Застосування сплайн-функцій до розв’язування задач інтерполяції
Умовами
задачі коефіцієнти
цього розбиття
визначаються
однозначно
[7].
2.3 Задачі інтерполяції з граничними умовами першого та другого роду
У випадку
коли задані
значення
функції в вузлах
сітки і значення
і
першої похідної
функції на
кінцях сітки
(задача інтерполяції
з граничними
умовами першого
роду), коефіцієнти
обчислюються
із системи
наступного
вигляду:
,
де
(16)
Після
виключення
і
отримується
лінійна система
з невідомими
і 3-діагональною
матрицею, яку
можна розв’язати,
як методом
Гауса, так і
методом прогонки
[8].
При
розв’язанні
задачі інтерполяції
другого роду
використовують
значення похідних
другого порядку
на кінцях сітки:
і
.
І коефіцієнти
вже обчислюються
із системи:

(16’)
таким самим чином, як і під час розв’язування задачі інтерполяції першого роду.
2.4 Апроксимація кубічними В-сплайнами
Нехай
задана таблиця
чисел
і
,
котрі є значеннями
функції
і її першої
похідної
у вузлах ai,
i
=0,1, ..., N.
Необхідна
апроксимувати
функцію W(a)
з допомогою
цих даних.
Розглянемо апроксимацію кубічними В-сплайнами. Конструкція нормованого

кубічного В-сплайна зазвичай задається так:
(17)
В правій частині (17) стоять многочлени третього степеня виду:
![]()
(18)
Коефіцієнти
ai
, bi
, ci ,
di
визначаються
із системи
чотирьох рівнянь,
отриманих при
умовах:
и
.
В результаті
її розв’язку
можна записати:

(19)
,
,
![]()
При конкретизації виразу (18) використовуються формули (19), що задовольняють умови стику у вузлах ai-2, ai-1, ai , ai+1 для сплайнів:
(20)
Та їх похідних по a, позначених штрихом:
(21)
В роботі
Б.Зав’ялова
[6] для рівномірної
сітки
i=0,1,
... , N,
задовольняючи
наступні умови
(20), (21), отримано
такий вираз
для
![]()

Тут
,
а також з’ясовано,
що S0=2/3,
S*=1/6,
S**=1/2h.
Загальний інтерполяційний вираз, в якому використовуються нормовані кубічні В-сплайни (22), записуються так:
,
(23)
де
,
а
.
Коефіцієнти
bi+1,bi+2
визначаються
із умов, що
задовольняють
значення функції
W(a),
відомих в деяких
вузлах
.
Зазвичай вибирають
,
,
а
задовольняють
нерівність:
.
Запишемо
(23) в розгорнутому
вигляді. Для
цього, використавши
(22) отримаємо
всі вирази для
.
Сплайн
отримаємо із
четвертої
рівності (22), якщо
там формально
замінити x
на 1+ x
. Тоді
(24)
Вираз
для
береться
безпосередньо
із (22)
(25)
Сплайн
записується
на основі другої
рівності (22) шляхом
формальної
заміни x
на x-1
(26)
І, нарешті із першого виразу (22), замінюючи x на x-2, отримаємо:
.
(27)
Тоді остаточний варіант інтерполяційного виразу, основаного на застосуванні нормованих кубічних В-сплайнів, отримаємо шляхом підстановки виразів (24)-(27) в (23)
(28)
![]()
Вираз
(28) дає четвертий
порядок апроксимації
функції
по кроку h
0( h4
) . Якщо в формулі
(28) виключити
коефіцієнти,
виразивши їх
через значення
апроксимуючої
функції у вузлах,
то отримаємо:
,
де (29)
(30)
Більш високий порядок апроксимації можна отримати за допомогою так званих напружених сплайнів, при цьому інтерполяційний вираз (29) зберігає свій вигляд, а функції, які входять до його складу задаються так:
,
(31) де

;
;
;
;
;
.
Інтерполяційний вираз виду (29) використовується, як для визначення шуканих величин між вузлами координатної сітки, так і для апроксимації частинних похідних, котрі входять до складу повної системи рівнянь [8].
2.5 Практичність вивчення кубічних В-сплайнів у вищих навчальних закладах
В-сплайни
є більш практичні
у використанні
ніж природні
сплайни, оскільки
поліноміальні
коефіцієнти
природних
сплайнів вимагають
всіх
вузлових точок.
Їх обчислення
залучає розв’язання
вимірних матриць.
У цьому є два
недоліки: переміщення
однієї вузлової
точки зачіпає
всю криву і під
час розв’язування
матриці можна
зіткнутися
з швидкою зміною
кривої. З іншого
боку, В-сплайни
складаються
з сегментів
кривих, залежних
тільки від
кількох вузлових
точок. Це називається
локальним
контролем.
Таким чином,
переміщення
вузлової точки
зачіпає тільки
маленьку частину
кривої. B-сплайни
мають ту ж саму
неперервність,
як і природні
сплайни, але
не інтерполюють
їх вузлові
точки. Тому, ми
говоримо про
наближення
багатокутника,
а не про вставку
вузлової точки.
Першим кроком є вибір порядку базису сплайнів, щоб досягати бажану гладкість і полегшити обчислювання.
Як найефективніші, були вибрані кубічні В-сплайни, тобто сплайни третього порядку, через наступні причини:
1. Поліноми нижніх степенів дають дуже низьку гнучкість в управлінні формою кривої. В-сплайни першого порядку (прямі лінії) не дають задовільної гладкості апроксимуючої кривої. В-сплайни другого порядку дають гладку криву, але проблема виникає в точках, де з'єднуються сегменти кривої. Щоб зрозуміти цю проблему, ми введемо нове означення:
Означення.
Позначимо
сегмент кривої.
Якщо напрям
і величина
і
рівні в точці
з'єднання, крива,
що складається
з цих двох сегментів,
називається
неперервною.
В-сплайни
другого порядку
і
неперервні,
що не гарантує
задовільну
неперервність
в об'єднаних
точках. Проблема
вирішується,
використовуючи
кубічні В-сплайни,
які є
,
і
і неперервними.
2.Поліноми вищого степеня віднімають багато часу в обчислювальному процесі і можуть нести небажані скачки. Крива може "скакати" назад і вперед важко керованими способами.
3. Кажучи, що кубічні В-сплайни дають "задовільну" неперервність, мається на увазі, що око не може виявити геометричну неоднорідність степеня вище, ніж два і практично досить використовувати В-сплайни третього ступеня [9].
Отже, хоч кубічні В-сплайни і є методом, важчим у розрахунках, ніж інші, відомі методи, які застосовуються у задачах для наближення, але він дає набагато точніший результат, і є просто незамінним при розв’язуванні задач, які неможливо розв’язати іншими методами.
3. Практична частина
3.1 Задача №1
Потрібно інтерполювати (використовуючи задачу першого або другого роду) одну з відомих функцій, з допомогою кубічних В-сплайнів, у випадку рівномірної сітки розбиття.
Розв’язання:
Для розв’язання
цієї задачі
візьмемо функцію
і будемо її
інтерполювати
на відрізку
,
розбивши його
на 6 рівних частин
(
).
Маємо рівномірну
сітку, отже
будемо користуватися
формулою (15’).
Знайдемо
і
(задача інтерполяції
першого роду):
,
(15’’)
Виключимо із
системи (16)
і
:
,
,
(32)
і отримаємо наступну систему:

,
(33)
де
,
,
,
,(34)
,
.
Розв’язавши
систему (33), знайдемо
коефіцієнти
,
для шуканого
сплайна:
![]()
(де у
нашому випадку
).
Отже необхідно знайти і підставити відповідні значення та розв’язати матричне рівняння:
,
де
- тридіагональна
матриця, а
- шуканий вектор
коефіцієнтів.
Для
нашої функції
маємо наступні
дані:
,
,
,
,
,
,
,
,
,
,
,
,
,