Xreferat.com » Рефераты по математике » Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Зміст


Вступ

Розділ 1. Теорема Піфагора на площині

Різні доведення теореми Піфагора

Теорема Піфагора та цілочислові прямокутні трикутники

Історичні відомості

Розв’язування задач

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

Задача 5

Розділ 2. Теорема Піфагора у просторі або стереометричний аналог теореми Піфагора

2.1 Теорема(стереометричний аналог теореми Піфагора)

Доведення 1

Доведення 2

Доведення 3

Доведення 4

Доведення 5

Доведення 6

Доведення 7

Доведення 8

Доведення 9

Висновок

Література


Вступ


Математик – це той , хто вміє знаходити аналогії між твердженнями; кращий математик той, хто встановлює аналогії доведень; більш сильний математик той, хто помічає аналогії теорій; але можна уявити собі й такого, хто між аналогіями бачить аналогії. (Стефан Банах)


Аналогія є таким умовидом, при якому, встановивши схожість будови об’єктів у деяких властивостях, припускають , що вони, можливо, схожі і в інших властивостях.

Відомо, що в процесі розвитку науки висновки за аналогією відіграють велику роль. Аналогія, як важлива форма мислення завжди привертала до себе увагу і була предметом дослідження видатних вчених, мислителів. Чудові зразки міркувань за аналогією дали такі відомі природодослідники, як Леонардо да Вінчі, Й. Кеплер, Г. Галілей, М.В. Ломоносов, Ч. Дарвін, Д.І. Менделєєв, К. Максвелл, А. Ейнштейн та інші. За допомогою аналогії вони обґрунтували ряд найважливіших наукових відкриттів.

Серед цінностей інтелекту «вищого порядку», що являють собою найважливішу частину математичної освіти, одне з пріоритетних місць, ймовірно, займає вміння знаходити і застосовувати аналогії. Про цей метод поетично і захоплено говорив Стефан Банах: «Математик – це той, хто вміє знаходити аналогії між твердженнями; кращий математик той, хто встановлює аналогії доведень; більш сильний математик той, хто помічає аналогії теорій; але можна уявити собі й такого, хто між аналогіями бачить аналогії. »

Але більш багатогранно аналогія виявляється у творчій діяльності людини. Велике значення має аналогія для творчого мислення.

Аналогія застосовується в учнівському пізнанні

П.М. Єрднієв вважає, що володіння ум овидом за аналогією «сприяє як творчості вченого – математика, так і успішному навчанню цієї науки або самостійному вивченню її».

Роль аналогії значно зростає в сучасних умовах навчання, коли перед школою стоїть завдання озброювати учнів не лише знаннями, а й методами самостійного здобуття знань.

Звернемо увагу на основні дидактичні функції аналогії. По-перше, аналогія сприяє більш глибокому осмисленню матеріалу, що вивчається. При цьому застосовується ті види аналогії, які конкретизують образи і уявлення. По-друге, аналогія при вивченні нового матеріалу допомагає підводити учнів до визначення нових для них понять, самостійних пошуків способу розв’язання задачі, ефективної організації повторення, узагальнення і систематизації матеріалу.

Вбачаючи в аналогії великі дидактичні можливості, вчені радять користуватись нею і вчителю, і учням. Проте слід пам’ятати, що висновки в умовиводах за аналогією не дає відповіді на питання про правильність припущення, ця правильність повинна перевірятись іншими засобами. Та аналогія важлива вже тим,що вона наводить на здогади, подає думку про те чи інше припущення. Це дуже важливо як у розвитку науки, так і в вивченні математики.

Звідси випливає актуальність вибраної теми.

Об'єкт дослідження – теорема Піфагора на площині і в просторі;

Предмет дослідження – аналогія між теоремою Піфагора на площині і в просторі;

Мета дослідження – розглянути в чому полягає аналогія між теоремою Піфагора на площині і в просторі.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

- підібрати, опрацювати та систематизувати літературні джерела з обраної теми;

- підібрати, класифікувати та зібрати задачі про теорему Піфагора на площині і в просторі (на доведення та обчислення).

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,висновку,списку використаної літератури, що містить 3 найменування.

У вступі визначається об'єкт, предмет,мета та завдання дослідження, обґрунтовується актуальність обраної теми,описана структура курсової роботи.

В наступних розділах йде огляд і доведення аналогії між трикутником та тетраедром. У висновку підведено підсумок про виконану роботу.


Розділ 1. Теорема Піфагора на площині


Теорема Піфагора. У прямокутному трикутнику квадрат довжини гіпотенузи дорівнює сумі квадратів довжини катетів.

Дано: ΔАВС, Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіС = 90°, ВС = а, АС = b, АВ = с.

Довести: с2 = а2 + b2Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Різні доведення теореми Піфагора

Доведення 1. На гіпотенузі і катетах побудуємо квадрати і виконаємо додаткові побудови, які видно на рисунку 1. Тоді Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіNAB = 90° + Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіСАВ,

Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіСАЕ =90° + Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіСАВ. Отже, Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіNАВ = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіСАЕ. Крім цього, NА = СА, АВ = АЕ.

Таким чином, за першою ознакою рівності трикутників маємо: ΔNAB = ΔCAE. Але SΔNAB = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіNA·NK = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіSΔANRC, SΔCAE = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіAE·EH = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіSAEHR. Порівнюючи останні три рівності, дістанемо: SANKC = SAEHR. ( 1 ) Аналогічно, Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі ABE = 90° + Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіABC, Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіCBD = 90° + Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіABC. Звідси Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіABF = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіCBD. Крім того, AB – DB, CB – FB. Тоді за першою ознакою рівності трикутників ΔABF = ΔDBC. Але SΔABF = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіBF·QF = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіSBCQF, SΔDBC = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіBD·HD = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіSHRBD. З цих рівностей одержимо: SBCQA = SHRBD. ( 2 ) Додамо почленно рівності (1) і (2):

SANKC + SBCQF = SAEHR + SHRBD, але SAEHR + SHRBD = SAEDB.

Таким чином, SANKC + SAEDB або b2 + a2 = c2


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Рис. 1

Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Рис. 2


Доведення 2

Побудуємо ΔBDE = ΔACB так, щоб B Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі CD ( рис 2).

Тоді чотирикутник ACDE – трапеція, бо AC || DE як два перпендикуляри до CD. Маємо:


SACDE = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі·CD = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі·Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі2 (1)


Крім того, SACDE = SΔABE + 2SΔABC. Трикутник ABE рівнобедрений і прямокутний. Дійсно, якщо позначимо Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАВС = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіBED = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі, тоді в прямокутному трикутнику BDE Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіDBE = 90° - Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі. За побудовою Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіCBD = 90°.Таким чином, Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіABE = 180° - Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі°, SΔABC=Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі, SΔABC= Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі.


Тоді SACDE= Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі ( 2 )


Порівнюючи рівності ( 1 ) і ( 2 ), дістанемо:


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Доведення 3. Побудуємо CD Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі AB ( рис.3 ).

Нехай Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіCAB = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіBCD = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі. Тоді SΔABC = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіsinАналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі. Оскільки Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі,

SΔABC = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі ( 1 )


Аналогічно: SΔACD = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі ( 2 )


SΔBCD = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі ( 3 )


За побудовою SΔABC = SΔACD + SΔBCD. ( 4 )

З рівностей ( 1 ), ( 2 ), ( 3 ), ( 4 ) випливає:


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


тобто Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіРис.3 Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі Рис.4


Доведення 4. Впишемо в трикутник АВС коло ( О, r ) ( Рис.4 ). Тоді:


SΔABC = SΔOAC + SΔOAB = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Чотирикутник OKCL – квадрат з стороною r. За властивістю дотичних, проведених з точок А та В до кола, маємо: AH = AK = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі, BH = BL = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі.

Тоді

AB = AH + HB = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


З іншого боку


SΔABC = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі.


Таким чином,


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Доведення 5


Виконуємо побудови, які показано на рисунку 5 а), 5 б).


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Рис.5,а


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Рис.5,б

CDMN, TQRE – квадрати зі стороною Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі. Тоді SCDMN = STQRE.

За побудовою маємо:


SCDMN = SABLK + 4SΔABC,

STQRE = SPQBC + SACFE + 4SΔABC.


Порівнюючи ці рівності, дістанемо:


SABLK + 4SΔABC = SPQBC + SACFE + 4SΔABC , або

SABLK = SPQBC + SACFE, тобто Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Доведення 6

Побудуємо квадрат CDMN з стороною a+b ( Рис.6)


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Рис. 6


Тоді ΔАСВ = ΔBDK = ΔKLM = ΔLNA ( за двома катетами ) , звідки


AB = BK = KL = LA = c.


Отже, чотирикутник ABKL – ромб.

Оскільки Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАВК = 90°, то ABKL – квадрат. Маємо:


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Порівнюючи останні рівності, дістанемо:


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Доведення 7

На сторонах прямокутного трикутника АВС побудуємо квадрати АВКМ, АDЕС, ВСFR. (Pис. 7). Трикутники ЕСF, КLМ і АСВ рівні між собою. АDRВ = EDRF як симетричні відносно прямої DR фігури; ACLM = КLСВ як центрально-симетричні фігури відносно центра квадрата АВКМ; АDRB=АСLМ як відповідні фігури при повороті навколо центра А на кут 90°.

Враховуючи одержані три рівності, маємо:


ADEFRB = ACBKLM, але

SADEFRB = SADEC + 2SΔABC + SBCFR, SACBKLM = SABKM + 2SΔABC.

Отже, SADEC + SBCFR = SABKM , тобто Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіРис.7


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі

Рис.8

Доведення 8

Прямокутний трикутник АСВ з прямим кутом С повернемо навколо точки С на 90° так, щоб він зайняв положення АґСВґ ( Рис. 8 ). Продовжимо гіпотенузу АґВґ до перетину з АВ у точці D. Відрізок ВґD буде висотою трикутника ВґАВ.

Розглянемо тепер чотирикутник АґАВґВ. Його можна розкласти на два рівнобедрені трикутники САґА і СВґВ. Маємо:


ЫΔСФґФ = Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіАналогія: теорема Піфагора на площині і в просторіб ЫΔСИґИ= Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторію


Таким чином


ЫФґФИґИ= ЫΔСФґФ + ЫΔСИґИ=Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторію


Трикутники ААґВґ і ВАґВґ мають спільну основу ВґАґ і висоти AD і BD відповідно. Тому


ЫФґФИґИ= ЫΔАФґВґ + ЫΔВАґИ= Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторію


Порівнявши два вирази для площі чотирикутника АґАВґВ, одержимо:


Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі, тобто Аналогія: теорема Піфагора на площині і в просторі


Теорема Піфагора та цілочислові прямокутні трикутники

Співвідношення між сторонами прямокутного трикутника, яке подається в підручниках математики та інших джерелах під назвою теореми Піфагора, було відоме з давніх часів. Так, клинописі пам'ятки Вавілона свідчать про те, що за 2-2,5 тисячі років до нашої ери там уже користувалися названим співвідношенням для обчислень. Було відоме воно і стародавнім єгиптянам (за 2300 років до н.е.) ,про що свідчить папірус Берлінського музею. Чому ж ця закономірність названа ім'ям Піфагора, який жив у VI cт. до н.е., тобто значно пізніше?

Піфагор, про життя якого є лише відомості, переписані легендами, народився на о. Самос. У молоді роки він багато подорожував і цілком імовірно, що, відвідавши країни Стародавнього Сходу, познайомився з відомою вже там закономірністю про співвідношення між сторонами прямокутного трикутника. Повернувшись на батьківщину (в Грецію) та оселившись у м. Кротоні, Піфагор заснував філософську школу і серйозно зайнявся систематизацією та узагальненням математичних знань. Піфагор систематизував здобуті фрагментарні відомості про прямокутний трикутник, дав їм логічне обґрунтування, зробивши їх надбанням своїх співвітчизників.

Першопрохідці помітили, що рівність a2+b2=c2 (1) справджується при натуральних значеннях довжин катетів а і b та гіпотенузи с, бо інших чисел вони не знали.

З’ясуємо насамперед, чи є такі три послідовності натуральних чисел, що задовольняють рівність (1). Якщо є, то скільки таких трійок чисел?

Нехай a=n -1; b=n ; c=n+1. Тоді (n -1)2+ n2 =( n +1)2 , звідки n2-4n=0; n1=0; n2=4. Умову задачі задовольняє n=4.

Отже, маємо трійку чисел 3,4,5, для яких 32+42=5 2.Оскільки інших розв’язків рівняння не має, то існує лише одна така трійка чисел.

Прямокутний трикутник зі сторонами 3, 4 і 5 був відомий стародавнім єгиптянам. Ним вони користувалися, будуючи прямі кути під час землевимірювальних робіт. Поділивши вірьовку на 12 рівних частин, закріплювали її кілками в поділках, які від одного кінця відділяли 3 відрізки, а від другого – 5. Натягуючи вільні кінці вірьовки

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: