Деякі скінченно-різнецеві методи розв’язування звичайних диференціальних рівнянь
}
t = t + dt; // збільшити крок
}
}
class TMyRK : TRungeKutta
{
public TMyRK(int aN) : base(aN) { }
public override void F(double t, double[] Y, ref double[] FY)
{
FY[0] = Y[1]; // приклад математичний маятник
FY[1] = -Y[0]; // y''(t)+y(t)=0
}
}
class Program
{
static void Main(string[] args)
{
TMyRK RK4 = new TMyRK(2);
double[] Y0 = {0, 1}; // задаємо початкові умови y(0)=0, y'(0)=1
RK4.SetInit(0, Y0);
while (RK4.GetCurrent() < 10) // розв’язуєм до 10
{
Console.WriteLine("{0}t{1}t{2}", RK4.GetCurrent(), RK4.Y[0], RK4.Y[1]); // вивести t, y, y'
RK4.NextStep(0.01); // розв’язати на наступному кроці, крок інтегрування dt=0.01
}
}
}
}
8. Програма Beeman
У програмі Вееman моделюється осцилятор Морза з допомогою алгоритму Бімана. Оскільки цей алгоритм не самостартуючий, то для всіх - числових значень х(, і використовується швидкісна форма алгоритму Верле.
PROGRAM Beeman І моделювання осцилятора Морза
CALL initialfx, v, aold, dt, dt2, nmax)
CALL energy(x, v, ecum, e2cum) 1 значення початкової енергії
CALL Verleg x, v, a, aold, dt, dt2) CALL energy{ x, v, ecum, e2cum) LET n = 1
DO whiie n < nmax
LET n = n + 1 1 число кроку
CALL Bceman{x, v, a, aold, dl, dl2)
І образування повної знергії після кожного кроку за часом CALL energY(x, v, ecum, e2cum) LOOP
CALL output{ ecum, e2cum, n) END
SUB initial( x, v, aold, dt, dt2, nmax) DECLARE DEF f LET х = 2 LET v = 0 LET aold = f(x)
INPUT prompt "крок по часу (c) = ": dt LET dt2 = dt" dt
INPUT prompt "тривалість = ": tmax LET nmax = tmax/dt END SUB
SUB Ver!et( x, v, a, aold, dt, dt2) DECLARE DEF f
LET x = x + v*dt + 0.5*ao!d*dt2 LET a = f(x)
LET v = v + 0.5"{a + ao!d)*dt END SUB
SUB Beeman(x, v, a, aold, dt, dt2) DECLARE DEF f
LET x = x + v*dt + (4*a - aold)*dt2/6
LET anew = f(x) І значення на (п+1) -му кроці LET v = v + (2*anew + 5*a - aold)*dt/6
LET aold = a значення на (n-1) -му кроці
LET а = anew значення на n-му кроці END SUB
DEF f(x) LET e = exp(- x) LET f = 2*e*(e - 1) END DEF
SUB energY(x, v, ecum, e2cuin) LET KE = 0.5*v" v LET e = exp(- x) LET PE = e*{e - 2) LET etot = KE + PE LET ecum = ecum + etot LET e2cum = e2cum + etot*etot END SUB
SUB output{ecum, e2cuiT!, n) LET n = n + 1 І вирахування початкового значення
LET ebar = ecum/n PRINT "середня енергія = ";ebar LET sigma2 = e2cum/n - ebar*ebar PRINT "sigma = "; sqr(sigma2) END SUB
Метод Адамса
Цей метод чисельного інтегрування розроблений Адамсом в 1855 році на прохання видомого англійського алтелериста Башфора, який займався внутрішньою балістикою. В подальшому цей метод був забутий і знову відкритий був норвезьким математиком Штермером. Популяризація метода Адамса і подальше його вдосконалення пов’язане із іменем Крилова.
Запишемо рівняння першого порядку
З
початковими
умовами
(1,2)
Нехай xi(i=0,1,2…)-система рівнозначних значень з кроком h i y(xi). Очевидно маємо
(3)
В силу другої інтерполяційної формули Ньютона з точністб до різниць четвертого порядку отримуємо:
(4)
де
або
(4а)
Підставляю
вираз (4а) в формулу
(3) і враховуючи
те, що
будемо
мати

З відси отримуємо формулу експоляриціональну Адамса
(5)
Для початкового процессу потрібно чотири початкових значення y0, y1, y2, y3, - початковий відрізок, який приділяє, виходячи із початкових умов (2), яким-небуть чисельним методом. Мажна наприклад використати метод Рунге-Кутта або розкласти в ряд Тейлора
![]()
Де
i=1,2,3
(або i=-1,1,2)
із
відповідною
зміною нумерування.
Знаючи ці значення,
із рівнянь (1)
можна знайти
значення похідних
і скласти таблицю
(6)
Подальше значення yi (i=4,5…) шуканого розвязку можна крок за кроком обчислювати за формулою Адамса, поповнюючи по мірі можливості таблицю різниць (6)
Вирахувавши
перше наближення
для
по формулі

Визначити
підрахувати
кінцеві різниці
(7)
а потім знайти друге наближення для більш точній формулі
(8)
![]()
![]()
Якщо
і
відрізняються
лишень на дкілька
одиниць останнього
зберігаючого
десяткового
розряду, то
можна поставити
а потім знайшовши
перерахувавши
кінцеві різниці
(7). Після цього,
потрібно знову
знайти
по
формулі (8) Поту
цей крок h
повинен бути
таким, щоб цей
перерахунок
був зміненим.
На
практиці крок
h
вибирають
малим, щоб можна
було знехтувати
членом
в формулі (8)
Якщо
за розбіжність
величин
і
суттєва,
то потрібно
зменшити крок
h.
Звичайно
крок h
зменшують рівно
в 2 рази. Можна
показати, як
в цьому випадку,
маючи до деякого
значення і
таблицю величин
хj,
yj,
Yj=hy’j
(j<=i)
з
кроком
,
можна просто
побудувати
таблицю величин
з кроком
![]()
На основі формули (4) будемо мати
(9)
Де
Звідси,
і
і враховуючи,
що
заходимо
(10)
Аналогічно
при
із формули (9)
отримаєм, що
аргументу
відповідає
значення
(11)
Що стосується значень Yi-1 i Yi, то вони знаходяться в старій таблиці. Після цього складаємо початковий відрізок для нової таблиці:

і знаходимо кінцеві різниці:
![]()
![]()

Далі таблиця будується простим способом, подальшою модифікацією формули (5):

Для роботи на компютерах формулу Адамса (5) вигідно використовувати в розкритому виді. Враховуючи, що

Після
цього маємо:
причому
![]()
![]()
Метод Крилова
Для спрощеня запису обмежимось розглядом диференціальних рівнянь першого порядка
(1)
З
початковими
умовами
![]()
Введемо спочатку ряд допоміжних формул
В силу формули Адамса отримаємо
(2)
Введемо
позначення
![]()
Формула
(2) називається
формулою
похилого
рядка,
так як в ній
використовуються
різниці, які
знаходяться
на діагоналі
таблиці різниць.
Враховуючи,
що
![]()
Із формули (2) будемо мати

Звідси отримуємо першу допоміжну формулу – яку ще можна назвати перша формула ламаного рядка
(3)
Далі
враховуючи,
що