Дослідження нестандартних методів рішення рівнянь і нерівностей.

Малюнок 4
Якщо функція не є обмеженою на множині, то говорять, що вона не обмежена.
Прикладом функції, обмеженої знизу на всій числовій осі, є функція y = x2. Прикладом функції, обмеженої зверху на множині (–∞; 0) є функція y = 1/x. Прикладом функції, обмеженої на всій числовій осі, є функція y = sin x.
Приклад 2.2.1 Вирішите рівняння
sin(x3 + 2х2 + 1) = х2 + 2х + 2. (4)
Рішення. Для
будь-якого
дійсного числа
х маємо sin(x3 + 2х2
+ 1) ≤ 1, х2 + 2х + 2 = (x + 1)2 +
1 ≥ 1. Оскільки
для будь-якого
значення х ліва
частина рівняння
не перевершує
одиниці, а права
частина завжди
не менше одиниці,
то дане рівняння
може мати рішення
тільки при
.
При
,
,
тобто при
рівняння (4) так
само корінь
не має .
Відповідь: O.
Приклад 2.2.2 Вирішите рівняння
. (5)
Рішення. Очевидно, що х = 0, х = 1, х = -1 є рішеннями даного рівняння. Для знаходження інших рішень у силу непарності функції f(х) = = x3 - x - sin πx досить знайти його рішення в області х > 0, х ≠ 1, оскільки якщо x0 > 0 є його рішенням, те й (-x0) також є його рішенням.
Розіб'ємо множину х > 0, х ? 1, на два проміжки: (0; 1) і (1; +?)
Перепишемо початкове рівняння у вигляді x3 - x = sin πx. На проміжку (0; 1) функція g(х) = x3 - x приймає тільки негативні значення, оскільки х3 < < х, а функція h(x) = sin πx тільки позитивні. Отже, на цьому проміжку рівняння не має рішень.
Нехай х належить проміжку (1; +∞). Для кожного з таких значень х функція g(х) = х3 - х приймає позитивні значення, функція h(x) = sin πx приймає значення різних знаків, причому на проміжку (1; 2] функція h(x) = sin ?x непозитивна. Отже, на проміжку (1; 2] рівняння рішень не має.
Якщо ж х > 2, то |sin πx| ≤ 1, x3 - x = x(x2 - 1) > 2∙ 3 = 6, а це означає, що й на проміжку (1; +∞) рівняння також не має рішень.
Отже, x = 0, x = 1 і x = -1 і тільки вони є рішеннями вихідного рівняння.
Відповідь: {-1; 0; 1}.
Приклад 2.2.3 Вирішите нерівність
.
(6)
Рішення. ОПЗ нерівності є всі дійсні x, крім x = -1. Розіб'ємо ОПЗ нерівності на три множини: -? < x < -1, -1 < x ? 0, 0 < x < +? і розглянемо нерівність на кожному із цих проміжків.
Нехай -∞ < x <
-1. Для кожного
із цих x маємо
g(x) =
< 0, а f(x) = 2x > 0. Отже,
всі ці x є рішеннями
нерівності.
Нехай -1 < x ≤ 0.
Для кожного
із цих x маємо
g(x) = 1 -
,
а f(x) = 2x ≤ 1. Отже,
жодне із цих
x не є рішенням
даної нерівності.
Нехай 0 < x < +∞.
Для кожного
із цих x маємо
g(x) = 1 -
,
a
.
Отже, всі ці x
є рішеннями
вихідної нерівності.
Відповідь:
.
2.3 Використання періодичності функції
Функція f (x) називається періодичної з періодом T ≠ 0, якщо виконуються дві умови:
якщо
,
то x + T і x – T також
належать області
визначення
D (f (x));
для кожного
виконана рівність
f (x + T) = f (x).
Оскільки
те з наведеного
визначення
треба, що
![]()
Якщо T – період
функції f (x), то
очевидно, що
кожне число
nT, де
,
n ≠ 0, також є
періодом цієї
функції.
Найменшим позитивним періодом функції називається найменше з позитивних чисел T, що є періодом даної функції.

Графік періодичної функції
![]()
Графік періодичної функції звичайно будують на проміжку [x0; x0 + T), а потім повторюють на всю область визначення.
Гарним прикладом періодичних функцій можуть служити тригонометричні функції y = sin x, y = cos x (період цих функцій дорівнює 2π), y = tg x (період дорівнює π) і інші. Функція y = const також є періодичною. Для неї періодом є будь-яке число T ≠ 0.
На закінчення відзначимо властивості періодичних функцій. [19]
Якщо f (x) – періодична функція з періодом T, то функція
g (x) = A · f (kx + b)
де k ≠ 0 також
є періодичною
з періодом
.
Нехай функції
f1 (x) і f2 (x) визначені
на всій числовій
осі і є періодичними
з періодами
T1 > 0 і T2 > 0.
Тоді якщо
те функція
періодична
з періодом T,
рівним найменшому
загальному
кратному чисел
T1 і T2.
Приклад 2.4.1
Функція
періодична
з періодом T =
5. Відомо, що
.
Знайдіть
![]()
Рішення. Перетворимо окремо кожний доданок:
![]()
![]()
![]()
Тоді
![]()
Відповідь: 2.
Приклад 2.4.2 [24] Знайдіть період функції
![]()
Рішення. Перетворимо дане вираження:

має період
;
має період
.
Тоді функція
має період
![]()
Відповідь: ?.
Приклад 2.4.3
Нехай
-
періодична
функція з періодом
3 така, що
;
.
Вирішите рівняння:
(7)
Графік функції
на множині
[0;3) зображений
на малюнку 3:
![]()
![]()

Малюнок 5
Таким чином
3 - період функції
,
те
,
тоді рівняння
(7) прикмет вид
,
розглянемо
два випадки.
1) нехай
,
тобто
,
тоді рівняння
прийме вид:


,
значить
і
виходить
,
![]()
2) нехай
те
,
тоді
рівняння прийме
вид:
;
отже
,
![]()
таким чином
,
.
Відповідь:
.
2.4 Використання парності функції
Функція f (x)
називається
парної, якщо
для кожного
виконуються
рівності:
1)
,
2) f (–x) = f (x).
Графік парної функції на всій області визначення симетричний щодо осі OY. Прикладами парних функцій можуть служити y = cos x, y = |x|, y = x2 + |x|

Графік парної
функції

Функція f (x)
називається
непарної, якщо
для кожного
виконуються
рівності:
1)
,
2) f (–x) = –f (x).
Іншими словами функція називається непарної, якщо її графік на всій області визначення симетричні відносно початку координат. Прикладами непарних функцій є y = sin x, y = x3.

Графік непарної
функції
![]()
Не слід думати,
що будь-яка
функція є або
парної, або
непарної. Так,
функція
не є ні парної,
ні непарної,
тому що її область
визначення
несиметрична
відносно початку
координат.
Область визначення
функції y = x3 + 1
охоплює всю
числову вісь
і тому симетрично
відносно початку
координат,
однак f (–1) ≠ f (1).
А це значить,
що функція не
є ні парної, ні
непарної, тобто
є функцією
загального
виду (ФЗВ).
Якщо область визначення функції симетрична відносно початки координат, то цю функцію можна представити у вигляді суми парної й непарної функцій.
Такою сумою є функція
![]()
Перший доданок є парною функцією, друге - непарної.
Порівняльна ілюстрація функцій різної парності зображена на малюнку 6
![]()

Малюнок 6
Дослідження функцій на парність полегшується наступними твердженнями.
Сума парних (непарних) функцій є парною (непарної) функцією.
Добуток двох парних або двох непарних функцій є парною функцією.
Добуток парної й непарної функції є непарною функцією.
Якщо функція f парна (непарна), то й функція 1/f парна (непарна).
Приклад 2.4.1 чи Може при якому-небудь значенні а рівняння
2x8 – 3аx6 + 4x4 – аx2 = 5
мати 5 корінь?
Рішення. Позначимо f(x) = 2х8 – 3ах6 + 4х4 – ах2. f(x) – функція парна, тому, якщо x0 – корінь даного рівняння, те -x0 – теж. x = 0 не є коренем даного рівняння (0 ? 5). Отже, число корінь у цього рівняння при будь-якому дійсному а парне, тому 5 корінь воно мати не може.
Відповідь: не може.
2.5 Використання ОПЗ функції
Область
визначення
функції - це
множина всіх
припустимих
дійсних значень
аргументу x
(змінної x), при
яких функція
визначена.
Область визначення
іноді ще називають
областю припустимих
значень функції
(ОПЗ). Для знаходження
ОПЗ функції
потрібно
проаналізувати
дану відповідність
і встановити
заборонні
операції, що
зустрічаються
(ділення на
нуль, піднесення
в раціональний
ступінь негативного
числа, логарифмічні
операції над
негативними
числами й т.п.).
Іноді знання ОПЗ дозволяє довести, що рівняння (або нерівність) не має рішень, а іноді дозволяє знайти рішення рівняння (або нерівності) безпосередньою підстановкою чисел з ОПЗ.
Приклад 2.5.1 Вирішите рівняння
.
(8)
Рішення. ОПЗ
цього рівняння
складається
із всіх х, одночасно
задовольняючим
умовам
і
,
тобто ОПЗ є
порожня множина.
Цим рішення
рівняння й
завершується,
тому що встановлено,
що жодне число
не може бути
рішенням, тобто
що рівняння
не має корінь.
Відповідь: O.
Приклад 2.5.2 Вирішите рівняння
.
(9)
Рішення. ОПЗ
цього рівняння
складається
із всіх x, одночасно
задовольняючим
умовам
,
,
,
тобто ОПЗ є
.
Підставляючи
ці значення
х у рівняння
(9), одержуємо,
що його ліва
й права частини
рівно 0, а це
означає, що всі
,
є його рішеннями.
Відповідь: