Xreferat.com » Рефераты по истории » Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.

Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.

нові умови для міжнародних відносин. Так період з 1991 р. середини – кінця 90-х рр. можна відверто назвати періодом конфронтації, яка проявляється в усіх сферах відносин, в тому числі і культурних. Основним вектором українсько-російських культурних відносин виступає розходження, а не зближення.

Проведення самостійної міжнародної політики, в тому числі і в області культури, поклало на "плечі" незалежної України великі труднощі. Єдину керівну систему вже не повернути, а починати все с початку довелося в дуже скрутних умовах. Реальне усамостійнення України як держави, як нації, як суспільства і культури змусила переглянути весь комплекс відносин з Росією. Так Україна починає новий процес взаємостосунків з Росією. Цей процес оснований на базі прийняття правових документів, які проголошували національним меншинам максимальні права. Серед таких правових документів: декларації, договори, угоди, постанови, які, нажаль, характеризуються наявністю в них протиріч та не реалізації їх на практиці.

Тому такий процес налагодження взаємин з РФ відбувається сповільнено і нерівномірно, що очевидно, свідчить про відсутність єдиного підходу, цілісного механізму контролю за виконанням угод, так і про не сформованість на даному етапі належної готовності до активної і зацікавленої розбудови українсько-російського гуманітарного співробітництва. Фактично починаючи з середини90-х рр. спостерігається певна диспропорція в галузі культурних обмінів між Україною і РФ на користь останньої.

Десь з середини, а точніше сказати, з кінця 90-х рр. ситуація в плані укрансько-російських культурних відносин поліпшується. Це пов'язано в першу чергу зі складанням системи міжвідомчих угод, якими передбачено створити постійно діючий механізми широких і різнобічних зв'язків та двосторонньої взаємодії в гуманітарній сфері, що в свою чергу, забезпечувало виконання міжурядової Угоди про співробітництво в галузі культури, науки і освіти (1995 р.) та позитивно впливали на формування сприятливішого загальнополітичного клімату в українсько-російських відносинах.

Значна заслуга в налагоджені взаємин паритетних відносин України з РФ належить (підписаному у 1997 р.) так званому "Великому договору". Саме цим договором визначені принципи дружби, співробітництва між українцями і росіянами і партнерства, які становлять правову основу для розгортання сучасної цивілізованої співпраці в етнокультурній сфері, подолання недовіри і неприязні між українцями і росіянами, які закладені трагічним багатовіковим минулим.

На початку ХХІ ст. українсько-російські відносини стають більш прагматичними толерантнішими. Вони ґрунтуються на об'єктивному визнанні потреби подальшої гармонізації національно-культурних інтересів. Адже, щира дружба та взаємовигідне співробітництво між двома найбільшими східнослов'янськими народами не лише відповідають історичній традиції, а й є запорукою стабільності та миру в Євразії.

Українсько-російське культурне співробітництво, як і будь яке інше, має свої головні напрями. Це в першу чергу зв'язки в галузі освіти, науки, літератури, мистецтва та інформаційної сфери.

Розглядаючи українсько-російське культурне співробітництво у 1991 – 2004 рр. спостерігаємо більш інтенсивні (особливо на початку ХХІ ст.) зв'язки в області освіти та науки. Це обумовлено рядом факторів.

В галузі освіти:

спадкоємність спільної радянської системи освіти;

близькість підходів у реформуванні та модернізації освіти;

усвідомлення обома державами необхідності переходу до нового шляху політичного, економічного, культурного розвитку – заснованому на знаннях.

В галузі науки:

наявність тісних зв'язків українських та російських вчених-науковців;

стратегічність наукового партнерства обох країн;

відновлення науково-технічного потенціалу;

науково-технічна спроможність в умовах ринкової економіки.

Але не слід також забувати про значення таких галузей як літературу, мистецтво, інформаційна сфера, без яких неможливе повноцінне культурне співробітництво.

Завдяки основним формам здійснення зв'язків в цих галузях відбувається ефективне культурне співробітництво. До таких форм належать.

В галузі освіти:

взаємообмін студентами, навчальними програмами,підручниками тощо;

проведення спільних учнівських конференцій, олімпіад.

В галузі науки:

міжнародні конференції, симпозіуми, з'їзди;

обмін між науковими установами;

проведення спільних наукових досліджень;

організація міжнародних форумів;

реалізація на практиці наукових програм та проектів, тощо.

В галузі літератури:

здійснення літературного книгообміну;

видання літературного матеріалу двома мовами;

проведення міжнародних конференцій, присвячених проблемам літературознавства;

влаштування книжкових виставок, презентацій нової літератури.

В галузі мистецтва:

організація і проходження спільних концертів, міжнародних фестивалів, гастролей музичних колективів та відомих співаків;

переклади драматичних творів відомих сценаристів;

постановки спектаклів, презентації кінопродукцій.

В галузі інформації:

бібліотечний книгообмін;

обмін журнальної та газетної періодикою;

ретрансляція теле- і радіопередач, тощо.

Основною із форм здійснення і розвитку взаємостосунків в області культури являється проведення – Року України в Росії та Року Росії в Україні. Це є фундаментальною базою для духовного зближення на паритетній основі, а значіть зближення в усіх сферах гуманітарних відносин.

2002 і 2003 рр. - стали роками діалогу культур, що сприяло подальшому українсько-російському гуманітарному співробітництву. Саме в ці роки Україні і Росії вдалося відкрити нові можливості в сфері культури (налагодження більш тісних стосунків).

Велику роль в здійсненні взаємовпливу і взаємозбагаченні відіграють культурні та громадські установи, які є центрами розвитку українсько-російської культури.

Розглядаючи українсько-російське культурне співробітництво недоречно було б обминути своєю увагою і той факт, що інтенсивність проходження процесу розвитку українсько-російських зв'язків, які проявляються (існують такі позиції і оцінки) в експансії, тоталітарному проникненню російської культури в українське культурне середовище і завоюванні всього його простору. Але, мабуть, коріння такого стану взаємовпливу слід шукати в рівні розвитку конкурентно спроможності самої української культури. Ця проблема має стати предметом ретельного науково-політичного аналізу з боку тих структур, що визначають стратегічний внутрішньо і зовнішньо політичний курс української держави.

Українсько-російське співробітництво в сфері культури зобов'язує використовувати весь потенціал гуманітарних відносин, аналізу найбільш суттєвих факторів, що являються необхідною передумовою створення концептуальних основ продуктивного аналізу відносин.

Сфера гуманітарних відносин в предметному плані дуже неоднорідна. Тому необхідний багатоаспектний підхід в розгляді українсько-російських відносин, який можливий лише при наявності єдиного парадимального критерію і осмислення і оцінки.

Продуктивний аналіз українсько-російських відносин базується на принципах заданих концептуальних параметрам аналізу. Лише прозорість єдиного цілісного підходу в аналізу українсько-російських відносин дозволить зробити прогнози в майбутнє українсько-російських відносин.


Методичний розділ


Тема: Українсько-російські культурні відносини (1991 – 2004 рр.)

(позакласний захід з історії України)

(11 клас дві години)

Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про відносини незалежної України в області культури з державами СНД, зокрема з Росією; з'ясувати стан та значення українсько-російських культурних відносин на сучасному історичному етапі розвитку обох держав; виявити найбільш ажливі напрямки україно-російських відносин у галузі освіти, науки мистецтва та інформацийній сфері; визначити основні наслідки і перспективи взаємодії культурних аспектів українсько-російських відносин;

Закріпити уміння учнів аналізувати та узагальнювати навчальний матеріал у поєднанні з самостійною дослідницькою роботою, аргументувати, висловлювати власні погляди на проблему; на основі різнохарактерного кола фактів, здійснити комплексну оцінку найважливіших складових українсько-російських відносин; робити доповіді та висновки з теми;

Формувати в учнів почуття патріотизму, поваги і любові до самобутньої української культури, її духовних цінностей;

Тип: узагальнення та систематизація знань.

Вид: наукова конференція.

Основні поняття: культура, народна освіта, науково-технічне та інноваційне співробітництво, МААН, НАУ, РАН, Культурний центр, ЗМІ, книговидавництво, інформаційно-бібліотечне співробітництво.

