebmann – Weinzierl; Hirt – Schafhirt – RoЯhirt – Herder; Jдger – Jagemeister; Fцrster – Holzmeister; Eschenbrenner – Escher – Kцhler; Fleischhauer – Fleischhacker – Fleischmann – Fleischer – Metzger – Metzler –

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: