Підручник
ки у різних ланках управління, яким чином мають змінитися кри
терії оцінки їх діяльності;
яку систему
заходів треба
вжити на підприємстві,
в це
хах, на
галузевому,
міжгалузевому
рівнях для
того, щоб виріши
ти
поставлене
завдання.
Але одержанню таких результатів передує величезний об'єм праці висококваліфікованих розробників завдань у напрямку створення інформаційного забезпечення цієї підсистеми перспективного управління.
У питаннях управління в поточних періодах часу переважає інформація, яка характеризує діяльність підприємства, його підрозділів на стику поточних та оперативних періодів. Тут в основному використовується інформація, яка характеризує поточний стан ходу процесу виробництва. Завдання "спілкування" управлінського персоналу з ЕОМ та одержання потрібної інформації при цьому вирішуються оперативним порядком із застосу-
170
Менеджмент: теорія та практика ванням персональних комп'ютерів. Це дозволяє персоналові не просто отримувати інформацію про хід процесу виробництва продукції у якомусь підрозділі, про стан окремих елементів його діяльності, але й вирішувати завдання зворотнього інформаційного зв'язку (див. рис. 28). Цей зв'язок забезпечується завдяки попередній роботі із створення інформаційного забезпечення системи управління, що здійснюється економічними службами. У традиційних умовах у поточному управлінні провідну роль відіграють економісти з питань обробки інформації. Вони вивчають стан усіх елементів діяльності та всіх підрозділів підприємства за певний минулий період та на основі виявлення певних тенденцій ухвалюють рішення про зміну чи стабілізування всіх елементів на наступний, запланований період.
Абстрагуючись від можливостей ЕОМ та докорінної перебудови системи управління, на першому етапі звичайно вважають, що треба вдосконалювати існуючу систему обробки інформації. В цьому напрямку позитивне значення має вдосконалення змісту роботи фахівців з обробки інформації на пресональному комп'ютері. Ця робота має досить важливе значення для традиційних, усталених функцій економістів. Але в найближчій перспективі цілком можливе те, що необхідність у такому контакті зникне. У відповідних алгоритмах цілком реально можна передбачити всі можливі зворотні зв'язки. Розробляють ці алгоритми та відповідні системи оброблення інформації, що в них відображається, економісти. Через це їхні функції надалі мають докорінним чином змінитися. Ті роботи, які зараз виконують економісти, на 90% виконуватиме ЕОМ. Економісти (плановики, нормувальники, фінансисти, облікові працівники) виконуватимуть в основному лише ті функції, які пов'язані з питаннями організації виконання управлінських рішень. На жаль, зараз економіст практично не може займатися цими питаннями через брак часу.
Особливістю взаємозв'язку нижньої ланки управління (диспетчера, майстра) з ЕОМ є необхідність посилення безпосереднього їх контакту. Саме диспетчер чи змінний майстер безпосередньо керують ходом процесу виробництва; їм постійно потрібна інформація, яка сигналізує про можливі відхилення у виробничій діяльності, що потребують термінового усунення. Треба зазначити, що цей взаємозв'язок з ЕОМ у найближчій перспективі має суттєво змінитися на основі максимальної автоматизації деяких ділянок технологічного процесу. Але навіть за цих
171
О.А. Подсолонко
умов роль диспетчера як координатора виробничого процесу збережеться та в найближчому майбутньому практично не зменшиться. Ефективніше вирішення завдання координування виробництва диспетчер виконуватиме за допомогою електронно-обчислювальної техніки. При цьому систему запитів диспетчера до ЕОМ так само треба звести до мінімуму. Практично в розроблюваних алгоритмах треба пердбачити всі можливі ситуації, всі можливі відхилення та видання інформації, яка є дійсно необхідною для управлінського впливу.
Для умов цеху зроблено спробу сформулювати та показати систему запитів управлінського персоналу в цеху. Як на рис. ЗО, запити управлінського персоналу поділяються на оглядові, деталізуючі, прогнозуючі та "поради — рішення". Розглянемо як приклад запити начальника цеху (при цьому слід обмежитися лише обсягом виробництва та загальним госпрозрахунковим результатом діяльності цеху).
Оглядові запити торкаються таких питань:
стан виконання плану за обсягом виробництва;
рівень виконання замовлень споживачів;
рівень найважливіших показників порівняно з даними
найкращих вітчизняних та закордонних підприємств;стан виконання плану з виробництва найважливіших
видів продукції;
- виконання
плану з ефективності
виробництва.
Деталізуючі
запити:
відхилення показників виробництва продукції від пла
нових; рівень невиконання замовлень споживачів (види
продукції, що відхиляються від стандартів та технічних
умов порівняно з замовленнями);відхилення показників ефективності виробництва від
планових показників;частота чи повторюваність негативних (позитивних)
відхилень виконання плану з обсягу виробництва, за
мовлень споживачів, з ефективності виробництва.
Прогнозуючі запити містять:
можливий обсяг виробництва в умовах допущених
відхилень на кінець місяця;очікуваний результат виконання замовлень;
очікуваний госпрозрахунковий результат в умовах до
пущених відхилень;
172
і
- очікуваний
розмір фонду
оплати праці
в умовах допу
щених
відхилень.
"Поради —рішення " — це запити, які містять:
оптимальний варіант внутрішніх рішень (власними си
лами) з усунення відхилень виконання плану з обсягу
виробництва (аналогічно виконанню замовлень та гос
прозрахунковому результату виробництва);варіанти рішень з усунення відхилень з обов'язковим за
лученням зовнішньої допомоги; варіанти поєднання
внутрішніх рішень та зовнішньої допомоги при оптимі-
зації комплексного результату;
- варіанти
управлінських
впливів на
виконавців
процесу,
включаючи
можливе збільшення
(зниження)
оплати
праці
залежно від
рівня досягнення
загального
критерію
управління
із вказанням
розміру фонду
оплати праці
за
основними
складовими
діяльності,
провідними
групами
виконавців,
конкретними
виконавцями.
При деталізуючих запитах планують видання інформації не лише про фактичну величину відхилення показника від плану, але й про причини таких відхилень. Запити для заступника начальника цеху з питань обсягу виробництва є ідентичними до вище викладених. При відповіді заступникові начальника на ті самі запити надається детальніша інформація, конкретно за ділянками та агрегатами. Для диспетчера цеху класифікують запити за ділянками та агрегатами (що випливає з самої специфіки запитів), передбачаючи достатньо детальні відповіді з причин та рекомендацій по виконавцях.
Запити диспетчера цеху охоплюють:
виконання оперативного графіку роботи ділянок та аг
регатів;стан агрегатів та устаткування цеху;
готовність спеціального устаткування з прийому гото
вої продукції;забезпеченість цеху сировинними ресурсами;
кількість та якість напівфабрикатів;
забезпечення цеху транспортними засобами;
-відхилення за часом подання та розвантаження сиро
винних матеріалів до цеху;своєчасність прибирання відходів виробництва; .
ХІД ВИПуСКу ГОТОВОЇ ПрОДуКЦІЇ. Й „І .й. (
173
О.А. Подсолонко
Начальникові цеху інформацію про хід виробництва надають на початку та в кінці зміни, о 8 та 16 годині (таблиця 1).
На початку роботи надають інформацію про стан справ за минулу зміну та добу, а в кінці — прогноз роботи до кінця доби та на наступну добу. В тому випадку, коли йому будуть потрібні дані про стан виробництва на даний момент, він може надіслати свій запит до ЕОМ. Інформацію про фактичний стан виробництва (про фактичний обсяг виробництва, рівень виконання замовлень) він може отримати з відповідних звітних форм, які дана підсистема не скасовує. Заступникові начальника цеху інформацію надають о 12 та 16 годині (таблиця 2).
Диспетчерові видають повідомлення, як представлено в таблиці 3. Він є головною дійовою особою в оперативному управлінні цехом.
*в усіх наведених таблицях перевиконання плану (+), невиконання-О-
Таблиця 1
Менеджмент: теорії я та практика
частіше, ніж вищій ланці управління в цеху. Диспетчеру цеху доцільно надавати інформацію відразу, коли з'являються відхилення, що перевищують ті, які допускаються.
Таблиця 2
|
Показник |
№ агрегату |
відхилення |
Причина відхилення |
Основний винуватець |
Варіанти усунення |
|
|
тонн |
% |
|||||
|
Виробництво продукції |
1 |
-279 |
-2,5 |
Тривалість основного процесу |
Відділення сировинних ресурсів |
Забезпечення сировинними ресурсами |
|
2 |
-342 |
-2.7 |
Те саме |
Те саме |
||
|
3 |
-68 |
-0.6 |
Те саме |
Те саме |
||
|
9 |
-877 |
-100,0 |
Ремонт |
Цех ремонту агрегатів |
Ремонт агрегату |
|
Показник
Виробництво продукції цехом, т
З затримками початку основного процесу
Із зміною тривалості
Натуральна одини
-624
-278
-275
%
-5,25
-2,34
-3,31
-1.29
Основний винуватець
Відділення
сировинних
ресурсів
Те ж саме
Те ж саме
Варіанти
усунення
відхилення
Збільшення
запасу
сировинних|
ресурсів
Те ж саме
Те ж саме
Те ж саме
Таблиця З
|
Агрегат |
Показник |
Фактично |
відхилення |
Причина відхилення |
Варіанти |
|
1 |
Тривалість завантаження сировини до агрегату |
1,02 |
+0,23 |
Сировинні ресурси низької якості |
Жорсткий графік надходження ресурсів до |
|
2 |
Те саме |
2,88 |
+0.6 |
Те саме |
Посилена підготовка сировинних ресурсів |
Він має регулювати виробництво в даний момент, стежити за дотриманням ритмічності виробництва, попередженням чи виправленням можливих відхилень від нормального процесу виробництва. Отже, йому треба надавати інформацію значно
174
175
та практика
О.А. ПодсолонкоТаблиця 4
|
Основний |
Варіанти |
Очікувані |
Тенденції |
|||
|
Показ- |
Відхи- |
Основні |
вину- |
усунення |
результати |
розвитку |
|
ник |
лення, |
причини |
ватець |
відхилень |
виробничої |
вироб- |
|
% |
відхи- |
діяльності |
ництва |
|||
|
лення |
||||||
|
Затримки |
Відділен- |
Поліпшен- |
Посилен- |
|||
|
в надход- |
ня сиро- |
ня органі- |
ня нерит- |
|||
|
Вироб- |
женні та |
винних |
зації у |
мічності |
||
|
ництво |
-0,2 |
пере- |
ресурсів |
відділенні |
-600 |
поста- |
|
про- |
робленні |
та ділянка |
сировинних |
чання |
||
|
дукції |
сировин- |
їх під- |
ресурсів та |
сировин- |
||
|
них |
готовки |
на ділянці |
них |
|||
|
ресурсів |
їх |
ресурсів |
||||
|
підготовки |
Таблиця 5
|
Показ- |
№ |
Відхи- |
Основна |
Основний |
Варіанти |
Очікува- |
Тенден- |
|
ник |
агре- |
лення, |
причина |
винува- |
усунення |
ні ре- |
ції в |
|
гату |
% |
відхи- |
тець |
відхилень |
зультати |
роз- |
|
|
лення |
вироб- |
витку |
|||||
|
ничої ді- |
вироб- |
||||||
|
яльності |
ництва |
||||||
|
Трива- |
Відділен- |
Поліп- |
Нерит- |
||||
|
Вироб- |
лість |
ня сиро- |
шення |
мічність |
|||
|
ництво |
2 |
-1,5 |
основ- |
винних |
організа- |
-450 |
надход- |
|
про- |
ного |
ресурсів |
ції над- |
ження |
|||
|
дукції |
процесу |
ходження |
сиро- |
||||
|
сировин- |
винних |
||||||
|
них |
ресурсів |
||||||
|
ресурсів |
|||||||
|
7 |
-0,5 |
Те саме |
Те саме |
Те саме |
-150 |
Те саме |
Менеджмент: теорія
Якщо є аварійна інформація (у тому випадку, коли одне чи декілька відхилень показників значно перевищують допустимі), то відповідна інформація надається будь-якій управлінській ланці в момент її реєстрування, тобто в будь-який час доби.
Дані за представленими формами видання інформації (таблиці 1-3) управлінському персоналу надають щодоби з певною періодичністю. Крім того, в кінці кожного тижня передбачається надання начальникові цеху та його заступнику зведеної інформації з наростаючим підсумком за тиждень відповідно за таблицями 1 та 2.
В кінці кожного місяця, а також у кінці року планується надання вищій управлінській ланці накопичувальної інформації про стан виробництва за місяць (рік).
До підсумкових даних включають дані про виявлені тенденції в розвитку виробництва, а також про очікувані результати виробничої діяльності в умовах допущених відхилень. Пропонуються наступні форми надання накопичувальної інформації за місяць та рік начальникові цеху (таблиця 4) та його заступникові (таблиця 5).
Всі таблиці для управлінського персоналу цеху розроблено, виходячи з аналізу інформації, яка є необхідною конкретно для кожної управлінської ланки. Незважаючи на їхню подібність зовні (особливо для начальника цеху та його заступника), вони містять відхилення показників та причини з різною мірою деталізації. Отже, варіанти усунення чи закріплення цих відхилень ("поради-рішення") так само можуть різнитися залежно від того, які права, обов'язки та яку відповідальність має кожний окремий працівник з управлінського персоналу.
Для одержання вихідних таблиць, перш за все, треба ввести інформацію, обробити відповідними програмами, знайти інформацію, що відповідає запитам, та видати на екран, друк чи світлове табло. Урахування викладених особливостей у процесі створення АСУ дозволить прискорити процес їх розроблення та впровадження та сприятиме підвищенню їхньої ефективності.
Коли диспетчеру чи заступникові начальника цеху буде потрібна інформація про хід виробництва у певний момент часу, вони, так само, як і начальник цеху, можуть надіслати запит до системи та отримати потрібні дані, але лише ті, за якими є відхилення більше передбачених величин.
176
177
— створення
системи державних
стандартів
на номенклатуру
показників
якості продукції.
Показники якості продукції в залежності від характеру вирішуваних задач по оцінці рівня якості продукції класифікуються таким чином [19].
В залежності від властивостей, що характеризуються, —
на показники призначення; надійності (безвідказності, довговіч
ності, ремонтоздатності, збереження); ергономічні; естетичні;
показники технологічності; транспортабельності; стандартизації
і уніфікації; патентно-правові; безпеки і економічні.В залежності від способу вираження — на показники, що ви
ражені в натуральних одиницях (кг, м, бали, безрозмірні), і по
казники, що виражені в вартісних одиницях.
3. В
залежності
від кількості
властивостей,
що
характери
зуються,
— на одиничні
і комплексні
(групові, узагальнені
та
інтегральні).
В залежності від використання для оцінки на базові і від
носні.В залежності від стадії визначення значень показників —
на прогнозовані, проектні, виробничі і експлуатаційні.
Номенклатура показників якості продукції встановлює перелік кількісних характеристик її властивостей, що визначають якість, її вибирають з урахуванням:
призначення і умов використання продукції;
складу і структури характеризованих властивостей;
вимог споживачів до якості (результатів вивчення попиту);
досягнутого рівня якості продукції і завдань управління які
стю;основних вимог до показників якості.
4.2. Рівень якості продукції і методи його визначення
Рівень якості продукції — це відносна характеристика її якості, яка грунтується на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями [19].
Оцінка рівня якості продукції — це сукупність операцій, які включають вибір номенклатури показників якості продукції, що оцінюється, визначення значень цих показників і співставлення їх з базовими.
Оцінка якості продукції проводиться методами прикладної кваліметрії [20]. Кваліметрія — це наука про вимірювання і оцінку якості продукції. Розрізняють теоретичну і прикладну
- 112 -
кваліметрію. Теоретична абстрагується від конкретних об'єктів (предметів або процесів) і вивчає тільки загальні закономірності та математичні моделі, що пов'язані з оцінкою якості, тобто об'єктом теоретичної кваліметрії є філософські та методичні проблеми кількісної оцінки якості. Завданням практичної кваліметрії є розробка конкретних методик і математичних моделей для оцінки якості конкретних об'єктів різного виду і призначення.
Якість продукції кількісно визначається:
технічним рівнем продукції;
рівнем якості виготовлення продукції;
рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні.
Під технічним рівнем продукції розуміють відносну характеристику якості продукції, основану на співставленні значень показників, які характеризують технічну довершеність продукції, що оцінюється, у відповідності з базовими значеннями.
Для знаходження значень показників якості продукції використовуються дві групи методів: за способами одержання інформації і за джерелами одержання інформації.
В залежності від способу одержання інформації методи поділяються на: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий.
Вимірювальний метод грунтується на використанні інформації, яку одержують з використанням технічних вимірювальних засобів. Він найбільш поширений.
Реєстраційний метод грунтується на використанні інформації, яку одержують шляхом підрахунку кількості подій, предметів або затрат на створення, експлуатацію продукції, кількість частин складного виробу (стандартних, уніфікованих, захищених авторськими свідоцтвами тощо). Цим методом визначають показники уніфікації, патентно-правові тощо.
Органолептичний метод грунтується на використанні інформації, яку одержують за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку. При цьому значення показників знаходять методом аналізу одержаних відчуттів на основі колишнього досвіду і виражають в балах. Точність і достовірність цих значень залежить від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, що їх визначають. Цей метод не виключає можливості використання деяких технічних, але не вимірювальних і не реєструючих засобів. За його допомогою визначають деякі показники якості харчових продуктів, виробів легкої промисловості, особливо естетичні показники.
- 113 -
Розрахунковий метод грунтується на використанні інформації, яку одержують за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цим методом користуються в основному при проектуванні продукції, коли остання ще не може бути об'єктом експериментальних досліджень або випробувань. Ним можна користуватися для визначення показників продуктивності, довговічності, ремонтоздатності виробу тощо.
В залежності від джерела інформації методи знаходження зна- чень показників якості продукції поділяються на: традиційні, експертні, соціологічні.
При традиційному методі знаходження значень показників якості здійснюються спеціалістами лабораторій, конструкторських відділів, обчислювальних центрів тощо, при проведенні випробувань виробів.
При експертному методі знаходження значень показників якості здійснюють групи спеціалістів-експертів, які, як правило, користуються експертним методом одержання інформації про якість продукції. Цим методом користуються в тих випадках, коли значення показників якості не можуть бути отримані іншими більш об'єктивними методами.
При соціологічному методі знаходження значень показників якості здійснюється шляхом вивчення попиту фактичних або потенційних споживачів продукції за допомогою усних опитувань або спеціальних анкет.
При необхідності значення показників якості знаходять з використанням кількох розглянутих вище методів.
Визначення числових значень показників якості, а також значень базових і відносних показників є одною з найважливіших операцій оцінки рівня якості продукції і, як правило, вимагає використання статистичних методів. Необхідність їх використання пояснюється тим, що, як правило, значення показників якості є випадковими величинами, в процесі виготовлення і споживання продукції на неї діє значна кількість випадкових факторів. З використанням статистичних методів для оцінки показників якості продукції можна вирішувати такі задачі:
визначати закони їх розподілу;
визначати надійну межу і інтервали для параметрів розпо
ділу показника якості, що оцінюється;порівнювати середні значення досліджуваного показника
якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з
метою встановлення їх випадкової чи закономірної відмінності;
- 114 -
порівнювати дисперсії досліджуваного показника якості
для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з тією ж
метою;визначати коефіцієнт кореляції (ймовірного зв'язку) між
двома показниками якості;
визначати параметри залежності досліджуваного показника
якості від інших числових характеристик факторів, що
впливають на досліджуваний показник якості;визначати вплив досліджуваних факторів на зміну показ
ника якості, що оцінюється.
Дуже важливим завданням є оптимізація значень показників якості продукції. Оптимальними називаються такі значення показників якості продукції, при яких досягають або найбільшого ефекту від експлуатації чи споживання продукції при заданих затратах на її створення і експлуатацію чи споживання, або заданого ефекту при найменших затратах, або найбільшого відношення ефекту до затрат.
У випадку, коли при заданих затратах на одиницю продукції встановлюється найкраще значення узагальненого показника якості, що характеризує найбільший ефект від експлуатації чи споживання продукції, він розглядається як критерій оптимізації, а задані затрати є обмеженнями при оптимізації.
У випадку, коли оптимізуються затрати на одиницю продукції при заданому значенні узагальненого показника якості, критерієм оптимізації є затрати на одиницю продукції, а задане значення узагальненого показника якості — обмеженням при оптимізації.
Критерій оптимізації інколи називають цільовою функцією.
Знаходження оптимальних значень показників якості має сенс тільки в тому випадку, коли встановлено критерій оптимізації і вказані обмеження. Поза цих умов поняття оптимальних значень показників втрачає сенс. Це означає, що поліпшення значень показників якості продукції повинно здійснюватись таким чином, щоб їх сумісний ефект приймав би найліпше значення при заданих затратах. Тому теза "максимальний рівень якості продукції при мінімальних затратах" є безглуздою.
Науково-технічний прогрес вносить свої корективи в оптимальні значення показників якості продукції. Для знаходження оптимальних значень показників якості необхідно:
— встановити узагальнений показник якості, за допомогою якого оцінюється ефект від експлуатації або споживання продукції;
- 115 -
Інтегральний показник використовують тоді, коли відомо сумарний корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і сумарні затрати на створення і експлуатацію або споживання продукції.
Середньозважені показники при комплексному методі оцінки рівня якості продукції використовують в тих випадках, коли є труднощі з визначенням головного показника і встановленням його функціональної залежності від вихідних показників якості продукції.
Способи обчислення інтегральних і середньозважених показників якості подані в [7].
На стадії розробки оцінюють також технічний рівень продукції, при цьому визначають відповідність встановленим нормам:
значень найважливіших вимірюваних (розрахункових) оди
ничних показників якості продукції;значень групового показника якості продукції, одержаного
шляхом встановлення функціональної залежності;значень органолептичної оцінки;
значень узагальненого показника якості продукції в долях
одиниці або за бальною шкалою.
Для оцінки технічного рівня продукції розробляються галузеві методики, в яких для кожного виду продукції встановлюються норми показників. Базою для розробки норми є характеристики базових зразків і аналогів, міжнародних стандартів, матеріали науково-дослідних робіт, вимоги і відгуки споживачів тощо.
Оцінка рівня якості виготовленої продукції — це встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції до початку її експлуатації або споживання. Для визначення рівня якості виготовлення продукції використовується коефіцієнт дефектності.
Коефіцієнт дефектності — це характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях — балах, що приходяться на одиницю продукції.
І
Коефіцієнт дефектності визначається за формулою:
m
А =
zidi •
П і = І
де m — число всіх видів дефектів, що зустрічаються в даній продукції або вибірці;
- 118 -
dj — кількість дефектів і-го виду;
Zj — коефіцієнт вагомості і-го дефекту, який може виражатися в грн. при ціновій оцінці або в балах при бальній оцінці; П — обсяг вибірки для визначення коефіцієнту дефектності (число проконтрольованих одиниць продукції).
При прийманні готової продуцкії оцінку рівня якості її характеризують приймальним рівнем дефектності на основі певного середнього значення коефіцієнта дефектності.
Оцінка рівня якості продукції в експлуатації або споживанні. Під рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні розуміють міру відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції в процесі експлуатації або споживання. При цьому під стадією експлуатації або споживання розуміють всю післявиробничу стадію існування продукції, що включає зберігання, технічне обслуговування, ремонт, транспортування, а також використання за призначенням.
Оцінка рівня якості продукції на цій стадії проводиться в основному за тими ж показниками, що й на стадіях розроблення і виготовлення. Вона здійснюється шляхом порівняння фактичних значень показників якості з тими, які були досягнуті на стадіях розроблення і виготовлення продукції Це дозволяє:
— давати
обгрунтований
висновок про
якість розробки
і
виготовлення
продукції;
одержати інформацію про стабільність значень показників
якості продукції на післявиробничій стадії її існування;робити висновок про якість використання, зберігання, ре
монту, транспортування та інших форм експлуатації або спожи
вання продукції.
4.4. Кількісна оцінка показників якості продукції 4.4.1. Фізична величина та її вимірювання
В усіх випадках проведення вимірювань, незалежно від вимірюваної величини, методів і засобів вимірювань, є спільне, що складає основу вимірювань, — це порівняння експериментальним шляхом даної величини з іншою, подібною їй, що прийнята за одиницю, в результаті чого знаходять її значення. Зараз встановлено таке визначення вимірювання: вимірювання є знаходження фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів [21].
- 119 -
Галуззю науки, що вивчає вимірювання, є метрологія. В її сучасному розумінні — це наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної
точності [21].
Єдність вимірювань — такий стан вимірювань, при якому їх результати, виражені в узаконених одиницях і похибках вимірювань, відомі з заданою вірогідністю. Єдність вимірювань необхідна для того, щоб можна було співставляти результати вимірювань, виконаних в різних місцях, в різний час, з використанням різних методів і засобів вимірювань.
Точність вимірювань характеризується близкістю їх результатів до дійсного значення вимірюваної величини.
Таким чином, найважливішим завданням метрології є забезпечення єдності та необхідної точності вимірювань. В більшості країн світу, в тому числі і у нас, заходи по забезпеченню єдності та необхідної точності вимірювань, тобто узаконенню певних одиниць вимірювань, проведення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, що знаходяться в експлуатації, випробування нових засобів вимірювання встановлені законодавче. Тому один із розділів метрології називається законодавчою метрологією і включає комплекси взаємозв'язаних і взаємообумов-лених загальних правил, вимог та норм, а також інші питання, які потребують регламентації та контролю з боку держави і направлені на забезпечення єдності вимірювань та однаковості
засобів вимірювань.
В нашій країні це забезпечується системою стандартів державної системи вимірювань, тобто метрологія органічно пов'язана з стандартизацією, і цей зв'язок виражається перш за все в стандартизації одиниць вимірювання, системі державних еталонів, засобів вимірювання і методів повірки, в створенні стандартних зразків властивостей складу речовин.
В свою чергу, стандартизація спирається на метрологію, яка забезпечує вірність і порівняння результатів випробування матеріалів і виробів, а також запозичує із метрології методи визначення і контролю показників якості. Важлива задача — підвищення показників якості продукції — знаходиться в прямій залежності від ступеня метрологічного обслуговування виробництва. Першочерговим завданням метрологічного забезпечення якості продукції є розробка і впровадження в стандарти науково обгрунтованих критеріїв якості та методів випробування.
В зв'язку з тим, що значення фізичної величини визначають експериментальним шляхом, вона має похибку вимірювань. Розрізняють істинне і дійсне значеня фізичної величини [22].
- 120 -
Істинне значення — це значення фізичної величини, яке ідеальним чином відображає в якісному і кількісному відношенні відповідну властивість об'єкту. Воно є границею, до якої наближається значення фізичної величини в міру того, як підвищується точність вимірювань.
Дійсне значення — це значення фізичної величини, знайдене експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що для певної мети може бути використане замість нього. Це значення змінюється в залежності від необхідної точності вимірювань. При технічних вимірюваннях значення фізичної величини, знайдене з допустимою похибкою, приймається за дійсне значення.
Похибка вимірювання — це відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.
При проведенні вимірювань користуються прийнятою міжнародними стандартами системою одиниць СІ [23].
4.4.2. Класифікація вимірювань і основні їх характеристики
Вимірювання класифікуються таким чином [21,22]. В залежності від часу вимірюванні величини поділяються на: Статичні, якщо вимірювана величина залишається постійною в часі.
Динамічні, якщо в процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.
По способу отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні.
Прямі — це вимірювання, при яких шукане значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.
Побічні — це вимірювання, результат яких визначають на основі прямих вимірювань величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю.
Сукупні — це вимірювання, при яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення шуканої величини знаходять рішенням системи рівнянь, отриманих при прямих вимірюваннях.
Спільні — це вимірювання, що проводяться одночасно для двох або декількох неоднойменних величин для знаходження функціональної залежності між ними.
За умовами, що визначають точність результатів, вимірювання поділяються на три класи:
- 121 -
/. Вимірювання максимально можливої точності, яка може бути досягнута при існуючому рівні техніки. До них відносяться в першу чергу еталонні вимірювання, що пов'язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізичних величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, перш за все універсальних.
Контрольна-повірочні вимірювання, похибки яких не по
винні перевищувати певного заданого значення. До них відно
сяться вимірювання, що виконуються територіальними центра
ми державного нагляду за впровадженням і додержанням стан
дартів і стану вимірювальної техніки.Технічні вимірювання, в яких похибка результату визна
чається характеристиками засобів вимірювання. До них відно
сяться всі вимірювання, що виконуються в процесі виготовлен
ня виробів.
По способу вираження результатів вимірювання їх поділяють на абсолютні і відносні.
Абсолютні — це вимірювання, які основані на прямих вимірюваннях однієї або кількох основних величин, або з використанням значень фізичних констант.
Відносні — це вимірювання відношення величини до однойменної величини, що відіграє роль одиниці, або вимірювання величини по відношенню до однойменної величини, що прийнята за вихідну.
Всі методи вимірювань можуть виконуватись контактним способом, при якому вимірювальні поверхні приладу взаємодіють з виробом, що перевіряється, або безконтактним способом, при якому взаємодія відсутня.
Основними характеристиками вимірювань є: принцип вимірювань, метод вимірювань, похибка, точність, вірність і достовірність вимірювань.
Принцип вимірювань — фізичне явище або сукупність фізичних явищ, що покладені в основу вимірювань. Наприклад, вимірювання температури з використанням термоелектричного ефекту.
Метод вимірювань — сукупність прийомів використання принципів і засобів вимірювання. Засобами вимірювань є вживані технічні засоби, що мають нормовані метрологічні характеристики.
Вірність вимірювань — це якість вимірювання, що відображає близкість до нуля систематичних похибок результатів (тобто таких похибок, які залишаються постійними або закономірно
- 122 -
змінюються при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини).
Достовірність вимірювань — це довіра до результатів вимірювання. Вимірювання можуть буги достовірними і недостовірними в залежності від того, відомі чи невідомі ймовірні характеристики їх відхилень від дійсних значень відповідних величин. Результати вимірювань, ймовірність яких невідома, не мають ніякої цінності і в деяких випадках можуть служити джерелом дезинформації.
Присутність похибок обмежує достовірність вимірювань, тобто вносить обмеження в число достовірних значущих цифр числового значення вимірюваної величини і визначає точність вимірювань.
4.4.3. Класифікація засобів вимірювання в техніці І їх метрологічні характеристики
Засоби вимірювань — це технічні засоби, що використовуються при вимірюваннях і які мають нормовані метрологічні характеристики. Засоби вимірювань поділяються на міри, вимірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні засоби вимірювань, вимірювальні установки та вимірювальні системи [22].
Міри — засіб вимірювання, розрахований на відтворення фізичної величини заданого розміру. Однозначна міра відтворює фізичну величину одного розміру, наприклад, кінцева міра довжини і міра маси (гиря). Багатозначна міра відтворює ряд однойменних величин різного розміру, наприклад, штрихова міра довжини і кутова міра (багатогранна призма). Спеціально підібраний комплект мір, що використовується не тільки самостійно, але і в різних поєднаннях з метою відтворення ряду однойменних величин різного розміру, називається набором мір, наприклад, набори плоскопаралельних кінцевих мір довжини і набори кутових мір.
Вимірювальні прилади — це засоби вимірювань, що призначені для вироблення сигналу вимірюваної інформації у