Підручник

задовольняти його заступники та всі співробітни­
ки у різних ланках управління, яким чином мають змінитися кри­
терії оцінки їх діяльності;

  • яку систему заходів треба вжити на підприємстві, в це­
    хах, на галузевому, міжгалузевому рівнях для того, щоб виріши­
    ти поставлене завдання.

    Але одержанню таких результатів передує величезний об'єм праці висококваліфікованих розробників завдань у на­прямку створення інформаційного забезпечення цієї підсистеми перспективного управління.

    У питаннях управління в поточних періодах часу перева­жає інформація, яка характеризує діяльність підприємства, його підрозділів на стику поточних та оперативних періодів. Тут в ос­новному використовується інформація, яка характеризує поточ­ний стан ходу процесу виробництва. Завдання "спілкування" уп­равлінського персоналу з ЕОМ та одержання потрібної інфор­мації при цьому вирішуються оперативним порядком із застосу-

    170


    Менеджмент: теорія та практика ванням персональних комп'ютерів. Це дозволяє персоналові не просто отримувати інформацію про хід процесу виробництва продукції у якомусь підрозділі, про стан окремих елементів його діяльності, але й вирішувати завдання зворотнього інфор­маційного зв'язку (див. рис. 28). Цей зв'язок забезпечується за­вдяки попередній роботі із створення інформаційного забезпе­чення системи управління, що здійснюється економічними служ­бами. У традиційних умовах у поточному управлінні провідну роль відіграють економісти з питань обробки інформації. Вони вивчають стан усіх елементів діяльності та всіх підрозділів підприємства за певний минулий період та на основі виявлення певних тенденцій ухвалюють рішення про зміну чи стабілізуван­ня всіх елементів на наступний, запланований період.

    Абстрагуючись від можливостей ЕОМ та докорінної пе­ребудови системи управління, на першому етапі звичайно вважа­ють, що треба вдосконалювати існуючу систему обробки інфор­мації. В цьому напрямку позитивне значення має вдосконалення змісту роботи фахівців з обробки інформації на пресональному комп'ютері. Ця робота має досить важливе значення для тра­диційних, усталених функцій економістів. Але в найближчій пер­спективі цілком можливе те, що необхідність у такому контакті зникне. У відповідних алгоритмах цілком реально можна перед­бачити всі можливі зворотні зв'язки. Розробляють ці алгоритми та відповідні системи оброблення інформації, що в них відобра­жається, економісти. Через це їхні функції надалі мають докорін­ним чином змінитися. Ті роботи, які зараз виконують економіс­ти, на 90% виконуватиме ЕОМ. Економісти (плановики, норму­вальники, фінансисти, облікові працівники) виконуватимуть в основному лише ті функції, які пов'язані з питаннями організації виконання управлінських рішень. На жаль, зараз економіст прак­тично не може займатися цими питаннями через брак часу.

    Особливістю взаємозв'язку нижньої ланки управління (диспетчера, майстра) з ЕОМ є необхідність посилення безпосе­реднього їх контакту. Саме диспетчер чи змінний майстер безпо­середньо керують ходом процесу виробництва; їм постійно потрібна інформація, яка сигналізує про можливі відхилення у виробничій діяльності, що потребують термінового усунення. Треба зазначити, що цей взаємозв'язок з ЕОМ у найближчій пер­спективі має суттєво змінитися на основі максимальної автома­тизації деяких ділянок технологічного процесу. Але навіть за цих

    171

    О.А. Подсолонко

    умов роль диспетчера як координатора виробничого процесу збережеться та в найближчому майбутньому практично не змен­шиться. Ефективніше вирішення завдання координування вироб­ництва диспетчер виконуватиме за допомогою електронно-об­числювальної техніки. При цьому систему запитів диспетчера до ЕОМ так само треба звести до мінімуму. Практично в розроблю­ваних алгоритмах треба пердбачити всі можливі ситуації, всі можливі відхилення та видання інформації, яка є дійсно не­обхідною для управлінського впливу.

    Для умов цеху зроблено спробу сформулювати та показа­ти систему запитів управлінського персоналу в цеху. Як на рис. ЗО, запити управлінського персоналу поділяються на оглядові, деталізуючі, прогнозуючі та "поради — рішення". Розглянемо як приклад запити начальника цеху (при цьому слід обмежитися ли­ше обсягом виробництва та загальним госпрозрахунковим ре­зультатом діяльності цеху).

    Оглядові запити торкаються таких питань:

    • стан виконання плану за обсягом виробництва;

    • рівень виконання замовлень споживачів;

    • рівень найважливіших показників порівняно з даними
      найкращих вітчизняних та закордонних підприємств;

    • стан виконання плану з виробництва найважливіших
      видів продукції;

    - виконання плану з ефективності виробництва.
    Деталізуючі запити:

    • відхилення показників виробництва продукції від пла­
      нових; рівень невиконання замовлень споживачів (види
      продукції, що відхиляються від стандартів та технічних
      умов порівняно з замовленнями);

    • відхилення показників ефективності виробництва від
      планових показників;

    • частота чи повторюваність негативних (позитивних)
      відхилень виконання плану з обсягу виробництва, за­
      мовлень споживачів, з ефективності виробництва.

    Прогнозуючі запити містять:

    • можливий обсяг виробництва в умовах допущених
      відхилень на кінець місяця;

    • очікуваний результат виконання замовлень;

    • очікуваний госпрозрахунковий результат в умовах до­
      пущених відхилень;

    172


    і

    - очікуваний розмір фонду оплати праці в умовах допу­
    щених відхилень.

    "Поради —рішення " — це запити, які містять:

    • оптимальний варіант внутрішніх рішень (власними си­
      лами) з усунення відхилень виконання плану з обсягу
      виробництва (аналогічно виконанню замовлень та гос­
      прозрахунковому результату виробництва);

    • варіанти рішень з усунення відхилень з обов'язковим за­
      лученням зовнішньої допомоги; варіанти поєднання
      внутрішніх рішень та зовнішньої допомоги при оптимі-
      зації комплексного результату;

    - варіанти управлінських впливів на виконавців процесу,
    включаючи можливе збільшення (зниження) оплати
    праці залежно від рівня досягнення загального критерію
    управління із вказанням розміру фонду оплати праці за
    основними складовими діяльності, провідними групами
    виконавців, конкретними виконавцями.

    При деталізуючих запитах планують видання інформації не лише про фактичну величину відхилення показника від плану, але й про причини таких відхилень. Запити для заступника на­чальника цеху з питань обсягу виробництва є ідентичними до ви­ще викладених. При відповіді заступникові начальника на ті самі запити надається детальніша інформація, конкретно за ділянка­ми та агрегатами. Для диспетчера цеху класифікують запити за ділянками та агрегатами (що випливає з самої специфіки за­питів), передбачаючи достатньо детальні відповіді з причин та рекомендацій по виконавцях.

    Запити диспетчера цеху охоплюють:

    • виконання оперативного графіку роботи ділянок та аг­
      регатів;

    • стан агрегатів та устаткування цеху;

    • готовність спеціального устаткування з прийому гото­
      вої продукції;

    • забезпеченість цеху сировинними ресурсами;

    • кількість та якість напівфабрикатів;


    • забезпечення цеху транспортними засобами;
      -відхилення за часом подання та розвантаження сиро­
      винних матеріалів до цеху;

    • своєчасність прибирання відходів виробництва; .

    • ХІД ВИПуСКу ГОТОВОЇ ПрОДуКЦІЇ. Й „І .й. (

    173

    О.А. Подсолонко

    Начальникові цеху інформацію про хід виробництва на­дають на початку та в кінці зміни, о 8 та 16 годині (таблиця 1).

    На початку роботи надають інформацію про стан справ за минулу зміну та добу, а в кінці — прогноз роботи до кінця до­би та на наступну добу. В тому випадку, коли йому будуть потрібні дані про стан виробництва на даний момент, він може надіслати свій запит до ЕОМ. Інформацію про фактичний стан виробництва (про фактичний обсяг виробництва, рівень вико­нання замовлень) він може отримати з відповідних звітних форм, які дана підсистема не скасовує. Заступникові начальника цеху інформацію надають о 12 та 16 годині (таблиця 2).

    Диспетчерові видають повідомлення, як представлено в таблиці 3. Він є головною дійовою особою в оперативному уп­равлінні цехом.

    *в усіх наведених таблицях перевиконання плану (+), невиконан­ня-О-

    Таблиця 1


    Менеджмент: теорії я та практика

    частіше, ніж вищій ланці управління в цеху. Диспетчеру цеху доцільно надавати інформацію відразу, коли з'являються відхи­лення, що перевищують ті, які допускаються.

    Таблиця 2


    Показник

    № агре­гату

    відхилення

    Причина відхилення

    Основний винуватець

    Варіанти усунення



    тонн

    %




    Вироб­ництво продукції

    1

    -279

    -2,5

    Тривалість основного процесу

    Відділення сировинних ресурсів

    Забезпе­чення си­ровинними ресурсами

    2

    -342

    -2.7

    Те саме

    Те саме


    3

    -68

    -0.6

    Те саме

    Те саме


    9

    -877

    -100,0

    Ремонт

    Цех ремонту агрегатів

    Ремонт агрегату


    Показник

    Виробництво продукції цехом, т

    З затримками початку основного процесу

    Із зміною тривалості


    Натуральна одини

    -624

    -278

    -275


    %

    -5,25

    -2,34

    -3,31

    -1.29


    Основний винуватець

    Відділення

    сировинних

    ресурсів

    Те ж саме

    Те ж саме


    Варіанти

    усунення

    відхилення

    Збільшення

    запасу

    сировинних|

    ресурсів

    Те ж саме

    Те ж саме

    Те ж саме


    Таблиця З


    Агре­гат

    Показник

    Фактично

    відхилення

    Причина відхилення

    Варіанти

    1

    Тривалість завантаження сировини до агрегату

    1,02

    +0,23

    Сировинні ресурси низької якості

    Жорсткий графік надходження ресурсів до

    2

    Те саме

    2,88

    +0.6

    Те саме

    Посилена підготовка сировинних ресурсів


    Він має регулювати виробництво в даний момент, стежити за дотриманням ритмічності виробництва, попередженням чи виправленням можливих відхилень від нормального процесу ви­робництва. Отже, йому треба надавати інформацію значно

    174


    175

    та практика

    О.А. Подсолонко

    Таблиця 4





    Основний

    Варіанти

    Очікувані

    Тенденції

    Показ-

    Відхи-

    Основні

    вину-

    усунення

    результати

    розвитку

    ник

    лення,

    причини

    ватець

    відхилень

    виробничої

    вироб-


    %

    відхи-



    діяльності

    ництва



    лення







    Затримки

    Відділен-

    Поліпшен-


    Посилен-



    в надход-

    ня сиро-

    ня органі-


    ня нерит-

    Вироб-


    женні та

    винних

    зації у


    мічності

    ництво

    -0,2

    пере-

    ресурсів

    відділенні

    -600

    поста-

    про-


    робленні

    та ділянка

    сировинних


    чання

    дукції


    сировин-

    їх під-

    ресурсів та


    сировин-



    них

    готовки

    на ділянці


    них



    ресурсів


    їх


    ресурсів





    підготовки



    Таблиця 5


    Показ-

    №

    Відхи-

    Основна

    Основний

    Варіанти

    Очікува-

    Тенден-

    ник

    агре-

    лення,

    причина

    винува-

    усунення

    ні ре-

    ції в


    гату

    %

    відхи-

    тець

    відхилень

    зультати

    роз-




    лення



    вироб-

    витку







    ничої ді-

    вироб-







    яльності

    ництва




    Трива-

    Відділен-

    Поліп-


    Нерит-

    Вироб-



    лість

    ня сиро-

    шення


    мічність

    ництво

    2

    -1,5

    основ-

    винних

    організа-

    -450

    надход-

    про-



    ного

    ресурсів

    ції над-


    ження

    дукції



    процесу


    ходження


    сиро-






    сировин-


    винних






    них


    ресурсів






    ресурсів




    7

    -0,5

    Те саме

    Те саме

    Те саме

    -150

    Те саме


    Менеджмент: теорія

    Якщо є аварійна інформація (у тому випадку, коли одне чи декілька відхилень показників значно перевищують допустимі), то відповідна інформація надається будь-якій управлінській ланці в момент її реєстрування, тобто в будь-який час доби.

    Дані за представленими формами видання інформації (таб­лиці 1-3) управлінському персоналу надають щодоби з певною періодичністю. Крім того, в кінці кожного тижня передбачається надання начальникові цеху та його заступнику зведеної інфор­мації з наростаючим підсумком за тиждень відповідно за табли­цями 1 та 2.

    В кінці кожного місяця, а також у кінці року планується на­дання вищій управлінській ланці накопичувальної інформації про стан виробництва за місяць (рік).

    До підсумкових даних включають дані про виявлені тен­денції в розвитку виробництва, а також про очікувані результа­ти виробничої діяльності в умовах допущених відхилень. Пропо­нуються наступні форми надання накопичувальної інформації за місяць та рік начальникові цеху (таблиця 4) та його заступникові (таблиця 5).

    Всі таблиці для управлінського персоналу цеху розроблено, виходячи з аналізу інформації, яка є необхідною конкретно для кожної управлінської ланки. Незважаючи на їхню подібність зовні (особливо для начальника цеху та його заступника), вони містять відхилення показників та причини з різною мірою де­талізації. Отже, варіанти усунення чи закріплення цих відхилень ("поради-рішення") так само можуть різнитися залежно від того, які права, обов'язки та яку відповідальність має кожний окремий працівник з управлінського персоналу.

    Для одержання вихідних таблиць, перш за все, треба ввести інформацію, обробити відповідними програмами, знайти інфор­мацію, що відповідає запитам, та видати на екран, друк чи світлове табло. Урахування викладених особливостей у процесі створення АСУ дозволить прискорити процес їх розроблення та впровадження та сприятиме підвищенню їхньої ефективності.


    Коли диспетчеру чи заступникові начальника цеху буде потрібна інформація про хід виробництва у певний момент часу, вони, так само, як і начальник цеху, можуть надіслати запит до системи та отримати потрібні дані, але лише ті, за якими є відхи­лення більше передбачених величин.

    176


    177

    — створення системи державних стандартів на номенклатуру
    показників якості продукції.

    Показники якості продукції в залежності від характеру вирі­шуваних задач по оцінці рівня якості продукції класифікуються таким чином [19].

    1. В залежності від властивостей, що характеризуються, —
      на показники призначення; надійності (безвідказності, довговіч­
      ності, ремонтоздатності, збереження); ергономічні; естетичні;
      показники технологічності; транспортабельності; стандартизації
      і уніфікації; патентно-правові; безпеки і економічні.

    2. В залежності від способу вираження — на показники, що ви­
      ражені в натуральних одиницях (кг, м, бали, безрозмірні), і по­
      казники, що виражені в вартісних одиницях.

    3. В залежності від кількості властивостей, що характери­
    зуються, — на одиничні і комплексні (групові, узагальнені та
    інтегральні).

    1. В залежності від використання для оцінки на базові і від­
      носні.

    2. В залежності від стадії визначення значень показників —
      на прогнозовані, проектні, виробничі і експлуатаційні.

    Номенклатура показників якості продукції встановлює пере­лік кількісних характеристик її властивостей, що визначають якість, її вибирають з урахуванням:

    • призначення і умов використання продукції;

    • складу і структури характеризованих властивостей;

    • вимог споживачів до якості (результатів вивчення попиту);

    • досягнутого рівня якості продукції і завдань управління які­
      стю;

    • основних вимог до показників якості.

    4.2. Рівень якості продукції і методи його визначення

    Рівень якості продукції — це відносна характеристика її якості, яка грунтується на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями [19].

    Оцінка рівня якості продукції — це сукупність операцій, які включають вибір номенклатури показників якості продукції, що оцінюється, визначення значень цих показників і співставлення їх з базовими.

    Оцінка якості продукції проводиться методами прикладної кваліметрії [20]. Кваліметрія — це наука про вимірювання і оцінку якості продукції. Розрізняють теоретичну і прикладну

    - 112 -


    кваліметрію. Теоретична абстрагується від конкретних об'єктів (предметів або процесів) і вивчає тільки загальні закономірності та математичні моделі, що пов'язані з оцінкою якості, тобто об'єктом теоретичної кваліметрії є філософські та методичні проблеми кількісної оцінки якості. Завданням практичної ква­ліметрії є розробка конкретних методик і математичних моделей для оцінки якості конкретних об'єктів різного виду і призна­чення.

    Якість продукції кількісно визначається:

    • технічним рівнем продукції;

    • рівнем якості виготовлення продукції;

    • рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні.

    Під технічним рівнем продукції розуміють відносну харак­теристику якості продукції, основану на співставленні значень показників, які характеризують технічну довершеність продук­ції, що оцінюється, у відповідності з базовими значеннями.

    Для знаходження значень показників якості продукції викори­стовуються дві групи методів: за способами одержання інфор­мації і за джерелами одержання інформації.

    В залежності від способу одержання інформації методи поді­ляються на: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий.

    Вимірювальний метод грунтується на використанні інформа­ції, яку одержують з використанням технічних вимірювальних засобів. Він найбільш поширений.

    Реєстраційний метод грунтується на використанні інформації, яку одержують шляхом підрахунку кількості подій, предметів або затрат на створення, експлуатацію продукції, кількість ча­стин складного виробу (стандартних, уніфікованих, захищених авторськими свідоцтвами тощо). Цим методом визначають по­казники уніфікації, патентно-правові тощо.

    Органолептичний метод грунтується на використанні інфор­мації, яку одержують за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку. При цьому значення показників знаходять методом аналізу одержаних відчуттів на основі колишнього досвіду і виражають в балах. Точність і достовірність цих зна­чень залежить від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, що їх визначають. Цей метод не виключає можливості використання деяких технічних, але не вимірювальних і не реєструючих засо­бів. За його допомогою визначають деякі показники якості хар­чових продуктів, виробів легкої промисловості, особливо есте­тичні показники.

    - 113 -

    Розрахунковий метод грунтується на використанні інформа­ції, яку одержують за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цим методом користуються в основному при про­ектуванні продукції, коли остання ще не може бути об'єктом експериментальних досліджень або випробувань. Ним можна користуватися для визначення показників продуктивності, довговічності, ремонтоздатності виробу тощо.

    В залежності від джерела інформації методи знаходження зна- чень показників якості продукції поділяються на: традиційні, ек­спертні, соціологічні.

    При традиційному методі знаходження значень показників яко­сті здійснюються спеціалістами лабораторій, конструкторських відділів, обчислювальних центрів тощо, при проведенні випробу­вань виробів.

    При експертному методі знаходження значень показників яко­сті здійснюють групи спеціалістів-експертів, які, як правило, ко­ристуються експертним методом одержання інформації про якість продукції. Цим методом користуються в тих випадках, ко­ли значення показників якості не можуть бути отримані іншими більш об'єктивними методами.

    При соціологічному методі знаходження значень показників якості здійснюється шляхом вивчення попиту фактичних або потенційних споживачів продукції за допомогою усних опиту­вань або спеціальних анкет.

    При необхідності значення показників якості знаходять з ви­користанням кількох розглянутих вище методів.

    Визначення числових значень показників якості, а також зна­чень базових і відносних показників є одною з найважливіших операцій оцінки рівня якості продукції і, як правило, вимагає використання статистичних методів. Необхідність їх викори­стання пояснюється тим, що, як правило, значення показників якості є випадковими величинами, в процесі виготовлення і споживання продукції на неї діє значна кількість випадкових факторів. З використанням статистичних методів для оцінки показників якості продукції можна вирішувати такі задачі:

    • визначати закони їх розподілу;

    • визначати надійну межу і інтервали для параметрів розпо­
      ділу показника якості, що оцінюється;

    • порівнювати середні значення досліджуваного показника
      якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з
      метою встановлення їх випадкової чи закономірної відмінності;

    - 114 -


    • порівнювати дисперсії досліджуваного показника якості
      для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з тією ж
      метою;

    • визначати коефіцієнт кореляції (ймовірного зв'язку) між
      двома показниками якості;


    • визначати параметри залежності досліджуваного показника
      якості від інших числових характеристик факторів, що
      впливають на досліджуваний показник якості;

    • визначати вплив досліджуваних факторів на зміну показ­
      ника якості, що оцінюється.

    Дуже важливим завданням є оптимізація значень показників якості продукції. Оптимальними називаються такі значення по­казників якості продукції, при яких досягають або найбільшого ефекту від експлуатації чи споживання продукції при заданих затратах на її створення і експлуатацію чи споживання, або за­даного ефекту при найменших затратах, або найбільшого відно­шення ефекту до затрат.

    У випадку, коли при заданих затратах на одиницю продукції встановлюється найкраще значення узагальненого показника яко­сті, що характеризує найбільший ефект від експлуатації чи спо­живання продукції, він розглядається як критерій оптимізації, а задані затрати є обмеженнями при оптимізації.

    У випадку, коли оптимізуються затрати на одиницю продукції при заданому значенні узагальненого показника якості, кри­терієм оптимізації є затрати на одиницю продукції, а задане значення узагальненого показника якості — обмеженням при оптимізації.

    Критерій оптимізації інколи називають цільовою функцією.

    Знаходження оптимальних значень показників якості має сенс тільки в тому випадку, коли встановлено критерій оптимізації і вказані обмеження. Поза цих умов поняття оптимальних зна­чень показників втрачає сенс. Це означає, що поліпшення зна­чень показників якості продукції повинно здійснюватись таким чином, щоб їх сумісний ефект приймав би найліпше значення при заданих затратах. Тому теза "максимальний рівень якості продукції при мінімальних затратах" є безглуздою.

    Науково-технічний прогрес вносить свої корективи в опти­мальні значення показників якості продукції. Для знаходження оптимальних значень показників якості необхідно:

    — встановити узагальнений показник якості, за допомогою якого оцінюється ефект від експлуатації або споживання про­дукції;

    - 115 -

    Інтегральний показник використовують тоді, коли відомо сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання про­дукції і сумарні затрати на створення і експлуатацію або спожи­вання продукції.

    Середньозважені показники при комплексному методі оцінки рівня якості продукції використовують в тих випадках, коли є труднощі з визначенням головного показника і встановленням його функціональної залежності від вихідних показників якості продукції.

    Способи обчислення інтегральних і середньозважених показників якості подані в [7].

    На стадії розробки оцінюють також технічний рівень продук­ції, при цьому визначають відповідність встановленим нормам:

    • значень найважливіших вимірюваних (розрахункових) оди­
      ничних показників якості продукції;

    • значень групового показника якості продукції, одержаного
      шляхом встановлення функціональної залежності;

    • значень органолептичної оцінки;

    • значень узагальненого показника якості продукції в долях
      одиниці або за бальною шкалою.

    Для оцінки технічного рівня продукції розробляються галузеві методики, в яких для кожного виду продукції встановлюються норми показників. Базою для розробки норми є характеристики базових зразків і аналогів, міжнародних стандартів, матеріали науково-дослідних робіт, вимоги і відгуки споживачів тощо.

    Оцінка рівня якості виготовленої продукції — це встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції до початку її експ­луатації або споживання. Для визначення рівня якості виготов­лення продукції використовується коефіцієнт дефектності.

    Коефіцієнт дефектності — це характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях — балах, що приходяться на одиницю продукції.

    І

    Коефіцієнт дефектності визначається за формулою:

    m

    А =

    zidi •

    П і = І

    де m — число всіх видів дефектів, що зустрічаються в даній продукції або вибірці;

    - 118 -


    dj — кількість дефектів і-го виду;

    Zj — коефіцієнт вагомості і-го дефекту, який може вира­жатися в грн. при ціновій оцінці або в балах при бальній оцінці; П — обсяг вибірки для визначення коефіцієнту дефектності (число проконтрольованих одиниць продукції).

    При прийманні готової продуцкії оцінку рівня якості її харак­теризують приймальним рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта дефектності.

    Оцінка рівня якості продукції в експлуатації або споживанні. Під рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні розу­міють міру відповідності вимогам нормативно-технічної доку­ментації фактичних значень показників якості продукції в про­цесі експлуатації або споживання. При цьому під стадією ек­сплуатації або споживання розуміють всю післявиробничу ста­дію існування продукції, що включає зберігання, технічне обслу­говування, ремонт, транспортування, а також використання за призначенням.

    Оцінка рівня якості продукції на цій стадії проводиться в основному за тими ж показниками, що й на стадіях розроблення і виготовлення. Вона здійснюється шляхом порівняння фактич­них значень показників якості з тими, які були досягнуті на ста­діях розроблення і виготовлення продукції Це дозволяє:

    — давати обгрунтований висновок про якість розробки і
    виготовлення продукції;

    • одержати інформацію про стабільність значень показників
      якості продукції на післявиробничій стадії її існування;

    • робити висновок про якість використання, зберігання, ре­
      монту, транспортування та інших форм експлуатації або спожи­
      вання продукції.

    4.4. Кількісна оцінка показників якості продукції 4.4.1. Фізична величина та її вимірювання

    В усіх випадках проведення вимірювань, незалежно від ви­мірюваної величини, методів і засобів вимірювань, є спільне, що складає основу вимірювань, — це порівняння експеримен­тальним шляхом даної величини з іншою, подібною їй, що прийнята за одиницю, в результаті чого знаходять її значення. Зараз встановлено таке визначення вимірювання: вимірювання є знаходження фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів [21].

    - 119 -

    Галуззю науки, що вивчає вимірювання, є метрологія. В її су­часному розумінні — це наука про вимірювання, методи і засо­би забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної

    точності [21].

    Єдність вимірювань — такий стан вимірювань, при якому їх результати, виражені в узаконених одиницях і похибках вимі­рювань, відомі з заданою вірогідністю. Єдність вимірювань не­обхідна для того, щоб можна було співставляти результати вимі­рювань, виконаних в різних місцях, в різний час, з викори­станням різних методів і засобів вимірювань.

    Точність вимірювань характеризується близкістю їх резуль­татів до дійсного значення вимірюваної величини.

    Таким чином, найважливішим завданням метрології є забез­печення єдності та необхідної точності вимірювань. В більшості країн світу, в тому числі і у нас, заходи по забезпеченню єдності та необхідної точності вимірювань, тобто узаконенню певних одиниць вимірювань, проведення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, що знаходяться в експлуатації, випро­бування нових засобів вимірювання встановлені законодавче. Тому один із розділів метрології називається законодавчою мет­рологією і включає комплекси взаємозв'язаних і взаємообумов-лених загальних правил, вимог та норм, а також інші питання, які потребують регламентації та контролю з боку держави і на­правлені на забезпечення єдності вимірювань та однаковості

    засобів вимірювань.

    В нашій країні це забезпечується системою стандартів дер­жавної системи вимірювань, тобто метрологія органічно пов'я­зана з стандартизацією, і цей зв'язок виражається перш за все в стандартизації одиниць вимірювання, системі державних етало­нів, засобів вимірювання і методів повірки, в створенні стан­дартних зразків властивостей складу речовин.

    В свою чергу, стандартизація спирається на метрологію, яка забезпечує вірність і порівняння результатів випробування ма­теріалів і виробів, а також запозичує із метрології методи визначення і контролю показників якості. Важлива задача — під­вищення показників якості продукції — знаходиться в прямій залежності від ступеня метрологічного обслуговування виробницт­ва. Першочерговим завданням метрологічного забезпечення якості продукції є розробка і впровадження в стандарти науково обгрунтованих критеріїв якості та методів випробування.

    В зв'язку з тим, що значення фізичної величини визначають експериментальним шляхом, вона має похибку вимірювань. Розрізняють істинне і дійсне значеня фізичної величини [22].

    - 120 -


    Істинне значення — це значення фізичної величини, яке ідеальним чином відображає в якісному і кількісному відно­шенні відповідну властивість об'єкту. Воно є границею, до якої наближається значення фізичної величини в міру того, як підви­щується точність вимірювань.

    Дійсне значення — це значення фізичної величини, знайдене експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що для певної мети може бути використане замість нього. Це значення змінюється в залежності від необхідної точ­ності вимірювань. При технічних вимірюваннях значення фізич­ної величини, знайдене з допустимою похибкою, приймається за дійсне значення.

    Похибка вимірювання — це відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.

    При проведенні вимірювань користуються прийнятою між­народними стандартами системою одиниць СІ [23].

    4.4.2. Класифікація вимірювань і основні їх характеристики

    Вимірювання класифікуються таким чином [21,22]. В залежності від часу вимірюванні величини поділяються на: Статичні, якщо вимірювана величина залишається по­стійною в часі.

    Динамічні, якщо в процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.

    По способу отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні.

    Прямі — це вимірювання, при яких шукане значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.

    Побічні — це вимірювання, результат яких визначають на основі прямих вимірювань величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю.

    Сукупні — це вимірювання, при яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення шуканої величини знаходять рішенням системи рівнянь, отриманих при прямих вимірюваннях.

    Спільні — це вимірювання, що проводяться одночасно для двох або декількох неоднойменних величин для знаходження функціональної залежності між ними.

    За умовами, що визначають точність результатів, вимірювання поділяються на три класи:

    - 121 -

    /. Вимірювання максимально можливої точності, яка може бу­ти досягнута при існуючому рівні техніки. До них відносяться в першу чергу еталонні вимірювання, що пов'язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізич­них величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, перш за все універсальних.

    1. Контрольна-повірочні вимірювання, похибки яких не по­
      винні перевищувати певного заданого значення. До них відно­
      сяться вимірювання, що виконуються територіальними центра­
      ми державного нагляду за впровадженням і додержанням стан­
      дартів і стану вимірювальної техніки.

    2. Технічні вимірювання, в яких похибка результату визна­
      чається характеристиками засобів вимірювання. До них відно­
      сяться всі вимірювання, що виконуються в процесі виготовлен­
      ня виробів.

    По способу вираження результатів вимірювання їх поділяють на абсолютні і відносні.

    Абсолютні — це вимірювання, які основані на прямих ви­мірюваннях однієї або кількох основних величин, або з викори­станням значень фізичних констант.

    Відносні — це вимірювання відношення величини до одно­йменної величини, що відіграє роль одиниці, або вимірювання величини по відношенню до однойменної величини, що прий­нята за вихідну.

    Всі методи вимірювань можуть виконуватись контактним спо­собом, при якому вимірювальні поверхні приладу взаємодіють з виробом, що перевіряється, або безконтактним способом, при якому взаємодія відсутня.

    Основними характеристиками вимірювань є: принцип вимі­рювань, метод вимірювань, похибка, точність, вірність і досто­вірність вимірювань.

    Принцип вимірювань — фізичне явище або сукупність фізич­них явищ, що покладені в основу вимірювань. Наприклад, вимі­рювання температури з використанням термоелектричного ефекту.

    Метод вимірювань — сукупність прийомів використання принципів і засобів вимірювання. Засобами вимірювань є вжи­вані технічні засоби, що мають нормовані метрологічні харак­теристики.

    Вірність вимірювань — це якість вимірювання, що відображає близкість до нуля систематичних похибок результатів (тобто таких похибок, які залишаються постійними або закономірно

    - 122 -


    змінюються при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини).

    Достовірність вимірювань — це довіра до результатів вимірю­вання. Вимірювання можуть буги достовірними і недостовірни­ми в залежності від того, відомі чи невідомі ймовірні харак­теристики їх відхилень від дійсних значень відповідних вели­чин. Результати вимірювань, ймовірність яких невідома, не ма­ють ніякої цінності і в деяких випадках можуть служити джере­лом дезинформації.

    Присутність похибок обмежує достовірність вимірювань, тоб­то вносить обмеження в число достовірних значущих цифр чис­лового значення вимірюваної величини і визначає точність вимі­рювань.

    4.4.3. Класифікація засобів вимірювання в техніці І їх метро­логічні характеристики

    Засоби вимірювань — це технічні засоби, що використову­ються при вимірюваннях і які мають нормовані метрологічні характеристики. Засоби вимірювань поділяються на міри, ви­мірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні за­соби вимірювань, вимірювальні установки та вимірювальні системи [22].

    Міри — засіб вимірювання, розрахований на відтворення фізичної величини заданого розміру. Однозначна міра відтво­рює фізичну величину одного розміру, наприклад, кінцева міра довжини і міра маси (гиря). Багатозначна міра відтворює ряд од­нойменних величин різного розміру, наприклад, штрихова міра довжини і кутова міра (багатогранна призма). Спеціально підіб­раний комплект мір, що використовується не тільки самостійно, але і в різних поєднаннях з метою відтворення ряду одноймен­них величин різного розміру, називається набором мір, напри­клад, набори плоскопаралельних кінцевих мір довжини і набори кутових мір.

    Вимірювальні прилади — це засоби вимірювань, що призначе­ні для вироблення сигналу вимірюваної інформації у

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
  • Похожие рефераты: