Xreferat.com » Рефераты по менеджменту » Основи розробки бізнес-плану

Основи розробки бізнес-плану

середньостатистичних послуг в місяць вкладені витрати окупляться.


1.9 Стратегія фінансування


У даному підрозділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:

1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?

2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?

Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:

— власні кошти;

— кредити;

— акції.

Оцінка термінів повернення позикових коштів здійснюється на підставі розрахунків термінів окупності вкладень.


Таблиця 1.38.

Заявка на одержання кредиту

Сума кредиту, грн. Бажаний відсоток, (ставка) (10%) Умови погашення % річних
Термін погашення кредиту роки
Погашення кредиту грн., щоквартально
Джерело виплат Прибуток від реалізації продукції
Гарантії Особиста гарантія дирекції підприємства

ПРИКЛАД 1

Стратегія фінансування

Для створення підприємства ТОВ „Агро-Союз-Житомир” потрібно коштів в розмірі 660090 грн.

Джерелом фінансування проекту має бути Райфазен банк АВАЛЬ м. Житомира. Сума кредиту 190170 відсоткова ставка кредиту 20 % річних. Термін очікуваного повернення кредитних коштів з відсотками розрахований на 2,55 роки. Після повернення кредиту і відсотків за користування кредитом весь наступний прибуток буде виконувати роль інвестицій для подальшого розвитку підприємства.

В таблиці 1.40 показано операційний графік використання коштів даного підприємства.


2. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТУ І СТАН РЕМОНТНО-ОБСЛУГОВУЮЧОЇ БАЗИ ГОСПОДАРСТВА


В цьому розділі висвітлюються наступні питання:

які об’єкти РОБ /ЦРМ, ПТО, пересувні засоби, гараж з профілакторієм і інші є в господарстві;

які види ремонту і ТО МТП і обладнання тваринницьких ферм проводяться на ремонтно-обслуговуючих підприємствах районного і обласного рівнів;

коротка характеристика ЦРМ господарства /тип майстерні, її площа, кількість і склад працюючих/, склад і коротка характеристика ремонтно-технологічного обладнання.

Використовуючи зібрані дані та наглядний посібник студент відображає “Сучасну організаційну структуру управління РТП”.


2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні


Існує декілька способів визначення кількості ремонтно-обслуговуючих діянь і об’ємів ремонтних робіт, що відрізняються трудомісткістю і точністю проведення розрахунків.

Помашинний метод розрахунку.

Цим методом визначають кількість ремонтів і технічних обслуговувань по кожній конкретній машині, з урахуванням її фактичного напрацювання від останнього ремонту чи ТО і планового річного напрацювання.

Спочатку визначають кількість капітальних, ПР, ТО для кожної і-тої машини окремо, а потім їх значення сумують для груп машин по кожній марці.

Кількість ремонтно-обслуговуючих діянь за рік для і-тої машини визначають за формулами:


Ккі = (Врі + Вкі) / Мкі (2.1)

Кпі = (Врі + Впі) / Мп – Ккі (2.2)

К3і = (Врі + В3і) / М3 – Ккі – Кпі (2.3)

К2і = (Врі + В2і) / М2 – Ккі – Кпі – К3і (2.4)

К1і = (Врі + В1і) / М1 – Ккі – Кпі – К3і – К2і (2.5)


де Ккі , Кпі ,К3і , К2і – відповідно кількість капітальних, ПР, ТО №3, №2, №1;

Вр – річне напрацювання, що планується для тракторів і комбайнів – в мотогодинах, гектарах чи кг використаного палива, для автомобілів в км пробігу;

Вкі, Впі, В3і, В2і, В1і – напрацювання машини відповідно, від останнього капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

Мк, Мп, М3, М2, М1 – нормативне напрацювання до капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

Потім визначають кількість ТО і Р для всіх машин даної марки:


N N N N N

Ккм = ∑Ккі; Кпм = ∑Кпі; Кзм = ∑К3і; К2м = ∑К2і; К1м = ∑К1і (2.6)

і і і і і


де N – кількість машин даної марки.

Сумарну трудомісткість ТО і Р визначають, як добуток числа відповідних видів ремонтів чи обслуговувань на трудомісткість цих видів ремонтів чи обслуговувань. Наприклад, сумарну трудомісткість КР машини певної марки можна визначити за формулою:

Тскм = Ккм * Ткм (2.7)


Тскм – сумарна трудомісткість капітального ремонту і-тої марки, люд.-год;

Ккм – кількість КР по машинам і-тої марки. При визначенні кількості ремонтів і ТО враховується тільки ціла частина отриманого числа;

За аналогічними формулами визначаються сумарні трудомісткості планових ПР і ТО.

Груповий метод розрахунку

Цим методом визначають річну кількість і трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки по всій групі машин даної марки на основі нормативів.

Розрахункові формули для визначення кількості і трудомісткості трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки представлені в таблиці 2.1.

Умовні позначення у формулах:

Ккм, Ктм, Кзм, К2м, К1м, Ксом – кількість, відповідно, капітальних, поточних ремонтів, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань по машинам даної марки;

Тскм, Тспр, Тс3м, Тс2м, Тс1м, Тссом – трудомісткість, відповідно, капітальних, ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань, люд-год (додаток 4)

N – кількість машин;

Вр – річне планове напрацювання однієї машини, мото-годин, у.о.га, кг використаного палива, га зібраної площі, км пробігу (додаток 5);

Мп, М3, М2, М1 – нормативне напрацювання, відповідно, до ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1 (одиниці виміру ті ж), (додаток 6);

Qкм – коефіцієнт охоплення капітальним ремонтами (додаток 7);

gткр, gтпр, gтто – сумарна питома трудомісткість капітального, ПР, і ТО обладнання тваринницьких ферм, люд-год/1000 голів (додаток 8);

П1 – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом тракторів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 9);

П2 – поправочний коефіцієнт, що враховує середній вік машин в парку (додаток 10);

П3 – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує категорію дорожніх умов експлуатації (додаток 11);

П4 – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує природнокліматичні умови експлуатації (додаток 12);

П5 – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом комбайнів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 13);

П6 – коефіцієнт, що враховує списання сільськогосподарської техніки (додаток 14).

Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках 4…14.

Значення планового річного напрацювання машин беруться з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.

Стохастичний метод визначення кількості технічних дій

Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок. Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними підприємствами.

Воно повинно проводитися на основі фактичних показників надійності об’єктів ремонту в конкретних господарствах при певних умовах експлуатації.

Для зменшення помилки при визначенні кількості ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням розсіювання планового річного напрацювання Вр машини і напрацювання (Вк, Вг) машини від останнього ремонту до початку запланованого періоду.

На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.) можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни напрацювання машини і-тої марки до ремонту.

Ця композиція має, як правило, нормальний закон розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.

Визначення кількості капітальних ремонтів.

Кількість капітальних ремонтів Ккм тракторів розраховують за формулою:


Ккм = N Ркі П1 П2 (2.41)


де N – кількість тракторів і-тої марки в господарстві, шт.;

Ркі – ймовірність потреби в капітальному ремонті тракторів і-тої марки.

Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки визначають за формулою:


Ркі = 1 – Fо(Х) (2.42)


де Fо – центрована інтегральна функція розподілення;

Х – аргумент інтегральної функції розподілення, яка визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.

Аргумент Х інтегральної функції розподілення розраховують по формулі:


Х = [Мк – (Вк + Вр)] [(Vк Вк)2 + (Vр Вр)2]-0,5 (2.43)

де Вк – середнє напрацювання тракторів і-ої марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

Vк – коефіцієнт варіації розроблення напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;

Vр – коефіцієнт варіації розподілення планового річного напрацювання.

При відсутності відомостей про середній ресурс машин можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту (табл. 2.2.).

Після визначення аргументу Х знаходять значення інтегральної функції F0 по таблиці.

Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної інтерполяції.

Якщо отримане значення Х знаходять між табличними значеннями Х1 і Х2, то інтегральна функція визначається за формулою:


у = у1 + (х – х1)(у2 – у1)/(х2 – х1), (2.44)


де у1і у2 – найближчі значення функцій.

Визначення кількості поточних ремонтів.

Кількість поточних ремонтів Qn розраховують за формулою:

Qn = N · PР · П1 · П2, (2.45)

де Рп – ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки.

Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки визначають за формулою:


Рп = 1 – Fо(Хп) (2.46)


де Хп – аргумент інтегральної функції нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів і-тої марки.

Аргумент Хп інтегральної функції розподілення визначають формулою:


Хп = [Вп – (Вфп + Вп)][(Vфп Вфп)2 + (Vр Вр)2]0,5 (2.47)


де Вп – нормативне напрацювання до ПР тракторів і-тої марки, у м.ет.га;

Вфп – середнє напрацювання тракторів і-тої марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

Vфп – коефіцієнт варіації розподілення напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.

Якщо аргумент має від’ємне значення, центрова функція визначається із залежності:


Fо(-Х) = 1 - Fо(Х) (2.48)


В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна визначити із залежності: Рп = Fо(Хп)

Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.

Приклад.

Визначити планову кількість капітальних і поточних тракторів ЮМЗ-6Л/М у фірмовому тех. центрі ремонту тракторів ЮМЗ.

Вихідні дані.

Кількість тракторів N =100шт. Вр =1100 у м.ет.га., Vфк=Vфт = 0,3.

Середній строк експлуатації складає 5 років.

Рішення.

Визначення кількості капітальних ремонтів розраховують за формулою. аргумент інтегральної функції розподілення:

Хк = [3360 – (1600+1100)]·[(0,3·1600)2 + (0,3·1100)2]-0,5 = 1,13.

В знаходять значення інтегральної функції для Хк = 1,13. F0(Хп) = 0,871.

Визначають ймовірність потреби тракторів в капітальному ремонті:

Рк = 1- 0,871 = 0,129.

Кількість капітальних ремонтів тракторів:

Кк = 100 · 0,129 · 1,07 ·1,25 = 17,25

Приймаємо Кк = 17

Визначення кількості поточних ремонтів.

Визначення аргумент інтегральної функції за формулою:

Хп = [1120 – (530+1100)]·[(0,3·530)2 + (0,3·1100)2]-0,5 = -1,39.

З таблиці 2.3 знаходимо F0(1,39) = 0,918.

Рт = F0(Хт) = 0,918.

Кількість поточних ремонтів складає:

Кр = 100 ·0,918 · 1,07 = 98,226


Таблиця 2.2

Нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту, у м.ет.га.

Марка трактора Напрацювання до ремонту

Капітального Поточного
1 2 3
К-700, К-701 12960 4320
Т-150, Т-150К 9510 3170
Т-4М, Т-4А 9120 3040
Т-100М 8640 2880
ДТ-75М 6720 2240
ДТ-75, ДТ-74 6240 2080
ЮМЗ-6Л/М 3360 1120
МТЗ-80, МТЗ-82 4020 1340
Т-40А 2880 960
Т-25 1920 640
Т-16М 1440 480

Після проведення розрахунків об’ємів робіт проводиться їх розподіл між підприємствами різних рівнів, тобто виділяються роботи, які доцільно виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах обласного або районного рівнів, роботи, які доцільно виконувати в центральній ремонтній майстерні господарства, а також роботи, які слід виконувати в майстернях пунктів технічного обслуговування дільниць, бригад, ферм або пересувними засобами технічного обслуговування і ремонту машин.

При розподіленні ремонтно-обслуговуючих робіт слід враховувати, що:

- на спеціальних ремонтних підприємствах обласного і районного рівнів, як правило, планується проведення капітального ремонту тракторів. Автомобілів, зернозбиральних комбайнів поточних ремонт і складні види технічного обслуговування енергонасичених тракторів типу Т-150К, К-700, МТЗ-100 та інші, ремонт складних сільськогосподарських машин, металообробного і ремонтно-технічного обладнання, пресувальних насосних установок, обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, електродвигунів; ремонт складної закордонної техніки можуть виконувати машинно-технологічні станції;

- в центральних ремонтних майстернях господарств передбачають проведення капітальних ремонтів деяких тракторів, поточних ремонт і технічне обслуговування тваринницьких ферм;

- на пунктах технічного обслуговування відділків /бригад/ передбачається проведення першого, другого і сезонного технічних обслуговувань тракторів, комбайнів сільськогосподарських машин, поточного ремонту нескладних сільськогосподарських машин. При цьому слід мати на увазі, що ПТО відділків, /бригад/ не являються обов’язковими при формуванні ремонтно-обслуговуючих баз господарств, тобто, в певних умовах такі пункти не передбачаються, проведення вказаних видів ремонтів планується в центральній майстерні. Рекомендації по раціональному розподілу об’ємів робіт між підприємствами різних рівнів наведені у додатку.

Результати розрахунків трудомісткості робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку і обладнання тваринницьких ферм зводяться в таблицю 2.4.

Підсумовуючи трудомісткості по всіх видах робіт і типах машин, визначаємо сумарну трудомісткість робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку господарства Тсум, а також трудомісткість робіт Тм, виконанням яких передбачається проводити в ЦРМ.


i j z m n

Тсум =∑Ттр + ∑Тк + ∑Та + ∑Тсх + ∑Тф, (2.49)

1 1 1 1 1


де, ∑Ттр, ∑Тк, ∑Та, ∑Тсх, ∑Тф – сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам, автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм, люд.-год;

i, j, z, m, n – кількість типів марок тракторів, комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.

В зв’язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються додаткові роботи, пов’язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається із виразу:


Тмг = К Тм, люд.-год, (2.50)


де К – коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він приймається рівним 1,15…1,20.

Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і визначається по формулі:

Wy = Tмг/300 ум. рем. (2.51)


2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання


Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.

Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.

Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.

Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим місцем, робочим станком.

Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:

номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Фм


Фм = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.52)


номінальний фонд часу робочого Фнд


Фнд = (dк – db - dn)t - dnn; год (2.53)


номінальний фонд часу обладнання Фно


Фно = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.54)


де dк, db, dn – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;

t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;

dnn – число передсвяткових днів за запланований період;

n – кількість робочих змін.

Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:

дійсний фонд часу Фдр


Фдр = [(dк – db - dn - dо)t - dnn]nр; год (2.55)


дійсний фонд робочого часу Фдо


Фдо = Фно n0; год (2.56)


де dо – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;

nр – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;

nо – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.


2.3 Розрахунок площі майстерні


За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.

До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.

До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.

Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:

Основи розробки бізнес-плану,(2.57)


де Основи розробки бізнес-плану – виробнича площа дільниці, м2;

Основи розробки бізнес-плану – програма дільниці в умовних ремонтах;

В – питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м2;

А – площа, що не залежить від програми дільниці, м2.

Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:


Основи розробки бізнес-плану,(2.58)


де РД – загальна чисельність персоналу дільниці;

Основи розробки бізнес-плану – питома площа допоміжних приміщень на одного працюючого, м2/люд.

Значення Основи розробки бізнес-плану залежить від кількості працюючих, воно знаходиться в межах Основи розробки бізнес-плану = 4,0...8,0 м2/люд. Сумарна площа дільниці визначається за формулою:


Основи розробки бізнес-плану,(2.59)


2.4 Енергетична частина


2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії

Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність електроприймачів (Основи розробки бізнес-плану) розрахувати активну потужність по формулі:


Основи розробки бізнес-плану(2.60)


де Основи розробки бізнес-плану – коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи, електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі Основи розробки бізнес-плану=0,10, устаткування для миття деталей Основи розробки бізнес-плану=0,25, верстат настільно-свердлильний Основи розробки бізнес-плану=0,15, верстат точильно-шліфувальний Основи розробки бізнес-плану=0,15.

Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:


Основи розробки бізнес-плану, кВт(2.61)


Основи розробки бізнес-плану – дійсний фонд часу обладнання;

Основи розробки бізнес-плану – коефіцієнт завантаження устаткування за часом, Основи розробки бізнес-плану = 0,75...0,8,

Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:


Ег.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)


де Основи розробки бізнес-плану– річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну: 40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;

Fуч – площа ділянки, м2;

So – питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.

2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію

Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.


Основи розробки бізнес-плану,(2.63)


де Основи розробки бізнес-плану– обсяг виробничого приміщення по зовнішньому обмірюванню;

q0 і qB – питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м3; (q0 =0,45...0,55, qB=0,15...0,25);

tв – внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; tв = 15 °С;

tн – мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.

Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:


Основи розробки бізнес-плану(2.64)


де d – число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;

tсер – середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) tв= -30С;

Основи розробки бізнес-плану - ККД котельної установки (Основи розробки бізнес-плану = 0,6...0,7), приймаємо Основи розробки бізнес-плану=0,7;

tн – температура зовнішнього повітря;

Qн – нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;


2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів


Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.


ОВФ = Сбуд + Соб + Сп1(2.65)


де Сбуд , Соб , Сп1 – відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.

Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:


Сбуд = F буд. ∙ СF(2.66)


де F буд. – загальна площа будівлі, м2;

СF – середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м2;

Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:


Сп1 = Основи розробки бізнес-плану(2.67)


де Кін – процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; Кін=10...15%

Вартість обладнання можна визначити за формулою:


Соб = ( Сбуд · ко)/ 100(2.68)

2.6 Розрахунок собівартості ремонту


У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту Су по формулі:


Су = ЗП + 34 + М + Взв + Взг , грн. (2 69)


Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:


ЗП = ЗП0 + ЗПд + Ссои; грн, (2.70)


де ЗП0 – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;

ЗПд – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;

Ссоц – відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.

Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:


ЗП0 = Тср · Сгод · Кт грн. (2.71)


де ТСР – трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.

Сгод – середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., КТ - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,

Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:


ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)

де Кд – коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.

Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.


Ссоц =

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: