Похідна та її застосування
якщо
f
‘(x0)
0(в
противному
разі рівняння
нормалі х-х0=0).
На цей матеріал можна скласти ряд задач. Розглянемо деякі з них.
1. Дано абсцису точки дотику х0 графіка функції у=f(x), а необхідно записати рівняння дотичної, що проходить через точку з цією абсцисою.
Для
цього знаходимо
похідну функції
у=f(x),
її значення
в точці х0,
тобто
,
та значення
функції в точці
х0,
тобто
.
Цих даних достатньо,
щоб записати
рівняння дотичної
.
2. Який кут утворює дотична з додатним напрямком осі абсцис, якщо відома абсциса точки дотику х0?
Оскільки
кутовий коефіцієнт
дотичної
,то
.
Таким чином, задача зводиться до знаходження похідної функції у=f(x), тобто y’=f ‘(x), і обчислення її значення в точці х0.
3.
Знайти гострий
кут між дотичними,
проведеними
до графіків
функцій
,що
мають спільну
абсцису х0:

,
.
4. Знайти довжину дотичної до графіка функції у=f(x), абсциса точки дотику якої дорівнює х0.
Довжиною дотичної прийнято називати відстань між точкою дотику до графіка функції і точкою її перетину з віссю абсцис.
У цьому випадку знаходимо

і скористаємося формулою

Приклади:
Приклад 1. Знайти рівняння дотичної до графіка функції

в точці з абсцисою х0=3.
Розв’язання. Знайдемо похідну функції, значення функції та її похідної в точці х0:

скориставшись рівнянням дотичної
,
матимемо

Звідси
.
Відповідь:
.
Приклад 2. Який кут з віссю абсцис утворює дотична до параболи y=x2-4x+8 в точці (3;5)?
Розв’язання. Безпосередньо підстановкою координат заданої точки в рівняння параболи переконуємося, що вона їй належить.
Знайдемо похідну y’=2x-4.
Тоді
.
Звідси

Відповідь:
Приклад 3. Дотична до графіка функції

нахилена
до осі абсцис
під кутом
.
Знайти координати
точки дотику.
Розв’язання.
Знайдемо похідну
функції
:
.
За
умовою y’(x0)=tg
=1
маємо

отже, дотична до параболи проходить через точку А(2;2).
Відповідь: А(2;2).
Розділ 2
Застосування похідної
2.1. Правила диференціювання
Теорема: Якщо функції u(x) і (x) мають похідні у всіх точках інтервалу (a; b), то
(u(x)(x))’ = u’(x)’(x)
для любого х є (a; b). Коротше,
(u)’ = u’
Доведення: Суму функцій u(x)+(x), де х є (a; b), яка представляє собою нову функцію, позначимо через f(x) і знайдемо похідну цієї функції,
Нехай х0 – деяка точка інтервалу (a; b).
Тоді

Також,

Так як
х0 – допустима точка інтервалу (a; b), то маємо:

Випадок добутку розглядається аналогічно. Теорема доведена.
Наприклад,
а)

б)

в)

Зауваження. Методом математичної індукції доводиться справедливість формули (u1(x) + u2 (x) +… кінцевого числа складених.
Теорема. Якщо функції u(x) і (x) мають похідні у всіх точках інтервалу (a; b), то

для любого х є (a; b). Коротше,

Доведення.
Позначимо
похідні
через
х є (a; b), і найдемо
похідну цієї
функції, виходячи
із визначення.
Нехай х0 – деяка точка інтервалу (a; b). Тоді

Навіть так як

то



Так як х0 – вільна точка інтервалу (a; b), то маємо

Теорема доведена.
Приклад,
а)



б)


в)

Наслідок. Постійний множник можна виносити за знак похідної:

Доведення. Застосувавши множник можна виносити за знак теорему про похідну де а – число, отримаємо

Приклади.
а)

б)

Похідна частки двох функцій .
Теорема.
Якщо
функції
мають похідні
у всіх точках
інтервалу (a;
b), причому
для любого х
є (a; b), то

для любого х є (a; b).

Доведення.
Позначимо
тимчасово
через
знайдемо
використовуючи
визначення
похідної.
Нехай х0 – деяка точка інтервалу (a; b).
Тоді,

Навіть, так як
то

і послідовно

Так як х0 – вільна точка інтервалу (a; b), то в останній формулі х0 можна замінити на х. Теорема доведена.
Приклади.
а)
б)

2.2. Дослідження функції та побудова графіка
Загально відомою є схема дослідження функції для побудови графіка:
знайти область визначення функції та множину її значень;
дослідити функцію на парність та непарність, періодичність;
знайти точки перетину графіка функції з осями системи координат, точки розриву, проміжки знакосталості функції;
дослідити поводження функції біля точок розриву та на нескінченності, знайти якщо вони є, асимптоти графіка;
знайти нулі та точки розриву похідної, інтервали монотонності функції, точки екстремуму та екстремальні значення функції;
знайти нулі та точки розриву другої похідної, інтервали опуклості графіка функції, точки перегину та значення функції в цих точках;
для побудови графіка необхідно знайти достатню кількість контрольних точок, через які він проходить.
Зауважу, що на практиці не завжди є потреба досліджувати функцію за наведеною схемою і в такій саме послідовності.
Так, наприклад, множину значень деяких функцій можна встановити лише після знаходження екстремальних значень функції та її поводження біля точок розриву і на нескінченності.
Можна спочатку знайти нулі функції. Якщо вони розташовані не симетрично відносно нуля, то функція не може бути ні непарною, ні парною, ні періодичною. Такий же висновок можна зробити у випадку, коли функція має область визначення не симетричну відносно нуля, то, зрозуміло, що з такого факту ми не можемо робити висновок про парність або непарність. Проте, якщо нулі функції симетричні відносно нуля, але їх число скінчене, то вона не є періодичною.
Не може бути функція ні парною, ні непарною, ні періодичною, якщо нулі першої або другої похідних розміщені несиметрично відносно нуля.
Аналогічно можна зробити висновок і з несиметричного розміщення точок розриву.
Для
складних функцій
можна керуватися
такими простими
твердженнями:
якщо функція
парна, то складна
функція також
парна;якщо функція
і
непарні, то
складна функція
непарна;якщо
непарна, а функція
парна, то складна
функція парна;якщо функція
періодична,
то і складна
функція
періодична,
причому її
період може
бути меншим
за період функції
,
але не більшим;
їх періоди
збігаються,
якщо функція
f
строго монотонна.
Зручно користуватися такими твердженнями:
сума скінченого числа парних (непарних) функцій є парною (непарною) функцією;
добуток парних функцій є парною функцією;
добуток непарних функцій є парною функцією, якщо число функцій-множників – парне число, і непарною, якщо число функцій-множників непарне;
добуток(частка) парної і непарної функції є функцією непарною.
Дослідимо функції та побудуємо їх графіки.
Приклад 1. Побудувати графік функції

Розв’язання.
Область визначення функції f :
Х=



.
Функція парна. Тому її графік симетричний відносно осі ординат.
Функція не є періодичною. Це випливає навіть з того, що вона невизначена лише у двох точках.
Графік функції перетинає вісь ординат у точці (0;1). Нулі функції відсутні. Отже, графік функції не перетинає вісь абсцис.
Дослідимо функцію на монотонність та критичні точки. Для цього знайдемо похідну

;
х=0–критична точка.
Для



.
Отже, на цих
проміжках
функція зростає.
Оскільки функція
парна, то на
проміжках


вона спадає.
Тоді точка х=0
є точкою локального
максимуму.
Знайдемо його
значення
.
Дослідимо функцію на опуклість та точки перегину:

.
На проміжках


.
Отже, графік
функції опуклий
вниз. На проміжку
,
а тому графік
функції опуклий
вгору.
Точки перегину відсутні.
Оскільки
,
то пряма у=1 є
горизонтальною
асимптотою
для графіка
функції.
Дослідимо поведінку функції біля точок х=2, х=-2:
,
.
Отже, в точці х=2 функція має розрив другого роду, а пряма х=2 є вертикальною асимптотою. Враховуючи парність функції, робимо висновки, що пряма х=-2 також є вертикальною асимптотою.
.
Приклад 2. Побудувати графік функції:

Розв’язання.
Область визначення функції f :
.
Функція не належить ні до парних, ні до непарних. Це безпосередньо випливає з того, що область її визначення несиметрична відносно нуля.
Період функції
.
Тому дослідження
функції достатньо
спочатку провести
на проміжку
.
Крім того,
враховуючи,
що
,
робимо висновок
про симетричність
графіка відносно
прямої
на проміжку
.
Тому можна
обмежитися
дослідженням
функції на
проміжку
.Дослідимо функцію на монотонність та критичні точки на проміжку
.
Для цього знайдемо
її похідну
.
Для

.
Тому функція
на цьому проміжку
спадає. Тоді
на проміжку
вона зростає,
а в точці
має
мінімум, який
дорівнює 1.
Враховуючи
періодичність
функції, робимо
висновок, що
вона на проміжках
і зростає на
проміжках
,
.
В точках
набуває мінімального
значення, яке
дорівнює 1.
Дослідимо функцію на опуклість на проміжку
:
.
Звідси
безпосередньо
випливає, що
для
.
Отже, графік
функції опуклий
вниз. Тоді і на
проміжку
він опуклий
вниз. Таким
чином, на проміжках
графік функції
опуклий вниз.
Визначимо поведінку функції біля нуля справа і біля
зліва:

.
Отже, прямі
х=0, х=
– вертикальні
асимптоти. Тоді
і прямі х=
,
– вертикальні
асимптоти.

2.3. Застосування похідної для розв’язування рівнянь
Похідна в окремих випадках може бути застосована до розв’язування рівнянь, а саме : для встановлення кількості коренів або їх відсутності, для їх знаходження.
Так,
наприклад, якщо
маємо рівняння
,
де
– зростаюча
або спадна
функція, то ,
зрозуміло, що
рівняння не
може мати більше
одного кореня,
причому можна
з впевненістю
сказати, що він
буде, якщо а
належить множині
значень функції
.
А для визначення
строгої монотонності
застосовується
похідна.
Використовують і такий факт: якщо многочлен k-го степеня має k дійсних коренів, то його похідна має їх k –1 .
Розглянемо застосування похідної до розв’язування рівнянь на конкретних прикладах.
Приклад
1. Яким умовам
повинні задовольняти
параметри
p та
q, щоб
рівняння
мало три різних
дійсних корені?
Розв’язання. Розглянемо функцію
.
Для того щоб дана функція мала три різні нулі, необхідно, щоб її похідна

мала два
різних нулі.
А це буде тоді,
коли
.
Звідси
.
Отже,
похідна має
один додатний
і один від’ємний
корінь. Тоді
функція
має обов’язково
один від’ємний
корінь. А це
можливо за
умови, що
.
Отже,
.
Приклад 2.Скільки дійсних коренів має рівняння

Розв’язання. Розглянемо функцію
=
.
Знайдемо її похідну
=
.
Нехай
а)
х
>0;
б)
х=0, тоді
;
в)
x>0, тоді знову
ж таки
>0.
Отже,
похідна всюди
додатна, за
винятком однієї
ізольованої
точки х=0. це
означає, що
функція f
зростає на
всій числовій
осі. Тому дане
рівняння не
може мати більше
одного кореня.
Оскільки
,
то нуль і є тим
єдиним коренем.
Приклад 3.Розв’язати рівняння
.
Тривіальним коренем рівняння є х=0. доведемо, що інших коренів рівняння не має. Розглянемо функцію
.
Знайдемо
її похідну
для будь-якого
.
Отже,
функція
зростає на всій
числовій осі.
Тому рівняння
не має більше
коренів.
Приклад 4.Розв’язати рівняння
.
Розглянемо
функцію
.
Вона диференційована на всій області визначення. Знайдемо її похідну
.
Очевидно,
для
.
А це означає, що рівняння має лише один корінь (найвищий показник степеня непарний). Тривіальним коренем є х=1.
Відповідь: 1.
2.4. Текстові задачі на екстремум
Приклад 1.Яке із десяти чисел

найбільше?
Розв’язання. Зрозуміло, що це число міститься в середині цієї скінченої послідовності чисел і його можна знайти безпосереднім обчисленням.
Знайдемо це