Основи розробки бізнес-плану
1.9 Стратегія фінансування
У даному підрозділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:
1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?
2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?
Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:
— власні кошти;
— кредити;
— акції.
Оцінка термінів повернення позикових коштів здійснюється на підставі розрахунків термінів окупності вкладень.
Таблиця 1.38.
Заявка на одержання кредиту
| Сума кредиту, грн. Бажаний відсоток, (ставка) (10%) | Умови погашення % річних |
| Термін погашення кредиту | роки |
| Погашення кредиту | грн., щоквартально |
| Джерело виплат | Прибуток від реалізації продукції |
| Гарантії | Особиста гарантія дирекції підприємства |
ПРИКЛАД 1
Стратегія фінансування
Для створення підприємства ТОВ „Агро-Союз-Житомир” потрібно коштів в розмірі 660090 грн.
Джерелом фінансування проекту має бути Райфазен банк АВАЛЬ м. Житомира. Сума кредиту 190170 відсоткова ставка кредиту 20 % річних. Термін очікуваного повернення кредитних коштів з відсотками розрахований на 2,55 роки. Після повернення кредиту і відсотків за користування кредитом весь наступний прибуток буде виконувати роль інвестицій для подальшого розвитку підприємства.
В таблиці 1.40 показано операційний графік використання коштів даного підприємства.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТУ І СТАН РЕМОНТНО-ОБСЛУГОВУЮЧОЇ БАЗИ ГОСПОДАРСТВА
В цьому розділі висвітлюються наступні питання:
які об’єкти РОБ /ЦРМ, ПТО, пересувні засоби, гараж з профілакторієм і інші є в господарстві;
які види ремонту і ТО МТП і обладнання тваринницьких ферм проводяться на ремонтно-обслуговуючих підприємствах районного і обласного рівнів;
коротка характеристика ЦРМ господарства /тип майстерні, її площа, кількість і склад працюючих/, склад і коротка характеристика ремонтно-технологічного обладнання.
Використовуючи зібрані дані та наглядний посібник студент відображає “Сучасну організаційну структуру управління РТП”.
2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні
Існує декілька способів визначення кількості ремонтно-обслуговуючих діянь і об’ємів ремонтних робіт, що відрізняються трудомісткістю і точністю проведення розрахунків.
Помашинний метод розрахунку.
Цим методом визначають кількість ремонтів і технічних обслуговувань по кожній конкретній машині, з урахуванням її фактичного напрацювання від останнього ремонту чи ТО і планового річного напрацювання.
Спочатку визначають кількість капітальних, ПР, ТО для кожної і-тої машини окремо, а потім їх значення сумують для груп машин по кожній марці.
Кількість ремонтно-обслуговуючих діянь за рік для і-тої машини визначають за формулами:
Ккі = (Врі + Вкі) / Мкі (2.1)
Кпі = (Врі + Впі) / Мп – Ккі (2.2)
К3і = (Врі + В3і) / М3 – Ккі – Кпі (2.3)
К2і = (Врі + В2і) / М2 – Ккі – Кпі – К3і (2.4)
К1і = (Врі + В1і) / М1 – Ккі – Кпі – К3і – К2і (2.5)
де Ккі , Кпі ,К3і , К2і – відповідно кількість капітальних, ПР, ТО №3, №2, №1;
Вр – річне напрацювання, що планується для тракторів і комбайнів – в мотогодинах, гектарах чи кг використаного палива, для автомобілів в км пробігу;
Вкі, Впі, В3і, В2і, В1і – напрацювання машини відповідно, від останнього капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;
Мк, Мп, М3, М2, М1 – нормативне напрацювання до капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;
Потім визначають кількість ТО і Р для всіх машин даної марки:
N N N N N
Ккм = ∑Ккі; Кпм = ∑Кпі; Кзм = ∑К3і; К2м = ∑К2і; К1м = ∑К1і (2.6)
і і і і і
де N – кількість машин даної марки.
Сумарну трудомісткість ТО і Р визначають, як добуток числа відповідних видів ремонтів чи обслуговувань на трудомісткість цих видів ремонтів чи обслуговувань. Наприклад, сумарну трудомісткість КР машини певної марки можна визначити за формулою:
Тскм = Ккм * Ткм (2.7)
Тскм – сумарна трудомісткість капітального ремонту і-тої марки, люд.-год;
Ккм – кількість КР по машинам і-тої марки. При визначенні кількості ремонтів і ТО враховується тільки ціла частина отриманого числа;
За аналогічними формулами визначаються сумарні трудомісткості планових ПР і ТО.
Груповий метод розрахунку
Цим методом визначають річну кількість і трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки по всій групі машин даної марки на основі нормативів.
Розрахункові формули для визначення кількості і трудомісткості трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки представлені в таблиці 2.1.
Умовні позначення у формулах:
Ккм, Ктм, Кзм, К2м, К1м, Ксом – кількість, відповідно, капітальних, поточних ремонтів, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань по машинам даної марки;
Тскм, Тспр, Тс3м, Тс2м, Тс1м, Тссом – трудомісткість, відповідно, капітальних, ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань, люд-год (додаток 4)
N – кількість машин;
Вр – річне планове напрацювання однієї машини, мото-годин, у.о.га, кг використаного палива, га зібраної площі, км пробігу (додаток 5);
Мп, М3, М2, М1 – нормативне напрацювання, відповідно, до ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1 (одиниці виміру ті ж), (додаток 6);
Qкм – коефіцієнт охоплення капітальним ремонтами (додаток 7);
gткр, gтпр, gтто – сумарна питома трудомісткість капітального, ПР, і ТО обладнання тваринницьких ферм, люд-год/1000 голів (додаток 8);
П1 – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом тракторів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 9);
П2 – поправочний коефіцієнт, що враховує середній вік машин в парку (додаток 10);
П3 – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує категорію дорожніх умов експлуатації (додаток 11);
П4 – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує природнокліматичні умови експлуатації (додаток 12);
П5 – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом комбайнів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 13);
П6 – коефіцієнт, що враховує списання сільськогосподарської техніки (додаток 14).
Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках 4…14.
Значення планового річного напрацювання машин беруться з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.
Стохастичний метод визначення кількості технічних дій
Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок. Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними підприємствами.
Воно повинно проводитися на основі фактичних показників надійності об’єктів ремонту в конкретних господарствах при певних умовах експлуатації.
Для зменшення помилки при визначенні кількості ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням розсіювання планового річного напрацювання Вр машини і напрацювання (Вк, Вг) машини від останнього ремонту до початку запланованого періоду.
На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.) можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни напрацювання машини і-тої марки до ремонту.
Ця композиція має, як правило, нормальний закон розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.
Визначення кількості капітальних ремонтів.
Кількість капітальних ремонтів Ккм тракторів розраховують за формулою:
Ккм = N Ркі П1 П2 (2.41)
де N – кількість тракторів і-тої марки в господарстві, шт.;
Ркі – ймовірність потреби в капітальному ремонті тракторів і-тої марки.
Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки визначають за формулою:
Ркі = 1 – Fо(Х) (2.42)
де Fо – центрована інтегральна функція розподілення;
Х – аргумент інтегральної функції розподілення, яка визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.
Аргумент Х інтегральної функції розподілення розраховують по формулі:
Х = [Мк – (Вк + Вр)] [(Vк Вк)2 + (Vр Вр)2]-0,5 (2.43)
де Вк – середнє напрацювання тракторів і-ої марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vк – коефіцієнт варіації розроблення напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;
Vр – коефіцієнт варіації розподілення планового річного напрацювання.
При відсутності відомостей про середній ресурс машин можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту (табл. 2.2.).
Після визначення аргументу Х знаходять значення інтегральної функції F0 по таблиці.
Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної інтерполяції.
Якщо отримане значення Х знаходять між табличними значеннями Х1 і Х2, то інтегральна функція визначається за формулою:
у = у1 + (х – х1)(у2 – у1)/(х2 – х1), (2.44)
де у1і у2 – найближчі значення функцій.
Визначення кількості поточних ремонтів.
Кількість поточних ремонтів Qn розраховують за формулою:
Qn = N · PР · П1 · П2, (2.45)
де Рп – ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки.
Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки визначають за формулою:
Рп = 1 – Fо(Хп) (2.46)
де Хп – аргумент інтегральної функції нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів і-тої марки.
Аргумент Хп інтегральної функції розподілення визначають формулою:
Хп = [Вп – (Вфп + Вп)][(Vфп Вфп)2 + (Vр Вр)2]0,5 (2.47)
де Вп – нормативне напрацювання до ПР тракторів і-тої марки, у м.ет.га;
Вфп – середнє напрацювання тракторів і-тої марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vфп – коефіцієнт варіації розподілення напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.
Якщо аргумент має від’ємне значення, центрова функція визначається із залежності:
Fо(-Х) = 1 - Fо(Х) (2.48)
В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна визначити із залежності: Рп = Fо(Хп)
Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.
Приклад.
Визначити планову кількість капітальних і поточних тракторів ЮМЗ-6Л/М у фірмовому тех. центрі ремонту тракторів ЮМЗ.
Вихідні дані.
Кількість тракторів N =100шт. Вр =1100 у м.ет.га., Vфк=Vфт = 0,3.
Середній строк експлуатації складає 5 років.
Рішення.
Визначення кількості капітальних ремонтів розраховують за формулою. аргумент інтегральної функції розподілення:
Хк = [3360 – (1600+1100)]·[(0,3·1600)2 + (0,3·1100)2]-0,5 = 1,13.
В знаходять значення інтегральної функції для Хк = 1,13. F0(Хп) = 0,871.
Визначають ймовірність потреби тракторів в капітальному ремонті:
Рк = 1- 0,871 = 0,129.
Кількість капітальних ремонтів тракторів:
Кк = 100 · 0,129 · 1,07 ·1,25 = 17,25
Приймаємо Кк = 17
Визначення кількості поточних ремонтів.
Визначення аргумент інтегральної функції за формулою:
Хп = [1120 – (530+1100)]·[(0,3·530)2 + (0,3·1100)2]-0,5 = -1,39.
З таблиці 2.3 знаходимо F0(1,39) = 0,918.
Рт = F0(Хт) = 0,918.
Кількість поточних ремонтів складає:
Кр = 100 ·0,918 · 1,07 = 98,226
Таблиця 2.2
Нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту, у м.ет.га.
| Марка трактора | Напрацювання до ремонту | |
| Капітального | Поточного | |
| 1 | 2 | 3 |
| К-700, К-701 | 12960 | 4320 |
| Т-150, Т-150К | 9510 | 3170 |
| Т-4М, Т-4А | 9120 | 3040 |
| Т-100М | 8640 | 2880 |
| ДТ-75М | 6720 | 2240 |
| ДТ-75, ДТ-74 | 6240 | 2080 |
| ЮМЗ-6Л/М | 3360 | 1120 |
| МТЗ-80, МТЗ-82 | 4020 | 1340 |
| Т-40А | 2880 | 960 |
| Т-25 | 1920 | 640 |
| Т-16М | 1440 | 480 |
Після проведення розрахунків об’ємів робіт проводиться їх розподіл між підприємствами різних рівнів, тобто виділяються роботи, які доцільно виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах обласного або районного рівнів, роботи, які доцільно виконувати в центральній ремонтній майстерні господарства, а також роботи, які слід виконувати в майстернях пунктів технічного обслуговування дільниць, бригад, ферм або пересувними засобами технічного обслуговування і ремонту машин.
При розподіленні ремонтно-обслуговуючих робіт слід враховувати, що:
- на спеціальних ремонтних підприємствах обласного і районного рівнів, як правило, планується проведення капітального ремонту тракторів. Автомобілів, зернозбиральних комбайнів поточних ремонт і складні види технічного обслуговування енергонасичених тракторів типу Т-150К, К-700, МТЗ-100 та інші, ремонт складних сільськогосподарських машин, металообробного і ремонтно-технічного обладнання, пресувальних насосних установок, обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, електродвигунів; ремонт складної закордонної техніки можуть виконувати машинно-технологічні станції;
- в центральних ремонтних майстернях господарств передбачають проведення капітальних ремонтів деяких тракторів, поточних ремонт і технічне обслуговування тваринницьких ферм;
- на пунктах технічного обслуговування відділків /бригад/ передбачається проведення першого, другого і сезонного технічних обслуговувань тракторів, комбайнів сільськогосподарських машин, поточного ремонту нескладних сільськогосподарських машин. При цьому слід мати на увазі, що ПТО відділків, /бригад/ не являються обов’язковими при формуванні ремонтно-обслуговуючих баз господарств, тобто, в певних умовах такі пункти не передбачаються, проведення вказаних видів ремонтів планується в центральній майстерні. Рекомендації по раціональному розподілу об’ємів робіт між підприємствами різних рівнів наведені у додатку.
Результати розрахунків трудомісткості робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку і обладнання тваринницьких ферм зводяться в таблицю 2.4.
Підсумовуючи трудомісткості по всіх видах робіт і типах машин, визначаємо сумарну трудомісткість робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку господарства Тсум, а також трудомісткість робіт Тм, виконанням яких передбачається проводити в ЦРМ.
i j z m n
Тсум =∑Ттр + ∑Тк + ∑Та + ∑Тсх + ∑Тф, (2.49)
1 1 1 1 1
де, ∑Ттр, ∑Тк, ∑Та, ∑Тсх, ∑Тф – сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам, автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм, люд.-год;
i, j, z, m, n – кількість типів марок тракторів, комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.
В зв’язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються додаткові роботи, пов’язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається із виразу:
Тмг = К Тм, люд.-год, (2.50)
де К – коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він приймається рівним 1,15…1,20.
Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і визначається по формулі:
Wy = Tмг/300 ум. рем. (2.51)
2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання
Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.
Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.
Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.
Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим місцем, робочим станком.
Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:
номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Фм
Фм = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.52)
номінальний фонд часу робочого Фнд
Фнд = (dк – db - dn)t - dnn; год (2.53)
номінальний фонд часу обладнання Фно
Фно = [(dк – db - dn)t - dnn]n; год (2.54)
де dк, db, dn – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;
t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;
dnn – число передсвяткових днів за запланований період;
n – кількість робочих змін.
Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:
дійсний фонд часу Фдр
Фдр = [(dк – db - dn - dо)t - dnn]nр; год (2.55)
дійсний фонд робочого часу Фдо
Фдо = Фно n0; год (2.56)
де dо – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;
nр – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;
nо – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.
2.3 Розрахунок площі майстерні
За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.
До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.
До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.
Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:
,(2.57)
де
– виробнича
площа дільниці,
м2;
– програма
дільниці в
умовних ремонтах;
В – питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м2;
А – площа, що не залежить від програми дільниці, м2.
Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:
,(2.58)
де РД – загальна чисельність персоналу дільниці;
– питома площа
допоміжних
приміщень на
одного працюючого,
м2/люд.
Значення
залежить від
кількості
працюючих, воно
знаходиться
в межах
= 4,0...8,0 м2/люд. Сумарна
площа дільниці
визначається
за формулою:
,(2.59)
2.4 Енергетична частина
2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії
Для розрахунку
сумарної річної
потреби силової
енергії, необхідної
для даної дільниці
по відомості
устаткування
визначити
потужність
електроприймачів
(
)
розрахувати
активну потужність
по формулі:
(2.60)
де
– коефіцієнт
попиту, що враховує
недовантаження
(по потужності)
і неодночасності
роботи, електроприймачів,
втрати в мережі
й в електродвигунах,
для електросталі
=0,10,
устаткування
для миття деталей
=0,25,
верстат
настільно-свердлильний
=0,15,
верстат
точильно-шліфувальний
=0,15.
Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:
,
кВт(2.61)
– дійсний
фонд часу обладнання;
– коефіцієнт
завантаження
устаткування
за часом,
= 0,75...0,8,
Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:
Ег.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)
де
–
річне число
годин використання
максимального
освітлювального
навантаження,
для підприємств
розташованих
в одній географічній
широті і працюючих
в одну зміну:
40° широти - 650 годин,
50° - 800 годин, 60° - 850
годин; у двох
змін відповідно
2300 годин, 2500 годин,
2700 годин;
Fуч – площа ділянки, м2;
So – питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.
2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію
Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.
,(2.63)
де
–
обсяг виробничого
приміщення
по зовнішньому
обмірюванню;
q0 і qB – питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м3; (q0 =0,45...0,55, qB=0,15...0,25);
tв – внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; tв = 15 °С;
tн – мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.
Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:
(2.64)
де d – число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;
tсер – середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) tв= -30С;
- ККД
котельної
установки (
= 0,6...0,7), приймаємо
=0,7;
tн – температура зовнішнього повітря;
Qн – нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;
2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів
Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.
ОВФ = Сбуд + Соб + Сп1(2.65)
де Сбуд , Соб , Сп1 – відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.
Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:
Сбуд = F буд. ∙ СF(2.66)
де F буд. – загальна площа будівлі, м2;
СF – середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м2;
Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:
Сп1
=
(2.67)
де Кін – процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; Кін=10...15%
Вартість обладнання можна визначити за формулою:
Соб = ( Сбуд · ко)/ 100(2.68)
2.6 Розрахунок собівартості ремонту
У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту Су по формулі:
Су = ЗП + 34 + М + Взв + Взг , грн. (2 69)
Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:
ЗП = ЗП0 + ЗПд + Ссои; грн, (2.70)
де ЗП0 – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;
ЗПд – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;
Ссоц – відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.
Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:
ЗП0 = Тср · Сгод · Кт грн. (2.71)
де ТСР – трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.
Сгод – середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., КТ - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,
Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:
ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)
де Кд – коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.
Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.
Ссоц =