Похідна Фреше та похідна Гато
Множина
відображень,
визначених
в околі точки
,
які приймають
значення в
просторі Y
та диференційовних
в точці
,
є лінійною
системою , а
також оператор
диференціювання
є лінійним,
тобто
,
або, інакше,
.
Далі, з рівності
![]()
випливає,
що функція
,
диференційовна
в точці
,
неперервна
в цій точці.
Обернене твердження не вірне (приклад 2).
Якщо
–
лінійний неперервний
оператор, що
діє з X в
Y, то
для будь-якого
маємо
.
Дійсно, тоді
при всіх
![]()
,
звідки й випливає наведене твердження.
Слід
зазначити, що
відображення
та
,
які мають область
визначення
в одному і тому
просторі, діють
в різні простори,
а саме
,
а
.
Якщо
диференційовне
всюди на G,
то
,
.
1.2 Основні теореми
Теорема
1 (про диференційовність
композиції
відображень).
Нехай
–
лінійні нормовані
простори й
задані відображення
,
де
,
–
відкрита множина;
,
де
,
–
відкрита множина.
Якщо множина
не порожня ,
відображення
диференційовне
в точці
,
а
диференційовне
в точці
,
то складне
відображення
диференційовне
в точці
і
.
Доведення.
Насамперед,
якщо
достатньо мале,
то в силу відкритості
множин
та
й неперервності
відображень
і
відповідно
в точках
та
,
точки
і
не вийдуть за
границі множин
та
.
Далі маємо
.
Оскільки
диференційовне
в точці
,
то
,
де
,
якщо
.
В свою чергу,
![]()
де
,
якщо
.
Тому
![]()
Вираз
є лінійним
оператором
по
,
і залишається
довести, що
,
якщо
.
Маємо
.
Перший доданок
справа прямує
до нуля, оскільки
,
якщо
.
Прямування
до нуля другого
доданка можна
довести так.
Оскільки
диференційовне
в точці
,
то
,
якщо
.
Тому для будь-якого
знайдеться
,
таке, що
,
якщо
.
В свою чергу,
в силу неперервності
в точці
для даного
знайдеться
таке, що
,
якщо
.
Далі, оскільки
диференційовне
в точці
,
то знайдеться
таке, що
,
якщо
.
Нехай
.
При
маємо
,
і оскільки
довільне, то
це означає, що
,
якщо
.
Теорему доведено.
Приклад 5.
Розглянемо
відображення
,
диференційоване
на відкритій
множині
,
і точки
такі, що
.
Тоді функція
,
визначена
рівністю
,
диференційовна
на
і
.
Приклад 6.
Нехай відображення
диференційоване
на
і
–
лінійний неперервний
оператор. Тоді
–
відображення,
диференційовне
на
,
і
.
Наступна теорема є аналогом теореми Лагранжа про скінченні прирости дійсних функцій дійсних аргументів.
Теорема 2 (про
скінченні
прирости). Нехай
відображення
диференційовне
на
і відрізок
цілком входить
до
.
Тоді
.
Доведення.
Розглянемо
відображення
,
де
.
Це відображення
неперервне
на
як композиція
неперервних
відображень
та
,
і в силу теореми
1 диференційовне
всередині
,
при цьому
.
Тому для
будь-якого
лінійного
функціоналу
дійсна функція
дійсного аргументу
неперервна
на
і диференційовна
принаймні
всередині
.
Тобто, за теоремою
Лагранжа
.
(5)
Але
і
.
Тому рівність (5) набуває вигляду
.
Нехай
– функціонал
з нормою, що
дорівнює одиниці,
і такий, що
. Тому
.
Теорему доведено.
1.3 Похідна Гато
Для відображень лінійного нормованого простору окрім похідної Фреше можна ввести ще одне поняття похідної.
Нехай задано
відображення
і
–
одиничний
вектор простору
,
який визначає
певний напрямок.
Границя
,
якщо вона
існує, називається
похідною відображення
за напрямком
(або похідною
Гато) і позначається
.
Якщо фіксований
довільний
ненульовий
вектор
,
то часто говорять
про похідну
за напрямком
,
розуміючи під
цим границю
відношення
при умові, що
вона існує; цю
границю позначають
.
Ясно, що
,
де
–
одиничний
вектор напрямку
,
тобто