Застосування симетричних многочленів
Доведемо
це методом
математичної
індукції по
n.
Нехай
n=1 і
.
Через те, що
в цьому разі
дорівнює x1,
то
,
бо
,
що те саме, що
й
Нехай
тепер п
>
1, і наше твердження
правильне для
будь-якого
числа змінних,
меншого п.
Чи
може бути воно
несправедливим
для якогось
многочлена
від п
змінних?
Припустимо,
що це так і існує
многочлен
такий,
що
,
але
.
Подамо
за
степенями yп
![]()
![]()
де
— многочлени
від
,
за нашим припущенням
![]()
(11)
Оскільки
, то хоч би один
з його коефіцієнтів
в (10) не дорівнює
нулю. Завжди
можна вважати,
що
.
Якщо
, то надалі
міркування
проводять
відносно многочлена
,
який
дістаємо з
після
скорочення
на.
Виходить,
що при уп
= 0
(12)
З
другого боку,
візьмемо в (11)
хп
= 0.
Тоді
,
а інші
,
перетворюються
в основні симетричні
функції від
(п-1)
змінних. Позначимо
їх через
.Отже,
при хп
= 0
з (11) дістаємо:
,
0) =
(13)
Порівнюючи (12) з (13) бачимо, що ми прийшли до суперечності з припущенням індукції, а тому висловлене твердження справедливе і для п.
Єдиність зображення (9) доведено.
З основної теореми теорії симетричних многочленів можна зробити важливий висновок.
Теорема
2: Якщо f(x) —
многочлен
від однієї
змінної над
полем Р з коренями
(які
можуть не належати
Р), то будь-який
симетричний
многочлен f
(x1, x2, …,
xn) над полем
Р при
набуває значення,
яке є елементом
поля Р.
Доведення. Нехай дано якийсь многочлен n-го степеня від одного змінного (в зведеному вигляді) над полем Р:
(14)
Позначимо
корені цього
многочлена
через
;
вони можуть
і не належати
полю Р.
Візьмемо
тепер довільний
симетричний
многочлен
над
Р
від
п
змінних.
За основною
теоремою теорії
симетричних
многочленів,
многочлен
можна
подати у вигляді
многочлена
від основних
симетричних
функцій
з коефіцієнтами
з поля Р,
тобто
Візьмемо
тепер тут
.
Тоді
за формулами
Вієта всі основні
симетричні
функції дорівнюватимуть
відповідним
коефіцієнтам
многочлена
(14) з належним
знаком:
![]()
![]()
……………………………………………………………
![]()
У зв'язку з цим
![]()
Але
тоді
елемент поля
Р
як
результат ви
конання операцій
додавання і
множення над
елементами
з поля Р.
Таким
чином,
.
Отже, ми довели
таке твердження.
У
ряді
питань доводиться
зустрічатися
з задачею побудови
за даним многочленом
f(х)
є
Р
[х]
з
коренями
такого многочлена
g(у),
корені
якого
виражаються
через відповідні
корені
за
допомогою
деякого многочлена
у
=
f(х)
над
полем Р;
.
Найпростіші
задачі такого
типу зустрічаються
в шкільному
курсі алгебри
для Р
= Q. Оскільки
коефіцієнти
многочлена
g(у)
відповідно
до формул Вієта
визначаються
рівностями
![]()
![]()
……………………………………………………………
,
то
вони є значеннями
деяких симетричних
многочленів
над Р, аргументи
яких є коренями
даного многочлена
f(х). З oсновної
теореми теорії
симетричних
многочленів
випливає, що
завжди можна
знайти вираз
коефіцієнтів
через
коефіціeнти
даного многочлена,
а з теореми 3
зрозуміло, що
знайдений
многочлен
належатиме
тому самому
кільцю Р [х],
що й даний
многочлен.
Зауважимо,
що сказане
залишається
справедливим
і для більш
загального
випадку, коли
,де
-
довільні симетричні
многочлени
над полем Р.
Розглянутий вище метод доведення основної теореми можна використати для практичного зображення симетричних многочленів через основні симетричні функції.
Приклад. Подати симетричний многочлен над полем
+
+
![]()
через основні симетричні функції. Як і при доведенні теореми, запишемо цей многочлен як суму однорідних многочленів. Дістанемо:
![]()
де
![]()
![]()
Спочатку
подамо через
основні симетричні
многочлени.
Вищий його член
є
.
Згідно
з методикою
доведення
теореми, від
слід
відняти многочлен
![]()
бо
система показників
у вищому члені
є 2, 1, 0. Але немає
потреби фактично
виконувати
це віднімання.
Спираючись
на можливість
і єдиність
зображення
даного многочлена
у вигляді многочлена
досить
визначити
можливий вигляд
членів
і скористатися
методом невизначених
коефіцієнтів.
У
різниці
знищаться
всі члени виду
з
довільною
перестановкою
показників
2, 1, 0. Проте одночасно
можуть з'явитися
члени того
самого степеня
3, але з іншою,
нижчою системою
показників,
а саме: 1, 1, 1. Отже,
потім треба
буде відняти
симетричний
многочлен
![]()
Тому
можна записати:
,
де а — невизначений поки що коефіцієнт, тобто:
![]()
![]()
Щоб
знайти а,
досить
надати деяких
числових значень
змінним
наприклад
= 1.
Тоді
дістанемо 6 = 9
+ а.
Отже,
а
=
3.
Таким чином,
![]()
Аналогічно міркуватимемо відносно многочлена
![]()
Можливі системи показників тут будуть 2, 0, 0 і 1, 1, 0. Отже, відніматимемо такі многочлени:
![]()
![]()
І
далі, аналогічно
до попереднього,
.
При
= 1 маємо 3 = 32
+ b
3, тобто b =
2
і тому
(15)
Отже,
дістаємо остаточно
![]()
РОЗДІЛ IІ. ЗАСТОСУВАННЯ СИМЕТРИЧНИХ МНОГОЧЛЕНІВ
2.1 Розв’язування систем рівнянь
Дуже
часто зустрічаються
системи рівнянь,
ліві частини
яких симетрично
залежать від
невідомих x, y.
В цьому випадку
зручно перейти
до нових невідомих
.
За основною
теоремою теорії
симетричних
многочленів,
це завжди можливо.
Необхідність
такої заміни
невідомих
полягає в тому,
що степені
рівнянь після
заміни зменшуються
(оскільки
є многочленом
другої степені
від x, y). Іншими
словами, як
правило, розв’язування
системи відносно
нових невідомих
простіше, ніж
розв’язування
первинної
системи.
Після
того, як знайдені
значення величин
, треба знайти
значення первинних
невідомих x,
y.
Це може бути
зроблено за
допомогою
наступної
теореми
Теорема.
Нехай
- два довільні
числа. Квадратне
рівняння
(*)
і система рівнянь
(**)
пов'язані один з одним таким чином: якщо z1, z2 – корні квадратного рівняння (*), то система (**) має два розв’язки:
і інших розв’язків не має; якщо x = a, y = b - розв’язки системи (**), то числа a і b є коренями квадратного рівняння (*).
Доведення. Якщо z1 і z2 – корні квадратного рівняння (*), то по формулах Вієта
![]()
![]()
тобто числа
є розв’язками системи (**). Те, що інших розв’язків система (**) не має, витікає з останнього твердження теореми, яке ми зараз доведемо.
Отже, нехай x = a, y = b - розв’язок системи (**), тобто
![]()
ab
=
.
Тоді ми маємо
![]()
Але це означає, що числа a і b являються коренями квадратного рівняння (*). Теорема доведена.
Наведемо приклади.
Приклад 1. Розв’язати систему рівнянь
![]()
Введемо
нові невідомі
знаходимо:
![]()
а тому для нових невідомих отримуємо наступну систему рівнянь:
![]()
З
цієї системи
рівнянь отримуємо
.
Отже,
тобто для первинних
невідомих x,
y
ми отримуємо
наступну систему
рівнянь :
![]()
Ця система рівнянь легко розв’язується, і ми отримуємо наступний розв’язок первинної системи:
Приклад 2. Розв’язати систему рівнянь
![]()
Розв’язання
проводиться
аналогічно.
Вважаючи, що
приводимо
початкову
систему до
вигляду
![]()
Звідси
для
отримуємо
квадратне
рівняння
![]()
Чи
![]()
З
цього рівняння
знаходимо два
значення для:
![]()
Таким чином, для первинних невідомих x, y отримуємо дві системи рівнянь:
та
Розв’язавши
ці системи,
знаходимо
чотири розв’язки
первинної
системи:
2.2 Доведення тотожностей
У
цілому ряді
завдань на
доведення
тотожності
також з успіхом
можуть бути
застосовані
елементарні
симетричні
многочлени.
За основною
теоремою симетричних
многочленів,
кожну степеневу
суму
можна представити
у вигляді многочлена
від,
![]()
Таблиця
2. 1
Вирази
степенних сум
через,
![]()

Кожну
степеневу суму
можна представити
у вигляді многочлена
від
,
,
за умови, що
.
Таблиця
2.2
Вирази
степенних сум
через
при виконанні
умови
![]()

Існують одночлени, які не змінюються при перестановці змінних – симетричні одночлени. Легко побачити, що усі змінні в такий одночлен повинні входити в одному і тому ж степені, тобто цей одночлен повинен збігатися з добутком (взятий з деяким числовим коефіцієнтом).
Якщо показники степеня одночлена є різними то цей одночлен не є симетричним. Щоб отримати симетричний одночлен, одним із доданків, якого є, необхідно додати до нього інші одночлени.
Позначимо через O – многочлен з найменшим числом членів, одним із доданків, якого є одночлен, цей многочлен має назву орбіта.
Для
отримання
орбіти одночлена
необхідно
додати до нього
одночлени
отримані за
допомогою
перестановок
змінних x, y, z.
Якщо три показники
степеня (k, l, m) не
рівні між собою,
то орбіта O(
буде складатися
з шести членів.
Наприклад:
О(![]()
Частинним випадком таких орбіт є степеневі суми:
O(![]()
Якщо k = l = m, то орбіта є одночленом:
О(
.
З цих формул за допомогою співвідношень
(*)
Якщо k = l, то отримаємо
(**)
З
цього легко
отримати вирази
орбіт O(xkyl)
через
за
умови, що
![]()
У
таблиці 2.3 наведені
вирази деяких
орбіт O(xkyl)
через
,
Таблиця
2.3 Вирази
орбіт O(xkyl)
через
![]()

Наприклад,

Приклад 1. Довести, що якщо x + y + z = 0, то
![]()
За таблицею 2.1 маємо:
.
За умовою s1 = x + y