Бiблiографiчна діяльність
Найбільш ефективною формою БІ вважається індивідуальне інформування, або режим ВРІ – вибіркового розповсюдження інформації. Галузеві бібліотеки, де ця форма зародилася й набула найширшого застосування, внесли в її організацію принципове нововведення – картки зворотного зв'язку.
ВРІ націлено передусім на обслуговування працівників партійних і радянських органів, керівників семінарів і шкіл системи партійної освіти, провідних спеціалістів установ» підприємств, організацій, яким, поряд із загальною інформацією про новинки літератури з різних галузей знань, потрібна вичерпна інформація з окремих питань і проблем, нерідко дуже специфічних, пов'язаних з новими напрямками наукового пошуку, із запровадженням нової технології, проведенням дослідів тощо.
Коло абонентів ВРІ, а також тематика, види видань, що підлягають перегляду, визначаються шляхом консультацій з керівниками підприємств, установ та організацій і з самими фахівцями. Фахівець заповнює анкету (опитувальний листок), в якій формулює тему, зазначає характер потрібної йому літератури, місце роботи, фах, посаду, освіту, знання мов та адресу. На основі анкет створюється алфавітно-предметна картотека запитів.
Картотека запитів служить своєрідним орієнтиром при доборі літератури для індивідуальних абонентів під час перегляду нових надходжень, оскільки в ній дається перелік всіх тем, за якими провадиться ВРІ. Кожна тема заноситься під порядковим номером на картку-роздільник, на якій слідом за назвою теми проставляються (за новою нумерацією) прізвища абонентів і основні відомості про них. Наприклад:
| Тема XV. Механізація вирощування та збирання зернових |
|
27. Василенко ІванЯкович — бригадир комплексної бригади колгоспу ім. М.І. Калініна, с. Діброва. Освіта — середня загальна. 28. Рибченко Марія Миронівна — головний агроном радоспу «Радянський», с. Іваньки. Освіта — вища спеціальна, володіє англ. мовою. |
За такими роздільниками збираються картки з описами літератури, призначеної для інформування, а на звороті роздільників (або на окремій картці) проставляються дати відправлення інформації та кількість літератури, включеної до інформаційного списку, наприклад: «16.VII 83 12 назв». Нумерація тем і абонентів необхідна під час перегляду нових надходжень для своєрідного «шифрування» літератури, відібраної для індивідуальної БІ.
При доборі літератури переглядаються всі друковані матеріали, що надходять до бібліотеки, особливо матеріали конференцій, симпозіумів, збірники праць, галузеві журнали, монографії.
Способи інформування визначаються можливостями бібліотеки, кількістю і складом абонентів та обсягом інформаційного матеріалу. Якщо йдеться про декілька джерел, відомості про які легко передати по телефону, користуються телефоном. Великі ж списки літератури (або добірки бібліографічних карток), до того ж анотовані, пересилаються поштою.
За домовленістю з бібліотекою читачі, що обслуговуються в режимі ВРІ, можуть приходити у визначені дні для безпосереднього ознайомлення з новими надходженнями. В цьому випадку література не відображається в картотеці запитів, а відкладається разом з бібліографічними картками до шафи індивідуального інформування, де для кожного абонента є своє відділення. Переглядаючи літературу, читач тут же оцінює якість добору, відбирає потрібне йому для запису в читацький формуляр, решту повертає бібліотекареві.
2.3 Організація інформаційно-бібліографічного обслуговування
Різні типи й форми бібліографічної інформації застосовуються в умовах масових бібліотек у взаємодії, з використанням радіо, телебачення, місцевої преси та інших засобів інформування. Бібліотеки проводять огляди літератури й бесіди про книги, близькі за тематикою до популярних телепередач; на спеціальних стендах вивішують актуальні вирізки з газет, повідомлення про радіо- і телепередачі з відповідною рекомендацією літератури.
Значна частина інформаційно-бібліографічної роботи провадиться за участю органів масової інформації. Це виступи працівників бібліотек по радіо і телебаченню з оглядами нових надходжень, з бесідами про джерела централізованої БІ та її організацію на місцях, про інформаційні можливості ЦБС; це популяризація в бібліотеках інформаційної служби країни, публікація на краєзнавчі видання, оглядів літератури, приурочених до важливих політичних кампаній, знаменних і пам'ятних дат. Інформаційно-бібліографічне обслуговування, таким чином, сполучається з пропагандою бібліотеки і бібліографічних знань. Ініціатива й організаторська роль в цій роботі належить міським та районним центральним бібліотекам.
В організації інформаційно-бібліографічного обслуговування, там, де воно ще не розпочато, є своя послідовність. Передусім розробляється план організаційних заходів, найважливішими розділами якого є:
1) уточнення економічного профілю і особливостей бібліотечного регіону;
2) вивчення інформаційних потреб споживачів інформації;
3) вивчення існуючих на підприємствах, в установах та організаціях каналів інформації;
4) налагодження прямих контактів з підприємствами, установами і організаціями, зацікавленими в бібліографічній інформації;
5) створення ДІФу;
6) вивчення інформаційних можливостей інших бібліотек регіону;
7) розробка плану координації і кооперації ІБО;
8) створення постійних інформаційних пунктів на підприємствах і в установах і активу інформаторів-референтів.
Уточнення економічного профілю району та вивчення читачів і інформаційних потреб підприємств та установ передує всім іншим заходам, оскільки від характеру цих запитів і потреб залежить зміст і спрямованість інформаційно-бібліографічного обслуговування, отже, і формування ДІФу – матеріальної бази цієї роботи.
Інформаційно-бібліографічне обслуговування провадиться за допомогою активу читачів. Підприємства і установи, зацікавлені в бібліографічній інформації, призначають з найдосвідченіших фахівців референтів та інформаторів, в обов'язки яких входить допомога масовій бібліотеці в плануванні ІБО, в комплектуванні та організації ДІФу, в проведенні масових заходів (громадських переглядів літератури, днів спеціаліста, днів інформації тощо), а також регулярний перегляд літератури, відібраної бібліотекою для інформування, консультативна робота з добору літератури для певних груп читачів, доведення інформації до споживачів. По суті інформатори і референти, які знають потреби свого підприємства, характер діяльності та запити фахівців, ведуть основну роботу щодо забезпечення групової та індивідуальної бібліографічної інформації в трудових колективах.
На підприємствах і в установах, в приміщеннях відомчих бібліотек (а при відсутності бібліотек – за домовленістю з керівництвом – в інших приміщеннях) створюються інформаційні пункти, де збираються відповідні друковані матеріали (ін форм листки, тематичні папки списків літератури), організується чергування інформаторів і читачів-активістів, проводяться у визначений час консультації тощо.
Істотне значення має правильний добір абонентів групової та індивідуальної інформації. До уваги беруться такі фактори, як економічний профіль району; наявність в зоні обслуговування галузевих бібліотек і служб інформації; стан інформаційно-бібліографічної роботи в зоні обслуговування; можливості ЦБС щодо комплектування фондів необхідною літературою (в тому числі інформаційно-бібліографічними виданнями) та тиражування науково-інформаційної документації; забезпеченість ЦБС кадрами бібліографів. Там, де такі умови й можливості обмежені, на перших порах запроваджується система пріоритету, тобто інформування груп першочергового обслуговування. Такими групами є:
а) організації та установи, що ведуть політико-виховну роботу серед населення;
б) спеціалісти підприємств і установ, в складі яких немає ні бібліотек, ні органів НТІ;
в) працівники культури і мистецтва.
Оскільки центральні районні бібліотеки виконують функції низових служб НТІ в галузі сільського господарства, на них покладається інформаційно-бібліографічне обслуговування спеціалістів та працівників масових сільськогосподарських професій, передусім агрономів, зоотехніків, механізаторів, рільників, тваринників. Для забезпечення цієї роботи масові бібліотеки ведуть картотеку фахівців. В ній фіксуються прізвища фахівців, що працюють в межах бібліотечного регіону, із зазначенням посади, освіти, характеру діяльності фахівця та його інформаційних потреб. Крім того, ЦРБ складає картотеку бібліотек-інформаторів регіону, в якій з метою визначення інформаційних можливостей бібліотек фіксуються відомості про їх фонд, профіль комплектування, ДБА та штат працівників.
Основними методами вивчення ефективності інформаційно-бібліографічного обслуговування є анкетування абонентів ВРІ, проведення конференцій і нарад бібліотечних працівників, опит читачів і інформаторів-референтів, вивчення карток зворотного зв'язку, аналіз читацької активності в масових заходах бібліотеки (в останньому випадку використовуються спеціальні зошити обліку). Центральна бібліотека вивчає також звіти своїх підрозділів і філіалів, книги обліку виконаних довідок і незадоволених читацьких запитів. З метою апробації нових форм інформаційно-бібліографічного обслуговування провадиться також експериментальна робота в кращих бібліотеках.
Вибір методу вивчення, а значить і перевірки ефективності бібліографічного обслуговування залежить від цілей, які переслідує бібліотека. Так, анкетне опитування абонентів ВРІ дозволяє скласти об'єктивне уявлення про організаційний бік інформаційно-бібліографічного обслуговування, якість ВРІ оперативність, повнота, відповідність, конкретність); намітити заходи щодо поліпшення цієї роботи. Аналіз книговидач дозволяє проілюструвати спостереження і висновки, зроблені на підставі анкетного опитування, статистичними даними; аналіз читацької активності – зробити висновки-про популярність і доцільність певних форм БІ, виявити серед них найвдаліші тощо.
Найповніші і найоб'єктивніші дані дає комплексне вивчення ефективності, яке провадиться із застосуванням різних форм і методів аналізу і перевірки. Наслідки спостережень, вивчення і аналізу інформаційно-бібліографічного обслуговування обговорюються на методичних радах та засіданнях міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при районному відділі культури. Відповідно до рішень цих інстанцій інформаційно-бібліографічний відділ ЦБ розробляє рекомендації та організаційні заходи щодо поліпшення цієї роботи.
бібліографічний анотування бібліотечний обслуговування
3. Формування бібліографічної культури та пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань
Масове читання в нашій країні стало показником високих духовних запитів і одним із факторів формування всебічно розвиненої особи. «Дві сили найбільш сприяють вихованню культурної людини – мистецтво і наука, – говорив О. М. Горький. – Обидві ці сили сполучені в книзі».
Рівень культури читання, компонентом якої є бібліотечно-бібліографічна грамотність, впливає на характер читання, його спрямованість та інтенсивність. Без бібліографічної культури не може бути ефективного використання книги. Тому пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань, будучи одним із важливих розділів діяльності масових бібліотек, розповсюджується на всіх читачів незалежно від віку й освіти.
Є, однак, категорії й групи читачів, робота з якими в цьому напрямку вимагає особливої уваги. Це молодь, що вчиться. Зараз поставлено конкретне завдання: озброїти студентів і учнів основами бібліотечно-бібліографічних знань, підготувати їх до самостійної роботи з книгою з метою самоосвіти й самовиховання.
Масові бібліотеки здавна виступають у спілці зі школою: проводять бібліотечні уроки, знайомлять читачів з елементами книги, організують екскурсії до бібліотеки тощо. Нині ця робота піднята на вищий рівень. По-перше, формування бібліографічної культури включено в систему загальноосвітньої підготовки учнів і студентів. По-друге, ця робота здійснюється не ізольовано від інших процесів бібліотечно-бібліографічного обслуговування, зокрема керівництва читанням, а в єдності з ними. По-третє, рекомендації щодо формування бібліографічної культури все частіше знаходять своє обґрунтування в науково-теоретичних дослідженнях, спираються на положення й висновки таких дисциплін, як психологія, педагогіка, бібліографознавство, інформатика та інші.
Бібліографічна орієнтація читачів має бути комплексною за тематикою і характером подачі матеріалу, диференційованою – за читацьким призначенням. Читачам потрібні не розрізнені відомості, а система знань з таких питань, як загальна культура читання, самостійна робота з книгою, організація бібліотечно-бібліографічної та інформаційної служби, ДБА бібліотеки, види й типи бібліографічних посібників, методика бібліографічної роботи, організація й ведення особистої бібліотеки.
Склався мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, яким треба оволодіти кожному читачеві:
1) раціональні методи роботи з книгою;
2) вміння стежити за новою літературою;
3) вміння самостійно відшукувати й добирати літературу за бібліографічними джерелами;
4) вміння складати й оформляти списки літератури для самоосвітньої, навчальної, виробничої та наукової роботи;
5) знання основних інформаційно-бібліографічних центрів країни та їх видань.
Мінімум бібліографічних знань засвоюється поетапно, шляхом активних взаємин з бібліотекою та участі в її заходах.
Форми й методи пропаганди бібліографічних знань
Пропаганді бібліографічних знань властиві всі форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачем. Для зручності аналізу й характеристики ці форми і методи об'єднуються в групи:
1) форми письмової пропаганди;
2) форми наочної пропаганди;
3) форми усної пропаганди.
З другого боку, за своїм характером пропаганда бібліографічних знань може бути комплексною і розрізненою.
Особливість комплексної пропаганди полягає в тому, що в ній різні форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачами об'єднуються широко взятими бібліотечно-бібліографічними темами, нерідко програмами, розрахованими на проведення серії різноманітних бібліографічних заходів. Комплексний характер, наприклад, мають бібліотечні уроки, екскурсії до бібліотеки, бібліографічні семінари-практикуми, бібліографічні конференції читачів, дні бібліографії, місячники пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань.
Комплексна пропаганда вимагає всебічного методичного забезпечення, кооперування бібліотек, установ і організацій, зацікавлених у розвитку бібліографічної культури. Форми письмової пропаганди – це пам’ятки, плакати, методичні й практичні посібники з бібліографічних питань, що випускаються обласними та центральними міськими й районними бібліотеками. Частина цих видань звернена безпосередньо до читача, навчальні ж, методичні та практичні посібники адресуються переважно організаторам бібліотечно-бібліографічної пропаганди – бібліотечним працівникам.
До форм письмової пропаганди належать також папки журнальних та газетних статей з бібліотечно-бібліографічних тем (наприклад: «Раціональні методи роботи з книгою», «Бібліографічне оформлення наукових праць», «Система бібліографічної інформації», «Домашня бібліотека»), альбоми з висловлюваннями діячів науки і культури про книгу, бібліотеку і бібліографію, з цифровим матеріалом, що характеризує розвиток книговидання, бібліотечної й бібліографічної справи, з відповідними ілюстраціями; матеріали в настінних газетах і бюлетенях (інформація про новинки бібліографічної літератури, відповіді на запитання читачів у рубриці «Бібліографічна консультація»)
Найбільш розповсюдженими формами наочної пропаганди бібліографічних видань, плакати та стенди.
Наявність великої кількості бібліографічних матеріалів дає змогу урізноманітнювати виставки бібліографічних видань за змістом і читацьким призначенням. Вони можуть бути загальними, адресованими широкому колу читачів (наприклад, «Бібліографічну культуру – кожному читачеві», «Наша Батьківщина в довідниках та бібліографічних виданнях»); тематичними, адресованими фахівцям (наприклад, «Бібліографічні посібники – працівникам сільськогосподарського виробництва», «Видання Інформцентру з питань культури і мистецтва»). Можуть розкривати окремі типи бібліографічних видань (наприклад, «Реферативні журнали з техніки»), пропагувати методи бібліографічної роботи («Як вибрати книгу», «Бібліографія і самостійна робота з книгою» та ін.).
Бібліографічні матеріали демонструються під час громадських переглядів літератури, ними доповнюють звичайні виставки книг на стендах і на полицях відкритого доступу.
Ефективною формою пропаганди бібліографічних посібників є книжкові виставки, складені виключно з літератури, що рекомендується в тому чи іншому посібнику. Така виставка повторює структуру посібника й розташування літератури всередині розділів. За основу беруться, відомо, найзначніші рекомендаційні посібники, зміст яких може зацікавити багатьох і різних читачів бібліотеки, а сама література, що рекомендується, відповідає сучасним завданням і вимогам.
Різновидністю книжкових виставок з бібліографічної тематики є добірки бібліографічних матеріалів для спеціальних скриньок, що виставляються біля стола видачі книг.
Більшість виставок з питань бібліографії діють постійно, що привчає читачів регулярно стежити за новими бібліографічними-надходженнями. Проте зовнішнє оформлення їх час від часу оновлюється. Здійснюється також перекомпоновка експонатів, розкриваються нові аспекти змісту посібників.
Плакати і стенди знайомлять читачів здебільшого із структурою ДБА бібліотеки і ЦБС, з методикою бібліографічного пошуку («Як користуватися систематичним каталогом та картотекою журнальних і газетних статей», «Допоміжний алфавітно-предметний покажчик – ключ до систематичного каталогу»), пропагують культуру читання, джерела поточної БІ, окремі бібліографічні й довідкові видання. Цілям пропаганди бібліографічних знань служать також плакати-написи на стелажах і полицях, призначених для відкритого доступу. Здебільшого це рекомендації окремих посібників, лаконічні поради, як вибрати й читати книгу.
На стелажах для відкритого доступу оформляються також роздільники з бібліографічними посиланнями до каталогів, картотек І покажчиків літератури, їх мета – забезпечити комплексну пропаганду літератури з найважливіших тем і розділів книжкового фонду.
Наочна пропаганда лише тоді ефективна, коли вона сполучається з живим словом бібліотечного працівника, використовується як ілюстративний матеріал в усіх масових заходах бібліотеки.
Формами усної пропаганди бібліографічних знань є бесіди про окремі бібліографічні посібники, колективні консультації, огляди бібліографічних видань.
Бесіди про посібники – невід'ємна частина рекомендаційно-бібліографічного обслуговування читачів. Завдання їх – викликати у читачів інтерес до бібліографії. Тому пропаганда посібників, як правило, сполучається з пропагандою літератури з теми, якій присвячено посібник.
Колективні консультації застосовуються тоді, коли створюється більш-менш однорідний склад читачів: наприклад, при проведенні днів інформації, днів фахівця, бібліографічних семінарів тощо. На консультаціях порушуються такі питання, як методика бібліографічного пошуку, правила бібліографічного описання й оформлення бібліографічних списків, організація робочих бібліографічних картотек, особливості роботи з РЖ та іншими виданнями інформаційно-бібліографічних центрів країни. Консультації провадяться у визначені календарні дні, про що читачів повинні постійно інформувати спеціальні оголошення.
Особливістю оглядів бібліографічних видань є те, що вони носять не тільки рекомендаційний характер, а й навчально-методичний, особливо тоді, коли провадяться для читачів, малопідготовлених у бібліографічному відношенні.
До огляду включаються переважно найновіші покажчики літератури, в тому числі й ті, що опубліковані в книгах, журналах та газетах. За змістом добір посібників може бути тематичним і різноаспектним. Для бібліотечних працівників найчастіше провадяться огляди нових бібліографічних надходжень, які за своїм змістом, як правило, різноаспектні, тобто торкаються різних тем і по-різному їх розкривають.
Тематичні огляди готуються для читачів. До них включають не більше 2—3 видань, які не втратили своєї актуальності й практичного значення. Потрібно, щоб від кожного огляду кожен читач мав реальну користь. Тому при підготовці оглядів враховуються не тільки групові, а й індивідуальні інтереси читачів.
Композиційний огляд будується так. У вступі підкреслюється перш за все значення бібліографії для підвищення культури читання й поширення кругозору читачів, наводяться приклади й факти уважного ставлення до бібліографії вчених, громадських діячів, характеризується бібліографічна діяльність установ, що підготували видання, включені до огляду. (При творчому ставленні до огляду сам характер, зміст і особливості тих чи інших видань підказують, в якому напрямку слід вести про них розмову.) В основній частині дається вичерпна характеристика кожного видання. В першу чергу звертається увага на склад літератури в посібнику, на її хронологічні рамки, принципи розташування, на особливості допоміжного апарату. Видання порівнюється з іншими однотемними посібниками. Кожен посібник передається читачам для розгляду.
Ще одна форма усної пропаганди бібліографічних знань – лекції на бібліографічні теми. Вони організуються для широкої аудиторії читачів за їх заявками. Записані на магнітну стрічку, лекції можуть повторно використовуватися в філіалах ЦБ, на заняттях в університетах культури.
Особливості роботи з окремими групами читачів
Пропаганда бібліографічної культури провадиться диференційовано, з урахуванням рівня підготовки читачів, їхніх професійних, вікових та інших даних. Від бібліотекаря вимагається не тільки досконале знання методики індивідуальної роботи з читачем, а й дієвості кожного методу й кожної форми бібліографічної пропаганди.
Відповідно до завдань і особливостей диференціація читачів бібліографічної пропаганди можна виділити такі основні групи читачів:
1) учні загальноосвітніх шкіл, середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ;
2) студенти і аспіранти вузів;
3) фахівців середньої і вищої кваліфікації;
4) працівники масових професій різних галузей народного господарства;
5) керівні працівники партійних і радянських органів, організатори виробництва, діячі науки і культури, наукові працівники.
В межах кожної групи може бути своя диференціація, зумовлена різницею у віці, освіті та професії читачів (див. схему 7).
Схема 2
Диференціація читачів за рівнем бібліографічної підготовки
| Групи | Підгрупи | |
| І | Учні загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних закладів, професійно-технічних училищ |
а) Учні 1-4 класів б) Учні 5-9 класів в) Учні 10-11 класів, середніх спеціальних закладів, ПТУ |
| ІІ | Студенти і аспіранти вищих навчальних закладів |
а) Студенти І-ІІІ (І-ІV) курсів б) Студенти-дипломники, аспіранти |
| ІІІ | Фахівці середньої і вищої кваліфікації |
а) З професійним стажем до 5 років б) З професійним стажем понад 5 років |
| ІV | Працівники масових професій різних галузей народного господарства |
а) З незакінченою середньою освітою б) З середньою загальною освітою в) З незакінченою вищою освітою |
| V | Керівні працівники, організатори виробництва, діячі культури і науки, наукові працівники |
а) З середньою і вищою освітою б) Ті, що мають винаходи, наукові праці |
Водночас розрізняють категорії читачів:
1) читачі, що не мають досвіду самостійної роботи з книгою і не засвоїли мінімум бібліографічних знань;
2) читачі, які систематично працюють з книгою і мають певні знання в галузі бібліографії;
3) читачі, що професійно пов'язані з книгою і систематично користуються бібліографічними посібниками.
Ці категорії можуть бути в різних співвідношеннях в межах кожної із зазначених груп.
Не тільки кожна група, а й підгрупа вимагає диференційованого підходу. Наприклад, у читачів першої групи формування бібліотечно-бібліографічної культури може відбуватися деякий час (до 8-го класу) за однією й тією ж програмою, прийнятою для середньої школи. Далі, однак, йде розмежування: учні 9—10 класів завершують програму середньої школи, учні ж технікумів та ПТУ набувають бібліографічні знання з урахуванням потреб своєї спеціальності.
Другий приклад: обсяг бібліографічних знань і навичок у студентів-дипломників і аспірантів має бути ширшим, ніж у студентів І—III курсів (друга група читачів). Останні нерідко освоюють бібліографічні знання в рамках програми середньої школи. Аспіранти ж і студенти-дипломники повинні знати бібліографічні видання з фаху, володіти методикою бібліографування.
Пропаганда бібліографічних знань серед читачів різних категорій і груп має істотні особливості. Так, у читачів, які ще тільки долучаються до самостійної роботи з книгою, формування бібліографічної культури провадиться на основі керівництва читанням. Провідна форма роботи з ними – бесіди про бібліографічні посібники саме з тих питань, які найбільшою мірою відповідають інтересам читачів і тим цілям, заради яких читачі звертаються до книги.
Більш різноманітні форми роботи з читачами, які систематично працюють з книгою й мають певні знання з бібліографії. Це планові консультації з бібліографічних питань, огляди бібліографічних новинок, читацькі конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, усні журнали типу: «Що треба знати кожному читачеві про бібліотеки і бібліографічні центри нашої країни», «Мистецтво бути читачем» тощо. Заходи такого характеру вимагають тривалої, копіткої підготовки, попередньої розробки оригінальних сценаріїв і програм, кооперування бібліотек. Тут необхідна кваліфікована допомога обласних наукових бібліотек.
Для підготовлених читачів, які з свого боку можуть взяти участь у розповсюдженні бібліографічних знань (наприклад, для керівників шкіл, завідуючих кабінетами освіти, працівників інформаційних служб, вчителів, викладачів середніх і вищих навчальних закладів), організуються бібліографічні семінари-практикуми і лекторії.
Основне завдання семінару-практикуму – дати його учасникам прикладні знання бібліографії за певною програмою. Тому заняття тут мають здебільшого практичний характер. Учасники семінару вивчають конкретні посібники, до яких їм треба постійно звертатися з метою само-інформації та виявлення потрібної літератури, освоюють методику бібліографічного пошуку, описують твори друку й складають робочі картотеки. Відомості ж загального характеру, такі як організація бібліографічної справи, типологія бібліографічних посібників, склад ДБА бібліотеки тощо, даються керівником семінару в процесі вивчення окремих тем.
Особливе місце в формуванні бібліографічної культури належить бібліотекам для дітей. Разом зі школами бібліотеки розробляють тематичні плани бібліотечних уроків (на 5—12 годин) для кожного класу, починаючи з першого. В сукупності ці плани-програми становлять мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, необхідних для самостійної роботи з книгою. Уроки передбачають бесіди, практичні заняття та виконання домашніх завдань, що стосуються таких трьох основних тем:
1) книги і бібліотеки, їх значення в житті людини;
2) шляхи самостійного, цілеспрямованого вибору книг;
3) мистецтво читання й методика роботи з книгою, періодичними виданнями та довідково-бібліографічною літературою.
Для кращого засвоєння матеріалу організуються навчально-методичні консультації, учні залучаються до роботи в гуртках друзів книги тощо.
Виховання у школярів бібліотечно-бібліографічної культури – невід'ємна складова частина керівництва читанням. Воно провадиться силами учителів і бібліотекарів, за участю центральних районних та міських бібліотек, центральних бібліотек для дітей, на які покладено методичні й координаційні функції з цього питання. З переходом учнів з класу в клас коло бібліографічних знань поширюється, поглиблюється їх програма.
Популярними формами пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед школярів є екскурси до бібліотеки, бібліографічні вікторини. Екскурсії передбачають знайомство читачів з відділами бібліотеки, книжковим фондом, каталогами і картотеками, масовою роботою, широке використання усних і наглядних форм пропаганди книги й культури читання. Вікторини провадяться з метою перевірки засвоєння учнями бібліотечно-бібліографічних знань, і, поряд з іншими питаннями з цієї тематики, включають завдання з бібліографічного пошуку.
Організаційні заходи
Важливими каналами розповсюдження бібліографічних знань є місцева преса, радіо, телебачення. Вони використовуються для регулярного усного й письмового інформування населення регіону з питань організації бібліографічної служби в місті, районі, для проведення радіо-і телепередач типу «Довідкове бюро книголюба», «Радіо-університет читання» з комплексним, циклічним розкриттям бібліотечно-бібліографічної культури, для публікацій оглядів бібліографічних новинок, рецензій на покажчики літератури, порад книголюбам тощо. Такі заходи готуються об'єднаними зусиллями бібліотек, шкіл, товариства книголюбів, редакцій місцевих газет та місцевого радіомовлення і телебачення.
Організаційними заходами з пропаганди бібліографічних знань є місячники і дні бібліографії. Для них характерна інтенсивна робота з різними групами читачів, широке використання всіх можливих форм і методів пропаганди бібліографії на основі заздалегідь складених тематичних і методико-організаційних програм, вивчення ефективності бібліографічної діяльності бібліотеки. Так, в день бібліографії організуються огляди бібліографічних посібників бібліографічні консультації, вікторини, усні журнали, виставки бібліографічних посібників. При цьому окремі заходи (наприклад, бесіди, огляди, екскурсії по виставках) повторюються протягом дня кілька разів, з інтервалом в 2—3 години. В цей день реєструються всі бібліографічні запити читачів, фіксується їхня участь у бібліографічних заходах, які провадяться бібліотекою, обліковується видача книг і посібників, згаданих в оглядах. Матеріали цього обліку і спостережень потім аналізуються і узагальнюються. Дні бібліографії провадяться один - два рази на місяць.
В програмах місячників бібліографії, поряд з широким застосуванням усних і наочних форм пропаганди, передбачаються також семінари-практикуми. Останнім нерідко відводиться головна роль у цій програмі.
В ЦБС пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань провадиться за єдиним планом при активній участі всіх відділів ЦБ і бібліотек-філіалів.
У планах відображаються такі програмні пункти:
1) охоплення пропагандою бібліотечно-бібліографічних знань основних груп читачів;
2) спрямованість пропаганди бібліографічних знань на допомогу освіті й самоосвіті читачів;
3) запровадження різних форм і засобів пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань;
4) системність і послідовність в організації пропаганди;
5) чіткість розподілу обов'язків і координація дій бібліотек регіону, органів НТІ, товариства книголюбів і засобів масової інформації;
6) використання ситуаційних можливостей для організації пропаганди (виробничі наради, курси, семінари, університетів культури і т. ін.);
7) вивчення ефективності виховання культури читання. Елементи формування бібліографічної культури включаються в усі можливі заходи індивідуальної та масової роботи бібліотеки й передбачаються в них ще на стадії планування.
Організаційно-методичне керівництво роботою масових бібліотек з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань покладається на інформаційно-бібліографічні відділи ЦМБ і ЦРБ та на методичні відділи центральних бібліотек для дітей.
Облік роботи доцільно вести в спеціальному зошиті, який складається з двох частин:
1) облік заходів бібліотеки з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань,
2) облік видачі бібліографічних посібників і літератури згідно рекомендаційних посібників.
Форма першої частини може бути такою:
а) дата проведення заходу;
б) назва заходу;
в) формулювання теми заходу;
г) місце проведення;
д) категорія й група читачів;
е) кількість учасників, слухачів;
є) хто проводив;
ж) участь інших бібліотек, установ, організацій;
з) примітки (як пройшов захід, який матеріал використано для його проведення тощо).
Форма другої частини:
а) назва посібника, довідкового видання;
б) кількість примірників посібника, виданих читачам: додому, для користування в бібліотеці;
в) кількість книг, замовлених читачем згідно рекомендацій покажчика;
г) номери читацьких формулярів, дата.
Ретельний облік роботи потрібен бібліотеці для контролю і аналізу зробленого, для планування заходів на майбутнє. Облікові форми, наведені вище, дають можливість встановити ефективність тих чи інших бібліотечних заходів. Знаючи, наприклад, які покажчики пропагувалися в бібліографічних оглядах, на виставках, бібліотечних уроках і які покажчики читачі взяли для використання в роботі, можна зробити висновки, наскільки ці огляди, виставки, уроки були вдалими, методично обґрунтованими тощо. Аналіз цих же даних може підказати, для яких читачів ті чи інші заходи є найрезультативнішими.
Однак для всебічного вивчення ефективності пропаганди бібліографічних знань одних статистичних даних мало. Бібліотеки практикують періодичні анкетування і опити читачів, збирають письмові відгуки на бібліографічні посібники, організують спостереження за реакцією читачів на ті чи інші заходи, піддають одноразовому або, навпаки, тривалому аналізу бібліотечні формуляри читачів певних груп і категорій з метою виявлення змін у характері й тематиці їх читання, з'ясовують причини негативного ставлення до бібліографії окремих читачів тощо. Велику роботу в цьому відношенні бібліотеки виконують в дні бібліографії, під час консультацій та обговорення бібліографічних питань на конференціях читачів.
Будь-яке вивчення ефективності бібліотечно-бібліографічної роботи ґрунтується на наукових засадах, провадиться диференційовано, з постановкою точних і конкретних цілей. Ясність цілей зумовлює правильність методичних рішень.
4. Технологічні особливості процесів обробки документів при переході від ручної до автоматизованої технології
Процеси технічної та технологічної революції, які переживають сучасні бібліотеки, найбільшою мірою вплинули на сферу каталогізації та обробки літератури. Протягом всієї своєї історії бібліотечні каталоги пережили не одну зміну форм і засобів організації, але ні одна з них не здійснила такого впливу на принципи каталогізації, як електронна форма. Адже активне впровадження комп’ютеризації в більшості бібліотек почалось зі створення електронного каталогу.
Електронний каталог є найголовнішою базою даних бібліотеки і включає записи на всі види документів: книги, брошури, методичні посібники, періодичні видання, автореферати дисертацій.
В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою.
Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.
Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також – здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.
Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.
Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи обов'язково треба враховувати ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи; брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість; наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.
Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися в бібліотеці у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:
1)