Комп’ютеризована вимірювальна система параметрів електричних машин з газомагнітним підвісом
- постійна
часу фотодіоду,
яка залежить
від значень
внутрішнього
опору фотодіоду
RVD,
паразитної
ємності фотодіоду
СVD,
часом розсосування
неосновних
носіїв заряду.
При використанні джерела світла з конденсорною лінзою, можна отримати плоско-паралельний потік опромінення, однаковий на всій площині, що освітлюється. У цьому випадку потік опромінення та площа фоточутливого шару фотодіоду, що опромінюється, зв’язані співвідношенням:
,
(4.2)
де J
-
інтенсивність
променевого
потоку;
r - відстань від джерела світла до поверхні, що освітлюється;
S - площа, що опромінюється;
I - сила світла.
Вихідна напруга ППН, з урахуванням напруги зміщення нуля, різниці вхідних струмів, напруги шуму, описується виразом:
(4.3)
де К - коефіцієнт передачі операційного підсилювача;
RВХ - вхідний опір операційного підсилювача;
- напруга
зміщення нулю
операційного
підсилювача;
- різниця
вхідних струмів
операційного
підсилювача;
- напруга шуму
на виході
фотоприймача.
Модуль вихідної напруги шуму визначається виразом:
,
(4.4)
де
- спектральна
щільність
напруги шуму
операційного
підсилювача;
- спектральна
щільність
шумового струму
операційного
підсилювача;
- спектральна
щільність
шумового струму
фотодіоду;
- спектральна
щільність
шумового струму
опору зворотного
зв’язку.
Після перетворень, отримуємо вираз, що зв’язує спектральну щільність вихідної напруги фотоприймача з комплексною амплітудою площі фоточутливого шару фотодіоду, що освітлюється
(4.5)
Вираз (4.5) можна
спростити.
Різниця вхідних
струмів
для сучасних
операційних
підсилювачів
складає одиниці
нА, а напруга
зміщення
- одиниці мВ.
При умовах
та
,
значеннями
та
можна знехтувати.
При використанні
елементної
бази з низьким
рівнем шумів,
шумовою складовою
виразу (4.5) можна
знехтувати.
Внаслідок
малого значення
падіння напруги
на фотодіоді
при його роботі
у фотовольтаічному
режимі та малого
значення темнового
струму, друга
складова чисельника
виразу (4.5) близька
до нуля.
Вираз (4.5) описує математичну модель ППН, що дозволяє проводити його моделювання з урахуванням частотних та шумових властивості елементної бази, на основі якої побудовано перетворювач. Наведена модель є лінійною, тобто вона не враховує нелінійність фотодіоду. Це справедливо при умові, що фотодіод при роботі не наближується до стану насичення, де його нелінійні властивості особливо проявляються.
В більшості
випадків гранична
частота фотодіоду
значно менша
за граничну
частоту операційного
підсилювача.
Тому спад частотної
характеристики
в області верхніх
частот визначається
частотними
властивостями
фотодіоду. Це
дає змогу знехтувати
впливом паразитної
ємності в колі
зворотного
зв’язку та
вхідною ємністю
операційного
підсилювача.
Вхідний опір
сучасних операційних
підсилювачів
складає десятки
МОм, що значно
перевищує опір
в колі зворотного
зв’язку та
внутрішній
опір фотодіоду.
Тому можна
прийняти
.
При умові, що
частота опромінення
значно менша
за граничну
частоту фотодіода,
його частотними
властивостями
можна знехтувати,
вираз (4.5) прийме
вигляд:
(4.6)
Вираз (4.6) є максимально спрощеною математичною моделлю фотоприймача на основі пари фотодіод-операційний підсилювач як перетворювача площі в напругу, яку можна використовувати при умові того, що ширина спектру опромінення значно менша граничної частоти фотодіоду.
4.1.1 Розробка первинного вимірювального перетворювача
Первинний вимірювальний перетворювач крутильних коливань (ПВПКК) включає в себе вал 1 (рисунок 4.2), на який насаджено модулятор 2.

Рисунок 4.2 - Первинний вимірювальний перетворювач крутильних коливань
Модулятор
має вигляд
диску, з чередуючимися
прозорими та
непрозорими
елементами
рівної кутової
ширини. За
модулятором,
зі сторони
вала, розташована
діафрагма 3, за
якою встановлено
два фотодіода
4, які входять
до складу
фотоприймачів
на основі пари
фото діод -
операційний
підсилювач.
Елементи
фотоприймачів
та інші електронні
елементи ПВПКК
розташовані
на платі 5. Джерело
світла 6 з конденсорною
лінзою освітлює
фоточутливий
шар фотодіодів
через перехрестя
модулятора
та діафрагми
(його на рисунку
4.2. наведено
штриховою
лінією). Діафрагма
має вигляд
пластини з
двома отворами
7, зсунутими
між собою на
кут, рівний
1,5
кутової ширини
елементів
модулятора,
відносно його
центру, конфігурація
яких визначається
радіусами
модулятора
та концентричними
колами, радіусами
R1 та R2, центр
яких співпадає
з центром модулятора.
Кутова ширина
отворів діафрагми
дорівнює кутовій
ширині прозорих
елементів
модулятора.
При обертанні
валу, обертається
і модулятор,
внаслідок чого
прозорі та
непрозорі
елементи модулятора
перекривають
отвори діафрагми.
При вище вказаній
формі отворів
діафрагми,
площа заштрихованого
отвору, через
яке світло при
обертанні
попадає на
фоточутливий
шар фотодіоду
фотоприймача
(домовимось
називати цей
фотоприймач
першим, а той,
що зсунутий
відносно нього
на 1,5
- другим), лінійно
залежить від
кута повороту
валу та визначається
виразом
,
(4.7)
де
- поточний кут
повороту заднього
в напрямку
обертання краю
прозорого
елементу модулятора,
який умовно
прийнято за
перший, відносно
переднього
в напрямку
обертання краю
першого отвору
діафрагми
(рад),
R1, R2 - відповідно
більший та
менший радіус
кола, що обмежує
отвір діафрагми.
Вихідна напруга
фотоприймача,
як слідує з
виразу (4.6), прямопропорційна
площі отвору,
через який
світло попадає
на фоточутливий
шар фотодіоду.
Після перетворень
отримуємо
вираз, який
зв’язує вихідну
напругу першого
фотоприймача
з кутом повороту
:
(4.8)
При використанні одного фотоприймача, виникають похибки, які обумовлені наступним причинами. По-перше, це похибка первинного перетворення, що виникає внаслідок частотних властивостей фотоприймача. Обмеженість смуги пропускання приводить до згладжування сигналу біля його максимумів та мінімумів (рисунок 4.3, в).
Окрім того, при малих площах отвору, через який світло попадає на
фоточутливий шар фотодіодів, похибка виготовлення отвору діафрагми та елементів модулятора обумовлює виникнення додаткової площі отвору, величина якої мало відрізняється від корисної площі, що значно впливає на точність перетворення кутової швидкості в інформативний параметр сигналу (рисунок 4.3, а). При більших площах отвору, через який світловий потік попадає на фоточутливий шар фотодіодів, вище описане явище проявляється значно менше (рисунок 4.3, б), тобто:
,
(4.9)

Рисунок 4.3 - Виникнення похибки первинного перетворення
Похибка, обумовлена цим фактором проявляється біля мінімумів імпульсів напруги на виході фотоприймача. На рисунку 4.3, в показано мінімум вихідної напруги фотоприймача. Суцільною лінією показано реальний випадок, пунктирною — ідеальний.
В розробленому ПВПКК використовується два фотоприймача на основі пари фотодіод - операційний підсилювач, а знімання вимірювальної інформації, з метою виключення проявлення двох вище вказаних факторів, здійснюється з виходу того фотоприймача, вихідний сигнал якого не знаходиться біля свого максимуму чи мінімуму. На рисунку 4.4 наведено функціональну схему ПВПКК, а на рисунку 4.5 наведено часові діаграми його роботи у точках, вказаних на рисунку 4.4.
Перед початком вимірювання, модулятор розташовується відносно діафрагми випадково. При відповідному підборі значень напруг джерел опорної напруги Р1 та Р2, які визначають коломінімумну та коломаксимумну область вихідних сигналів фотоприймачів 1 та 2, можливі їх слідуючи два стани перед початком вимірювань - жоден з вихідних сигналів фотоприймачів не знаходиться на рівні, який відповідає знаходженню його біля свого максимуму чи мінімуму або навпаки.

Рисунок 4.4 - Схема електрична функціональна ПВПКК з зменшенням похибки, що обумовлена частотними властивостями фотоприймача.

Рисунок 4.5 – Часові діаграми роботи ПВПКК
В таблиці 4.1. наведено всі можливі значення вихідних напруг всіх компараторів (В — високий рівень, Н — низький рівень) перед початком роботи. Високий рівень свідчить про знаходження вихідного сигналу відповідного фотоприймача у своїй коломаксимумній чи коломінімумній області. У двох нижніх строках таблиці 4.1 знаком "+" відмічено той фотоприймач, вихідний сигнал якого при наведеному стані компараторів не знаходиться у своїй коломаксимумній чи коломінімумній області. Після включення джерела освітлення, формувачем сигналу "Скид" S (рисунок 4.4) формується сигнал "Скид", який уявляє собою імпульс напруги рівня логічної одиниці, який подається на входи елементів І-НІ, D2 та D3. За заднім фронтом сигналу "Скид" спрацьовує схема запуску об’єкту Р.
Таблиця 4.1 - Початкові значення вихідних напруг компараторів
|
Компаратори та їх вихідні напруги |
Номер стану | |||||
| Компаратор | Напруга | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| C1 | Uk1 | Н | В | Н | Н | Н |
| C2 | Uk2 | Н | Н | Н | Н | В |
| C3 | Uk3 | Н | Н | В | Н | Н |
| C4 | Uk4 | Н | Н | Н | В | Н |
| Фотоприймач 1 | + | - | + | - | + | |
| Фотоприймач 2 | + | + | - | + | - | |
Перед
початком вимірювань
необхідно на
вихід ПВПКК
подати сигнал
з виходу того
фотоприймача,
вихідний сигнал
якого не знаходиться
у своїй коломаксимумній
чи коломінімумній
області. Для
цієї передустановки
служать логічні
елементи АБО-НІ
D5 — D8, елемент НІ
D1, елементи І-НІ
D2-D3. Коли компаратори
знаходяться
у станах 1, 3 або
5 (таблиці 4.1), на
виході елементу
D8 АБО-НІ з’являється
рівень логічного
нуля. При цьому,
під час дії
сигналу "Скид",
на виході елементу
D2 І-НІ з’явиться
рівень логічного
нуля, а на виході
елементу D3 І-НІ
— рівень логічної
одиниці. Лічильний
тригер Т встановиться
в одиницю і до
виходу перетворювача
буде підключено
вихідний сигнал
фотоприймача
1. При любих інших
станах на компараторі
до виходу
перетворювача
буде підключено
вихідний сигнал
фотоприймача
2. По задньому
фронту сигналу
"Скид" спрацьовує
схема запуску
об’єкту дослідження
Р і запускається
об’єкт, кутову
швидкість якого
треба виміряти.
Коли сигнал
"Скид" відсутній,
напруга на
установочному
вході та вході
скиду тригера
Т завжди буде
рівня логічної
одиниці і не
буде впливати
на його стан.
При обертанні
вала об’єкта
дослідження,
трикутні імпульси
напруги, які
формуються
на виході
фотоприймачів
(рисунок 4.5, a,
b), зрівнюються
з напругами
джерел опорної
напруги Р1 та
Р2, відповідно
Uп1
та Uп2.
При співпаданні,
на виході одного
з компараторів
з’являється
імпульс позитивної
полярності
(рисунок 4.5, c,
d, f,
g). Його
тривалість
дорівнює тривалості
знаходження
рівня вихідної
напруги фотоприймача
вище рівня Uп1
чи Uп2.
Вихідні імпульси
кожного з
компараторів
подаються на
входи елементу
D4 АБО, з виходу
якого (рисунок
4.5, h) вони
поступають
на тактовий
вхід лічильного
тригеру Т, який
змінює свій
стан по передньому
фронту цих
імпульсів,
відповідно
керуючи аналоговим
мультиплексором
МХ, підключаючи
до виходу датчика
вихідний сигнал
того фотоприймача,
який не знаходиться
у своїй коломінімумній
чи коломаксимуній
області. На
виході датчика
формується
сигнал, який
на рисунку 4.5,
j показано
жирною лінією.
Знаходимо
рівняння перетворення
ПВПКК з зменшенням
похибки, що
обумовлена
частотними
властивостями
фотоприймача.
Залежність
вихідної напруги
першого фотоприймача
від кута повороту
описується
виразом (4.8).
Другий фотоприймач
зсунутий відносно
першого на кут
1,5
.
Його вихідна
напруга:
,
(4.10)
Вирази (4.8) та (4.10) описують рівняння перетворення цього ПВПКК.
В якості операційного підсилювача у складі лінійних фотоприймачів доцільно використати мікросхему операційного підсилювача К544УД2. Обрана мікросхема операційного підсилювача К544УД2 має наступні електричні параметри [10]:
- напруги живлення +/-15 В;
- опір навантаження 2 кОм;
- вхідна напруга 10 В;
- струм споживання 3,5 мА;
- коефіцієнт підсилення 35 106;
- частота одиничного підсилення 1 Мгц;
- вхідний опір 10 106 Ом;
- вхідний струм 0, 15 мА;
- ємність навантаження 500 пФ.
Фотодіод VD1 повинен відповідати наступним вимогам :
- мати велику площину фоточутливого слою, що значно спростить конструкцію перетворювача;
- мати малу постійну часу, що буде обумовлювати широкий частотний
діапазон.
Цим вимогам відповідає фотодіод ФД-155К який має наступні параметри:
- площина фоточутливого слою - 30 мм2;
- постійна часу - 10-6 с.
До складу ПВПКК, як було вказано вище, входить компаратор напруг. Обираємо компаратор К521СА3, який має наступні характеристики:
- час переключення 30 нс;
- струм споживання 3,5 мА;
- коефіцієнт підсилення 35 106;
- частота одиничного підсилення 1 МГц;
- вхідний опір 10 106 Ом;
Тому як на його виході треба формувати імпульси ТТЛ рівня, використовуємо для нього однополярне джерело живлення +5В. Опорну напругу точно виставити можна тільки при настройці фотоприймача, тому для цього використовується резистор змінного опору.
У графічній частині дипломного проекту наведено електричну принципову схему ПВПКК та його збірне креслення.
4.2 Розробка пристрою спряження перетворювача з ПЕОМ
Схему спряження реалізовано на базі 12-розрядного АЦП AD1671 фірми Analog Devices, яка має вбудований пристрій вибірки зберігання та час перетворення 800 нс, порту уведення-виведення КР580ВВ55А.
Мікросхема КР580ВВ55 уявляє собою програмований порт, який включає в себе три двунаправлених порти. Генератор з кварцевою стабілізацією частоти, що запускає АЦП, запускається програмно через порт С, коли в нього записується керуюче слово «початок». Вихідний сигнал генератору блокується керуючим словом «кінець».
Для ініціалізації порту уведення-виведення використовуються виводи
системної шини ЕОМ А2-А9 та системний сигнал AEN, який свідчить про те, що відбувається звернення до зовнішнього пристрою, а не до пам’яті. Виводи А0-А1 використовуються для вибору напрямку передачі чи зчитування інформації.
Для завдання режимів роботи порту - режиму програмування, режиму запису в порт, режиму уведення в порт, використовуються системні сигнали RD та WR. Порт уведення-виведення ініціалізується при появі на системній шині адрес $100-$103. Призначення цих адресів наведено у таблиці 4.2.
Сигнал готовності АЦП є запитом на переривання IRQ10, під час обробки якого зчитується перший та другий байт вихідного коду АЦП і записується в оперативну пам’ять.
Таблиця 4.2 - Адреси портів
| Адреса | Порт |
| $100 | порт А |
| $101 | порт В |
| $102 | порт С |
| $103 | Програмування порту |
Через порт уведення-виведення здійснюється передавання першого байту вихідного коду АЦП (порт А), передавання другого байту вихідного коду АЦП та сигналу наявності заднього фронту вихідного сигналу ТП (порт В), сигналів початку та закінчення вимірювань (порт С). Дані під час роботи безперервно записуються в оперативну пам’ять персональної ЕОМ.
Схему керування портом уведення-виведення реалізована на мікросхемах DD1, DD2, DD3, DD5. Це мікросхеми 555 серії : DD1 - К555ЛН1; DD2 - К555ЛН1; DD3 - К555ЛА3; DD5 - К555ЛА2.
Електрична принципова схема блоку спряження з ПЕОМ наведена у графічній частині дипломного проекту.
5. Електричні розрахунки
5.1 Розрахунок компаратора напруг
Компаратор напруг реалізовано на мікросхемі К521СА3, яка має вихід з відкритим колектором, що обумовлює використання зовнішнього опору навантаження. Його електричну принципову схему наведено на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 - Компаратор напруг
При використанні однополярного живлення +5 В та для отримання на виході сигналів ТТЛ рівня при роботі на високоомне навантаження, необхідно використати резистор опором 1 кОм [11]. Обираємо резистор С2-23 - 1 кОм.
Елементи R7 C3 є елементами фільтру за джерелом живлення. Стандартні значення цих елементів R7 = 100 Ом, C3 1 мкФ. Обираємо резистор С2-23 - 100 Ом та конденсатор К-42-П-5-1 мкФ.
Для встановлення значення опорної напруги обираємо резистор СП5 - 10 кОм.
Резистори R8 та R10 служать для узгодження вхідних опорів попереднього пристрою з послідуючим. Обираємо С2-23 - 100 кОм.
5.2 Електричний розрахунок генератора прямокутних імпульсів, що запускає АЦП
Схема електрична принципова генератора прямокутних імпульсів з кварцевою стабілізацією частоти наведена на рисунку 5.2.

Рисунок 5.2 - Схема електрична принципова генератора прямокутних імпульсів з кварцевою стабілізацією частоти
У відповідності з [12], для того, щоб вивести в лінійний режим логічні елементи К555ЛН1 необхідно використати резистори опором 500 Ом. Тому обираємо резистори R1 та R2 С2-23 - 520 Ом.
Для того, забезпечити стійку роботу пристрою, щоб АЦП міг перетворити миттєве значення напруги не раніш ніж з’явиться наступний імпульс його запуску, необхідно частоту генератору вибрати на порядок менше ніж частота дискретизації АЦП. Тому обираємо кварцевий резонатор РК86 - 100 кГц.
5.3 Електричний розрахунок лінійних фотоприймачів
Схему електричну принципову лінійного фотоприймача на основі пари фото діод - операційний підсилювач наведено на рисунку 5.3.

Рисунок 5.3 - Схема електрична принципова лінійного фотоприймача на основі пари фотодіод - операційний підсилювач
Розрахуємо номінали елементів лінійних фотоприймачів. Для обох фотоприймачів використовується одне і те саме джерело світла, яке має конденсорну лінзу, що дозволяє забезпечити рівномірний світловий потік по всій освітлюємій поверхні.
При настройці тахометричного перетворювача шляхом регулювання сили світла підбирається необхідний рівень вихідної напруги фотоприймача. Він повинен дорівнювати 5 В, тому як на такий вхідний сигнал розрахований аналого-цифровий перетворювач AD1671, який використовується у розробляємому пристрої.
Номінальний фотострум фотодіоду ФД-24К дорівнює 100 мкА.
Обчислюємо опір резистора R3 (див. графічну частину):
50
кОм (5.1)
Обираємо резистор С2-23 - 52 кОм.
Задаємось вихідною напругою лінійного фотоприймача, що виконує функції детектору заднього фронту U=5В. Номінальний фотострум фотодіоду дорівнює 50 мкА. Знаходимо опір резистора R5:
100
кОм (5.2)
Обираємо резистор С2-23 - 100 кОм.
В якості балансировочних резисторів обираємо резистори СП-5 – 150 кОм у відповідності з рекомендаціями [19].
6/ Розробка схеми програми роботи комп’ютеризованої вимірювальної системи параметрів електричних машин з газомагнітним підвісом та програмного забезпечення
6.1 Розробка схеми програми роботи пристрою
Розробку алгоритмічного та програмного забезпечення при вирішенні подібного типу задач вже можна починати при завершенні розробки функціональних схем апаратної частини.
Якщо задача на розробку поставлена, то для отримання алгоритму роботи пристрою необхідно виконати ряд послідовних дій [16]:
- детальний опис задачі;
- аналіз задачі;
- інженерну інтерпретацію задачі;
- розробку загального алгоритму функціонування;
- розробку деталізованих алгоритмів;
- розподілення робочих регістрів та пам'яті ЕОМ;
Після ввімкнення живлення відбувається початкова ініціалізація системи, тобто автоматичне скидання порту та обнулення його внутрішніх регістрів.
Після цього в порт записується керуюче слово, за яким імпульси з виходу генератора з кварцевою стабілізацією поступають на вхід запуску аналого-цифрового перетворювача. Після появи першого імпульсу формується запит на переривання, після чого проводиться очікування сигналу готовності АЦП.Після появи сигналу готовності АЦП перший байт його вихідного коду записується до порту. З порту він зчитується та записується в ОЗУ. Лічильник числа зчитувань з АЦП збільшується на одиницю. Після цього до ОЗУ заноситься другий байт даних.
Після цього обчислюється поточне значення часу за формулою:
,
(6.1)
де
- оптимальний
період сигналу
тактового
генератора.
Далі перевіряється, чи не перша це вибірка. Якщо перша, то здійснюється перехід на початок програми та зчитується друге слово з АЦП. Якщо вибірка не перша - обчислюється кутова швидкість за виразом:
(6.2)
Значення кутової швидкості, кута повороту, поточного часу записується до файлу чи виводиться на екран монітору, а програма перевіряє, чи нема сигналу кінця вимірювань. Якщо його нема, здійснюється перехід на початок програми. Момент інерції роторної системи є одним з найважливіших її параметрів, що необхідно контролювати під час будь-яких випробувань. При наявності вимірювальної інформації про момент інерції та швидкісну діаграму об’єкту контролю можливе визначення динамічного моменту та моменту опору на валу. Визначення моменту інерції традиційними методами є складним та трудомістким процесом. Непряме визначення моменту інерції через вимірювання амплітуди крутильних коливань дає змогу автоматизувати його. Розглянемо рисунок 6.1, на якому наведено залежності кута повороту від часу при постійному значенні кутової швидкості та відсутності крутильних коливань