Xreferat.com » Рефераты по зарубежной литературе » Поетична творчість Юрія Клена

Поетична творчість Юрія Клена

хвилях серце випливає

В вечірній франкфуртський туман. [с. 71]


"Стара легенда оживає" у "Попелі імперій" Юрія Клена, з’єднуючи минуле і сучасне в єдиному гармонічному звучанні. Власне інтертекстуальний зв’язок "Фауста" Гете з Кленовою поемою реалізується у "Вальпургієвій ночі" - четвертій частині епопеї. Тут переосмислюються ідеї, мотиви поеми Гете. В мандри по колах демонічного світу Юрій Клен обирає Данте, Енея і Фауста. Дві перші постаті, як вже зазначалося, скеровують читача до образу Вергілія. Зберігши їхні характеристичні домінанти - Данте – в душі мандрівник, поет, дуже близький авторові поеми, репрезентований вже у "Каравелах"; Еней – воїн, мандрівник, баляндрасник; Фауст – магістр, вчений маг - Юрій Клен наділив їх нетрадиційною функцією – провідника-гіда. Як і Данте та Еней, Фауст в поемі осучаснений, переодягнений в альпініста (адже Фауст водить героя горами). У поемі Гете Фауст – глибоко розчарована людина, вчений, що зневірився в мисленні і логіці, які не допомагають зрозуміти не тільки життя в цілому, а навіть самого себе. У Клена:


І враз почув я за собою кроки,

То горо лаз якийсь мене здогнав,

Середніх літ, вродливий і високий, -

Маляр-митець чи доктор прав

З-під оксамитно-чорного берета,

З чудним пером дививсь він так, немов

Зійшов зі старовинного портрета:

Колишній лицар-звіролов [с. 321-322]


Як і в попередніх подорожах, портрет провідника досить детальний. Як і Фауст Гете, персонаж Клена, з’являючись, заявляє про себе:


...Магістер Фавст, а фах

мій – вчений маг. Не раз із цим іменням

Ви зустрічалися в книжках [с. 322]


Фауст розповідає свою історію, яку герой знає вже з книжки, довідався "із творів Гете":


"Той самий! – з усміхом він відповів. –

Як Мефістофель вів мене горами,

А потім Шпенглера я вів, ..." [с. 322]


В. Сарапин підкреслює, що йдеться "про термін "фаустівський рух" до пізнання – основну рису європейської культури й метапсихології, які обстоював автор "Присмерку Європи" і його сучасники" [57:236]. Як і в попередніх мандрах по пекельних колах, тут "стару традицію відчутно":


Відколи на планету

Нагнав розчухрану мару

Та оселився в цих мадярських горах

Отой, що звав його народ вождем,

І що, зухвало стерши світ на порох,

Творити став новий едем" [с. 322]


І розігрується "містерія віків", у якій вирішується доля Європи. Саме те, що "Суперечка іде вже не про окрему людину, а про ціле покоління" відрізняє, на думку І. Качуровського, поему Юрія Клена від першоджерела. Поет надає зображенню "Вальпургієвої ночі" національного колориту, у чому, знову ж таки, виявляється його націоцентричність. Як відмічає І.Качуровський, цей уривок "Попелу імперій" триплощинний: "На першому, найнижчому, рівні бачимо сатиру на українську, головно повоєнну, дійсність, причому висміяно як політичні угрупування, так і окремих діячів, з одного боку, а з другого – літературні напрямки та їх представників" [36:30] В.Сарапин наголошує, що "у "Вальпургієвій ночі" маємо полемічний перегук мотивів, образів емігрантської поезії й публіцистики, пародіюванню піддані, приміром Порфирій Горотак (тут йдеться про автопародію), Т. Осьмачка ("поет гіперболічних жахів"), Д. Донцов ("Квазі-Мефістофель") та ін. І.Качуровський не наважився однозначно трактували шаржовані й фейлетовані постаті "Вальпургієвої ночі". Сам же Юрій Клен заперечував будь-яку прив’язаність до конкретних персоналій, хоча, можливо, це один із елементів гри з читачем, до яких поет був схильний (про це свідчать, наприклад, історії з його довго не ідентифікованими псевдонімами – Юрій Клен, Гордій Явір, Роксолана Черяснівна та містифікованим Порфирієм Горотаком). Без авторських коментарів важко сьогодні точно встановити праобраз того чи іншого героя, тому цей пласт художнього матеріалу залишається відкритою проблемою" [36:237].

Другий рівень, за І. Качуровський, "загальнополітичний, у світовому масштабі" "сатира з політичним забарвленням" [36:30] Перед очима Люцифера проходять прибічники різних тенденцій: "четверо, що несуть важкий тризуб", "гурт людей у багряних одягах ", " четверо генералів в уніформі. "Тут уже поруч із глумами маємо трагічний елемент [36:30]: хор в’язнів, хор спалених єврейських дітей. "Релігійно філософське трактування проблем добра і зла". І. Качуровський вважає найвищим рівнем ідейно-тематичного ряду [56:30]. Проблема Добра і Зла трактується в поемі по-фаустівськи. Сучасний світ перетворюється на велику арену боротьби Бога і Диявола, Світла і Темряви, Добра і Зла. Ця боротьба точиться не тільки в реальній дійсності, на землі, що перетворилась у "скорботи тужне житло", а й переноситься на Всесвіт, Універсум, досягаючи своєї кульмінації у "Вальпургієвій ночі". Тут зображено грандіозний двобій – суперечку між Богом і Люципером і його свитою за душу людини" [44:91].

Мефістофель у Гете – однобічний раціоналіст, який послуговується нерідко дотепною, проте завжди егоїстичною софістикою – тим, що Кант назве "здоровим глуздом" і ретельно відрізняє його від "розуму". В особі Фауста він хоче дискредитувати людину як духовну істоту. Ставши супутником Фауста, Мефістофель грає роль "Анти-Вергілія", його завдання полягає в тому, щоб у прямому значені слова ввергнути душу Фауста в Пекло. Для цього він силкується відвернути його від піднесених прагнень і пропонує замість них принади, проти яких, як він вважає, людська природа безсила. Тобто укладає з Фаустом контракт, за яким "душа його буде належати Дияволу, якщо він не відмовиться від принад". Фауст зрозумів сенс життя:


Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільним краю,

Я міг би в захваті гукнути:

Спинись, хвилино, гарна ти! [25:487]


У поемі Ю. Клена ця ідея є провідною:


Слава ж тобі, о людино, яка по потай

Плинеш човнами по ще не відомих морях!

Предків не маєш? – тож будь тепер сам собі предок

Люди забули легенди? – Нову їм створи

Втратили віру? – Кресли на скрижалях їм кредо.

Щезли герої? – Меча тоді в руки бери. [с. 356]


Легендарний мотив продажу душі дияволу, спільний для багатьох європейських народів, проявляється у третій частині у зв’язку з подіями Другої світової війни у Польщі і презентована постаттю пана Твардовського. [57:235]. Моментом загальної подібності між "Фаустом" і "Попелом імперій" є "лейтмотив злих духів, чий хор... вклинюється у виклад подій" [36:25]. Так, у дії, що має назву "Кабінет Фауста", коли Фауст входить у супроводі пуделя-Мефістофеля, хор духів втручається, щоб звільнити "одного з своїх" від собачої оболонки:

Одного уже зловили –

Обережно, браття миле! –

Як в капкан хитрий лис,

Втрапив в пастку хижий біс.

Тільки глядіть!

Підлість та заграйте,

Все змішайте,

І звільніть його, звільніть!

Якщо ми зможем –

Йому поможем:

Він нашій породі

Теж стане в пригоді [25:51]


У Клена вся третя частина пронизана цим лейтмотивом:


Хвала, хвала тобі, о Люцифере!

Вславляють духи вітрів і болот,

І ті, які посіяли ці печери,

Тебе і мудру Астарто. [с. 327]


В Кленовій епопеї відбувається суперечка між Господом і Люцифером, який створив на землі нову людину "з коріння мандрагори" за своєю подобою:


Не звірячий, а демонічний розум

У них клекоче в теплих черепах.

Я ще додав легкої волі дозу.

На все живе наводить страх

Ота істота хижа і злочинна.

Її боїться кожний птах і звір,

І зветься іменем страшним "людина"

Цей Люциферів новотвір. [с. 327]


У новій людині, яку створив Люцифер, впізнається ідеологія ленінізму:


Вважаючи за божество найвище

Себе саму, в нещадній боротьбі

Вона усіх собі подібних знищить

І викличе творця на бій.

Вона дитина рідна Люцифера

глибокі надра звідає землі

і залітатиму в надземні сфери

на міжпланетнім кораблі. [с. 324]


Слід цілком погодитись з думкою, яка пише В. Сарапин: "Ми не схильні наслідувати пафосний підхід Кленових сучасників, які приписували йому здатність до містичного пророцтва. І все ж треба констатувати, що у варіанті майбутнього, виголошеного Люцифером, як це інколи трапляється в літературі, і не тільки науково-фантастичній, виявляється Касандрин комплекс." [57:236].

Отже, створивши нову людину, Люцифер став "тепер над світом пан". Страшне майбутнє пропонується в поемі:


Ті люди – як ті блохи,

Обскачуть кулю всю, і вже реве

Страшний пожар майбутньої епохи,

Що буде жерти все живе. [с. 328]


До Люциферової когорти належить і новий вождь, який:

... став там на Люциферовому троні,

простягши струнко руку наперед,

немов застигши в мертвім перегоні,

перемий і гострий, як ланцет?


Таким сучасним Мефістофелем зображений Ленін. Він – новий вождь, що "приймає парад великий смерті". (с. 334)

У епопеї поета є цілий ряд нових творінь Люцифера: "Хто, підійшовши, поруч став на троні, / по пас оголений, зіперсь на кант, як римський імператор у короні / із лавра й запашних троянд"; "Жезло марильське у руці... Той грубий? / Коли б це на гетьманському посту / його поставив вождь, він булаву би / собі замовив золоту..."; "А хто це йде з пов’язкою на оці, / дітей забитих тягне на шнурку, / хапає жиденят на кожнім боці / і вішає їх на суку?" [с. 336]. Більшовицькі вожді у "мертвих дуплах душ" лише "бур’ян барвистих ідеалів", вони зображені, як апокаліптичний звір Диявол: "І хтось гряде... не люд, а звір в багрянім сяйві революцій". Ці "потвори, нелюди і звірі" перетворили життя людей на пекло. Л. Косяк зауважує: "Цікаво, що про Леніна і Гітлера Клен говорить майже ті самі слова, передає через образ тіні свою оцінку цих історичних постатей: "Лягає велетенська тінь / низької постаті у пеклі / на простір царських володінь." [с. 149]; або про Гітлера: "то падає на тлі історії твоя страшна і велетенська тінь" [с. 249]. Правління Гітлера, його "діяння" також супроводжується в поемі мотивом бісовицьким, виттям "демонів стовухих" та "вітру-завірюхи", які віщують загибель усього живого". [44:92] Цікавим у цьому контексті є образ Прокрустового ложа, на яке кладуть "кожного небогу":


Біда, як хто по мірці не прийшовсь:

Хто завеликий, тим відрубуй ноги,

Хто замалий – розтягуй вздовж. [с. 337]

Трактування міфу про ложе Прокруста сповнене нового змісту, його використовують для державних інтересів, причому досить предметно:


Це забезпечує державні послуги:

Вгадай, де тут мудрець, де ідіот,

Як, підрівнявши до одного росту,

Знівелювали весь народ! [с. 337]


Господь у поемі Юрія Клена з’являється з "котмою за плечима" в образі мандрівника. Травестія присутня й у цій частині поеми: тут не Люцифер має відібрати у Господа душу, а Господь бореться за душі, відбираючи їх у Люцифера, який став паном на землі, де "зростає людське покоління, / що дасть відставку всім богам" [с. 329]. Господь признає, що Люцифер править душами людей:


Я знаю, випестив ти нову расу,

Диявольським умом обдарував.

Породу демонів, на злочин ласу,

В тіла смертельні вчаклував. [с. 329].


Між Господом і Люцифером відбуваються протистояння, гостра боротьба, основні ідейні акценти якої звучать у діалозі:


Люцифер: Я їх навчу лукавити, вбивати,

Вкладу неспокій, прокляту жагу.

Господь: А я вкладу чуття самопосвяти,

Збуджу за подвигом тугу.

Люцифер: А я зашумлю їх пристрастю до псінки,

Поріддю прищеплю содомський гріх.

Господь: А Я – мов, що на геройські вчинки

Надхне і визволить усіх.

Люцифер: А я покажу до пекла їм дорогу.

В них смак збуджу до мук і катувань,

І будуть з них чорти, лише безрогі,

Не дана бо підлоті грань.

Господь: А Я скажу: "Є чистота і врода".

Ключа до неї дам, щоб стала тих

Лихих, почварних демонів порода

Ще вище янголів ясних.

Люцифер: Старий романтику! Таким, як був ти

Мільйон років тому, ти залишивсь.

Тоді також музику творчу чув ти,

У свій блакитний сон дививсь.

І сотні раз той сон вже розлітався

Мов куля скляна, впавши на граніт.

А ти, а ти... ще не розчарувався

І твориш заново свій світ.

Господь: Дослідник терпить сотні раз поразки,

Але зневірі місця не дає,

І ось п’ятисотий раз, чарівна казка

В реторті дійсністю стає.

Люцифер: Як досі ти ще не здобув патенту

На досконалий світ, то чорт із ним!

Як завжди, від твого експерименту

Лишиться тільки чад і дим.

Господь: На вашім зборищі з моїх сандалів

Стряхаю Я нечисті порохи.

Почавсь одвічний змаг, і в дальні далі

Десь наші стрінуться шляхи [с. 331]

Люцифер отримує хоча й тимчасову, але все ж перемогу, бо Господь йде геть, покидає "зборище". Залишається сподіватися, що боротьба Добра і Зла ще не завершилася.

Віщуючи смерть імперіям, Юрій Клен, як Гете і Данте, через пекло "веде до неба" героя-оповідача. З німецьким поетом автора "Попелу імперій" зближує не лише введення в її сюжет образу Фауста із зображенням окремих гетевських його характеристик, а й розмаїття ремінісценцій з "Фауста", мотив "сходження до зірок" (ad astra). У четвертій частині, як у "Фаусті", осмислюється концепція життя як єдності Добра і Зла.

У реалізації мотиву "ad astra" як узагальнюючої соціальної ідеї Юрій Клен запозичає чимало деталей. Уперше з’явиться як заголовок до експозиційного вірша другої частини, цей мотив розвивається, передрікаючи перемогу Добра над Злом:


Зринуть сили крилаті,

Буде небо кружляти.

У високі чертоги

Золотиста дорога

Мені ляже під ноги,

І тебе, перемого,

Одягну, мов кохану,

Я у шату багряну [с. 192]


Тема сходження до зірок у четвертій частині поеми "Попіл імперій" набуває значення повороту "з чужого простору на Вкраїну". Вона для небо і зірка, світло і сонце. Такою вона постає через систему символів і метафор астрального змісту: "нагорний спокій зір", "простір безсмертної блакиті і сонця повінь золота", соняшник як квітка – символ, "ясного Хорса квітне золотий". [с. 317, 321].

Парадоксальність реального у співвідношенні з уявним образом України створюють відчуття її недосяжності, як зірки, як неба, сонце для Поета. Жертви імперії зображені на тлі червоної землі, образ якої тотожний образові "мертвої землі". У "Діалозі людини з землею" доля поета, його місія – бути літописцем, борцем і творцем. " Золотий засів" поета, святість і мудрість, думки його спрямовані до неба, до зірок, до природи – втілення гармонії. Таке трактування мотиву сходження до зірок співзвучне античній культурі і неокласикам, що на неї орієнтувалися.

Тема катастрофи у літературі ХХ століття відображала жах, викликаний усвідомленням пережитих (Перша світова війна, революція в Росії) й очікуваних майбутніх катаклізмів і випробувань, передала почуття можливої загибелі європейської культури, конденсувала почуття розгубленості у світі, яким керує якась бездушна містична сила. Подібно до своїх сучасників, Юрій Клен сприймав історію як зіткнення злих і добрих первнів, а ХХ століття вважають моментом торжества Антихриста [57:232].

Отже, "стара легенда" про доктора Фауста оживає в поемі Юрія Клена, переосмислюється, наповнюється сучасним змістом: "фастівський рух" до пізнання, як основну рису європейської культури й мета психології, замінено іншим ідеалом, який приніс "отой, що звав його народ вождем", переосмислюючи мотив продажу душі дияволу, Юрій Клен переніс його на український грунт, надаючи йому іншого звучання: суперечка йде не лише про душу окремої людини, й про ціле покоління. Грандіозний двобій Добра і Зла, Світла і Темряви, Бога і Диявола переноситься на масштаб Всесвіту.


ВИСНОВКИ


У модерністичному дискурсі української літератури першої половини ХХ століття важливим чинником у формуванні культури поетичного слова виступає освоєння митцями духовного досвіду людства.

Юрій Клен свій шлях до світової літературної спадщини починав з читання і перекладів творів видатних класиків світового письменства. Вагомий вплив на формування поетичного світу Юрія Клена мало його німецьке походження. Як український поет О. Бургард відбувся у Німеччині. Поетові випало продовжувати традиції київських неокласиків в еміграціїї, стати ланкою між українськими митцями і митцями еміграції, засвідчити неперервність духовного розвитку.

Глибокі знання світової літературної класики виявились в індивідуальному стилі Юрія Клена, формуванні його творчого методу. Вплив світової літературної традиції позначився на:

жанровій структурі поезії: версифікаційна майстерність Юрія Клена на повну силу розкрилася у формі сонета ("Японія", "Прованс", "Лесбія", "Цезар і Клеопатра", "Антоній і Клеопатра", "Лот" та ін.). Довершеність, філігранність класичних форм вірша (сонет, терцина) засвідчують віртуозну техніку у створенні неповторних поетичних картин із глибоким філософським змістом;

особливостях циклізації поетичних творів (цикл "Прованс", "Лесбія" тощо).

Поезія Юрія Клена містить багато "вічних" образів, але під оболонкою досконалих віршів, заглиблених в античну чи західноєвропейську літературну традицію, виступають болючі проблеми сучасності. Він не тільки відкривав світ літератури для українського читача, але й творив на його основі свій власний, привносячи в його мозаїку елементи національного.

Поетична збірка "Каравели" є прикладом духовного єднання традицій української і світової літератури: частина поезій пов’язана з античністю ("Антоній і Клеопатра", "Цезар і Клеопатра", "Лесбія", "Шляхами Одіссея", "Січневий Діоніс"), середньовіччям ("Прованс", "Вікінги"), Новою Європою ("Беатріче", "Франкфурт-на-Майні"). У розкодуванні образів світової літератури Юрій Клен був схильний до їх осучаснення, національно-історичної концентрації.

Захоплення поета досконалістю античної поезії, художньою спадщиною французьких парнасців, творчістю російських поетів Срібного віку, які формували поетичне кредо українських класиків взагалі, версифікаційною майстерністю німецьких модерністів Стефана Георге й Райнера Марії Рільке, виявилось у формуванні індивідуального стилю Юрія Клена. Так, образ і мотиви циклу "Услід конкістадорам з’явилися у творчості М. Гумільова, і Юрія Клена під впливом циклу Ж. – М. Ередіа "Завойовники". Цикл "Прованс", у якому Юрій Клен звернувся до образів трубадурів, містить відтворення особистісних та духовних біографій найталановитіших та найвідоміших прованських трубадурів Бернара де Вентадура, Бертрана де Борна, Жоффруа Рюделя, мотиви їх творчості. У циклі створюється ситуація резонансного спілкування літератур. Поетичні мотиви органічного злиття з природою, гармонічного єднання з нею, перегукуються в поезії неокласика з авангардистами Р. М. Рільке і Ю. Твіном ("Енгармонічне", "Праосінь", "Софія", "Майже елегія"). Значним є вплив російської поезії на формування образної системи і поетичного світу Юрія Клена, який знайшов своє вираження у багатьох творах.

Традиції трьох світових літератур – німецької, російської, французької – переплелися в поетичному світі та образній структурі Юрія Клена: "Вікінги" ("Варвари" М. Гумільова), "Сковорода" (поема Рільке "Орфей, Еврідіка, Гермес"), "Мандрівка до сонця" ("Похід" Е. Верхана), "Ми" ("Скіфи" О.Блока) та ін. Мотиви та образи Данте А., Гете Й. В., І. Котляревського органічно вплелися в поетичну структуру багатьох віршів ("Терцини", "Беатріче", "Франкфурт-на-Майні") та поем ("Прокляті роки", "Попіл імперій").

Поема Ю. Клена "Попіл імперій" – центральний твір в його поетичній спадщині – грандіозна картина трагічної історії України, багатьма образами, літературними ремінісценціями підключена до інтертексту світової літератури: через призму "Божественної комедії" Данте, "Фауста" Гете, "Енеїди" Котляревського осмислено події української сучасності.

Проведене дослідження образів світової літератури в поезії Юрія Клена дозволяє визначити наступні ідейно-естетичні функції цих образів:

1) За допомогою образів світової літератури поет ніби підключається у своїй творчості до широкого історико-літературного контексту. Таким чином виконується функція культурологічна.

2) Характерологічна функція: образи світової літератури служать для лаконічної і максимально виразної характеристики героїв Клена. (Таку функцію виконують образи Данте та Енея в поемі "Попіл імперій").

3) Через образи світової літератури організується художній час і простір твору, здійснюється екскурс в далеке минуле. (Данте в часи античності, Еней – в часи зруйнування Трої), в якому автор шукає аналогії з українською дійсністю.

Модернізація і актуалізація образів світової літератури досягається шляхом надання їм національного українського колориту, що свідчить про націоцентричність поетичного світу Юрія Клена як неокласика.

Вагому стилетворчу роль відіграють в поезії Ю.Клена образи античної культури, і це природно, адже неокласикам притаманні неоміфологізм, тобто активне використання античних образів у своїй поезії. Клен надає цим образам як традиційного, так і символічного забарвлення, наповнює їх глибоким філософським змістом, використовує для порівняння і створення певних образів – характерів.

Це ж стосується і образів, запозичених з Біблії, які виконують в творах Ю. Клена переважно аксіологічну функцію, тобто слугують для поета тим моральним ідеалом, абсолютом, за допомогою якого він дає різко негативну моральну оцінку "безбожній" радянській дійсності. Образи, цитати, ремінісценції вітчизняної і світової літератури посідають вагоме місце в творах Юрія Клена, виконують важливу комунікативну функцію, тобто беруть участь у діалозі автора з читачем і культурою. За їх допомогою створюється поетичний хронолог творів Юрія Клена, його неповторний поетичний світ, що увібрав в себе культурні традиції різних епох і народів.


БІБЛІОГРАФІЯ


Алексєєва О. "Божественна комедія" Данте // Данте А. "Божественна комедія". Поема / пер з італ. – Харків: "Фоліо", 2001

Антофійчук В. І., Нямцу А. Є. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ – ХХст. – Чернівці: Рута, 1996. – 208с.

Астаф’єв О. Поетика вірша Юрія Клена "Беатріче" // Українська мова та література. – 1997.-Ч.35. – С.5-6

Астаф’єв О. Візії Сковороди в поемі Юрія Клена "Попіл імперій" // Українська мова та література. – 2000. – Ч.7. – С.5.

Астаф’єв О. Стилі української еміграції і естетика тотожності / Про Юрія Клена // Українська мова та література. – 2000.-№7. – с.1-2 Зарубіжна література – 2000. – № 7.

Баган О. Юрій Клен: неокласик чи неоромантик? / Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Збірник наукових праць. – Дрогобич. "Відродження", 2004. – С. 9-28

Баглай Б. Іван Франко – дослідник античної літератури. – Ужгород: Вид-во УжДУ. – 1998. – 138с.

Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії кінця ХІХ – поч.. ХХ ст. – Zielona Ciora – Kijow, 1999. – 160c.

Біленко Т. Екзистенцій ні засади герменевтики слова сакрального і профанного в ремінісценціях Юрія Клена // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Збірник наукових праць. – Дрогобич: "Відродження", 2004. – С. 29-45

Библейская Энциклопедия Брокгауза / Фритц Ринекер, Герхард Майер. – Lexikon zur Bibel, 1994 – 1008c

Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Ukrainian Bible, 1995

Бондаренко М. Поетичне осмислення Ю. Клена світової культурної спадщини / українська мова та література. – 2000. – Ч.7.-С.6-7

Богач М. Р. Світогляд і поетика Юрія Клена: Автореф. Дис. Канд.. філологічних наук: 10.01.01-К.: інститут літератури ім.. Т. Г. Шевченка НАН України, 1998 – 24с.

Борецький Л. М. Порятунок від зла для всього людства (Біблійні образи в поезії Юрія Клена) // Українська література в сер. школах, гімназіях та колегіумах. – 2001. – №3. – С.63-68.

Борецький Л. М. Микола Гумільов і Юрій Клен // творчість Миколи Гумільова в контексті культури срібного віку. Тези міжнародної конференції. – Дрогобич, 1996. – С. 62-64

Борецький Л. М. Християнські мотиви та аналні образи в поезії Юрія Клена // Класична спадщина і сучасне художнє мислення. Збірник наукових праць. 60-річчя М. І. Борецького. – Дрогобич – Черкаси: КОЛО, 2001.-С.158-169.

Бухарова О. Буття образу трубадура в поезії Юрія Клена // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Збірник наукових праць. – Дрогобич: "Відродження", 2004.-С. 54-62

Вервес Г. Д. В єдиному русі (від Київської Русі до Шевченка) // Слово і час. – 2000. п4.-с. 7-11.

Вергілій Марон Л. Енеїда / пер. М. Білика – К.: Дніпро, 1972.

Волков А. Традиційні сюжети та образи (нарж теорії ТСО) // Волков А., Рихло П., Бойченко О Наскрізні сюжети і образи в літературах Європи. – Чернівці – Київ. 1998.-С. 3-14

Волков А. К теории традиционных сюжетов // Сравнительное изучение славянских литератур. – М.: Наука, 1973.-С. 303-314

Гачев Г. Национальные образы мира. – М.: Советский писатель, 1998.-488с.

Генет-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. – К.: Гелікон, 2000.-368с.

Генкен-Русова Н. Патриціанська поезія або дві стихії Юрія Клена // Визвольний шлях. – 1968. – №4.-с. 474-490; Кн.5.-С. 585-586

Гете Й. В. Фауст: Трагедія / З нім. переклад М. Лукаш – К.: Дніпро, 1981. – 540с.

Голенищев-Кутузов И. "Божественная комедия". Послесловие // Данте А. Божественная комедия. – М.: Наука. 1967 – С. 468-468

Гумилев Н. С. Избранное – М.: Советская Россия, 1989. – 482с.

Данте А. Божественна комедія: Поема / пер з італ. і коментарі Є.А.Дроб’язка – Харків: Фоліо, 2004. – 607с.

Державин В. "Попіл імперій" і новітня спроба переоцінки його поезії / Про Юрія Клена // Визвольний шлях. – 1958. -№10. – С. 1175-1179, 1959. – №1. – С.195 – 201

Дмитрів І. Особливості символічного наповнення образу Ісуса Христа у поетичні творчості Юрія Клена // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Збірка наукових праць. – Дрогобич: Відродження, 2004. - С. 73-79

Драй-Хмара М. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 541с.

Еліот Т. С. Данте. Пекло / пер. М. Стріхи // Кур’єр Крив басу. – 2002. – Ч.149. – С. 174-184

Зварич В. Біблійні образи в поезії неокласиків: своєрідність трансформації // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім.. І. Франка. – В.7. – Дрогобич: КОЛО, 2001. – С. 232-243

Зеров М. Твори: у 2-х томах: Т.1. Поезії. Переклади. – К.: Дніпро, 1990. – 842с.

Ільницький М. Література українського відродження (напрями та течії в українській літературі 20-30рр. ХХст.). – Львів: льв. обл.. наук. – метод. Інститут освіти, 1994. – 70с.

Качуровський І. Відгуки творчості Гете в поезії Юрія Клена // Сучасність. – 1983. - №3 – С. 18-30

Качуровський І. Творчість Юрія Клена, на тлі українського парнасизму // Клен Ю. Твори. –

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: