Xreferat.com » Рефераты по математике » Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

loading="lazy" src="http://xreferat.ru/image/54/1306485508_85.gif" alt="Дослідження розвитку теорії ймовірності" width="25" height="43" align="BOTTOM" border="0" />=Дослідження розвитку теорії ймовірності =Дослідження розвитку теорії ймовірності =

=Дослідження розвитку теорії ймовірності .

Дослідження розвитку теорії ймовірності=Дослідження розвитку теорії ймовірності =Дослідження розвитку теорії ймовірності = =Дослідження розвитку теорії ймовірності .


Але ці відносини будуть нескінченно більшими, коли n покладається нескінченним, тому що тоді зникають числа 1, 2, 3 та ін. у порівнянні з n, і самі числа Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності та ін. Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності та ін. будуть мати ті ж значення, як Дослідження розвитку теорії ймовірності і Дослідження розвитку теорії ймовірності. Після цього відкинувши ці числа й провівши відповідні скорочення на n, одержимо, що


Дослідження розвитку теорії ймовірності=Дослідження розвитку теорії ймовірності ; Дослідження розвитку теорії ймовірності=Дослідження розвитку теорії ймовірності .


Кількість співмножників у чисельнику й знаменнику дорівнює n. Внаслідок чого ці відносини будуть нескінченними ступенями виражень: Дослідження розвитку теорії ймовірності і Дослідження розвитку теорії ймовірності й тому нескінченно більшими.

Таким чином, ми з'ясували, що в нескінченно високому ступені двочлена відношення найбільшого члена до іншим L і Дослідження розвитку теорії ймовірності перевершує всяке задане відношення.


Дослідження розвитку теорії ймовірності и.Дослідження розвитку теорії ймовірності


Що й було потрібно довести.

Лема 5.

Відношення суми всіх членів від L до Дослідження розвитку теорії ймовірності до всім іншим зі збільшенням n може бути зроблене більше всякого заданого числа.

Доказ.

M – найбільший член розкладання.

Нехай сусідні з ним ліворуч будуть F, G, H,…;

нехай сусідні з L ліворуч будуть P, Q, R,…...

На підставі леми 3 маємо:


Дослідження розвитку теорії ймовірності<Дослідження розвитку теорії ймовірності ;Дослідження розвитку теорії ймовірності <Дослідження розвитку теорії ймовірності ;Дослідження розвитку теорії ймовірності <Дослідження розвитку теорії ймовірності , … або Дослідження розвитку теорії ймовірності<Дослідження розвитку теорії ймовірності <Дослідження розвитку теорії ймовірності <Дослідження розвитку теорії ймовірності <…...


Тому що по лемі 4, при n нескінченно великому, відношення Дослідження розвитку теорії ймовірності нескінченно, те тим більше будуть нескінченними відносини Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності,…,і тому відношення Дослідження розвитку теорії ймовірності також нескінченно, тобто сума членів між найбільшим M і межею L нескінченно більше суми такого ж числа членів за межею L і найбільше до нього близьких. І тому що число всіх членів за межею L перевищує, по лемі 1, не більш ніж в s-1 раз (тобто кінцеве число раз) число членів між цією межею й найбільшим членом M, а самі члени робляться тим менше, ніж далі вони відстоять від межі, по першій частині леми 3, то сума всіх членів між M і L (навіть не вважаючи M) буде нескінченно більше сум всіх членів за межею L. Аналогічне твердження можна довести щодо членів між M і Дослідження розвитку теорії ймовірності. Обоє ці твердження й доводять лему.

Що й було потрібно довести.

Головна пропозиція.

Нехай число добрих нагод ставиться до числа несприятливих точно або приблизно, як r до s, або до числа всіх випадків, як r до r+s або r до t, це відношення полягає в межах Дослідження розвитку теорії ймовірності і Дослідження розвитку теорії ймовірності. Потрібно довести, що можна взяти стільки досвідів, щоб у яке завгодно дане число раз (c раз) було ймовірніше, що число сприятливих спостережень потрапить у ці межі, а не поза ними, тобто відношення числа сприятливих спостережень до числа всіх буде не більш ніж Дослідження розвитку теорії ймовірності і не менш Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Доказ.

Нехай число необхідних спостережень буде nt. Імовірність того що всі спостереження будуть сприятливі, дорівнює


Дослідження розвитку теорії ймовірності,


що все крім одного


Дослідження розвитку теорії ймовірності,


крім двох


Дослідження розвитку теорії ймовірності і т.д.


А це є члени розкладання (r+s) у ступені nt (ділені на Дослідження розвитку теорії ймовірності), які досліджувалися в минулих лемах. Всі подальші висновки ґрунтуються на доведених лемах. Число випадків з ns несприятливими спостереженнями й nr сприятливими дає член M. Число випадків, при яких буде nr+n або nr-n сприятливих спостережень, виражається членами L і Дослідження розвитку теорії ймовірності, що відстоять на n членів від M. Отже, число випадків, для яких сприятливих спостережень виявиться не більше nr+n і не менш nr-n, буде виражатися сумою членів, укладених між L і Дослідження розвитку теорії ймовірності. Загальне ж число випадків, для яких сприятливих спостережень буде або більше nr+n або менше nr-n, виражається сумою членів, що стоять лівіше L і правіше Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Тому що ступінь двочлена може бути взята настільки більша, щоб сума членів, укладених між обома межами L і Дослідження розвитку теорії ймовірності перевершувала більш ніж в c раз суму всіх інших із цих меж вихідних, по лемах 4-й і 5-й, те, отже, можна взяти настільки велика кількість спостережень, щоб число випадків, при яких відношення числа сприятливих спостережень до числа всіх виявляється ув'язненим у межі Дослідження розвитку теорії ймовірності й Дослідження розвитку теорії ймовірності або Дослідження розвитку теорії ймовірності й Дослідження розвитку теорії ймовірності, перевищувало більш ніж в c раз число інших випадків, тобто зробилося більш ніж в c раз імовірніше, що відношення числа сприятливих спостережень до числа всіх полягає в межах Дослідження розвитку теорії ймовірності і Дослідження розвитку теорії ймовірності, а не поза цими межами.

Що й було потрібно довести.

Для порівняння дамо сучасне формулювання теореми Бернуллі.

Теорема Бернуллі.

Якщо ймовірність настання події A у послідовності незалежних випробувань постійна й дорівнює p, те, яке б не було позитивне число Дослідження розвитку теорії ймовірності, з імовірністю як завгодно близької до одиниці, можна затверджувати, що при досить великій кількості випробувань n різниця Дослідження розвитку теорії ймовірності по абсолютній величині виявиться меншої, чим Дослідження розвитку теорії ймовірності:


Дослідження розвитку теорії ймовірності,


де -Дослідження розвитку теорії ймовірностібудь-яке мале число.

Ця теорема буде доведена нами пізніше (після введення нерівності Чебишева).

Завжди може трапитися, що, яким би більшим не було n, у даній серії з n випробувань Дослідження розвитку теорії ймовірності виявиться більше Дослідження розвитку теорії ймовірності. Але, відповідно до теореми Бернуллі ми можемо затверджувати, що якщо n досить велике і якщо зроблено досить багато серій випробувань по n випробувань у кожній серії, то в гнітючому числі серій нерівність Дослідження розвитку теорії ймовірності буде виконано.

Бернуллі вважає, що з доведеної теореми «випливає те дивне, очевидно, наслідок, що якби спостереження над всіма подіями продовжувати всю вічність (причому ймовірність, нарешті, перейшла б у повну вірогідність), те було б замічене, що все у світі управляється точними відносинами й постійним законом зміни, так, що навіть у речах, найвищою мірою випадкових, ми примушені були б визнати як би деяку необхідність і, скажу я, доля».

А.А. Марков писав, що в цій роботі Бернуллі «уперше була опублікована й доведена знаменита …теорема, що поклала початок закону більших чисел…»... Пуассон (1781–1840 р.) у своїй роботі «Дослідження про ймовірність судових вироків по карних і цивільних справах» займався граничними пропозиціями. У результаті він довів свою знамениту теорему, який дали назву «закон більших чисел» [1]. Теорема Пуассона формулювалася в такий спосіб.

Теорема.

Якщо виробляється n незалежних випробувань, результатами яких є настання або не настання події A, причому ймовірність настання події в окремих випробуваннях неоднакова, то з імовірністю, як завгодно близької до одиниці (або, інакше кажучи, – до вірогідності), можна затверджувати, що частота Дослідження розвитку теорії ймовірності настання події A буде як завгодно мало відрізнятися від середньої арифметичної Дослідження розвитку теорії ймовірності ймовірностей настання події в окремих випробуваннях.

Тепер цю теорему записують так:


Дослідження розвитку теорії ймовірності


Якщо ж імовірність настання події не буде змінюватися від випробування до випробування, то Дослідження розвитку теорії ймовірності=p, і теорема Пуассона в цьому випадку переходить у теорему Я. Бернуллі, що, таким чином, є часткою случаємо теореми Пуассона.


3.3 Нерівність Чебишева. Закон більших чисел у формі Чебишева


17.12.1866 р. Чебишев доповів Академії наук свою роботу «Про середні величини», що була опублікована в 1867 р. В «Математичному збірнику». У цій роботі Чебишев довів одну важливу нерівність, що тепер називається нерівністю Чебишева. За допомогою цієї нерівності Чебишев одержав теорему, з якої як наслідки виходять теореми Бернуллі й Пуассона. На початку роботи «Про середні величини» Чебишев доводить теорему [1,6].

Теорема.

Якщо математичне очікування величин x, y, z,... суть a, b, c,...,

а математичне очікування квадратів Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності,…суть Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності,…,те ймовірність, що сума x+y+z+... полягає в межах


Дослідження розвитку теорії ймовірності,

Дослідження розвитку теорії ймовірності,


при всякому значенні Дослідження розвитку теорії ймовірності залишається більше Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Далі Чебишев переходить до наступної теореми.

Якщо ми зобразимо через N число величин x, y, z,…,u,думаючи в доведеній зараз теоремі Дослідження розвитку теорії ймовірності, розділимо на N як суму x+y+z+…,так і межі її


Дослідження розвитку теорії ймовірності,

Дослідження розвитку теорії ймовірності,


те із цієї теореми одержимо наступну щодо середніх величин.

Теорема.

Якщо математичне очікування величин

x, y, z,…,Дослідження розвитку теорії ймовірності,Дослідження розвитку теорії ймовірності,Дослідження розвитку теорії ймовірності,…суть a, b, c,…,Дослідження розвитку теорії ймовірності,Дослідження розвитку теорії ймовірності,Дослідження розвитку теорії ймовірності,…,те ймовірність, що середнє арифметичне N величин x, y, z,…,від середнього арифметичного математичних очікувань цих величин відрізняється не більше як на Дослідження розвитку теорії ймовірності при всякому значенні, буде перевершувати Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Це і є знаменита нерівність Чебишева, що у сучасній формі записується в такий спосіб:


Дослідження розвитку теорії ймовірності,


де випадкова величина x має кінцеву дисперсію Дослідження розвитку теорії ймовірності, а -Дослідження розвитку теорії ймовірностібудь-яка відмінна від нуля позитивна величина.

Дійсно, першу теорему Чебишева можна записати так:


Дослідження розвитку теорії ймовірності


Застосуємо цю теорему до випадкової величини x:


Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Але Дослідження розвитку теорії ймовірності,

Дослідження розвитку теорії ймовірності,

Дослідження розвитку теорії ймовірності, Дослідження розвитку теорії ймовірності.


Нехай Дослідження розвитку теорії ймовірності, тоді Дослідження розвитку теорії ймовірності й одержуємо звичну формулу для нерівності Чебишева


Дослідження розвитку теорії ймовірності.


Сформулюємо відповідну теорему й доведемо в ній ця нерівність.

Теорема.

Нехай є випадкова величина Дослідження розвитку теорії ймовірності з математичним очікуванням Дослідження розвитку теорії ймовірності і дисперсією Дослідження розвитку теорії ймовірності.

Нерівність Чебишева затверджує, що, яке б не було позитивне число Дослідження розвитку теорії ймовірності, імовірність того, що величина Дослідження розвитку теорії ймовірності відхилиться від свого математичного очікування не менше ніж на Дослідження розвитку теорії ймовірності, обмежена зверху величиною Дослідження розвитку теорії ймовірності:


Дослідження розвитку теорії ймовірності.


Доказ.

1. Нехай величина Дослідження розвитку теорії ймовірності дискретна, з поруч розподілу


Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

Дослідження розвитку теорії ймовірності

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: