Дослідження розвитку теорії ймовірності
=
.
=
=
= =
.
Але ці
відносини
будуть нескінченно
більшими, коли
n покладається
нескінченним,
тому що тоді
зникають числа
1, 2, 3 та ін. у порівнянні
з n, і самі числа
,
,
та ін.
,
,
та ін. будуть
мати ті ж значення,
як
і
.
Після цього
відкинувши
ці числа й провівши
відповідні
скорочення
на n, одержимо,
що
=
;
=
.
Кількість
співмножників
у чисельнику
й знаменнику
дорівнює n.
Внаслідок чого
ці відносини
будуть нескінченними
ступенями
виражень:
і
й тому нескінченно
більшими.
Таким
чином, ми з'ясували,
що в нескінченно
високому ступені
двочлена відношення
найбільшого
члена до іншим
L і
перевершує
всяке задане
відношення.
и.![]()
Що й було потрібно довести.
Лема 5.
Відношення
суми всіх членів
від L до
до всім іншим
зі збільшенням
n може бути
зроблене більше
всякого заданого
числа.
Доказ.
M – найбільший член розкладання.
Нехай сусідні з ним ліворуч будуть F, G, H,…;
нехай сусідні з L ліворуч будуть P, Q, R,…...
На підставі леми 3 маємо:
<
;
<
;
<
, … або
<
<
<
<…...
Тому що
по лемі 4, при
n нескінченно
великому, відношення
нескінченно,
те тим більше
будуть нескінченними
відносини
,
,
,…,і
тому відношення
також нескінченно,
тобто сума
членів між
найбільшим
M і межею L
нескінченно
більше суми
такого ж числа
членів за межею
L і найбільше
до нього близьких.
І тому що число
всіх членів
за межею L
перевищує, по
лемі 1, не більш
ніж в s-1 раз (тобто
кінцеве число
раз) число членів
між цією межею
й найбільшим
членом M, а самі
члени робляться
тим менше, ніж
далі вони відстоять
від межі, по
першій частині
леми 3, то сума
всіх членів
між M і L (навіть
не вважаючи
M) буде нескінченно
більше сум всіх
членів за межею
L. Аналогічне
твердження
можна довести
щодо членів
між M і
.
Обоє ці твердження
й доводять
лему.
Що й було потрібно довести.
Головна пропозиція.
Нехай
число добрих
нагод ставиться
до числа несприятливих
точно або приблизно,
як r до s, або
до числа всіх
випадків, як
r до r+s або r до
t, це відношення
полягає в межах
і
.
Потрібно довести,
що можна взяти
стільки досвідів,
щоб у яке завгодно
дане число раз
(c раз) було
ймовірніше,
що число сприятливих
спостережень
потрапить у
ці межі, а не
поза ними, тобто
відношення
числа сприятливих
спостережень
до числа всіх
буде не більш
ніж
і не менш
.
Доказ.
Нехай число необхідних спостережень буде nt. Імовірність того що всі спостереження будуть сприятливі, дорівнює
,
що все крім одного
,
крім двох
і т.д.
А це є члени
розкладання
(r+s) у ступені
nt (ділені на
),
які досліджувалися
в минулих лемах.
Всі подальші
висновки ґрунтуються
на доведених
лемах. Число
випадків з ns
несприятливими
спостереженнями
й nr сприятливими
дає член M. Число
випадків, при
яких буде nr+n або
nr-n сприятливих
спостережень,
виражається
членами L і
,
що відстоять
на n членів
від M. Отже, число
випадків, для
яких сприятливих
спостережень
виявиться не
більше nr+n і не
менш nr-n, буде
виражатися
сумою членів,
укладених між
L і
.
Загальне ж
число випадків,
для яких сприятливих
спостережень
буде або більше
nr+n або менше
nr-n, виражається
сумою членів,
що стоять лівіше
L і правіше
.
Тому що
ступінь двочлена
може бути взята
настільки
більша, щоб
сума членів,
укладених між
обома межами
L і
перевершувала
більш ніж в c
раз суму всіх
інших із цих
меж вихідних,
по лемах 4-й і
5-й, те, отже, можна
взяти настільки
велика кількість
спостережень,
щоб число випадків,
при яких відношення
числа сприятливих
спостережень
до числа всіх
виявляється
ув'язненим у
межі
й
або
й
,
перевищувало
більш ніж в c
раз число інших
випадків, тобто
зробилося більш
ніж в c раз
імовірніше,
що відношення
числа сприятливих
спостережень
до числа всіх
полягає в межах
і
,
а не поза цими
межами.
Що й було потрібно довести.
Для порівняння дамо сучасне формулювання теореми Бернуллі.
Теорема Бернуллі.
Якщо
ймовірність
настання події
A у послідовності
незалежних
випробувань
постійна й
дорівнює p,
те, яке б не було
позитивне число
,
з імовірністю
як завгодно
близької до
одиниці, можна
затверджувати,
що при досить
великій кількості
випробувань
n різниця
по абсолютній
величині виявиться
меншої, чим
:
,
де -
будь-яке
мале число.
Ця теорема буде доведена нами пізніше (після введення нерівності Чебишева).
Завжди
може трапитися,
що, яким би більшим
не було n, у даній
серії з n випробувань
виявиться
більше
.
Але, відповідно
до теореми
Бернуллі ми
можемо затверджувати,
що якщо n досить
велике і якщо
зроблено досить
багато серій
випробувань
по n випробувань
у кожній серії,
то в гнітючому
числі серій
нерівність
буде виконано.
Бернуллі вважає, що з доведеної теореми «випливає те дивне, очевидно, наслідок, що якби спостереження над всіма подіями продовжувати всю вічність (причому ймовірність, нарешті, перейшла б у повну вірогідність), те було б замічене, що все у світі управляється точними відносинами й постійним законом зміни, так, що навіть у речах, найвищою мірою випадкових, ми примушені були б визнати як би деяку необхідність і, скажу я, доля».
А.А. Марков писав, що в цій роботі Бернуллі «уперше була опублікована й доведена знаменита …теорема, що поклала початок закону більших чисел…»... Пуассон (1781–1840 р.) у своїй роботі «Дослідження про ймовірність судових вироків по карних і цивільних справах» займався граничними пропозиціями. У результаті він довів свою знамениту теорему, який дали назву «закон більших чисел» [1]. Теорема Пуассона формулювалася в такий спосіб.
Теорема.
Якщо
виробляється
n незалежних
випробувань,
результатами
яких є настання
або не настання
події A, причому
ймовірність
настання події
в окремих
випробуваннях
неоднакова,
то з імовірністю,
як завгодно
близької до
одиниці (або,
інакше кажучи,
– до вірогідності),
можна затверджувати,
що частота
настання події
A буде як завгодно
мало відрізнятися
від середньої
арифметичної
ймовірностей
настання події
в окремих
випробуваннях.
Тепер цю теорему записують так:

Якщо ж
імовірність
настання події
не буде змінюватися
від випробування
до випробування,
то
=p,
і теорема Пуассона
в цьому випадку
переходить
у теорему Я.
Бернуллі, що,
таким чином,
є часткою случаємо
теореми Пуассона.
3.3 Нерівність Чебишева. Закон більших чисел у формі Чебишева
17.12.1866 р. Чебишев доповів Академії наук свою роботу «Про середні величини», що була опублікована в 1867 р. В «Математичному збірнику». У цій роботі Чебишев довів одну важливу нерівність, що тепер називається нерівністю Чебишева. За допомогою цієї нерівності Чебишев одержав теорему, з якої як наслідки виходять теореми Бернуллі й Пуассона. На початку роботи «Про середні величини» Чебишев доводить теорему [1,6].
Теорема.
Якщо математичне очікування величин x, y, z,... суть a, b, c,...,
а математичне
очікування
квадратів
,
,
,…суть
,
,
,…,те
ймовірність,
що сума x+y+z+... полягає
в межах
,
,
при всякому
значенні
залишається
більше
.
Далі Чебишев переходить до наступної теореми.
Якщо ми
зобразимо через
N число величин
x, y, z,…,u,думаючи
в доведеній
зараз теоремі
,
розділимо на
N як суму x+y+z+…,так
і межі її
,
,
те із цієї теореми одержимо наступну щодо середніх величин.
Теорема.
Якщо математичне очікування величин
x, y, z,…,
,
,
,…суть
a, b, c,…,
,
,
,…,те
ймовірність,
що середнє
арифметичне
N величин x, y,
z,…,від середнього
арифметичного
математичних
очікувань цих
величин відрізняється
не більше як
на
при всякому
значенні, буде
перевершувати
.
Це і є знаменита нерівність Чебишева, що у сучасній формі записується в такий спосіб:
,
де випадкова
величина x має
кінцеву дисперсію
,
а -
будь-яка
відмінна від
нуля позитивна
величина.
Дійсно, першу теорему Чебишева можна записати так:

Застосуємо цю теорему до випадкової величини x:
.
Але
,
,
,
.
Нехай
,
тоді
й одержуємо
звичну формулу
для нерівності
Чебишева
.
Сформулюємо відповідну теорему й доведемо в ній ця нерівність.
Теорема.
Нехай є
випадкова
величина
з математичним
очікуванням
і дисперсією
.
Нерівність
Чебишева затверджує,
що, яке б не було
позитивне число
,
імовірність
того, що величина
відхилиться
від свого
математичного
очікування
не менше ніж
на
,
обмежена зверху
величиною
:
.
Доказ.
1. Нехай
величина
дискретна, з
поруч розподілу
|
|
|
|
|
|
|
|
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |