Евклідова і неевклідова геометрії
Неважко далі
довести, що
чисельник в
(3.8) не менше знаменника.
Дійсно, якщо
координати
векторів
і
будуть відповідно
(х1, х2)
і (в1, в2)
у деякій прямокутній
системі координат,
те
.
Отже, якщо
вектори
,
одночасно
будуть просторовими
або тимчасовими,
те
.
(3.9)
Думаючи в
цьому випадку
,
одержимо
.
(3.10)
У псевдоевклідової площини існує три типи прямих залежно від природи її напрямного вектора, якщо напрямний вектор буде просторова, тимчасова або ізотропним, те пряма називається відповідно до просторової, тимчасовий або ізотропної.
г) Перейдемо тепер до визначення поняття окружності.
Окружністю в псевдоевклідової площини називається множина її крапок, що відстоять від даної крапки, називаної центром на те саме відстань r; величина r називається радіусом окружності. Вибираючи прямокутну систему координат з початком у центрі окружності, переконаємося, що координати поточної крапки (х1, х2) даної окружності задовольняють рівнянню
.
У цій геометрії існує три типи окружностей - окружності речовинного, чисто мнимого й нульового радіусів. На мал. 13 окружності нульового радіуса зображуються з погляду евклідової геометрії бісектрисами координатних кутів, окружності речовинного радіуса - гіперболами, що перетинають вісь Ох1 і окружність чисто мнимого радіуса - гіперболами, що перетинають вісь Ох2.
д) На закінчення розглянемо коротенько руху в псевдоевклідової площини. Рух визначається як перетворення, що відповідають крапки якого мають ті самі координати щодо вихідної й довільно заданої прямокутних систем координат. Як і в евклідовій геометрії доводиться, що рух є ізометрією й, обернено, усяка ізометрія є рухом. Ізометрія визначається як перетворення, що зберігає відстань між двома довільними крапками. Як і в геометрії евклідової площини, руху можна розділити
на власні
рухи - руху з
визначником
= 1 і невласні
- руху з визначником
= - 1. Але тепер
кожну із цих
сукупностей
у свою чергу
можна розділити
на дві сукупності.
Щоб переконатися
в цьому, відзначимо
попередньо
наступні два
зауваження.
По-перше, ясно, що просторові, тимчасові й ізотропні вектори при рухах залишаються відповідно просторовими, тимчасовими й ізотропними.
По-друге, при безперервних обертаннях навколо даної крапки вектори ізотропного конуса відокремлюють у цій крапці тимчасові вектори від просторових.
Перейдемо тепер до подальшого поділу на частині рухів псевдоевклідової площини. Неважко бачити, що у формулах
(3.11)
визначальне
обертання,
величина
не звертається
в нуль. Справді,
припустимо,
що в (3.11) коефіцієнт
рівняється
нулю. У такому
випадку просторовий
вектор {1, 0} при
обертанні
(3.11), перейшов би
у вектор {0,
},
що є тимчасовим,
що неможливо.
Таким чином,
при змінах
координатних
векторів
,
викликуваних
безперервними
обертаннями,
коефіцієнт
буде постійним.
Отже, всі
рухи діляться
на чотири типи
залежно від
значення визначника
перетворення
= 1 або
= - 1 і знака
> 0 або
< 0.
Представниками цих чотирьох типів будуть, наприклад, руху з матрицями:

Псевдоевклідовий тривимірний простір
а) узагальнимо побудови псевдоевклідової площини на тривимірні простори. Аксіоми псевдоевклідового тривимірного простору збігаються з аксіомами Вейля псевдоевклідової площини, за винятком аксіом розмірності III. Тепер в аксіомі III-I мова йде про існування трьох лінійно незалежних векторів, а в аксіомі III, 2 - усякі чотири вектори лінійно залежні.
Скалярний
добуток двох
векторів
,
у псевдоевклідовом
просторі будемо
позначати, як
і у випадку
псевдоевклідової
площини, символом
.
Вектори
,
- перпендикулярні,
якщо їхній
скалярний
добуток дорівнює
нулю.
Число
називається
скалярним
квадратом
вектора. Довжиною
вектора
називається
корінь квадратний
зі скалярного
квадрата цього
вектора й
позначається
через
:
.
Підкореневе
вираження може
бути
>0,
<0,
і
= 0. Довжини
векторів відповідно
до цим випадкам
будуть речовинні,
чисто мнимі
й нульові. Вектори
речовинної
довжини називаються
також просторовими,
вектори чисто
мнимої довжини
- тимчасовими
й вектори нульової
довжини - ізотропними.
У псевдоевклідовом
просторі вводиться
прямокутна
система координат.
По визначенню
так називається
афінна система
координат,
вектори якої
одиничні й
взаємно перпендикулярні.
Будемо розглядати
так званий
простір Минковського,
у якому із трьох
координатних
векторів прямокутної
системи координат
два одиничні,
а третій — мнимо
одиничний.
Будемо вважати,
що
(3.12)
У цій системі
координат
скалярний
добуток двох
векторів і
квадрат довжини
вектора
,
мабуть, обчислюються
по формулах
виду

І квадрат
довжини вектора
,
мабуть, обчислюються
по формулах
виду
,
(3.13)
.
(3.14)
За відстань
між двома крапками
М(x1, x2,
x3) і N(y1,
y2, y3) по
визначенню
приймається
довжина вектора
,
тобто
.
(3.15)
Величиною
кута між векторами
й
називається
число, певне
по формулі
.
Якщо вектори
,
однієї природи,
тобто обоє
просторові
або тимчасові,
то
.
Більше того,
,
якщо для х, у
виконується
нерівність
Коші й
,
якщо нерівність
це не виконується.
Думаючи в останньому
випадку
,
одержимо
.
б) У псевдоевклідовом просторі існує три типи прямих залежно від природи її напрямного вектора. Тут існують також три види площин залежно від природи її нормального вектора.
в) Докладніше розглянемо питання про сфери. Сферою псевдоевклідова простору П3 називається множина крапок цього простору, що відстоять від даної крапки А, називаної центром сфери, на те саме відстань r. Величина r називається радіусом сфери.
Вибираючи прямокутну систему координат з початком у центрі сфери, переконаємося в тім, що координати х1, х2, х3 поточні крапки сфери радіуса r задовольняють рівнянню
.
(3.17')
Ясно, що перші два координатних вектори прямокутної системи тут передбачаються одиничними, а третій вектор - мнимо одиничним.
У псевдоевклідовом просторі існують три типи сфери речовинного, чисто мнимого й нульового радіуса.
Рівняння сфери речовинного радіуса r збігається (3.17'), у якому величина r речовинна. Якщо сфера чисто мнимого радіуса r = ki, де k речовинне, то рівняння (3.17') приводиться до виду
(3.17)
Якщо ж сфера буде нульового радіуса, то з (3.15) треба, що
.
(3.18)
Рівняння (3.18) в евклідовому просторі є рівнянням конуса, а попередні два - рівняння гіперболоїдів.
Ясно, що конус (3,18) складається з асимптот сфер (3.17, 17'), що мають центр на Начало координат. Очевидно, асимптотичеський конус сфери збігається з ізотропним конусом її центра. З рівняння (3.15) треба також, що на сферах псевдоевклідова простори є прямолінійні утворюючі - прямі цілком лежачі на сфері.
Очевидно, лінією перетинання сфери із площиною є окружність. Якщо січна площина проходить через Начало Координат, то радіус окружності приймає значення, рівне радіусу сфери. Одержувані в такий спосіб окружності сфери називаються більшими окружностями.
За сферичну
відстань
між двома крапками
М (
), N (
) сфери приймаємо
відстань по
великій окружності,
що з'єднує дані
крапки. Очевидно,
ця відстань
рівняється
добутку радіуса
сфери на значення
кута, утвореного
радіусами
векторами
,
. Отже, сферична
відстань
визначається
по формулі
.
(3.19)
Якщо сфера чисто мнимого радіуса r = ki, то формула (3.19) приводиться до виду
.
Геометрія Лобачевского
Переконаємося тепер, що геометрія сфери чисто мнимого радіуса в псевдоевклідовом просторі є Двомірною геометрією Лобачевского. Обмежуючись лише однієї, наприклад, верхньої порожньої сфери, покажемо, що в множині її крапок і більших окружностей здійснюється планіметрія Лобачевского. Для простоти ці крапки можна спроектувати із центра сфери на дотичну до неї площина в крапці N. Криву перетинання дотичної площини з ізотропним конусом будемо називати абсолютом.
При проектуванні крапки півсфери перейдуть у внутрішні крапки кола, обмеженого абсолютом, а більші окружності - у хорди абсолюту. Очевидно, останні є лініями перетинання площин більших окружностей із внутрішністю абсолюту. Інцідентність крапок і прямих розуміється у звичайному змісті. Ясно, що в системі крапок внутрішності абсолюту і його хорд аксіоми 1,1 - 3 виконуються. Аналогічно аксіоми II порядку й IV безперервності переходять у щирі пропозиції геометрії дотичної площини. Що стосується аксіом III групи - аксіом конгруентності, те вони також переходять у щирі пропозиції тривимірної псевдоевклідової геометрії. При цьому вважаємо конгруентними ті відрізки (кути), яким на сфері чисто мнимого радіуса відповідають сфери дуги більших окружностей, що сполучаються при деяких, обертаннях (кути між більшими окружностями).
З'ясуємо тепер, яка виконується аксіома паралельності: V або V'.
Припустимо,
що нам дана на
верхній півсфері
більша окружність
і не лежача на
ній крапка. У
зв'язуванні
прямих і площин,
центр якого
збігається
із центром
сфери, цієї
великої окружності
й крапці відповідають
відповідно
площина
й
пряма a зв'язування.
Очевидно, що через пряму а можна провести незліченну множину площин зв'язування, що розсікають півсферу по більших окружностях, що не перетинаються з даною великою окружністю. У такий спосіб у розглянутій моделі виконується аксіома паралельності Лобачевского. Інакше кажучи, площинна геометрія Лобачевского збігається з геометрією сфери чисто мнимого радіуса.
Ці міркування дозволяють прийняти наступне загальне визначення n-мірних неевклідових геометрій.
Неевклідовими геометріями n-вимірів називаються геометрії, які породжуються на n-мірних сферах, Sn речовинного або чисто мнимого радіуса в (n+1)-мірному евклідовому відповідно псевдоевклідовом просторі. Передбачається також» що діаметрально протилежні крапки цих сфер ототожнені, тобто такі пари крапок уважаються за одну крапку.
Із цього визначення треба, що при зростанні n число типів неевклідових просторів також росте. Неевклідові геометрії є геометриями найпростіших римановых просторів певної й невизначеної метрики, що становлять так званий клас просторів постійної ненульової кривизни. Кожне з таких n-мірних просторів допускає сукупність рухів, що залежить від n(n+1)/2 параметрів.
Очевидно, при n=2 одержимо еліптичну площину й площину Лобачевского. Геометрія, цих площин буде відповідно геометрією сфери Евклідова простору й геометрією сфери чисто мнимого радіуса в псевдоевклідовом просторі.
Наше найближче завдання — вивести основні формули сферичного трикутника (так називаються трикутник на сфері, утворений трьома дугами більших окружностей). Ці формули виражають основні математичні співвідношень у трикутниках геометрії Лобачевского.
а) СНачало
доведемо так
звану теорему
косинусів.
Припустимо,
що нам даний
сферичний
трикутник з
вершинами А(
), В (
), З (
), кутами A, В, С
и протилежними
сторонами
відповідно
а, b, с.
Очевидно, ці сторони пов'язані з радіус-векторами вершин сферичного трикутника наступними рівностями
(3.21)
Припустимо
далі, що дотична
площина до
сфери в крапці
З перетинає
радіуси ОА
й ОВ у крапках
і
.
Ці числові
множники
,
радіусів векторів
крапок A1 і B1
визначаються
зовсім просто,
якщо врахувати
ортогональність
векторів
,
і
,
Дійсно,
![]()
.
Звідси на підставі (3.21) треба, що
.
(3.22)
Повторюючи
наведені міркування
для іншої пари
й
ортогональних
векторів, одержимо
.
(3.23)
Знайдемо
тепер скалярний
добуток векторів
і
.
З одного боку,
маємо
,
Де

Отже, на підставі (3.22, 3.23) маємо

Тому
.
З іншого боку,
.
Застосовуючи потім (3.21), (3.22), (3.23), одержимо
(3.25)
Порівнюючи (3.24) і (3.25), містимо

Або
.
(3.26)
Формула (3.26) не залежить від нашого припущення про крапки перетинання А1 і В1. Ця формула виражає теорему косинусів сферичного трикутника сфери чисто мнимого радіуса: косинус гіперболічної сторони сферичного трикутника дорівнює добутку косинусів гіперболічних двох інших сторін без добутку синусів гіперболічних цих же сторін на косинус кута між ними.
б) Переходимо
тепер до висновку
теореми синусів.
Обчислимо для
цього квадрат
відносини
.
На підставі
(3.26), маємо
.
(*)
Бачимо, що чисельник правої частини є симетричним вираженням щодо змінних а, b, с. Неважко переконатися, що такою ж симетричністю щодо цих змінних володіє й знаменник. Справді
(3.27)
Таким чином,
квадрат шуканого
відношення
симетричний
щодо сторін
а, b, с. Це означає,
що заміняючи
позначення
сторін а, b, з і
кутів А, В, С у
круговому
порядку в (*)
одержимо відносини
,
,
рівні
.
Витягаючи із
цих відносин
квадратних
корінь, одержимо
формули
,
(3.28)
теорему, що виражає, синусів сферичного трикутника в геометрії сфери чисто мнимого радіуса: синуси гіперболічних сторін сферичного трикутника ставляться як синуси протилежних кутів.
в) Помітимо,
що формули
(3.26) і (3.28) геометрії
сфери чисто
мнимого радіуса
r = ki у псевдоевклідовому
просторі можна
одержати з
відповідних
формул сферичного
трикутника
в евклідовому
просторі, заміняючи
на
,