Основні вміння та навички:

аналізувати історичні явища та події, порівнювати та оцінювати їх значенння, робити висновки;

працювати з текстом підручника, намагатися аналізувати наукову літературу, пресу, документальні матеріали;

висловлювати власну думку брати участь в обговоренні історичних питань, усно рецензувати відповіді інших учнів;

самостійно готувати доповідь та виступати перед аудиторією.

Міжпредметні та міжкурсові зв'язки: курс "Людина і суспільство" (11 клас) – тема: "Людина в системі міжнародних соціально-політичних відносин" (Основні напрями і приорітети зовнішньої політики України); тема 30 "Проблеми культури в сучасному світі" (Світова культура ХХ ст.: досягнення і проблеми. Проблеми національно-культурного відродження в Україні).

Основні дати:

липень 1992 р. - Договір про співробітництво між Російською академією наук і Академією наук України;

вересень 1993 р. - утворення Міжнародної асоіації академії наук (МААН);

31 травня 1997 р. - підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною;

27 листопада 1998 р. - офіційне відкриття Культурного центру України у Москві;

22 червня 2000р. - підписання у Москві Угоди про науково-технічне співробітництво між Національною академією наук та Урядом Москви;

2002 р. - Рік України в Російській Федерації;

2003 р. - Рік Росії в Україні.

Персоналії: Б. Е. Патон, Ю. С. Осипов, В. Мельниченко.

Обладнання: політичні карти Україні та Російської Федерації, символи державності України та Росії, порівняльні таблиці, графіки.

Література:

Бойко О. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 1999. - 561 с.

Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури України: Навчальний посібник. - К.: МАЦП, 2001. - 256 с.

Диалог украинской и русской культуры в Украине: Материалы научно практической конференции 30 – 31 октября 1997 г. - К, 1998. - 213 с.

Лосєв І. Сучасні Взаємо (?) впливи російської і української культур // Українська культура. - 1999. - № 6. - С. 6-7.

Нариси з історії дпломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Калинський, М. В. кірсенко та ін.; Під ред. В. А. Смолія; НАН України, Інститут історії України] – К.: Видавничий дім „Альтернативи", 2001. – 733 с.

Попович М. В. Нариси української популярної культури. - К.: УЦКД, 1998. - 760 с.

Україна – Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин / За наук. ред. О.П. Лановенка. - К.: Стилос, 2001. - 476 с.

Турченко Г. Ф. Новітня історія України: Підручник для 11 класу середніх загально-освітніх закладів. - К.: Генеза, 2001. - 342 с.

Підготовчий етап:

вчитель заздалегіть (за 2-3 тіжні) повідомляє учням тему уроку та вид заняття, день і час проведення конференції;

проводиться розподіл ролей доповідачив під керівництвом вчителя, враховуючи бажання, рівень підготовки та коло інтересів учнів;

обирається голова конференції (ведучий), якій розробляє регламент роботи учасників конференції (час виступу, відповідей на запитання), осноні її етапи (за допомогою вчителя);

вчитель організовує виставку літератури присвячену темі конференції, оформлює стенди с ілюстративним матеріалом;

проводить індивідуальні консультації відносно теми виступів учнів.

Структура проведення

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знаннь учнів

Українсько-російське співробітництво в області освіти

Наукове співробітництво

Діяльність Культурного центру в Москві

Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері

ІІІ. Підсумки наукової конференції

Хід проведення

І. Організацвйний момент.

Вчитель вітається та нагадує правила проведення конференції, надає слово ведучому (може сам виступати в ролі ведучого)

ІІ. Актуалізація знаннь.

Вступне слово ведучого: Серед держав, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу – Україна і Росія являють собою найбільші за кількістю населення, економічним і військовим потенціалом країни з проголошенням України і Росії як незалежних держав виникли принципово нові умови формування відносин між ними в области культури, а це звісно потребує великих практичних зусиль з боку обох країн, які повинні бути побудовані на глибокому переосмисленні історичного досвіду, об'єктивної оцінки історичним подіям, урахування інтересів обох народів.

Преорітетність україно-російського співробітництва обумовлена цілою низкою факторів культурно-історичного, соціо-культурного плану. взаємодія на рівні культурних пластів двох народів позначено прагненням сприяти дослідженню діалога на культурному рівні, розвитку співробітництва загальних інтересів в сфері культури, зокрема: освіти, науки, мистецтва та інформації.

Саме двосторонні культурні взаємостосунки, їх основні складові, ми сьогодні повинні більш детально розглянути та проаналізувати.

Українсько-російське співробітництво в області освіти.

Вистапають з доповідями "експерти в області освітнього співробітництва".

Експерт 1: "Одним із найцініших і конкурентно здатних ресурсів України і Росії є їхнє освічене населення, це стає особливо актуальним в нових умовах, коли розвинені країни переходять до "нової економіки" - економіки заснованої на знаннях.

Росія і Україна, будучи спадкоємцями радянської системи освіти, що по праву вважалася однією із кращих освіт, мають багато загальних рис і зв'язків. Але в сучасному світі для того, щоб не втратити колишніх переваг, необхідно постійно оновлювати, удосконалювати діючий механізм. Саме тому український і Російських уряди в якості одного з найважливіших преорітетів розвитку економіки є соціальної сфери висувають модернізацію діючих систем освіти.

Так в Росії в 2000р. була розроблена програма, що одержала умовну назву "Стратегія для Росії - освіта" , де було поставлене досить амбіційне завдання - довести рівень державного фінансування освіти найближчим часом до 4,5% ВВП і створити умови для додаткового прибутку позабюджетних коштів в освіті, які дали б ще 2-2,5% ВВП. Таким чином, сукупні витрати на освіту суспільства й родин повинні були досягти 6,5-7% ВВП.

На Україні розгортаються дуже близькі процеси. Держава також намагається підтримати прагнення молоді одержати якісну освіту і як пріоритетне завдання висуває розвиток пільгового освітнього кредитування студентів. У Росії пішли іншим шляхом. Була розроблена система державних іменних фінансових зобов'язань (ДІФЗ), експериментальне відпрацьовування якої здійснюється з 2002 р. (Виступаючи пропонує слухачам ознайомитися з системою ДІФЗ самостійно, за допомогою завчасно розданих ксерокопій).

На Україні уряд також планує ввести систему Єдиного екзамену після закінченні школи.

Разом з тим представляється, що до введення національного тестування (Єдиного іспиту) Україна підійде більше підготовленою змістовно, оскільки вона вже зараз перейшла на 12 -бальну систему шкільних оцінок. Це приводить до більше точного оцінювання освітніх результатів, досягнутих школярем, і сприяє підвищенню якості шкільного навчання. Даний момент дуже важливий при переході до незалежної системи оцінки якості шкільного навчання, яким є Єдиний іспит (загальнонаціональний тест). У Росії поки перехід на 10-бальну систему шкільної оцінки гальмує: шкільна "п'ятірка" зведена педагогічним співтовариством ледве не в ранг національної традиції.

Таким чином маючи спільну спадкоємну радянську систему освіти незалежні Україна і Росія вибрали шлях модернізації, реформування її корінної основи. Ця модернізація має багато схожостей, а головне має спільні визначенні однакові приоритети. Про це свідчать заявлені схожі програми дій українського і російського урядів про визнання необхідності переходу на 12-річне шкільне навчання, введення профільної школи, і визнання державного замовлення на підготовку фахівців."

Експерт 2: "Що стосується україно-російського співробітництва на рівні вищої освіти, то на сьогоднішній день у Московському університеті працюють 19 факультетів, де вчаться понад 26 тисяч студентів. Професорсько-викладацький склад - 4 тис. професорів і викладачів, 5 тис. наукових співробітників. Ректором МДУ на альтернативній основі в 1992 році був обраний виходець із України, що був робітником шахти м. Горлівка Донецької області Віктор Антонович Садовничий, що з 1994 року є й Президентом Союзу ректорів Росії. У стінах університету безкоштовно навчаються понад 400 студентів з України, яким університет платить стипендію й надає гуртожиток. Для найкращих студентів засновані понад 125 іменних стипендій: М.Ломоносова, Н.Вавілова, В.Вернадского, Л.Толстого й ін.

Московський університет підтримує тісні зв'язки із провідними навчальними закладами світу, у тому числі й з українськими - Національним київським університетом ім. Тараса Шевченко, Львівським університетом ім. Івана Франка.Навчальні заклади РФ у межах виділених бюджетних асигнувань вирішують питання щодо кількості студентів й учнів, які зараховуються на навчання безкоштовно, а також з урахуванням своїх можливостей (наявність викладачів, аудиторій й ін.) самостійно здійснюють прийом певної кількості студентів на платне навчання. Така форма пропонується тим, хто показав досить високий рівень підготовки, але не пройшов по конкурсі на вступних іспитах. Розмір оплати за навчальний рік установлюється кожним навчальним закладом самостійно. Він залежить від престижності майбутньої спеціальності й місцезнаходження навчального закладу. У середньому щорічно в Росії вчиться близько 10 тисяч українських громадян (з яких на платній основі - дві тисячі), з них в 400 вузах - 7 тис. студентів й в 300 середніх спеціальних навчальних закладах - майже тисяча.

В 70 просвітніх установах м. Санкт-Петербурга вчилися 1000 чіл., з них - 900 у вищих навчальних закладах. Найбільша кількість студентів - у Санкт-Петербургском державному університеті, у Морській і Лісотехнічній академіях. У вузах Ростовської області, що історично близька нашій державі, в 16 вищих й 28 середніх спеціальних навчальних установах навчалося понад 1000 громадян України."

Слово голови конференції: "Отже, з даних виступів відносно україно-російського співробітництва варто наголосити, що головним пріоритетом обох країн має бути формування високоефективної системи освіти. Що надавала б відповідний сучасним вимогам рівень знань.

Близькість підходів у структурі освіти радує, оскільки взаємо обмін української й російської систем навчання, їхня взаємодія може стати діючим інструментом просування обох країн до "нової економіки" й "суспільству, заснованому на знаннях"."

Голова конференції зробивши такий висновок пропонує перейти до наступного питання: "Наукового співробітництва".

Наукове співробітництво (Ведучий зазначає, що наукове україно-російське співробітництво доречно було б розглянути в двох аспектах: взаємодія вчених та науково-технічне інноваційне співробітництво).

Експерт 4: "Досягнення української наукової школи відомі в багатьох країнах світу. Продовжують розвиватися міжнародні наукові й науково-технічні зв'язки вчених України. В роки незалежності обох держав розширилося коло дослідницьких установ, що приймають участь у міжнародних наукових програмах і науковому обміні, росте число спільних наукових проектів і публікацій, проведенні міжнародних наукових форумів.

Значно розширилося наукове й науково-технічне співробітництво українських учених з відповідними організаціями Росії. Особливий розвиток придбали зв'язки з Російською академією наук. Співробітництво українських і російських учених регулюють Договір про співробітництво між Російською академією наук й Академією наук України (липень 1992 р.) і Договір про наукове співробітництво між Сибірським відділенням Російської академії наук і Національною академією наук України (липень 1998 р.).

Здійснюється науковий обмін між установами, закріплений Протоколом про порядок здійснення обміну вченими від 2 грудня 1998 року відповідно до Договору про співробітництво.

Співробітництво двох країн розвивається за найбільш актуальними сучасними проблемами: у дослідженні біологічних речовин, космосу, в авіаційному будівництві, ядерного процесу й т.д.

У вересні 1993 р. академії наук суверенних держав, утворених на території коли їм нього Радянського Союзу, створили Міжнародну асоціацію академій наук (МААН). Основною метою цієї неурядової міжнародної самоврядної організації є відновлення втрачених наукових зв'язків, вирішення найсуттєвіших наукових проблем розвитку цивілізації, кооперування фундаментальних досліджень, об'єднання зусиль у проведенні найперспективніших розробок, спільне використання унікального й дорогого обладнання, збереження інтелектуального й науково-технічного потенціалу своїх країн, законодавче закріплення науки як найважливішого державного пріоритету.

У 2002 р. під егідою МААН у Москві відбулось спільне засідання президій Російської академії наук і Національної академії наук України. На засіданні відзначалось, що академії наук України і Росії, їх президенти -академіки Ю. С. Осипов і Б. Є. Патон - доклали всіх зусиль, щоб зв'язки між ученими не переривалися.

Отже, з усього вище сказаного ми простежуємо українських і російських вчених, науковців, які зацікавлені у двостороннєму співробітництві, мають спільні інтереси, ідеї цілі направлені на розвиток науки кожної із країн."

Експерт 5: "У XXI столітті місце і роль України у світовій економіці визначається передусім рівнем її науково-технічного розвитку, спроможністю створювати і ефективно впроваджувати власні і зарубіжні наукоємні технології, активністю країни на світовому технологічному ринку.

Науково-технічні зв'язки України і Росії розвиваються як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях. Основою багатостороннього співробітництва є підписана у листопаді 1995 р. на засіданні глав урядів країн-учасниць СНД Угода про створення загального науково-технологічного простору країн-учасниць СНД.

Останніми роками успішно виконувалися роботи в галузі дослідження та використання космічного простору на 1998-2007 рр. Прикладом успішного співробітництва у ракетно-космічній галузі є міжнародний проект "Морський старт", а також функціонування спільного підприємства "Космотрас" з метою використання міжконтинентальних балістичних ракет військового призначення у мирних цілях. Поглиблюються зв'язки міжнародної організації космічного зв'язку "Інтерсупутник" з українськими організаціями та підприємствами ракетно-космічної галузі, зокрема з державним конструкторським бюро "Південне", відомими утвореннями "Укркосмос", "Укртелеком".

Отже характеризуючи співробітництво вчених в науково-технічній сфері можна стверджувати, що Росія для України була і залишається головним стратегічним партнером в рамках співробітництва обох країн. В цьому напрямку ми також спостерігаємо відповідне двостороннє зближення, яке проявляється в поглибленні науково-дослідного співробітництва, реалізації перспективних проектів і програм інноваційного спрямування."

Діяльність Культурного центру в Москві.

Слово ведучого: "Розглядаючи україно-російське співробітництво в області культури хотілося б приділити належну увагу діяльності українського культурного центру, який по праву називають "храмом розвитку української культури та мистецтва.""

Експерт 6: "Український культурний центр був відкритий 27листопада 1998 р. у Москві.

Головним завданням Центру і є саме розширення рівноправних культурних зв’язків з Російською Федерацією, участь у реалізації гуманітарних, науково-технічних, інформаційних програм сприяли налагодженню контактів і розвиткові співробітництва творчих, культурно-освітніх організацій, наукових та підприємницьких кіл обох країн,популяризація досягнень України в різних галузях суспільно-економічного та духовного життя тощо. Для здійснення цих завдань та намірів при Культурному центрі працюють бібліотека, кіно-лекційний та виставковий зал.

Діяльність Культурного центру направлена на розвиток українського мистецтва. Про це свідчать підтримка ним розвитку українського живопису та образотворчого мистецтва.

В Центрі також представлені майстри музики і творчих колективів (виступи народних артистів та колективних оркестрів.).

Необхідно відзначити, що в приміщенні Всеросійського музичного товариства й плідно працює Український музичний салон, організаторами якого є комітет громадських міжрегіональних зв'язків уряду Москви, Всеросійське музичне товариство, Культурний центр України й об'єднання українців Москви.

Таким чином, багатогранна творча діяльність колективу Центру дає право сказати, що Культурний центр України в Москві став унікальним осередком української культури, духовності й ментальності."

4. Стосунки України з РФ в інформаційній сфері

Слово ведучого: "Національні інтереси України у сфері міждержавних інформаційних відносин визначають роль та функції інформаційного середовища в сучасному українському суспільстві, першочерговими серед яких є здійснення керованих процесів суспільної трансформації, зокрема щодо реформування економічних відносин та адміністративно-управлінської системи, інтегрування у світову спільноту (основною з ознак якої на сьогодні є інформаційна відкритість) на правах повноправного її члена, зберігши при цьому суттєві ознаки національної ідентичності.

Суттєво було б розглянути стосунки України і Росії в інформаційній сфері з огляду на її такі складові: засоби масової інформації, книговидавництво і бібліотечне співробітництво."

Експерт 7, в сфері засобів масової інформації: "Україна і Російська Федерація мають багато спільного, що створює необхідні передумови для виведення відносин в інформаційній сфері на рівень стратегічного партнерства."

В своїй доповіді доповідач акцентує свою увагу на таких проблемах стосунків України і Росії в сфері засобів масової інформації: присутність російських ЗМІ в інформаційному просторі країни, наслідки цієї присутності (проблеми забезпечення інформаційного суверенітету); встановлення в міждержавному інформаційному просторі взаємовигідної партнерської взаємодії.

Експерт 7 відносно даної проблеми робить такі висновки: "Оцінюючи стан співробітництва україни і Росії в інформаційній сфері, слід особливу увагу приділити ЗМІ – які мають значний вплив на формування національної культури обох країн.

В цілому, нинішній стан інформаційного простору українсько-російських відносин показує необхідність зближення й формування якісно нового формату співробітництва в сфері телебачення, радіомовлення, друкованих ЗМІ."

Експерт 8, в сфері книговидавництва: "За роки незалежності України нажаль спостерігаємо сумну картину стану українського книговидання, що не скажеш по відношенню до РФ

Для цивілізованої конкуренції на спільному інформаційному просторі повинні бути принаймні однакові умови для всіх його учасників. Враховуючи критичний стан видавничої справи України, для видавців книжкової продукції слід створити умови праці на сучасному інформаційному полі такими ж або й кращими, ніж у Російськім Федерації. Тільки тоді ми зможемо подолати кризу і стати конкурентноздатними з російськими видавцями."

Оцінюючи стан книговидавничої сфери в Україні та Росії, експерт 8 керується даними таблиць: "Випуск книг і брошур в Україні з цільовим призначенням у 1997-1999 роках", " Випуск книг і брошур в Росії з цільовим призначенням у 1997-1999 роках", "Випуск книг і брошур в Україні за тематичними розділами 1997-1999 роках", "Випуск книг і брошур в Росії за тематичними розділами 1997-1999 роках", "Випуск книг і брошур видавництвами в Україні в 1999 році", "Динаміка експорту книжкової продукції з Росії до країн СНД і Балтії 1997 і 1998 роках", "Обсяг ввезення книжкової продукції з Росії до країн СНД і Балтії 1997 і 1998 роках". (Ці таблиці підготовані завчасно експертом і подані у вигляді ксерокопій на кожного слухача)

Висновки експерта 8: "Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що книговидавнича справа на Україні довгий час знаходилась по за увагою владних структур країни. Адже книговидавництво, щоб мати конкурентноспроможну продукцію повинно всіляко відчувати підтримку з боку своєї держави.

Політика України в книговиданні і в книгорозповсюдженні повинна бути жорсткою, слід заохочувати видання української книги різними мовами, здійснювати книгообмін для розповсюдження інформації і знань через книгу на весь світ."

Експерт 9, у сфері бібліотечного співробітництва: "Почати характеристику інформаційно-бібліотечного співробітництва необхідно з діяльності Бібліотеки української літератури у Москві, яка була заснована у 1920 р, а припинила своє існування 1938 р. Лише через декілька десятків років вона відновила свою діяльність. Так 17 грудня 1989 р. В читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калишенського району Москви на шосе Ентузіастів, 20, відбулося відкриття Бібліотеки. В травні 1997 р. Указом голови комітету з культури Москви на базі бібліотеки-філіалу №147 була створена Бібліотека російської і української літератури" (Експерт дає короткий аналіз діяльності і значення в сфері бібліотечного співробітництва України і Росії).

Експерт 9 зазначає, що важливою ланкою інформаційно-бібліотечного співробітництва є Рада директорів наукових бібліотек, яка була створена при Міжнародній асоціації академії наук в 1996 р. Раду директорів наукових бібліотек (НБ) та науково-інформаційних центрів (НІЦ) академій наук - членів МААН.(короткий аналіз).

Висновки експерта 9: "Таким чином проаналізувавши стан інформаційно-бібліотечного співробітництва України і РФ можна дійти висновків, що це співробітництво проходить на належному рівні. Механізм цього співробітництва складають: існування та діяльність Бібліотеки російської і української літератури, яка є прямим сполученням двостороннього бібліотечного спілкування та Рада директорів бібліотек та науково-інформаційних центрів, яка основні свої зусилля спрямовує на розширення інформаційного обміну між науковими бібліотеками та інформаційними центрами академій - членів МААН з метою інтеграції наявних інформаційних ресурсів, сприяють створенню єдиного інформаційного простору науки - одного з пріоритетних напрямів інформатизації суспільства."

Після цього учасники конференції підбивають підсумки з розгляду та аналізу даної теми.

ІІІ. Підсумки наукової конференції:

Підсумки учасники конференції роблять самостійно, приоритетним є заключне слово ведучого, який наголошує: "Українсько-російські культурні відносини мають велике значення як для України так і для Російської Федерації. Адже спільна, братня, побудована спорідненими традиціями та звичаями культури тримала і ще довгий час буде тримати ці країни в тісних зв'язках.

Українсько-російське культурне співробітництво, як і будь яке інше, має свої головні напрями. Це в першу чергу зв'язки в галузі освіти, науки, літератури, мистецтва та інформаційної сфери, які ми сьогодні з вами намагалися дослідити.

На сьогоднішній день є те, що українсько-російські відносини стають більш прагматичними толерантнішими. Вони ґрунтуються на об'єктивному визнанні потреби подальшої гармонізації національно-культурних інтересів. Адже, щира дружба та взаємовигідне співробітництво між двома найбільшими східнослов'янськими народами не лише відповідають історичній традиції, а й є запорукою стабільності та миру в Євразії."

Ведучий закриває конференцію, дякує учасникам за активні участь.


Список використаних джерел та літератури


Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 33, Ч.1 / Київ: – 2002. – 273 с.

Белошинская Е., Кононенко Ю., Слюсарчук В. И лишь неизменна книга: К 80-летию создания Библиотеки украинской литературы в Москве. – М.: Слово, 2002. – 64с.

Библиотечно-информационное образование в Росии: или старое вино в новой бутылке О. В. Шлыкова // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. – 1999. – Т. 2. – С. 18 – 21.

Библиотечно-информационная супермагистраль Россия - СНГ – США в ХХ в.: концептуальный подход и практическая реализация Я. Л. Шрайберг // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудн. – 1999. – Т. 1. – С. 22 – 25.

Библиотека на пути в информационное будущее / Т. А. Эссин // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - 2003. – Т. 1. – С. 97 – 99 с.

Бокань В. А., Польовий Л. П. Історія культури Украини: Навчальний посібник. – К.: МАЦП, 2001. – 256 с.

Васильєва-Чекаленко Л. Д. Україна в міжнародних відносинах (1991-96 рр.) Навч. посібник / Л. Д. Васильєва-Чекаленко. – К.: Освіта, 1998. – 176с.

Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми: Текст лекцій для студентів ін-ту журналістики з курсу "Видавнича справа та редагування" - К.: Київський національний ун-т ім. Т. Г. Шевченка, ін-т журналістики, 2002. – 23 с.

Галинський Л. Українська книга в Москві // Демократична Украина. - 2002. - 22 березня. - С. 2-4

Гнаткевич Ю. В. чи злетить птах у синє небо: Нариси про русифікованих і русифікаторів та гірку долю укр. мови в незалежній Україні. – К.: Видавничий центр "Просвіта", 1999 – 127с.

Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраїнської науково – практчної конференції, 24 – 26 січня 1995 р. - К., 1995. - 237 с.

Диалог украинской и русской культур: Материалы Международной научно-практической конференции. 24 – 25 октября 1996г. – К., 1997. – 234с.

Диалог украинской и русской культур в Украине. Материалы Международной научно-практической конференции 30 – 31 октября 1997 - К., 1998. – 213 с.

Диалог украинской и русской

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: